Чотири війни Коломойського. Як олігарх повертає свій вплив
Для олігарха Ігоря Коломойського кінець 2016 року виявився одним із найскладніших за весь час перебування у вищій українській бізнес-лізі.
18 грудня Кабінет міністрів України прийняв рішення про націоналізацію найбільшого в країні "Приватбанку".
"Ми розуміли тоді, що забираємо улюблену іграшку Коломойського. І передбачали, що він буде мститися. Але на той час це було єдине правильне рішення", – розповідає УП колишній високопосадовець, що брав участь у переговорах.
Втім, після націоналізації проблеми Коломойського лише почали набирати обертів. Через рік британський суд заарештував активи олігарха. Через судові процеси та конфлікт із минулою владою Коломойський більше року не приїздив в Україну і на тривалий час осів в Ізраїлі.
Перспектива повернутися замаячила на горизонті з наближенням президентських виборів 2019 року. Ігор Коломойський відкрито агітував за Юлію Тимошенко. Він же забезпечив медійну підтримку Володимиру Зеленському – підконтрольний йому телеканал 1+1 майже цілодобово транслював програми за участі актора-коміка. Через це опоненти Зеленського називали його лялькою олігарха. Сам кандидат це заперечував.
Втім, Коломойський повернувся до України, навіть не дочекавшись офіційної інавгурації новообраного президента.
Останні кілька місяців олігарху приписують неймовірний вплив на політичні та економічні процеси в країні. "Українська правда" вирішила розібратися, чи це насправді так. І дійшла неочікуваних висновків.
Клівленд – невелике, нічим не примітне американське місто з населенням 300 000 осіб. Малоймовірно, що хтось з його мешканців здогадується, що одним із найбільших власників нерухомості донедавна тут був український олігарх Ігор Коломойський.
Протягом кількох років підконтрольна колишнім акціонерам "Привата" компанія Optima Ventures стала найбільшим власником комерційної нерухомості в Клівленді. Вона контролювала понад 2,6 млн квадратних метрів нерухомості в центрі міста.
Про американські активи олігарха стало відомо з позову "Приватбанку", поданого до Канцелярського суду штату Делавер у травні 2019 року. Згідно з позовом, нерухомість і метзаводи були придбані на виведені з "Приватбанку" гроші, а загальна сума відмитих грошей за десять років становить близько $ 470 млрд.
У позові йдеться про те, що гроші відмивали за допомогою цілої низки фіктивних фірм та філії "Приватбанку" на Кіпрі. Після цього гроші виводилися до США, де за них американські партнери купляли нерухомість, а також активи у різних штатах.
Читайте також: Trusted persons: хто управляє офшорними активами Ігоря Коломойського
За даними видання The Daily Beast, своє розслідування щодо відмивання коштів у США проти олігарха веде і Федеральне бюро розслідувань.
Співрозмовники "Української правди" в американських політичних колах розповідають, що окрім Коломойського в ньому фігурують його американські партнери, які безпосередньо займалися придбанням нерухомості.
Офіційно у США не коментують справу проти олігарха. "Як посол я не можу коментувати розслідування – може, воно є, а може, й немає", – заявив в інтерв'ю "Українській правді" глава посольства США в Україні Вільям Тейлор.
Втім, за даними УП, розслідування ФБР зараз найбільше непокоїть олігарха.
Саме це свого часу змусило його переїхати зі Швейцарії до Ізраїлю, щоб уникнути небажаних можливих інцидентів із затриманнями на запит США.
Однак навіть на Землі Обітованій український олігарх не мав спокою. Ізраїль своїх громадян – а Коломойський має ізраїльський паспорт – іншим країнам не видає. Тільки якщо не йдеться про Сполучені Штати і відмивання грошей.
Комбінація цих двох словосполучень може призвести до екстрадиції, а згодом і тюрми. Тож єдиним місцем, звідки Коломойського не могли б дістати Штати, залишалась Україна.
За часів Порошенка Ігор Валерійович у Києві не показувався. Правда, як тільки п'ятий президент втратив владу, Коломойський повернувся в Україну, на свою останню безпечну ЗЕмлю. Але для того, щоб закріпитися тут, він змушений вести одразу кілька війн за виживання.
ВІЙНА ПЕРША. За політичний вплив
У штабі Петра Порошенка напередодні президентських виборів ходив один анекдот. Він стосувався начебто розмови технолога Ігоря Гриніва та олігарха Коломойського на початку грудня 2018-го.
Тоді, у часи великого падіння рейтингу Порошенка, Ігор Валерійович казав Ігорю Олексійовичу, що даремно технолог працює на Порошенка.
"У другому турі все одно будуть мій хлопчик та моя дівчинка", – начебто сказав Коломойський Гриніву, маючи на увазі Юлію Тимошенко та Володимира Зеленського.
Варто нагадати: Ігор Коломойський: "Якщо президентом стане Тимошенко, я себе бачу в еміграції"
Але технолог Порошенка пообіцяв олігарху, що у "фіналі" зустрінуться "їхні хлопчики". І вгадав: томос плюс "Армія! Мова! Віра!" з другої половини грудня 2018-го таки винесли Петра Олексійовича на другу сходинку президентських перегонів. Але не більше.
Під кінець президентської кампанії з'явився ще один жарт: Пінчук уже був при владі за Кучми, Ахметов "кермував" за Януковича і Порошенка, тепер настає час Коломойського.
Після перемоги на виборах Зеленського, якого активно підтримували ресурси Ігоря Валерійовича, здавалось, що і цей "жарт" може стати реальністю.
Підстав говорити про залежність нового президента від Коломойського з кожним днем ставало все більше. І мова не лише про борги медіахолдингу Коломойського перед "Кварталом".
Главою Адміністрації Зеленського став адвокат Коломойського Андрій Богдан, який представляв інтереси олігарха, скажімо, у судах по "ПриватБанку".
В оточенні Зеленського з'явились такі люди, як Тімур Міндіч, котрий є довіреною особою Коломойського і до котрого досі перший помічник Зеленського Сергій Шефір їздить узгоджувати "питання "Кварталу".
Коли новообраний президент оголосив про дострокові вибори парламенту, публікація списку "Слуги народу" показала, що Зе!команда значною мірою є Бе!командою.
У списки "Слуги народу", починаючи з першої десятки, та на вибори в округах були інкорпоровані люди Коломойського.
Агітацію та штаби по регіонах координували люди з партії "УКРОП" тощо. Координація кандидатів в округах була покладена на бізнес-партнера Коломойського Ігоря Палицю, який теж має давні дружні стосунки із Зеленським.
Парламентська стратегія Коломойського просувалась трьома напрямками – Бе!команда у "Слузі народу", підтримка Тимошенко та свої мажоритарники – і мала дати йому колосальний вплив на новий парламент.
Але на всіх трьох напрямках олігарх не досяг бажаного тріумфу.
Палиця зі скрипом пройшов у Раду сам і зумів зібрати там депутатську групу "За майбутнє". Але це не його група, він не може депутатам наказувати, кожного слід умовляти.
"У Палиці там не холдинг, а кооператив: кожен працює на свій інтерес, з кожним ми домовляємось окремо по конкретних голосуваннях", – розповідає співрозмовник УП у фракції "Слуги народу".
Та й захищати інтереси Коломойського, якби навіть постала така потреба, групі "За майбутнє" буде доволі складно. Вона не може захистити своїх власних членів, що яскраво показало голосування за дозвіл на арешт Ярослава Дубневича, який входить у групу Палиці.
Це ж голосування, до речі, показало "приватівський" максимум у "Слузі народу". Як переконує УП одразу кілька співрозмовників у керівництві "СН", 24 депутати, які були присутні, але проігнорували голосування за арешт Дубневича, і є максимальною ємністю Бе!команди у "Слузі". І ця цифра зараз зменшується.
Глобально вплив Коломойського у Раді здійснюється через трьох довірених координаторів: Ігор Палиця, Олександр Дубінський, який координує "своїх" мажоритарників, та Олександр Ткаченко, на якого орієнтується група київських мажоритарників Зе.
Але останнім часом Ткаченко, який багато років був вірним солдатом Коломойського, керуючи його холдингом "1+1", почав дрейфувати від олігарха.
За лаштунками життя фракції "Слуги народу" відбувається цікавий процес – концентрація досить великої групи депутатів з робочою назвою "Група 719" (за номером кімнати у трускавецькому Rixos'і, де збирались депутати). Група об'єднує умовне ліберально-демократичне крило "СН".
Одним з ініціаторів формалізації цієї групи був ніхто інший як Олександр Ткаченко.
"Ткаченко втомився грати в ігри Коломойського. Одна річ, коли він був менеджером "1+1", тоді він робив те, що просив власник. Але тепер він політик і хоче грати окрему гру. І частина "плюсовців" теж іде за Ткаченком", – розповідає УП один із членів "Групи 719".
"Насправді вірних багнетів Коломойського у "Слузі...", які ходять струнко, зараз лишилось, може, десяток, може, трохи більше", – додає він.
А є ще й менш помітні дрібниці, як, скажімо, звільнення з ГПУ "приватного" прокурора Костянтина Кулика, у провадженнях якого за дивним збігом обставин проходили усі вороги Коломойського. Щоправда, зараз Коломойський, за даними "Української правди", намагається влаштувати Кулика на роботу в СБУ.
Так само колись головний "ресурс" олігарха у владі – його адвокат Богдан – поступово перетворюється не на місток між олігархом та преЗЕдентом, а на стіну між ними.
Так, він ще може набрати керівника ДБР і попросити "не чіпати "Приват", поки МВФ в Україні", але той же Богдан відкритим текстом каже, що немає і не може бути перспективи, що колишні власники повернуть собі банк.
"У нас є різні погляди на різні події, які відбуваються у парламенті, наприклад. Деколи наші погляди співпадають. Але в будь-якому випадку, не Коломойський визначає політику України, а Володимир Зеленський", – заявляв в інтерв'ю УП сам Богдан.
Окрім того, співрозмовники "Української правди" розповідають, що в олігарха навіть з'явився план замінити нелояльного Богдана на Сергія Шефіра, який зараз є першим помічником президента Зеленського.
Якщо узагальнити все описане, то картина більше схожа не на "Бе!тріумф", а на копію похмурого "Крику" Едварда Мунка.
Тут не допоможе жоден "Темный Рыцарь". Потрібен союзник сильніший і потужніший. Такий у світі лишився лише один – Росія. Тільки звідси, з логіки політичного захисту від США, могли з'явитись заяви Коломойського про танки Путіна на кордоні з Польщею.
Але той, хто спробує списати дніпровського олігарха з рахунків, дуже ризикує. Як показала політична доля Петра Порошенка, чим гірші справи в Ігоря Коломойського, тим з більшим завзяттям він бореться.
"Всі хотіли б пропетляти від Коломойського. Але він не з тих, від кого можна спетляти", – визнає один із членів команди Зеленського.
Ігор Валерійович має ще багато козирів у рукавах. І головний із них – власна медійність. Насправді, йому не треба нічого навіть робити, щоб створити новій владі колосальні проблеми.
ВІЙНА ДРУГА. Коломойський проти МВФ
Нещодавно, наприклад, Коломойський у скандальному інтерв'ю The New York Times виступав за інтеграцію України з Росією і розрив відносин з МВФ.
Потроху він починає втілювати цю мрію в реальність.
"Коломойський створює хаос. У будь-яких питаннях, де є хоч якийсь перетин з МВФ і не тільки. Для нього Фонд – один з ключових ворогів, який заважає йому вести свою гру. Зірвати програму і влаштувати безладдя в країні – саме на це зараз направлені його зусилля", – ділиться з УП своїми враженнями щодо дій олігарха один із високопосадовців у Кабміні.
"Він створює картинку власної впливовості. І виглядає це дуже переконливо. На Заході за цим спостерігають дуже уважно. Якщо Коломойський зуміє показати, що таки він тут головний, то Зеленському буде дуже непросто. Особливо у роботі з МВФ. А повпливати на Коломойського неможливо ж", – резюмує у розмові з УП один із фінансових топ-менеджерів України, який відмовився працювати в новому уряді.
Боротьба Коломойського з поважним міжнародним кредитором має різні прояви. Так, під час і напередодні голосування за законопроєкт щодо ринку землі бізнесмен підтримував акції противників реформи.
Зокрема, за даними "Економічної правди", він фінансував асоціацію Всеукраїнська аграрна рада (ВАР), яка організувала акцію під лозунгами "Ні – продажу України", що проходила в 13 регіонах. У день голосування учасники організованого ВАР протесту принесли під стіни Верховної Ради труп свині в труні та похоронні вінки.
Навіть президент, спілкуючись з депутатами перед голосуванням, наголошував, що до протестів проти запровадження ринку землі причетний Коломойський.
"Ми бачимо, як вони (йдеться про Коломойського та його команду – УП) намагаються дискредитувати окремих міністрів. У них Милованов або "дебіл", або "космонавт", а Маркарова "будує піраміди" з облігаціями внутрішньої держпозики, щоб віддати землю іноземцям. Це ж маячня", – наголошує співрозмовник у Нацбанку.
Але більш важливі для МВФ питання, які наразі стоять на порядку денному у відносинах з Україною – це збереження незалежності та стабільності Нацбанку і, звісно, "питання Приватбанку".
МВФ виступає проти кардинальних змін у керівництві регулятора і чекає від української сторони гарантій, що Приватбанк НЕ БУДЕ повернений колишньому власнику.
Тому наразі Нацбанк – головний об'єкт для атак Коломойського. І напади тут відбуваються за декількома напрямами.
Перший напрямок – тиск через щоденні масові мітинги під будівлею НБУ, які тривають уже третій тиждень і почались після затримання колишніх співробітників НБУ детективами НАБУ у справі "банку Бахматюка".
Учасники акції протесту "Зупинимо корупцію в НБУ" вимагають відставки голови правління Якова Смолія та його першого заступника Катерини Рожкової. Кількість мітингувальників змінюється щодня: від декількох десятків до 1 тисячі й більше. Недавно вони навіть намагались прорватись у будівлю центробанку.
В НБУ напередодні офіційно заявили, що за мітингами, мовляв, стоїть Коломойський.
За словами голови Нацбанку Якова Смолія, правоохоронним органам уже надали докази, що мітинги не є спонтанними.
Протести перекочували під домівки керівників НБУ. Напередодні заступник голови Нацбанку Катерина Рожкова заявила, що невідомі люди за плакатами і гучномовцем приходили під її дім і пішли тільки після виклику поліції. Те ж саме раніше відбувалось у селищі під Києвом, де живе голова НБУ Яків Смолій.
Другий напрямок – тиск на центральний офіс "Приватбанку". Йдеться про вересневі пікети під головним офісом банку в Дніпрі, організовані Нікопольським заводом феросплавів (НЗФ), який належить Ігорю Коломойському. Цей епізод так само стосується НБУ.
Нещодавно завод Коломойського на аукціоні викупив оренду парковки перед головним офісом "Приватбанку". Правда, через декілька днів КП "Міськавтопарк" скасувало результати тендеру.
Третій напрямок – активність депутатів так званої "групи Коломойського", яка виступає з нищівною критикою дій НБУ. Одним з головних учасників цієї групи є колишній журналіст і нардеп "Слуги народу" Олександр Дубінський, який навіть виступав на підтримку мітингувальників під Нацбанком.
За короткий час роботи в Раді Дубінський ініціював створення двох тимчасових слідчих комісій для розслідування діяльності НБУ.
Перша повинна була досліджувати роботу керівництва Нацбанку та Фонду гарантування вкладів фізосіб у 2014-2019 роках щодо "штучного банкрутства комерційних банків". Утім, проєкт нещодавно був відкликаний.
Ціль другої комісії, створення якої місяць тому Дубінський ініціював у співавторстві з безфракційним Андрієм Деркачем – розслідувати "міжнародну корупцію за участі високопосадовців НБУ та Міністерства фінансів". Йдеться про роботу ексголови НБУ Валерії Гонтаревої та ексміністра фінансів Наталії Яресько й інші епізоди.
Четвертий напрямок – атаки на наглядову раду Приватбанку, яку погоджував Нацбанк.
Як зазначає видання Finbalance, 25 листопада Печерський райсуд Києва відкрив провадження за позовом профспілки співробітників "Приватбанку" до дев'яти членів наглядової ради "Приватбанку".
Позивач вимагає визнання їхніх трудових контрактів недійсними.
Профспілка, за словами співрозмовника в НБУ, була створена співробітниками "Приватбанку", лояльними до колишніх власників.
"Їх важко звільнити через лазівки в Трудовому кодексі, тож вони користуються своїм становищем і завдають удару зсередини", – каже він.
Наглядову раду "Приватбанку" наразі очолює Шерон Іскі – в минулому радник Скарбниці США та експерт-консультант МВФ.
Частина цих справ стосується рішень НБУ щодо віднесення деяких банків до категорії неплатоспроможних. Інша частина, як і у випадку з резонансною справою "банку Бахматюка", стосується "перевищення повноважень" співробітниками та ексспівробітниками центробанку.
На НБУ наразі сфокусована увага майже всіх правоохоронних відомств: ДБР, НАБУ, ГПУ, Нацполіції, НАЗК та навіть СБУ.
Правда, тут немає ніякого зв'язку з Коломойським. Хоча керівництво Нацбанку, за даними ЕП, пов'язує таку раптову активність правоохоронців саме з олігархом.
Особисті образи. На окрему увагу заслуговує історія відносин Коломойського з ексголовою Нацбанку Валерією Гонтаревою, особисту неприязнь до якої олігарх не приховує. У своїх інтерв'ю він часто поливає її брудом.
За останній час з Гонтаревою сталась низка дивних та прикрих випадків: спочатку в Лондоні, де вона наразі мешкає, її збила машина, потім підпалили авто її невістки, а ще пізніше згорів її будинок у Києві. Гонтарева непрозоро натякала, що до цього може бути причетний Коломойський.
Олігарх вважає, що ексочільниця НБУ сама ініціювала всі ці події, щоб отримати політичний притулок у Великій Британії та уникнути слідства в Україні.
Часто олігарх згадує Катерину Рожкову, яка працювала заступницею Гонтаревої до і під час націоналізації "Приватбанку".
ВІЙНА ТРЕТЯ. Останній шанс повернути "Приватбанк"
Для Коломойського ситуація навколо "Приватбанку" – це, з одного боку, можливість для зведення особистих рахунків з усіма, причетними до націоналізації банку високопосадовцями, в тому числі з керівництвом НБУ.
З іншого – ще один фронт для боротьби з МВФ. "Танці" довкола націоналізації і будь-які скандали навколо "Приватбанку" ще більше віддаляють Україну від співробітництва з Фондом, що тільки на руку Коломойському.
"Міжнародний валютний фонд знає, що "Приватбанк" буде повернутий (мені) найближчим часом", – заявив він напередодні в коментарі Kyiv Post. Ця заява прозвучала в день завершення роботи місії Фонду в Україні.
Наразі є дві ключові події, від яких залежить майбутнє банку.
Перша – засідання Шостого апеляційного адмінсуду, яке відбудеться 19 грудня. В цей день суд розгляне апеляцію держави на рішення щодо скасування націоналізації "Приватбанку".
У разі невдачі України буде розблокований інший судовий процес – у Господарському суді Києва. Там зараз розглядається позов Коломойського та Боголюбова, завдяки якому вони можуть повернути акції "Приватбанку".
Суть справи в Господарському суді Києва. У суді Коломойський та Боголюбов (останній – через компанію Triantal Investments) вимагають скасувати угоду щодо купівлі Мінфіном акцій "Приватбанку" від 2016 року та повернути їм акції. У Коломойського перед націоналізацією було 41,7% акцій, у Triantal – 16,6%.
Програш держави в цій справі фактично відкриває перед Коломойським шлях для повернення під свій контроль банку, в який три роки тому було влито 155 млрд грн коштів платників податків. За рахунок цього він зможе нейтралізувати справи і в міжнародних арбітражах, де поки що програє.
Подробиці тут:
Коломойський двічі програє у справі Приватбанку. Що це означає?
Як уже писала ЕП, суддя призупинила розгляд цієї справи до рішення апеляційного адмінсуду. Саме тому засідання від 19 грудня є ключовим.
Утім, у НБУ є ще один "козир" – друга ключова подія – можливе ухвалення Радою законопроєкту, що заборонить ексвласникам отримувати назад банки. Такий документ вже готується.
До кінця року, за даними високопосадовця з Кабміну, законопроєкт буде готовий, проте його скоріше за все не встигнуть зареєструвати в парламенті. Хто саме виступить з такою законодавчою ініціативою, поки невідомо.
Цей законопроєкт – гарантія для МВФ і Кабмін вже погодив його з кредитором.
"У Фонді розуміють, що реформа правоохоронної і судової системи не відбулась. Тому таке рішення є оптимальним", – підкреслив співрозмовник в уряді.
За його словами, українське законодавство містить багато "пробілів", і подібний законопроєкт дозволить забути про всі проблеми і той "тягар, який країна отримала після кризи".
ВІЙНА ЧЕТВЕРТА. За "Центренерго" та ринок нафтопродуктів
Під час Київського міжнародного економічного форуму один з іноземних журналістів поцікавився у голови уряду Олексія Гончарука, що той збирається робити з впливом олігархів і зокрема Ігоря Коломойського.
"Я не вважаю, що Коломойський кудись повертається", – намагався запевнити прем'єр-міністр.
Буквально через кілька хвилин йому довелося виправдовуватися через запитання про вплив Коломойського на державну компанію "Центренерго".
"Центренерго". За даними УП, Коломойський зміг отримати вплив над активом влітку 2019 року, коли наглядова рада призначила виконуючим обов'язки керівника компанії Володимира Потапенка. Згодом сам Коломойський підтвердив, що в керівництві компанії працюють "зрозумілі йому люди".
"Свій" менеджмент на "Центренерго" одразу позначився на успіхах олігарха. Сьогодні компанія закуповує вугілля у кишенькової фірми "Нафта Форс" групи "Приват".
На початку листопада "Укртатнафта", підконтрольна групі "Приват", виграла великий тендер на поставку "Центренерго" 2 тисяч тонн мазуту. Також, за словами Коломойського, його компанії наразі є найбільшими споживачами електроенергії, що виробляє генерація.
Тож не дивно, що Коломойський виступає проти приватизації компанії, продаж якої той самий Гончарук назвав одним із топ-пріоритетів. Як уряд збирається вирішувати цю проблему, поки що не зрозуміло.
"У нас в енергетиці досі повно груп впливу, які контролюють ті чи інші частини системи. Цей уряд фактично запрацював на початку осені. Задача №1 – підготувати країну до опалювального сезону. Не найкращий, м'яко кажучи, час воювати з монополіями", – відповів Гончарук на запитання про те, як він збирається зменшувати вплив Коломойського на державну компанію.
Нафтопродукти та перевалка. Після зміни влади посилилися позиції Коломойського на ринку нафтопродуктів, хоча з упевненістю сказати, що ці речі пов'язані між собою, складно. Принаймні прямих доказів впливу олігарха на чинного президента чи представників його "енергетичної" команди немає.
Так чи інакше, після виборів у конкурентів "Привата" явно почалися проблеми.
Без перебільшення головною подією року на ринку стала зупинка нафтопродуктопроводу "Прикарпатзахідтранс", через який в Україну постачалося до 40% дизеля. В народі його називають "трубою Медведчука".
Зупинка імпорту через трубу "Прикарпатзахідтрансу" сталася після запровадження з 1 серпня спецмита у 3,75% (з 1 жовтня – 4%), до якого доклався нардеп Андрій Герус. Через місяць імпортери заявили, що мито начебто "вбило економіку" таких постачань, і відмовилися від прокачування ресурсу за цим напрямком.
Сам Герус неодноразово стверджував, що Коломойський до запровадження мит не має жодного відношення. Навіть навпаки, олігарх начебто виступав проти цієї ініціативи, оскільки його структури щомісяця купували до 10 тис. тонн дешевого російського ресурсу, що в масштабах ринку є доволі скромним обсягом.
"Приват" намагався використати зупинку труби для збільшення переробки на своєму "Кременчуцькому НПЗ", однак поки ця спроба успіхом не увінчалася. Проте можна чітко простежити вигоду олігарха у портах.
По-перше, зупинка труби дозволила "Привату" суттєво збільшити імпорт дизеля морським транспортом і за підсумками жовтня увійти до п'ятірки найбільших імпортерів. До цього морські поставки не могли конкурувати з дешевим трубопровідним дизелем з Росії.
По-друге, дніпропетровська група контролює найбільші нафтоперевалочні потужності в Одесі та Чорноморську, чим також скористалася сповна. За даними "Консалтингової групи А-95", якщо в серпні-жовтні 2018-го через підконтрольну "Привату" одеську перевалку було імпортовано 11 тис тонн дизпалива, то за аналогічний період цього року – вже 120 тисяч тонн.
Паралельно почалися з'являтися проблеми на інших перевалках, які перебувають поза контролем групи Коломойського: після виборів з різних причин по черзі зупиняли свою роботу нафтоперевалочні комплекси в Херсоні, Миколаєві та Південному.
Компанії олігарха влітку почали подаватися на тендери найбільших споживачів дизельного пального в Україні, серед яких "Укрзалізниця" та Міноборони. Перші перемоги в торгах не змусили на себе довго чекати: вже 3 серпня "Укрзалізниця" підписала з приватівцями перший контракт на постачання ДП.
Наразі компанії Коломойського продовжують випробовувати вдачу на паливних тендерах Міноборони, "Укрзалізниці" та Нацполіції, та часто виграють. За часів Порошенка олігарх у вигнанні не міг і мріяти про таке.
На момент публікації цього матеріалу Коломойський не відповів на запитання, надіслані йому журналістами "Української правди".
***
Наприкінці 2016 року один з авторів цього тексту був свідком розмови двох високопосадовців, які обговорювали націоналізацію "Приватбанку", яка тільки-но завершилася.
Один з них радів і казав, що їм вдалось нарешті "вирвати отруйний зуб Коломойського, і це значно його послабить".
Другий співрозмовник реагував на ці репліки стримано, попереджаючи: Коломойського дуже важко позбутись, він не пробачає ворогів і не треба "його так просто списувати з рахунків".
Зрештою, так і вийшло. Перемога Зеленського нагородила олігарха таким шансом і наразі він намагається витиснути усе можливе з цієї ситуації. Десь йому це вдається більш ефективно, десь – менш.
В будь-якому разі, з того часу він сильно покращив свої позиції і тепер контролює окремі держпідприємства, "захищає" Україну від МВФ, повертає "Приватбанк" і влаштовує мінікризи, щоб позбутись ворогів.
"Владу не дають. Владу завжди беруть", – так, за словами співрозмовників УП, Коломойський коментував одному зі своїх знайомих вплив на "Центренерго".
Схоже, цей підхід олігарх планує використовувати і надалі.
"Тут не тільки у "Приваті" справа. Тепер буде так: якщо вмер, то вмер. Повернення не буде. Якщо власник вважає, що з ним вчинили несправедливо і він втратив, то йди і доводь в суді, що маєш отримати відшкодування", – наголосив він.
Від редакції: "Українська правда" надіслала запитання Ігорю Коломойському за кілька днів до публікації цього тексту. Напередодні виходу матеріалу він зв'язався із журналістом нашого видання та пообіцяв дати розлоге інтерв'ю, оскільки запитань виявилося дуже багато.
