Поразка Кононенка, щасливий Гройсман і Добкін "підарешт"

Близько 22 години вечора четверга із внутрішнього дворика Верховної Ради вийшло двоє людей.

Перед ними звідти виїхав Mercedes представницького класу із мікроавтобусом супроводу держохорони. Цим невеликим кортежем із парламенту виїжджав глава уряду Володимир Гройсман.

Двоє чоловіків, які йшли слідом за авто прем’єра, вели жваву і дещо роздратовану розмову. Їх обличчя стали впізнаваними, коли вони вийшли під світло ліхтаря. Це були глава фракції "Народний фронт" Максим Бурбак та один із реальних керівників фракції БПП Ігор Кононенко.

Двоє впливових політиків побачили журналістів, які чекали їх біля виходу з парламенту, потисли руки і поспішили у свої автівки, відмовившись давати будь-які коментарі.

Skoda Бурбака, виїхавши на проспект Грушевського, попрямувала у бік готелю "Київ", де мешкає глава фракції НФ. Audi Кононенка звернула на Шовковичну, де знаходиться найзручніший заїзд у бічну браму Адміністрації президента.

Так закінчився фактично останній робочий день Ради цієї сесії. День насправді важкий і нервовий, в якому у стисненому вигляді відобразилась уся робота парламенту останнього року, з її провалами і успіхами, внутрішньопартійною боротьбою, взаємною недовірою і "кидками" партнерів.

День, за який Рада встигла зробити стільки, що вистачило б на цілу сесію парламенту якоїсь невеличкої європейської країни.

Цей четвер, 13 липня, можна було б охрестити "днем п’яти битв", які повно і наочно показали, хто є хто в українській Верховній Раді.

Битва перша – Конституційний суд і аудитор НАБУ

Президент Петро Порошенко не любить програвати. Особливо публічно. Але ініційована ним зміна закону про Конституційний суд принесла президенту одразу кілька гучних провалів.

Вправна гра позакоаліційних фракцій, особливо "Батьківщини", дозволяла блокувати ініціативу Порошенка впродовж всієї сесії. Спершу депутати Тимошенко й інших фракцій подавали по кілька сотень поправок до законопроекту по КСУ, що розтягувало його розгляд на комітеті і в сесійній залі на багато виснажливих годин.

Коли закон потрапляв в сесійну залу, "Батьківщина" не лише ставила на голосування всі свої правки, що затягувало роботу, але й ставила на підтвердження і провалювала усі принципові для Порошенка положення законопроекту.

У підсумку закон виглядав набором неузгоджених норм, за які сама президентська партія не могла голосувати.

До засідання у четвер коаліція підготувалась дуже серйозно. Комітет виніс остаточну редакцію, БПП і НФ узгодили всі принципові для себе положення і від цього проекту не відступали. Як би опозиція не намагалась розбити коаліційний моноліт, нічого не виходило.

Не допомагали ні спроби затягнути процес, ні блокування трибуни "Єврооптимістами" і частиною "Самопомочі", ні спроби завалити важливі для Порошенка чи НФ правки. У коаліції, на диво, вистачало голосів відстояти свої домовленності.

Єдиним слабким місцем, в яке і вдарила опозиція, виявилась процедура обрання омбудсмена.

Загалом вона не має стосунку до роботи КСУ, але чомусь з’явилась саме в законі про цей суд.

Один із депутатів-лобістів цього закону, "фронтовик" Леонід Ємець в коментарі УП переконував, що омбудсмен тут з’явився чисто формально:

"Є роз’яснення Конституційного суду, що усі призначення в Раді мають проходити відкрито. Тому ми мусили прописати у законі, що судді КСУ обираються за відкритою процедурою, а не через таємне голосування. У чинному законі судді Конституційного суду ідуть одним реченням з омбудсменом. Ну що нам треба було одну частину речення змінити, а іншу лишити?".

Однак в неофіційних розмовах його однопартійці та депутати БПП розповіли, що справжня причина появи цієї норми серйозніша. І криється вона в недовірі.

Виявляється, фракції коаліції уже узгодили між собою, що посада омбудсмена відійде "Народному фронту" і посяде її депутатка Людмила Денісова.

Ця посада "закриє" під НФ весь блок юстиції і внутрішніх справ: МВС очолює Арсен Аваков, Мін’юстом, якому підпорядковується пенітенціарна служба, керує Павло Петренко, і якщо права людини відстоюватиме Денісова, то фактично вся ця система опиниться в руках однієї партії.

Але НФ надто давно працює в коаліції з БПП, щоб вірити президентській партії на слово.

Якби депутати голосували за омбудсмена таємно, то ніхто не зміг би гарантувати, що "бппшники" не проголосують за когось іншого. Наприклад, за свого однопартійця Сергія Алєксєєва, який також подавався на омбудсмена.

Зірвати домовленості коаліційних фракцій було єдиною можливістю завалити і закон про КСУ вцілому. Саме в це місце опозиція і вдарила.

Після десятків провалених правок "Батьківщини", "радикалів", "Самопомочі" та інших, слово взяла депутатка Ольга Червакова. Вона закликала не "вляпуватись в міжнародний скандал" і скасувати відкриту процедуру обрання омбудсмена.

"Процедура обрання омбудсмена має бути таємною, цю процедуру схвалив Верховний комісар з прав людини ООН. Не наражаймось на міжнародний скандал", – заявила Червакова, і Рада несподівано проголосувала "за".

Сама депутатка не могла повірити у це. По залі покотилася хвиля захвату і радісних криків противників закону про КСУ, які не приховували своїх емоцій.

Зовсім інші почуття переповнювали главу фракції БПП Артура Герасимова, який кулею кинувся до президії. Розгублений і злий він бігав між рядами своїх депутатів, перекинувся "парою ласкавих" навіть з фракцією НФ. Там йому недвозначно вказали, куди саме іти на розбірки – в сектор, де сидить його фракція.

Дійсно, без голосів БПП переполоху не було б. І якщо легко зрозуміти гру "УДАРу", який намагався допомогти Алєксєєву, то чому за цю правку голосували, скажімо, Кононенко і Олександр Грановський, пояснити складніше.

Тим часом в президію до Андрія Парубія невідомо звідки прибіг роздратований глава МВС Арсен Аваков.

Розгублений Герасимов ходив між рядами, аж поки йому на допомогу не прийшов Руслан Князевич. Той додивився, що Червакова назвала не той номер правки, тому проголосована норма не стосується процедури обрання омбудсмена.

Поки блокувальники трибуни намагались зрозуміти, що відбувається, коаліція від гріха подалі швидко проголосувала закон в цілому.

Прикметно, що БПП і НФ змогли вирішити це питання виключно за допомогою голосів "Опозиційного блоку", без голосування якого у коаліції назбиралось би всього 221 "за".

Влада виграла першу битву дня, але в залі запахло дуже неприємним договорняком щодо зняття недоторканності з Михайла Добкіна, яке мали розглядати згодом, після усіх важливих для коаліції питань.

Проте одразу після першої перемоги пішла і перша поразка.

Битва друга – аудитор НАБУ

Обрання аудитора НАБУ тягнеться, як і історія з законом про КСУ, уже кілька місяців.

Антикорупційні активісти та "Єврооптимісти" звинувачували владу у бажанні призначити "кишенькового" аудитора, щоб "підвісити" главу НАБУ Артема Ситника.

У свою чергу представники коаліції звинувачували своїх опонентів в провокуванні "політичних шоу" і бажанні протягнути "американського ставленика". Це питання уже тричі було на голосуванні, але кожного разу жодній зі сторін не вистачало голосів.

У четвер в сесійній залі опинився повністю новий список претендентів на посаду аудитора, затверджений на останньому засіданні антикорупційного комітету.

Фаворитом влади у ньому була адвокатка Олександра Яновська, яку на комітеті підтримала провладна більшість. "Єврооптимісти" підтримували у цьому списку двох іноземних спеціалістів: Карлоса Кастресану, який відомий тим, що посадив у тюрму багатьох високопосадовців Гватемали, та Марту Борщ – американського прокурора у справі Павла Лазаренка.

В останній робочий день парламенту ця багатомісячна возня мала шанс закінчитись перемогою влади, яка консолідувала сили на бюджет, і попутно бажала протиснути і це рішення.

Захисники НАБУ, які блокували трибуну, і серед яких окрім "Єврооптимістів" було багато дивних людей, чудово це розуміли і не на жарт остерігались.

Якщо врахувати, що голоси за це рішення у Раді збирав особисто Ігор Кононенко, то побоювання блокувальників виглядали цілком виправданими.

Коли спікер Парубій поставив на рейтингове голосування усіх кандидатів, то двоє іноземців Карлос Кастресана та Марта Борщ набрали 110 і 111 голосів відповідно. А от фаворитка влади Олександра Яновська отримала 207 "за".

Її несподівано підтримала і фракція Ляшка, через що "радикали" навіть почубилися з блокувальниками трибуни.

Але коли Рада перейшла до затвердження Яновської аудитором НАБУ, то владні фракції несподівано чекав провал. З необхідних 226 голосів за неї проголосувало всього 216. І це при тому, що за Яновську натисли кнопки 20 членів "Опоблоку" та 8 депутатів з "Відродження".

Вирішальну роль у цьому провалі відіграли голоси групи "Воля народу", точніше – їх відсутність.

"Березенко намагався домовитись з "Волею", але йому прямо сказали, що після подання на Довгого він може у цей сектор з такими питаннями не заходити", – розводив руками в розмові з УП один із впливових депутатів БПП.

Коли на табло висвітився результат голосування, по обличчю Ігоря Кононенка пробігла крива усмішка. Для нього це була чергова особиста поразка у затяжній війні за контроль над НАБУ, яка триватиме і далі.

Битва третя – бюджет

Одразу після відкриття вечірнього засідання до урядової ложі зайшов прем’єр-міністр Володимир Гройсман. Він витискав з себе привітність, вітаючись з народними депутатами.

Гройсман виглядав незвично схвильованим, ходив по урядовій ложі, заходив у президію до голови парламенту Андрія Парубія, потім метушливо повертався до свого місця.

Прем’єр переживав, щоб парламент не зробив з нього посміховисько, проваливши друге читання законопроекту про збільшення видатків держбюджету на 27 мільярдів гривень.

Під час першого розгляду цього законопроекту 22 червня Гройсман виніс його у Раду без погодження з фракцією БПП та без погодження особисто з президентом Петром Порошенком.

Тому минулого разу зміни до бюджету ледве вдалося ухвалити у першому читанні. Лідери БПП Ігор Кононенко, Сергій Березенко, Артур Герасимов та Ірина Луценко тоді особисто вмовляли депутатів не підтримувати законопроект прем’єра.

Як розповідають джерела УП в БПП, тоді розлючений президент Порошенко, який був у відрядженні в Брюсселі, телефонував до прем’єра і висловлював свої претензії.

Тепер бюджет "балансували" з оточенням Порошенка. В першу чергу йдеться про дві правки, які передбачають, що ПДВ, який сформувався до 2016 року на суму 4,6 мільярди гривень, буде повертатися не живими грошима, а облігаціями.

"Справа в тому, що облігаціями в нашій країні займається компанія ICU Гонтаревої. Мінімальний дисконт – 50%. Тобто 2,3 ярда лягають в кишеню, дуже близьку до Порошенка", – пояснював під секретом суть схеми один з впливових депутатів БПП.

Щоправда Ігор Кононенко в розмові з журналістами переконував у протилежному. Мовляв, мова іде про "дуті борги" за ПДВ, які зробили перед запуском електронного реєстру, і хтось зараз хоче вимити з бюджету 4,6 мільярда живих грошей.

Формальними авторами цих правок були голова фракції БПП Артур Герасимов та друга людина у "Народному фронті" Андрій Тетерук. Публічним супроводом цієї пропозиції займалась голова комітету з питань податкової та митної політики Ніна Южаніна.

"Це 4,6 мільярди гривень, які знаходяться в більшості своїй в судових спорах. Після вигравання судових спорів вони всі прийдуть і будуть вимагати відшкодування ПДВ грошима. Ми не можемо допустити, щоб зараз чесні платники, які забезпечують свій ПДВ грошима в системі електронного адміністрування, не змогли через декілька місяців його отримувати", – емоційно пояснювавла в Раді Южаніна.

Їй опонував інший член БПП Віктор Пинзеник: "Казначейський рахунок має достатньо коштів, щоб наші українські підприємства отримували відшкодування ПДВ живими грошима. Тому я прошу поставити цю правку на голосування і не підтримувати її".

Слова Пинзеника переконали депутатів і поправка була провалена.

Саме тому, коли справа дійшла до голосування остаточних змін до бюджету, Сергій Березенко ходив по рядах фракції БПП і показував руками, щоб депутати не голосували.

"Не голосуємо!" – словесно допомагав своєму молодшому колезі Герасимов.

"Шановні колеги народні депутати, я хочу попросити вас підтримати бюджет, – стоячи звертався до парламенту Гройсман. – Я це говорив з трибуни, коли ми вносили його в першому читанні. Всі доопрацювання, які ви зараз дискутуєте, це ті доопрацювання, які робились в бюджетному комітеті депутатами. Тому в тій частині, за яку відповідає уряд, ми знаємо точно, що все абсолютно збалансовано".

Після закінчення промови він пішов до Парубія і почав йому щось говорити.

"Колеги, голосуємо і переходимо до недоторканності", – оголосив у мікрофон спікер.

Гройсман вслід за ним викрикував "Голосуємо. Голосуємо!" і жестами імітував натискання кнопки.

Раптом на табло засвітилося 226 голосів. Від несподіванки Кононенко та Березенко змінилися на обличчях. Кілька секунд вони незворушно дивилися на екран.

Зміни до бюджету підтримали 62 членів БПП (!), 73 членів "Народного фронту", 22 – "Опозиційного блоку", 23 – групи "Відродження", 13 – "Батьківщини", 14 – "Волі Народу" та 19 позафракційних депутатів.

Гройсман переможно підстрибнув, викинувши руку вгору, як футболіст, що забив вирішальний гол у ворота свого суперника.

Битва четверта – Добкін

Після переможного для Гройсмана голосування за бюджет він вмовив Раду продовжити роботу до восьмої вечора, щоб депутати встигли підтримати ще й пенсійну та медичну реформи.

До закінчення звичайного робочого дня Ради залишалася ще година часу, але на порядку денному стояло питання, яке могло затягнутись – зняття недоторканності з депутата "Опозиційного блоку" Михайла Добкіна.

Від самого ранку трибуну Ради блокували депутати різних фракцій, які вимагали, щоб питання Добкіна проголосували першим. З цією ж вимогою навколо парламенту стояли мітингувальники.

Але ще вранці спікер Парубій повідомив, що з генпрокурором Юрієм Луценком умовлено, що зняття недоторканності з Добкіна буде розглядатися о 17 годині, після голосування за КСУ, бюджет та інші закони.

Блокувальники трибуни цілий день не втомлювались повторювати, що влада грає із "Опоблоком" у піддавки, мовляв, ОБ дасть голоси за всі потрібні коаліції закони, а натомість Рада провалить голосування за арешт Добкіна, як це було із депутатами Максимом Поляковим та Бориславом Розенблатом.

Коли близько 17 години на трибуну парламенту запросили Луценка, то частина важливих законів була уже проголосована, у тому числі за допомогою голосів "Опоблоку".

Луценко виглядав впевненим, хоч і без тієї іскри азарту, яку він демонстрував під час розгляду попередніх п’яти його подань на нардепів.

"Хотів наперед повідомити депутатам, що ГПУ, на відміну від НАБУ, позбавлена права негайного затримання після рішення про арешт, і може виконувати тільки рішення судової інстанції. Майте це на увазі, коли будете голосувати за мої подання", – пояснив Луценко депутатам, наче натякаючи, що навіть за бажання не зможе влаштувати їм "маски-шоу".

Користуючись нагодою, генпрокурор запросив Полякова і Розенблата, які в четвер не прийшли в ГПУ, зайти в кабінет спікера і отримати там свої підозри. Після такого "запрошення", депутат Розенблат, який і так весь виглядав, як у воду опущений, і зовсім спав із лиця.

Після бурхливого обговорення подання про зняття недоторканності прогнозовано легко набрало потрібні голоси. В повітрі повисло питання, якою буде доля подань про затримання та арешт Добкіна, щодо яких цілий день опозиція ламала списи.

Сам Добкін дивився на екран стоячи рівно поруч зі своїм братом. Дмитро Добкін, відомий своєю "екстравагантною поведінкою" у парламенті, теж намагався стояти спокійно. Але виходило у нього зовсім погано: його то пересмикувало, то підкидало плечі, часом він починав крутитись у різні боки чи виробляти якісь незрозумілі маніпуляції руками в кишенях штанів.

Добкін-старший нервово поглядав на брата, але основна увага була прикута до табло. А там вирішувалось його найближче майбутнє, і вирішувалось не на його користь.

Дозвіл на затримання – 250 "за", дозвіл на арешт – 242 "за".

Після таких результатів Михайло Добкін скрушно прицмокнув, не виказуючи проте особливих емоцій, і поліз рукою під комір сорочки. Він дістав ланцюжок з хрестиком, розстібнув його і віддав брату.

Тут Луценко вийшов на трибуну і заспокоїв Михайла Марковича та його прихильників – негайного затримання не буде. Генпрокурор запросив депутата на п’ятницю "в гості" у ГПУ для оголошення підозри.

Сектори "Самопомочі", "радикалів", "Батьківщини" і НФ радісно загули. Сектор БПП теж схвально шумів. Тільки найвпливовіші депутати президентської партії тихо і скоса поглядали у сектор "Опоблоку", через договорняк з якими так легко переступили.

За деякий час Добкін вийшов в кулуари до журналістів і пообіцяв прийти в ГПУ.

"Михайле Марковичу, а для чого ви хрест зняли?" – запитав доторканного нардепа кореспондент УП.

"Я просто думав, що мене арештовуватимуть прямо біля входу. У мене б його там зняли", – відповів він.

Після цього Добкін разом з братом попрямували у буфет. Хто зна, коли він ще зможе покуштувати парламентські наїдки знову.

Місця ОБ швидко спорожніли, геть лихі депутати цієї фракції заповнили кулуари Ради. Вони навідріз відмовились будь-що коментувати і, пронісшись чорною хмарою через коридори, зникли у закритій для відвідувачів частині парламенту.

Битва п’ята – пенсійна реформа

А тим часом у сесійній залі тривало свято Гройсмана. По-перше, він зумів провести через парламент свою редакцію бюджету, по-друге, 282 депутати проголосували за пенсійну реформу.

(Усі перипетії і кулуарні домовленості, історія появи пенсійної реформи та зміни у ній заслуговують окремого великого тексту).

У четвер прем'єру вдалось запустити цей процес, який він називав головним своїм пріоритетом на цей рік. Так, депутати проголосували за пенсійну реформу лише у першому читанні і зовсім не розглянули реформу медичну, але до осені у прем’єра буде досить часу, щоб домовитись з Радою.

Крім того, тепер у нього точно є про що говорити на засіданнях уряду впродовж цілого літа.

І на прем’єра, і на його конкурента із БПП Ігоря Кононенка чекали малоприємні розмови з президентом, але цей сезон парламентської боротьби між собою вони уже закінчили.

Роман Романюк, Роман Кравець, УП