Голос Кремля. Кого Фірташ, Льовочкін і Медведчук взяли у список
Під час цьогорічної виборчої кампанії до Верховної Ради "Опозиційна платформа – За життя" стоїть самотою.
По-перше, список партії Льовочкіна-Фірташа-Медведчука чи не найяскравіше контрастує із головною тенденцією виборів-2019 – оновленням. Списки ОПЗЖ переважно складаються якщо не зі старих політичних кадрів, то з давно забутих.
По-друге, на відміну від тотальної більшості партій прозахідного спрямування, "За життя"– єдина політична сила, яка будує свою кампанію на візитах Бойка-Медведчука в Москву і "спорудженні" прямих телевізійних мостів із кремлівськими ЗМІ.
Якщо розібратися, то Льовочкін-Фірташ роблять те, що вміють найкраще – торгують Росією в Україні. Тільки тепер, на відміну від 2014 року, у партнерах у них не Рінат Ахметов, а Віктор Медведчук. Що робить їхні торги лише успішнішими.
Після довгих перемовин про "велике об'єднання" партій умовного "Юго-Востока", "За життя" пішло на вибори самостійно. Як розповідають джерела УП в партії, виборчий список ділився на чотири частини: умовно по 25% в ньому мають Сергій Льовочкін, Дмитро Фірташ, Віктор Медведчук та Вадим Рабінович.
Якщо людей перших трьох у списку ОПЗЖ можна легко ідентифікувати, то людей Рабіновича там знайти дуже складно.
Якимось дивним чином майже вся квота Рабіновича заповнена якщо не людьми одіозного Вадима Столара, то Іллею Кивою чи Ренатом Кузьміним.
У підсумку, чисто математично, Столар має більше прав називатись співвласником ОПЗЖ, ніж Рабінович.
Згідно з соціологічними опитуваннями, "За життя" може провести в Раду за списками близько 30 людей.
Із них більшість буде складати група Фірташа-Льовочкіна-Бойка (ФЛБ), майже третину – група Медведчука, а там, де мала б бути група Рабіновича – Столар з компанією та інші неоднозначні персонажі.
До групи Фірташа-Льовочкіна входять: №1 Юрій Бойко, №4 Наталія Королевська, №5 Сергій Льовочкін, №8 Сергій Ларін, №9 Сергій Дунаєв, №12 Юлій Іоффе, №13 Михайло Папієв, №16 Микола Скорик, №21 Юлія Льовочкіна, №24 Володимир Кальцев, №25 Юрій Павленко, №28 Віталій Борт, №29 Михайло Макаренко.
Група Медведчука дещо менша: №3 сам Медведчук, №6 Василь Німченко, №7 Нестор Шуфрич, №10 Тарас Козак, №17 Григорій Суркіс, №19 Юрій Загородній, №22 Олександр Колтунович, ймовірно №23 Григорій Мамка, №27 Віктор Чорний, №30 Олег Волошин.
Рабінович у списку один, але його квотою скористався Столар, який вписав туди своїх людей: №11 сам Столар, №15 Дмитро Ісаєнко, №18 Ігор Кісільов, ймовірно №20 Анатолій Бурміч, №26 Наталія Приходько.
Крім того, до Столара близькі ще №31 Тетяна Плачкова та №34 Михайло Наконечний, які теж перебувають у зоні потрапляння у Раду.
Середній вік першої тридцятки ОПЗЖ – майже 51 рік, і цей показник значно знижує "молода команда" Столара.
У топ-30 "За життя" знайшлося місце всього лише трьом жінкам (10%).
1. Юрій Бойко
60 років, раніше був депутатом "Опоблоку", тепер позафракційний.
Бойко двічі балотувався у президенти і двічі програв. У 2014 році за нього проголосувало всього лише 0,19% українців. В 2019-му він значно наростив м'язи за рахунок медійного піару – його підтримали 11,67% виборців.
Колеги по парламенту називають Бойка "директором заводу" – мовляв, він слабкий політик, але хороший організатор.
Свого часу він працював директором на заводі "Зоря", який виробляв вибухові речовини для військової промисловості. Потім очолював нафтопереробне підприємство "Лисичанськнафтооргсинтез" та входив у наглядову раду "Укртранснафти".
У 2002 році очолив "Нафтогаз Україна". Тоді познайомився з олігархом Дмитром Фірташем. Відтоді вони стали близькими товаришами.
Бойко настільки зблизився з Фірташем, що в 2005 році олігарх уповноважив його бути арбітром при розлученні з колишньою дружиною.
Бойко був соратником Віктора Януковича: кілька разів поспіль працював міністром палива й енергетики, був віце-прем'єр-міністром і ходив на полювання з Януковичем у Сухолуччі.
Впродовж 2014 - кінця 2018 року Бойко був співкерівником фракції "Опозиційний блок" від групи Фірташа. Іншим співкерівником був Олександр Вілкул від групи Ріната Ахметова.
В листопаді минулого року група Ахметова зі скандалом вигнала Бойка і Сергія Льовочкіна зі своїх лав. Формальною причиною стало об'єднання Бойка з партією "За життя" Вадима Рабіновича без офіційного рішення політичної ради та з'їзду "Опозиційного блоку".
У повсякденному житті Бойко досить консервативний та має радянські погляди на життя. Він полюбляє світле пиво Warsteiner, молочні сосиски з пюре. Носить люксові костюми Kiton, які полюбляє також одягати Володимир Путін.
Наразі Бойко та Рабінович є співголовами партії "Опозиційна платформа – За життя".
2. Вадим Рабінович
65 років, нардеп
Рабінович зайшов у Верховну Раду у 2014 році за списками "Опоблоку". Не встиг він заснувати партію "За життя", як пішов у жорстку критику проти ОБ.
В інтернеті можна знайти кумедне відео-інтерв'ю Рабіновича, де він говорить, що "Льовочкін буде сидіти у французькій в'язниці". Однак часи змінилися – тепер Рабінович разом з Львочкіним керують виборчим штабом "Опозиційної платформи – За життя".
Без перебільшення, Рабінович – майстерний популіст і природжений бізнесмен.
Раніше на телеканалі 112 у депутата була власна годинна передача "Хто кому Рабінович", де він без заминки говорив про все на світі і підвищував свою популярність.
Свого часу він володів та розвивав численні медійні проекти, найвідомішим з яких є телеканал NewsOne, яким тепер володіє наближений до Медведчука депутат Тарас Козак. Також Рабінович володів раніше ФК "Арсенал".
Депутат має також і кримінальне минуле. В 1984 році Харківський обласний суд засудив Рабіновича до 14 років позбавлення волі за "зловживання владою", коли той працював майстром ремонтно-будівельного управління м. Богодухова. Рабіновича звинувачували у нанесенні збитку державі на суму близько півмільйона карбованців.
У 1999 році СБУ заборонила Рабіновичу як громадянину Ізраїлю, в'їзд до України за збитки, завдані українській економіці, та загрозу національній безпеці.
3. Віктор Медведчук
64 роки, кум Путіна
До Помаранчевої революції Медведчук був однією з ключових осіб в українській політиці.
Він працював головою адміністрації Леоніда Кучми, "розрулював" скандал з плівками Мельниченка на Банковій, перед цим був впливовим першим віце-спікером Верховної Ради.
Але аж до початку війни на Донбасі, за великим рахунком, Медведчук нікому не був потрібен.
У нього була малопопулярна проросійська організація "Український вибір", яка не мала жодного шансу на проходження у парламент. Перед тим він брав участь у безперспективному політичному проекті "Не так", який не зміг потрапити у Раду 2006 року.
Його політична вага полягала в тому, що в 2004 році президент Росії Володимир Путін і дружина прем'єра Росії Дмитра Медведєва хрестили доньку Медведчука у Санкт-Петербурзі.
Але у 2014 році Медведчук набув нового статусу – він став учасником тристоронніх переговорів у Мінську щодо обміну полоненими.
"Де-факто Медведчук представляє Російську Федерацію… Це був єдиний канал зв'язку з паном Путіним, який виявився неефективним... У нього була одна функція, і ця функція – звільнення заручників, які перебувають як у підвалах окупованих територій, так і у в'язницях Росії", – пояснював в інтерв'ю радіо НВ екс-президент Петро Порошенко.
Разом з тим Медведчук регулярно зустрічався з Порошенком в Адміністрації президента та, за нашими даними, вдома в екс-президента. В його оточенні УП розповідали, що колишній президент завжди виконував перед Медведчуком свої зобов'язання.
Завдяки цьому стали можливі такі історії, як поставки вугілля з окупованої території під виглядом вугілля з ПАР, а також угода з продажу нафтопродуктопроводу "Прикарпатзахідтранс". В обох випадках, як свідчать журналістські розслідування, оборудками займалися люди з орбіти Віктора Медведчука.
Тим часом його дружина-телеведуча Оксана Марченко нарощувала свої бізнесові зацікавлення. Зокрема, як з'ясували журналісти, дружина Медведчука веде у Росії нафтовий промисел: вона контролює 61% компанії "НЗНП Трейд", яка бурить свердловини в Ханти-Мансійському автономному окрузі РФ.
Більше того, у літака кума Путіна було ексклюзивне право на прямі перельоти з України в Росію, хоч пряме авіасполучення в цьому напрямку є забороненим.
За часів Порошенка Медведчук став одним із найвпливовіших українців, адже в його руках опинився серйозний медійний інструмент.
Його близький соратник, депутат Тарас Козак, став власником телеканалів NewsOne, 112, а тепер ще й телеканалу ZIK.
Станом на 2016 рік у Медведчука в Україні нарахували десятки квартир та кілька розкішних маєтків. Він також є власником нескромної дачі в Криму, де у 2012 році його відвідав Путін.
4. Наталія Королевська
44 роки, депутатка
Для читачів Королевська більш відома як авторка мему "кішчачі магазини" або політичною рекламою 2012 року "У мене є мрія". Це гасло політтехнологи Королевської вкрали у Мартіна Лютера Кінга.
У 2006 році Королевська вперше потрапила у парламент за списками "Блоку Юлії Тимошенко".
З командою Тимошенко депутатка була до 2012 року – тоді Королевську вигнали з фракції за порушення партійної етики та співпрацю з Адміністрацією Януковича.
У 2012 році Королевську призначили міністром соціальної політики в другому уряді Азарова. Саме на цій посаді вона видавала свої палкі спічі з трибуни.
"Регіоналам" депутатка була віддана до кінця і після Революції Гідності пішла у парламент за списками "Опозиційного блоку".
Королевську пов'язують із вугільним бізнесом, зокрема їй належить "Львівська вугільна компанія", що володіє центральною збагачувальною фабрикою "Червоноградська".
До її та її чоловіка походу в політику сім'ї Королевської належали: ТОВ "Парк-інвест Україна", алюмінієва компанія "Солюр", гірничо-збагачувальна фабрика "Солюр", ТОВ "Укрспецмет", ТОВ "Центр розвитку вугільної промисловості Донбасу".
5. Сергій Льовочкін
46 років, депутат
Працює у великій політиці з юного віку. У 1999 році, у 27-річному віці, його призначили "науковим консультантом" президента Леоніда Кучми.
Злет у кар'єрі Льовочкіна стався у 2002-му, коли Кучма призначив Льовочкіна на посаду свого першого помічника – на противагу голові АП Медведчуку.
Перший помічник президента став головним контактером із західними дипломатами на Банковій та уникав конфліктів з "помаранчевими". За часів Помаранчевої революції Льовочкін організовував таємні зустрічі Ющенка з Кучмою.
Після Помаранчевої революції він став радником голови Верховної Ради Володимира Литвина, у вересні 2006 року його призначили керівником апарату прем'єра Віктора Януковича. Тоді за вплив на Януковича Льовочкін воював із Андрієм Клюєвим.
Коли Янукович переміг на президентських виборах, він взяв Льовочкіна з собою на Банкову і призначив його головою своєї адміністрації.
Льовочкін був вірним соратником і одним із архітекторів епохи Януковича аж до побиття студентів в ніч на 30 листопада 2013 року на Майдані Незалежності.
Через це Льовочкін був головним представником Фірташа в партії "Опозиційний блок".
Восени він вів переговори щодо можливого об'єднання групи Ахметова та групи Фірташа з групою Медведчука в єдину партію перед президентськими виборами.
Об'єднання не відбулося. Льовочкіна вигнали з фракції "Опоблоку" і зараз глава АП часів Януковича є співкерівником виборчого штабу ОПЗЖ та стратегом їхньої кампанії.
6. Василь Німченко
68 років, депутат
"Як воно включається, бл*... Я ж не виступав… Та йо*тить", – так починав свій останній виступ з трибуни ВР Василь Німченко.
Німченко є близьким соратником Віктора Медведчука. Він – колишній суддя Верховного Суду України, у радянські часи працював головою Печерського районного суду Києва.
З 1996 до 2005 року працював суддею Конституційного Суду України, після 2005-го був постійним представником Кабінету Міністрів України в Конституційному Суді України.
Згодом приєднався до руху Медведчука "Український вибір – право народу".
У 2014 році пройшов у Верховну раду за списками "Опозиційного блоку" по квоті Медведчука.
7. Нестор Шуфрич
53 роки, депутат
Шуфрич – близький товариш Віктора Медведчука. Вони знайомі з 1998 року, коли Шуфрич вперше пройшов у парламент і був уповноваженим представником фракції СДПУ(о).
Пізніше вони перетинались у провальному політичному проекті "Не так".
У 2006 році Шуфрич отримав посаду міністра з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в складі другого уряду Януковича.
У 2007 році він пройшов до парламенту за списком "Партії регіонів" і до кінця президентства Януковича був вірним його соратником та брендфейсом ПР.
Учасник кількох гучних бійок у парламенті та за його межами. У 2009 році, наприклад, після засідання фракції ПР Шуфрич побився з Льовочкіним – розбив губу тодішньому главі АП.
Свого часу Шуфрич володів 50% у компанії "Нафтогазвидобування", йому разом з Михайлом Бродським належить будівля Київського річкового вокзалу.
У 2014 році він зайшов у парламент за списками "Опозиційного блоку".
8. Сергій Ларін
57 років, нардеп, екс-заступник голови АП часів Януковича
Квота Льовочкіна.
Свою політичну кар'єру починав у Донецькій області, де на різних посадах працював спочатку в Харцизькій міськраді, а потім у Донецькій обладміністрації.
У 3 та 4 скликаннях Ради за часів Леоніда Кучми був нардепом від пропрезидентських НДП і "За єдину Україну", а 2001 року став заступником голови Донецького обласного відділення Партії регіонів.
У наступних двох скликаннях був нардепом від ПР.
У 2010 році очолював Кіровоградський обласний виборчий штаб кандидата в президенти Януковича, який після перемоги на виборах призначив Ларіна керівником Кіровоградської ОДА.
У 2013 переїхав на столичну Банкову на посаду заступника голови АП, яким на той час був Льовочкін.
Після втечі Януковича до Росії був виключений з ПР і очолював виборчий штаб кандидата в президенти Сергія Тігіпка.
Був головою виконкому "Партії розвитку України", яка згодом влилась в "Опозиційний блок".
9. Сергій Дунаєв
46 років, нардеп, екс-мер Лисичанська
Політична кар'єра Дунаєва тісно пов'язана з Юрієм Бойком ще з часів курування останнім Партії регіонів у Лисичанську.
З 2006 року Дунаєв був депутатом Лисичанської міськради, а в 2009 та 2010 роках двічі обирався мером міста від Партії регіонів.
У 2012 році став нардепом від ПР, з якої вийшов у квітні 2014 року.
Восени 2014 року обрався по мажоритарці на Луганщині.
У 2015 році Дунаєв відзначився скандальною заявою, назвавши "героями" бойовиків "ЛНР", які воюють проти України.
2018 року генеральний прокурор вніс до Верховної Ради подання на зняття депутатської недоторканності з Дунаєва за недостовірну інформацію в його декларації.
У своїй декларації за 2015 рік він "забув" вказати 9 фірм, в яких він або його дружина і син були засновниками. Загалом Сергій Дунаєв у 2015 році забув задекларувати 42,8 млн гривень внесків до статутних капіталів цих товариств.
Всі фірми, до яких він причетний, нардеп вказав лише у 2017 році.
Втім, за амнезію покараний не був, оскільки в сесійній залі не знайшлося голосів за зняття з Дунаєва недоторканності.
10. Тарас Козак
46 років, нардеп
Козак – новоспечений медіамагнат. Йому належать три інформаційні телеканали: 112, Zik та NewsOne, де готові показувати телемости з російськими пропагандистами.
Козак не є олігархом чи крупним бізнесменом – він просто один з найближчих соратників Медведчука.
Вони часто літають на одному чартері, часто – у Москву. За даними "Схем", лише за 2018 рік Козак літав до Росії на літаку Медведчука вісім разів.
Раніше Козак кілька разів невдало балотувався до Верховної Ради: свої сили він спробував у списку блоку Наталії Вітренко, потім висувався по мажоритарному окрузі Львівщини як самовисуванець.
Вперше депутатом Козак став лише у 2014 році за списками "Опозиційного блоку".
У 2003-2010-му – обіймав посади заступника голови Державної митної служби України, начальника Західної регіональної митниці, та в.о. начальника Одеської митниці.
З Медведчуком Козак також перетинався у ГО "Центр Правова Держава", де Медведчук її керівник, а Козак – заступник.
11. Вадим Столар
36 років, забудовник, політик
Скандально відомий київський забудовник і депутат.
Політичну кар'єру починав за часів "молодої команди Черновецького". Саме за протекції останнього у 2006 році став депутатом Київської облради від "Нашої України".
Столар був дуже близьким другом сина київського мера Степана Черновецького.
Столар був фігурантом скандалу з будівельним шахрайством навколо житлового компексу "Еліта-центр". Він був серед засновників компанії, яка будувала комплекс.
На парламентських виборах 2007 року Столар опиняється у списку Партії регіонів, куди також потрапив за допомогою домовленостей Черновецького з лідерами ПР. Депутатом стає у 2010 році.
Перед виборами 2012 року виходить із ПР і йде до Ради "самовисуванцем" по Оболоні, але програє вибори. По тому ж округу стає депутатом Київради.
Перед втечею Януковича в розпал Революції Гідності Столар стає керівником патронатної служби глави КМДА Володимира Макеєнка.
У 2014-му стає київським міським депутатом. Після цього знову балотується до Ради по Оболоні і знову програє..
Забудовник вів бізнеси з Вагіфом Алієвим – разом вони зводили скандальний офісний центр поряд зі станцією метро "Театральна". Також Столар вів справи із депутатом Максимом Микитасем, який фактично контролює державну корпорацію "Укрбуд", та Ігорем Ніконовим, співзасновником корпорації KAN.
Родина Столара причетна до скандальної забудови на Микільській Слобідці.
За часів мерства Віталія Кличка Столара, з яким вони літали одними чартерами, називали "сірим кардиналом" столиці.
Ім'я Столара фігурувало і серед "кураторів" виборчих "сіток" у Києві та Одесі, які на президентських виборах 2019 року працювали на Петра Порошенка.
До останнього часу у Столара був конфлікт із Сергієм Льовочкіним. Нещодавно, за даними ЗМІ, Столар став власником частини елітного київського бізнес-центру "Парус" і після покупки виселив звідти Льовочкіна, котрий разом із компанією Фірташа знімав там цілий поверх. Зараз ситуація владналась, і Льовочкін повернувся в улюблений БЦ.
За даними УП, у списку "За життя" у Столара є цілий "пакет" кандидатів. Наші джерела розповідають, що "смотрящий" за Києвом часів Порошенка викупив частину "квоти" у Вадима Рабіновича. У топ-35 списку ОПЗЖ щонайменше 7 місць відійшло Столару.
12. Юлій Іоффе
78 років, нардеп
Колишній член КПРС, обирався депутатом Української РСР ще 1990 року.
У 1992-93 роках – віце-прем'єр з питань паливно-енергетичного комплексу.
За часів незалежності пропустив лише 5 і 6 скликання Верховної Ради, не пройшовши в парламент по списку блоку "Не так!" у 2006 році.
Був членом Республіканської партії України, яку свого часу очолював Юрій Бойко.
Саме з останнім Іоффе "застукали" за перельотами на чартерах по Україні.
Разом з Бойком вийшов з фракції "Опоблоку" після її розколу.
13. Михайло Папієв
58 років, нардеп
Папієв – добрий товариш олігарха Фірташа. Він навіть літав до Відня підтримати олігарха у судах, нещодавно їздив вітати його з днем народження в компанії братів Суркісів, Льовочкіна та Бойка.
Політична кар'єра Папієва стартувала 1997 року, коли його призначили заступником голови Чернівецької ОДА.
Вже в 2002 році вперше пройшов у Верховну Раду за списками СДПУ(о) разом із Медведчуком.
Далі Папієв двічі був міністром праці та соцполітики в двох урядах Януковича – у 2002-2005-му і в 2006-2007-му.
За часів президентства Януковича Папієв працював головою Чернівецької ОДА.
У 2014 році він не підтримував Євромайдан та був його критиком.
Коли у Києві почалися розстріли на Майдані Незалежності, місцеві протестувальники увірвалися у кабінет Папієва, виштовхали його на вулицю і змусили писати заяву про звільнення.
Однак після Революції Гідності політик знову пройшов у парламент за списками "Опозиційного блоку".
14. Ігор Абрамович
34 роки, тимчасово не працює, член партії
Бізнесмен, виходець з Харкова. Там він разом із нардепом, одним із лідерів групи "Відродження" Віталієм Хомутинніком володіє компанією "Укргаз Інвест". Фірма спеціалізується на інжинірингу, геології та геодезії, займається видобуванням нафти, газу, розвідувальним бурінням.
Ігор Абрамович був помічником Олександра Фельдмана від "Батьківщини" у 6 скликанні Ради. Нині нардеп представляє групу "Воля народу", а серед його помічників є Олександр Абрамович, ймовірно, батько кандидата Ігоря.
У 2015 році Олександр Абрамович балотувався до Харківської облради від партії Фельдмана "Наш край", а у 2012 році, за даними YouControl, значився керівником "Фельдман-Екопарку".
15. Дмитро Ісаєнко
51 рік, чиновник, будівельник
Квота Столара. За часів Черновецького був депутатом Київради. Потім працював у Міноборони, де очолював департамент будівництва та відчуження майна.
Його прізвище фігурувало у розслідуванні незаконної передачі військового містечка у центрі Донецька приватній компанії. Саме він підписував документи.
Ісаєнко з 2007 року був заступником міністра регіонального розвитку. Перебув на цій посаді навіть Революцію Гідності.
У 2013 році задекларував понад 20 млн гривень доходу, незважаючи на те, що навіть в офіційній біографії сказано, що він все життя працював службовцем та чиновником. Є фігурантом низки журналістських розслідувань.
Чиновник втратив крісло в Кабміні лише після скандалу, коли набула публічності історія з неправомірним отриманням Ісаєнком статусу учасника бойових дій за поїздку на Донбас.
Після звільнення з уряду став віце-президентом Конфедерації будівельників України.
16. Микола Скорик
46 років, нардеп
Народився і здобув економічну освіту в Одесі. З 1994 по 2006 роки працював у "Імексбанку", який належав екс-регіоналу Леоніду Клімову. У банку Скорик дійшов по кар'єрних сходах до голови правління.
Після цього, з 2006 по 2010 рік, очолював Одеську обласну раду, куди обрався за списком Партії регіонів.
У 2011-2013 роках був міністром фінансів Криму. У листопаді 2013 року Скорика призначили керувати Одеською облдержадміністрацією, і на цій посаді він втримався до березня 2014 року.
Однак до Верховної Ради 8 скликання Скорик обирається за списком "Опозиційного блоку".
За минулий рік він задекларував лише дохід від депутатської діяльності, дружина – 398 тисяч гривень від підприємництва. Подружжя має кілька квартир, земельних ділянок і садовий будинок – вся нерухомість в Одесі, Одеській області і Ялті. На рахунках і готівкою Скорик із дружиною тримають 685,4 тисячі гривень і 46,4 тисячі доларів.
17. Григорій Суркіс
69 років, екс-президент ФФУ, бізнесмен
Давній соратник Віктора Медведчука, з яким разом входив до партії СДПУ(о) ще з 1995 року.
У 1998-2006 роках був нардепом 3 і 4 скликань у складі фракції СДПУ(о).
На широкий загал більш відомий як екс-президент столичного футбольного клубу "Динамо" (у 2002 році передав право власності брату Ігорю – УП), екс-президент Федерації футболу та екс-віце-президент УЄФА.
Бізнес-інтереси Суркісів переважно зосереджені в енергетиці.
Впродовж тривалої діяльності на цьому ринку брати були учасниками багатьох бізнес-конфліктів, в яких перетинались ледь не з усіма відомими українськими олігархами.
Останньою з гучних історій, в яких фігурує прізвище Суркісів, стала справа скандальної компанії "Енергомережа", яка скуповувала борги у "Центренерго" і Одеської ТЕЦ через пов'язані кредиторські компанії.
У 2016 році голова правління "Енергомережі", екс-нардеп Дмитро Крючков був оголошений в розшук і заочно арештований. У 2018 році був затриманий у Німеччині, звідки на початку вже цього року був екстрадований в Україну.
Навесні 2019 року програма "Схеми" опублікувала записи телефонних розмов Крючкова, братів Суркісів та найближчого соратника тодішнього президента Петра Порошенка Ігоря Кононенка, які, на думку журналістів, свідчать про причетність всіх перелічених фігурантів до афер в енергетиці.
18. Ігор Кісільов
34 роки, чиновник
Квота Столара. Депутат Київради, у 2014-му – від УДАРу, коли був начальником Управління забезпечення діяльності мера, а у 2015-му – від партії Олександра Омельченка "Єдність".
Останні роки відповідає за землекористування у Києві в комісії міськради з питань містобудування, тобто курує виділення землі. Є одним із кількох депутатів Київради, які свого часу відмовились публікувати свої декларації.
Відомий "гречкосійством" на окрузі у 2015 році. Син нинішнього першого заступника начальника київської обласної Держслужби надзвичайних ситуацій Петра Кісільова.
19. Юрій Загородній
60 років, заступник голови "Українського вибору" Медведчука
Давній соратник Медведчука, який вступив до лав СДПУ(о) у 1998-му році.
Був першим заступником Медведчука в АП, коли той працював на Банковій.
В СДПУ(о) спочатку був членом політради, заступником голови, а у 2007 році став її головою.
2005 року його оголошували в розшук у зв'язку зі справою про фальсифікацію указу президента про звільнення з посади першого заступника голови Служби безпеки Володимира Сацюка, який фігурував у справі про отруєння Віктора Ющенка.
2006 року Загородній був керівником виборчого штабу "Опозиційного блоку "Не Так!", який провалив вибори в Раду, отримавши 1%.
2009 року засвітився в переліку мешканців державних дач "Пуща-Водиці".
Того ж року від імені СДПУ(о) підписував договір з Компартією, партією "Справедливість" і "Союзом лівих сил" про створення блоку лівих сил для участі в президентських виборах.
20. Анатолій Бурміч
56 років, "чекіст"
Колишній керівник відомого управління "К" Служби безпеки України. Бурміч – маловідомий персонаж у політичних колах.
Востаннє на публіці Бурміч світився ще в далекому 2004 році, коли СБУ керував Ігор Смешко. Тоді Бурміч був у групі слідчих, яка затримувала міліціонерів у резонансній справі про вбивство донецького журналіста Александрова.
Бурміч є племінником колишнього заступника глави СБУ та нинішнього члена наглядової ради Академії СБУ Анатолія Бєляєва.
Зараз Бурміч є співзасновником двох невеликих девелоперських компаній у Києві та, за даними УП, потрапив у список ОПЗЖ за квотою Рабіновича. Чи входить він до "квоти Столара", встановити не вдалося.
21. Юлія Льовочкіна
42 роки, депутатка
Сестра Сергія Льовочкіна. Формальна власниця більшості "сімейних" активів Льовочкіних.
У тому числі на неї записані вілла на Лазурному узбережжі Франції та будинок в елітному Козині на острові посеред Дніпра, де живе Льовочкін.
Депутатка Верховної Ради з листопада 2007 року і до сьогодні.
22. Олександр Колтунович
31 рік, науковий співробітник відділу земельних відносин та природокористування Національного наукового центру "Інститут аграрної економіки" Національної академії аграрних наук
У 2009 році волинський осередок Партії регіонів вітав Колтуновича як однопартійця з перемогою у науковому конкурсі. На початку 2018 року організація Медведчука "Український вибір" представляла Колтуновича керівником своїх економічних програм. Близькі до Медведчука ЗМІ називають його економічним експертом.
У Верховній Раді 8 скликання Колтунович значився помічником на платній основі у депутата від "Опозиційного блоку" Василя Німченка.
У 2015 році балотувався від "Опоблоку" до Київської міської ради.
Того ж року ім'я Колтуновича з'явилось серед авторів публікацій у журналі "Стратегия России". Його видає фонд із красномовною назвою "Единство во имя России" під керівництвом депутата Держдуми-"єдинороса". Публікація Колтуновича вийшла під заголовком "Україна: Економіка провалу".
Дружина Колтуновича працює у Міністерстві інфраструктури. Судячи з її минулорічної декларації, кандидат у депутати у 2018 році заробив лише 37,5 тисяч гривень гонорарів у французькій фірмі, що займається геологією і геодезією. Ані в Колтуновича, ані в його дружини немає власної нерухомості, автівок чи грошових накопичень.
23. Григорій Мамка
44 роки, юрист, екс-заступник начальника Головного слідчого управління МВС
З 2000 по 2016 рік працював в органах внутрішніх справ. Пройшов шлях від слідчого до заступника начальника Головного слідчого управління МВС в часи, коли міністерство очолював член "сім'ї" Януковича Віталій Захарченко.
У 2015 році Мамка завалив переатестацію і був звільнений керівником Національної поліції Хатією Деканоідзе, однак наступного року суд поновив його на посаді.
Одіозного міліціонера перевели працювати в поліцію Донецької області, але і це рішення він оскаржував.
Тодішній очільник Одеської області Міхеіл Саакашвілі відзначав, що Мамка був "стовпом корупційної системи рекету і втручання в бізнес старої міліції".
Також міліціонеру закидали провал розслідування важливих справ, зокрема про шахрайство олігарха-втікача Сергія Курченка.
Мамка був радником голови проросійської партії "Розумна сила", яка складалась переважно з екс-міліціонерів і прокурорів вихідців з Донбасу.
Ця партія фігурувала у справі Бабченка. Підозрюваний в організації "вбивства" журналіста Борис Герман на суді заявив, що "Розумна сила" фінансується приватним фондом президента Росії Володимира Путіна. У партії цю заяву спростовували.
Судячи зі зв'язків, ймовірно, потрапив до списку за квотою Медведчука.
24. Володимир Кальцев
53 роки, екс-заступник голови Запорізької ОДА
З 1993 до 2006 року обіймав різні керівні посади у компанії "Александр". Згідно з поданими в ЦВК документами, зараз він там аналітик.
У 1998-2002 роках – депутат Запорізької обласної ради.
Неодноразово балотувався на посаду мера Запоріжжя від Партії регіонів.
У 2006-2008 був заступником голови Запорізької ОДА.
У 2010 році був довіреною особою кандидата у президенти Віктора Януковича у Запоріжжі, першим заступником голови Запорізької ОДА, згодом – в.о.міського голови.
У 2015 році був обраний депутатом Запорізької міськради від партії "Наш Край", головою міськорганізації якої був до 2019 року.
25. Юрій Павленко
44 роки, нардеп, екс-міністр молоді та спорту
Якби існувала премія за найбільшу кількість змін партій і фракцій, Павленко був би одним з кандидатів на лауреата.
За свою політичну кар'єру він встиг засвітитись в Українській республіканській партії, Християнсько-демократичній партії, Молодіжній партії України, фракції "Наша Україна", "Опозиційному блоці" і тепер "Опозиційній платформі – За життя".
В проміжку між перебуванням у партіях Павленко змінив не менше й інших виборних і державних посад, побувавши і депутатом Київради, депутатом Верховної Ради, головою Житомирської ОДА, міністром молоді та спорту в уряді Юлії Тимошенко і радником президента Віктора Ющенка.
З президентством останнього пов'язана більша частина політичної кар'єри Павленка, який каденцію Віктора Андрійовича провів на високих посадах у виконавчій владі.
Втім, після програшу "помаранчевих" на виборах президента 2010 року, Павленко зробив карколомний стрибок до стану колишніх ворогів. У 2011 році був призначений уповноваженим з прав дитини при президентові Вікторові Януковичу.
Після втечі останнього в Росію Павленко пішов до його соратників з Партії регіонів і потрапив до парламенту за списками "Опозиційного блоку".
Така розмаїтість у політичних уподобаннях і змінах посад була б неповною, якщо не згадати, що кумами Павленка є екс-президент Леонід Кучма та дружина Віктора Ющенка Катерина.
26. Наталія Приходько
37 років, депутатка
Квота Столара. Починала кар'єру як юридичний консультант туристичної фірми "Яна", в якій колись працював Столар, а його батько керував цією фірмою.
У 2010-2012 роках, коли Столар став депутатом, працювала в апараті Верховної Ради та була його помічницею на платній основі. У наступному скликанні була помічницею депутата Віталія Журавського.
На початку 2014-го року була заступницею Столара у патронатній службі глави КМДА Макеєнка.
У 2015 році обралась до Київради від БПП. Досі входить до цієї фракції.
27. Віктор Чорний
49 років, директор охоронної компанії "Шторм"
Людина, наближена до Віктора Медведчука. Він і заміщає кума президента Росії у Федерації бойового самбо України, і очолює агентство, яке охороняє Медведчука.
Саме на це агентство були зареєстровані автомобілі, якими користувались охоронці кума Путіна, коли у листопаді 2017 року в аеропорту "Київ" побили журналістів програми "Схеми", які знімали приліт Медведчука з Росії.
У 2013 році від імені "Українського вибору" Медведчука Чорний висловлювався про необхідність референдуму щодо підтримки вступу України в Митний союз під егідою Росії.
У 2015 році Чорний очолював список партії "Право народу" на виборах до Київради і балотувався на посаду столичного мера.
За списками цієї партії балотувались також Артем Марчевський, який певний час був генпродюсером телеканалу 112, та Олександр Товстенко, який підписував скарги на Зураба Аласанію, що фігурували в історії з відстороненням голови правління НСТУ взимку цього року.
28. Віталій Борт
46 років, заступник директора з економіки "ДС Пром Груп"
Колишній народний депутат – з 2006 по 2014 роки представляв у парламенті Партію регіонів.
До того він обіймав посаду комерційного директора "Ясинуватського машинобудівного заводу" і мешкав у Донецьку. Зараз також є президентом дитячо-юнацької футбольної ліги України.
Ім'я Борта згадувалось у кількох скандальних історіях привласнення держмайна оточенням Віктора Януковича. Борта пов'язували з уже покійним Василем Джарти – кумом Януковичів та главою передвиборчого штабу президента-втікача.
У приймальні Борта розташовувався офіс фірми "Танталіт", на яку записали резиденцію "Межигір'я", та компанії "Ярд-Шиппінг", яка придбала будинок "Надр України" в центрі Києва. У "службовому приміщенні" нардепа також був зареєстрований "Метал трейд 2000" – фірма, якій "Надра України" довіряли підряди на залучення інвесторів чи розробку нафтогазових родовищ.
У 5 скликанні Борт очолював підкомітет з питань автомобільних доріг та дорожнього господарства Комітету з питань транспорту і зв'язку. Згідно з офіційною біографією на сайті ЦВК, нині кандидат обіймає посаду у компанії, що займається будівництвом доріг, виробництвом бетонних розчинів, обслуговуванням наземного транспорту та іншою діяльністю, пов'язаною з транспортом, будівництвом і торгівлею.
Це підприємство "ДС Пром Груп" журналісти вже пов'язували з Бортом – одним зі співвласників фірми був венчурний фонд дружини депутата. Нині компанія записана на мешканця Сумщини й успішно виграє державні закупівлі в кількох областях України. Починаючи з грудня 2016 року фірма зібрала понад мільярд гривень, здобувши перемогу у восьми десятках тендерів.
У 2016 році столична поліція відкрила проти "ДС Пром Груп" справу про можливу розтрату коштів "Київського обласного дорожнього управління". За версією слідства, пов'язана з Бортом компанія придбала у комунального підприємства нерухомість, заплативши за неї 12 мільйонів замість 25.
В іншій справі, яку теж розслідує поліція, "ДС Пром Груп" називають серед фірм, близьких до співробітників Служби автомобільних доріг у Київській області. Слідство вважає, що чиновники лобіювали інтереси цих фірм, щоб отримати від них хабарі.
29. Михайло Макаренко
69 років, завідувач кафедри акушерства і гінекології Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця
З 1985 року працював головним лікарем Обласного пологового будинку.
У 1999 році Макаренко став головним спеціалістом з акушерства та гінекології Департаменту охорони здоров'я у Києві. Вже 22 роки є головним лікарем Київського міського пологового будинку №5. Має звання заслуженого лікаря України.
Балотувався до парламенту 2 скликання як самовисуванець, у 2008 році намагався потрапити до Київської міськради за списком Партії регіонів.
У 2010-2014 роках був депутатом Київради від Партії регіонів, очолював комісію з питань охорони здоров'я материнства та дитинства.
У 2014 році обрався до міськради від партії "УДАР" Віталія Кличка, а у 2015 році балотувався від "Опозиційного блоку".
30. Олег Волошин
38 років, начальник служби міжнародного співробітництва телерадіокомпанії "112-TV"
Народився у Миколаєві, навчався в Інституті міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка.
Волошин працював у журналі "Експерт Україна", був прес-аташе посольства України в Росії, у 2010-2013 роках очолював департамент інформаційної політики Міністерства закордонних справ, після цього був радником у компанії "Шеврон Україна".
У 2015 році Волошин балотувався до Київської міськради як мажоритарник від "Опозиційного блоку". Тоді він був записаний як журналіст журналу "Вести. Репортер", який пов'язують з екс-міністром доходів і зборів Олександром Клименком.
Нині є співробітником "112-TV", підконтрольного Віктору Медведчуку.
У 2017 році видання "Kyiv post" опублікувало колонку Волошина про Пола Манафорта – політтехнолога, який працював з президентом Януковичем. Волошин обурювався, що Манафорта звинувачують у лобіюванні інтересів Росії, і писав, що без допомоги політтехнолога Україна не змогла би зосередитись на реформах, необхідних для членства в ЄС.
За даними американського слідства проти Манафорта, він особисто редагував колонку Волошина, хоча останній це спростовує і каже, що звіряв чернетку із його соратником політтехнологом Костянтином Килимником.
Волошин значиться у складі політради "Партія розвитку України" екс-"регіонала" Юрія Мірошниченка. У біографії на сайті політсили він називає своїми досягненнями дисертацію "Політика Росії щодо СНД" (2012 рік) і монографію "Фантомні болі імперії. Політика Росії щодо СНД" (2014 рік).
Також чоловік розповідає, що став наймолодшим українським дипломатом, якому присвоєно дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посланника II-го класу. Звання він отримав за "організацію інформаційної протидії спробам дискредитації України як країни-господині фінальної частини Євро-2012".
