Справа Труханова: що означає виправдальний вирок меру Одеси
Малиновський районний суд Одеси оголосив вирок у справі за обвинуваченням одеського мера Геннадія Труханова та інших. Для покарання фігурантів суддям забракло доказів.
Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура звинувачували їх в організації схеми заволодіння 92 млн грн із міського бюджету Одеси.
Прокурори просили для Труханова 12 років ув'язнення, решті учасників схеми – від 7 до 11 років з конфіскацією майна та забороною обіймати посади в органах влади протягом 3 років.
Однак суд не побачив злочину в придбанні будівель "Краяну" Одеською міською радою за ціною, яка у 43 рази перевищувала їхню справжню вартість. Очевидно, що справедливого вироку можна буде очікувати лише в тому випадку, якщо справа в апеляції потрапить до Вищого антикорупційного суду.
Поки Антикорупційний суд не почав роботу, справа потрапить до Апеляційного суду Одеської області. За дивним збігом там працює батько Сергія Черевка, голови колегії суду, який слухав справу Труханова. Сподіватися на інше рішення там немає сенсу. Але поки покарання за заволодіння майже 100 млн грн ніхто не несе.
Суть справи
Одеська міська рада вирішила у 2016-му році купити розвалини закинутого заводу "Краян" для створення "Європейської мерії", тобто сучасного розміщення всіх органів мерії в одній будівлі. Однак будівлі заводу "Краян" від самого початку були замалі для такої мети.
Купили розвалини за ціною у 185 млн грн. Продала будівлі місту компанія-прокладка ТОВ "Девелопмент Еліт", заснована нашвидкуруч аспірантом Одеської юридичної академії Петром Загодіренком.
Придбання будівель, дорожчих у 43 рази від вартості, за яку їх придбали самі аферисти (4,3 млн грн), протягнули міський голова Труханов і його заступник Павло Вугельман.
Від жовтня 2018 справа розглядається у Малиновському суді Одеси. У травні 2019 прокурори САП змінили обвинувачення Труханову і Ко.
Суть зміни полягала у зменшенні суми коштів, якою заволоділи фігуранти: замість 185 млн грн їм інкримінували 92 млн. Така зміна була пов'язана з експертизою: від 185 млн відняли визначену експертами вартість, і вийшло 92 млн.
Недопустимі докази чи небажання оцінювати їхній зміст
Виправдувальний вирок суд обґрунтував у дуже зручний спосіб. Переважну частину доказів судді Малиновського суду Одеси банально визнали недопустимими.
Та частина доказів, що залишилася, не доводить у повній мірі вину Труханова і Ко. За таких обставин суд фактично самоусунувся від оцінки цих доказів та їхнього значення для доведеності інкримінованої фігурантам схеми.
Одним з найважливіших доказів, які не визнав суд, є оціночно-будівельна експертиза. Судді забракували висновки експертів, оскільки огляд будівель "Краяну" проводився без понятих.
Пояснення. За законом (ст. 223, 234-236 КПК) участь понятих вимагається при огляді майна фізичної особи, а фактично оглядалося комунальне майно, тому поняті й не залучалися. Більше того, експерт оглядає об'єкт і під час оцінки керується інструкціями та методиками, які визначають чіткі методи фіксації стану об'єкта.
Суд вирішив, що меру Труханову неправильно повідомили про підозру. На думку суддів, це мав зробити особисто керівник САП Назар Холодницький.
Пояснення. Законом не вимагається вручення підозри саме керівником Антикорупційної прокуратури. Він може просто підписати підозру та надати доручення, щоб її фізично вручив інший прокурор чи детектив.
Такий підхід до читання цих положень закону вигідний фігурантам і передусім суддям, які часто на практиці вимагають, аби за ними їздив особисто генпрокурор.
На підозрі судді не зупинилися і визнали затримання Труханова незаконним. Рішення обґрунтували тим, що одеський мер не переховувався.
Пояснення. Труханов фактично протягом двох місяців перебував за кордоном, а злочин, у якому його підозрювали, особливо тяжкий. Це давало достатньо підстав детективам НАБУ для його затримання.
Ба більше, сам Труханов пояснив на допиті, що в цей час пробував скасувати свій паспорт Російської Федерації. Проте це так і не позбавило його громадянства країни-агресора. За російським законодавством, громадянства позбавляються іншим способом і анулювання паспорту не позбавляє громадянства як такого.
Судді вказали, що деякі процесуальні дії (обшуки, огляди, тимчасові доступи тощо) проводили детективи НАБУ, які нібито не мали на це дозволу або не входили до групи детективів, яка проводила розслідування.
Пояснення. Відсутність прізвищ детективів, які проводять за потреби слідчі дії, в ухвалах суду не забороняє детективу або прокурору доручати, наприклад, обшуки, своїм колегам. Такі доручення оформлюються належним чином та долучаються до матеріалів справи. Це необхідно для забезпечення ефективності розслідування. І такі доручення прокурора чи слідчого є обов'язковими для виконання (ст. 36, 40 та 41 КПК).
Часто детективи проводять до 20 обшуків одночасно, а паралельно ще дії в інших справах. Просто фізично неможливо обмежитися лише тими детективами, які вказані в ухвалі. Залучати інших детективів – нормальна практика, якою користуються не лише в НАБУ, а й будь-які слідчі. Адже слідчий і детектив займаються не лише однією справою Труханова, але й десятком інших.
Судді вирішили визнати недопустимими докази, отримані через міжнародне співробітництво з Латвією, Угорщиною та Сполученим Королівством Великої Британії та Ірландії щодо участі у схемі підприємств Valton Group та UAB Naster, залучених у схемі. На думку суду, детективи порушили визначений слідчим суддею тридцятиденний строк на виконання запиту про міжнародну допомогу.
Пояснення. Справа в тому, що при виконанні міжнародних запитів ухвала українського суду має лише формальне значення і дозволяє звернутися до іноземних правоохоронців.
За алгоритмом, перш ніж направити міжнародний запит, правоохоронці беруть дозвіл українського суду на доступ до документів. Кримінальний процесуальний кодекс дає 30 днів на виконання такої ухвали.
Після цього правоохоронці оформляють запит, додають до нього дозвіл українського суду і, відповідно до міжнародних конвенцій, надсилають його за кордон. У свою чергу, іноземні правоохоронці розглядають цей запит, керуючись своїм процесом та строками – вони не зобов'язані дотримуватися українського тридцятиденного строку.
За потреби слідчі, наприклад, Латвії йдуть у латвійський суд і там беруть відповідний дозвіл на виконання запиту українських правоохоронців.
Зазвичай запити про міжнародну правову допомогу виконуються протягом 6-12 місяців. Часто доводиться чекати і більше року або навіть двох. Тому 30-денний строк українського кодексу не може обмежувати іноземців у випадках міжнародної співпраці.
Суд не захотів вивчати деякі матеріали прослушки, пославшись на їхнє оформлення з порушенням законних строків та те, що вони не були передані вчасно прокурорам. Детективи мали це зробити протягом 24 годин (ч. 3 ст. 252 КПК) .
Пояснення. Це очевидно є формальним порушенням, але воно не тягне за собою негативних наслідків і не може слугувати підставою недопустимості, якщо самі негласні заходи здійснювалися на підставі мотивованої ухвали суду.
Окремі речі, що мали доказове значення у справі, суд не визнав, оскільки вони не були арештовані після вилучення.
Пояснення. Мова йде про гаджети голови постійної комісії з питань комунальної власності Василя Шкрябая, заступника Труханова Павла Вугельмана, деяку техніку з офісу ПП "Брокбізнесконсалт", яке проводило оцінку, та інше.
Проте вилучення цих речей було дозволене відповідними ухвалами, які дозволяли проведення обшуків. Кодекс не вимагає арештовувати такі речі, якщо їх вилучення дозволено судом під час обшуку. Тобто, якщо суд дав дозвіл на вилучення, не потрібен ще й окремий дозвіл суду на арешт.
За такою логікою, якщо суд дозволяє ухвалою про обшук вилучити ніж, яким вбили людину, то слідчий має ще йти окремо в суд за арештом цього ножа. Але суд вчергове застосував формалістичний підхід і відмовився оцінювати суть.
Суд не врахував ймовірну заангажованість свідків, зокрема чиновників та депутатів міськради, які є колегами та підлеглими Труханова та Вугельмана.
Пояснення. Такі факти вимагали додаткової критичності при оцінці. Деякі свідки відмовилися свідчити, мотивуючи це небажанням видати себе. Хоча вони могли надати ряд важливої інформації про схему і відмовитися говорити про свою участь. Але суд не побачив тут зловживання цих осіб своїм правом і фактичної відмови свідчити у справі, що є злочином.
***
Звичайно, стандарти доказування передбачають чіткі вимоги до підстав, порядку, строків та оформлення процесуальних дій. Але за загальним правилом недопустимими є докази, які отримані із грубим порушенням прав і свобод людини.
Наприклад, якби докази вилучалися взагалі без дозволу суду або були сфальшовані чи отримані через побиття. Формальності у вигляді отримання доказу детективом, прізвища якого немає в ухвалі суду, але повноваження якого підтверджені іншими документами, не дають підстави вважати недопустимим важливий у справі доказ.
Кримінальний судовий процес не повинен зводитися до формальностей у вигляді печаток і підписів, а має виходити із здорового глузду та базових правил законності отримання доказів.
Важливо, що за такого підходу виправдовувати можна буде усіх фігурантів в усіх справах НАБУ, бо жодну відповідь від міжнародних правоохоронців не можна буде отримати у строк, у який бажають судді Одеського суду.
Недопустимо заангажований суд
Сумнівів у очевидній розтраті бюджетних коштів немає. Як немає сумніву у тому, що мер Одеси та інші фігуранти бажали провернути цю аферу. Прибуток у 4 300% – реальний мотив.
Проте очевидною є заангажованість суддів і всього процесу.
Колегія суддів у складі Віктора Короя, Сергія Черевка, Дмитра Передерка неодноразово продемонструвала свою упередженість в процесі, наприклад, не досліджуючи докази самостійно, а доручаючи це прокурорам. Це щонайменше порушувало принцип змагальності, адже прокурори змушені були зачитувати докази замість того, щоб надавати свої коментарі та аргументи щодо них.
Більше того, суд сформував графік засідань так, щоб виділити найбільшу увагу саме цій справі. Нагадаємо, що збори суддів цього суду навіть вирішили вивільнити колегію від інших справ на цей час. Це дозволило розглядати справу Труханова так інтенсивно та швидко, як жодну іншу.
Такий виправдальний вирок є діагнозом судовій та правовій системі України. Те, що країна його почула в такі строки, свідчить лише про те, що судді не бажають, аби їхню роботу оцінили колеги новоствореного антикорупційного суду, відібрані за участі міжнародних експертів.
Ба більше – вирок зайвий раз підтверджує необхідність змін до Кримінального процесуального кодексу, яким користуються суди, щоб через формальні вимоги банально нівелювати ключові докази.
