Олігархи, президенти і рабин. 12 історій про велику політику із форуму YES
Віктор Пінчук обвів поглядом весь заповнений зал у Мистецькому арсеналі.
16 конференція Yalta European Strategy відкрита.
Олігарх стоїть на сцені і розповідає про "історії, які керують світом" і бажання щастя як основу для політики уряду.
Сам Пінчук виглядає щасливим. Роки ідуть, змінюється влада, а на його осінній конференції незмінно перший день відкриває виступ президента. Уже п'ятого.
"Гадаю, можу вивести таку формулу: бути слугою народу – означає урядувати заради щастя цього народу", – каже Пінчук, дивлячись на президента Володимира Зеленського.
Президент сидить у першому ряду і спостерігає, як на сцені Віктор Пінчук, один із найвпливовіших і найбагатших людей країни, робить завуальовані й відкриті політичні реверанси.
"Я вважаю, що зараз в Україні пишеться надзвичайно потужна історія. Слов'янський народ, з православними традиціями, комуністичним минулим перетворюється на сучасне, вільне і щасливе суспільство. Це так захоплює", – каже Пінчук.
Він підводить очі на великий екран у себе за спиною, де показують кадри 21 квітня, де щойно обраний президент Зеленський звертається до усіх народів СНД зі словами "подивіться на нас – усе можливе".
Президент Зеленський теж дивиться це відео. Що він відчуває у цей момент? Можливо, happiness now?
* * *
Олег Сенцов динамічно проходить повз ряди людей, що стоячи йому аплодують.
У руках він несе дивний білий пакет. Поява Сенцова для учасників YES стала повною несподіванкою – його прихід є сюрпризом. Режисер кладе свій пакуночок на трибуну і, хвилюючись, просить усіх зайняти свої місця.
"Сьогодні буду говорити про головне – про просту пластикову банку й те, що має бути в ній. Там, де я був 5 років, там кожна дрібниця має значення. Там нічого не викидають, всьому знаходять застосування. Пакетики чаю можна зберігати в пакеті, в коробочці чи в банці. Я зберігав у банці", – розповідає з трибуни Сенцов.
"Це була не проста банка. У мене були два зошити – жовтий і синій... Я вирізав із цих зошитів дві смужки – синю і жовту – наклеїв на банку і написав два слова "Слава" та "Україні". І поставив на найвидніше місце. Усі 5 років, поки я подорожував по тюрмах Російської Федерації, вона була зі мною. Вона дуже дратувала тюремників. Її постійно у мене забирали, відривали прапор, намагалися топтати – було багато дрібної метушні за цю банку. Це була моя маленька боротьба", – не змінюючи інтонації, тихо, але впевнено продовжує режисер.
Він кладе у банку нагрудний знак в'язня зі своїм прізвищем і каже, дивлячись прямо на Зеленського, який сидить у першому ряді: "Мені б дуже хотілося, щоб ця банка якомога швидше наповнилася бірками тих, хто все ще перебуває у полоні – в Росії, на Донбасі та в Криму. Пане президенте, зробіть так, щоб ця банка якомога швидше стала повною".
Сенцов яскраво виділявся на фоні класичної публіки на YES. Здавалося, що йому все це не цікаво.
Це помітно на спільному фото всіх учасників YES, де Сенцов стоїть немов окремо від чиновників різних рівнів, іноземних гостей, урядовців та екс-президентів.
* * *
Президент Володимир Зеленський не хоче забронзовіти. Коли треба виголосити президентську промову, Зеленський намагається показати, який він простий, свій, "не гордий".
"Що ми маємо зробити, щоб Україна стала щасливою? Дуже багато думок, питань. Чи щасливий я бути президентом? Не певен. Але я дуже щасливий бути президентом саме України. Найперше, я хотів би запитати вас: що для вас щастя?" – каже Зеленський, бере в руки мікрофон, спускається зі сцени і, як колись в "Кварталі", йде між ряди опитувати людей.
Гості івенту трохи ніяковіють, коли до них підходить президент з мікрофоном. Всі майже одностайно кажуть, що щастя – це родина і Україна. А Зеленський саме цього і чекав – має заготовану промову про Україну як сім'ю. Вона зібралась за вечірнім столом, але кілька місць порожні: хтось на фронті, хтось навіки звільнив місце, хтось – до кінця сезону яблук у Польщі.
"Зараз у мене та моєї команди є привід для щастя. Це – велика довіра громадян. Величезна довіра, але водночас – і величезна відповідальність. Бо якщо у нас не вийде – це буде наступна всенародна депресія. Що може бути гірше від "нещастя"? Тільки приреченість", – пояснює Зеленський і залом прокочується приглушена хвиля погодження і кивання голів.
Зеленського слухають уважно, але плескають мало. Єдиний спалах посеред промови – на словах про корупцію:
"Щастя – це бачити злодія на нарах, а не на Мальдівах", – каже Зеленський і всі повертають голови в сектор, де за спинами Арсенія Яценюка і Володимира Гройсмана зарезервоване місце для Петра Порошенка. Зарезервоване, але порожнє.
* * *
Ігор Коломойський третю годину роздає коментарі журналістам.
Його притисли до стіни Арсеналу, але приперти до стінки ніхто не може. Олігарх вправно фехтує фактами і прізвищами, він відповідає на всі зручні і незручні запитання, доводячи, що він ні до чого – "йому просто винні гроші за банк".
Здавалося б, ще вчора олігарх люто ворогував з Пінчуком, який судився з Коломойським та Геннадієм Боголюбовим у Високому суді Лондона.
Та тепер Пінчук і Коломойський позують на камери, наче найкращі друзі.
"З Віктором Михайловичем у нас вічний мир", – віджартовується Ігор Валерійович.
"Мене і раніше запрошували. Просто не складалося приїхати. Я ж тут не перебував, бо була амброзія. Тепер навчився з нею боротися", – каже Коломойський і дістає спеціально для цього заготований флакон ліків від алергії.
Якось олігарх запевняв журналістів, що не може приїхати в Україну якраз через алергію на ненависну амброзію. Символічно, що алергія проминула разом із президентськими повноваженнями Петра Порошенка.
* * *
Директор Держбюро розслідувань Роман Труба зацікавлено дивиться в натовп гостей.
Гості та учасники YES на чолі з президентом Зеленським збираються на подвір'ї Арсеналу для спільного фото.
Директор ДБР спостерігає цю картину збоку, але здається, що він цікавиться навіть не президентом, а шукає очима когось іншого. Шукає і не знаходить.
Осторонь від Труби стоїть невеликий гурт людей і курить свої iqos. Серед цього гурту – кілька журналістів і один колишній прем'єр. Раптом до них підходить один колишній депутат і по-змовницьки киває на директора ДБР.
– Бачите Трубу? Він тут не сам, – пояснює колишній депутат.
– Тобто? – уточнює колишній прем'єр.
– Прийшов зі слідчими. Думає, що Порошенко буде і вони йому повістку вручать перед усіма камерами.
– Ну, це уже перебор, – протягує екс-прем'єр. – Це уже перебор…
* * *
Арсеній Яценюк та Володимир Гройсман сиділи собі на лавці. Вдвох. Без охорони. Без свідків. Без жодної камери поруч.
Позаду від них гучно падали на асфальт каштани. Всі, хто проходили повз, звертали увагу на них. На каштани.
* * *
Святослав Вакарчук нарешті мав святий спокій на YES.
Минулого року, коли лідер "Океану Ельзи" намагався хоч кудись пройти, то мусив пробиватись крізь стіну камер і журналістів, яка, мов за помахом чарівної палички, виростала перед ним нізвідки.
Усі хотіли, щоб Вакарчук сказав своє "Yes", яке б означало, що він піде на президентські вибори. Але він його не сказав.
Тепер же Вакарчук-депутат у стильному коричневому костюмі спокійно іде крізь вхідну арку Арсеналу. Дорогою він встигає комусь підморгнути, помахати рукою, перекинутись словом.
Журналісти з різних кутків біжать за Вакарчуком поглядом, тільки поглядом. Він і не проти. Усі щасливі.
Юлія Тимошенко, Анатолій Гриценко, Петро Порошенко, які минулого року були разом з Вакарчуком серед лідерів симпатій, не прийшли взагалі.
* * *
Актори студії "Квартал 95" Євген Кошовий, Олена Кравець, Міка Фаталов та Юрій Великий розважають гостей YES під час вечері першого дня форуму. Для такого поважного заходу вони підготували ексклюзивну програму англійською мовою. У залі – посли, іноземні делегати, українські парламентарі, політики та весь Офіс президента разом із Зеленським.
Під кінець на сцену виходить Юрій Великий, який тепер у "Кварталі" пародіює нового президента. Великий просить вийти на сцену Зеленського. І той виходить, щоб взяти участь у номері.
Актор пародіює президента, а президент виконує роль нібито свого перекладача.
"Багато хто обурювався, що некоректно пану Зеленському в такий спосіб розважати гостей. Але я нічого страшного в цьому не побачив, було смішно", – ділиться своїми думками з УП один з послів країни Великої сімки.
* * *
Прем'єр Олексій Гончарук молодий та амбітний, і не втомлюється сам це повторювати. Кілька разів за виступ.
Новопризначений прем'єр намагається виглядати позитивним, але поважним. З позитивом часом вдається. З вагою, у тому числі політичною, все ще складно.
Якщо придивитись, видно, як Гончарук напружений, як шукає правильного слова, і як в моменти, коли таке слово не знаходиться, спрацьовує захисний рефлекс у вигляді добре відрепетируваних формул про "наше покоління отримало шанс".
"Наш уряд – це шанс для великих груп впливу. Бо протягом тривалого часу ці групи впливу змінювали одна одну, приходячи до влади. Зараз унікальна ситуація, коли всі групи впливу можуть заспокоїтись і погодитись на те, щоб разом будувати рівні правила", – сказав прем'єр перед очима одразу кількох олігархів.
"Пустишка. Найбільш пустий прем'єр. Що він сказав? Що молодий і чесний? Це меседжі прем'єра?" – обурюється один із олігархів після виступу Гончарука.
Схоже, заклик "заспокоїтись" готові були почути не всі.
* * *
Міністр закордонних справ Вадим Пристайко уважно дивиться на журналіста, який довго формулює запитання про те, чи не будуть партнери на "нормандській зустрічі" викручувати руки президенту Зеленському.
Перед цим міністр наговорив був зайвого щодо виборів на Донбасі і формули Штайнмайєра, тож тепер Пристайко дещо ніяково поглядає на спецпредставника США з питань Донбасу Курта Волкера, з яким вони дають спільний брифінг.
"Президент Зеленський, може, невисокого зросту, але дуже сильний фізично. Він постійно займається. Йому не так легко викрутити руки", – відповідає Пристайко своїм низьким оксамитовим баритоном. Міністр явно щасливий з такого доречного і влучного дотепу.
За кілька секунд, коли посмішки з облич українських журналістів уже зійшли, нарешті починає посміхатись і Волкер. Дотеп міністра переклали йому із невеликим відставанням.
* * *
Новоолігарх Павло Фукс уважно розгллядає скульптуру Джеффа Кунса "Тюльпани", що знаходиться між залом для виступів та залом для банкету.
Раптом він звертається до журналістів:
– Знаєте, скільки ця штука коштує?
Фукс бачить, що всі хитають головами і продовжує:
– 56 мільйонів.
– Гривень? – здивовано перепитують його журналісти.
– Та ні, звісно, що доларів, – зі знанням справи додає олігарх.
* * *
Сергій Лещенко та головний рабин перетнулись в черзі по гарячі страви після церемонії закриття YES.
– Вітаю. А чим ви тепер займаєтесь? – звертається рабин англійською мовою до ще недавно нардепа.
– I'm looking for a job. Do you have? – відповідає усміхнений Лещенко. І додає зі ще більшою посмішкою: – Але я ворог Америки. Так каже Джуліані.
Останній факт рабину явно не до душі.
Його погляд і постать наче кажуть: бували ситуації і гірші. Життя надто коротке, тож треба шукати щастя зараз.
Роман Романюк, Романк Кравець, УП
