Недоторканні "камікадзе", або Рада своїх не здає

Верховна Рада впевнено зробила крок до політичного самогубства. Інакше окреслити події 11 липня  дуже складно.

В останній робочий тиждень поточної сесії парламент опинився перед дуже складним вибором.

З одного боку, ситуація доволі проста – шестеро депутатів ймовірно порушили закон і мусять бути покараними за це. З цієї точки зору завдання у парламенту елементарне – зняти недоторканність з депутатів, і хай слідчі спробують довести їхню вину.

Проте, з іншого боку, ситуація куди складніша. Партійні лідери, навколо яких об'єднуються різні групи впливу, втрачають головну підвалину своєї влади – можливість давати "гарантії". А це для їхнього виживання як політичного класу, не більше не менше, рівнозначно самогубству.

Головні рішення в українській політиці приймаються не в сесійній залі чи на засіданнях уряду. Вони ухвалюються в затишних, захищених від прослуховування і нагляду кабінетах, під особисті "гарантії" тих, хто складає кістяк політичної еліти.

Тепер же Раду поставили перед вибором: відмежуватися від "своїх" корупціонерів і виглядати пристойно в очах суспільства, чи "відмазати" їх в догоду непублічному статус-кво.

Що найбільш нестерпно – поставили парламент у цю незручну позу створені ним самим антикорупційні органи та призначений ним же генеральний прокурор.

Стараннями і вправними маніпуляціями останнього за тиждень розглядів подань на регламентному комітеті, ситуація зі зняттям недоторканності перейшла на символічний рівень.

Тож у вівторок, 11 липня ішлося уже не про юридичні тонкощі, де позиція слідчих у багатьох місцях відверто шкутильгала.

Мова ішла про відповідь на питання: а може ця Рада жити за написаними нею ж законами, як це роблять 40 з лишком мільйонів людей поза її стінами?

Чи дав парламент цю відповідь? Так. Але краще б  промовчав.

Несподіваний вівторок і важкий понеділок

Взагалі вівторок, 11 липня,  у Верховній Раді мав бути зовсім іншим.

За попередньою домовленістю коаліції і генпрокурора Юрія Луценка, розгляд питань щодо зняття недоторканності мав відбуватися у четвер, 13 липня.

Глава ГПУ пояснював це "некомплектом", мовляв, хай комітет розгляне подання на Михайла Добкіна, і тоді уже всі шість подань підуть в сесійну залу.

Тому у вівторок вранці у кулуарах парламенту говорили про зовсім інші речі. Депутатів хвилювали питання освітньої реформи, чергові спроби прийняти закон про Конституційний суд і баталії на засіданнях фракцій у понеділок ввечері.

А на обох фракціях коаліції було гаряче.

Президентська БПП традиційно зібралася у "Катрусиному кінозалі" – просто під сесійною залою.

Говорилось переважно про подання САП-ГПУ на шістьох депутатів. Прийшов на засідання і один із фігурантів "списку Луценка", член БПП Борислав Розенблат.

Як розповідають учасники засідання фракції, Борислав Соломонович був сумним, хоч і намагався не показувати свого хвилювання.

"Я нікого не шукав, нічого цього не було… Розумієте, до мене звернулися по допомогу, це мій округ, я ж зацікавлений, щоб бізнес розвивався. Грошей від цієї Каті я не брав", – переказують депутати БПП Розенблатові спроби виправдатись перед фракцією.

Хоча усі присутні бачили оперативні відео НАБУ з житомирським депутатом у головній ролі, і промова Розенблата не справила ніякого враження на колег.

Більше того, один з керівників БПП Сергій Березенко заявив, що Бориславу Соломоновичу доведеться самому розгрібати увесь той бруд, який вилився за останні дні.

Березенка підтримав його дядько Анатолій Матвієнко. А депутат Павло Різаненко запропонував виключити Розенблата з фракції.

І той навіть не опирався. Єдине, про що попросив Розенблат, щоб його виключили з БПП "за власним бажанням". Більшість депутатів проголосували за таке рішення.

Буквально за годину після цього голова фракції БПП Артур Герасимов в оточенні журналістів схвильованим тоном повідомив про рішення фракції.

Але Герасимов розповів не все. Наприклад, він не поділився з журналістами тим, що Розенблат скрушно просив фракцію не голосувати за його арешт і отримав згоду.

У той самий час за кілька кілометрів від Верховної Ради в приміщенні "КарнегіЦентру" вирувала інша політичні баталія.

Майже до опівночі в бізнес-центрі засідали депутати та міністри "Народного фронту".

Лідери партії на чолі з Арсенієм Яценюком пропонували Максиму Полякову та Євгену Дейдею самим просити парламент проголосувати за зняття з них депутатської недоторканності.

"Ні, ми просимо фракцію нас захистити", – переказують депутати НФ реакцію Полякова й Дейдея.

На їхньому боці була і вся група Миколи Мартиненка, яка налічує близько 20 депутатів. Хоча самого спонсора НФ на зібранні не було.

"Хлопці, в цьому житті яйця треба мати. Я пішов з посади прем'єра і живу якось без недоторканності", – обурювався Яценюк.

Не витримав і міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, який взявся вичитувати Дейдея за боягузтво.

"Женя, з твоїм бекграундом (ймовірно міністр натякав на судимість Дейдея  у 2012 році – УП), тебе ніхто в жоден список не візьме. Як тільки ти перестанеш бути народним депутатом, тобі згадають усе. Ти маєш прикувати себе до трибуни, поки з тебе не знімуть недоторканність. Це єдиний шанс зберегти хоч крихти репутації", – переказують слова Авакова співрозмовники УП в НФ.

Хоч група Мартиненка виступала проти зняття недоторканності з депутатів НФ, більшість фракції таки підтримала подання ГПУ.

Правда, у НФ і БПП сподівалися, що ці питання розглядатимуть у Раді не у вівторок, а у четвер. Вранці вівторка усі були сконцентровані на перерозподілі бюджету, який мали розглядати у другому читанні.

Для цього в Раду навіть прийшов прем'єр Володимир Гройсман. Правда, очільнику уряду досить швидко стало зрозуміло, що можна з парламенту іти. Депутати провалили голосування за перенесення розгляду всіх питань щодо зняття недоторканності на четвер і мусили братися за них.

І тут з'ясувалося, що розглядати їх теж не можуть, бо ніхто не попередив генпрокурора Луценка про такий поворот подій, і його в Раді не було.

Лідер "радикалів" Олег Ляшко миттєво з трибуни заявив, що очільник ГПУ "відсипається" від нічних гулянь, хоч і не уточнив, звідки у нього такі дані.

Прес-секретарка Луценка Лариса Сарган повідомила, що її шефа немає на робочому місці, бо він у відрядженні.

Розглядати подання генпрокурора без нього самого було неможливо, тож спікер парламенту Андрій Парубій оголосив перерву, попередивши депутатів, щоб поскасовували вечірні зустрічі.

Вечір вівторка вони всі мали провести у сесійній залі.

Святі у цирку

Після обідньої перерви депутати заповнили сесійну залу. Прийшли і керівники ГПУ Луценко та Антикорупційної прокуратури Назар Холодницький.

Останньому, правда, за всі п'ять годин розгляду так і не довелося сказати жодного слова у мікрофон.

Та і Луценку, який представляв підписані ним подання несподівано урізали час для виступів. Більше того, секретаріат Ради не дозволив генпрокурору "показувати кіно", яке справляло неабиякий вплив на депутатів під час засідань комітету минулого тижня.

Тож Луценку довелося обходитися скромними фото і афористичними імпровізаціями.

"В цьому залі знаходяться декількасот депутатів, які всі разом були ось тут, на Майдані,  почав генпрокурор, показуючи роздруковане фото часів Революції Гідності. – Сьогодні ви можете дев'ять разів натиснути кнопку "за", дев'ять разів всього, і відновити закон – для всіх і справедливість – для кожного".

Далі ж усе дійство почало нагадувати уже знайомий формат, відпрацьований минулого тижня на п'яти поспіль засіданнях регламентного комітету: питання до Луценка, виступ "підозрюваних" депутатів, виступ Павла Пинзеника.

Щоправда, замість камерної атмосфери маленького цирку, яка панувала у залі регламентного комітету, у сесійній залі Ради цирк розрісся до справжнього шапіто. У показаній в ньому виставі було п'ять різних і цікавих сценок.

Дейдей. Сцена перша – провальна

У ході розгляду першого подання на "фронтовика" Євгена Дейдея, робота ішла ще більш менш конструктивно. Коротка затягнута розмова Луценка і Ляшка була чи не єдиним емоційним збоєм.

Під час обговорення подання Дейдей спокійно сидів в кінці парламентської зали біля колон в компанії іншого фігуранта "списку Луценка" Максима Полякова.

Неподалік від них, ближче до центральних дверей, стояв їхній однопартієць Денис Дзензерський, який у вівторок став черговим "клієнтом" САП. Він запхав великі пальці в кишені джинсів і нагадував ковбоя.

Пізніше у залі з’явилася Тетяна Донець і сіла попереду Дейдея. Це було особливо прикметно, з огляду на опубліковану у вівторок інформацію про спільні чартерні перельоти Донець, Дейдея і Дзензерського.

Вона випромінювала радість і тримала біля себе букет троянд. У цей день вона святкувала  37-річчя. Час від часу до  Донець підходив Дейдей і щось говорив на вухо.

Коли ж йому надали слово, то він спокійно повторив тези свого виступу тижневої давності, що справа політична, що гроші його дружина і правда позичала, чому є докази.

Цікаво, що виступав член "Народного фронту" російською, чим викликав обурення в крилі "Опоблоку", чиїх депутатів "фронтовики" постійно закрикують вимогами виступати державною мовою. Для свого депутата у НФ зробили "виняток".

Коли ж  парламентарі зайшли у фазу обговорення, то в залі почало заноситись на скандал. Спершу глава фракції НФ клеймив НАБУ і САП, що на Дейдея вони справу завели, а на депутатів-"єврооптимістів" не завели. Потім за справу взявся Ляшко і уже полетіли шишки у генпрокурора.

"Луценко на посаді Генерального прокурора був призначений через політичний тиск президента Порошенка. Завдання Порошенка – контрольований, керований, знищений парламент. Це спосіб президента встановити диктатуру у Верховній Раді. Президент Порошенко вважає, що це його єдиний спосіб обратись на другий термін", – кричав, як завжди, заряджений лідер "радикалів".

Оскільки попереду було ще голосування за його однопартійця, то було зрозуміло, що Ляшка Луценко почує ще не раз.

Поки у залі тривали один за одним виступи представників фракцій і груп, генпрокурор про щось жартував з Холодницьким і робив конспекти звинувачень, висунутих депутатами, щоб на них відповісти.

"Реагуючи на репліку одного з захисників депутатської касти, хочу сказати, це не розгром парламенту – це очищення парламенту. Він стане сильнішим, коли продемонструє, що закон один для всіх", – відповів Ляшку Луценко перед голосуванням за Дейдея.

Але Рада його не почула. "За" зняття недоторканності з Дейдея проголосувало всього 192 депутати.

При цьому, і БПП і НФ, які божилися підтримати всі подання не додали 30 і 50 голосів відповідно. Не голосували фактично повними складами "Воля народу" і "Відродження", "Опоблок" і Радикальна партія.

Після провалу голосування Дзензерський радісно плескав у долоні і широко посміхався.

Після привітань колег по фракції та "радикалів" Ігоря Мосійчука та Дмитра Лінька, Дейдей вийшов із парламентської зали. Повернувся він через урядову ложу, звідки пішов прямим курсом до Сергія Березенка – вдячно потиснути руку.

Соціальні мережі одразу вибухнули хвилею обурення, але у регламенті Ради про них згадок немає, тож депутати спокійно перейшли до розгляду наступного подання на Олеся Довгого.

Довгий. Сцена друга – поетична

Друге подання генпрокурора стосувалося Олеся Довгого. Поки Парубій з Луценком представляли саме подання і пояснювали у чому саме звинувачують Довгого, останній сумно сидів на своєму місці.

Усім своїм виглядом колись впливовий секретар Київради нагадував учня в школі, нервово попиваючи мінералку.

Хвилювався і його давній товариш і компаньйон по "молодій команді" Черновецького Сергій Березенко. Він ходив по залу, щось обговорював з Артуром Герасимовим, аж поки не зупинився біля іншого колишнього однопартійця Довгого – Ігоря Кононенка.

Друг президента щось холодно розповідав Березенку, на що молодий депутат емоційно відповідав, махаючи руками.

Нарешті слово передали Довгому і обоє впливових нардепів моментально переключили увагу на колишнього однопартійця.

А той узяв скорбну ноту і говорив ще більш зворушливо ніж на комітеті.

Довгий каявся і зізнавався, визнавав помилки і "дивився в майбутнє", просив пробачення, що "призначав Луценка" і скаржився на його беззаконня.

Врешті Довгий попросив зняти з нього недоторканність, і туга в його голосі сягнула такого піку, що він заговорив віршами:

"Все, що для мене має значення – моя родина, мої друзі, мій виборець, моя власна справа – це все українське. І як казав мій дід у своєму заповіті:

"Не зламайсь, як клиночок в негоду,

і не злякайся, коли грім загуде.

Нехай хоробрість козацького роду

надихає тебе і веде".

Здавалося, що ще кілька хвилин виступу і Довгий повторить "подвиг" свого теперішнього колеги по "Волі народу" Володимира Литвина і розплачеться на трибуні. Але до цього не дійшло.

Рада "почула" прохання депутата і 251 голосом позбавила його недоторканності.

Поки Довгий розповідав свою версію, по парламентській залі сумно ходив виключений із БПП Розенблат. Його виступ у цій виставі був запланований останнім.

Лозовой. Сцена третя – одержимі

Коли розгляд подань дійшов до Лозового, то у залі панував уже повний емоційний хаос.

Така атмосфера мала фактично двох творців – Луценка і Ляшка. Під час кожного обговорення не проминали нагоди вмазати публічного ляпаса один одному.

"Діалог" між цими двома достойниками точився приблизно такий:

Ляшко: Всупереч вимогам Закону про Регламент незаконно змінили закон, щоб призначити пана Луценка генпрокурором. Я вбачаю в цьому ознаки змови між президентом Порошенком, його кумом і родичем Луценком з метою захоплення влади… Я прошу антикорупційного прокурора вважати мій виступ за депутатський запит…

Луценко: Щоб порушення Регламенту стало злочином, мають наступити тяжкі наслідки. Обрання Луценка генпрокурором принесло тяжкі наслідки тільки корупціонерам, Олег Валерійович. Я робив, роблю і буду робити все, щоб будь-який недоторканний або доторканний корупціонер сидів там, де були ви, Олег Валерійович, за свої махінації у підполковничому мундирі міліції, коли вкрали службовий автомобіль...

Ляшко: Юрій Віталійович, у вас коротка пам'ять. Ви розказуєте, що я сидів, ви теж сиділи. І сиділи за відомими вам звинуваченнями. І головна проблема, яка в вас була, коли ви сиділи, це, що ви скаржилися на цироз печені, який виникає з відомої причини. Тому я бажаю, щоб ви завжди були здорові, коли наступного разу потрапите (за ґрати – УП) за зловживання посадовим становищем.

Коли ж дійшло до подання на другого номера списку "радикалів" Андрія Лозового, то Ляшка як підмінили. Він став поважним і зваженим, підійшов до свого однопартійця і поплескав його по плечах.

"Тримайся", – звичним баритоном сказав йому Ляшко.

Лозовой раптом перехрестився і почав махати перед собою якимись документами.

Тим часом Луценко продовжував розповідати депутатам, що справа Лозового проста – є гроші і активи, внесені депутатом у декларацію, є офіційний заробіток за все життя, а різниця між ними складає приблизно 9 мільйонів. З них Луценко і просить сплатити податки.

"Народний депутат був викликаний на допит, куди, дякую йому, він з'явився і показав, що, перше, він торгував ялинками у місті Рівному з 14 років. Будучи з Рівного, я пам'ятаю скільки коштували ялинки, по моїм підрахункам, для того, щоб заробити на 80 тисяч доларів, 150 тисяч євро і 800 тисяч гривень, треба було вирізати ліс десь так від Рівного до Костополя", – з посмішкою розповідав Генпрокурор, додавши і про уже легендарне "піаніно московського діда", яке Лозовой начебто отримав у спадок.

Питань до Луценка особливих не було, і трибуну передали "винуватцю свята" Лозовому, який почав відбивати закиди Луценка.

Загалом виступ "радикала" нагадував переказ виступу тижневої давнини на регламентному комітеті.

Усе ті ж "макулатура, а не подання", "цифри висмоктані з пальця", "внесу колекцію подань у декларацію" і інші уже не раз оголошені тези.

Не оминув Лозовой, звичайно, і тему святих мощів.

"Експерти ДФС разом із слідчими Генпрокуратури оцінили вартість мощей в 121 тисячу гривень. Ви хоть Бога побійтеся, я розумію, що ви людина комуністичного виховання, але майте повагу до почуттів віруючих людей", – обурювався депутат.

Оскільки САП до подання на Лозового не мало відношення, антикорупційний прокурор Холодницький разом зі своїми підлеглими на час цього розгляду попрямував у парламентський буфет.

Холодницький спокійно сидів за одним столом з головою антикорупційного комітету Єгором Соболєвим і їв свою гречку з м'ясом.

Тим часом на трибуну Ради вирвався Олексій Гончаренко з БПП, який підхопив абсурдну ноту у Лозового, але надав їй нового звучання:

"Якщо ми зараз не голосуємо за зняття недоторканності з Лозового, тоді нам треба визнати його святим. Звернутися до Ватикану в конгрегацію по справах святих, і до Андрія Лозового ходити молитися, просити грошей на життя. Знаєте, як Свята Богородиця дає жіночкам, святий Андрій буде давати бідним. Бо він людина, яка ніколи ніде не працювала, нічого не заробила, показуємо мільйонні статки – мільйони. Люди, почуйте, мільйони!"

Депутатка Тетяна Острікова спробувала повернути розмову у пристойне русло, пояснюючи генпрокурору його прорахунки, але одразу після неї слово знову взяв Ляшко і атмосфера сюрреалістичного повернулась у залу.

"Ребята, ви не поняли однієї простої істини: Ляшко і його команда, ми не піддаємося на шантаж... В мене є стержень… У багатьох депутатів, які зараз сміються, немає стержня і немає того, що британський прем'єр Вінстон Черчиль називав "мягким подбрюшьем", якщо ви знаєте що це таке".

Депутати-"радикали" Ігор Мосійчук та Олег Купрієнко додали апокаліптичних нот у загальний гул залу, розповідаючи, як "завтра прийдуть по кожного".

А Луценко і не заперечував.

"Так, цей генпрокурор не буде танцювати під вашу дудку! Я буду подавати ці подання, якщо буде склад злочину. І зараз стверджую: ваш народний депутат не сплатив до держави 1 мільйон 700 тисяч гривень. Їх треба сплатити. Або сплатити, або сушити сухарі", –кричав розпалений Луценко. Але уточнив, правда, що інше його не цікавить:

"Шановний пане Андрію, недоторкáнність. Бо ви кажете недотóрканість – це щось інше, це спитайте в свого лідера з вашим стрижнем. Недоторкáнність я хочу зняти, все решта – не моє".

Ці слова дуже розлютили Ляшка. Він підбіг до Парубія і почав вимагати дати йому можливість відповісти Луценку.

Спікер, розуміючи, що справа може перерости у крик, слова не дав. Але Ляшка це не зупинило і він прямо з президії почав кричати Луценку.

До балкону преси долітали лиш уривки цієї "розмови": "Стрижень! Покажи свій! Свій!… Я тобі зараз покажу!"

Поки Ляшко з'ясовував стосунки з Луценком, спікер оголосив голосування за подання щодо Лозового і лідер "радикалів" впевнено просигналізував своїм депутатам, що вони голосують "проти".

Дивним чином Ляшка "послухались" і інші фракції, не додавши на голосуванні по кілька десятків голосів – 177 "за" і Андрій Лозовий залишився недоторкáнним.

Поляков і Розенблат. Сценки четверта-п'ята – фатальні

Наступні дві години у Раді панував відносний спокій з нотками відчаю. Розгляд подань на обох фігурантів "бурштонової справи" Максима Полякова і Борислава Розенблата проходив за однаковим сценарієм.

Та й самі фігуранти поводились схоже. Що Поляков, що Розенблат виглядали пригнічено. У різних кутах сесійної зали вони сиділи майже непорушно, наче комахи, застиглі у бурштині.

Поляков заховався в кінці парламентської зали і щось гортав у своєму iРhone, існування якого заперечував на засіданні комітету.

Розенблат же весь час провів стоячи, склавши руки. Час від часу по його обличчю пробігали болючі гримаси і він інстинктивно починав погладжувати бороду.

Щодо них обох в залі панувала незвичайна єдність, доля їхньої недоторканності була вирішена. Єдиною інтригою залишалось тільки те, чи зуміє Рада набратись сміливості і дозволити заарештувати своїх колег, проти яких зібрана фактично залізна доказова база.

Паралельно з розглядом питань Полякова і Розенблата до внутрішнього двору Верховної Ради заїхав мікроавтобус зі спецназом НАБУ. Якби парламент наважився не покривати своїх депутатів, слідчі мали бути готові затримати фігурантів гучної справи.

Але спецназ приїхав даремно.

Рада 250 та 296 голосами зняла недоторканність відповідно з Полякова і Розенблата, а от для затримання чи арешту більше 183 голосів не знайшли. Чи, чесно кажучи, не захотіли знайти.

Рада "своїх" не здає. Каста недоторканних має лишатися недоторканною. Як влучно підмітила депутатка "Самопомочі" Альона Бабак, для "вибіркових" людей закони "особливі":

"Жодного разу ми сьогодні не сказали про те, що за цими законами, за цими правилами живуть 40 мільйонів українців. Ми особливі, ми вибіркові сьогодні, а 40 мільйонів людей живуть за тими законами, які ми з вами пишемо".

Роман Романюк, Роман Кравець, УП