Ексвійськовий Андрій Римарук: "Надо просто пєрєстать стрєлять" вже стало мемом в армії

Вівторок, 21 січня 2020, 17:35
Ексвійськовий Андрій Римарук: Надо просто пєрєстать стрєлять вже стало мемом в армії
фото: ministryofdefenceua

У Парижі 9 грудня відбулася перша за 3 роки зустріч лідерів Німеччини, Франції, України та Росії. На переговори у нормандському форматі покладали великі надії, сподівались, що зустріч привнесе хоч якусь ясність у туманне майбутнє війни на сході. Однією з головних домовленостей було повне та всебічне припинення вогню до кінця 2019 року.

Закінчився 2019 рік, почався 2020, а вогонь на Донбасі не тільки не стихнув, а й навпаки – посилився. За три тижні січня загинуло 8 українських військових, кілька десятків бійців зазнали поранень. 

Про те, що відбувається на передовій, та чому не вщухають обстріли, "Українська правда" спитала у менеджера благодійного фонду допомоги армії "Повернись живим", колишнього військового Андрія Римарука. 

Як розповів сам Андрій, він майже завжди знаходиться на фронті, спілкується з усіма ланками військових, тому може розповісти про те, що відбувається на передовій, "з перших рук".

 
Андрій Римарук: "Конфлікт на Сході України, як би там не казав наш гарант, – довготривалий, і його просто так, одними словами і рішеннями "пєрєстать стрєлять" не закінчиш"

– Складається враження, що останніми днями на фронті бойових втрат стає більше. Є така тенденція чи ні?

– Більше у порівнянні з чим? Кожен рік війни не можна порівнювати з попереднім, січень 2020-го – з січнем 2019-го. Якщо ми подивимося на січень 2014-го року, там буде взагалі тотальний п*ць, правильно? 

Статистика бойових втрат – річ показова, але війна завжди непередбачувана. Керуватися лише такою статистикою не можна. Наразі єдине, що ми можемо констатувати – це те, що ворог активізувався на визначеній ділянці. В цілому, поки що тільки на одній ділянці. 

– На якій?

– Біля населеного пункту Золоте, Луганська область, там, де ми розвели війська. Відбуваються регулярні обстріли біля населеного пункту Оріхове, зліва від Золотого. Також бачимо, що працюють ще й справа від Золотого. Тобто вони намагаються навколо населеного пункту Золоте розкачати активність бойових дій.

 Якщо розвели війська, яка мета обстрілів?

– Мета – стандартна. Зараз відбуваються засідання тристоронньої контактної групи в Мінську, перші засідання вже пройшли. Поки що ні до яких спільних домовленостей та дій не дійшли. 

Ми запропонували наступні три ділянки розведення фронту, "ЛНР" окремо запропонувала свої три ділянки, "ДНР" окремо запропонувала дві ділянки. Тобто зараз контактна група буде домовлятися і з тими, і з тими, щоб на наступному етапі було тільки три.

– Тобто зараз немає узгодженого плану розведення? 

– Так, немає чіткого плану, є гіпотетичні припущення.

– Виходить, розведення військ поблизу Золотого замість миру призвело до загострення на цій ділянці?

– Поки що так. Ніхто не хоче втрачати свого вигідного розташування, зручних позицій. 

Але цю кількість втрат можна розглянути ще й крізь іншу призму. На даний момент ми володіємо інформацією, що в "ЛНР" прибула чергова порція курсантів-артилеристів з Санкт-Петербурга

Курсанти приїжджали і в 2016 році, тоді вони стріляли по Авдіївці. Якщо пам'ять не зраджує, вони за одну ніч випустили по Авдіївці 500 чи 600 снарядів. 

А в 2017 році така сама ситуація була на Маріупольському напрямку. Наша розвідка доповідала, що приїхали курсанти з Росії, і вони будуть складати залік.

– Тобто вони таким чином тренуються, складають заліки?

– Так-так, це вже давним-давно відомо. В 2016 році це було в Авдіївці, в 2017 році – в Маріуполі, в 2018 і 2019 роках я вже зараз не пригадаю, якщо чесно, де вони працювали... 

Але сам факт того, що вони регулярно приїжджають – це факт. Зараз їх ідентифікували, зафіксували, є перехват, розвідка доповідає про те, що вони працюють в Луганській області.

Але варто розуміти, що декілька хлопців загинуло від кулі снайпера. І це не тільки район Золотого, це і неподалік Мар'їнки, і в Авдіївці. Тобто снайпери зараз працюють майже по всій лінії розмежування, і хто буде наступним двухсотим – залежить від розуміння небезпеки кожного військового, який зараз перебуває в окопі. 

Реклама:
Фактично тенденція не змінюється всі роки війни – загострення відбуваються перед домовленостями, перед розведенням. 

Потім, коли розведення закінчиться, прийде весна, почне працювати крупний калібр, тому що зараз крупний калібр просуватися не може, він одразу себе виявить. 

Тому зараз ми спостерігаємо тенденцію, коли зменшуються кількість артобстрілів і збільшується кількість снайперських обстрілів.   

На окупованих територіях схожа політика: "Если два Володи договорились в Нормандії, давайте придерживаться. Но война есть война, значит, враг должен нести потери". 

Тому використовують менше артилерії, а більше снайперів – щоб тихіше. Так само і з нашого боку. Там також від рук Збройних Сил гинуть і капітани, і майори, і прості рядові.  

Росії не вигідно пришвидшувати процес розведення, тому що, якщо спільними діями, через контактну групу і засідання в Мінську ми швидесенько розведемо війська по всій лінії розмежування, доведеться йти до наступного кроку – ми будемо вимагати від РФ віддати нам державний кордон під контроль і потім провести вибори. Росія цей процес буде відтягувати. 

Засідання починається – чекайте активізації на фронті. Домовилися про розведення на цій ділянці – на інших піде активізація, а на цій буде тихіше. І воно так осередками буде спалахувати по всій лінії розмежування. 

– І так допоки розведення не відбудеться остаточно?

– Так. І ще поки не зайдуть на окуповані території міжнародні миротворчі війська і міжнародні спостерігачі.

Конфлікт на Сході України, як би там не казав наш гарант, – довготривалий, і його просто так, одними словами і рішеннями "пєрєстать стрєлять" не закінчиш. 

Через це рішення наші військові, на превеликий жаль, якраз і несуть втрати. Просто через те, що треба "пєрєстать стрєлять". 

Військові більше занурилися зараз в різні перевірки, постійно проводяться якісь незрозумілі розслідування, постійні комісії, ходять, рахують аптечки... не можна цього допускати.

– Перевірки почалися з приходом президента Зеленського? Це пов'язано з якимись новими стандартами, новими задачами?

– Ні, це пов'язано з його виразом "надо просто пєрєстать стрєлять". Військових змушують займатися паперовою роботою, а не бойовою.

Наприклад, я весь минулий тиждень провів на Сході, проїхав майже всю лінію розмежування. Я був свідком того, як два полковники приїхали в підрозділ і проводили розслідування: чому ворожий снайпер почав стріляти от саме по цій позиції. А може, наші бійці винні в цьому і спеціально провокують ворога? 

Я дивився на цей йо*аний маразм і просто крутив пальцем біля скроні.

Тому тепер деякі командири замість того, щоб займатися бойовими задачами, розвідкою, аналізувати розвіддані, вивчати спроможність і можливості ворога, щоб розуміти, яке вогневе ураження він може нанести, займаються паперовим довбо**измом, який сьогодні армії не потрібен. 

Реклама:
А цей довб**бизм випливає тільки з однієї фрази: "Надо просто пєрєстать стрєлять".

У декількох підрозділах з цього відкрито сміються. Був такий випадок: йдуть два офіцери один одному назустріч, один показує у себе на грудях ромб і замість "Слава Україні!" каже: "Надо просто пєрєстать стрєлять". А інший йому у відповідь: "Мои миномёты в зоне отведения". Люди вже просто між собою так вітаються. Це стало мемом.

– Проте під час президентських та парламентських виборів Зеленський та його команда отримали чималу підтримку від військових.

– Щодо виборів, є такий крилатий вираз, доведений соціологією і історичним досвідом: армія – це відображення суспільства. Тому не варто дивуватись, що частина військових підтримала Зеленського. 

Є навіть такі підрозділи, які повним складом підтримали "опоблок". У мене відпала щелепа, коли я про це дізнався, але це вибір людей, кожен вчиться на своїх помилках.

Цей сумбур подій, який виник після "пєрєстать стрєлять", дуже сильно впливає на відтік кадрів. Зараз у деяких підрозділах плачевна недоукомплектація. Замість 100% підрозділи укомплектовані на 50-60%. У людей пропадає мотивація. Йде відтік професійних кадрів. 

З'явилось таке поняття як "заробітчани". Стрілок в окопі отримує 27 тисяч гривень. Вони приходять на півроку разом з бригадою, потім разом повертаються додому, через деякий час можуть повернутися. 

Але таку людину не можна відправити на навчання, підвищення кваліфікації, щоб навчити краще стріляти або керувати підрозділом, бо вони надовго на фронті не затримуються. 

– У соцмережах періодично з'являються дописи про те, що у Генштабі зменшуюють офіційну кількість загиблих. Бойові втрати рахують як небойові. Чи ви знаєте щось про це?

– Зменшити кількість втрат неможливо. Минулого року була ситуація, коли в один день загинуло двоє бійців, троє отримали поранення через вибух газового балону всередині бліндажа. Це яка втрата?

У таких випадках піднімається хайп, але ці втрати вважаються небойовими. Заниження може відбуватися тільки у випадку кількості обстрілів, адже ця інформація проходить довгим ланцюжком знизу до керівництва. На цьому ланцюжку і можуть бути якісь викривлення. 

Щодо кількості втрат, штаб ООС ніколи не перебільшував і не зменшував інформацію. Це я кажу як людина, яка спілкується з військовими від рівня командира роти до командуючого ООС.  

Іноді у Фейсбуці пишуть, що є загиблі, а штаб ООС чомусь мовчить. Інформація затримується через те, що людина загинула, але йде перевірка причин. Інформацію можна оприлюднювати тільки після того, як у пресслужби буде підтверджена інформація, а бригада сповістить трагічну новину батькам.

Катерина Рещук, УП

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування
Реклама:
Головне на Українській правді