Усі на одного. Чи має шанси втриматись Артем Ситник

"Є час збирати каміння, а є час його розкидати. І зараз – час розкидати", – такою біблійною цитатою відповів "Українській правді" депутат Антон Геращенко на запитання про те, як глава МВС Арсен Аваков та весь "Народний фронт" будуватимуть свої відносини з НАБУ.

Цю фразу було сказано на з’їзді "Народного фронту" 11 листопада, тобто через два тижні після затримання детективами Антикорупційного бюро сина Авакова Олександра.

Фактично, цей момент можна вважати поворотним, адже одночасно з тим, як син міністра їхав до ізолятора, НАБУ втрачало свого останнього сильного партнера серед української влади.

Звичайно, непублічно, але саме Аваков залишався останнім серед "стовпів" чинної системи, хто допомагав Бюро. І чисто технічно, як-от "швидкою" під час суду над Насіровим, і стратегічно, скажімо, в питанні просування Антикорупційного суду.

Після затримання сина міністра і ця крихка конструкція розсипалася.

НАБУ опинилося сам на сам з об’єднаним фронтом своїх противників. Тож анонсоване Геращенком "розкидання каміння" не змусило себе довго чекати.

Менше ніж за тиждень директору НАБУ Артему Ситнику створили кілька публічних проблем, одна серйозніша за іншу.

Тож тепер, фактично, питання стоїть руба – чи вдасться директору НАБУ втриматися на посаді.

Проблема перша – НАЗК

Про те, що в Артема Ситника почнуться проблеми з НАЗК, УП стало відомо 2 листопада. Симптоматично, що розповіли про них якраз співрозмовники в оточенні глави МВС Авакова.

Насправді історія ця почалася значно раніше.

15 травня:

Журналісти "Наших грошей" випустили матеріал, де йшлося, що глава НАЗК Наталія Корчак користується автомобілем Skoda Octavia A7, але в декларацію його не внесла.

Ніхто з правоохоронців особливої уваги на цю інформацію не звернув. У НАБУ були значно важливіші справи, та й вартість авто Корчак була зіставна з самими тільки преміями, які керівники НАЗК виписують собі "за інтенсивність праці".

7 липня:

Паралельно з цим розвивається інша історія, де претензії висуваються уже до глави НАБУ Ситника. 7 липня НАЗК отримало звернення, що в Ситника може бути конфлікт інтересів. Мова була про справу, яка до Корчак не мала стосунку. Суть її зводилась до того, що начебто, в одному з позовів Ситника як фізичну особу в суді представляв не найнятий юрист, а начальник юридичного управління НАБУ Ігор Ярчак.

Щоправда, згадана інформація пролежала у відомстві Корчак без руху більше двох місяців.

18 вересня:

Тільки цього дня НАЗК направило в НАБУ перший запит про надання відповідних документів.

5 жовтня:

За 2,5 тижні Ситник листом відмовив у наданні запитуваних паперів. Позиція НАБУ в цій ситуації загалом дуже логічна. Ситник був залучений у справу, де його представляв Ярчак, не як Артем Ситник, а як директор НАБУ. Відповідно, і його репрезентантом у суді був юрист Бюро.

І воно було б нічого, якби не дві деталі.

Перша – трактувати наявність конфлікту інтересів не є компетенцією НАБУ. Це може робити лише НАЗК, яке для цього і створювали.

Друга – того ж дня НАБУ відкрило кримінальне провадження про незаконне збагачення Корчак. Основою справи стали матеріали згаданого сюжету від 15 травня.

25 жовтня:

НАЗК відправляє другий запит у НАБУ.

27 жовтня:

Через два дні НАБУ за підписом Ситника повторно відмовляє відомству Корчак.

30 жовтня:

А ще через три дні детектив викликає керівницю НАЗК на одразу три допита 7 листопада: на 9:30, 11:30 та 14:30.

У цей період відбувається затримання Авакова-молодшого, яке, як відомо, дуже зіпсувало відносини Ситника і глави САП Назара Холодницького. Обидва керівники антикорупційних органів звинувачували одне одного у зраді, зливі й роботі на владу.

1 листопада:

У день, коли Олександру Авакову обирався запобіжний захід, керівник САП надсилає в НАБУ листа з вимогою негайно віддати всі матеріали справи Корчак в Антикорупційну прокуратуру і не проводити жодних дій у провадженні без дозволу процесуальних керівників.

Співрозмовники у САП пояснили УП таку позицію Холодницького небажанням потрапити в ситуацію, коли "один конфлікт інтересів Ситника породив наступний", що, мовляв, поставить під питання справу проти Корчак.

Того ж дня НАЗК надсилає третій запит у НАБУ.

3 листопада:

Через два дні НАЗК нарешті отримує відповідь. Хоча в Корчак все одно залишаються незадоволеними "повнотою наданих документів".

9 листопада: 

Як переконують у САП, цього дня без погодження з прокурором детектив НАБУ таки проводить допит Корчак.

10 листопада:

Стається казус у квартирі свекрухи Корчак, яка закрила детектива, котрий привіз їй повістку.

13 листопада:

НАЗК таки виписало Ситнику протокол про адмінправопорушення. Здавалося, що цим  ситуацію нарешті вичерпано, і глава НАБУ піде в суд. Тим паче, що відповідний прецедент уже був, коли НАЗК звинуватило працівницю НАБУ в конфлікті інтересів через те, що вона читала лекції. Тоді Бюро пішло в суд і виграло справу.

Але цього разу сталося дещо набагато цікавіше.

14 листопада: 

Керівниця департаменту НАЗК, який відповідав за перевірку декларацій, Ганна Соломатіна виступила з сенсаційними заявами.

За її словами, агентство повністю контролює влада через "куратора" з АП. Соломатіна розповіла, що НАЗК узгоджує з Банковою проекти рішень щодо перевірки декларацій різних чиновників, і що саме в АП визначають, хто отримає позитивний, а хто негативний висновок агентства.

Справу через корупцію у відомстві Корчак починає розслідувати НАБУ, хоча Соломатіна переконує, що раніше безрезультатно віддавала всі документи в Генеральну прокуратуру.

15 листопада:

Холодницький листом вимагає від Бюро надати САП усі матеріали цієї справи.

16 листопада:

Наступного дня замість матеріалів справи очільник САП отримує запрошення в НАБУ, де "в робочий час" зможе з ними безперешкодно ознайомитися.

І це було б у чомусь навіть дотепно, якби не було так тривожно.

Війна між трьома новоствореними органами наочно засвідчила, що Україна стоїть на порозі провалу антикорупційної реформи.

І до того паралітичне НАЗК, яке так і не спромоглося почати повноцінну роботу, отримало просто нищівний удар. Після викривальних заяв Соломатіної та інших працівників, агентство фактично втратило рештки довіри суспільства.

Якщо навіть частина висунутих звинувачень виявиться правдою, то керівникам НАЗК разом з "кураторами" з АП доведеться "сісти".

А це означає, що система електронного декларування, на яку покладали так багато сподівань, запрацює дуже нескоро. Якщо запрацює взагалі.

Не менш тривожно виглядає і міжусобна боротьба між НАБУ і САП.

Якщо нинішня динаміка їхніх "стосунків" збережеться, то це поставить під питання роботу їх обох. Адже зрозуміло, що "збивши" одного керівника з антикорупційної пари, влада прийде і по другого.

А те, що система серйозно взялася за Ситника, уже не викликає сумніву.

Проблема друга – ГПУ

У протистоянні Ситника і Корчак для першого найбільшою загрозою стане сплата штрафу і можливе звільнення. Однак колишні "партнери" з НФ підготували для директора НАБУ ще один сюрприз.

13 листопада:

Сайт "Обозреватель" оприлюднив аудіозапис, на якому людина з голосом, схожим на голос Ситника, розповідає кільком співрозмовникам деталі проваджень, які веде НАБУ.

Майже миттєво цю публікацію підхопили всі спікери НФ і стали поширювати в соцмережах.

15 листопада:

З уривком цього запису на засідання антикорупційного комітету Ради прийшов депутат Антон Геращенко, який звинуватив Ситника у порушенні трьох статей Кримінального кодексу: розголошенні державної таємниці, розголошенні таємниці слідства та перевищенні службових повноважень.

За даними УП від співрозмовників у правоохоронних колах, розмова Ситника з журналістами таки справді мала місце. Її запис весь цей час лежав в СБУ, куди його, що важливо, начебто передав один з учасників зустрічі.

"СБУшники влітку показували цей запис Холодницькому: от, мовляв, послухай, що про тебе Ситник думає. А кілька днів тому їм прийшла команда зливати його в інтернет", – розповів співрозмовник.

Прес-служба НАБУ чи сам Ситник за ці дні ніяк офіційно не прокоментували звинувачення, які озвучив Геращенко. З неофіційних джерел УП відомо, що в НАБУ хотіли вийти з заявою про те, що Ситник мав дозвіл на розкриття цих даних, але таку ідею "зарубали" в САП.

У Холодницького нагадали, що в згаданих справах була пряма заборона прокурора не розголошувати даних слідства, тож без його рішення нічого розсекретити не могли. А такого дозволу начебто не було.

Тим часом ситуація набула загрозливих рис.

Поки Ситник перебуває у відрядженні в Португалії, Генеральна прокуратура вже відкрила кримінальне провадження проти нього.

При тому, розслідування ведеться за найтяжчою з озвучених Геращенком статей – розголошення державної таємниці (частина 1 статті 328 Кримінального кодексу). Хоча з заявою в ГПУ звернулась інша представниця НФ Олена Масоріна.

У принципі, це може бути класичним прокурорським трюком, коли провадження відкривають за важчою статтею, щоб легше було отримати дозволи на прослуховування, обшуки й решту оперативно-розшукових дій.

Бо, скажімо, за статтею про розголошення таємниці слідства покарання передбачено у вигляді штрафу.

Крім того, у ГПУ є ще одна справа проти детективів НАБУ в так званій "справі про прослуховування". Співрозмовники УП запевняють, що вже готові три підозри по цьому провадженню: детективу, начальнику відділу та керівнику головного підрозділу детективів Андрію Калужинському.

Якщо додати до цього ще й нові заклики президентської команди нарешті обрати аудитора НАБУ – то картина стане геть невеселою.

Раніше цим питанням у команді Порошенка займався Ігор Кононенко, але двічі схибив у сесійній залі. Як тепер стало зрозуміло, "допомагав" йому в цьому саме Аваков.

Тепер же, коли "дружба" глав МВС і НАБУ закінчилася, – хто завадить БПП провести потрібного їм аудитора для відомства Ситника?

Консолідація системи в питанні Ситника нагадує пісню зі старого радянського фільму "Хто на новенького?" Від самого початку створені антикорупційні органи були певною загрозою. Але для правлячої верхівки ця загроза була ще туманною, далекою.

Але коли нові антикорупціонери, що називається, на драйві, почали підбиратися дедалі ближче, аж до приходу по сина Авакова чи відкриття справи про "Кузні" Порошенка, то контури загрози стали більш ніж реальні.

Але проблема, якщо не трагедія, НАБУ загалом і Ситника зокрема в тому, що воюючи з системою не можна допускати так багато несистемних кроків.

Не можна воювати з Банковою і ходити туди. Не можна приходити по сина міністра і сподіватися, що він і далі допомагатиме тобі. Не можна зливати дані про авто Холодницького і сподіватися, що він тобі віритиме.

Бо як точно казав Порошенко у своєму посланні до парламенту, коли воюєш з системою, то опір у неї системний.

І поки ти думаєш, що дружиш з кимось із влади, твій "друг" насправді просто "збирає каміння" для потрібного моменту.

Роман Романюк, УП