У росіян такого немає, або Як виробляють український броньовик "Козак"
Крилаті ракети "Нептун", протитанкові комплекси "Стугна-П", "Корсар", "Бар'єр" та "Скіф", новий бронетранспортер "Отаман-3". На Міжнародній виставці "Зброя та безпека", що пройшла з 8 по 11 жовтня в Києві, показали військові розробки українських конструкторських бюро.
Після приходу нової влади ВПК України, один з найбільш корумпованих промислових комплексів, чекають зміни. В кращу сторону або гіршу – покаже час.
В "Укроборонпромі" проводять обшуки, призначають нових топ-менеджерів. Військові скаржаться, що вчасно не отримують потрібне їм озброєння.
Тарас Чмут, голова правління ГО "Український мілітарний центр", вважає, що підбадьорити "оборонку" може ефективне реформування "Укроборонпрому", підтримка приватних виробників і спрощення виходу на зовнішні ринки.
Правда, щоб бути затребуваними в світі, українцям потрібен технологічний прорив.
Поки наша техніка, при всіх її плюсах, застрягла десь в 90-х. Хоча і довела свою спроможність у реальних боях на Донбасі.
З початком війни на Донбасі бронемашини і спецтехніку почали замовляти Міноборони, МВС, Нацгвардія, СБУ. Збільшення обігових коштів в галузі дозволило "приватникам" розвивати виробництва
Репортер УП побував у цехах НВО "Практика" в Києві, де виробляють бронемашини "Козак" і БТРи "Отаман".
Чи можуть вони конкурувати на світовому ринку, що відбувається з "Козаком" при наїзді на міну, як бронескло витримує постріли з АК-47 і на яких авто перевозять секретні документи – в репортажі УП з напівзасекреченого виробництва.
280 кінських сил
Основні потужності "Практики" займають майданчик в 10 тисяч кв.м., розташований за високим парканом у Святошинському районі Києва.
Є ще два партнерські підприємства у Вишневому та Бородянці, які беруть участь у створенні бронемашин.
Як кажуть експерти, в Україні досить сильна конкуренція у виробництві броньованих машин. У цій сфері працюють як мінімум п'ять фірм
У цех та випробувальні лабораторії пускають за спецперепустками, узгодженими в СБУ.
"Практику", де сьогодні працюють 300 людей, в 1993 році організував фізик-ядерник Олег Висоцький. Його фірма спочатку випускала банківське, протипожежне обладнання та устаткування для атомних електростанцій.
Олег Висоцький стверджує, що може випускати не менше 120 броньовиків на рік. Але, за його словами, у ВПК є проблеми з фінансуванням
Починаючи з 1997 року, тут почали робити цивільний спецтранспорт – інкасаторські, банківські машини і броньовані VIP-автомобілі.
В цехах "Практики" "надягають" броню на мікроавтобуси, які використовують для перевезення грошей або секретних документів
У 2014 році, з приходом "русской весны" на Донбас, підприємство стало випускати військову бронетехніку. Згодом її почали показувати на міжнародних виставках з важливим маркетинговим уточненням – "Випробувано в боях".
Бронемашини "Козак" проходять випробування на різних полігонах, щоб отримати сертифікати Міноборони і МВС
Точні дані про кількість вироблених і проданих силовикам машин – державна таємниця.
На "Практиці" називають приблизні цифри – близько 300 одиниць за останні п'ять років. Включаючи модернізовані "КрАЗи", "МАЗи", "КамАЗи" і кілька десятків броньованих бусів для фельд'єгерської служби.
"Козак-2" важить більше десяти тонн, але здатний розвивати швидкість до 120 км/год. Конструктори працюють над удосконаленням машини, щоб вона була більш комфортною для бійців
Найбільше, а точніше близько ста машин, що надійшли військовим і силовикам з 2014 року, – це "Козак-2".
Броньовик захищає екіпаж до 10 осіб від стрілецької зброї калібру 7,62 мм, осколків боєприпасів і мін. На нього встановлюють великокаліберні кулемети і автоматичні гранатомети.
Головна функція бронемашини – захист екіпажу і вантажів. Але на неї встановлюють різне озброєння
Потужність 280 кінських сил, маса до 15 тонн, максимальна швидкість 120 км/год і 70 км/год по нерівній місцевості. "Козак-2" – потужний та швидкий броньовик.
Його приблизна вартість теж засекречена. Але в середньому, за визнанням Олега Висоцького, становить приблизно вісім – вісім з половиною мільйонів гривень.
Ергономіка, комфорт та новий бронезахист
У цьому році пройшли державні випробування нової версії бронемашини – "Козак-2М.1".
Зовні вона мало чим відрізняється від своїх попередників, але має низку відмінностей.
Виробники тримають у таємниці ціну на бронемашини. Новий "Козак" буде коштувати дорожче за попередників – більше 8-8,5 мільйонів гривень
Коли на підприємстві говорять про цю модель, іронізують: вона зроблена не "Практикою", а Михайлом Забродським, екс-командувачем десантно-штурмовими військами, і екс-командувачем Сил спеціальних операцій Ігорем Луньовим.
– Вони прийшли до нас, сказали: хлопці, ми воювали, знаємо, що потрібно, – згадує Олег Висоцький. – Зокрема, попросили підвищену ходову.
"Козаки" вміщують до 10 членів екіпажу. Коли звичайна людина потрапляє всередину, то може зловити приступ клаустрофобії. Але військовим до таких обмежених умов не звикати
Зазвичай для "Козаків" використовували "громадянське" шасі Iveco, яке багато разів допомагало різним міжнародним командам вигравати ралі "Даккар". Але для "Козака-2М.1" вибрали "військовий" тип ходової.
– Тепер це машина з підкачкою, незалежною підвіскою, хорошою "роздаткою". Як нам сказали випробувачі, "Козак-2М.1" – єдиний в Україні зміг пройти по танковому полігону в Чернігові.
Другою умовою бойових офіцерів був підвищений бронезахист. Це – "п'ятий клас".
Третє – ергономіка, комфорт. І, зрозуміло, протимінний захист. Багато нюансів, які ми врахували, – розповідає керівник "Практики".
При розробці нових моделей конструктори звертаються за допомогою військових, щоб врахувати їхні зауваження, засновані на досвіді реальних боїв
Вартість розробки нового екземпляра у 3-4 рази дорожча за виробництво подальшого, серійного зразка.
– Щоб зробити зразок і відправити його на випробування, потрібно до цього зробити ще одну-дві машини.
Одну ми робили раніше в фанері. Потім швидко навчилися робити в сталі. У звичайній. Потім – в бронесталі. І тільки потім виробляємо дослідний зразок, який йде на випробування, – ділиться Олег Висоцький.
Всередині українських броньовиків почуваєшся захищеним від куль. Але конструктори постійно вдосконалюють захист від мін та боєприпасів
У розробці нової машини брали участь близько 50 осіб: конструкторське бюро з 40 співробітників, група офіцерів-випробувачів і професійні консультанти-військові.
– "Козак-2М.1" – машина ексклюзивна. Схожих на планеті – штук шість. У нашого ворога такої немає. Вони почали робити щось подібне на початку агресії. Але потім послідували санкції, і у росіян не вийшло, – запевняє Висоцький.
"Треба сильно постаратися, щоб стати переможцем"
Поки що жодний з броньовиків "Практики" не купили іноземці.
Українські бронемашини виглядають потужно і сучасно. Хоча, як кажуть експерти, потрібно збільшувати технологічний рівень, щоб успішно продавати їх на світовому ринку
Як пояснює експерт у галузі озброєнь Тарас Чмут, світовий ринок насичений подібною технікою.
На звичайних вулицях в порівнянні з легковими авто "Козаки" виглядають велетнями
– В Україні досить велика внутрішня конкуренція серед бронемашин, – уточнює він. – Є "КрАЗ", "Техімпекс", "Українська броня", "Практика", є "Богдан-Моторс", є ще "Дозор", довоєнна версія.
Але таких зразків у світі – сотні. Треба сильно постаратися, щоб стати переможцем. Або мати мінімальну ціну, або пропонувати щось більш ексклюзивне. Якийсь сервіс, "плюшки".
Бронемашини збирають з декількох "шарів" і різних елементів, що збільшує живучість екіпажу
За словами експерта, "українського" в "Козака" небагато. Фактично це – крупновузлова збірка.
– Шасі там іноземні. Броня і комплектуючі – в більшості своїй теж. До того ж характеристики не завжди краще іноземних виробників, – вважає він.
– До них найменше зауважень серед усіх бронемашин, які виробляють в Україні. Але це не означає, що вони – ідеальні. Що вони краще західної або американської бронетехніки, – говорить він.
В цеху, де виробляють броньовики, на диво чисто і світло. Всього на підприємстві "Практика" працюють близько 300 осіб
– "Козак-2М.1" – перспективна машина. Вона вийшла трохи дорожче попередника, і це проблема для Міноборони. Але "Козак-2М.1", на мій погляд, більш якісний і просунутий, ніж "Козак-2", – резюмує Чмут.
Читайте також: Залізне серце України. Як видобувають руду в кар'єрах Кривбасу
Двошарова машина
У виробництві "Козаків", які пройшли державні випробування, використовують фінську сталь.
На більшості броньовиків "Козак", випущених в останні роки, використовували шасі Іveco, з яким автоспортсмени досягали успіхів на ралі "Даккар"
Раніше, коли на "Практиці" робили цивільні машини, купували сталь в різних країнах: Швеції, Німеччині, Чехії, Англії.
– У підсумку вибрали одного постачальника. Сталь у всіх була однакової якості. Різниця тільки в менеджменті. Фіни поставляють нам її миттєво, часто без особливої передоплати, – кажуть на підприємстві.
Хороший броньовик починається з каркасу. Безпека екіпажу залежить не тільки від потужності броні, але і від "гнучкості" та продуманості всієї конструкції
– Суть машини – в каркасі, – ділиться секретами Олег Висоцький. – В гальванічно оброблених трубах. Без них нічого не буде.
Одна з особливостей міцного броньовика – великі деталі, які відлітають під час вибуху і гасять його силу
Під капотом у "Козака-2" – майже 300 кінських сил
– Це двошарова машина, – продовжує він. – Перший шар – броня. А далі – метал, каркас, на який ми можемо щось наварити.
Під час вибуху під колесом – той капот, який тут окремо лежить, відлітає в сторону. Відлітає і колесо. А корпус – як відбивач. Як хвильоріз. І люди захищені.
В цехах "Практики", у Святошинському районі столиці, освоїли виробництво броньованого скла. Його роблять з декількох шарів, щоб захистити екіпаж від куль
Особлива гордість виробництва – унікальні для України лабораторія і цех броньованого скла.
Його ширина – 62 міліметра. Роблять його з декількох шарів. Покривають полікарбонатом, щоб уламки не потрапляли в салон. Це куленепробивне скло пройшло успішні випробування в лабораторіях МВС і Міноборони.
Скло на міцність перевіряють на спеціальному стрілецькому полігоні на околиці Києва. Стріляють з АКМ
Якісне скло витримує щільну стрілянину з АКМ з відстані десять метрів
Раніше скло купували за кордоном, віддаючи до 1 тисячі доларів за "квадрат". Але в підсумку навчилися робити своє.
Читайте також: Крила, хвости, тризуб. Як Україна вийшла в світові лідери легкого авіабудування
"Сорочку так ніхто і не пошив"
– На старій радянській техніці (і її модернізації – УП) довго не протягнеш, – зазначає керівник "Практики" Олег Висоцький. – Потрібно постійно розробляти щось нове.
Як приватник, Висоцький нахвалює турецьку модель розвитку військово-промислового комплексу.
Українська військова техніка досі багато в чому тримається на радянському запасі. На бронетехніці можна зустріти навіть шини, зроблені ще в СРСР
У Туреччині, за його словами, держава вкладає у ВПК величезні гроші: зокрема, оплачує участь приватних фірм в міжнародних виставках, не пускає іноземних виробників.
– Там принцип такий: хочеш виробляти умовний "мерседес", виробляй його у нас, в Туреччині, – каже Висоцький.
За його словами, систему відносин між учасниками ВПК, вибудувану в останні роки, можна описати так: "Апелювати немає до кого. Кожен говорить, що своє зробив. Хтось ґудзики зробив, хтось нитки, але сорочку так і не пошив".
Українські конструктори вчаться робити військову техніку, яка б не копіювала застарілі радянські зразки озброєння
Експерт Тарас Чмут зазначає, що ситуація у ВПК після 2014 року почала змінюватися в позитивну сторону. Але є проблеми.
На виставці, що пройшла в Києві, презентували "Отаман-3". БТР розробила фірма "Практика" спільно з "Укроборонпромом" – за технічним завданням морської піхоти
До 2014-го вся "оборонка" орієнтувалася на іноземні замовлення. Велика частина техніки, яку продавала Україна, спиралася на радянську спадщину.
У Києві виготовляють броньовані пересувні модулі, які можна використовувати на блокпостах і в якості командного пункту
– У спадок ми отримали величезну кількість Т-72, БТР-70, БТР-80 і так далі. Ми їх багато років ремонтували, модернізували і продавали за кордон. Але потім стали продавати свої зразки, – зазначає Чмут.
На його думку, в України величезний потенціал, у нашого ВПК однозначно є майбутнє.
Як і будь-яка війна, війна на Донбасі приносить багатомільйонні контракти виробникам військової техніки. Після 2014 року в Україні з'являються все більше фірм, які готові зайняти цю нішу
– Але часто ми відстаємо технологічно від західних країн. Самим раціональним для нас був би пошук партнерів на заході, щоб створювати спільні кооперації. Разом виробляти техніку, разом просувати її на світові ринки.
Самостійно ми залишимося на тому рівні, який маємо зараз. Це – 90-ті роки, – резюмує він.
Євген Руденко, УП
