Яніна Соколова: У мене до Порошенка є вагон претензій. Але при всьому він – кращий президент за всю історію України

Яніна Соколова – одна з найвідоміших українських телеведучих. Попри те, що журналістка понад 10 років працює на "5 каналі", масову впізнаваність Соколова отримала не так давно.

Цьому посприяли її програми "Вечір з Яніною Соколовою" та "Рандеву". 

"Вечір з Яніною Соколовою" – російськомовний проєкт на Youtube, де журналістка в гротескній формі та з нецензурною лайкою висміює російські й українські політичні новини. 

"Рандеву" – класичне відеоінтерв'ю, яке ведуча бере у відомих людей різних професій. 

"Українська правда" зустрілася із Соколовою в одному з ресторанів у елітному районі Києва. 

Трохи менше години ми говорили про популярність, журналістику, аудиторію, контрпропаганду та політичну ситуацію в країні. 

"Вечір з Яніною Соколовою" створив нішу, яку ми фактично монополізували. Це ніша антипропаганди"

– Сьогодні ти перебуваєш у топі українського Youtube. Ти сама для себе зрозуміла, за рахунок чого стала популярною? І чи можна назвати твою роботу блогерством?

– Ти знаєш, те, що ми робимо – це не зовсім блогерство. Якщо говорити про причини – почну з першого твого запитання, – то це скоріше сукупність факторів, які подарувало небо. Це обставини і праця, яку я робила не один рік. 

проєкт "Вечір" за півтора місяця здобув "Срібну кнопку" Youtube (нагорода Youtube за 100 тисяч підписників – УП) – це такий собі атракціон, це не блогерство.

Це мікс журналістики, стендап-шоу, акторської майстерності, психологічних елементів, які впливають на глядача, до якого ми хочемо достукатися. 

Тобто це, скоріш за все, такий атракціон, який раніше ніхто не придумував.

– Тобто "Вечір" зробив тебе популярною?

– "Вечір" створив нішу, яку ми фактично монополізували. Це ніша антипропаганди. Мало хто робить щось схоже в такій якості, як ми робимо. І це, повір, немалі гроші, які ми в це вкладаємо.

Друге – це історія, пов'язана з онкологією. 22 травня я оголосила, що весь цей рік хворіла. 

До речі, у мене була операція, а на наступний день вийшов прем'єрний випуск "Вечора". І, щоб ти розумів, я лежала в Інституті раку, був прем'єрний випуск "Вечора" в Youtube. Паралельно у той же день вийшло "Рандеву" з Анастасією Приходько, яке було на хайпі. 

Я лежала – мінус пару органів, уся в катетерах, а паралельно люди дивилися "Вечір" і "Рандеву" (посміхається).

– Ти так з посмішкою про це говориш...

– Я ж наслідую Лесю Українку: "Що болить, мене питали, але я не зізнавалась. Я була малою горда – щоб не плакать, я сміялась". Тому в принципі я доволі з гумором ставлюся до всього в житті.

Якщо не ставитися з гумором, то можна взагалі з'їхати з глузду з огляду на те, в якому зараз ми світі живемо.

Сукупність цих факторів, люди, які аполітичні звернули увагу на мою історію і підтримали проєкт "Яніна". 

Рома, ми за 2 місяці зібрали 3,5 мільйона гривень! Це треба вміти зібрати, це величезні кошти. Це одна аудиторія.

Інша аудиторія – це політизовані люди, які дивляться "Рандеву". Третя аудиторія – це здебільшого молоді чоловіки віком 30-35 років, їх 83%. 

Тобто, бачиш, величезний пласт людей із різних абсолютно категорій і цільових аудиторій.

– Ти працюєш на "5 каналі" з 2009 року, тобто більше 10 років. Чому ти так довго працюєш саме на цьому каналі? Що тебе там тримає?

– Гарне запитання. Я, мабуть, разів зо 5 думала звідти піти, маючи непогані пропозиції. І от ми зараз з тобою говоримо, і перед нашим інтерв'ю буквально тиждень тому я завершила історію перемовин з "1+1", де ми мали робити на інтернет-платформі проєкт на кшталт "Вечір", але у більш розвиненому варіанті. 

У них дуже крута команда на "1+1", діджитал.

– Домовилися?

– Ми не домовилися. Ані редакційна угода, ані фінансова угода з боку телеканалу "1+1" не підписана зі мною.

– То як ти тримаєшся на "5 каналі" 10 років?

– Це виключно свобода, яку вони мені дають. І, можливо, років 2 тому я відсунула в бік взагалі розуміння телебачення, рейтингів і своєї присутності там. 

І це крутий стрибок у внутрішньому розвитку. От ти питаєш: як? А так. Мої ефіри в "Рандеву" на Youtube і Facebook набирають, незалежно від того, хто гість, 100 000 переглядів після 3 днів опублікування.

То, в принципі, працювати на телеканалі, частка якого – в межах статистичної похибки, і дбати про рейтинги – це повна маячня, якщо тебе так гарно дивляться в інтернеті. Їм це вигідно, бо про їхній канал не забувають.

– Фінансово тобі вигідно на "5 каналі"?

– Я не скажу, що в мене там висока зарплата. Скоріше середня. Але я заробляю не за рахунок телебачення.

– А за рахунок чого?

– Я веду дуже багато форумів, я веду дуже багато тренінгів медійних, я веду великі заходи, пов'язані з іноземними проєктами благодійними. 

Зараз я підписала рекламний контракт з ювелірним брендом. 

"Я не називала Зеленського сцикуном. Кожен зрозумів те, що він зрозумів"

– Скільки людей працюють у "Рандеву"?

– З операторами тобі сказати чи тільки редакторська команда?

– Тільки людей, які допомагають тобі готуватися.

– Гостьовий редактор – запрошує гостей, Аня Нестеренко – редактор, який зі мною працює.

– Запитання ти сама готуєш?

– Сама.

– Розкажи секрет, як ти готуєшся?

– Я ніколи наперед не записую запитання, жодного.

Більше того, з Анею теж система побудована цікавим чином. Ми зідзвонюємося – я не готую інтерв'ю за тиждень, за 5 днів, за чотири. Я все готую напередодні вночі або зранку перед інтерв'ю, якщо там інтерв'ю о другій годині. У мене короткострокова пам'ять, тому я дуже швидко забуваю.

– Як ти встигаєш все перечитати, якщо, у тебе гість, наприклад, Порошенко?

– Я в цьому інформаційному полі живу. Я живу в цьому.

Починається мій ранок з "Української правди" – на правах реклами (сміється).

Я весь час аналізую і розумію, що відбувається кожного дня. Тому коли стається інтерв'ю, нам потрібно оновити те, що ми, можливо, пропустили. 

В інтерв'ю з Порошенком треба було знайти відео, які будуть підкріплювати тези. Я все прошу зробити Аню, і ми разом готуємо тільки загальну інформацію, яка нас цікавить в окремих питаннях і відео, які можуть підтвердити інформацію. Решта все – це імпровізація, повна імпровізація.

– Тебе гості часто "кидають"? Я маю на увазі, що вони погодилися прийти, а потім постійно переносять?

– Тільки Зеленський.

– Зеленський мені дав інтерв'ю, до речі. І він мене не кинув – як домовилися, так все й зробили. 

– Серйозно? Клас. 

– Було досить складне інтерв'ю. Він хвилювався і я теж. 

– У нього внутрішня структура емоційно нестабільна...

Але з Зеленським мені було б дуже цікаво, саме тому, що він емоційно нестабільний. Є дуже багато речей, які могли б його зачепити. А я дівчина доволі щира. Тому я йому би просто ва-банк говорила те, що думаю, і те, що питають мене глядачі. Було б класно.

– Під час виборчої кампанії ти назвала Зеленського "сциклом". Наскільки це було з твого боку коректно, коли ти працюєш на каналі його прямого конкурента?

– Я ж не називала його "сциклом", я говорила: "Якщо ти не сцикун". Подивись уважно це відео. 

Я в кінці сказала: "Володимире, прийди на "Рандеву", якщо ти не сцикло". А потім вже коли двічі мені пообіцяли, що "от-от прийде" і не прийшов, тоді я просто написала у своєму Facebook "таки сцикун", але не писала там "Зеленський" чи "Порошенко". Кожен зрозумів те, що він зрозумів. 

– Ти знаєш, що команда Порошенка розкручувала цю історію зі "сцикуном"? 

– Ні. Я про це не знала, я знала, що ми це розкручуємо у вигляді "не сци", такого слогана. І я знаю, що коли...

– Хайпанула?

– Так, коли хайпанула... Ми запустили кепки "Не сци!". Ми продали за тиждень всю партію замовлену – там 100 кепок, вони просто розлетілися. 

І люди почали розуміти, що це, напевно, якийсь слоган, який говорить про їхню приналежність до того чи іншого кандидата. І коли я бачу дебати на стадіоні, де стоять Порошенко, Зеленський, і показують трибуну за Порошенка, і люди сидять в кепках "Не сци!", я думаю: ми ж не натякали ні на що!

– Тобто тобі було некомфортно у цей момент?

– Так, мені було некомфортно. А знаєш чому? Тому що журналіст не має підтримувати публічно або навіть натякати на симпатію до певного кандидата, незалежно від того, чи ти працюєш на його каналі, на чужому каналі. 

– Якщо не помиляюся, Порошенко не йшов до тебе на інтерв'ю два роки?

– Так, він весь час обіцяв, що прийде, називав дату, а потім щось ставалося дуже щось серйозне. Отаке, що не прикопаєшся. Дуже серйозне. 

 – Чому ти не записувала відео "Ви ж не сцикло" щодо Порошенка?

– А тому що він мені не зривав нічого. Він говорив: "23-го не зможемо. Яніно, 30-го – 100%". І так було двічі.

– А хіба Зеленський зривав ефір?

– Я тобі можу показати переписку з Кирилом Тимошенком, який мені сказав: "Все. Давай на следующей неделе все организуем". Я йому: "Хорошо, ты мне скажи, какая точно дата, ми замовимо камери". Він відписує: "Хорошо, в субботу скажу". 

В суботу Кирило: "Ну, подожди еще чуть-чуть, мы сначала сходим к кому-то". Потім: "Ну, мы сходили к Гордону, подожди еще чуть-чуть". 

Я говорю: "Слухай, я вже не можу ще чуть-чуть. Коли ви конкретно прийдете?".

"Ну, посмотрим". І я вже розізлилася, бо ми кожного тижня замовляли камери. 

Для глядачів поясню: це треба замовляти знімальну групу, щоб вона приїхала і все це познімала. І це не сьогодні захотіла, а завтра приїхали. Треба заздалегідь, бо це техніка і план зйомок на каналі. 

Ну, коротше. Тоді я вже записала відео, на що Тимошенко написав мені: "Теперь мы точно не придем". 

"Програми, які примушують думати – це низькорейтингові програми"

– "Вечір з Яніною Соколовою". Цей проєкт вистрілив і наробив багато шуму. Скільки сценаристів над ним працює?

– Три. 

– Три сценаристи, які відслідковують всі новини, дивляться всю цю єресь на телебаченні?

– Так, мазохісти (сміється). Це пацани, у яких розподілені між собою обов'язки. 

Частково хтось цілий тиждень віддивляється новини, відбирає, про що ми жартуємо, інша людина систематизує все це, придумуючи жарти. 

Третя людина до них доєднується і допомагає з відео, тому що в нас ще є між цими всіма фрагментами відео жартів, які є місточком від одного до другого. І в кооперації втрьох вони роблять ось такий прекрасний проєкт. 

– Ти кажеш, що у цьому проєкті є мікс журналістики. Що ти маєш на увазі?

– Мікс журналістики – це коли ти людям говориш правду, як воно відбувається насправді. Який яскравий приклад? Ну, там формула Штайнмаєра. Ми часто в досить незвичній формі доносимо правду про те, як воно є насправді ватній аудиторії, іншими словами. 

– Мені здається, що це розважальний продукт, а не журналістика. 

– Це атракціон. Але там існує і журналістська складова. Повір, факти, які ми підбираємо, і пошук інформації, і інколи інсайди, які ми знаходимо – все це журналістика. 

– Чесно кажучи, цей проєкт не для мене. Я не розумію цих шоу у стилі "поржати з рускіх". 

– Я теж би не була палким шанувальником цього проєкту, якби його не робила. 

Але ще плюс – нецензурна лексика, російська мова – все це має відлякувати, але сталося навпаки. І я дуже рада цьому, повір. Бо це – величезне зусилля і пахота щоденна. 

– Люди просто люблять шоу.

– Ні, люди, крім того, що люблять шоу, вони дуже люблять, коли хтось артикулює те, про що вони говорять на диванах. 

І коли вони відчувають сміливість у відношенні до захисту власної країни, до захисту власних інтересів. 

– Раніше ти говорила, що російській пропаганді має бути контрпропаганда. Як ти собі цю контрпропаганду уявляєш?

– Так, як ми це робимо у "Вечорі". Люди не будуть зараз дивитися проєкти, які вже їм приїлися, однакової форми подачі інформації. 

Чому люди взагалі дивляться телебачення? Вони дивляться телебачення не заради того, щоб дізнатися щось цікаве зі світу, або, не знаю, подивитися на красивого ведучого, або ще щось. Люди дивляться заради емоцій. 

Формат, який примушує думати – це апріорі програшний формат на будь-якому українському телеканалі. Програми, які примушують думати – це низькорейтингові програми. Тому для того, щоб дати людям можливість думати, розважаючи їх, ми створили проєкт "Вечір". 

Тобто частина людей приходить, щоб почути, як я матерюся, частина людей приходить, щоб побачити мою оголену грудну клітку, частина людей – заводить їх, бо я чмирю росіян. 

А є велика частина, які мене ненавидять і їх просто трусить. І вони все одно дивляться. Є ще окрема частина – це росіяни, які також дивляться. 

– І багато росіян?

– Вони на другому місці по переглядах, їх 13%. Це немало. 

– Хіба контрпропаганда – це про журналістику? 

– Що таке в твоєму понятті пропаганда? 

– Пропаганда – це в тому числі маніпуляція. У пропаганді ти займаєш якусь позицію. Журналіст не займає позицію.

– Пропаганда – це відстоювання певної позиції в недемократичний спосіб. Антипропаганда – це викривання відстоюваної позиції в недемократичний спосіб. Тобто антипропаганда – це розвіювання брехні. Ну, я так це сприймаю. 

– Тобі не здається, що коли журналісти займаються контрпрогандою, вони починають говорити фактично однією мовою з пропагандистами. І таким чином журналісти не об'єднують, а сіють ненависть. 

– Ні. Проєкт "Вечір" якраз дуже об'єднуючий проєкт, і я це яскраво бачу після виборів, які сталися в Україні, коли мої глядачі – хтось голосував за Зеленського, а хтось за Порошенка. А це все одно глядачі "Вечора".

– Все одно ти стріляєш саме в аудиторію 25%.

– А чому 25? Ще "Голос" є.

– Вони також забирають з цих 25%. У них з Порошенком перетоки голосів. 

– Можливо, ти правий. Але я звикла змалечку бути в меншості. Втім, мені здається, що це інколи приємна меншість. 

Читайте також: Сергій Рахманін: Зеленський сприймає Верховну Раду як якийсь додаток до Офіса президента

"Порошенко – кращий президент за всю історію незалежної України"

– Коли Порошенко приходив до тебе на ефір, він передавав тобі "Привіт від Марини". Ти дружиш з Мариною Порошенко?

– Таке склалося враження? Правда?

– Так. Це були маніпуляції з його боку?

– Вона дуже з повагою до мене ставиться. І їхній фонд – Петра та Марини Порошенків – допоміг проєкту "Я.Ніна", давши один мільйон гривень. І ми навіть зробили спільну подію. Ми також із Садовим нещодавно зробили подію у Львові. 

Тобто коли ти щось робиш з політиками, якісь соціальні ініціативи, незалежно від партії, складається враження, що ти з ними дружиш. 

– З Порошенками не дружиш?

– Ну, чаї я з ними не ганяю точно. Час від часу бачуся по проєктах, і я дуже їм вдячна! Дуже вдячна, що дали мільйон гривень на "Я.Ніна". 

– Як ти ставишся до політика Петра Порошенка?

– У мене до нього є вагон претензій.

– Назви свої 5 претензій до Порошенка. 

– Оточення. Це найперша претензія – оточення, яких я категорично вважаю непрофесіоналами. 

Друге – бізнеспартнери, які накладали величезний відбиток. Для голови держави, який має таких "любих друзів", це величезна пляма на репутації. 

Третє – бізнес. Мені здається, що, незважаючи на те, що Україна ще не наблизилася до стандартів, де було б соромно мати і медіабізнес. І взагалі соромно було б придумувати, що ти його не маєш, коли ти насправді його маєш... Для мене як для журналіста, це пляма на репутації, тобто бізнес. 

Четверте. Медведчук, я можу це узагальнено сказати. Тобто легалізація проросійських сил. Я не знаю, про що він там домовлявся. Я в інтерв'ю питала його: "Що Медведчук робив у вас вдома?". 

А вони обговорювали питання обміну полоненими, питання посередництва – ну, тут можна насправді зрозуміти, але Медведчук, те, що він зробив з викупленням цих медіаресурсів за російські гроші і легалізацією його в політиці, присутність його у владі, я вважаю, що це в тому числі і провина Порошенка. 

Але знову-таки повторюся, ми з тобою не знаємо, яка була домовленість і умова Путіна. У тому числі й по обміну полоненими. Ми про це не знаємо. 

Ну і п'яте – він так і не зрозумів, мені здається, ще до кінця своїх помилок на фінальному етапі, коли вже це коштувало посади.

Але при всьому цьому я можу сказати, що це кращий президент за всю історію України.

 

– Хто? Порошенко?

– Так. Кращий президент за всю історію незалежної України. Але ці 5 речей – це не є добрим, і якби їх не було, можливо, він би й далі був у керма України.

– Я правильно розумію, що ти за нього голосувала у другому турі?

– Я не буду ніколи говорити, за кого я голосувала. Ніколи. 

– Чому? 

– Тому що я не є афільованою до політиків. Я ставлюся до всіх однаково як журналіст.

Мої особистісні симпатії знає моя родина, мої близькі друзі і ті, хто побачить мій талон на виборах. Ніхто більше. 

Читайте також: Святослав Вакарчук: Якби я був президентом, точно не починав би з посилення своїх повноважень

Алкоголь, музика, гроші

– Щоб закінчити інтерв'ю, три прості запитання на кінець. Твій улюблений алкоголь?

– Вино. Я обожнюю сухе вино. Зараз я дуже люблю аргентинське, але в цілому можу й французьке попити, і іспанське. Вина червоні для мене – моя любов. 

– Друге питання: хто кращий – "Бумбокс" чи "Океан Ельзи"?

– "Бумбокс".

– Чому?

– Тому що Андрій Хлавнюк – геній. Я коли почула його останню пісню "ДШ", у мене аж сльози з'явилися. 

Ця пісня – це настільки чесно і настільки сильно у всьому... У текстах Хливнюк найкращий український музикант.

– І останнє. Скільки тобі треба грошей на місяць?

– З витратами всіма? Скажу... Думаю, тисячі півтори доларів.