Моє звільнення нагадує рейдерське захоплення на початку 90-х – Станіслав Шевчук
14 травня Конституційний суд звільнив Станіслава Шевчука – але не як голову, а як суддю. Того ж дня суд обрав нову голову – Наталію Шапталу, і це при тому, що Шевчука обирали рік, бо судді ніяк не могли домовитися.
Уже колишній голова КС розповів УП, хто був зацікавлений у його звільненні та ініціював його, про що він говорив з Андрієм Богданом, чи жалкує, що КС скасував статтю про незаконне збагачення, та чи планує він поновлюватися на посаді.
"Такої суворої реакції ми не очікували"
– Вас звільнили, нового голову КС обрали. Чи загрожує щось на даний момент інавгурації Зеленського?
– З точки зору функцій і обов'язків голови КС – загроз безпосередніх немає. Я думаю, що все буде відповідно до Конституції і законів України, інавгурація відбудеться.
– У Зе!команди звучав намір "змусити КС приймати рішення". З вами особисто зустрічався хтось з команди Зеленського чи, можливо, сам Зеленський, після обрання?
– Ні, після обрання він зі мною не зустрічався. А заклики до суду працювати й ухвалювати рішення – це вимога суспільства, яку судді не можуть ігнорувати.
– Зараз у КС розглядається приблизно 30 справ і 40 конституційних скарг. Коли рік тому вас обрали головою, звучали надії, що суд нарешті запрацює. Але в результаті процес рухається дуже повільно.
– Я тоді сказав під час виборів голови: "Якщо ви мене оберете, майте на увазі, що я голова всього суду, я не хочу ділити суд на фракції.
Зараз у суді є щонайменше декілька "фракцій". Четверо суддів прийшли на хвилі революції, троє голосували за узурпацію влади у 2010-му році і щодо них в ГПУ були відкриті кримінальні справи, кілька суддів призначені ще за квотою Януковича, ще частина прийшла вже після 2015-го року – УП
Суд має змінитися, треба змінити комунікаційну стратегію, підходи до роботи, і треба ухвалювати рішення, керуючись не кон'юнктурою, не політичною доцільністю, а виключно Конституцією, а не займатися інтригами". І дійсно, в тому році нам вдалося закласти ґрунтовну основу, ми прийняли 13 рішень і 4 висновки. Тобто, по суті, вже 17 рішень, порівняно з попереднім роком, коли було тільки три.
– А що ж тоді заважало?
– Внутрішня обстановка в колективі серед суддів.
– У чому це проявлялося?
– Була довга криза, пов'язана з прийняттям регламенту, не набиралося 12 голосів, не був сформований повний склад Суду. Ще – амбіції певних людей. А в цьому році ми прийняли перше рішення про незаконне збагачення і почалася серйозна критика з боку суспільства. Я зрозумів, що є питання юридичні, для вузького кола фахівців, які це зрозуміють, а є суспільно-політичне розуміння цих питань, що не завжди може збігатися...
– Тобто ви не очікували такої реакції суспільства?
– Такої суворої реакції ми не очікували. Я, як голова, вийшов із комунікацією із суспільством трохи пізніше, коли негативне ставлення до рішення у медіа вже сформувалося, причому ніхто тоді ще не бачив текст рішення, його оприлюднили під кінець наступного робочого дня.
Суд опинився у дуже вразливій ситуації, коли абсолютна більшість народу вимагає реальних кроків по боротьбі з корупцією. Із боку суспільства запит величезний. А у всьому звинувачують суд, а особливо голову…
Почалися звинувачення, що саме я в цьому винний. Але люди не розуміють, що я такий самий суддя, як інші. У нас немає одноосібного прийняття рішень. За рішення голосували більшість суддів, а я як голова просто виконую комунікаційні та представницькі функції.
– Ви тоді сказали, що "у США також немає цієї статті". Натомість Штати не тільки заперечили вашу тезу, а і за даними ЦПК не дали вам візу після цього.
– Я не обговорюю питання своїх приватних поїздок, у тому числі до США, з пресою.
Я мав на увазі статтю 20 Конвенції ООН про запобігання корупції щодо незаконного збагачення, там було застереження, що відповідно до національної Конституції вона має бути імплементована. Я піднімав документи Держдепу США – вони відмовилися ратифікувати саме цю статтю, посилаючись на те, що у них є Конституція США та діє презумпція невинуватості, як, до речі, і в Конституції України.
У нашому рішенні були ті ж аргументи, як і в Держдепу США, які пояснювали, чому саме стаття 20 цієї Конвенції не була ратифікована. Але в цілому Конвенція була ратифікована, от у чому різниця. Також у США є ціла низка інших статей, які допомагають ефективно боротися з корупцією.
– Ви досі вважаєте, що рішення було правильним?
– Я не можу говорити від себе, лише від імені суду, який ухвалює рішення. Безумовно, з точки зору юридичної я і зараз стою на цих позиціях.
Найголовніший аргумент – що діє презумпція невинуватості. Тобто ви йдете по вулиці, до вас підходить поліція і каже, що ви вкрали гаманець. Ви кажете: "Ні, не я". А поліція каже: "А ви доведіть".
Доведення злочину – це функція держави.
Я думаю, що закінчиться турбулентність, пов'язана з президентськими виборами, і парламент нарешті прийме редакцію статті Кримінального Кодексу, яка відповідає Конституції. І все буде добре, вона запрацює.
– Під час розгляду КС статті про незаконне збагачення, ходили розмови про справу проти вашого брата щодо розкрадань у "Укрхімтрансаміаку". Проти вас чи проти вашого брата колись були відкриті провадження щодо незаконного збагачення?
– Щодо мене – ніколи, а щодо брата – це неможливо, бо він не є посадовою особою, він є бізнесменом.
Що стосується звинувачень щодо брата, особливо в пресі – він подав до суду на видання "УНН", яке брутально його називає "братом-кримінальником". Зараз ця справа розглядається. Це все фейкові повідомлення, як він мені сказав. Візьміть у нього інтерв'ю, він розкаже.
Зараз я розумію, що такі дії були пов'язані з питанням дискредитації мене як голови суду.
До того, як я став головою суду, я не чув про себе стільки негативу. Його загалом не було. Але ж я залишився тією самою людиною і не скоював жодних злочинів.
"Що це за боротьба з корупцією, коли більш ніж за 4 роки жодного вироку суду за цією статтею нема?"
– Андрій Богдан в інтерв'ю УП підтвердив, що зустрічався з вами, щоб обговорити норму про незаконне збагачення. Розкажіть детальніше про цю зустріч.
– Це було на початку березня. Ми давно знайомі. Він публічно через мою приймальню попросив зустрічі. Я прийняв його відкрито у своєму кабінеті. Ніякої таємної зустрічі не було.
Тоді було багато непорозумінь у зв'язку з рішенням КС про незаконне збагачення. У пресі і в суспільстві піднявся дискурс, що суд скасував боротьбу з корупцією загалом. Хоча у нас ціла низка статей у Кримінальному Кодексі, які відповідають за боротьбу з корупцією. Одна стаття впливає, але не на кількість вироків. Що це за боротьба з корупцією, коли більш ніж за 4 роки жодного вироку суду за цією статтею нема? Я думаю, це красномовно свідчить про те, що закон має бути конституційним.
Тоді ще в кандидата у президенти Зеленського були і посли, і інші зацікавлені особи, політики, які питали його, що ж відбувається з рішенням КС і що робити далі йому як потенційному президенту, як запровадити нову редакцію цієї статті в наше законодавство, щоб вона відповідала Конституції. От ми юридичну тематику і обговорювали з паном Богданом.
– Під час цієї розмови ви хоча б раз згадували закон про люстрацію?
– Ні, закон про люстрацію не згадувався. Але люстрацію ми вже розглядаємо 4 роки. У квітні 2015 року почалися засідання суду, а подання було значно раніше. Дійсно, непросте питання. Але ми ж не можемо під впливом громадської думки не ставити його в порядок денний.
– Особисто на вашу думку, закон є конституційним чи неконституційним?
– Я не можу обговорювати справи, які перебувають у провадженні.
– Ви точно знаєте, куди хоча б були направлені голоси. Ваше звільнення пов'язане з цією справою?
– Я не готовий коментувати це питання. Хай мине трохи часу. Немає нічого таємного, що б не стало явним.
– Зараз у КСУ також знаходиться скарга Запорізького феросплавного заводу Коломойського і Боголюбова. Якщо КС винесе рішення на користь компанії олігарха, держава втратить 7 млрд грн. І це може підняти наступну хвилю обурення діями суду. Перед вашим звільненням суд вже дійшов якогось рішення?
– Ні, рішення немає. Справа розглядається в другому сенаті, який очолює Олександр Тупицький. Адресуйте це запитання йому. Зараз другий сенат перейшов у закриту частину, обговорюється проект рішення. Щодо часових рамок не можу нічого сказати, бо не знаю.
"Порошенко пропонував мені стати членом його команди"
– Чого взагалі Конституційному Суду варто очікувати від нової влади, від Зеленського? Наприклад, він може змінити частину суддів?
– Після реформи 2016-го року це практично неможливо за чинною Конституцією, якщо її не змінювати. Це залежатиме від того, чи буде у президента конституційна більшість у парламенті. Зараз реформа КСУ напрошується. Очевидно, що Суд не є надто ефективним, практично усі строки розгляду порушуються.
Суддів призначають за квотами, через це виникають серйозні проблеми. У Суді утворюються фракції. Результат – звільнення суддів із політичних мотивів, що і відбулося у моєму випадку.
– Які є зараз можливості у влади впливати на Конституційний Суд?
– Звичайно, можливостей багато. Одна з них – це прийняття бюджету або неприйняття бюджету щодо суду. Або скорочення виплат. Допомагати суддям вирішувати певні питання. Тиснути через медіа, надсилати депутатські запити.
– Я знаю, що ви неодноразово спілкувалися з Порошенком, він вас запрошував в Адміністрацію президента. Можете детальніше розповісти про ці зустрічі?
– Мене обрали судді головою КС самостійно, я не був кандидатурою Банкової. Звичайно, нам треба було познайомитися після виборів. Він же голова держави, я – голова Конституційного Суду… Це нормальний процес. Він запропонував мені просто стати членом його команди. Я це розумів тільки в аспекті дотримання Конституції.
– Коли це відбулося?
– Тоді, коли ми вперше зустрілися. У березні 2018-го року, здається.
Потім було декілька зустрічей. Ну, я сказав, що тільки в межах Конституції і все. Напевно моя відповідь не сподобалась президенту. Після цього я практично з ним не зустрічався. Тільки на офіційних заходах, протокольних зустрічах. Особистих зустрічей вже не було. Остання зустріч була, здається, на покладанні квітів пам'яті героям Крут у січні.
– Ви назвали ваше звільнення "антикоституційним переворотом" і звинуватили в ньому Порошенко. Аргументуйте.
– Точніше я би назвав такі дії рейдерським захопленням посади голови Суду. Проти мене був опір старої системи та оточення Порошенка. Саме оточення Порошенка, за моєю інформацією, організувало цей заколот.
Так, 14-го травня 2019-го року, коли Тупицький незаконно перебрав на себе повноваження головуючого і відкрив засідання, у них не вистачало голосів для мого звільнення. Тупицький тричі оголошував перерву, щоб переконати інших суддів вступити у заколот. Бо не міг оголошувати свої аргументи на стенограму. І нарешті після третьої перерви голоси несподівано з'явилися.
– А чому ви вважаєте, що це саме оточення Порошенка? Яку вигоду вони отримують від зміни голови суду?
– Це завжди була традиція. Подивіться, мої попередники завжди тісно в орбіті президента, в його команді. Президент через голову суду доводить позиції. Так було при Януковичі, однозначно. Що було, коли був головою суду Баулін (2014 – 2017 – УП), я можу тільки здогадуватися.
Що стосується мене, однозначно не було такого, щоб я виконував вказівки. Кабінет Голови КС знаходиться на Жилянській, а не на Банковій. Є така традиція старої системи, що голова суду ніби відповідає за стан справ у суді і ніби спрямовує колег на прийняття правильних рішень. Але я цим не займався ніколи.
– Але якщо навіть не було намагання вас змусити цим займатися, навіщо тоді було вас прибирати з посади голови?
– Може, моє інтерв'ю, коли я сказав, що я не приведу президента до присяги, якщо вибори будуть сфальсифіковані. Накопичувалася втома від мене, що я занадто незалежний. Я відмовився входити до "команди" і тому став незручним.
Зі мною неодноразово намагався зустрітися Олександр Грановський, але я відмовлявся. Пану Олексію Філатову я пояснив, що я як голова суду не збираюсь сидіти у його приймальні.
Ви ж бачите цілу низку останніх кадрових змін та призначень. Прийшла черга і Конституційного Суду.
– За такою логікою, Наталія Шаптала, нова голова КС, має бути підконтрольна оточенню Порошенка.
– Вона була призначена ще до Порошенка і закінчує свій термін на посаді судді, в неї є 4 місяці, щоб показати роботу. Наскільки вона буде підконтрольна – час покаже.
– Наталія Шаптала причетна до повернення Конституції 1996-го року, яка суттєво розширила повноваження Віктора Януковича. У 2014 році ВР пропонувала президенту її звільнити. Як особисто ви оцінюєте її на посаді голови? І чому обрали саме її?
– Однозначно це була компромісна фігура, під яку знайшлися голоси. Бо треба ж голоси суддів. Тих самих суддів, що звільнили мене.. Її підтримувала певна група суддів за фракційним принципом. Але зрозуміло, що в неї закінчується каденція, і у вересні питання голови постане знов.
– Хто може стати наступним головою?
– Одна справа, коли на 4 місяці обирати, тоді можна знайти голоси. А коли на три роки…
Ми обирали голову майже рік. Я більше року пропрацював, і то почалися вже нервові і політичні рухи, щоб мене прибрати. На жаль, це увінчалося успіхом. Але я переконаний, що моє звільнення було незаконним, і суд поновить мене на посаді.
"Судді не йшли за процедурою, бо треба було пошвидше мене звільнити"
– Ви повторюєте, що у день голосування за ваше звільнення були порушення, і що ви бачили певні ознаки політичного замовлення. Можете пояснити, що це за ознаки і що це за порушення?
– Нема жодної процедури, щоб звільнити мене з посади голови суду за ініціативою суддів, тільки якщо я напишу заяву про відставку. Я її відмовився писати.
Тому вони пішли по такому дуже брутальному шляху – звільнили мене як суддю. Але ж ви розумієте, суддя і голова суду – це різні статуси і різні процедури, які неможливо змішувати. Це юридична аксіома, відома навіть студентам юридичних вишів. Як голова суду – це тимчасово і адміністративно, а суддя – це постійно, це статус, який належить судді, і є статус судді у відставці.
Це насправді кричущий випадок, нагадує якесь рейдерське захоплення на початку 90-х. Що просто треба було терміново звільнити голову.
Взяти навіть події вівторка (14 травня 2019 року, день звільнення Шевчука – УП), то я відкрив засідання. Засідання починається із затвердження порядку денного. За порядок денний не проголосувала більшість. І тоді я закрив засідання і пішов із зали. А колеги залишилися і почали організовувати спеціальне пленарне засідання щодо мого звільнення. Хоча я, голова, був присутній у суді.
– Вони не мали права цього робити юридично?
– Ні, вони свідомо та зухвало порушили закон та Регламент. Саме голова призначає засідання, формує порядок денний та головує на них. Проте мій заступник Тупицький незаконно перебрав на себе мої повноваження та почав головувати.
Я не брав участі в цьому засіданні, бо вважав його таким, що не відповідає закону.
– Але логічно, що ви не хотіли, щоб вас прибрали з посади.
– Не хотів, адже будь-які дії повинні відбуватися у межах закону. Я був готовий слухати і сказав їм, що давайте, якщо у вас є конкретні претензії, йдіть по процедурі. Вони не йшли, бо треба було пошвидше мене звільнити.
– Яка мала бути процедура?
– Спочатку мало бути скликане спеціальне пленарне засідання, формат, на якому треба було розглянути звернення про наявність у моїх діях ознак дисциплінарного порушення. Цього ніколи не було. На засіданні суд мав би проголосувати за відповідну постанову і направити звернення до Постійної Комісії з питань регламенту та етики.
Цього теж ніколи не було. Комісія зібралася самостійно, без жодного звернення, і проголосувала.
– Яким чином така кількість людей зібралася проти вас? Ви ж розумієте, що хтось мав бути ініціатором.
– Звичайно, були ініціатори і є.
– Хто це?
– Я не хочу називати прізвища, але тут об'єдналися інтереси декількох фракцій, для яких був неприйнятний мій світогляд. Вони хотіли на мене впливати, щоб я був підконтрольний, формував порядок денний відповідно до їхніх побажань і таке інше.
– На даний момент ви не є суддею Конституційного Суду. Ви можете назвати цих колег? Тому що ми говоримо зараз про чинних суддів КС.
– Якщо 12 голосів є, значить, це були довгі перемовини між собою. Головними ініціатороми були судді Тупицький, Мельник, Сліденко та Сас.
– Парадокс у тому, що ви, Мельник, Сас і Сліденко потрапили у КС на хвилі революції і ще рік тому вони голосували за ваше призначення на пост голови. Чому ж тепер ці троє проти вас?
– Я не знаю, чи це політичний вплив, чи це особисте ставлення. Я, як голова суду, не можу бути тільки в межах однієї фракції. Скоріш за все, вони хотіли, щоб ми так і залишалися однією фракцією, як були раніше.
– А ви почали шукати компроміси з усіма.
– Інакше не буде рішень. Бо тоді б суд знову не працював. Думаю, саме це їм не сподобалося.
Вони хотіли через мене керувати Судом і здійснювали вплив на секретаріат. В їхніх інтересах, щоб я просто сидів у кабінеті і підписував платіжки. А я з цим не погодився.
"Голова має право не привести президента до присяги"
– Давайте поговоримо про чотири звинувачення, які є в кінцевому висновку. По-перше, ви запровадили посади позаштатних радників, які потім брали участь у нарадах і могли давати доручення різним працівникам суду. Причому після розгортання скандалу ви їх звільнили.
– Є суддя, а є голова суду. У кожного судді є свої радники, наукові консультанти, помічники, які допомагають йому писати рішення.
А є функції голови суду, який здійснює загальне керівництво судом і секретаріатом зокрема. Тобто у мене є величезні повноваження, а людей, які мені допомагають, нема. Я є розпорядником коштів, це величезна відповідальність, тому мені потрібні були фахівці, які б консультували мене з управлінських питань. Радники виконували суто мої доручення, і не виступали від власного імені. І в них не було доступу до секретних документів.
– У висновку йдеться, що ці радники якраз бачили документи з обмеженим доступом.
– Ви подивіться на висновок комісії – жодних встановлених фактів, тільки припущення. Мається на увазі, наприклад, погодження мого графіку міжнародних поїздок, підготовка конференцій. Я з радниками консультувався щодо документів, де я ставлю підпис як головний розпорядник коштів. Ці документи не є закритими.
Якщо певні судді вважають, що це конфлікт, я, щоб суд не колотило, сказав: "Ну, добре, я тоді їх звільняю, щоб ми працювали спокійно, якщо ви висуваєте вимоги до моїх радників. Хоча до ваших радників у мене нема жодних питань".
Я не перевіряю, які в них там консультанти, помічники, водії, який колір килима в їхніх кабінетах. Дайте мені спокійно займатися своєю справою. Замість того організували тиск на мене, що не такі радники.
– Другий момент – ви заявили, що ніколи не приведете до присяги президента, якщо вибори будуть сфальсифіковані. КС сказав, що це політична заява і ви не мали права її робити.
– Це не може бути політичною заявою, бо політична заява – це заклик голосувати або не голосувати за когось, агітація. Це була просто оцінка.
Я зараз уже розумію ці механізми. Ідея була в тому, щоб набрати начебто якийсь матеріал на мене, щоб показати суспільству, що це підстава для звільнення, демонізація мене перед громадськістю.
Що стосується "ніколи не приведу до присяги президента", то дійсно, за Конституцією приводить до присяги голова суду, але є ще стаття 166 Закону про регламент і відповідна постанова парламенту, де чітко зазначено, що голова суду перевіряє також обставини несумісності та інші обставини, які не дозволяють президенту посісти посаду.
– Тобто голова має право не привести президента до присяги?
– Так.
Але я діяв у межах Конституції й закону. Це обвинувачення надумане. З боку політиків не було жодних заяв щодо моєї фрази. Всі зрозуміли адекватно, що виборці мають голосувати, ЦВК – рахувати, Верховна Рада – організовувати засідання, а голова суду – приводити до присяги.
Мої ж колеги намагалися подати це так, ніби я не приводжу до присяги президента з якихось особистих мотивів. Це маячня.
– Третій, бюрократичний момент. Ви проігнорували право суддів КС опублікувати окрему думку стосовно акта суду в "Голосі України". Поясните, що це взагалі означає?
– Теж надумане звинувачення. Офіційні джерела друкування окремих думок суддів – це "Вісник Конституційного Суду України" і офіційний сайт КС. У "Віснику" і на сайті їх одразу надрукували.
Газета "Голос України" – додаткове офіційне джерело. Це дрібний випадок, бо коли я підписував листа для "Голосу", окремі думки суддів ще просто не були підготовлені.
Звинувачувати мене зараз в тому, що вони не надруковані – це смішно, бо вони і так одразу з'явилися на сайті.
– Останнє, четверте звинувачення – зловживання службовим становищем. Зокрема те, що ви довго блокували розгляд подання про неконституційність звернення ВР до РНБО з метою введення санкцій проти телеканалів NewsOne і "112 Україна".
– Це відверта брехня, як і інші позиції у висновку, яка вказує на роль тих, хто його писав.
Є доповідач, який готує матеріали справи. І є голова суду, який ставить справу на розгляд. Я декілька разів, навпаки, ставив цю справу. А суд або суддя-доповідач декілька разів просив перенести розгляд.
У лютому 2019-го, коли я був у відрядженні в Мадриді, а ще четверо суддів були у відрядженні в Бонні, я подзвонив судді-доповідачу і попрохав передати мою думку колегам, в тому числі виконуючому обов'язки голови, бо я не зміг до нього додзвонитися, щоб цю справу перенесли, поки не повернуться всі судді. Тиск на суддю я не вчиняв, і ніколи цим не займався.
– Чому ж вони це сприйняли як тиск?
– Бо їм треба було шукати якийсь квазі-фактаж. Питання у тому, як переконати громадськість, що вони все зробили вірно, і що Шевчук виявився злісним порушником.
"Я буду звертатися в суд однозначно. Я це так просто не залишу"
– Ви кажете, що на вас теж постійно тиснули. Як саме?
Постійно була в цьому році напруга при розгляді питань. Причиною конфліктів були також різні світогляди: прозахідний цивілізований та пострадянський бюрократичний.
Спочатку блокувалася робота суду. Деякі судді постійно знімали справи з розгляду, де вони є доповідачами, заговорювали розгляд справ. Потім під час відкритої частини засідань робили політичні заяви на камеру, намагалися зірвати їх.
Наприклад, щорічна доповідь суду, яку мали затвердити наприкінці березня, досі не затверджена, щоб показати, що голова суду неспроможний керувати.
Звичайно, удар іде по моїй репутації судді, людини, в якої є гідність. Вони мене намагаються змішати з брудом тільки тому, що хотілося поміняти голову. Але як я міг написати заяву про звільнення, коли звільнити намагаються не просто шляхом дискусії, а шляхом надуманих звинувачень – це значить визнавати ці звинувачення як правомірні та обґрунтовані.
– Інформація, що вас планують звільняти, з'явилася ще кілька тижнів тому. За цей період ви намагалися або не коментувати цю тему, або навіть усе заперечували. Ви справді не вірили, що це відбудеться, чи ви тим часом шукали із суддями компроміс?
– Я постійно шукав порозуміння задля спокою. Радники були звільнені ще місяць тому. Але це більше й більше почало закручуватися. Я зрозумів, що цілі суддів інші.
Тема почала розкручуватися дуже активно за два-три тижні. Моя демонізація у справі про незаконне збагачення, оці розкручування повідомлень про те, що я позбавлений візи США. Я сам бачив: на каналі "Прямий" виступає політолог і каже, що 14-го травня голова суду буде зі скандалом звільнений. Тобто суспільство готували до такого розвитку подій.
Одна справа, коли тиша в ефірі, інша – коли тема починає активно мусуватися у ЗМІ.
Посипалися навіть звернення депутатів, запити на інформацію, якісь незрозумілі інститути і ГО почали звертатися до мене, знову ж таки, в контексті радників, що я нібито вчинив злочин.
Я все це в комплексі бачу. Ця кампанія добре спланована, фінансувалася і була схвалена зазначеними політичними силами.
– Ви плануєте поновлюватися на посаді?
– Так, звичайно. Бо вперше в історії КС виявилося, що можна і потрібно звільняти суддю по надуманих звинуваченнях, зміст яких він не знає.
Я буду звертатися в суд однозначно. Я це так просто не залишу.
Усі ці так звані звинувачення у висновку стосуються тільки голови суду, а звільняють мене як суддю. Хоча як до судді немає жодної вимоги чи звинувачення.
Я усе професійне життя присвятив конституційному праву. Усе робив, щоб Конституційний Суд став нарешті Судом, а не політичним органом. У результаті був звільнений своїми ж "колегами", бо треба було швидко виконати політичне замовлення. Але це питання не лише мого особистого конфлікту з ними. Конституційному Суду потрібна реформа.
Наталія Судакова, УП
