Від мовчання до інформаційної війни. 9 способів загасити політичний скандал

Вони радять домовлятися або ігнорувати. Не працює? Тоді контратакувати чи навіть починати інформаційну війну.

Хто "вони"? Прес-секретарі, політтехнологи, антикризові менеджери та інші радники високопосадовців, що вляпалися у скандал.

Чи то кримінальне минуле Януковича, чи то відео з допитом Ляшка, чи то пожежа в Грибовичах піді Львовом – спеціалісти допоможуть політикам нейтралізувати наслідки.

"УП" перераховує деякі методи їхньої роботи і пояснює, що вони роблять, щоб політики виходили сухими з води. Ці технології варто запам'ятати хоча б для того, щоб більш критично оцінювати фігурантів будь-якого публічного конфлікту.

1. Домовленість

Домовитися – один із найпростіших способів загасити політичний скандал.

На початковому етапі його фігуранти здебільшого не залучають людей зі сторони і намагаються владнати все або власноруч, або через посередників зі своєї команди.

Якщо скандал підігрівається певними засобами масової інформації, то з ними теж влаштовують переговори.

Політтехнолог, який раніше співпрацював з адміністрацією президента, на умовах анонімності розповів "УП" подробиці таких перемовин.

"Навіщо ви мене мочите? Давайте поговоримо, я ж нормальна людина. Хто мене замовив? Скільки заплатив? Я заплачу більше! Це нічого не коштувало? То давайте розберемось, в чому справа", – переказав він приблизну розмову об'єкту скандалу з представниками ЗМІ.

За часів президентства Януковича тривалий час будь-яка негативна інформація стосовно молодих представників так званої "Сім'ї" Сергія Курченка та Сергія Арбузова блокувалась у більшості ЗМІ.

За словами учасників медійного ринку, піарники згаданих персонажів укладали з деякими медіа так звані "контракти мертвяка", коли в обмін на певну грошову компенсацію про їхніх клієнтів просто не згадували.

Ви самі могли бачити, як проходять переговори про "блок" на негатив у відео з Генпрокуратури.

На відео колишній головний редактор видання "Страна.ua" Ігор Гужва, за словами Генпрокурора, "вимагав і отримав 10 тисяч доларів за нерозміщення компрометуючих матеріалів на діючого політика, яким пізніше виявився народний депутат з фракції Ляшка Дмитро Лінько".

Якщо домовитись все одно не виходить, переходять до наступних методів, розпочинаючи політтехнологічні ігри та маніпуляції.


2. Нейтралізація джерела негативу

Початок 2015 року був непростим для України: на Донбасі тривали активні бойові дії, а майже відразу після підписання Мінських угод бойовики зайняли Дебальцеве.

Паралельно прокремлівські пропагандисти та тролі розповсюджували тези про "страну 404", "хунту в Киеве", "нелегитимную власть", "вооруженный переворот на Майдане". І їм раптово "підіграв" Петро Порошенко.

Тоді глава держави емоційно розповідав про вбивство під Волновахою офіцера спецслужби Віктора Мандзика. Тема більш ніж серйозна і актуальна, і тут стається така прикра обмовка, яку одразу підхопила низка ЗМІ та тролі в соцмережах.

"Усі силові структури України розпочали найширокомасштабнішу ситуацію: щоб це цинічне вбивство не залишилося безкарним, і щоб ми всі, вся Україна продовжили справу Віктора. Цинічні бандери … бандити в мілітарній формі зі зброєю в руках грабували українців, таємно вбивали їх", – сказав президент під час виступу, присвяченого річниці створення СБУ, 25 березня 2015 року.

Скандал вдалося вирішити. Те, що зробили в адміністрації президента, мовою політтехнологів та антикризових менеджерів називається "нейтралізація джерела негативу".

Тоді на своїй сторінці у Facebook прес-секретар президента Святослав Цеголко опублікував фото з Порошенком, який одягнув камуфляж із нашивкою "цинічний бандера".

"Людям властиво помилятися і обмовлятися. Головне мати достатньо сил і почуття гумору, щоб це визнавати", – прокоментував він.

Окрім цього, в продажу з'явились футболки, светри та нашивки з "цинічним бандерою".

Тобто з моменту публікації посту Цеголка саме він став першоджерелом інформації, а не поширюване відео з обмовкою.

Цей метод не новий в українській політиці. Його ще у 2004 році застосувала голова прес-служби Кабміну Ганна Герман, після появи інформації про судимості тодішнього прем'єр-міністра Віктора Януковича.

Вона запросила журналістів відвідати Донецьк для "прояснення ситуації". Там представників ЗМІ запевняли, що судимості Януковича визнані "безпідставними", а сам він визнаний "невинним".

3. Ігнорування

У ситуаціях із "цинічним бандерою" і судимостями Януковича втілили в життя ще одне правило, котре деякі експерти з управління репутацією радять використовувати під час скандалів – основний фігурант повинен вмикати "ігнор".

А суперечки відносно скандалу мають вести між собою боти, так звані "лідери суспільної думки" або чиновники.

На думку експертів, цей метод хоч і допомагає відійти в небуття багатьом скандалам, та одночасно може призвести до репутаційних та електоральних втрат.

По-перше, якщо фігурант скандалу мовчить, отже, він може приховувати правду. По-друге, коли він буде балотуватися на виборах, претендувати на впливову посаду тощо – його опоненти можуть пригадати те мовчання і знову витягнути на загал подробиці скандалу.

"У сучасному світі новина живе дві доби, тому ігнор працює. Та врахуйте, скільки помийних відер на вас виллють, і які репутаційні втрати ви понесете. Не варто забувати, що будь-який піар хороший, крім некролога", – пояснив "УП" політтехнолог, який раніше співпрацював з АП.

"Є моменти, де краще відмовчатися і не відповідати, а є моменти, де цього не можна робити, бо ти втрачаєш рейтин - треба готувати відповідь", – сказав політтехнолог Сергій Гайдай у коментарі "УП".

Тому деякі українські високопосадовці воліють якомога довше ігнорувати скандали і реагувати на них тоді, коли спаде резонанс. За цей час вони вивчають можливу реакцію, ретельно обирають вдалий час для відповіді.

Наприклад, так було з інформацією про відпочинок президента Петра Порошенка та його сім'ї на Мальдівах. Перші дані про це з'явились на початку січня, Банкова відреагувала через тиждень, а сам президент прокоментував лише на прес-конференції майже два місяці потому.

4. Відбілювання репутації в інтернеті

Політтехнологи українських топ-політиків прискіпливо стежать за тим, щоб інтернет-репутація їхніх клієнтів була білосніжною. Для цього видаляють компрометуючі відео і блокують скандальний контент у соцмережах.

Усі ці дії мають назву SERM – search engine reputation management, тобто управління онлайн-репутацією.

Методів SERM є доволі багато. Про те, якими вони бувають і як працюють – скоро на "УП". Та загалом треба розуміти: спеціалісти вже давно можуть впливати на те, що гугл розповість вам про того чи іншого політика.

"Цю технологію використовують, коли є якийсь скандал або криза. Вона ще називається відбілювання репутації. Наприклад, Олег Ляшко. Є відео, де він у міліції молодий-зелений. Я знаю, що дуже великі зусилля були докладені, щоб вичистити це все з YouTube. Але цих роликів виявилось надто багато, люди паралельно заливали відео заново. Думаю, що вони вичистили десь 50%", – розповів "УП" експерт у сфері стратегічних комунікацій Денис Богуш.

Він додав, що до відбілювання репутації в інтернеті вдається велика кількість українських політиків та олігархів. Треба тільки мати "ресурси та відповідні канали".

"Це історія про багатьох політиків. Відбілювати репутацію намагались ті, кого люстрували, "діамантові прокурори" та інші діячі ГПУ, наближені до влади", – сказав Богуш.

А буває і так: про відомого українського політика вийшло резонансне розслідування, чи він став фігурантом скандалу, а ви через деякий час майже не бачите про це згадок у гуглі. Значить, над цим працювали спеціалісти.

"Інтернет все більше впливає на думку виборців і суспільство. Я бачу, що політики, які ще декілька років тому мені особисто казали, що є життя, а є інтернет, який на життя жодним чином не впливає, вже самі давно сидять в мережі і намагаються там діяти, оплачувати послуги експертів та фахівців", – пояснив "УП" Гайдай.

5. Підвищення ставок

Стався скандал, а його учасник намагається відволікти від себе увагу чимось ще більш гучним? Політтехнологи називають цей метод "підвищення ставок".

Цей метод, наприклад, використав народний депутат, голова парламентського комітету з питань національної безпеки та оборони Сергій Пашинський, коли став фігурантом скандалу в жовтні цього року. Тоді він проілюстрував свій пост у Facebook щодо перевірки складу в Ічні фотографією з військового об'єкту в Росії.

"Була історія з Пашинським, коли він опублікував не ту фотографію складів. Йому порадили викликати начальника Генштабу на засідання комітету Верховної Ради з нацбезпеки та оборони для публічного звіту", – пояснив "УП" політтехнолог, який раніше співпрацював з АП.

"І ця новина перебила скандал навколо фотографії зі складів. Бо фотографія – це одне, а звіт начальника Генштабу перед комітетом – це зовсім інший рівень глибини. Це була класична гра на підвищення ставок", – додав експерт.

А зовсім нещодавно підвищила ставки Юлія Тимошенко. Це сталось після того, як голова парламентської фракції партії "БПП" Артур Герасимов від імені 46 депутатів ВР закликав лідерку "Батьківщини" публічно прозвітувати про походження її коштів, ймовірні хабарі та офшори.

У відповідь Тимошенко звинуватила президента Петра Порошенка у "фальшивому патріотизмі" і порадила виправити написи на рекламних бордах.

6. Спростування

Цей метод відводить увагу від того, кого звинуватили у створенні скандалу. Але сам скандал він не розв'язує.

Наприклад, восени щонайменше кілька разів під час скандалів звучало ім'я заступника голови фракції БПП Сергія Березенка. Остання така історія трапилася 23 листопада 2018 року.

Тоді Юлія Тимошенко була, ймовірно, найпопулярнішим політиком у вітчизняному інформпросторі: у ЗМІ ширились її заяви з національного форуму "Нова соціальна доктрина".

Тим часом у столиці та на її околицях розвісили образливі для лідера "Батьківщини" антирекламні білборди з написом "Останній шанс для бабусі".

"Виконавцем цієї брудної провокації є один із найближчих його (президента – УП) поплічників, одіозний депутат від БПП Сергій Березенко, якому і належать рекламні площі", – заявили в політсилі.

Сам Березенко спростував ці звинувачення.

"Ні я, Березенко Сергій Іванович, ні члени нашої команди не мають жодного відношення до антиреклами лідера "Батьківщини" Юлії Тимошенко, яка заполонила сьогодні увесь Київ. Будь-яке згадування чи використання вікових або фізіологічних особливостей людини для реклами вважаю принизливим, ницим і негідним вчинком. А тому всіх закликаю не використовувати такі ганебні методи", – відреагував він.

Двома місяцями раніше в київському метро з'явилися сітілайти з директором Національного антикорупційного бюро Артемом Ситником. На них анонсували його виступ у ВР.

"Я викрию топ-корупціонерів", – обіцяв Ситник із плакату.

У бюро заперечили причетність до сітілайтів. Сам Ситник заявив, що йому невідомо, хто розмістив рекламу, і назвав її "типовою провокацією". А вже під час його виступу в парламенті прозвучали конкретні імена причетних, на думку директора НАБУ: першого заступника голови СБУ Павла Демчини та, знову таки, Сергія Березенка.

"Я не почув чіткого звинувачення в словах пана Ситника. Він натякнув, що я маю стосунок до зовнішньої реклами. [Якщо є докази], що я займаюся чимось, будь ласка, нехай публічно надасть, і я буду мати право оскаржити це в судовому порядку і захистити свою честь, гідність і ділову репутацію", – сказав тоді Березенко.

7. Контратака

А от Павло Демчина, на відміну від Березенка, обрав інший метод – піти в контратаку. Він подав позов до суду на директора НАБУ про захист честі й гідності.

"Підкреслюю, що як офіцер у разі підтвердження судом звинувачень на свою адресу, покину посаду в СБУ. Чи готовий Ситник, відповідаючи за свої абсурдні звинувачення, до такого кроку? Дуже сумніваюся", – сказав він.

Аналогічний метод використовує низка українських політиків. Зокрема, колишній депутат Ради Микола Мартиненко позивався до Центру протидії корупції щодо видалення всієї інформації та згадок про нього з Реєстру національних публічних діячів. У підсумку суд виніс рішення на користь екс-нардепа.

А лідер громадського руху "Український вибір" і кум президента РФ Віктор Медведчук погрожував через суд заборонити демонстрацію фільму "Стус". У ньому нібито є "недостовірна інформація" про політика.

Контратака повинна бути продумана, оперативна і відводити увагу від фігуранта скандалу.

8. "Візьми і зроби"

Міський голова Львова, лідер "Самопомочі" Андрій Садовий навесні 2016 року продовжував набирати політичну вагу і мав усі шанси стати "наступним". Зокрема, опитування віддавали йому друге місце рейтингу довіри українців до політиків із результатом у 32,3%, більше мала лише Надія Савченко з 35%.

Але трапилась трагедія на Грибовицькому сміттєзвалищі. Вона обернулась не лише смертями трьох рятувальників, а й крахом шансів Садового на перемогу на найближчих президентських виборах. Як львівське сміття вивозили до інших міст країни, так і рейтинг очільника "Самопомочі" розійшовся по різним політичним таборам і персонам.

А далі влада Львова втягнулась у політтехнологічну гру Банкової. І програла.

Порошенко обурювався, що Садовий робить "велику політику" на смітті, у відповідь львівський мер казав, що вирішити ситуацію в Грибовичах "заважає політичний тиск з адміністрації президента".

"Мета – використати весь державний апарат і тиск, щоб показати, що треба робити з тими, хто не погоджується з рішеннями найбільш вельможних людей України", – переконував Садовий "Українську правду".

Паралельно з цим віце-спікер ВР Оксана Сироїд намагалась відвести увагу від Садового і Львова, запевняючи, що "свої Грибовичі у кожного великого міста в Україні".

Усі ці ходи не працювали. Спеціалісти запевняють: стратегію меру Львова обрали неправильну. Мовляв, це був не час для піару – треба було просто взяти і зробити, тобто прибрати сміття.

"Вони (піарники Садового – УП) щось там робили… Але що зробиш, якщо сміття лежить у кожному дворі? Яку піар-кампанію навколо цього зробиш? Потрібно взяти і прибрати сміття! Ну, звинуватиш, що Порошенко не дає прибрати сміття, скажеш це раз, скажеш це два, але від цього сміття не зникне", – відзначив Денис Богуш.

"Він (Садовий – УП) повинен був себе проявити саме в тому форматі, по якому били, а били по формату "ефективний мер", – підкреслив Гайдай.

9. Інформаційна війна

Та стаються такі скандали, коли домовитись не вийшло, негатив не нейтралізувався, мовчання не допомогло, репутація не відбілилась, а контратака провалилась.

Що роблять у таких випадках? Починають проти опонента війну на знищення. Як мінімум, інформаційну.

"В інформаційній війні задіюються всі методи: телебачення, інтернет, замовні публікації, протести псевдоактивістів. Мета одна – "я тебе знищу". У таких ситуаціях одні одному ставлять палки в колеса на всіх рівнях", – пояснив політтехнолог, який раніше співпрацював з АП.

Подібні інформаційні війни також йдуть за посади, на яких є можливість контролювати великі фінансові потоки.

"Інформаційна війна коштує великих грошей, і воюють там тільки за великі гроші. Якщо ви бачите, що десь йде війна на знищення – то йдеться про надзвичайно корупційну посаду. Це один із законів політики: великі гроші в неї вкидають ті, хто звик лише в такий метод заробляти", – підкреслив експерт.

Зараз ми спостерігаємо інформаційні війни проти більшості лідерів передвиборчих перегонів. У соцмережах є спільноти, мета яких максимально очорнити Юлію Тимошенко, Петра Порошенка та інших. 

Та одну з наймасштабніших інформаційних війн розгорнули проти Анатолія Гриценка. Зокрема, у Facebook є пабліки (на один із них підписалося понад 23 000 користувачів) з чорним піаром проти голови "Громадянської позиції".

Історія з плакатами про "бабусю" – також яскравий приклад одного з кроків інформаційної війни опонентів проти Тимошенко.   

Скандал із нібито "домаганнями" чоловіка заступниці голови Державного бюро розслідувань Ольги Варченко Олександра до студентки Наталії Бурейко – ще одна інформаційна війна.

Справу пов'язують із конфліктом у ДБР. Начебто це була спроба голови бюро Романа Труби позбутися своєї заступниці Ольги Варченко. А дискредитувати її нібито допомогли "окремі депутати БПП".

Врешті, у справі затримали "політтехнолога" Володимира Петрова та блогера Олександра Барабошка. Сама Варченко назвала скандал "фейком" та "провокацією" проти неї.

З новим, скандальним роком!

Усі без винятку опитані УП експерти впевнені: у 2019 році Україну чекатиме велика кількість скандалів, більшість з яких виникатимуть до президентських і парламентських виборів.

"Перед виборами скандали мають більший резонанс, тому що вони прямо впливають на настрої електорату і можуть вирішити долю виборів. Часто використовують таку технологію – якщо є інформація, яка викличе скандал, її намагаються дати в інформаційне поле максимально близько до виборів, щоб це вплинуло на голосування", – пояснив Гайдай.

Пік скандальної інформації буде саме за один-два тижні до голосування, вважає він.

"Кількість скандалів до президентських виборів однозначно зросте, просто по експоненті. Так їх будуть оприлюднювати якомога ближче до дати голосування, бо це – дієвий прийом. Його можуть використати проти того, хто йтиме в першій п'ятірці лідерів, але не влаштовуватиме нинішні еліти", – запевнив політтехнолог, у минулому наближений до АП.

На його думку, саме через страх перед скандалами Святослав Вакарчук і Володимир Зеленський не наважуються брати участь у президентських виборах-2019.

"Зеленський і Вакарчук найбільше бояться скандалів. Вони розуміють, що зараз їх люблять, але як тільки вони зайдуть в політику, їх почнуть ненавидіти. Тому що кількість вилитих помиїв буде такою, що відмитись буде дуже складно", – підсумував політтехнолог.

Інформаційні війни й атаки зі сторони закоренілих у системі людей – один із бар'єрів, через який в українській політиці не з'являються нові, чесні обличчя. Старі еліти наростили тверду шкіру і стійкі до провокацій, вони мають підконтрольних журналістів і політтехнологів, які швидко їх відбілюють.

Натомість молоді люди, які стикаються з брудними прийомами, часто опускають руки. Їм доводиться берегти безпеку і нерви власних сімей. Вони вже не хочуть грати за старими правилами, але ще не можуть встановити нові.

Олександр Іванческул, для УП