Південний Судан та українська зброя. Що відомо про новий "збройний" скандал?
"Новий звіт Amnesty International наводить докази причетності України до незаконного постачання зброї до Південного Судану, де її використовують для вбивств тисяч мирних жителів", – таке повідомлення поширила правозахисна організація Amnesty International Ukraine у понеділок, 25-го вересня, на своїй сторінці у Facebook.
Державна компанія "Укрінмаш" дуже швидко заперечила факт постачання зброї та взагалі існування подібного контракту.
"Укрінмаш" ніколи не постачав згадану в контракті зброю до Південного Судану. Контракт був підписаний і не виконаний, і не відбувся, і не відбудеться… договір був нікчемним, і не відбувся. Не було отримано експортної ліцензії", – заявив представник компанії.
Чи дійсно Україна мала контракти на постачання зброї до Південного Судану та що насправді мали на увазі представники правозахисної організації? "Українська правда" розбиралася в ситуації.
Відома міжнародна правозахисна організація Amnesty International (АІ) у своєму звіті "FROM LONDON TO JUBA" вказує на факти укладання контрактів на поставку великої партії зброї на загальну суму 169 мільйонів доларів до Південного Судану.
При цьому автори цього звіту прямо зазначають: Amnesty International не змогла визначити, чи частину, чи всю зброю, перелічену в цих документах, було доставлено до Південного Судану.
Аналізуючи наявні документи, автори звіту визначили схему, за якою планувалося продати українську зброю до Південного Судану. У цій схемі задіяні три компанії: українська "Укрінмаш", британська S-Profit та International Golden Group (IGG) з Об'єднаних Арабських Еміратів.
Разом з тим АІ у повідомленні на своєму сайті вказує, що доповідь зосереджена на ролі саме британської компанії.
За документами, виявленими АІ, на початку 2014 року уряд Південного Судану підписав угоду з IGG – одним із найбільших приватних постачальників озброєнь Близького Сходу.
У квітні та червні 2014 року уряд Південного Судану надав цій компанії сертифікати кінцевих споживачів (СКС). Це документи, якими підтверджується кінцевий одержувач зброї (у цьому випадку – Міноборони Судану) та визначається партія зброї (тип та кількість).
У квітневих документах визначалася партія зброї на суму $46 мільйонів та застосовувалася схема поставки, яку оприлюднила АІ, тобто за участі британського посередника.
У червні 2014 року партію зброї було значно розширено, а вартість контракту склала вже $169 мільйонів. При цьому британського посередника АІ вже не згадує.
Уже 14 серпня між українською державною компанією "Укрінмаш" та IGG було підписано контракт на поставку цієї партії зброї.
Пізніше – 22 жовтня 2014-го "Укрінмаш" уклав угоду з S-Profit, якою визначається продаж зброї на суму $3,66 мільйонів.
"АІ не бачила повної документації, яка показує, що S-Profit згодом придбала всю зброю, перелічену в СКС за квітень 2014 року. Проте АІ побачила угоду між "Укрінмашем" та S-Profit від 22 жовтня 2014 року, згідно з якою S-Profit погодилася виплатити 3,66 млн доларів США для придбання гранат для гранатометів 15000 ПГ-7ВЛ РПГ та 15000 ПГ-7ВЛ: однакової кількості та видів боєприпасів для РПГ, як зазначено в квітневому та червневому 2014 р. сертифікатах кінцевих споживачів, а також у контракті IGG-"Укрінмаш" про постачання до Південного Судану", – йдеться у звіті АІ.
"По цим договорам нам не відомо, чи була доставка зброї чи ні, – розповіла в коментарях УП речниця Amnesty International Ukraine Марія Гур'єва. – Але є факт, що ці договори було підписано, і по документах видно, що "Укрінмаш" знав про кінцевого отримувача зброї – Південний Судан, куди зброю продавати не можна.
По суті, це "заковика" у самому факті підписання договорів, цього не можна було робити. Звіт стосується більш широкого питання. Зокрема, британського законодавства, яке дозволяє різним компаніям дуже просто реєструватися в Британії і бути залученими до нелегальної діяльності".
Також у звіті вказується на непрозорість британської компанії, яка має номінальних директорів та не має жодних ознак присутності за адресою реєстрації у Лондоні.
З інших документів АІ побачила зв’язок британської компанії з приватною українською – "Техімпекс".
Зокрема, у деяких випадках комерційна кореспонденція на папері "Техімпекс", підписана генеральним директором "Техімпекс", дублюється на папері S-Profіt з таким же текстом, але підписана Заборою (громадянин України Артем Забора, директор S-Profіt – УП).
"У справі про угоду з Південним Суданом надійне джерело повідомило, що до переговорів між співробітниками "Укрінмаш", IGG та уряду Південного Судану в Абу-Дабі, представники "Техімпекс" наполягали на включенні S-Profіt як посередника з продажу зброї за завищеними цінами з різницею цін, що нараховуються для бенефіціарів S-Profіt, а не українського бюджету. За відсутності платіжної документації "Міжнародна амністія" не змогла це підтвердити", – йдеться у звіті.
У підсумку автори звіту рекомендують британській владі перевірити діяльність компанії S-Profіt на предмет можливого порушення британського законодавства про експортне регулювання.
Справа у тому, що у 2011 році ЄС запровадив ембарго на постачання зброї до Південного Судану. Через це британським компаніям заборонено долучатися до постачання зброї до цієї африканської країни.
Також автори звіту вказують на те, що залучення української компанії до перспективних поставок зброї до Судану суперечить міжнародним зобов'язанням України.
Українській владі АІ рекомендує:
– негайно припинити пряме або непряме постачання, продаж або передачу зброї, боєприпасів, військових транспортних засобів та будь-яких інших видів військової допомоги, включаючи технічну та фінансову допомогу, технічне обслуговування та навчання для Південного Судану;
– якнайшвидше ратифікувати Договір про торгівлю зброєю.
В українському офісі АІ "Українській правді" розповіли, що через історію з продажем зброї до Південного Судану Україні загрожують репутаційні втрати.
"Україна на всіх рівнях всіляко декларує свою відданість правам людини, неприпустимість подібного роду торгівлі зброєю, – пояснює речниця Amnesty International Ukraine Марія Гур'єва. – Коли в ООН обговорювалося накладання ембарго на торгівлю з Суданом, посол України чітко говорив про те, що важливо накласти це ембарго, важливо припинити торгівлю зброєю з Суданом, бо наплив зброї сприяє більшій кількості жертв серед мирного населення. Плюс ЄС має заборону на торгівлю зброєю з Південним Суданом. Україна, підписавши Угоду про асоціацію, теж має відповідні зобов’язання".
Ще влітку 2015 року США порушили питання збройного ембарго на Радбезі ООН. Однак достатньої підтримки ця ініціатива так і не знайшла.
Історія питання
Інформація про продаж та поставку Україною зброї до Південного Судану з’являлася і раніше. Частину таких повідомлень Київ спростовував, частину – наразі підтверджено офіційно.
Так, ще до здобуття Південним Суданом незалежності у 2011 році, Україна продала до країни кілька десятків танків Т72М1 та легке озброєння.
У 2012-му АІ також закидала Україні, що продані до Південного Судану танки використовувалися для розпалювання конфлікту.
Також з оприлюднених наприкінці 2010-го документів WikiLeaks випливало, що захоплене українське судно Faina везло зброю саме до Південного Судану. Офіційний Київ це заперечував.
В останні роки до цієї африканської країни вітчизняні компанії поставляли стрілецьку зброю та гелікоптери. Про це офіційно звітувала служба експертного контролю. Цю інформацію також використали у звіті АІ.
Після продажу Південному Судану вертольотів своє невдоволення офіційному Києву висловили європейці.
В "Укрінмаші" не змогли прокоментувати "Українській правді" інформацію про продаж Південному Судану вертольотів та кулеметів.
Натомість там запевнили, що зазначені у звіті контракти за квітень та червень 2014 року не було виконано. Тобто поставка до Південного Судану згаданої партії зброї не відбулася. Причина – не отримали ліцензію на експорт зброї.
Щодо оприлюднених документів – сертифікатів кінцевого споживача, то подібні папери надходять до компанії у великій кількості, і далеко не всі з них перетворюються на контракти та поставки зброї, переконують в "Укрінмаші".
"Спочатку до нас надходить запит, ми запитуємо: "Хто ви такі?" Вони дають сертифікат кінцевого споживача. Після цього ми починаємо розмову, надаємо ціни. Якщо ціни влаштовують обидві сторони, тоді підписується контракт. Після цього починаються "танці": чи можна поставити, чи там немає терористичних організацій, потрібно отримати дозвіл від служби експертного контролю, дозвіл СБУ, дозвіл "Укроборонпрому", визначається загальний дозвіл.
Таких пакетів документів заходять сотні. Цей конкретний контракт був не виконаний, просто не почав виконуватися. Він був визначений закритим. Служба експертного контролю відмовила в постачанні зброї до Південного Судану. Україна сама відмовила у постачанні зброї", – пояснив УП один з керівників "Укрінмашу".
В "Укрінмаші" переконують, що надали вичерпні відповіді авторам звіту АІ.
Натомість у самому звіті вказано, що ані "Укрінмаш", ані Держслужба експертного контролю ситуацію не прокоментували.
Також співробітники "Укрінмашу" пов’язують "скандал" щодо нібито поставки Україною зброї до Судану з інформаційними атаками, за якими може стояти Росія.
У цьому контексті згадують нещодавню фейкову історію з "продажем" Україною до КНДР ракетних двигунів.
Примітно, що подібні "скандали" з’явилися після того, як Сенат США у бюджеті на 2018 рік передбачив $500 млн військової допомоги Україні, включаючи летальну зброю оборонного характеру.
А публікація звіту АІ збіглася в часі з оприлюдненням звіту ООН щодо порушення прав людини у Криму.
Чому саме зараз з’явився звіт щодо контрактів 2014 року? Цього в українському офісі Amnesty International чітко пояснити не можуть.
"Ми до цього звіту ніякого стосунку не мали. Цей звіт готували дослідники АІ, які територіально перебувають у Лондоні", – відповіла Марія Гур'єва.
Про оприлюднену АІ схему можливого постачання зброї до Південного Судану в Україні стало відомо ще наприкінці 2014-го. Журналісти програми "Гроші" повідомили, що британську компанію S-Profit хочуть використати для відмивання грошей при поставці зброї до Південного Судану.
Тоді один з колишніх керівників "Укрінмашу" Анатолій Майборода (очолював компанію у квітні-вересні 2014-го – УП) розповів журналістам, як його заступник та представник компанії "Техімпекс" пропонували йому участь у схемі, за якою зброю до Судану мали продати за зниженою вартістю.
Відповідний контракт погодив його попередник. Нібито за цією схемою на рахунках британської компанії мали осісти $150 мільйонів.
Чи стала оприлюднена журналістами у 2014-му інформація підставою для перевірки контрактів вітчизняними правоохоронцями – невідомо.
На момент публікації цього матеріалу жоден з представників вищого керівництва країни не відреагував на звіт Amnesty International.
Поки що позицію влади представляє багаторічна речниця Порошенка Ірина Фріз, яка назвала звіт абсурдним.
Олексій Братущак, УП
