Серійна бездіяльність, або Особливості слідства у справі Гандзюк
Третього серпня поліція затримала підозрюваного в замаху на вбивство херсонської активістки та керуючої справами Херсонського міськвиконкому Катерини Гандзюк.
Тоді ж член колегії МВС та народний депутат Антон Геращенко зажадав почути вибачення від людей, які критикували роботу поліції за бездіяльність і пікетували управління поліції в Херсоні за кілька днів до того.
"Факт у тому, що Новіков – це безпосередньо ця людина, яка здійснила цей злочин (…) Відомо, що Новіков придбав сірчану кислоту й очікував Катерину біля її дому, і здійснив даний злочин (…) Новіков задокументований повністю. Шансів викрутитися, що це був не він, жодних", – кілька раз акцентував на беззаперечній вині затриманого Геращенко.
Проте згодом ці безапеляційні заяви виявилися занадто голослівними. 8 серпня перший заступник глави Нацполіції В’ячеслав Аброськін заявив, що купувала кислоту геть інша людина.
17 серпня в МВС повідомили, що затримали ще двох можливих співучасників нападу. Один із них (на фото) підозрюється в купівлі сірчаної кислоти. Роль іншого поки встановлюється.
Проте не все так однозначно з підозрою щодо арештованого Новікова.
На думку захисників Гандзюк, набір доказів, озвучених у підозрі, не надто переконливі. Ще більше в них запитань, наскільки пильно слідчі перевіряли алібі затриманого.
Друзі активістки і сама Гандзюк підозрюють, що поліція, реагуючи на резонанс справи та протести, затримала "цапа-відбувайла". Таким чином, намагаючись відвести підозру від реального замовника злочину, який, як припускає потерпіла, може мати поліцейські погони. За словами Гандзюк, саме від правоохоронців вона отримувала погрози і попередження.
Недовіру до слідства посилює і той факт, що за останній рік на півдні України відбулася ціла серія нападів на проукраїнських активістів. І в жодній справі жертви не бачать помітних зрушень у розслідуванні.
Підозра і докази
Літр кислоти, вилитої 31 липня на обличчя, шию і спину Гандзюк, поліція спершу кваліфікувала як хуліганство. Згодом справу перекваліфікували на "тяжкі тілесні ушкодження з метою залякування". А наступного дня після нападу врешті почали розслідувати "замах на вбивство".
У підозрі Новікову йдеться, що він "свій злочинний намір у вигляді настання смерті Гандзюк не довів до кінця з причин, які не залежали від його волі, так як потерпіла залишилася жива".
Мотиви підозрюваного в нападі на момент обрання запобіжного заходу слідство не встановило.
Серед доказів причетності Новікова ключовим є свідчення Чирина Н., який мешкає з потерпілою в одному під'їзді.
За його словами, він приблизно о 8:10-8:15 заходив у під'їзд і побачив чоловіка, який виглядав з дверей побутового приміщення сміттєпроводу. Сам напад відбувся о 8:40.
"На обличчі була невелика темна щетина, на голові була бейсболка темного кольору без написів та малюнків. Бейсболка була опущена до рівня брів. Очі бачив у тіні картуза бейсболки, тому здалося, що вони темні. Волосся не бачив, проте бачив довгі, дещо закручені бакенбарди", – так описав невідомого свідок.
Скептики в соцмережах одразу звернули увагу, що в Новікова немає бакенбардів.
Згодом свідок Чирин упізнав того ж чоловіка на відеозаписі, який оприлюднила поліція.
Коли Новікова затримали, Чирину показали його фото. На ньому він впізнав того самого чоловіка. Вживу впізнання не проводили, хоча цього на суді вимагав адвокат Новікова.
До речі, поліція прозвітувала, що вилучила відео з десяти відеокамер. Проте, крім одного вищенаведеного кадру, жодного іншого оперативного відео з підозрюваним так і не оприлюднили.
Поліція опитала 250 осіб у районі вчинення злочину. Але в підозрі опирається виключно на свідчення одного Чирина.
Не фігурує в підозрі серед свідків, зокрема, сусідка, яка в перший день злочину роздавала коментарі журналістам. Вона розповідала, що бачила підозрілого чоловіка ще з 5-ї ранку.
Водночас, друг Гандзюк журналіст Сергій Нікітенко за два дні після нападу оприлюднив фоторобот можливого нападника. За його словами, портрет зловмисника складала група журналістів, активістів та адвокатів за описом трьох свідків і батька постраждалої.
Чому свідчення цих людей немає в підозрі слідства, наразі невідомо.
Нікітенко поки не хоче розповідати деталі про свідків, щоб не нашкодити справі.
За словами журналіста, на основі свідчень, які він збирав з активістами, чоловік з фоторобота як мінімум декілька днів відвідував четвертий Таврійський мікрорайон, де живе Гандзюк.
І це не зовсім збігається з алібі, до якого апелює захист Новікова. А саме, що він чотири дні перед нападом і в день нападу перебував за 100 кілометрів від місця злочину на березі моря.
Випадкові очевидці
"Клопотання (на арешт – УП) незаконне, підозра необґрунтована. Мій підзахисний дійсно з 27 липня по 1 серпня знаходився в селі Більшовик (нині Приморське – УП). Це може підтвердити 7-8 осіб, у мене є список", – сказав у суді адвокат Новікова Камилжан Шадманов.
Заявила про алібі і сестра Новікова Ірина Кадукова. Проте суддя не врахувала її свідчення, зважаючи на родинні зв'язки з підозрюваним.
Сестра підозрюваного запевнила УП, що список з переліком очевидців їхнього відпочинку на морі передала поліції одразу після затримання брата.
Проте в суді нікого з цього списку як свідків не було. Не згадані вони і в підозрі.
Водночас, УП з’ясувала, що мінімум двічі слідчі, спочатку районної, а потім обласної Херсонської поліції, приїжджали в Приморське, щоб перевірити заявлене алібі.
Те, що Новікова в ці дні тут бачили, слідчим підтвердили адміністратор наметового містечка та бармен літнього кафе на пляжі. Проте вони не змогли гарантувати, що це було саме 31 липня, у день нападу.
"Я його тут бачив, але точного числа не можу згадати. Вони тут, у кафе, три-чотири дні були точно. Я їх запам’ятав, бо вони за це літо сюди приїжджали вдруге. Я спілкувався з іншим (чоловіком Кадукової – УП), з самим Новіковим я не розмовляв, він неговіркий", – розповів УП бармен і власник кафе Віталій.
Віталій міг би бути важливим свідком. Адже, за словами сестри Новікова, вранці 31 липня після спільної кави, сніданку та купань у морі Новіков з її чоловіком Іваном пішов у кафе на пляжі.
Читайте також
Кудакова запевняє, що саме в цей день і в цьому кафе Новіков з її чоловіком спілкувалися ще з адміністратором бази Олегом.
"Я його бачив двічі. Вперше в кафе і вдруге, коли вони виїжджали. Може, ще якось бачив, але там стільки за день людей! У нас же двісті машин стоїть. Нереально всіх запам’ятати", – каже УП адміністратор Олег.
Перший раз він бачив Новікова саме поруч з чоловіком Ірини в кафе. Саме в кафе вранці відбулася їхня розмова. Але точний час він не пам’ятає: "Це чи десята ранку була, чи одинадцята, десь так".
Чи було це 31 липня, адміністратор стовідсотково не впевнений.
Крім Віталія й Олега в списку свідків, про який говорив у суді адвокат Новікова, є і Олексій з Дніпра. Його теж опитали слідчі.
Олексій розповів УП, що Новікова раніше не бачив. Запам’ятав лише Ірину Кадукову і її чоловіка. І бачив їх єдиний раз увечері 31 липня.
Наступний "фігурант" списку – Олександр з Херсона – розповів, що відпочивав з компанією Новікова в наметі поруч.
"Ми бачили цю компанію, вони там гуляли. Їхній намет стояв у нас за спиною. Машина їхня стояла, там були діти. Вони ще приходили, давали насос, качали м’ячі, матрац. Але ми особливо не спілкувалися, бо в нас були свої гості з Полтавщини. Хіба "Доброго ранку" як сусіди і все. (....) . Тому я не можу стверджувати, що я його (Новікова – УП) бачив кожного дня. Чи був він вранці, теж не знаю, бо я прокидався в 11-12-й годині", – розповів він.
П’ятий "фігурант" списку Сергій з Києва повідомив телефоном УП, що з усієї компанії, з якою був Новіков, пам’ятає лише Ірину та Івана, тобто сестру Новікова та її чоловіка. Йому ніхто з поліції не дзвонив.
Зі свідчень очевидно, що Новіков на відпочинку поводився доволі непримітно і був неговіркий з чужими людьми.
Ключові свідки
Єдині, хто стовідсотково упевнений, що саме 31-го і саме вранці, як і зрештою всі інші дні, Новіков був на морі – це сім’я зі Львова Ольга Антонишин і її чоловік Сергій Бздель.
Вони приїхали на море однією компанією з Новіковим, його сестрою з чоловіком та дітьми.
З сестрою Новікова Ольгу познайомило спільне горе два роки тому – в одній ДТП загинула дочка Ірини та двоюрідна сестра Ольги.
Ольга і Сергій 25 липня приїхали в Херсон саме під річницю аварії, щоб пом’янути близьких. Після чого однією компанією поїхали на море.
Ольга розповіла автору, що бачила Новікова вдруге в житті.
"Якби я не була впевнена, що він точно був з нами, я б, може, нічого не говорила. Бо це дуже серйозна справа. Але я на 100% впевнена, що він був з нами, він був всі дні з нами. Якби його не було 2-3 години, ми б помітили, я б на це звернула увагу", – розповіла УП Ольга.
Вона переконує, що Новіков надовго не залишав територію бази ні в день нападу, ні в інші дні (для можливого вистежування жертви).
З власного спостереження автора, з Херсона до Приморського їхати мінімум півтори години авто – 100 кілометрів, в основному, поганої дороги не сприяє швидкій їзді.
Плюс Новікову був потрібен додатковий час, щоб добратися в самому Херсоні до місця проживання Гандзюк.
Тобто для того, щоб відлучитися у своїх злочинних намірах, Новікову треба було витратити як мінімум чотири години, не враховуючи час на очікування жертви.
Антонишин запевняє, що вона обов'язково б помітила таку тривалу відсутність Новікова на пляжі.
Ольга також відкидає версію, що Новіков міг тихенько виїхати вночі і повернутися назад після нападу до 10-ї ранку.
"Я щодня прокидалася о 7-й ранку й одразу йшла в намет, де зберігалися спільні продукти, щоб зробити каву", – каже вона.
У цьому ж наметі ночував Новіков, і там вона його бачила щоранку ще сонним.
Ранок 31 липня Антонишин описує так: "Приблизно в сьомій ми прокинулися, робили каву, потім вставали діти.(…) У той день перший раз приплили дельфіни. Це десь було близько 10-ї години. Я побігла знімати дельфінів. Мій чоловік з дітьми пішли у воду, а я, Іра і Микола (Новіков – УП) стояли на березі. Я в цей момент знімала дельфінів, я Миколу не знімала, але знаю, що він був біля мене в цей час. (...) Потім у годині десь одинадцятій Микола і Іван пішли в кафе, там сиділи десь півдня".
В Антонишин немає жодного спільного фото з Новіковим.
У сестри Ірини лише одне фото, де Новіков випадково потрапив на задній фон та стоїть спиною. Також вона надала відео від 29 липня за його участі, де їхня компанія святкує день народження сина Антонишин біля наметів.
У підозрі акцентують, що протягом тижня Новіков мешкав саме в сестри.
За словами Кадукової, поліція приїхала до її будинку без ордера на обшук та поштовхалася з її чоловіком.
Результат обушку – вилучена чорна дитяча бейсболка її сина (у нападника була темна кепка) та старі недійсні сім-картки Кадукової.
Обшук провели і в квартирі, де Новіков постійно мешкає з мамою та другою сестрою. Там вилучили 4 чорні кепки, 7 футболок, 6 пар кросівок та шорти чорного кольору.
Важлива деталь, що квартира, де мешкає Новіков, розташована в сусідньому районі від будинку Гандзюк. Карта вказує, що між їхніми будинками лише 1,3 кілометри відстані. На думку сестри, це стало причиною, чому саме його обрали як підозрюваного.
Мовляв, його телефон міг раніше десь "засвічуватися" поруч, і це потім використають як доказ, що він давно вистежував жертву. Хоча наразі про цю версію слідство нічого не говорить.
Серед доказів у підозрі вказується вимкнений протягом чотирьох днів особистий телефон Новікова. За версією слідства, той його вимкнув для конспірації. Сестра ж пояснює, що брат міг його не заряджати, бо в наметовому містечку доступ до розеток був обмежений.
Ще Кадукова спростовує свідчення сусіда, які в підозрі наведені як доказ. Мовляв, 29 липня сусід чув якийсь шум у її будинку.
Ірина переконує, що цю інформацію легко перевірити даними сигналізації будинку – чи вимикалася вона в цей день. Проте поліція цього не зробила.
Сестра підозрюваного вважає свідомо надуманими свідчення сусіда, бо з ним у них давній побутовий конфлікт.
"Безпрецедентне зволікання"
14 серпня, за десять днів від затримання Новікова, Ольгу Антонишин з чоловіком таки викликали на допит.
Це сталося після того, коли автор оприлюднила відеоінтерв'ю з ними. 14 серпня львівські слідчі за дорученням колег з Херсона допитували їх 6 годин.
Наступного дня їх знову викликали на допит, на який уже приїхав слідчий з Херсона. Він записував на відео повторний допит, який тривав п'ять годин. Згодом свідків викликали на поліграф, але чомусь не у Львові, а в Херсоні.
У Нацполіції доволі скептично відреагували на оприлюднення відео зі свідками. Мовляв, не треба нас вчити, як проводити слідство.
"Всі необхідні слідчі дії виконуються, тому я б не радив будь-яким зацікавленим особам давати поради поліцейським, коли та кого, у якій послідовності допитувати, або давати оцінку діям слідчих, які розслідують справу. Давайте кожен буде займатися своєю роботою", – написав на своїй сторінці у Facebооk заступник голови Нацполіції В’ячеслав Аброськін.
Така реакція дуже дивує колег та захисників Гандзюк.
"Якщо було заявлено про свідків, то слід їх оперативно опитати. Адже важливо, щоб прокуратура на момент обрання запобіжного заходу мала переконливі докази, інакше потім це (недопрацювання слідства – УП) може використати захист підозрюваного", – каже УП адвокат Гандзюк Євгенія Закревська.
Слідчі втратили час, наголошує вона, що "неприпустимо в цій справі". Адже якщо алібі Новікова підтвердиться, то справжнього злочинця знайти буде в рази важче.
Не менше її дивує, чому поліція не передає матеріали справи слідчим СБУ, які з подачі генпрокурора Луценка відкрили паралельне провадження за фактом замаху на Гандзюк.
На її думку, причин такої поведінки поліції може бути дві. Це або професійна конкуренція, або ж "свідоме приховування, оскільки при передачі матеріалів може відкритися, що версія поліції не відповідає дійсності".
Запитання про це під дописом Аброськіна високопосадовець проігнорував.
Директор департаменту комунікації МВС Артем Шевченко на аналогічне запитання відповів: "Без коментарів поки".
Конфлікт інтересів
У назві провадження, відкритого СБУ за фактом нападу на Гандзюк, вказано про вчинення замаху "на замовлення співробітників правоохоронних і державних органів, за сприяння сепаратистських організацій на території півдня України, з метою дестабілізації суспільно-політичної обстановки в південному регіоні країни".
Відповідний скриншот з Єдиного досудового реєстру оприлюднив генпрокурор Юрій Луценко.
На думку Закревської, саме в СБУ більше шансів розкрити справу, бо в потерпілої не було конфлікту зі співробітниками Служби безпеки.
Гандзюк мала публічний конфлікт з начальником управління захисту економіки в херсонській обласній Нацполіції Артемом Антощуком.
Восени 2017-го вона звинуватила чиновника у вимаганні 3% від нібито бюджетних відкатів у Херсонській міській раді. Тобто такий собі відкат за відкат.
Антощук подав судовий позов. За півроку Херсонський міський суд визнав недостовірною інформацію про вимагання відкатів, але не зобов’язав Гандзюк вибачатися.
У Катерини також склалися непрості взаємини з місцевими активістами, яких вона називає "сепаратистами" і "проросійськими провокаторами".
Один із них Кирило Стремоусов регулярно організовував акції під мерією, звинувачуючи Гандзюк у корупції.
Важлива деталь: у 2017 році Стремоусов очолив обласний Херсонський осередок Соціалістичної партії. А, як відомо, головою СПУ є одіозний екс-радник міністра внутрішніх справ Ілля Кива, який і зараз продовжує неофіційно співпрацювати з МВС.
Херсонські медіа вказують, що в 2013 році Стремоусов організовував низку проросійських акцій.
На ідеологічні погляди цього активіста вказує і його спроба захистити підозрюваного в сепаратизмі так званого депутата "Євпаторійської міської ради" Сергія Осьмініна.
5 квітня, коли затриманого везли в Херсонський суд, група людей за участі Стремоусова намагалася перешкодити руху конвою СБУ, кидаючись на авто.
До речі, самого Стремоусова після спроби визволити кримського сепаратиста ніхто не затримав. Уже після розголосу Головне управління Нацполіції в Херсонській області порушило кримінальну справу за фактом вищезгаданих подій.
Досудове розслідування триває досі.
А вже за місяць Стремоусов знову відзначився – вистрелив з травматичного пістолета в охоронця платного пляжу.
Сам Стремоусов одразу після замаху на Гандзюк записав відеозвернення і заперечив свою причетність до нападу. Як алібі заявив, що зараз перебуває в Німеччині. Водночас, додав, що в Гандзюк багато ворогів, бо вона "всю жизнь чота ляпала языком".
Активісти & поліція: хто кого?
Після акції протесту під Херсонською поліцією та прокуратурою та біля МВС у Києві правоохоронці згадали і про інші нерозслідувані напади в Херсоні.
Як розповів УП депутат Херсонської міськради від "Свободи" Євген Матковський, якого під власним будинком у квітні 2017 року побили двоє невідомих до струсу мозку, до нього раптом подзвонив новий слідчий. Сказав, що він тепер вестиме його справу і запросив у прокуратуру наново дати свідчення.
Херсонський журналіст Нікітенко, якого побили 18 червня, розповів УП, що очільник Херсонської обласної поліції Микола Цап раптом повідомив йому про "помилки в розслідуванні".
При тому, що одразу після нападу він упізнав своїх кривдників на фото нападників на одеського активіста, лідера "Автомайдану" Віталія Устименка.
До розслідування у своїй справі Нікітенко ставиться скептично. Спочатку його відправили на експертизу, щоб підтвердити, чи саме його кров була на асфальті. Потім слідчі поліції цілий місяць встановлювали, чи дійсно він журналіст, щоб відповідно кваліфікувати справу.
Разом з тим, вночі 17 серпня у Львові поліція затримала двох 20-річних юнаків, які розмальовували на стінах графіті з написом "Хто замовив Катерину Гандзюк?". Один з них поранив поліцейського під час затримання.
Спільнота підтримки Гандзюк звернулася до очільника МВС з вимогами пояснити, чому цілі опергрупи взялися за боротьбу з графітчиками. Стверджують, що "за три дні працівники поліції у двох інших містах намагалися затримати людей," які наносили трафаретні малюнки "Хто замовив Катю Гандзюк?", а 16 серпня в центрі Києва в "художників" нібито навіть стріляли.
Активісти проводять аналогію з часами Януковича, коли за графіті із зображенням тодішнього президента з червоною цяткою на лобі "художникам" присуджували тюремні терміни.
Мар’яна П’єцух
УП 100. Поза межами можливого
"Українська правда" представить свій другий в історії рейтинг лідерів — сотню українців, які роблять найбільший внесок в незалежність та майбутнє України.
