Щури, стафілокок та сморід. Чому старовинний Дрогобич перетворився на сміттєзвалище

Гори сміття, антисанітарія, щури, бродячі пси, зграї ворон і голубів. Ця майже апокаліптична картина стала частиною повсякденного життя для 80 тисяч жителів Дрогобича, розташованого всього за 80 км від кордону з Євросоюзом.

Проблему вивезення побутових відходів у мерії не можуть вирішити вже десять місяців.

Хто винен у сміттєвій кризі та який вихід із неї пропонує місцева влада, опозиціонери й активісти – у репортажі "Української правди".

Пожежа на Грибовицькому сміттєзвалищі біля Львова, яка лютувала навесні 2016 року, викликала ефект доміно у сміттєпереробній галузі України та оголила її примітивний рівень.

Спочатку з проблемою вивозу відходів зіткнувся Львів. Сміттєва катастрофа 2016-2017 років обвалила рейтинги Андрія Садового і, по суті, позбавила його президентських перспектив.

Фури із львівським сміттям раз-по-раз виявляли в інших регіонах України, викликаючи у місцевих жителів прокльони на адресу Садового. Повністю очистити свою вотчину меру Львова вдалося лише через рік після Грибовицької трагедії.

Львівська історія багато в чому стала каталізатором схожих проблем у другому за розміром місті області – Дрогобичі.

У лютому 2018 року селяни з Брониці заблокували полігон, який брав сміття не тільки з Дрогобича, що знаходиться за 8 км від міста, а й з того ж Львова. Головний аргумент активістів – звалище мали закрити ще у 2008 році, тому що воно вичерпало свій ресурс.

У протистоянні мера та його критиків навіть доходило до бійок.

Мер Дрогобича Тарас Кучма намагається розблокувати полігон у Брониці вже десять місяців. Доводить свою правоту в суді. При цьому каже, що в переговорах з "бунтівниками" більше не бачить сенсу.

Протестуючі, у свою чергу, звинувачують Кучму в силовому тиску та посадових злочинах.

Сморід реформ

Будинок по вулиці Грушевського 42/4 трохи далі, ніж за кілометр від мерії Дрогобича. Типова "хрущовка". Щоранку пенсіонерка Ольга Петрюк з квартири на другому поверсі заварює чай і підходить до вікна з надією побачити надворі звичайне комунальне диво. Але попри очікування картина під її вікнами не змінюється місяцями.

Поки голос ведучої з радіоточки знущально розповідає про децентралізацію та реформи в малих містах України, під балконом Петрюк день у день зростає сміттєзвалище.

– Не можу більше, – скаржиться жінка. – В мене алергія. Встаю вранці, задихаюсь. Вже немає сил звертатися до влади. Куди тільки я не телефонувала! Неможливо достукатися.

Ціле літо та осінь не могла відкрити вікна. Мухи, комарі, щури, сморід. Страшне! Слава богу, що зараз мінусова температура.

За словами Петрюк, сміття під її вікнами скидають мешканці 14-ти сусідніх багатоповерхівок. Пенсіонерка вже забула, коли востаннє у цьому місці з'являлися комунальники.

– Відстань від звалища до будинку має бути не менше 20 метрів. А тут – гляньте! Чотири метри – і все! – показує вона.

За офіційними даними, які УП озвучив мер Дрогобича Тарас Кучма, сьогодні на вулицях міста – 2 тисячі тонн відходів. У той же час, за словами його опонентів, ця цифра може досягати 30-40 тисяч тонн.

Проблеми почалися на початку 2018 року, коли на полігоні біля села Брониця, куди звозили відходи з Дрогобича, а також зі Львова, місцеві жителі влаштували "сміттєвий Майдан": перекрили дорогу вантажівкам і насипали коло в'їзду на звалище бруствер.

"Терористи" з Брониці та чорний нал

25-річний еколог, селянин з Брониці Володимир Олексяк – один з п'ятьох активістів, з якими судиться влада Дрогобича, і які намагаються розблокувати полігон і стягнути 1 мільйон 159 тисяч гривень збитків.

М'який голос, окуляри й незмінна посмішка – Олексяк зовсім не схожий на "терориста", якого з нього намагаються зліпити у дрогобицькій ратуші. Про свою участь в судах він говорить спокійно, з упевненістю у своїй правоті.

– Ми подали зустрічний позов, щоб влада зробила рекультивацію, – розповідає він. – При облраді створили депутатську комісію. Нам пообіцяли, що рекультивація буде. Вже є розроблений проект вартістю 20 мільйонів гривень.

Зараз на полігоні орієнтовно 3 мільйони кубічних метрів сміття. Колись тут був яр завглибшки 30 метрів. Все це тепер засипано.

Полігон Олексяк сміливо називає "колишнім". Колись він займав 3,48 гектара. Але за кілька десятиліть розрісся майже удвічі.

– Все своє життя я дихаю "чистим" повітрям, – іронізує він. – Згідно з терміном експлуатації полігон мав працювати 25 років – до 2008-го. Але вже пройшло 35 років. Площею сміттєзвалище вийшло далеко за свої межі. Причому значна частина накрила приватизовані паї мешканців села.

Такі дії влади громадський активіст і працівник Дрогобицької райадміністрації Богдан Гринчишин називає "земельним рейдерством".

– Мер Кучма говорить, що там – їхня територія. Брехня полягає у тому, що це правда тільки наполовину. Є акт на право користування ділянкою, виданий ще в 1981 році. Але зараз сміттям зайнято 7-8 гектарів замість 3,48, – пояснює Гринчишин.

За словами Гринчишина, для того, щоб сміттєвоз із львівським сміттям міг заїхати на полігон, комунальники разом з мером Дрогобича нараховували зверху від 5 до 9 тисяч гривень. Стільки нібито коштувала "поступливість" мера Тараса Кучми та бажання допомогти меру Львова Андрію Садовому. Сам Кучма в розмові з УП ці звинувачення назвав вигаданими.

– Це був той чорний нал, на якому страшенно наживалося керівництво міста разом з КП "Комбінат міського господарства", – запевняє держслужбовець Богдан Гринчишин.

Еколог Володимир Олексяк розповідає: серйозні акції протесту почалися саме тоді, коли в Броницю почали масово завозити сміття зі Львова.

– Востаннє завозили в лютому, – розповідає еколог. – Окрім дрогобицького у величезній кількості було й львівське.

За нашими даними, згідно з підписаним мерами Дрогобича та Львова меморандумом, сюди мали заїжджати 50 тонн на день. Протягом двох років. Але почався необлікований, масовий підвіз львівського сміття.

– У нас єдина вимога, – продовжує Володимир Олексяк. – Більше не звозити сюди відходи та закрити полігон.

– Ситуації зі сміттям у Львові та Дрогобичі діаметрально різняться, – розповів УП телефоном голова Львівської ОДА Олег Синютка. – У Львові це була безгосподарність міської влади. А у Дрогобича є серйозні проблеми фінансового характеру. Вони мають наявні компанії та перевізників, які готові вивозити сміття. Питання лише у вартості перевезення не в Броницю, а на більш довгі відстані. Це вимагає додаткових ресурсів.

У другій "сміттєвій кризі", яка знову трапилася на Львівщині, становище мера Дрогобича виглядає дещо вигіднішим, ніж було у мера Львова у 2016-2017 роках. Особисте протистояння Синютки та Садового багато в чому заважало вирішити проблему вивезення відходів з обласного центру.

Зараз же Синютка намагається висловлювати підтримку Кучмі. Щоправда, на відміну від історії зі Львовом на дрогобицьку проблему обласна влада реагує не так активно, як могла б.

За словами губернатора, у листопаді Дрогобичу вже виділили перший транш у три мільйони гривень з обласного бюджету на вивіз відходів.

Синютка також каже, що він двічі їздив у Броницю, де в розмовах з мешканцями пообіцяв рекультивувати полігон.

– Я переконаний, що в першій половині 2019 року цей проект буде затверджений, і цей полігон повинен бути рекультивований, – заявив Олег Синютка.

Сміття накопичується – тарифи зростають

Проблему вивезення сміття деякі місцеві жителі намагаються вирішувати самотужки.

У Дрогобичі вам з гордістю розкажуть історію про свідомого бізнесмена, який найняв самоскиди і вивіз на полігон за межі Львівської області 38 тонн відходів, що накопичилися під будинком його матері.

Своїми силами намагаються позбутися сміття і деякі ОСББ – об'єднання співвласніків багатоповерховіх будинків. Вони розчищають звалища, стежать за тим, щоб на них не завозили сміття з інших районів міста і навколишніх сіл. При цьому дрогобичани продовжують сплачувати комунальникам за вивезення відходів.

Депутат міськради Олег Балог допомагає містянам завалювати комунальників колективними заявами про перерахунок розміру платежів.

Балог говорить, що за таку активність вночі 24 жовтня йому розбили скло і порізали шини на його Mazda CX-7.

– Очевидно, що люди не отримують у повному обсязі послуги від КП "Комбінат міського господарства", – пояснює Балог. – Порушено умови договору, тому треба робити перерахунки платежів.

Цікаво, що під час сміттєвої кризи мерія у червні вирішила підняти тарифи. Раніше один мешканець багатоповерхового будинку сплачував щомісяця 9,22 гривні за вивіз відходів. Тепер єдина ціна для всіх категорій – 34,26 гривень.

Тарас Демко, ще один опозиційний до мера депутат, який до 2018 року очолював депутатську комісію з питань ЖКГ, вважає, що до сміттєвої кризи призвело в тому числі невміння мера домовлятися з броничанами.

– Ми повинні просити Броницю уклінно, слізно, не мовою ультиматуму, – пропонує вихід з кризи Тарас Демко. – Щоб вони дозволили ще 2-3 роки вивозити на їхній полігон сміття. Ми маємо дати їм з міського бюджету якісь фінанси на благоустрій села.

Треба виграти час. А за ці 2-3 роки треба знайти можливість самим, чи в конгломерації з Трускавцем, Бориславом, Стебником (сусідні населенні пункти – УП), побудувати сміттєпереробний завод. Але робити це без жодних посередників-прокладок.

– Вважаю, що мер зі своєю командою профукали три роки каденції, – продовжує Демко. – Він мав би визначити пріоритети розвитку міста. Якщо б це було фахово зроблено, очевидно, що питання сміття мало б стояти якщо не першим, то другим. Персональна відповідальність за кризу – на Кучмі.

"У кризі зацікавлені спецслужби"

Лікар за фахом, активіст Майдану і доброволець взводу розвідки батальйону імені генерала Кульчицького, теперішній мер Дрогобича Тарас Кучма зустрічає у своєму кабінеті під дзвін костелу Святого Варфоломія.

Він виглядає дещо втомлено і говорить про сміттєву кризу як про найголовніший виклик за роки його каденції. Від усіх звинувачень на свою адресу Кучма відбивається, як від настирливих мух.

– На війні в мене стільки сивого волосся не було, скільки його зараз, – намагається він жартувати.

Кучма розповідає про результати моніторингу СЕС, які показали зростання кишкових захворювань, небезпеку лептоспірозу, стафілокока і стрептокока.

Вирішувати проблему мер збирається кількома способами. На словах це звучить добре, але чи будуть плани втілені у життя – велике питання.

– Перше – треба домовитися з полігонами, щоб вивезти те сміття, що зараз накопичилося у місті, – каже Кучма. – Ми не називаємо, на які саме полігони, тому що їх одразу блокують люди, як тільки узнають, що їде дрогобицьке сміття. В нас зараз немає жодного стабільного договору, за яким ми могли б відкрито показати, куди відвозимо відходи.

– Друге, – продовжує мер. – Ми ставимо сортувальну лінію, яку нам дає Львів. Залишилося тільки отримати довідки та дозволи.

– Третє – компостування, переробка органіки. У нас є план, як це робити. Ми виділяємо території на це. Є також території для крупногабаритного сміття, сміттєсортувальної лінії там сміттєпереробного заводу.

За словами Кучми, він всерйоз розраховує і на активність звичайних дрогобичан.

– Важливо сортувати відходи, цьому ми вже почали навчати у дитсадках та школах, – розповідає він. – Треба також розміщати відеокамери на сміттєвих майданчиках, охороняти їх, закрити для сторонніх.

Розумієте, в Дрогобичі багато сміття, яке звозять зі всього регіону, сусідніх сіл. Загружають буси, приїжджають та кидають сміття на наших вулицях. Їм дуже вигідно, а у нас – бардак.

– Навіщо було приймати львівське сміття? – питаємо.

– Те, що ввозили відходи зі Львова, знали всі. Брониця за те отримала великі кошти. Але головне, що Кабмін дав нам за це біля 6 мільйонів на реструктуризацію сміттєзвалища...

– Ваші опоненти говорять про нецільове використання цих коштів, про що йдеться у відповідному листі до СБУ.

– А ще мене звинувачували в тому, що я нібито брав 350 доларів за кожну львівську машину сміття. Якщо я порушив закон – готовий відповідати. Вважаю, причина кризи в тому, що ми почали наводити на сміттєзвалищі порядок. Але це декому невигідно.

– Кому саме?

– У нас був свій полігон, ми маємо всі документи для його подальшої експлуатації. Але нам не дають можливість, навіть із судовим рішенням на руках. Нам кажуть: "Ну, це – народ!". Я ніколи не повірю, що за цими людьми не стоять вищі сили.

– Які?

– Не моє завдання називати прізвища. Хай це виясняють правоохоронці. Є дані, що у дестабілізації зацікавлені спецслужби в іншій державі. Але це – не моя компетенція.

– Чому саме Дрогобич? – питаємо.

– Думаю, наше місто комусь стало більмом на оці, тому що ми зробили потужний поступ вперед. Запровадили систему "Відкрите місто", виграємо в прозорості влади. Це невигідно тим, хто колись програв та знову рветься до влади. Цілеспрямовано дискредитують голову міста – військового, який пройшов Майдан.

Сміття під могилами

Прибрати сміття з вулиць до католицького Різдва і Нового року – таку сміливу обіцянку Кучма дав у спілкуванні з журналістами "Української правди". Але поки місто місцями все ще являє жалюгідне видовище.

– Жах, не знаю, що робити! – скаржиться пенсіонерка Стефанія Йосипівна на зупинці громадського транспорту. – До чого у нас голова? Від чого він? То становище жахливе. Вже діти починають хворіти.

– Секунду, секунду, – дістає вона квитанцію з сумки. – Зараз вам покажу, щоб ви не думали, що я брешу. Сьогодні я заплатила 102 гривні за вивіз сміття у жовтні. Це – зі знижкою, в мене син воює на Донбасі. Але за що я плачу? Сміття все одно не вбирають.

82-річна Лідія Ткач запевняє, що такого Дрогобича не пам'ятає.

– Були всякі тут часи, тяжкі. Але навіть під час війни такого жахливого Дрогобича не було. Начебто ми в Європу всі йдемо, але хто нас там прийме з, вибачаюсь, брудним задом?! – намагається підібрати пристойні слова жінка.

– Раніше була акція "Україна без Кучми!", – посміхається дрогобичанин Іван Бойко. – Може, треба зробити акцію "Дрогобич без Кучми"? Але ж люди у нас доволі пасивні у цьому питанні. Так і будемо чекати на диво.

За офіційними даними, сьогодні у Дрогобичі – 84 сміттєвих майданчика. Щоб їх повністю вивезти, потрібно від 10 до 15 днів безперервної роботи.

Одне з численних міських звалищ утворилося біля церкви Різдва Пресвятої Богородиці, за 30 метрів від воріт кладовища початку ХIХ століття. Тут, на узбіччі, повільно припарковується бус Mercedes Vito.

Водія звуть Роман. Він – приватний підприємець.

Рома виходить на вулицю з теплого салону і кидає на звалище акуратно зав'язані пакети і коробки від піци. Схоже, він зовсім не боїться потурбувати мертвих у сусідніх могилах.

– Треба кардинально вирішувати проблему – будувати сміттєпереробний завод, – розмірковує він, сідаючи за кермо, та перед тим, як натиснути на педаль газу, питає незрозуміло у кого: – Може, нам треба все сміття до будинку мера відвезти, і на другий день питання вже буде вирішено?