Львів SOS: підсумки сміттєвого року
У Львівській міській раді знайшли рішення сміттєвої проблеми.
Переповнені сміттям контейнерні майданчики, де поселилися мухи, голуби та подекуди щурі, тепер обробляють спеціальним хімічним розчином для дезінфекції та дератизації.
Альтернативних оперативних рішень – що робити із горами сміттям на вулицях міста – у Львівській міській раді за рік після трагедії на найбільшому в Україні полігоні твердих побутових відходів досі не придумали.
Відтоді як після гасіння масштабної пожежі 30-го травня 2016-го року гора сміття завалила трьох рятувальників і одного комунальника, відходи зі Львова вивозити нікуди. Спочатку вивіз непотребу заблокували мешканці прилеглих сіл, а згодом експлуатацію полігону заборонила обласна прокуратура.
Меморандум, підписаний 21 квітня між Львівською міськрадою та головами малих міст Львівщини, в якому ті пообіцяли протягом двох років приймати сміття з обласного центру на свої полігони, досі не запрацював повноцінно.
То ж львівські відходи і далі напівтаємно розвозять по всій Україні на приватні чи комунальні полігони, або ж їх просто висипають в лісосмугах.
Сміттєві протести
Річницю Грибовицької трагедії Львів зустрів із багатотонними завалами сміття в різних районах міста та з інфекційною загрозою.
Від багатотисячних туристів цю проблему у Львівській мерії намагаються приховати. Станом на 29 травня, за даними міськради, у Львові залишалися переповненими 325 контейнерних майданчика. Проте саме в Галицькому районі, який охоплює увесь історичний центр, сміття прибране повністю.
Загалом, протягом останніх місяців постійно перевантаженими сміттям є третина усіх майданчиків. Станом на середину травня по місту накопичилося уже близько семи тисяч тонн неприбраних відходів.
З настанням тепла, що пришвидшує розпад сміття, терпець у львів'ян уривається.
22 травня мешканці вулиці Кондукторська зробили барикаду з купи сміття і перекрили вулицю.
Перекрити магістральну вулицю Сахарова пообіцяли 30 травня і мешканці прилеглих до неї багатоповерхівок. Вони переконують, що сміття в них не вивозилося з Великодня.
"Сморід стоїть вже до 9-го поверху! Щурі, мухи. Собаки на смітнику! Де гуляти дітям? Головні болі щодня. Що далі?" – поскаржилася одна з активісток.
Але це не найбільші рекорди. Як скаржилася автору на початку травня мешканка вулиці Стеценка, тут сміття не вивозили більше десяти тижнів.
У січні "Українська правда" підсумовувала, що було зроблено за півроку після Грибовицької трагедії. Минуло ще півроку, однак ситуація кардинально з місця не зрушилась.
За останні шість місяців пролунало багато слів та заяв, навіть підписано два меморандуми. А акурат до дати, за тиждень до річниці трагедії, у Львівській міськраді ще й створили спеціальний департамент з питань поводження з твердими побутовими відходами.
Попри численні зовнішні рухи, результат залишається той самий. Ситуація з львівським сміттям наразі тупикова.
Досі не виділено кредит Європейського Інвестиційного Банку на сміттєсортувальний комплекс для Львова. До сьогодні остаточно не вирішене питання ділянки для облаштування полігону ТПВ та сміттєпереробного заводу.
І головне – до нині незрозуміло, що робити з поточними відходами, поки вирішуються стратегічні довготермінові питання.
Меморандум, підписаний "наосліп"
Після підписання 21 квітня в присутності віце-прем'єра Володимира Кістіона Меморандуму про регулярне вивезення усього львівського сміття на малі полігони Львівщини, Володимир Гройсман прозвітував, що "проблему, яка постала у травні минулого року і вийшла на загальнодержавний рівень, вирішено".
Адже поки Львівська мерія вирішувала б питання з заводом і новим полігоном, два роки львівські відходи мали б постійну прописку.
За цю "руку допомоги" Львівська міська рада зобов'язалася віддячити грошима. Щороку з бюджету Львова мали виділяти по 70 мільйонів гривень, які першочергово йшли б на облаштування та рекультивацію сміттєвих полігонів області.
Однак Гройсман таки поспішив з оптимістичними висновками.
Бо вже наступного дня міський голова Бродів, прізвище якого було вказано в меморандумі, заявив, що він взагалі нічого не підписував.
"Попри вмовляння підписати меморандум щодо прийому львівського сміття (...), я відмовився це робити і не підписав цей меморандум. Я знаю позицію громадських активістів нашого міста, я знаю позицію депутатів Бродівської міськради – вони на це ніколи не погодяться (...) У додатку до меморандуму зазначено, що Броди повинні прийняти 20 тонн сміття щодня – це близько 200 тонн в тиждень. Ви уявляєте, що буде з нашим сміттєзвалищем, з Бродами?" – обурився бродівський міський голова Анатолій Белей.
Згодом з'ясувалося, що не підписував меморандум і міський голова Белза.
А от мер Золочева Ігор Гриньків, хоч і визнав свій підпис, але фактично відмовився від виконання взятих на себе зобов'язань. Пояснив, що підписував меморандум з приміткою, що остаточне рішення прийматиме після погодження з сільрадою, яка межує з місцевим полігоном.
Очікувано, мешканці сіл, що входять у Єлиховицьку сільраду, одразу виступили проти львівського сміття. І Гриньків "здався".
"На той клаптик землі, який займає наше сміттєзвалище, ми не можемо навантажувати сміття з міста Львова. А ті чотири карти складування, які в нас є, ще не завершені", – заявив золочівський міський голова і додав, що зможе повернутися до меморандуму, коли облаштує полігон.
Далі один за одним почали відмовляти у виконанні меморандуму інші підписанти. Пояснюють, що місцеві ради та громади не підтримали такого рішення.
Негативні рішення громад очікувані. Наприклад, на громадських зборах в Рава-Руській з двохсот місцевих мешканців жоден не проголосував "за".
Частина мерів ще досі очікує сесій міськрад чи громадських слухань, щоб озвучити Львову вердикт.
Зрештою, станом на кінець травня лише чотири міста з дев'ятнадцяти, які були вказані у меморандумі, дали згоду на вивіз сміття.
Чотири полігони Львівщини через власну перевантаженість зможуть забирати зі Львова не більше ста тонн відходів. А це лише 1/6 з того, що, за офіційними даними, продукує Львів.
Виглядає на те, що підписання меморандуму було більше актом тиску з Києва на очільників місцевих органів самоврядування заради картинки, як приїзд високого урядовця "вирішує на раз" загнану в глухий кут проблему.
"Земля обітована"
Схожа ситуація, коли в присутності високого чиновника з Києва нібито "вирішувалася" ситуація з львівським сміттям, вже була наприкінці січня.
Тоді до Львова приїхав прем'єр Володимир Гройсман, який в присутності журналістів попросив голову Львівської облдержадміністрації Олега Синютку передати Львову під полігон одну з трьох ділянок, які попередньо ЛОДА виставила на інвестиційний конкурс для побудови сміттєсортувального комплексу.
Нагадаємо, що 8 грудня Синютка оголосив про проведення власного конкурсу на сміттєпереробний завод на Львівщині. Мовляв, якщо Садовий не в змозі за півроку вирішити сміттєве питання, то це зробить обласна адміністрація самостійно. При тому не за кошти кредиту, як це збирається робити Львівська міськрада – а за кошти інвестора.
"У мене є пропозиція зняти одну ділянку з конкурсу, ту, яку скаже міський голова, і передати місту. Андрій Садовий має особисто написати листа у ЛОДА і взяти зобов'язання протягом шести місяців побудувати полігон, запустити його в експлуатацію", – заявив Гройсман під час свого львівського візиту наприкінці січня.
Тоді Садовий попросив передати Львову ділянку в Яворівському районі – це територія колишнього гірничо-хімічного підприємства "Сірка".
Втім, уже за три тижні науково-експертна комісія, спеціально створена при Львівській міськраді, після вивчення ділянки забракувала її. Мовляв, ділянка розташована в карстово-небезпечній зоні, де за державними будівельними нормами не допускається будівництво полігонів.
Гройсман на це відреагував з іронією: мовляв, Садовий сам не знає, чого хоче. І пояснив, що перед тим, як визначатися, чи придатна ділянка чи ні – треба спочатку знати, яка технологія переробки сміття на ній буде застосовуватися.
"Якщо мова йде про просте складування сміття, як це відбувалось на більшості українських сміттєзвалищ, у тому числі й у Грибовичах, то будь-який новий полігон буде такою ж потенційною екологічною загрозою, як і ті, що вже існують", – заявив Гройсман, додавши, що вже попросив Синютку виділити іншу ділянку.
Паралельно Львівська міська рада наполегливо взялася за пошук ділянки під сміттєпереробний комплекс в межах Львова.
Для цього 17 березня, тобто тільки через дев'ять місяців після трагедії, мерія підписала меморандум з французькою компанією "Egis", яка має розробити для Львова "інтегровану стратегію поводження з відходами".
За тиждень до річниці Грибовицької трагедії фахівці "Egis" представили журналістам своє бачення щодо ділянки для майбутнього сміттєсортувального комплексу.
"Ми розглянули три місця (...), ознайомилися з усіма технічними і природоохоронними параметрами цих територій. Новий Яр не підходить для будівництва з огляду на природоохоронний аспект. Тому ми зосередили увагу на території в селі Добряни і ТЕЦ-2. При порівняні цих двох місць ми надаємо перевагу місцю біля ТЕЦ-2", – заявив представник "Egis" Крістофер Раунд.
Французи заявили, що до серпня розпочнуть проектування самого об'єкту, а до кінця 2017 року оголосять тендер.
Наразі точно невідомо, чи це буде сміттєсортувальний завод чи сміттєспалювальний.
Водночас, заступник міського голови Львова Сергій Бабак припускає, що найймовірніше буде і те, і інше.
Адже якщо сміття тільки сортувати, то куди захоронювати невідсортовані рештки? Доведеться й далі випрошувати у області землю під полігон, оскільки в межах населеного пункту, зокрема Львова, закон забороняє облаштовувати сміттєзвалище.
Крім того, виділення ділянки під полігон ТВП потягне за собою численні протести сільських громад, які категорично проти, щоб біля них облаштовували "нові Грибовичі".
Водночас, спалювання – це дуже дорогий спосіб утилізації сміття, навіть за умови, що паралельно буде вироблятися електро- чи теплова енергія. Сьогодні в Україні спалюється лише 1,7% усіх відходів. Це, зокрема, відбувається на київському заводі "Енергія".
Тож утилізація сміття через спалювання призведе до кардинального підвищення тарифу з населення за вивіз сміття.
Водночас, львів'яни за останній рік настільки втомилися від сміттєвих завалів біля своїх будинків, що можуть погодитися й на суттєве подорожчання тарифу.
Воля громади
За прогнозами французів, після проведення тендеру імплементація проекту почнеться не раніше наступного року. Саме ж будівництво заводу, за прогнозами заступника міського голови Сергія Бабака, займе ще до двох років.
Тобто невизначена ситуація з львівським сміттям може затягтися щонайменше до 2020-го року.
І це – за умови відсутності форс-мажорів. Як, наприклад, протестів місцевих мешканців, що живуть в околицях ТЕЦ-2.
Так, восени минулого року мешканці спального району "Рясне-2" та активісти заблокували спорудження сміттєсортувальної, а потім і сміттєпресувальної лінії на території колишнього заводу "Сільмаш". Люди перекривали дороги, пікетували мерію та ставили блокпости біля самого об'єкту.
Завдяки пресувальній лінії у мерії хотіли утрамбовувати сміття в спеціальні поліетиленові тюки. У такий оригінальний спосіб планувалося частково зменшити об'єми відходів, які треба вивезти на чужі полігони.
Мешканці побоювалися, що рідина, яка буде витікати під час пресування сміття, забруднюватиме довкілля. Обіцянкам, що тут буде збудований спеціальний басейн, – ніхто не вірив.
Більше того, людей налякав намір мерії виділити під пресувальну та сортувальну лінію аж десять гектарів землі. Припускали, що такими малими кроками Садовий готується до побудови тут в майбутньому великого сміттєпереробного, і можливо, сміттєспалювального комплексу. Проти чого люди так само проти – бо не хочуть в перспективі жити в смороді.
У львівській мерії певні, що більшість антисміттєвих протестів є штучними.
Мовляв, людей збурюють і свідомо залякують активісти, за якими стоять опоненти Садового.
Хоча насправді ще в далекому 2006-му році сам Садовий так само виступав проти сміттєспалювального заводу.
Коли йому було потрібно було заспокоїти громаду прилеглих до Грибовицького сміттєзвалища сіл, він переконував, що "ніяких заводів ми будувати не будемо, бо для того, аби будувати заводи – слід відразу будувати й онкодиспансери для людей".
"....Усім іноземним фірмам, котрі приходять і кажуть: "Я хочу будувати тут завод", – я кажу "Дякую, до побачення"", – розповідав одинадцять років тому міський голова Львова людям, які боялися, що біля їхніх хат з'явиться промисловий гігант.
Подібними "заспокоєннями" Садовий тоді боровся за лояльність громади, яка постійно вимагала закрити Грибовицьке сміттєзвалище. Йому розходилося, щоб було далі куди звозити львівське сміття. При тому, що людям обіцяв, що ось-ось розпочне рекультивацію полігону.
Де взяти гроші
Відправивши свого часу іноземних інвесторів додому, нині Садовий сподівається рекультивувати полігон і збудувати завод за кредит.
Зокрема, Львівська мерія планує залучити кошти в Європейського Інвестиційного банку за 1,5% річних.
Садовий уже рік як не втомлюється повторювати, що виділення кредиту ЄІБ блокується на рівні Мінрегіонбуду, який виступає тут посередником. Мовляв, усі документи міськрада передала до кабміну ще за два місяці до трагедії на Грибовичах – а віз і нині там.
Мінрегіонбуд відповів на звинувачення появою на сайті міністерства у червні 2016-го інформації, що документи, подані Львовом, не відповідали вимогам.
Зокрема, разом з проектами не надійшла копія рішення Львівської міськради про згоду брати участь у залученні кредитних коштів. Крім того, не було розрахунків показників ефективності проекту та інформації щодо спроможності обслуговувати запозичення.
Також, як згадано у повідомленні, "пропозиція щодо рекультивації Грибовицького сміттєзвалища на Львівщині суперечить встановленим Європейським інвестиційним банком вимогам кредитування, наведеним у відповідній анкеті і надісланій адресатам".
Зокрема, заявлена Львівською міськрадою вартість проекту рекультивації складала близько 7 мільйонів євро. А відповідно до вимог банку, щоб отримати кредит по цій програмі, бюджет одного проекту має складати мінімум 10 мільйонів євро.
Врешті Львівська міська рада подала в липні нову заявку, у якій передбачені витрати на рекультивацію звалища різко виросли з 7 мільйонів – аж до 30.
Крім того, ще 10 мільйонів євро мерія просила на будівництво сміттєпереробного комплексу. Тобто разом 40 мільйонів позики.
Втім, вже у вересні у мерії озвучили нову цифру: разом на весь проект банк нібито має дати Львову 75 мільйонів євро. З них вже не 10, а цілих 45 мільйонів – на новий сміттєпереробний комплекс.
"Без проекту і техніко-економічного обґрунтування будь-яка заявка – це просто декларація бажань. Кожне зайве євро, взяте у банку, пізніше буде враховане в тарифі и буде повернуте з кишень львів'ян", – скептично оцінив запити Львівської мерії профільний міністр та віце-прем'єр Геннадій Зубко в інтервю "Інтерфаксу".
За його словами, ЄІБ оцінює усю заявку Львова вдвічі дешевше – на рівні 35 мільйонів євро.
Щоб оцінити реальну вартість проекту, ЄІБ найняв австрійський консультантів, які останні півроку працювали у Львові. Як повідомили УП в прес-службі Мінрегіонбуду, тут вже незабаром чекають оцінки від австрійський експертів.
"Усі отримані заявки, у тому числі заявка міста Львова, перебувають на етапі проектної пропозиції. Для отримання фінансування проекти повинні пройти процедуру відбору, затвердження Координаційним Комітетом, розробки техніко-економічного обґрунтування, оцінки впливу на навколишнє середовище, розробки проектно-кошторисної документації та схвалення ЄІБ", – пояснили УП в прес-службі, чому так довго розглядається вистраждана заявка від Львівської мерії.
Водночас, наприкінці квітня гарну новину для Львівської міськради сповістив старший радник Європейського банку реконструкції та розвитку Антон Усов. За його словами, при потребі ЄБРР може виділити Львову 20 мільйонів євро для співфінансування проектів рекультивації Грибовицького сміттєзвалища, будівництва сортувальної станції чи компостного заводу.
А тим часом у Львівській облдержадміністрації 31 травня вже оголосили про результати свого альтернативного конкурсу на інвестування та будівництво сміттєпереробного заводу в області. Там повідомили, що заводів буде аж три (!), бо конкурсна комісія не змогла визначитися з єдиним переможцем з трьох інвесторів-претендентів. Тому, мовляв, хай кожен з них будує свій завод.
Втім, голові ЛОДА Олегу Синютці святкувати тут ще зарано, бо з антисміттєвими настроями в населення знайти ділянки під ці заводи може виявитися складніше, ніж самих інвесторів.
Тіньові схеми вивозу і утилізації сміття
Поки в мерії так довго очікують на кредитні кошти, паралельно продовжують витрачатися мільйони "на вітер". А саме – на компенсацію перевізникам за сотні кілометрів доріг, якими ті везуть львівське сміття по Україні.
При цьому інформацію, в яких об'ємах і куди саме вивозять сміття за межі області, у міськраді ретельно приховують.
Перша причина – щоб не збурювати місцеве населення, яке не хоче бачити біля себе чужі відходи.
Друга причина – мовляв, відповідні документи вилучила Нацполіція, яка розслідує нелегальні викиди сміття в різних куточках України.
На переконання опонентів Садового серед депутатів Львівської міської ради та високопосадовців в обласній адміністрації, ці непрозорі схеми вивозу й утилізації сміття дозволяють заробляти тіньовий кеш.
Так, очільник Львівщини Олег Синютка, який до 2014 року сім років був першим заступником у мера Садового, натякнув, що міські чиновники значно завищують об'єми сміття, які нібито продукує Львів.
"Коли представники міськради говорять, що за добу виробляється 600 тонн сміття, то я знаю, що це неправда", – каже Синютка, натякнувши, що реальна цифра щоденних відходів Львова менша на двісті тонн.
Відповідно, це неабиякий тіньовий заробіток на фіктивній утилізації відходів, яких не існує.
Так, ціна захоронення однієї тонни відходів складає кількасот гривень, на різних полігонах вона може бути різна. Наприклад, міський голова Старокостянтинова на Хмельниччині зажадав цілих 500 гривень за прийом однієї тонни львівського непотребу.
"Тому й не будувалися раніше заводи. Просто десяток років явно завищували об'єми сміття у кілька разів – і списували гроші. А будь-який завод – це чіткий контроль за об'ємами і такий самий чіткий контроль за підприємствами, які вивозять сміття, за його сортуванням та морфологією", – прокоментував УП колишній голова депутатської бюджетної комісії Львівської міськради, "свободівець" Яромир Самагальський.
Крім того, Синютка пояснив природу стихійних викидів сміття на узбіччях та лісосмугах. Мовляв, перевізнику оплачується сотні і тисячі кілометрів дороги, а він, натомість, скорочує собі маршрут у рази.
"У суботу машина AVE-Львів із документами про вивіз сміття у Дніпро опинилась у Самбірському районі (Львівської області) (...) Із відповідними документами про те, що сміття їде у Дніпро, водій вирішив вивантажити його у районі об'їзної районного центру", – цитує Олега Синютку львіське онлайн-видання "Справжня варта".
Голова ЛОДА певен, що таким чином відмиваються кошти з міського бюджету.
"Я розумію, що дехто винайшов схему, як переганяти міські гроші у готівку й декому в очах горять гривні чи долари… Натомість сміття вивантажується у лісосмугах", – додав Синютка.
У відповідь на закиди про нелегальні викиди сміття Андрій Садовий щоразу повторює, що правоохоронці мають карати недобросовісних перевізників, якщо факти нелегальних викидів дійсно будуть доведені.
Водночас він припускає, що ці завали на узбіччях чи лісосмугах можуть бути політичною провокацією проти нього, "коли висипають купку сміття і зверху лежить новенька візитка Садового".
З червня 2016-го по кінець березня-2017 з міського бюджету Львова на компенсацію перевізникам сміття вже було виділено 130 мільйонів гривень. А це – майже половина тої суми, яку з самого початку мерія просила в Європейського інвестиційного банку на сміттєпереробний завод.
За той час, поки з'явиться запланований завод-гігант, мільйонні суми з міського бюджету на вивезення сміття зростуть у рази.
Фактично, Львів "у нікуди" витрачає кошти власного бюджету, за які міг би самостійно, без позик збудувати завод – якби питання його будівництва постало задовго до трагедії.
Мар'яна П'єцух, УП
