Дмитро Разумков: Я не бачу передумов ні для ротації уряду, ні для дострокових виборів
Під час президентських виборів Володимир Зеленський рідко спілкувався з журналістами. Замість нього це робив Дмитро Разумков, який працював спікером передвиборчого штабу.
Що таке "ліфт" Зеленського, Разумков знає не з реклами чи новин, а з власного досвіду. Перемога керівника студії "Квартал 95" автоматично винесла Разумкова на вершину політичного олімпу.
Ще донедавна маловідомий широкому загалу політтехнолог став головою Верховної Ради.
"Українська правда" зустрілася з Разумковим у його кабінеті наприкінці робочого дня. Ще півроку тому в цьому самому кабінеті ми зустрічалися з його попередником Андрієм Парубієм.
Голова ВРУ з'являється заклопотаним і просить не затягувати розмову, тому що далі у нього були заплановані робочі зустрічі. Посеред інтерв'ю ми кілька разів переривали запис, тому що спікеру було потрібно вирішити нагальні питання.
Упродовж трохи більше 40 хвилин Разумков розповідає про те, як став головою парламенту, про групи у фракції "Слуга народу", про зустрічі в ОПУ, дискусії з Богданом та своє минуле у Партії регіонів.
"Президент запропонував мене на посаду голови Верховної Ради"
– Якби ми з вами зустрілися рік тому, наприклад, на початку осені, і я вам би сказав, що ви за рік станете спікером Верховної Ради, ви б мені повірили?
– Думаю, що ні.
Раніше не маючи якоїсь там підтримки, лобізму або інших механізмів, які би дали тобі змогу потрапити до вищих щаблів влади, не будучи нікому фінансово зобов'язаним, це було неможливо.
Але після виборів президента, після того, як Володимир Зеленський пішов на вибори, це відбулося. Це почалося, мабуть, ще взимку, коли він лише пішов на вибори. А потім країна почала змінюватися. Ми отримали спочатку нового, дійсно нового президента, у всіх розуміннях цього слова.
Після цього отримали нову команду у владі. А якщо ми говоримо про "Слугу народу", з якої я прийшов, то жодної людини, яка б раніше була народним депутатом України, там немає.
– Під час підготовки до інтерв'ю я ніде не знайшов розлогого пояснення, як ви стали спікером Верховної Ради? Це була така подяка президента вам за виборчу кампанію?
– Не може бути подяки якимись позиціями. Тому що, якщо тобі будуть дякувати посадами, то це ні до чого доброго не доведе. Це було рішення команди.
– Вам запропонували посаду, чи ви самі просили призначити вас спікером ВРУ?
– Дивіться, бажання можуть бути різні. Але чи відповідаєш ти тим чи іншим критеріям, або не відповідаєш – це вже інше питання.
Президент запропонував мене на посаду голови Верховної Ради. Я вдячний за це президенту. І вдячний команді "Слуга народу", яка мене підтримала на цій посаді.
– Спікер Верховної Ради – досить складна позиція, тому що перед тим як вносити якусь пропозицію в зал, вам треба розуміти позицію всіх фракцій. Як ви спілкуєтеся з різними фракціями?
– По-різному. Буває, збираємося, обговорюємо питання. А іноді є розуміння, що такі закони, що їх будуть підтримувати всі політичні сили, представлені у Верховній Раді. Якихось торгів "ви проголосуйте за це, а ми вам дамо це" у цій Верховній Раді не відбувається. Я запевняю вас.
– Ваш попередник Андрій Парубій крім офіційної погоджувальної ради збирав голів фракцій на неофіційні зустрічі без камер. Ви проводите такого роду засідання?
– Бувають і такі наради. Розумієте, є різні зустрічі, все буває дуже по-різному.
– Чим відрізняється така зустріч від того, що ми бачимо на погоджувальній раді?
– Я думаю, що коли менше камер, народні депутати, політики більш розкуті в плані дискусій з тих чи інших питань. Знімаються деякі особливості, пов'язані з політичною позицією, і більше конструктиву.
– З якими фракціями вам найважче працювати? З ким найважче домовлятися, вести комунікацію?
– Домовлятися і вести комунікацію – це різне. Я думаю, що немає такого розуміння, з ким важче або легше. Є різні питання, за якими ми знаходимо або не знаходимо консенсусу.
– Ваш попередник Андрій Парубій казав, що йому досить важко було з "Батьківщиною" і "Опозиційним блоком".
– Я думаю, що сьогодні говорити про "важко працювати" не зовсім правильно, треба дивитися на результати...
– Давайте пройдемося по фракціях. Як вам з Юлією Тимошенко працюється?
– Не треба переходити на конкретні фракції, тому що Верховна Рада – це єдиний механізм, який повинен працювати.
Є позиції, в яких "Батьківщина" і Тимошенко підтримують закони, які пропонуються "Слугою народу". Іноді вони пропонуються і "Батьківщиною", і "Слуга народу" їх підтримує.
Є законопроєкти, які були внесені "Європейською солідарністю", і за них голосує теж весь зал. Також багато випадків, коли і "Європейська солідарність" підтримує законопроєкти президента. Ну не можна не підтримувати те, що добре. Така сама позиція і в "За майбутнє", така сама позиція і в ОПЗЖ з багатьма іншими політичними силами, які представлені в Раді.
– Ви спеціально не хочете переходити на особистості, щоб не зіпсувати свої відносини з депутатами?
– Ні. Я просто не розумію тут питання особистостей. Ми ж працюємо над законами. Закони не є особистими, закони є законами України, які приймає Верховна Рада.
– Але за цими законами також стоять особистості.
– Завжди. Завжди за законами стоять особистості, і ці закони пишуться для особистостей. Тому що кожен громадянин цієї держави – це особистість. І всі повинні жити за законом. Тому зараз говорити про особистості не зовсім логічно.
Читайте також: Олександр Корнієнко: Наші служби внутрішньої безпеки постійно кажуть про спробу "купити" депутатів
"У парламенті дійсно є так звана група блогерів. Але називати її якоюсь неформальною або деструктивною не варто"
– Запитаю про "Слугу народу". Перед тим як зайти в Раду, фракцію розділили на 15 груп. Це було зроблено спеціально, щоб не виникали неформальні групи. Через те, що фракція дуже різна і у людей різні інтереси, зараз там все-таки почали формуватися неформальні групи...
– Фракція навіть не різна, вона унікальна. Тому що в історії України такої фракції не було. Такого результату на виборах так само не було.
– Так що з неформальними групами?
– Тут нічого страшного не бачу. Дійсно будуть з'являтися якісь групи за направленістю. За професіональною, регіональною ознакою.
Якщо наші колеги приїхали, наприклад, з Харківщини, звісно, вони будуть спілкуватися, особливо, якщо вони мажоритарники.
Є ті, які об'єднуються навколо ідей або концептуальних реформ. Це нормально, я не бачу якихось таких об'єднань, які б негативно впливали на роботу Верховної Ради України загалом. Так само і фракції.
– Я пам'ятаю нещодавній з'їзд "Слуги народу". Коли новообраний голова партії Корнієнко вистував зі своєю промовою, раптом до зали зайшов депутат Дубінський і досить демонстративно почав знімати себе на телефон, голосно говорити, сміятися...
– Чесно скажу, я вважаю, що це не зовсім правильна і некоректна поведінка. Але я думаю, що це питання вам треба адресувати Олександру Анатолійовичу (Дубінському – УП). Комусь це подобається, комусь – ні.
– У нього є своя група у фракції, правильно?
– Що значить група?
– Тобто люди, які зібралися навколо нього, які постійно з ним координуються в роботі?
– Ну дивіться, ви так кажете, що є група навколо мене, що є люди, які координуються і працюють навколо мене. Як мінімум, голови комітетів, з якими я знаходжуся в постійному діалозі.
У нас багато людей, які об'єднуються, знаходяться навколо один одного і приймають ті чи інші рішення для подальшої спільної роботи.
– Ви просто як голова парламенту не можете не знати про існування неформальних груп у ВРУ. От у фракції "Слуга народу" скільки таких неформальних груп?
– Я не зовсім розумію поняття неформальних.
– Це так звана група з "плюсів", наприклад (група депутатів, у яку входять колишні працівники 1+1 – УП).
– Я думаю, що ні. Я думаю, що не можна так сказати.
– А як можна сказати?
– Дубінський…
– ...Куницький, Бужанський з ним, так?
– Вони спілкуються, це нормально. Так звана група блогерів у цьому плані дійсно є, але називати її якоюсь неформальною або деструктивною, думаю, що не варто.
– А що ви чули про групу Павлюка? Про неї часто говорять.
– Багато про що говорять.
– Це говорять ваші колеги.
– Груп впливу, які б деструктивно впливали на роботу фракцій, тим більше парламенту, станом на сьогодні у Верховній Раді немає.
– Які групи працюють у парламенті?
– Груп як мінімум 15, які консолідуються 15 заступниками голови фракції "Слуга народу". Є ще перший заступник і є голова фракції Давид Арахамія.
"У парламенті є мої партнери, з якими я багато років працював. Але не було такого, що хтось когось просто запропонував у список"
– Я так розумію, що при формуванні списку "Слуги народу" кожен впливовий член Зе!Команди мав можливість радити туди якихось людей. У вас були люди, яких ви радили у список?
– У нас було багато людей, яких, як ви сказали, радили. Але їх радили не під час формування списку, вони з'явилися раніше.
Це ж не є секретом, що у списках були люди, які були експертами, наприклад, представлені під час виборчої кампанії. І, наприклад, їх представляв Володимир Зеленський на "Право на владу".
Ви пам'ятаєте, були ті, які були представниками регіональних команд. Були ті, хто був представниками центрального штабу і пройшов фактично із самого початку і до кінця всю виборчу кампанію. Це люди, перевірені часом, і я вважаю, що добре, що вони сьогодні є поруч.
Були колеги, які відносилися до так званої групи реформаторів, або колеги, які з ними працювали. Їх пропонував здебільшого Гончарук.
Були представники громадянського суспільства, які долучилися до нашої команди.
Так, сьогодні можемо дискутувати, чи були помилки. Мабуть, були. Але загалом ми достатньо ефективний отримали механізм.
Якщо ми говоримо про людей, які так чи інакше пов'язані зі мною – так, вони є. Я пройшов через всю виборчу кампанію, починаючи з жовтня 2018 року.
– Ви з жовтня минулого року працюєте у штабі?
– Якщо не помиляюся, з 9 жовтня 2018 року. Я пройшов усю кампанію від початку до кінця.
Але були колеги, які з'явилися раніше за мене, і мені здається, що всіх їх можна назвати моєю командою. А всю цю велику команду можна назвати командою президента.
– Так кого ви привели, кого ви рекомендували?
– Це не зовсім коректно, що хтось когось рекомендував. Є мої колеги, які так само були поруч під час виборчої кампанії, наприклад, Неллі Яковлєва і Василь Мокан (нардепи фракції "Слуга народу" – УП). Це мої партнери, з якими я багато років працював.
Але вони так само були долучені до виборчої кампанії. Не було такого, що хтось когось просто запропонував.
– Так у "Слузі народу" є групи, що орієнтуються на вас?
– Я вам відповів уже. Ми можемо по-різному підходити до цього питання, але є одна велика група – це група партії "Слуга народу", яка орієнтується в першу чергу на президента. Ну це ж було зрозуміло і раніше, і ситуація залишається такою і сьогодні.
"Я не розумію, що таке конфлікт з Богданом. Ми дискутуємо"
– Як парламент зараз координується з Офісом президента?
– Достатньо регулярні є зустрічі з Офісом президента. Зустрічі не є таємними, іноді навіть вони публічно відбуваються.
Вони проходять у форматі: Офіс президента, Верховна Рада України, представники Кабінету міністрів.
Я вважаю, що це дуже конструктивно, тому що повинна бути співпраця між різними гілками влади для того, щоб отримувати швидкий фідбек та спільно працювати на результат.
– Олександр Корнієнко в інтерв'ю розказував, що на Банковій відбуваються регулярні зустрічі керівництва Верховної Ради, Офіса, Кабміну. Ви можете розказати, хто конкретно приходить на ці засідання?
– Я думаю, що учасники міняються в залежності від тих тем, які будуть обговорюватися.
Звісно, там є президент, є я, є Гончарук, є керівництво Офіса президента, є інші представники Кабінету міністрів України, парламенту, представник президента і перший заступник голови Верховної Ради України Руслан Олексійович Стефанчук.
Тому достатньо велика кількість людей, які приймають участь у цих нарадах. Іноді хтось додатково запрошується на них, виходячи з тої теми, яка буде на них обговорюватися.
– А які теми взагалі там обговорюються?
– Все, що пов'язано з державною роботою, з тією діяльністю, яку ми здійснюємо кожен за своїм напрямком: ми – у Верховній Раді України, президент – у Офісі президента, і він, фактично, є головою держави, а Кабінет міністрів відповідає за свій напрямок.
– Тобто, ну, давайте, щоб ми якось це уявили – це такий звіт усіх гілок влади перед президентом?
– Ні, це нарада.
– Розкажіть, що там відбувається?
– Є такі-то питання, є потреба розглянути ці закони, наприклад, або навпаки, ми пропонуємо Кабінету міністрів ті чи інші пропозиції. Є позиція президента по дуже багатьох питаннях.
Це нормально, це командна робота, це для того, щоб отримати результат.
Був дуже великий перелік законодавчих ініціатив, які були запропоновані президентом і визнані першочерговими, які розглядалися, ви бачили, в так званому "турборежимі", вони були прийняті.
– Сергій Рахманін у нашому інтерв'ю сказав, що президент ставиться до парламенту "як до придатку Офіса президента". У вас такого враження не складається?
– Ні, в мене не складається такого враження.
– А давайте тоді по-іншому. От президент їде в Tesla і каже: "У нас в парламенті зараз демократія. Але це поки що". Що ви можете про це сказати?
– У президента ж, ми точно знаємо, гарне почуття гумору І я думаю, що в парламенті є демократія, і я впевнений, що вона буде зберігатися в подальшому.
– Давайте по-чесному. Коли в парламенті щось відбувалося не так, як планувалося, якесь, наприклад, голосування невдале, вам президент висловлював своє невдоволення?
– Дивіться, коли щось відбувається не так, як ми плануємо, то, мабуть, це невдоволення всіх. Якщо в тебе щось не виходить, ти ж не можеш цьому радіти.
– А як це проявляється?
– Ну, спілкуються люди, я думаю, що так само і дзвонимо, і розмовляємо.
– Правда, що у вас конфлікт з Андрієм Богданом? Що ви йому якось досить категорично говорили, щоб він поважав народних депутатів?
– Я думаю, що народних депутатів повинні поважати всі, так само, як народні депутати повинні поважати всіх, в першу чергу своїх виборців.
Різні бувають дискусії. Бувають достатньо жорсткі, і з Андрієм Йосиповичем так само. Це нормальна життєва і робоча обстановка, я не бачу тут великих проблем.
– У вас конфлікт з Богданом?
– Я не розумію, що таке конфлікт. Дискутуємо ми.
– Тобто у вас такого немає, мовляв: "Все, слухавку від нього не візьму"?
– Ні. Дивіться, як би не відбувалося в цьому житті, які б дискусії між тими чи іншими політиками або чиновниками не мали місце, питання державницькі повинні бути на першому плані. Ми достатньо регулярно спілкуємося з Андрієм Йосиповичем.
"Я справді був членом Партії регіонів"
– Давайте тоді трошки повернемося у минуле і з самого початку. Як ви взагалі потрапили в Зе!Команду?
– Мене до Володимира Олександровича привів і познайомив Іван Баканов.
– Іван Баканов займався тоді пошуком команди?
– Мене з ним познайомили наші спільні друзі. Вийшло так, що після цього в мене відбулася зустріч із президентом, на той час ще з кандидатом, і через два дні я вийшов на роботу до офіса.
– До того, як ви прийшли в команду Зеленського, ви консультували політиків?
– Так.
– З якими політиками ви працювали як політконсультант?
– Я думаю, що це не зовсім коректно зараз говорити про те, з ким я працював. Ну те, що є в публічному доступі, ви знаєте, що я працював достатньо довгий період часу з Сергієм Леонідовичем Тігіпком.
– З Тігіпком ви працювали до 2012 року?
– Так, але паралельно теж були різні проекти.
– Я так розумію, що ви працювали з ним на президентських виборах 2010 року. Чим ви тоді займалися в його команді?
– Я був членом штабу і під час президентських виборів, і в технологічній групі працював. Після цього я фактично виконував функції керівника протоколу, віцепрем'єра. Після того ще була побудова партії "Сильна Україна".
– До речі, ви підтримували злиття "Сильної України" із Партією регіонів?
– Ні, не підтримував. Тому що було дуже багато вкладено душі в цей проект і дуже багато людей були ефективними членами.
– Що ви придумали для виборчої кампанії Тігіпка, що ви можете приписати собі?
– Не буває ніколи такого, коли ти можеш щось приписати собі. Завжди це командна робота. Не можеш ти щось зробити сам. Якщо ти кажеш, що "це зробив виключно я", то або в тебе манія величі, або ти брешеш.
– Чому ви перестали працювати з Тігіпком?
– Так вийшло, що він більше займався іншим напрямком діяльності, пішов більше до бізнесу. І після того мене запросив Андрій Ніколаєнко, коли він був головою Кіровоградської обласної державної адміністрації, і майже рік я працював з Андрієм Івановичем (на позиції радника – УП).
– З 2006 по 2010 рік ви були в молодіжному крилі Партії регіонів?
– Я не був, це фейк.
– Поясніть.
– Доповідаю: я був у Партії регіонів, але я не був у молодіжному крилі Партії регіонів. Звідки це взялося, я не розумію, насправді. Але в Партії регіонів я дійсно був.
– Що ви там робили?
– Ну, я один раз приймав участь у виборах. Але був членом Партії регіонів.
– А на якому рівні у виборах?
– У місцевих виборах. А після цього у 10-му році я вийшов з Партії регіонів.
– Ви підтримували політику Віктора Януковича?
– До 2010 року – так. Якщо я був у Партії регіонів, то, звісно, підтримував, тому що було багато ідей, багато людей в цій політичній силі, які заслуговували на повагу.
Але після того, як відбулися вибори, мені здається, почалися невідворотні процеси в політичній силі, і це призвело до того, до чого призвело.
– А чим вам подобався тоді Янукович як кандидат в президенти і взагалі як політик?
– В мене на той час, мабуть, зіграло ключову роль не хто більше подобався, а зіграв, знаєте, внутрішній протест. Тому що в Києві ти або підтримував Ющенка, або ти був, кажучи російською мовою, "ізгоєм".
– Ви тоді в Києві вже працювали?
– Я навчався. І мені так смішно, коли мені кажуть, що я в 2006-му році був головним технологом Партії регіонів. Мені було 22 роки і я точно не міг бути головним технологом.
Можна зараз надіти собі корону, але – ні. Це неможливо.
І, повертаючись до запитання, я не підтримував Ющенка.
– У 2010 році ви голосували за Януковича?
– Так, голосував.
– Коли Тігіпко об'єднався з Партією регіонів ви перестали підтримувати Януковича?
– Ні, я ще в 2010 році вийшов з Партії регіонів. У мене було розчарування в тих процесах, які почали відбуватися. Тобто задекларована позиція і те, що відбувалося з командою, яка докладала зусилля в ті часи, коли Партія регіонів… Зараз не про Януковича, а про Партію регіонів, яка пройшла усі вибори, багато з них було в опозиції, а після цього вони стали непотрібні та були викинуті на смітник.
Там були достойні люди. Були фахівці, які чомусь в один момент стали непотрібні після того, як політична сила прийшла до влади. Це неправильно, це призводить до катастрофічних процесів як внутрішніх, так і зовнішніх. І це призвело до, мабуть, тих результатів, які ми побачили.
– Щоб не зупинятися на цій темі – ви ЄвроМайдан підтримували?
– Так. Особливо після того, як стали відбуватися речі, яких не повинно бути в європейській державі.
– Коли ви перестали підтримувати Януковича як політика?
– Януковича я перестав підтримувати як політика, коли вийшов з Партії регіонів. Якщо би я підтримував, то я би залишився в тій політичній силі.
"Ніхто не приходив і не пропонував мені доплат"
– Раніше ви говорили, що зарплата в народних депутатів занадто мала.
– Дивіться, не можна казати про зарплату в 40 000 гривень, 35 000 – 40 000 гривень в державі, де середня заробітна плата, там, 10 000 гривень, "замала". Тому я не так казав.
Вона невелика, враховуючи ті спокуси, які можуть з'являтися в народного депутата. І я думаю, що з часом треба буде змінювати це.
Але для того, щоб людина фахово й ефективно працювала, треба робити дві речі: давати нормальну мотивацію – а це зарплата в тому числі. А друге – контролювати, щоб у людини не виникало спокуси залізти в бюджет, залізти в якісь корупційні схеми тощо.
– Скажіть, а як ви вирішуєте цю історію у фракції?
– Що значить вирішувати? Люди отримують зарплату – люди за неї працюють. Не влаштовує зарплата – будь ласка, до побачення.
– У вас немає додаткових доплат?
– Ні, немає.
– Наприклад, виключена з вашої фракції пані Скороход каже, що депутатам доплачують по 5 тисяч доларів.
– По-перше, треба зрозуміти, хто це робив. По-друге, я прибічник того, щоб не в ЗМІ про це казати, а звернутися до НАБУ, правоохоронних органів та дати цю інформацію. Це буде корисно і правильно.
– Вам хтось пропонував доплату?
– Ні. На цій посаді мені ніхто нічого не приходив і не пропонував.
– А вашим депутатам?
– Я думаю, якщо б були такі факти, вони б звернулися в правоохоронні органи. Це так потрібно зробити.
– Яка у вас нині зарплата?
– Десь порядка 40 тисяч гривень у залежності від того, скільки робочих днів у місяці.
– Я спеціально переглядав вашу електронну декларацію. У вас і вашої сім'ї 11 квартир, будинок, кілька земельних ділянок. У вас три автомобілі і у вашої дружини – позашляховик. Чи вистачає вам вашої зарплати все це утримувати?
– Так, вистачає. Так само ви, мабуть, подивилися і на заощадження, які є в мене.
– Тобто ви живете на заощадження зараз?
– Я достатньо непогано себе почував у фінансовому плані до цього. Подивіться декларацію. Мені точно вистачає.
Крім того, у мене ще дружина працює. Подивіться, скільки вона заробила за минулий рік.
– У вашої дружини зарплата за минулий рік складала трохи більше 700 тисяч гривень.
– Так, і я ще працюю тут. Тому я думаю, що і мені, і сім'ї вистачає.
– Чи можливі ротації в Кабміні після Нового року?
– Станом на сьогодні я таких передумов не бачу. Є програма уряду, яка була схвалена парламентом. Теоретично можливо все, якщо хтось з міністрів не буде виконувати і відповідати тим функціям, які на нього були покладені. Але подивимося, побачимо.
– Чи можливі дострокові вибори до парламенту?
– Я не бачу сьогодні передумов, які могли б це викликати.
– Але минулого тижня двох депутатів з фракції виключили.
– Ну і що? Я точно не виключав, це виключала фракція, по-перше. А, по-друге, це не є передумовою для проведення дострокових виборів.
– Погоджуюся. Але постійні скандали, нові конфлікти...
– Так, може, наші народні депутати не так навчені політикою, як інші наші колеги. Але нічого. Головне, щоб вони поганому не навчилися. А так усе добре.
– Якщо раптом наступного року будуть дострокові вибори, ви залишитеся в команді Зеленського?
– Давайте спочатку доживемо до наступного року, чи будуть дострокові вибори. Тому що зараз ми з вами гадаємо на кавовій гущі. Це перше. А друге, я не бачу передумов для того, щоб розвалювалася якась команда.
– Станом на сьогодні ви себе вважаєте членом команди Зеленського?
– Так, звісно.
– І останнє запитання. Що важливіше – слава чи влада?
– (Замислюється) Совість.
Роман Кравець
