"Грузинський Легіон": дії Кремля аналогічні, що в Грузії, що в Україні
Грузинські офіцери з досвідом бойових дій та військовими навичками армій НАТО пішли рядовими солдатами до лав Збройних сил України. Для них не важливі посади та зарплати.
Головне – боротися з агресором.
Вони пам'ятають, як свого часу українці підставили своє плече грузинам, коли їхні землі захоплював російський солдат. Тож тепер допомагають боронити українську територію. Сподіваються, що після повернення Донбасу та Криму зможуть звільнити Абхазію та Південну Осетію.
Через участь у боях на Донбасі грузинські легіонери потрапили в опалу офіційного Тбілісі. Та й в Україні доводиться воювати не лише з ворогом на передовій: палиці в колеса встромляють навіть у Києві.
На трьох фронтах
"Я в Києві через проблеми Легіону", – повідомляє у телефонній розмові командир "Грузинського Легіону" Мамука Мамулашвілі. Уже за кілька годин ми зустрічаємося на базі Легіону. Спілкуємося у приміщені, яке дуже нагадує колишню душову футбольного стадіону, що розташований поблизу льодової ковзанки "Атек". Тут пролягає "третій фронт" легіонерів.
"Проблема пов'язана з одним сепаратистом, якого нещодавно випустили з-під варти, – каже Мамулашвілі. – Його "взяли" у 2016-му за фінансування сепаратистів (Євген Казьмін, екс-депутат Севастопольської міськради від ПР, – УП). Тепер він хоче забрати базу Легіону, яка належить нашому волонтеру, і почати тут будівництво. Тому ми ведемо війну з сепаратистами прямо в Києві".
"Другою війною" свого Легіону командир називає проблеми, які виникають у грузинів на українському кордоні. За словами Мамулашвілі, Україна відмовила у в'їзді більш ніж 100 особам – і, відповідно, втратила боєздатних бійців.
Чому для цих грузинів кордон виявився зачиненим, Мамука не знає. Але стверджує, що згодом цю проблему допоміг вирішити начальник Генштабу Віктор Муженко.
Головний же фронт "Грузинського Легіону" – за 700 кілометрів на схід від столичної бази.
Іноземний підрозділ у складі 54-ї механізованої бригади воює під Стахановим на Світлодарській дузі.
І, припускають грузини, саме через успіхи на цьому фронті у них з'являються проблеми у тилу.
Операція "Сухумі"
Наприкінці 2016-го "Грузинський Легіон" разом з іншими підрозділами 54-ї бригади відбили у ворога одну з панівних висот. Тоді лінія фронту посунулася на кількасот метрів.
У січні 2017-го подробиці цієї операції автору розповів командир штурмового загону Джаба Лелашвілі, позивний "Маестро". За його словами, знадобилося три дні, щоб відбити у ворога висоту.
"У перший день вони на нас чекали, – згадує "Маестро". – Наша перша група почала рухатися і мала викликати вогонь на себе. Друга група повинна була зайти з іншого боку і прийняти бій. Але вони нас чекали, обстрілювали ті місця, де ми повинні були пройти. І ми в перший день туди не зайшли. Другий день теж.
Коли ми побачили, що вони вже розслабилися, ми несподівано для них влаштували штурм цієї висоти. Бій тривав десь 10-15 хвилин, і вони залишили позиції".
Аби операція пройшла успішно, Лелашвілі кілька разів заходив у тил ворога, збирав інформацію. Одного разу грузинські розвідники настільки заглибились, що ледь не дійшли до ворожого штабу. Тоді розвідувальній групі легіонерів довелося прийняти бій.
"Вони побачили нас десь між їхніми опорним пунктом та штабом, хотіли взяти нас живими, – каже Лелашвілі. – Кричали: укропи, здавайтеся, кидайте зброю. Але здаватися ми там не збиралися. Першим ми "завалили" того, хто хотів, щоб ми здалися. А потім гранатами закидали, в бліндажах їх було вісім. Зі штабу потім за нами кілометр гналися. Але бачиш, перед тобою я сиджу".
Ще влітку грузинська розвідка доповідала, що на позиціях ворога поблизу Стаханова-Первомайська – бойовики вже не з регулярної армії. Незадовго до операції "Сухумі" відбулася ротація. "Начальство змінили, підрозділи змінили, нову техніку завели. До того там були російські солдати", – каже Лелашвілі.
З досвідом НАТО
Грузини на українському фронті від самого початку війни. Мамулашвілі пояснює, що ще під час Майдану розумів: Росія розв'яже війну. І вже тоді почав формувати бойовий підрозділ.
Щоправда, у 2014-му все почалося з кількох грузинів.
"Хлопців зібрав Мамулашвілі, – згадує "Маестро". – Мамука – людина з досвідом. Він був радником Міністра оборони Грузії (у 2009-2012 роках, – УП). Радниками просто так не призначають; якщо людина нічого не розуміє – її не візьмуть. Грузини, які на Батьківщині несли службу в армії, спецназі, силових органах – звільнилися і приїхали в Україну. Вони вже знали, що існує Легіон".
Батько командира "Грузинського Легіону" – відомий у Грузії армійський генерал Зураб Мамулашвілі. Під його командуванням Мамука почав воювати ще у 14-річному віці під час війни в Абхазії (1992-1993 роки, на стороні Абхазії участь у війні брала російська армія – УП). Тоді обидва пройшли через полон.
Нині обидва допомагають воювати проти росіян українцям.
Основу легіонерів складають грузинські офіцери, які мають великий бойовий досвід, розповідає Мамулашвілі.
"Наші офіцери пройшли НАТОвські навчання. Вони побували в місіях в Афганістані, Іраку. Майже всі брали участь у бойових діях у Грузії в 2008-му. Також є ті, хто воював ще в 90-х роках", – каже командир Грузинського Легіону.
Наприклад, старший солдат української армії Джаба Лелашвілі у Грузії був командиром спецпідрозділу "Дельта". Має досвід бойових дій 2008-го та 90-х. Він ще з дитинства пам'ятає, що 25 років тому на стороні Грузії воювали українці.
"У моєму будинку жили українці – друзі мого батька, які воювали разом з нами. Один з них, Давид Мартиненко, завжди грав з нами – дітьми. Зараз мій батько хвора людина, у нього параліч. Якби він був здоровий, він зараз був би тут.
Українці воювали разом з нами і в 2008-му. Грузини ніколи не забувають доброту, яку для них роблять. І ніколи не забувають зло.
У більшості солдат з "Грузинського Легіону" росіяни вбили братів, батьків, друзів. Двох моїх шкільних друзів вбили перед моїми очима. Тому ми і приїхали сюди", – пояснює свою мотивацію воювати за Україну Лелашвілі.
Воювали з Росією в Грузії, тепер воюємо з РФ в Україні
У 2014-му грузини починали воювати майже без зброї. Але вже після перших операцій захопили трофейні автомати. Нині, кажуть, жодних проблем з озброєнням не відчувають.
"Однією з перших операцій було Зайцеве (село під Горлівкою Донецької області, – УП), – згадує Лелашвілі. – У нас тоді навіть зброї не було. На три людини один автомат. Решта – з ножами билися. Потім ми знайшли склад зброї, передали кому треба. Вони побачили, що ми люди не прості, не з колгоспу приїхали, що ми теж щось розуміємо, щось знаємо в цій справі".
Далі грузини брали участь у боях під селами Клинове та Красний Пахар (нині – Воздвиженка, село між Світлодарськом та Попасною), перебували в оточеному Луганському аеропорту. Співпрацювали з "Айдаром", "Правим сектором", "Миротворцем", 24-ю бригадою.
Легалізувалися грузинські легіонери лише після того, як парламент дозволив іноземцям служити у лавах Збройних Сил України.
У лютому 2016 року "Грузинський Легіон" офіційно увійшов до лав 25-го батальйону "Київська Русь" у складі 54-ї механізованої бригади ЗСУ.
"Маестро" згадує, що тоді навіть не читав контракт на службу в ЗСУ. Умови його не цікавили – радів, що зможе офіційно воювати.
"Для нас після підписання контракту нічого не змінилося. Раніше бої йшли активно. Зараз – ні. Зараз, якщо немає наказу комбата або комбрига, то наче руки зав'язані. Без наказу не заходимо, без наказу не виходимо.
Але є наказ – наказ треба виконувати", – каже Лелашвілі
Окрім громадян Грузії, до Легіону входять також бійці з США, Німеччини, Азербайджана, Молдови, розповідає Мамулашвілі.
"Усі легіонери офіційно оформлені, мають військові квитки. Днями перші грузинські легіонери отримають статус "Учасника бойових дій".
Це для нас символічно. Ми не можемо використовувати пільги, які дає цей статус, адже не є громадянами України. Та й пільги нам і не потрібні. Це з моральної точки зору правильно – дати хлопцям УБД, щоб вони розуміли, що щось зробили для України", – пояснює командир Легіону.
Мамулашвілі розповідає, що грузини з самого початку участі у бойових діях хотіли отримати офіційний статус. Адже, на його переконання, усі добровольчі батальйони мають бути підконтрольні або Міноборони, або МВС – бо свого часу після війни в Грузії неконтрольовані добровольчі підрозділи перетворилися у банди.
Порівнюють вони й війну з Росією 2008-го з бойовими діями проти росіян в Україні. Згадують, що в Грузії війна була більш інтенсивною. Армія РФ задіювала навіть авіацію. В Україні робити це росіяни бояться – Київ має ефективну систему протиповітряної оборони.
В іншому дії Кремля аналогічні, що в Грузії, що в Україні.
"ЛНР" і "ДНР" зроблені як під копірку з окупованої Абхазії і Цхінвалі. За час окупації там ситуація якщо не погіршилася, то точно не покращилася. Їм обіцяли золоті гори, що у них буде все. А насправді все, що у них було, забрали – і залишили ні з чим", – каже Лелашвілі.
Цілком Грузію Росії не вдалося захопити. Натомість Москва домоглася зміни політичної еліти.
Нині в Тбілісі – проросійська влада, кажуть грузинські легіонери. Зокрема, цим пояснюють проблеми, які виникли з похованням на Батьківщині загиблого в Україні легіонера.
"У Легіоні були втрати. Двоє людей загинуло. Поховали їх в Грузії. З цим виникали проблеми через позицію проросійського уряду Грузії – при тому, що грузинський народ нас повністю підтримує. А уряд Грузії намагається нам всіляко нашкодити.
Під пресингом знаходяться наші сім'ї. Якщо влада дізнається, що людина служить в Грузинському Легіоні, йому дають пару днів, щоб він поїхав з Грузії. Це незаконно: бійців попереджають усно, щоб вони не залишалися в країні більше 2-3 днів. Влада боїться концентрації легіонерів", – розповідає командир Грузинського Легіону.
Джаба Лелашвілі переконаний, що всі грузини, які воюють на передовій в Україні, є ворогами для проросійської влади в Грузії – бо воюють легіонери саме проти Росії.
Через це він не може навіть прогнозувати, коли сам повернеться додому. "Ось повернемо Крим, потім підемо Абхазію повертати", – каже "Маестро".
Поки ж легіонери готуються до створення посиленої бойової роти "Грузинський Легіон", яка перейде під командування безпосередньо комбригу. За словами Мамулашвілі, з такою ініціативою виступив начальник Генштабу Віктор Муженко.
Це має статися після ротації. Легіон на три місяці виводять з передової. Протягом цього часу Мамулашвілі планує залучити до підрозділу нових офіцерів, щоб збільшити кількість легіонерів до ста осіб.
Олексій Братущак, УП
