Зеленський підіграє агресору. Що означає створення спільного органу з бойовиками
11 березня у Мінську відбулась зустріч Тристоронньої контактної групи, яка з 2014 року веде перемовини щодо війни на Донбасі. Цього разу до Мінська приїхали нові учасники цих дипломатичних полів: керівник Офісу президента України Андрій Єрмак та заступник голови адміністрації президента РФ Дмитро Козак.
Після зустрічі українська влада повідомила, що сторони домовились про кроки до обміну заручниками, розведення сил і запровадження консультативної ради.
Що це за орган – Офіс Володимира Зеленського відразу не пояснив, лише зазначивши, що ця рада буде діяти в складі політичної підгрупи ТКГ після консультацій із західними партнерами щодо виконання "нормандських" домовленостей. Роль Росії в раді не згадали.
Але вже за кілька днів деталі перемовин дізнались журналісти.
Виявилося, що "прохідна" на перший погляд зустріч вилилася у намір легалізувати представників ОРДЛО у якості суб'єктів консультативної ради, а Росія в статусі гаранта-спостерігача опинилася на рівні з Німеччиною, Францією та ОБСЄ.
На думку директорки Центру "Нова Європа" Альони Гетьманчук, такі домовленості дуже подібні на ті, які Козак тестував ще у Молдові в 2003 році.
Тоді він намагався легалізувати в якості міжнародних суб'єктів представників невизнаної Придністровської республіки за рахунок схожих "консультативних груп".
Водночас голова Центру спільних дій Олег Рибачук вважає, що створення такого органу є кроком в бік легалізації влади окупантів і у правовому полі України, і в очах міжнародної спільноти.
У центрі переконані, що Росія планомірно веде політику зняття з себе відповідальності за збройну агресію проти України, створюючи собі образ "посередника-миротворця".
Буревій, що здійнявся у ЗМІ та соцмережах, змусив Єрмака вийти на брифінг та розповісти про мотивацію такого кроку.
"Ніяких прямих перемовин – про це мови не йде. Ми говоримо про створення платформи, де громадяни, які проживають на контрольованій території та неконтрольованій території, можуть спілкуватися з приводу питань, які узгоджені в пакеті Мінських домовленостей", – заявив Єрмак.
При цьому керівник ОПУ поспішив повідомити, що рішення про створення ради ще не прийнято, але це питання вирішиться під час наступної зустрічі ТКГ у Мінську.
Пояснення Єрмака були сумбурними. Брифінг залишив по собі ще більше запитань.
"Українська правда" звернулася до Романа Безсмертного, який представляв Україну у політичній підгрупі в Мінську в 2015-2016 і 2019 роках. Він виклав своє бачення і розуміння нових поворотів у перемовинах.
Про наслідки створення спільної консультативної ради України з представниками ОРДЛО
Є дві сторони питання – політична і правова.
У політичному сенсі це рішення означає руйнування клубу "друзів України" в світі. Навіть найбільший прихильник України, сидячи в кріслі, витре чоло і скаже: "Слава Богу!". Це означає, що Київ відмовляється від підтримки.
У правовому – по суті це є визнанням сторонами конфлікту представників ОРДЛО та України. І виведення Росії за рамки конфлікту, переведення її у статус спостерігача, а можливо навіть миротворця.
Якщо подивитися резолюції Радбезу ООН, рішення Генасамблеї, ЄС, Європарламенту, у рамках тристоронньої контактної групи сторонами конфлікту завжди були Україна та Росія. А розв'язувались питання за посередництва ОБСЄ.
Змістом нових документів є переговорний процес між Києвом та Донецьком і Луганськом. Але там є ще гірша річ, Донецьк та Луганськ там виступає як якесь незрозуміле об'єднання.
Про відповідальність Єрмака та Зеленського
Це політична сліпота та правове невігластво. І тут я претензії пред'являю не Зеленському, я бачу, він не до кінця розбирається. Я пред'являю претензію Єрмаку. Це він спонукає Зеленського до таких рішень.
Єрмак своїми безглуздими діями усадив Зеленського за стіл переговорів з Пушиліним та Пасічником і дав можливість Росії модерувати.
Роль модератора і буде відігравати оця консультативна рада. Будь-яка бухгалтерія, яка створюється не за протоколами ООН, а за регламентом цієї ради, буде нав'язана з Москви.
Ми намагалися уникнути цього всі останні роки. Якщо подивитися, хто входить до складу цієї консультативної ради, стає очевидним, чия позиція там буде домінувати.
Росія і "громадянська" війна на Донбасі
Інформаційно Росія це подасть як визнання Зеленським та Україною того, що відбувається на Донбасі, громадянською війною.
Росія виведе себе з позиції учасника конфлікту, сама себе зробить миротворцем. Технічно це буде зроблено руками Єрмака з політичного благословення Зеленського.
При цьому всю зброю, боєприпаси, спецпідрозділи, які вони перекидували, так і будуть перекидувати. Але тепер будуть звинувачувати Київ у всьому, що там відбувається.
Немає значення, що буде виходити з цієї консультативної ради.
Чи можна виправити ситуацію
Україні за стіл переговорів потрібно посадити такого собі міцного "тигра", який би все це контраргументував. Чи знайдуть таку людину – в мене великі сумніви.
Створення нового органу може змінити логіку процесу у Мінській тристоронній групі. Посередництво ОБСЄ буде на боці Росії. Париж і Берлін також будуть на боці Росії. Я вже не кажу про те, що порядок денний також формуватиме Росія.
Ми зараз підійдемо до того, що тільки поява сильної фігури якось зможе ситуацію компенсувати чи урівноважувати, але я бачу, що такої людини немає.
Створення ради з бойовиками означає відставку для Зеленського
Це відставка для Зеленського. Він сам вже розуміє, що миру досягти так не вдасться, а політична катастрофа може відбутися.
Як тільки суспільство почне все більше інформації отримувати про запущений процес, то навіть яскраві прихильники Зеленського підуть проти нього.
Те, що відбулося, зруйнувало хиткий баланс. Все, що буде після підписання цих домовленостей, це вже не політика.
Він перетворив себе на домініона двох господарів. І виходу немає. Це все запускає сильний кризовий маховик. Уявіть собі зараз, що буде з армією у цій ситуації.
Про "дивні" пункти протоколу
У протоколі є дивні речі.
Наприклад, там згадується КПВВ у Золотому і Щасті та необхідність розведення сил у двох місцях. А ще місяць тому домовилися про розведення в Гнутовому.
Тепер згадування про цей населений пункт просто зникло. І зникло воно скоріш за все не випадково. Підвох у тому, що там стоять російські військові бази.
Це свідчить про те що, ті, хто з українського боку писали ці речі, не зовсім цього розуміють.
Тобто ситуація є крайньо небезпечною зараз, але, як підсумок, можу сказати, вона не є фатальною для України, вона є катастрофічною для самого Зеленського.
Єдність позиції українського політичного класу українського може дозволити утримати ситуацію.
Якщо консультативна рада буде давати негативний інформативний імпульс, вона розкачає човна.
Про статус консультативної ради
Вона буде дорадчою, але справа в тому, що це все слова. Там все дорадче. Політична підгрупа ТКГ теж не має вирішальних рішень, це все дорадче.
Але у сучасному світі інформація керує всім. Подивіться на ситуацію з рецесією і з коронавірусом. Зверніть увагу, попереду йде інформація, яка ложить усе буквально, а не рішення урядів.
Ці три компоненти – інформаційний, правовий і політичний – просто Зеленського знищать.
Про заяви Єрмака, що створення ради з ОРДЛО не означає визнання бойовиків
Що ви слухаєте? Голос Єрмака було чутно, як голос миші в хліві десятого сусіда.
Почують же в світі не те, що скаже Єрмак, а те, що скаже Москва. Москва чітко заявила: Київ сів за перемовини з Луганськом і Донецьком.
Як треба було діяти
Треба повернутись ще до серпня. Тоді почалася реалізація доктрини дефронтизації Зеленського.
І замість того, щоб відповідати на агресивність на Донбасі стійкістю армії, силовими компонентами, він почав іти в логіці, яку пізніше Сурков озвучив як примушення до миру силою. Він на силу реагує тим, що все більш і більш нагинається.
Агресор у такій ситуації все більше заохочується до тиску. Бухгалтерія смертей на фронті, обстрілів не вщухає, вони носять масовий характер. У 2015 році диверсійно-розвідувальні групи в такій кількості не проводили операції.
І все це свідчить про те, що, обіцяючи мир, Зеленський пішов дорогою "Мюнхенських домовленостей". Він якби підігрує агресору. А агресор починає це розуміти, тому він заводить жертву в капкан.
У такій ситуації працює дуже проста формула: хочеш миру – готуйся до війни; не будеш годувати свою армію – будеш годувати чужу армію. Це ж не я сказав.
Виправити ситуацію не так складно. Це означає, що у Мінський процес мають увійти люди, які всьому цьому дадуть бій. Чи розуміє це сам Зеленський? Не думаю.
Чи розуміють на Банковій, що здають національні інтереси
Справа в тому, що Зеленському треба аплодисменти, йому світить більше аплодисментів з Москви, 140 мільйонів людей живуть в Росії, в Україні 40 мільйонів. Йому треба заслужити аплодисменти – результат його не цікавить.
Єрмак дуже добре розуміє і використовує це. Він йому дає такі аплодисменти. Розмова із Путіним – це аплодисменти. Розмова із Меркель і Макроном – це здача екзамену.
Тому Зеленському не хочеться говорити із ними, хочеться говорити із Путіним.
Це підписання в Мінську – це аплодисменти з боку Росії, але це поразка для України. І поразка для Зеленського особисто. Поки що він цього не розуміє.
Але у всій цій грі зверніть увагу на ще один момент. Не випадково співпало створення консультативної ради в Мінську і візит Медведчука в Москву. Тут якби створюється громадський вимір процесу, а там – парламентський.
Інформаційно виглядає так: Європа, Рада Європи підтримує це, і громадськість підтримує це.
Ну, і казус Сивохо. Це все зрежисовано в Кремлі, дурням нав'язано, розумних обіграно, а ще розумніших використано.
Єрмак прекрасно все це розуміє. З того, що я бачу, він дуже добре орієнтується в цих речах. А чи до кінця те, що відбувається, розуміє Зеленський? Я думаю, що ні.
Катерина Рещук
