Гра Путіна та Медведчука. Чи буде розблоковано обмін полоненими
14 місяців Україна і бойовики не здійснювали обмін заручниками. Тепер, коли в ситуацію показово втрутився президент Росії Володимир Путін, питання може зрушити з мертвої точки.
Хоча між сторонами досі існує багато протиріч.
У чому головна проблема, коли і на яких умовах може відбутися обмін – з'ясовувала "Українська правда".
Увечері 15 листопада президент Росії Володимир Путін здійснив камінгаут. Він вперше публічно подзвонив ватажкам бойовиків на Донбасі – Олександру Захарченку та Ігорю Плотницькому.
Прес-служба Кремля повідомила, що в телефонній розмові йшлося про розблокування обміну заручниками.
"Керівники "ДНР" і "ЛНР" підтримали ініціативу, зазначивши, що ще належить додатково опрацювати це питання з представниками української сторони", – йшлося в повідомленні прес-служби Путіна.
Розмові з ватажками бойовиків передувала "випадкова" зустріч Путіна зі своїм кумом та офіційним переговірником Мінської гуманітарної групи з боку України Віктором Медведчуком. Зустріч відбулася на відкритті реконструйованого монастиря у Підмосков'ї. Діалог Путіна зі своїм кумом показали всі державні російські ЗМІ:
– Володимире Володимировичу, можна звернутися з проханням про долі людей, які сьогодні перебувають по обидва боки лінії зіткнення на сході в умовах позбавлення волі? Ситуація склалася так, що сьогодні рівно 14 місяців, як не відбувається обмін.
Медведчук пояснював на камери, що за Мінськими угодами обміни мають відбуватися за формулою "всі на всіх", але сьогодні цей принцип не можна реалізувати. Особливо щодо тих, кого притягують до відповідальності за особливо тяжкі злочини. Путін відреагував на пропозицію свого кума миттєво:
– Я зроблю все, що від мене залежить, поговорю і з керівництвом "Донецької республіки", і "Луганської республіки". Сподіваюся, що те, що ви пропонуєте, буде реалізовано, якомога швидше.
Уже наступного дня прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков намагався пояснити, що Путін "не має можливості давати комусь доручення там, бо це республіки, які живуть самостійним життям".
Але Пєскову довелося визнати, що Путін "ніколи не приховував, що в нього є можливість звертатися з закликами… (вплив) не безмежний, але певний".
"От саме цим впливом і користується Путін", – виправдовувався прес-секретар російського президента.
Але вже за тиждень після розмови Путіна з ватажками бойовиків в окупованій Луганщині шістьом українським заручникам у присутності камер дозволили поговорити телефоном з рідними.
Ввечері 22 листопада це відео оприлюднила російська "Новая газета". Усі полонені під час спілкування сказали, що ОРЛО готує їх до обміну.
Чому Путін, який завжди заперечував свій вплив на ватажків бойовиків, вирішив вийти з тіні? Цьому є декілька пояснень.
По-перше, для України і безпосередньо для президента Петра Порошенка обмін полоненими - це слабке місце і цією темою Путін може маніпулювати.
По-друге, перед президентськими виборами в Росії, які мають відбутися 18 березня 2018 року, Путін почав культивувати образ захисника звичайних громадян.
По-третє, це можна розцінювати як ще одну спробу покращити образ на зовнішній арені. Чи навіть в Україні – виступити таким собі "миротворцем" і розпочати торги.
Перші спроби в цьому напрямку Путін зробив, коли на словах погодився на введення миротворчого контингенту на Донбас, щоправда на невигідних для України умовах. Росія навіть внесла відповідну резолюцію до ООН.
Далі Путін відпустив лідерів кримськотатарського народу Ільмі Умерова та Ахтема Чийгоза. Водночас так і не відомо, на які поступки пішов президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган, який виступав посередником у переговорах про видачу Києву кримських татар.
Українські дипломати, з якими спілкувалася УП, впевнені: найближчим часом Путін буде використовувати позитивні приводи задля торгу з Заходом.
Взимку ЄС має вчергове ухвалювати рішення про економічні санкції проти Росії. Крім того, за оцінками співрозмовників УП, не виключено, що предметом торгу може стати повернення Росії до ПАРЄ, де її позбавили права голосу в квітні 2014 року.
Деякі учасники процесу вважають, що ЄС навряд послабить санкції, а от повернення Росії в ПАРЄ цілком імовірно.
Роль Медведчука
"Українська правда" намагалася отримати коментар щодо обміну заручниками у Віктора Медведчука, але він не знайшов часу на спілкування.
Коментуючи свою поїздку для інших ЗМІ, Медведчук повідомив, що всі переговори про обмін заручниками він веде "за дорученням президента України Петра Порошенка".
"Усі списки, умови переговорів узгоджуються саме ним. Рішення про обмін ухвалює президент України. Умови обміну, які я запропонував 15 листопада, – 306 на 74 – також узгоджено з президентом України", – наводять слова Медведчука на сайті його політичного проекту "Український вибір".
Джерела УП, знайомі з ситуацією, підтверджують ці слова. Медведчука включили до групи переговірників щодо обміну полоненими на вимогу ватажків бойовиків у 2014 році.
За оцінками СБУ, з початку російської агресії загальна кількість звільнених осіб та тих, чиї тіла ідентифіковано й вивезено з зони АТО, становить 3136 осіб.
З 2015 року до тепер в рамках Мінської групи вдалося звільнити 85 людей. Завдяки участі у групі Медведчук отримав особливий статус і значимість в українській політиці. І, напевно, має цим скористатися на власний розсуд.
Промоцію Медведчуку здійснює і сам Путін. Влітку на прес-конференції він назвав свого кума "українським націоналістом": "У Медведчука є власні переконання. Я вважаю, що він український націоналіст. Хоча йому і не подобається таке визначення, він вважає себе освіченим патріотом України", – заявив президент РФ.
Тільки Медведчук має ексклюзивне право здійснювати прямі перельоти з Києва до Москви, попри припинення авіасполучення між Україною та Росією.
Голова СБУ Василь Грицак восени 2016 року навіть захищав право Медведчука літати в Росію з України власним літаком.
У вересні 2017-го виявилося, що в СБУ є справа про літак Медведчука, а точніше – щодо "незаконного перетину держкордону одним з колишніх керівників СБУ" (йдеться про Валентина Наливайченка), який разом з Медведчуком кілька разів літав до РФ без проходження прикордонного та митного контролю.
Можливість вільно літати з Києва до Москви, за інформацією джерел УП, дозволяє Медведчуку просувати і свої бізнес-інтереси.
Про списки і ситуацію
Питання обміну полоненими – ключове на переговорах у Мінську від самого початку роботи Тристоронньої контактної групи з врегулювання ситуації на Донбасі.
Повільно, але сторонам час від часу вдавалося домовлятися про обміни. Останній обмін відбувся у вересні 2016 року. Тоді бойовики віддали Володимира Жемчугова, який втратив зір, слух і обидві руки внаслідок вибуху, та Юрія Супруна. За них бойовикам повернули чотирьох осіб.
Але з того часу обмін заблоковано.
Спочатку на це були політичні причини. Росія чекала на результати виборів у європейських країнах та США. Тоді шанси у проросійських кандидатів були великі, їхня перемога могла змінити позиції Росії у світі та в переговорах з Україною.
А потім каменем спотикання стали саме списки.
Під Мінські домовленості бойовики намагаються повернути осіб, які не причетні до подій на Донбасі і засуджені за кримінал чи вбивства.
Особливо бойовики вимагали видачі їм "беркутівців", які чекають на рішення судів за події на Майдані. Українська сторона категорично відмовляється віддавати таких людей.
У списках бойовиків на обмін також були ті, хто відмовляється повертатися на окуповані території. Щоб представники бойовиків могли пересвідчитися в цьому, було проведено верифікацію. Але і це не змогло розблокувати обмін.
За свідченнями очевидців, самі засідання гуманітарної підгрупи Тристоронньої контактної групи – це постійний батл з вимотуванням нервів опонентами.
Після розіграної Медведчуком і Путіним публічної вистави з'явилося сподівання, що до нового року обмін таки відбудеться.
Але поки ні українська сторона, ні бойовики не називають конкретної дати.
За інформацією УП, цей процес, зокрема, ускладнюється тим, що далеко не по всіх людях, яких бойовики хочуть повернути на окуповані території, винесено вироки українськими судами. Отже, про помилування не може йтися.
На поетапний обмін тих, кого влада може віддати зараз, бойовики не погодилися, каже українська сторона.
Між сторонами відсутня довіра. У Києві переживають, що бойовики можуть віддати не тих людей, кого намагається повернути Мінська група. У підвалах та за ґратами перебувають і військові, затримані ще під час активної фази війни, і мирні мешканці, яких арештували за сфабрикованими справами. Серед них і науковець Ігор Козловський.
Але хто саме повернеться – поки невідомо.
Ускладнює ситуацію й те, що поки тривають переговори, у Росії, на окупованих територіях, а тепер і в Білорусі, яка є майданчиком для мирних переговорів, затримують нових українських заручників.
Та попри це, учасники процесу сподіваються, що, крім обміну заручниками з окупованими територіями, до президентських виборів можуть звільнити когось із політв’язнів, яких утримують на території Росії.
Вихід Путіна і Медведчука з тіні, очевидно, є тонкою грою обох. Але співрозмовники УП в один голос заявляють, що головне – повернути українців додому.
Заради цього можна вести переговори "і з чортом лисим".
Оксана Коваленко, УП
