Громадянин світу. Чому Порошенко забрав у Саакашвілі український паспорт

Два роки, один місяць і 26 днів. Рівно стільки часу колишній президент Грузії Міхеіл Саакашвілі був володарем темно-синього паспорта з гербом України.

Новину про припинення українського громадянства Саакашвілі вдень середи, 26 липня в акаунті у Facebook поширив народний депутат від фракції "Радикальної партії Олега Ляшка" Ігор Мосійчук.

За кілька годин з'явилося й офіційне повідомлення Державної міграційної служби з цього приводу.

Сухий канцелярський текст у п'ять абзаців від ДМС мало що пояснював. У повідомленні зазначалося, що президентом Петром Порошенком видано указ про припинення громадянства.

З третьої години дня, а простіше кажучи, після того, як з'явилося повідомлення Мосійчука в Facebook, журналісти "Української правди" і багато наших колег з інших видань намагалися зв'язатися з посадовими особами, прес-службою Адміністрації президента для додаткових коментарів – але ніхто не піднімав слухавки.

Тексту указу про припинення громадянства досі немає на сайті президента України. Увечері Порошенко у своєму Twitter привітав київське "Динамо" з перемогою над швейцарським "Янг Бойз", але жодним чином не обмовився про Саакашвілі.

УП вдалося з'ясувати, що Саакашвілі міг втратити громадянство через те, що під час заповнення відповідних документів не вказав інформації про судимості.

"Він втратив громадянство, бо під час заповнення документів на отримання українського громадянства написав, що не має судимості, а насправді мав – по ньому кілька тяжких справ у Грузії", – зазначив УП співрозмовник в оточенні Порошенка.

Саакашвілі озвучив свою позицію лише під ранок четверга.

"Я живу в Україні вже понад 13 років, я брав участь у трьох революціях: революції на граніті та двох майданах! У мене лише одне-єдине громадянство – українське, і їм не вдасться мене його позбавити!" – заявив Саакашвілі.

Він також запевнив, що не отримуватиме статус біженця.

"Зараз мене хочуть змусити отримати статус біженця. Цього не буде! Я не збираюсь ніде лишатися та отримувати ніякий статус! Я буду домагатись законного права повернутись в Україну!" – зазначив він.

Як і чому Михеіла Саакашвілі позбавили громадянства, і в що це вилиється – нижче, в тексті "Української правди".

Стан невизначеності

Отже, інформаційною бомбою середи першим "вибухнув" Ігор Мосійчук.

Нардеп зробив перепост статусу Станіслава Речинського, головреда сумнівного сайту "ОРД", в якому стверджувалося, що Міхеіла Саакашвілі позбавили українського громадянства.

"Мені підтверджують: це правда – грузинського януковича Міхо Саакашвілі позбавили українського громадянства, і це свідчить, що президент Петро Порошенко нарешті почав визнавати власні помилки. Він у незаконний спосіб надав наше громадянство і зараз виправляє виключно власні помилки", – дописав Мосійчук до перепосту.

Журналісти кинулися перевіряти твердження Мосійчука. Прес-секретарка Саакашвілі Дарина Чиж не мала інформації про припинення українського громадянства, і пообіцяла зв'язатися з колишнім президентом Грузії, який цими днями якраз виїхав до США.

Згодом сайт ТСН написав, що в Державній міграційній службі їм підтвердили інформацію Мосійчука. Через деякий час це формулювання замінили на "підтвердили поінформовані джерела".

Інформаційна плутанина набирала обертів.

Прес-секретарка Саакашвілі повідомила, що телефоном речник Державної міграційної служби спростував інформацію щодо позбавлення громадянства.

Одночасно отримати бодай якісь коментарі намагалася й "Українська правда".

Речник ДМС Сергій Гунько повідомив, що не спілкувався зі ЗМІ, а на пряме питання, чи позбавили українського громадянства колишнього президента Грузії, він лише сухо відповів: "Без коментарів".

За півгодини ДМС опублікувала на своєму сайті офіційну заяву, в якій йшлося про те, що президент Петро Порошенко видав указ про припинення українського громадянства Саакашвілі.

"Президентом видано указ про втрату громадянства України. Припинення громадянства України у випадках, передбачених законом, є конституційною нормою", – йшлося в повідомленні.

У ДМС додавали, що матеріали стосовно Саакашвілі, які отримані від грузинської сторони, надані ГПУ. Як відомо, минулого тижня президент Порошенко перебував у Грузії із робочим візитом.

Цікаво, що запит з приводу позбавлення Саакашвілі громадянства в ГПУ надіслав нардеп від фракції РПЛ Андрій Лозовий – однопартієць Мосійчука.

У документі, що датований 20 липня, Лозовий посилається на заяву міністра юстиції Грузії Теї Цулукіані про те, що грузинська сторона двічі зверталася до України з проханням екстрадувати Саакашвілі і двічі отримала відмову.

"Наше прохання було спрямоване, було обґрунтоване. Відправлено докази, і на підставі цих доказів українська сторона може прийняти те рішення, яке для неї на даному етапі вже прийнятне", – цитує Лозовий слова Цулукіані.

Лозовий просив ГПУ відповісти, коли надходили ці звернення грузинської сторони, чи відповідає дійсності інформація про неодноразові звернення щодо екстрадиції Саакашвілі, які статті йому інкримінуються.

Генеральна прокуратура після цього звернулася до Міграційної служби. За запитом комісія з питань громадянства ухвалила відповідне рішення.

"Грузини передали залізобетонні документи прокуратурі. Арсен Аваков через міграційну службу їх реалізував (знаходиться у підпорядкуванні МВС, – УП), дав вмотивоване подання. Що робити президенту? Захищати і цим самим порушувати закон, чи ухвалити формальне рішення? Президент обрав друге", – пояснює УП співрозмовник в оточенні Порошенка.

У Грузії щодо Саакашвілі порушено кілька кримінальних справ.

У липні 2014 року його звинуватили в перевищенні повноважень при розгоні опозиційної акції в листопаді 2007 року, розгромі телерадіокомпанії "Імеді". Також колишнього президента Грузії звинувачували у розтраті бюджетних коштів.

Грузинська прокуратура стверджує, що Саакашвілі витрачав державні кошти на кухарів, масажистів, готелі та оренди яхт. Так, за версією прокурорів, у період з 2009 по 2012 роки Саакашвілі тільки на косметичні процедури для себе і сім'ї витратив 450 тисяч доларів.

Від любові до ненависті

У травні цього року колишній заступник генпрокурора і давній соратник Саакашвілі Давід Сакварелідзе заявляв, що його і Саакашвілі влітку можуть позбавити громадянства.

Пізніше подібну інформацію у своєму Facebook викладав і сам Саакашвілі.

"Президент доручив своїм бізнес-партнерам зайнятися питанням мого громадянства. Петре Олексійовичу, а ви не хочете позбавити українського громадянства російського громадянина Медведчука, організатора сьогоднішнього пропутінського шабашу з "безсмертним полком"? Ой, так, я забув, Саша Боровик, якого ви вже позбавили громадянства, куди небезпечніше, а з Медведчуком завжди можна домовитися, ви ж з одного тіста і прекрасно розумієте мову один одного", – написав тоді Саакашвілі.

Насправді, ці твердження недалекі від істини.

Ще в листопаді минулого року, невдовзі після відставки Саакашвілі з посади голови Одеської облдержадміністрації, яку він обійняв наступного ж дня після отримання громадянства, а саме 30 травня 2015 року, – джерела УП повідомляли, що в оточенні президента розглядали різні варіанти того, як позбутися Саакашвілі.

За словами співрозмовника, спочатку розглядався варіант позбавлення Саакашвілі громадянства України, однак згодом виявилося, що це практично неможливо (Україна за міжнародними зобов'язаннями не може позбавити громадянства особу, у якої немає громадянства іншої країни; Саакашвілі, як відомо, громадянства Грузії позбавили, – УП).

Через це нібито виник ще один варіант "позбутися Саакашвілі" – видати його на запит грузинської сторони. До цього часу генпрокуратура України відмовляла офіційному Тбілісі у видачі Саакашвілі.

"Є люди в оточенні президента, які ненавидять Саакашвілі та зараз роблять усе можливе, аби його в країні не було. Але й президенту є на що ображатися – він не виконав деякі обіцянки, – пояснював тоді співрозмовник. – Я не знаю, чи наважаться вони на це, але цей варіант дійсно розглядався".

Час показав, що Порошенко таки наважився позбавити громадянства людину, з якою, як він розповідав сам, потоваришував ще під час навчання в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де вони з Саакашвілі були однокурсниками.

Річ у тім, що Міжнародна конвенція, яка не дозволяє позбавити людину громадянства, якщо воно в неї одне, містить один-єдиний виняток – у випадку, коли вона подасть неправдиві відомості про себе або приховає важливі факти. Отже, підстава в президента законна.

Однак Порошенко не міг не знати про кримінальні справи проти свого друга, коли на початку 2015 року запросив його очолити Міжнародну раду реформ. Так у колишнього очільника Грузії з'явився власний кабінет на другому поверсі будівлі на Банковій.

А вже в травні 2015 року Порошенко призначив "інститутського товариша" головою Одеської обласної адміністрації, змінивши на цій посаді Ігоря Палицю, близького соратника олігарха Коломойського.

"Я пам'ятаю його як вольову та рішучу людину, і маю підстави йому довіряти. Одеса займає величезну частку мого серця. На Одещині я народився, тому з великою увагою буду спостерігати за тим, як вона змінюватиметься", – сказав тоді Порошенко, додавши, що основним завданням Саакашвілі на посаді голови ОДА стане деолігархізація.

Михайло Саакашвілі – мій друг зі студентських років. Я пам’ятаю його як вольову та рішучу людину, і маю підставу йому довіряти.

— Петро Порошенко (@poroshenko) 30 мая 2015 г.

Здавалося, що на своїй посаді Саакашвілі отримав повний карт-бланш.

Спершу головне управління МВС в Одеській області очолив колишній заступник міністра внутрішніх справ Грузії Гіоргі Лордкіпанідзе, а трохи пізніше прокурором Одеської області став Давід Сакварелідзе, який на той час працював заступником Генерального прокурора.

Згодом Саакашвілі представив і своїх заступників. Ними стали його давній друг з 30-річним стажем Володимир Жмак і активістка Євромайдану Юлія Марушевська, яка невдовзі очолила Одеську митницю. Саакашвілі вдавався і до нестандартних кроків, призначивши своєю заступницею російську громадську діячку Марію Гайдар.

"В очільника поліції усі функції забрали за два місяці, прокурора вигнали через п'ять місяців після того, як він був призначений. Це була гра в наперстки", – сказав Саакашвілі пізніше в інтерв'ю виданню "Новое время".

Втім, якимись особливими успіхами на посаді голови Одеської ОДА, не дивлячись на активний піар, Саакашвілі похизуватися так і не зміг.

Майже рік він домагався фінансування початку будівельних робіт на трасі "Одеса-Рені", а також ухвалення і підписання законопроекту про ліцензування малих виробників вина. У підсумку – це все, що Саакашвілі отримав від Банкової.

В АП розуміли, що Саакашвілі може піти з посади голови Одеської ОДА, тож шукали для нього інші варіанти.

Спочатку грузинську команду використовували у якості подразника тодішнього уряду Арсенія Яценюка. Саакашвілі на всю країну розповідав про мільярдну корупцію в оточенні прем'єр-міністра, оминаючи людей президента, та вимагав відставки Яценюка.

"Народний фронт" записав Саакашвілі у перелік своїх найголовніших ворогів, а апогеєм цього конфлікту став випадок на Раді реформ, коли міністр внутрішніх справ Арсен Аваков жбурнув у колишньго президента склянку із водою. Порошенко спостерігав за перебігом подій і особливо не втручався. 

За словами співрозмовників в АП, між Порошенко та Саакашвілі існувала навіть домовленість про можливе прем'єрство, але дуже швидко на Банковій від цього плану відмовились – бо "Мішу неможливо контролювати".

Також Порошенко, за словами нардепа під БПП Сергія Лещенка, пропонував Саакашвілі очолити однойменну партію, але той не захотів.

За даними УП, також колишньому президенту Грузії пропонували їхати в якості посла України до Нідерландів, де мешкає його родина – але ця пропозиція відверто образила грузинського політика.

Відносини між колишніми студентськими друзями ставали все гірше.

Тепер на горіхи від Саакашвілі діставалося і більш близьким товаришам президента – тому ж армійському товаришу Ігорю Кононенку.

Тож уже 7 листопада 2016 року Саакашвілі написав заяву про відставку з посади.

За його словами, Порошенко та команда повністю блокували його роботу на посаді голови Одеської ОДА. Саакашвілі стверджував, що в АП чотири місяці не призначали йому нових заступників і паралельно зміщували з посад очільників районів області.

"Якось дивно, коли людина спочатку декларує війну з усіма, а потім здає усе абсолютно добровільно, навіть без бою. У Саакашвілі поступово відвойовували усі зайняті позиції, в тому числі й митницю – а він із цим погоджувався", – говорив тоді співрозмовник в оточенні Саакашвілі.

Порошенка колишній президент Грузії тоді порівняв з Віктором Януковичем і звинуватив у недостатній боротьбі з корупцією в Україні.

Після відставки президент зі своїм другом не спілкувався. Спробував зателефонувати, але той не взяв слухавки. Вони бачились лише раз – 29-30 березня цього року під час конгресу Європейської народної партії, що відбувався на Мальті.

"Не було про що говорити", – каже про ту зустріч співрозмовник, близький до Порошенка.

Саакашвілі розгорнув активну політичну діяльність. Їздив регіонами, був послідовним прибічником проведення в Україні дострокових парламентських виборів, зареєстрував свою партію "Рух нових сил", вів на телеканалі ZІK власну програму "Інша Україна", де критикував Порошенка та його оточення через корупцію. А 14 червня в ефірі цієї програми прозвучала пісня "Шоколадна дупа" у виконанні учасниці АТО, головним героєм якої був Порошенко. Це, за даними УП, президента страшенно образило.

"Міша відверто неправий, перейшов усі межі пристойності. Не можна забувати, хто його в цю країну запросив і хто його на посаду призначив. Петро теж тоді брав на себе певні ризики", – пояснює співрозмовник в президентському оточенні.

Сакварелідзе вважає, що Порошенко позбавив Саакашвілі громадянства через страх конкуренції.

"Ситуація дуже проста, Порошенко забоявся сильної конкуренції. А що вийшло: після всього, що сталося, люди, які ставилися до нашої політичної сили нейтрально, починають нам симпатизувати. Ця історія закінчиться для Порошенка дуже погано, це справжній відкат назад", – говорить він в коментарі УП.

Він стверджує, що при видачі громадянства українська влада була повністю поінформована про наявність кримінальних проваджень щодо Саакашвілі в Грузії.

"Слухайте, це дурниця. Вони ж прекрасно знали, хто такий Саакашвілі. Ніяких судимостей не було, було переслідування в Грузії. Жодна європейська країна цього не визнавала, але чомусь визнав Порошенко", – підкреслює Саквералідзе.

Людина без паспорта

Що робитиме тепер Саакашвілі? За збігом обставин, незадовго до указу про припинення громадянства, видання "Новое время" проводило інтерв'ю з Саакашвілі, де журналіст спитав про можливість припинення українського громадянства.

"А нічого. Буду сидіти тут, у Києві, жодних проблем. Буду сидіти в Києві без громадянства, буду ходити по Майдану. Я живу тут зараз неподалік", – сказав він у інтерв'ю НВ.

Припинення громадянства колишнього президента Грузії – вже не перший прецедент за часів президентства Петра Порошенка. У травні цього року Порошенко анулював громадянства колишнього соратника Саакашвілі Саші Боровика та екс-народного депутата з фракції "Радикальної партії" Андрія Артеменка.

В обох випадках позбавлення стосувалося подвійного громадянства. Саша Боровик не відмовився від німецького паспорта, а Артеменко мав громадянство Канади.

Із Саакашвілі історія інша. І все схоже на сплановану, хоч і нашвидкуруч операцію.

Президентське оточення знайшло єдину можливу підставу у законодавстві, яка б дозволила позбавити Саакашвілі громадянства. До того ж, дочекалося, поки той залишить країну.

"Тепер паспорт Саакашвілі має бути анульованим, відповідна інформація з'явиться в світовій еміграційній базі, і далі все залежить від нього. Тепер він стане особою без громадянства, тому він може подавати прохання на притулок в країні, де зараз знаходиться", – говорить співрозмовник в оточенні Порошенка.

Якщо так, то Саакашвілі може лишитися в США. А це означає, що принаймні ще одного подразника Порошенко позбувся.

Схоже, президент знайшов ефективний спосіб усунення політичних конкурентів – через процедуру позбавлення громадянства. Порошенко демонструє, що він у цій країні господар – може видати паспорт, може забрати.

Це мало чим відрізняє його від попередників, які так само застосовували вибіркове правосуддя щодо своїх опонентів.

Чим це закінчилося – країна добре пам'ятає.

Тільки чомусь у політиків коротка пам'ять і велика впевненість, що в їхньому випадку все зійде з рук.

Роман Кравець, Марія Жартовська, УП