Контрольований вибір. Як Порошенко оновлює ЦВК
Історія з оновленням Центральної виборчої комісії має всі шанси стати одним із символів України часів президентства Петра Порошенка.
У ній було все: спроба президентського бліц-кригу, довгі кулуарні домовленості, публічні сварки, спроби "кинути" і противників, і друзів.
Навесні 2016 року, під впливом громадського тиску, у команді президента Порошенка заговорили про те, що старий склад ЦВК треба замінити. На той момент майже весь Центрвиборчком був "прострочений" на два роки.
Ця тема була тим дратівливішою, що очолював комісію Михайло Охендовський, який вірою і правдою служив Віктору Януковичу.
Порошенко довго не чіпав ЦВК, але коли в червні 2016-го врешті взявся за цю тему, то політичний клас злегка заціпенів від масштабу апетитів президента.
У першому списку кандидатів на місця в Центрвиборчкомі своїх людей не побачили 4 з 8 фракцій Верховної Ради, а квота президентської партії була більшою за квоти решти партій разом узятих.
Цілком прогнозовано, що така "пропозиція" Порошенка не мала шансів пройти через парламент, і питання ЦВК зависло в Раді ще на півтора роки.
23 січня 2018-го президент покликав до себе спікера парламенту Андрія Парубія, зібрав телевізійні камери та урочисто передав подання щодо нових членів ЦВК.
От тільки коли камери вимкнулися, підписаний документ Порошенко забрав, і жодних паперів Парубію так і не дали. Виявилося, що скликати журналістів президент встиг, а от зібрати в кандидатів усі необхідні документи – ні.
Список обраних
Оприлюднений 23 січня, одразу після зустрічі президента і спікера, список майбутніх членів ЦВК був кроком назустріч Раді.
У порівнянні з поданням 2016 року Порошенко додав кандидатів ще від двох фракцій. Загалом там було п'ятеро людей БПП, троє від "Народного фронту", по одному – від "Радикальної партії", "Відродження", "Самопомочі" та "Волі народу".
Партії ж "Батьківщина" та "Опозиційний блок" своїх висуванців не побачили і в оновленому переліку.
Натомість там значилося прізвище Надії Синиці, політична належність якої була незрозумілою. Співрозмовники УП на Банковій почали запевняти, що це – кандидатка "Народного фронту", натомість у керівництві самого НФ безапеляційно заявили, що вперше про таку людину чують.
Читайте такожВрешті, УП вдалося з'ясувати, що Синиця з'явилась у поданні президента стараннями першого заступника глави АП Віталія Ковальчука, який і курував питання оновлення ЦВК.
Як запевнили одразу кілька співрозмовників у коаліції, знайомих з перебігом переговорів, Синиця є доброю подругою депутатки Наталії Агафонової з "УДАРу". Але більш цікавим моментом стало те, що Синиця виявилась кумою депутатки ОБ Юлії Льовочкіної і працювала в сімейному банку Льовочкіних "Кліринговий дім".
Можна припустити, що таким чином АП намагалась дати ОБ квоту в ЦВК, формально її не даючи. Однак поки УП намагалася підтвердити це припущення, прізвище Синиці зникло з подання Порошенка.
Причиною цього стала активність "Батьківщини".
У 2016 році партія Юлії Тимошенко запропонувала Порошенку перепризначити за своєю квотою у ЦВК Жанну Усенко-Чорну. Тоді президент не включив цю кандидатуру, заявивши, що в новому складі Центрвиборчкому не буде "старих" кадрів.
Восени 2016-го Тимошенко подала Порошенку нову кандидатуру Андрія Євстігнєєва – адвоката й помічника депутата Бориса Тарасюка. Проте і йому не знайшлося місця в списку президента. Якщо Усенко-Чорну не включили, бо вона вже працює в ЦВК, то про Євстігнєєва на Банковій просто "забули".
Але Юлія Тимошенко негайно зібрала прес-конференцію та освіжила пам'ять президента, натякнувши, що з цього питання "дзвонять з усіх посольств".
І Порошенко її почув. Коли 5 лютого в Раду офіційно передали подання президента, то прізвище Євстігнєєва там було.
"Ну як би це виглядало, якби ми його не включили? Як-не-як, Тимошенко – один з лідерів президентського рейтингу, не вписати її кандидата в список ЦВК було б шкідливо нам самим. Вона ж би такий хай підняла на Заході, що ми його б не переслухали", – пояснює УП співрозмовник в оточенні президента.
Між іншим, до "західного" каналу зв'язку з Порошенком вдались і в "Опозиційному блоці", написавши відповідні листи до послів "Великої сімки". Тож цілком можливо, що скоро у Верховній Раді з'явиться додаткове подання президента з прізвищем кандидата від ОБ.
Чотирнадцятий (не) зайвий
Разом з тим, потрапляння представника партії в подання президента ще не означає призначення в ЦВК. Виглядає так, ніби в Порошенка є "домашня заготовка": як, з одного боку, не пустити небажаних кандидатів у Центрвиборчком, а з іншого – зняти з президента відповідальність за це.
Сумніватись у щирості намірів Порошенка пустити до ЦВК всі парламентські фракції змушує один факт. Коли 23 січня президент "передавав" спікеру Парубію своє подання, то в списку кандидатів було 13 людей. Рівно стільки ж, як і вакантних посад у Центрвиборчкомі.
Однак уже наступного ранку АП оновила список, додавши туди ще одного, шостого, кандидата від БПП – Олега Конопольського.
Більше того, співрозмовники в АП переконують: якщо ОБ узгодить одну кандидатуру і подасть Порошенку, то президент винесе її в Раду. І на 13 місць у ЦВК буде вже 15 кандидатів.
Для чого це президенту?
Відповідь дуже проста. У притаманному собі стилі Петро Порошенко "підвішує ситуацію". Адже коли з'являється ситуація невизначеності, то разом з нею виникає і можливість для торгу та "кидка" опонентів.
Якщо президент не домовиться з тією ж "Батьківщиною" чи "Самопоміччю", то банальним рейтинговим голосування з числа кандидатів у ЦВК можна виключити будь-кого "зайвого". При цьому квота президентської сили тільки виросте.
І головне – зроблено це буде не самим Порошенком, а Верховною Радою. З неї, мовляв, і питайте.
Цікава арифметика
Для того, щоб одноосібно контролювати ЦВК, необхідно витримати три умови. І президент Порошенко близький до їхньої реалізації.
Перша умова – мати свого голову Центрвиборчкому.
Як переконують УП в керівництві парламентських фракцій, орієнтовний кандидат на голову ЦВК вже визначений. Але, попри логічні сподівання, формально очолити комісію має не представник БПП, а делегат від групи "Воля народу" Тетяна Сліпачук.
Насправді, Сліпачук потрапила в список майбутньої ЦВК з подачі Петра Порошенка. "Воля народу" просто відгукнулася на його прохання і подала президенту його ж кандидатку.
Враховуючи, що власне президентська команда вже довгий час утримує групу Ярослава Москаленка від розпаду, то така готовність допомогти Порошенку цілком зрозуміла.
Крім того, Сліпачук має серйозний авторитет і репутацію в колах українських юристів.
"Кандидати БПП не злітають. Очолити ЦВК має хтось потужний і енергійний. Сліпачук добре для цього підійде", – пояснює співрозмовник з команди Порошенка.
Про те, що саме ця кандидатка має очолити ЦВК, УП розповіли і в керівництві НФ. Партія ж Яценюка для балансу отримає, швидше за все, другу ключову посаду в ЦВК – секретаря комісії. Це місце пророкують нинішній першій заступниці глави Мін'юсту Наталії Бернадській.
Друга умова – зібрати 8 з 15 членів ЦВК.
Для того, щоб Центрвиборчком ухвалив будь-яке рішення, за нього має проголосувати більшість від складу комісії – 8 членів.
Наразі БПП вже має одного свого члена ЦВК – Олега Діденка, якого призначено у 2014 році за квотою "УДАРу". Тоді ж до комісії потрапила й дружина екс-генпрокурора Олега Махніцького – Катерина. На її лояльність в АП також розраховують.
Зараз президент має шанс призначити в ЦВК додатково 5 або 6 людей за квотою БПП та згадану Сліпачук. У сумі виходить мінімум 8 членів Центрвиборчкому. А цього досить для ухвалення будь-якого рішення, навіть без згоди інших політичних сил.
Третя умова – 10 з 15 членів для кворуму.
Навіть якщо президент зуміє захопити одноосібну більшість у ЦВК, то йому потрібно заручитися підтримкою "сателітів", аби мати "стабільну десятку" для кворуму. Засідання ЦВК не може початися, якщо на ньому буде менше двох третин членів, тобто 10 людей.
За умови, що Порошенко контролюватиме 8-9 "своїх", йому досить буде домовитися з котроюсь із "малих" фракцій, щоб мати змогу розраховувати на "стабільну" роботу ЦВК навіть у критичних ситуаціях.
Роман Романюк, УП
