Фейки, хакери і тіньові гроші. Як Росія буде втручатися в українські вибори
Рівно п'ять років тому Володимир Путін підписав так званий "договір" про входження окупованих Криму та Севастополя у склад РФ.
Цей "документ" не мав нічого спільного з міжнародним правом і не був визнаний більшістю країн світу, але це не зупинило Кремль від втручання у внутрішні справи суверенної України.
Далі Росія вторглася на Донбас і паралельно з цим не полишала спроб впливати на політичні процеси в Україні.
Для України 2019 – рік виборів. Силовики, політики та експерти попереджають: РФ буде втручатися і в них.
Розповідаємо, де за останні роки на виборах був зафіксований "російський слід", яким чином Москва може шкодити Україні та яку мету ставить РФ, втручаючись у справи інших держав.
"Російський слід" на виборах інших країн
Росію неодноразово звинувачували у втручанні у вибори в різних країнах.
США. Найгучніший випадок – президентські вибори у Сполучених Штатах 2016 року. Тоді російські хакери атакували Національний комітет Демократичної партії і автоматизовані системи виборів, у Facebook та Twitter працювала так звана "фабрика тролів", а пропагандисти із Russia Today та Sputnik розповсюджували фейки і маніпуляції.
ЦРУ заявляло, що Росія втрутилася в хід президентських виборів у Штатах, щоб допомогти перемогти Дональду Трампу. Згодом цю думку підтримали в Сенаті. Розслідування справи триває й досі.
Експерти з кібербезпеки розповіли про зміну стратегії російських інтернет-тролів перед виборами президента США у 2020 році. Останні створюють у соцмережах фейкові акаунти і поширюють інформацію, яка спричиняє політичні чвари в суспільстві.
"Замість того, щоб створювати контент самостійно, ми бачимо, що вони поширюють контент. Таким чином, він не обов'язково фейковий, і це дає їм можливість ховатися за когось іншого", – пояснив директор з аналітичного аналізу в FireEye Inc Джон Хультквіст.
Великобританія. За останні роки Росія втручалась у політичні справи Королівства як мінімум двічі: під час референдуму про вихід з ЄС та на позачергових виборах до палати громад у 2017 році.
Одного з основних спонсорів кампанії на підтримку Brexit Арона Бенкса підозрюють у проведенні переговорів з російськими високопосадовцями, у тому числі послом РФ Олександром Яковенком, для отримання грошей на агітацію за вихід з ЄС.
За даними ЗМІ, вони зустрічалися 11 разів. Російська сторона нібито пропонувала Бенксу контракт на купівлю золотих копалень у РФ, а сам бізнесмен запевняє, що на зустрічах з Яковенком обговорював інвестиції в бананову промисловість у Белізі.
Завзято працювали російські боти і на парламентських виборах, коли намагалися допомогти лідеру Лейбористської партії Джеремі Корбіну одержати перемогу і водночас критикували консерваторів.
Франція. На початку травня 2017 року команда Еммануеля Макрона повідомила, що стала жертвою масованої хакерської атаки за декілька годин до офіційного завершення виборчої кампанії у Франції.
Тоді були злиті в мережу десятки тисяч листів і документів штабу, а оригінальні документи змішані з фейками. ЗМІ писали, що хакери пов'язані з низкою російських фірм, яких звинувачують в кібератаках на Демократичну партію США у 2016 році.
Також під час нещодавніх протестів "жовтих жилетів" у Франції Росія запустила у соцмережах фейковий "маніфест" з 25 вимогами до влади. Першоджерелом "документу" став мікроблог в Twitter Валентини Лисиці – української піаністки, яка після початку бойових дій на Донбасі підтримала Росію і так звані "Л/ДНР".
Німеччина. Спробою Росії вплинути на вибори в Німеччині називають використання російською пропагандою історії 13-річної дівчинки Лізи із Берліна, яку нібито зґвалтували мігранти. Незважаючи на те, що цю інформацію спростували, "справа Лізи" каталізувала у різних німецьких містах антимігрантські акції протесту, в яких брали участь вихідці з Росії та представники правих сил.
Іспанія. Не оминули своєю увагою кремлівські пропагандисти та російські боти і референдум у Каталонії. Вони розповсюджували інформацію на підтримку незалежності регіону, а також маніпулювали даними про постраждалих в сутичках між поліцією та мітингувальниками.
Хакерські атаки
У кінці січня глава кіберполіції Сергій Демедюк казав, що хакери, швидше за все підконтрольні Росії, нарощують зусилля зі зриву президентських виборів в Україні за допомогою атак на сервери Центральної виборчої комісії та персональні комп'ютери співробітників відомства.
Кіберзлочинці використовували заражені вірусом вітальні листівки, запрошення магазинів, пропозиції оновлення програмного забезпечення та інші шкідливі "фішингові" матеріали, призначені для крадіжки паролів і особистої інформації. Також хакери купували особисті дані співробітників виборчих комісій, розплачуючись криптовалютою через Даркнет – анонімний сегмент Інтернету, до якого неможливо підключитися через звичайний браузер.
Про те, що Росія буде використовувати кібертехнології для втручання у вибори президента України також попереджав директор Національної розвідки США Ден Коутс. За його словами, для досягнення своїх цілей боти РФ будуть вести інформаційні війни в соцмережах.
Уже 24 і 25 лютого відбулись перші російські кібератаки на ЦВК. Хакери блокували доступ до інформації на сайті, використовуючи технологію http flood.
Тобто кіберзлочинці генерували постійні запити на сервери Центрвиборчкому, ускладнюючи роботу системи відомства. Цей тип хакерської атаки є одним з найпростіших, її можна здійснити без великої кількості ботів.
Пропаганда та фейки
Останнім часом основні теми російської пропаганди щодо України – це "зубожіння", "невдовлення ситуацією в країні після Революції Гідності" та "напруження між вірянами в контексті надання томосу".
У листопаді 2018 року на російському "Першому каналі" вийшов сюжет до п'ятої річниці Євромайдану. У ролику нібито мешканець Кривого Рогу Кирило Чубенко скаржиться на дорогу електроенергію, відсутність перспектив і розповідає, як гріється за допомогою кота.
"Нічого мені особисто не дав Євромайдан. Ось, подивіться, де ми опинилися. Треба було дивитися в майбутнє, а ми в майбутньому залишилися без тепла, з дорогою енергією, і незрозуміло, коли все це закінчиться. Як пережити зиму, як дітей відправляти в школу?!" – обурювався хлопець.
Виявилося, що "розчарованим учасником" Євромайдану є житель Мінська Віталій Юрченко, який не має відношення до революційних подій.
"Перший канал" назвав винними у створенні фейку журналістів-стрінгерів, а сам Юрченко вибачився перед глядачами за те, що "став частиною інформаційної війни".
У деяких ЗМІ з'являлись неіснуючі накази, директиви та розпорядження від керівництва Міноборони. Наприклад, нібито "наказ МО" про компенсацію нестачі автомобільного транспорту у Збройних силах за рахунок нерозмитнених авто на іноземній реєстрації.
А на кордоні з РФ жителям Сумської області розсилали фейкові повідомлення на мобільні телефони від імені Міністерства оборони з пропозицією прибути до найближчої військової частини.
Російські пропагандисти намагались нагнітати ситуацію перед отриманням Україною томосу. У вересні 2018 року той самий "Перший канал" випустив сюжет з гучною назвою "За последние четыре года в Украине захвачены более 50 православных храмов Московского Патриархата".
Насправді ж кремлівські пропагандисти маніпулювали і перекручували інформацію з доповідей ООН, прирівнюючи до "захоплення" випадки хуліганства.
Журналісти дослідили інформаційні атаки російської "фабрики тролів" на Україну, починаючи з 2010 року. Виявилось, що до анексії Криму Україна майже не цікавила ботів. Вони активізувалися в період виборів президента у травні 2014 року.
Найбільш плідно "тролі" працювали 17-18 липня 2014 року, коли був збитий Boeing 777 біля Донецька. Інформацію про нібито винуватість України просували 297 акаунтів, створивши майже 70 000 твітів. Більшість з яких мали хештеги #ПровокацияКиева, #КиевСбилБоинг та #КиевСкажиПравду.
Ще у 2015 році Київський міжнародний інститут соціології вивів "індекс результативності російської пропаганди" в Україні. Найбільше кремлівські інформаційні фейки впливають на мешканців Харківської області, Донбасу та Одеської області.
Уже в 2018 році результати опитування КМІС про протидію російській пропаганді показали, що 18% громадян на Півдні і 17% – на Сході вважають Україну винною у війні на Донбасі. На Росію ж там покладає відповідальність лише кожен третій.
І, незважаючи на 5 років війни, до керівництва Росії добре ставляться 34% українців на Сході і 13% в середньому по країні.
Проросійські політики та фінансування з РФ
У ході передвиборчої кампанії від певних політиків вже звучали пропозиції, які повторювали тези російської пропаганди.
Кум президента Росії Віктор Медведчук на січневому з'їзді "Опозиційної платформи – За життя" заявив про необхідність створення "автономного регіону Донбас" із закріпленням цього статусу у Конституції України.
Він наголосив, що домовленості щодо миру можуть бути досягнуті у чотирикутнику Київ-Донецьк-Луганськ-Москва.
Також близькі Кремлю тези про бойові дії на Донбасі, деокупацію Криму, зовнішню політику та мовне питання в Україні озвучували у своїх передвиборчих програмах Юрій Бойко та Олександр Вілкул.
"Якщо говорити мовою цифр, то 20 з 44 кандидатів у своїх передвиборчих програмах не згадували про перспективи набуття Україною членства в НАТО, а 8 з 44 – не вказували у своїх програмах стратегій про повернення Криму і окупованих територій Донецької і Луганської областей", – додав голова "КВУ".
Він нагадав, що шістьом потенційним кандидатам в президенти, серед яких колишній "регіонал" Володимир Олійник, відмовили в реєстрації через те, що в їхніх програмах містились заклики щодо порушення суверенітету і територіальної цілісності України, а також розпалювання міжнаціональної ворожнечі.
"Деякі з цих кандидатів могли реєструватись виключно з метою інформаційних провокацій", – впевнений експерт.
Спостерігачі
Одну проблему офіційному Києву вже вдалося вирішити – російських спостерігачів на виборах президента і Верховної Ради не буде.
Аргументація проста: російські спостерігачі можуть допомогти кремлівській пропаганді перекручувати факти про вибори в Україні, а також знизити довіру до результатів голосування.
Голова "Комітету виборців України" Олексій Кошель впевнений, що міжнародні партнери Києва після проведення виборів із розумінням поставляться до рішення щодо російських спостерігачів.
"Ми отримали досить незрозумілу позицію з боку Росії, вона заплуталась у своїх аргументах: спочатку вони засудили українську позицію, пізніше повідомили, що їхні спостерігачі не будуть присутні через "безпековий фактор". Тому максимум, що ми отримаємо у звітах ОБСЄ – це окремі нейтральні згадки без засуджень позиції України", – додав експерт.
Кінцева мета Росії
Втручання Кремля в низку виборів та референдумів по всьому світу вкрай непокоїть країни Заходу. У травні 2018 року Комітет з питань науки і технологій в Парламентській Асамблеї НАТО представив доповідь про агресивні дії Росії на міжнародній арені.
"Росія за президента Володимира Путіна стала глибоко незадоволеною ліберальним міжнародним порядком – настільки, що російська держава активно намагається підірвати його. Не зрозуміло, що ознаменувало поворотний момент. <...> Дехто вказує на військові дії Росії в Україні, які тривають з 2014 року. Сьогодні ясно, що Росія хоче <...> повернути те, що вважає своїми сферами впливу", – казала автор документу, член Палати представників США Сьюзан Девіс.
На її думку, Росія при втручанні у вибори інших держав переслідує наступні цілі:
- загострення вже існуючої там соціальної напруги;
- підрив довіри громадян до ліберальних демократичних інститутів;
- просування особистостей і політичних груп, доступних для російського впливу, і дискредитація тих, хто налаштований вороже;
- створення атмосфери хаосу і непевності в західних країнах.
Спеціальний представник Держдепартаменту з питань України Курт Волкер вважає, що Росія, втручаючись у вибори в Україні, намагається вплинути на політику Києва і представити уряд в невигідному світлі.
"Я думаю, що Росія намагається вплинути на українські вибори, так само як вони намагалися вплинути на вибори в Німеччині, Франції. Чого вони не розуміють, так це те, що українці змінилися, у них сильніше відчуття національного духу та ідентичності", – заявив він.
Розвідувальна служба США впевнена, що Росія хоче "прибрати Порошенка" і привести до влади менш антиросійський парламент.
"Росія прагне скористатись з таких проблем в Україні, як нестійка економіка, поширена корупція, вразливість в кіберпросторі, а також громадське невдоволення", – наголошується в звіті американської розвідки.
Для Росії втратити Україну, у тому числі політично, неприпустимо. Москва всіляко впливатиме на те, щоб вигідні їй люди мали достойні результати на обох українських виборах у 2019 році. Максимальний результат – якщо лояльний до РФ політик отримає керівну посаду в уряді чи парламенті. Інструментарій і досвід у Кремля є.
А ще він має козир у вигляді російської армії на кордоні і маріонеток з так званих "народних республік" на окупованих територіях Донбасу, які за командою можуть почати провокації, диверсії чи навіть повномасштабне воєнне вторгнення на територію України.
Чи можливий такий сценарій? Після 2014 року годі сподіватись на здоровий глузд у діях російського керівництва.
Тому важливі завдання постають перед кандидатами та виборцями. Перші повинні розуміти загрозу політичних ігрищ для майбутнього країни, а другі – відповідальність за вибір і вагу кожного голосу.
Олександр Іванческул, для УП
