А у відповідь тиша. Чому Садовий не поспішає підтримувати Гриценка
На початку весни цього року дорогою, якою на роботу їздить президент Петро Порошенко, з’явився білборд з обличчями двох політиків – лідера партії "Громадянська позиція" Анатолія Гриценка та мера Львова Андрія Садового.
"Об’єднайтеся заради країни! Народ за вас", – було написано на щиті.
Хто автор та замовник цього борду – не відомо, але його фото Гриценко надіслав Садовому по месенджеру.
"Мені Гриценко скинув цей плакат і сказав, що є така народна ініціатива. Я йому щиро подякував. Але я нікому не давав права використовувати мій портрет і робити без мого відома будь-які рекламні площини", – коментував появу білборда мер Львова виданню Zaxid.net, співвласником якого є його дружина.
Водночас, як розповідають джерела в оточенні Садового, Гриценко надсилав цю картинку з написом: "Слушна думка". Але тоді мер Львова не відповів.
І промовчав Садовий не лише того разу.
Останні соціологічні дослідження показують, що Анатолій Гриценко має серйозні шанси потрапити до другого туру президентських виборів. Наприклад, результати опитування Київського міжнародного інституту соціології за квітень цього року вказують, що за Тимошенко готові проголосувати 16,1%, за Гриценка – 12,7%. За Садового – 3,3% виборців.
Але для того, щоб стати президентом, самої лише соціології замало. Гриценку потрібна не тільки підтримка електорату, але й допомога партнерів.
Простіше кажучи, щоб виграти вибори, лідеру "Громадянської позиції" необхідно об’єднати всіх можливих конкурентів навколо себе і стати єдиним кандидатом від опозиції. І саме цим він активно займається.
Самопомічні рейтинги
Гриценко був першим, хто почав обдзвонювати всіх опозиційних лідерів одразу після видворення з країни Міхеіла Саакашвілі в лютому цього року.
На екстрену зустріч для створення подальшого плану дій тоді прийшли: позафракційний нардеп та лідер партії "Народний контроль" Дмитро Добродомов, члени "ДемАльянсу" Василь Гацько та Мустафа Найєм, нардеп від "Самопомочі" Ірина Подоляк, "свободівець" Андрій Мохник, представник "Руху нових сил" Давид Сакварелідзе та член фракції "Батьківщина" Сергій Власенко.
Крім спільної заяви, де учасники засудили дії влади щодо Саакашвілі, домовитися про щось конкретне так і не вийшло.
На зустрічі дуже акуратно зачіпали тему майбутніх президентських виборів. Як переказували учасники, лише Власенко чітко сказав, що в першому турі виборів важливо не воювати один проти одного, а в другому підтримати одного кандидата. Звісно ж, він мав на увазі не присутнього Гриценка, а Тимошенко.
Читайте також
Але свіжа соціологія та наближення виборів давала Гриценку простір для дій. Він розпочав з об’єднання малих політичних груп.
Уже на початку травня до його партії влилася новостворена політична ініціатива "Альтернатива" екс-нардепа Єгора Фірсова. Попри свій молодий вік він уже встиг побувати в лавах "Удару" Віталія Кличка, пізніше став народним депутатом від БПП. Однак у 2016-му його позбавили мандату за вихід з фракції, оскільки Фірсов був обраним до парламенту за партійними списками.
Буквально кілька днів тому партія Гриценка разом з невеликим проектом "Народний контроль" Дмитра Добродомова оголосили про створення спільної політичної платформи "Народна довіра".
"Ми маємо наміри показати єдиного кандидата в президенти та його команду з претендентами на п’ять ключових посад. Це люди, що формують політику держави: глава СБУ, міністр оборони, голова Нацбанку, міністр закордонних справ та генпрокурор", – писав у своєму Facebook Добродомов.
Малі партії, вірніше, їхні лідери, поспішають об’єднатися з рейтинговим Гриценком. Тільки так у них є шанс стати серйозними суб’єктами політичних процесів, а в разі успіху – навіть претендувати на ключові посади в державі.
Однак, окрім незагартованих у політичних боях молодих проектів, інші політики не поспішають долучатися до команди Гриценка.
Наприклад, більш досвідчений позафракційний нардеп Віктор Чумак у розмові з УП висловив переконання, що поспішати узгоджувати єдиного кандидата потрібно не за за рік, а за місяць до початку виборів.
У "Русі нових сил" за відсутністі Саакашвілі планують проводити свій окремий праймеріз.
"Ми пропонуємо зробити між собою нормальний праймеріз і визначити ту людину, яка матиме найбільшу підтримку, і її потім підтримати. У цьому праймеріз можуть брати участь абсолютно всі демократичні кандидати", – пояснив УП представник РНС, позафракційний депутат Юрій Дерев’янко.
Але ці політсили – занадто дрібна риба для великої гри. Оскільки Тимошенко готується самостійно йти на вибори, найважливіший, хто наразі досяжний і потрібний Гриценку, – Садовий.
Якщо порівнювати з полем бою, то згадані вище партії – це лише автомати. А Садовий – уже щось схоже на невеликий танк. Хоча мер Львова не може похвалитися високим рівнем підтримки, але в його арсеналі є дуже важливі ресурси, що стануть у пригоді для людини, яка йде на вибори.
По-перше, у Садового вже зараз є власна фракції в парламенті, до якої входять 25 нардепів. На виборах до Верховної Ради в 2014 році партія "Самопоміч" набрала 10.97%, тоді як партія Гриценка 5%-й прохідний бар’єр не подолала і свого представництва в парламенті не має.
По-друге, це впізнаваність і репутація мера найтуристичнішого міста країни. Хоча технологічна історія із львівським сміттям і підпсувала йому особисті рейтинги, але приставка мер "найкрасивішого міста" нікуди не поділася.
По-третє, і найголовніше – готова партія з більш-менш розвиненими осередками в кожному регіоні України.
Для успішної кампанії все це дуже згодилося б Гриценкові. І в партії мера Львова не готові просто так віддавати свої козирі. Навіть з урахуванням достатньо високого рейтингу Гриценка, союз з "Самопоміччю" зараз потрібен більше саме йому.
"Самопоміч" чітко визначилася в тому, що братиме активну участь у президентських та парламентських виборах. З ким і як це буде – скажемо пізніше. Кожен має вже зараз відповідати за те, що робить. І створення різних блоків є знеціненням цього. Тому ми будемо йти своїм шляхом", – розповідає УП соратник Садового та лідер фракції "Самопоміч" Олег Березюк.
Щоб розібратися в ситуації, ми попросили двох ключових суб’єктів переговорів – Андрія Садового та Анатолія Гриценка – прояснити ситуацію.
Садовий кілька днів ігнорував наше прохання, а потім передав через свою прес-службу, що не готовий говорити на цю тему. І це попри те, що мер Львова зі спокійною душею говорив про Гриценка на близькому до нього медіа.
Натомість Гриценко, який зараз має соціологічну перевагу, без проблем розповів про своє бачення переговорів. Лідер "Громадянської позиції" із запалом пояснює, чому до президентських виборів демократичній опозиції необхідно бути разом і згадує, як усе почалося.
– Як взагалі почалися переговори щодо можливого об’єднання?
– Спочатку мова йшла не про єдиного кандидата. Мова була про те, що треба об’єднати ті політичні сили, які мають спільні програмні засади і життєві цінності, які розуміють, що нинішня влада веде країну до прірви, і це треба зупинити.
Такі розмови ведуться з березня минулого року. Цей процес починався із зустрічі чотирьох – це Міхеіл Саакашвілі, Андрій Садовий, Василь Гацько і я. Потім коло розширилося і долучилися "Народний контроль" – Дмитро Добродомов, "Європейська партія" – Микола Катеринчук, "Хвиля" – Віктор Чумак, потім "Альтернатива" – Єгор Фірсов, інші окремі депутати.
– Коли ви почали говорити про об’єднання під єдиного кандидата в президенти?
– У графіку перші вибори – це президентські. Якщо з цього середовища піде 5-10 кандидатів, які забирають одне в одного по відсотку чи півтора, це спрацює на те, щоб по факту залишити нинішню владу при владі.
Від самого початку я пропонував об’єднатися в партійному форматі. Тобто об’єднатися навколо партії, яка мала найвищий рівень підтримки людей. На той момент це була "Самопоміч", рейтинг якої був вдвічі вищий, ніж "Громадянської позиції", і рейтинг її лідера Андрія Садового був вдвічі вищий, ніж мій особистий.
Тоді я отримав від ради нашої партії мандат, що якщо буде згода на утворення однієї політичної партії, то як би це не було для нас боляче – ми були готові припинити діяльність "Громадянської позиції" і увійти в "Самопоміч".
Але спільної готовності не було. Я їх розумію, бо це люди, це ідеї, відносини. Тим більше "Самопоміч" – парламентська партія, вона має державне фінансування, тобто розвивається самостійно.
– Тобто Садовий тоді відмовив?
– Це не питання відмови. Лідери політичних сил відчували, що їхні люди не готові до цього. І це нормально, я нікому не дорікаю.
Після цього ми почали говорити про інше. Про те, що потрібно висунути одного кандидата, який напередодні виборів буде мати найбільший шанс на перемогу. Зійшлися поки на цьому і рухаємося в такому напрямку.
– Хто зараз бере участь у переговорах по єдиному кандидату?
– Садовий – "Самопоміч", "Народний контроль" – Добродомов, "Рух нових сил", "Альтернатива" Фірсова, "ДемАльянс", "Європейська партія" – Катеринчук, "Хвиля" Чумака. Це дуже непростий корабель. Але я зроблю все, щоб він вийшов в об’єднане плавання, щоб через іспити він пройшов успішно.
– Хто з усіх перерахованих виступає проти об’єднання?
– Щоб хтось сказав категорично проти, то такого не звучало. Були, скажімо так, подібні висловлювання від Віктора Чумака. Він говорить, що, мовляв, можна висунутися, а потім на якомусь етапі знятися з виборів. Але остання моя розмова з Віктором Чумаком була оптимістична.
Я вважаю, що з точки зору мобілізації, підтримки людей, залучення ресурсів, формування штабів, і для того, щоб не допустити роботи на взаємне знищення, – єдиний кандидат має бути визначений обов’язково до початку виборів.
– За яким принципом ви обираєте єдиного кандидата в президенти? Виключно за рейтингами і соціологією, чи є якийсь інший спосіб?
– Якщо ви питаєте, чи ми будемо брати участь у якихось конкурсах чи там у вигаданих у Facebook праймеріз, то такого не буде. Знаєте, у Facebook я вже кілька разів обирався президентом, а реально вибрали Порошенка. У Facebook "ДемАльянс" отримував по 40%, а електоральний рівень зовсім не такий.
Ті, хто голосують на дільницях, – абсолютно інша історія. Нам не треба заграватися у фейсбучний праймеріз. Нам треба йти до людей. І що далі від столиці – то краще.
– У вас зараз найвищий рейтинг серед опозиціонерів, тому вам легко говорити про об’єднання. Але якщо так станеться, що до осені рівень симпатії до вас впаде – і на фоні цього хтось інший серед вас виросте. Ви готові підтримувати іншу людину на президентських виборах?
– Я, здається, наголосив, що суть пропозиції про висунення єдиного кандидата чи злиття в одну потужну партію – цей весь список пропозицій я озвучував на початку березня минулого року, коли мій особистий рейтинг був нижчим за Садового вдвічі.
– Це було тоді, а зараз ви зможете підтримати когось іншого?
– Позиція залишається послідовною. Якщо станеться так, що в нашому середовищі буде людина, у якої шанс виграти вибори буде більшим, як у мене, то я точно не буду лежачим поліцейським і не стоятиму на шляху до нормального розвитку країни. Я підтримаю цю людину і стану в стрій, стану другим, третім чи п’ятнадцятим.
– Які ви ставите перед собою дедлайни щодо об’єднання?
– Формально виборча кампанія почнеться в грудні. Розуміючи масштаби кампанії, підготовку людей – спостерігачів, агітаторів – реально штаби треба розгортати вже з вересня. Це означає, що влітку фактично дедлайн. Бажано в червні.
***
Не під запис одразу кілька співрозмовників, що беруть участь у переговорах про висунення єдиного кандидата в президенти, досить скептично ставляться до швидкості цього процесу. За їхніми словами, можливо, домовитися вдасться ближче до осені.
Однак яким би не був запал деяких претендентів на президентство, історія української політики свідчить, що ймовірність висунення єдиного кандидата від опозиції вже в першому турі занадто мала.
Цьому безліч причин – починаючи від особистих амбіцій, закінчуючи банальною недовірою одне до одного.
Хоча, може, проблема просто в тому, що автори білборду з Гриценком і Садовим помилилися трасою. Напевно, картинку треба було вішати десь у Львові. Адресат все ж таки не той.
Роман Кравець, УП
