Фракція напіврозпаду. Хто і чому у "Слузі народу" влаштував "мінський демарш" Єрмаку
Від самого початку роботи нової Верховної Ради монобільшість фракції "Слуга народу" здає іспити на те, наскільки вона "моно" і наскільки "більшість".
Перші тижні президентська фракція працювала в напруженому "турборежимі", голосуючи все, що заходило з Офісу президента та уряду. Аж поки не стався перший збій у роботі "зеленого принтера" – наприкінці вересня 2019-го "слуги" влаштували невеликий бунт проти тодішнього глави Офісу президента Андрія Богдана.
Причиною несміливого і непублічного протесту була надто агресивна манера роботи Богдана з депутатами.
На початку весни 2020-го частина фракції "СН" знову вдалася до публічного демаршу, який знову був пов'язаний з діяльністю глави ОПУ. Цього разу – Андрія Єрмака.
60 обранців вимагали пояснень щодо активності нового глави ОПУ в Тристоронній контактній групі у Мінську. І робили це скоординовано, синхронно і, головне, публічно.
"Це точно не розкол фракції. Питання виключення цих депутатів із фракції не розглядається. Кожен місяць журналісти пишуть, що у нас у фракції черговий "розкол". Але під час голосування в залі я ніякого розколу не побачив", – переконував ЗМІ глава фракції Давид Арахамія після призначення нового генерального прокурора і міністра економіки.
Хоча, якби глава фракції придивився до результатів голосування, то мусив би визнати, що у "Слуги народу" колосальні внутрішні проблеми. За генпрокурора "СН" дала 224 голоси, а міністра економіки без "олігархічних милиць" у вигляді "Довіри" і "За майбутнє" взагалі б не призначили.
Що означає мінський демарш у президентській фракції, хто його організував і появу якої нової групи у "Слузі народу" варто чекати найближчим часом, з'ясувала "Українська правда".
Ініціатори
"Ми з Сашею Ткаченком мали засідання в Раді Європи. І на перекурі, не змовляючись, вирішили, що треба якось реагувати на ту інформацію про Мінськ, яка з'явилась у ЗМІ. Тому що було дуже багато запитань і застережень", – розповів УП депутат "СН" Микита Потураєв.
За його словами, разом з колишнім керівником "1+1" вони сформулювали перший текст заяви.
"Потім до процесу підключився Богдан Яременко, який серед нас найдосвідченіший дипломат. Він зводив остаточну редакцію тієї заяви, яку всі й опублікували. Отак просто. Ніяких теорій змов", – переконує Потураєв.
Як з'ясувала УП, після появи тексту заяви почала формуватись певна ініціативна група з числа "слуг", які просто пересилали один одному лінк на google-документ і пропонували підтримати. Сам документ із заявою і списком підписантів редагувала помічниця Ткаченка.
Домовленість була така: о 17:00 в п'ятницю, 13 березня, усі, хто мав спільні побоювання щодо нових мінських ініціатив, мали синхронно запостити заяву у себе на сторінках у Facebook. Що, власне, і сталося.
Після того, як перші депутати опублікували свою заяву, їхні однопартійці почали долучатись, просто побачивши пости у соцмережі.
"Всі майже дізнавались із Facebook. Писали один одному в чати. Питали", – розповідає один із підписантів заяви "другої хвилі".
"Мене ніхто не вмовляв. Я сам текст побачив у Facebook'у. Але перед публікацією звернувся до Чернєва та Гуріна з питанням, у кого підписні листи до звернення. Вони обидва поморозились і сказали, що листів немає і заява буде лише у мережі", – додає в розмові з УП інший депутат "Слуги народу".
Заява, яку підтримало 60 людей, і справді не перетворилась на формальний документ. Вона і далі існує лише у форматі google doc'у.
До речі, до самого документа є певні питання.
"Коли з'явились заяви типу "ополчення проти Зе", "ультиматум президенту", я попросив забрати моє прізвище зі списку. Але Гурін, який був одним з ініціаторів, сказав звертатись до якихось "активістів", яким він типу передав адміністрування списку", – скаржиться УП один із підписантів.
"І президент, і Єрмак не розуміють, що хтось із нардепів може критикувати їх просто так. У них всесвітня змова, де світ ділиться на порохоботів та соросят. Тож і після цієї історії Зеленський відмахувався, що все це люди Сороса каламутять воду", – розповідає співрозмовник УП, знайомий із ситуацією.
Читайте також: Who is Мr. Єрмак? Юрист. Бізнесмен. Продюсер. Віцепрезидент?
Реакція
Масовий демарш депутатів, який збігся у часі з протестами "Голосу" й активістів під Офісом президента, викликав на Банковій хвилю інтенсивних і неоднозначних емоцій. Особливо у "винуватця торжества" Андрія Єрмака.
"Це була комунікативна помилка. Якимось чином, коли наша делегація повернулась із Мінська, то підписані там документи потрапили в інтернет до того, як був офіційний брифінг Єрмака. І через це було багато маніпуляцій і нефахових "експертних" висловлювань, на які повелося багато людей. У тому числі депутати "Слуги народу", – пояснює своє бачення ситуації глава президентської фракції Арахамія.
"Ми терміново організували зустріч Єрмака з людьми, які цікавляться цим питанням. І багато людей відкликали цю заяву (7 депутатів – УП). Бо їм пояснили, що і як відбувається, яка стратегія нашої сторони", – розповідає він.
Насправді все було не так райдужно, як описує лідер "слуг".
Дійсно, після публікації заяви в Офісі президента організували зустріч Єрмака з підписантами. Але до їхнього публічного демаршу така зустріч навіть не планувалась.
"Комунікації з Єрмаком та Офісом президента не було, бо вони не виходили на контакт. Коли почався дим від нашої заяви, всіх запросили на зустріч до Єрмака. Але навіть на зустрічі, на жаль, все було в стилі "немає зради, а ви – розкольники", – розповідає УП один із підписантів, який був присутній на зустрічі з главою Офісу.
"Єрмак переходив на особистості, наїхав на кількох депутатів. На Потураєва, на Ткаченка, на Лізу Ясько, коли вона взяла слово. Єрмак кричав, що це не його "зрада", а просто їхні політичні амбіції", – згадує співрозмовник УП.
"Єрмак напружився, бо він подумав, що це наїзд на нього особисто. Але це так не є. Ми в своїй заяві сказали, що є великі ризики. І вони справді є. І про це ми сказали Єрмаку на зустрічі", – додає інший депутат "Слуги", який зустрічався з главою ОПУ.
Водночас присутня на тій зустрічі депутатка Галина Третьякова переконує, що якщо і була розмова на підвищених тонах, то почали її самі депутати.
"Єрмак якраз почав зустріч з того, що він може комусь не подобатсь, але про особисті речі він не хоче говорити. Андрій за психологічним типом переговірник, він не кричить. Навпаки, деякі мої колеги, яких запросили на зустріч, дуже емоційно реагували і висловлювались. Можливо, кому здалось, що це сварка. Але сказати, що Єрмак на когось "наїжджав" точно не можна", – переконує Третьякова.
В оточенні Єрмака запевняють, що найгучнішим на зустрічі був не глава ОПУ, а депутат Потураєв.
Як переказують учасники розмови, суть діалогу, крім взаємних образ, зводилась до того, що Єрмак пояснював, для чого українська делегація ініціювала створення "консультативної ради" з представниками ОРДЛО. У відповідь депутати намагались йому пояснити, що вони мають дізнаватись про стратегію влади до того, як про неї пишуть ЗМІ.
"Єрмак пояснив суть нашої гри у Мінську, і ми йому сказали, що вважаємо її дуже ризикованою. Тут потрібна філігранна і дуже злагоджена робота всієї влади. А ми дізнаємось про все з газет. Так воно точно не злетить", – резюмує один із учасників розмови.
Як переконує глава фракції "СН", на Банковій пообіцяли зробити висновки з комунікативного провалу щодо мінських ініціатив.
"Єрмак пообіцяв на фракції, що, якщо будуть якісь підписання, то у нас буде окреме засідання фракції, де він пояснить, яка у нас стратегія, що ми плануємо робити. Ми на фракції проголосуємо, щоб він розумів, яка у нас є підтримка-непідтримка його ідей. І тільки після цього можуть бути якісь підписання", – переконує Арахамія.
Читайте також: "Солдати Зе" і "слуги Коломойського". Хто контролює фракцію Зеленського
Наслідки
Інакший спосіб комунікації глави Офісу президента та фракції – не єдина зміна, яку переживає "Слуга народу".
Ситуація з Мінськом стала таким собі реагентом, на фоні якого проявились глибинні процеси всередині президентської фракції. Точніше один із них – утворення умовної проєвропейської ліберальної групи у "Слузі народу".
За останні дні вона дала про себе знати мінімум двічі. Спершу – зверненням до президента. Вдруге – листом до секретаря РНБО Данілова з вимогою звільнити його радника Сергія Сивоху, чий проєкт "платформи примирення" зажив неоднозначної слави.
Першу заяву підтримували через соцмережі, тому серед її підписантів є різні люди. А от лист до Данілова можна вважати умовним списком нової групи.
"Є більше 20 людей у фракції, які точно за ЄС, проти здачі України і мають чіткі "червонії лінії". Це реально патріотичні люди, яких турбує, що відбувається в Мінську та навколо президента і Єрмака. Але ніхто ж з ними не радиться. От під листом щодо Сивохи зібралися майже всі", – ділиться в розмові з УП один із підписантів згаданого листа.
Ініціатором вимоги звільнити Сивоху став депутат Єгор Чернєв. До походу в політику він займався ІТ-бізнесом, починав у структурах, пов'язаних з олігархом Віктором Пінчуком, був учасником проєкту "Нові лідери", який виходив на ICTV. У 2017-2018 роках за грант від фонду Пінчука навчався в бізнес-школі Королівського коледжу Лондона.
Підтримали ініціативу Чернєва ще майже два десятки "слуг".
Зокрема, Микита Потураєв, Гео Лерос, Богдан Яременко, Олексій Жмеренецький, Віталій Безгін, Богдан Кицак, Максим Дирдін, Андрій Мотовиловець, Анна Богдан, Вікторія Подгорна, Олександр Мариковський, Тетяна Циба, Олександр Трухін, Юрій Камельчук, Ліза Ясько, Ігор Василів, Ліза Богуцька.
За даними УП, учасники поки неформальної групи, яких об'єднує спільне бачення ситуації, зараз працюють над формалізацією свого об'єднання.
"Зараз у нас є бажання якось формалізувати нашу групу. Ми думаємо зробити заяву, що ми залишаємось опорою президента, готові підтримувати його реформи, які він і ми обіцяли під час кампанії. Ми ж саме під ці реформи і пішли в політику. Але у нас є і чіткі позиції по Мінську, по безпеці країні і так далі. І ми їх озвучили", – каже УП один із членів неформальної групи.
Як розповідають співрозмовники УП в "Слузі народу", президент Зеленський у курсі ситуації і мав уже розмову з представниками нової групи. Неформальне лідерство у ній поки належить згаданим Потураєву і Ткаченку.
Оскільки Ткаченко очолював "1+1", а Потураєв тривалий час працював із партією "УКРОП", дехто почав бачити у всій історії "руку Коломойського".
Правда у протилежному. Учасниця "Бе!команди" депутатка Василевська-Смаглюк спершу поширила звернення до президента, потім швидко свій пост видалила. А лідер групи Коломойського у "Слузі" Олександр Дубінський активно критикував підписантів, які "виносять на публіку" внутрішні конфлікти.
Також активно в роботу нової групи включився Гео Лерос та київські мажоритарники, як-то Дмитро Гурін.
"У нас же у фракції є група Коломойського, всі про неї знають, вона дуже активна. Або "павлюки", їх формально розігнали, але люди ж лишились, вони не змінились і не розійшлись. Якщо це не проблема, то чому має бути проблемою поява патріотичної, пропрезидентської групи?" – розмірковує один з активних її учасників у розмові з УП.
Те, що нове утворення не має наміру входити у контри з президентом, добре ілюструють неоднозначні кадрові голосування Ради 17 березня.
Більшість згаданих депутатів натиснули зелені кнопки і за призначення генпрокуроркою Ірини Венедіктової, і за призначення міністром економіки Ігоря Петрашка.
Публічний конфлікт між фракцією та Офісом президента вдалося досить швидко погасити.
Візуально конфлікт вичерпаний. Проте причини, через які він виник, нікуди не поділись.
Мінські ініціативи Єрмака не відкинуті, а далі перебувають на стадії погодження у Тристоронній групі. Їх коригування, відповідно до застережень частини фракції, виглядає малоймовірним.
Тим часом сама фракція продовжує переживати тихий період напіврозпаду. У президентській силі усе чіткіше виокремлюються "клуби за інтересами", тримати які в межах єдиної фракції буде усе важче.
Роман Романюк, УП
