Блокадний Донбас. Активісти про Ахметова та свої плани

– Домовитися з нами? Мільярд доларів. Така цифра, як мільйон, нас уже не цікавить, – жартують з журналістами блокадники у Бахмуті.

2 березня виповнився місяць, як на місцевому залізничному переїзді з'явився другий редут "Запоріжжя".

Ввечері того ж дня журналісти "Української правди" та "Громадського" навідалися до блокадників. Ті одразу запрошують гостей у штабний намет – на чай. Тут можна погрітися біля буржуйки та відпочити.

За чаєм блокадники обговорюють останні новини. Напередодні уряд затвердив порядок перетину лінії розмежування. Що  саме  зазначено в документах Кабміну, не знають. Натомість розповідають, що із самим прем'єром двічі зустрічався один з командирів блокади з позивним "Гал" (Анатолій Віногродський, колишній командир батальйону Національної гвардії "Донбас", нині – помічник народного депутата Семена Семенченка – УП).

Ініціатором переговорів  нібито виступив Володимир Гройсман: пропонував зупинити блокаду, натомість долучитися до перевірки вантажів, які перетинають лінію розмежування.

Такі пропозиції блокувальників не задовольнили. З подальшими розмовами з керівником уряду вирішили почекати.

Після чаю виходимо роздивитися ситуацію на редуті.

Територію навколо намету огороджено колючим дротом та шинами. Величезні плакати нагадують основні вимоги блокадників: зупинити торгівлю з окупантами та звільнити полонених.

На переїзді стоїть один вартовий, вільно пропускає автотранспорт. За кілька десятків метрів видніється локомотив.

Локомотив зупинили блокувальники – і не дають прибрати. У ньому чергують машиністи.  Сьогодні він виконує функцію перешкоди для проїзду інших вантажних потягів.

Пасажирські електрички прямують другою колією. Нею проходять і потяги з глиняного кар'єру, що розташований на контрольованій території.

"28 лютого проти нас планували  провокацію, – розповідає командир редуту з позивним "Богуслав". – Підвезли десь 70 осіб, з яких до 15 – пенсіонери. Їх пустили вперед поспілкуватися з нами. Позаду стояли "тітушки", серед яких переодягненні місцеві поліцейські. План був такий: спочатку нас спровокують своїми вимогами пенсіонери, а тоді "пацанчики" підуть на штурм.

Але ми чемно пояснили пенсіонерам наші цілі, вони пішли. "Тітушкам" нічого не залишилося, як також відступити".

У цей же час подібні дії відбувалися на іншому редуті. Там троє блокувальників отримали поранення.

"Богуслав" переконаний, що за провокаціями стоять працівники поліції та СБУ, а "масовку" збирали представники місцевої еліти, які у 2014-му організовували у Бахмуті так званий "референдум".

Мета подібних акцій – перевірити їхню стійкість і тримати в напрузі, вважають блокадники.

"Не дай Боже когось вдарити! Тоді поліцейські отримають повне право зайти на редут як "захисники". Тому ми закону не порушуємо. Однак якщо буде загроза нашому життю, тоді, звичайно, будемо застосовувати силу і зброю. Зброя легальна", – каже один з блокувальників, який не хоче називатися.

До журналіста УП підходить чоловік, який представляється "Друг Вусатий".

На редуті він четвертий день. З початком війни став волонтером, допомагав добровольцям Правого сектору. Переконує, що хлопці на фронті підтримують блокаду. При цьому не знає, що неподалік від Бахмута в складі 54-ї бригади на Світлодарській дузі воюють колишні "правосєкі". Пояснює це тим, що підтримує лише хлопців "Воловика" (підрозділ ДУК "Правий сектор", окрема тактична група імені капітана Воловика, – УП), які воюють під Донецьком.

Свою участь у блокаді "Вусатий" пояснює традиційною фразою – "я проти торгівлі на крові", і каже про необхідність повернення полонених бійців та визнання території окупованими. Він вважає, що без блокади цих виконання вимог не досягнути.

"Цинічно виходити і говорити, що Україна втратила 36 мільйонів", – обурюється заявам урядовців "Вусатий".

"Кажуть про мільярди", – поправляє журналіст.

"Мільярдів, – погоджується чоловік. – Це дуже цинічно. Кожен боєць, який перебуває в полоні, вартий більшого. Цінніше за людину немає нічого. Ніяке вугілля не коштує життя. А ці заяви про те, що економічно вигідно торгувати з окупованими територіями. Це брєд! Свобода не коштує дешево.

Тому не бачу сенсу купувати вугілля, навіть якщо воно дешевше. Треба розвивати альтернативні види палива, вітряки, сонячні батареї".

Поруч з наметом – бочка. На ній готують вечерю та одночасно гріються блокувальники. Журналістів до себе не пускають, бо "після 19-ї години на редуті комендантська година". За кілька хвилин з намету виходить командир, пояснює, що дав добро.

Один з чоловіків представляється "друг Граніт". Згадує, що у 2016-му "трішки воював у Правому секторі". "На блокаду" приїхав лише на тиждень, на ротацію. Свою мотивацію також пояснює "звільненням побратимів" та "торгівлею на крові".

Нагадуємо, що ПС завжди перебував на передовій. Чи відчуває "Граніт", що нині редут – це передова?

"Я б не став себе хвалити, – відповідає чоловік. – Робимо спільну працю. Щоденну. Це не героїзм бути тут. Кожна людина має підтримати побратимів".

Поки готується їжа, чоловіки спілкуються з журналістами. Розповідають, що на редут постійно приїжджають різні люди. Хтось залишається, хтось спілкується та їде, хтось волонтерську допомогу привозить.

"Як це так, що Насалик поїхав на окуповану територію домовлятися про поставки вугілля, і потім вільно повернувся. Як таке може бути?" – обурюється чоловік, який представляється Сергієм.

Сам Сергій у бойових діях на Сході України участі не брав. За часів Радянського Союзу служив у стратегічних ракетних військах.

Також Сергій має запитання до Надії Савченко: коли вона була у Донецьку, чи казала хлопцям, що ветерани АТО заблокували торгівлю, щоб допомогти визволити полонених?

"Дуже дешево вона намагається піаритися, – продовжує Сергій. – Савченко – депутат, вона людина системи, система – це влада, а влада зацікавлена у торгівлі з окупованими територіями".

"За цією логікою, так можна про будь якого депутата сказати", – зауважує журналіст Української правди.

"Абсолютно вірно", – відповідє Сергій.

"І Семенченко з Парасюком теж?" – допитується автор. "Їх тільки двоє, – парирує Сергій, – може ще хтось долучається. А от інші 90% – це система".

Близько 22-ї години на редуті з'являються народні депутати Семен Семенченко та Володимир Парасюк. Приїжджають на джипі Toyota.

Нардепи розповідають, що отримали інформацію з кількох джерел – мовляв, до Бахмута стягують додаткові сили Нацгвардії. Кажуть, що підготовлено 1000 бійців, які мають заблокувати територію. Нібито командує операцією Юрій Аллеров (командувач Національною гвардією України, – УП), але наказу на штурм ще ніхто не віддав.

З редуту нардепи ведуть пряму трансляцію. Пропонують висловитися усім охочим блокувальникам. Після цього їдуть перевіряти інформацію про переміщення нацгвардійців.

Після спілкування з кількома згаданими вище блокувальниками, звертаємось до командира редуту: чи присутні тут люди, які мають значний бойовий досвід.

"Богуслав" розповідає, що сам воював у батальйоні "Донбас". В Іловайську не був.

"Офіційно почав воювати восени 2014-го, – згадує "Богуслав". – Перша відправка в АТО – Мирна Долина в Луганській області. Там були специфічні дії – на тій території і на нашій проти ДРГ. Потім заїхали в Широкине. Наша рота з "Азовом" там провела півроку. Наприкінці літа 2015-го почалася боротьба з добровольчими батальйонами, і нас вивели з Широкиного. З того часу батальйон не бойовий. Офіційно я був півтора роки в Нацгвардії, демобілізувався з четвертою хвилею".

На контракт в Збройні сили "Богуслав" вирішив не йти. Каже – порядки в армії йому не до вподоби.

Наприклад, у добровольчих батальйонах бійці самі обирають собі командирів. На запитання, як він став командиром редуту, віджартовується.

"Командиром редуту став випадково. Тусувався біля бочки, кажуть "будеш командиром". Я запитав: на скільки – на неділю. І ось уже третю неділю керую".

Блокадою вдалося натиснути на олігархів, які торгують з окупантами, вважає "Богуслав". "Такі особи, як, наприклад, Рінат Ахметов, почали втрачати величезні кошти. Тому вони змушені щось робити, щоб звільнити наших хлопців".

Командир редуту переконаний, що невеличкий прогрес у цьому питанні вже є. Каже, що СБУ почала більше цікавитися списком полонених. За оцінками блокувальників, у полоні 500-1000 українських військових – тобто значно більше за офіційні дані.

Невдовзі повертаються депутати. На 23:30 у штабі редуту чергова нарада. Журналісти збираються їхати.

Наостанок Сергій розповідає, що вважатиме перемогою блокувальників. До традиційного переліку вимог додається ще й націоналізація російського бізнесу в Україні та розірвання дипломатичних відносин з Кремлем.

"А взагалі у війнах перемога досягається лише зброєю, – каже Сергій, який участі в АТО не брав. – Я не знаю прикладів, щоб у збройних конфліктах перемагали дипломати".

Запитання: "Чи, може, тоді потрібно йти воювати, а не блокувати?" – Сергій залишає без відповіді.

"Коктейлі Молотова". Редут готується відбивати атаки

О 9-й ранку редут нагадує мурашник. Блокувальників значно більше, зо три десятки. Кожен чимось зайнятий.

Одні чоловіки шукають дрова навколо редуту, інші – посилюють оборону периметру, треті – готують "коктейлі Молотова". Журналісти помічають кілька ящиків з пляшками, що за якийсь час перетворюються на дієвий засіб захисту.

Періодично до редуту під'їжджають волонтери. За пару годин присутності журналістів зупиняється кілька машин. З однієї вивантажують спальники, сало, саперні лопати.

Склад їжі на редуті є наочним підтвердженням: блокадники не залишилися поза турботою і увагою не обділені.

Харчів на редуті так багато, що готові самі роздавати. Черговим волонтерам відвантажують частину провізії, щоб ті завезли у місцеві дитячі садочки.

Волонтери не лише продукти возять. Поки знаходяться на редуті, роздають перехожим газету "Духовність". Ті беруть неохоче.

Обов'язкова програма волонтерів включає фото з блокади, на згадку. Найкращий ракурс – на фоні зупиненого локомотиву.

Протягом дня до редуту підтягуються й місцеві. Пенсіонер Володимир на блокаду ходить щодня. Каже, що є прихильником ідеї припинення торгівлі з окупованими територіями. Також згадує про ще одну проблему: за низькі комунальні тарифи окупованих територій доводиться сплачувати усім українцям.

Попередження урядовців про можливе відключення електрики через блокаду, Володимир чув. Тільки слова представників влади тлумачить по-своєму:

"Відключити електрику можуть. Олігархи так навмисно зроблять. Скажуть, що це наслідки блокади. Це така маніпуляція".

Блокувальники кажуть, що на початку блокади місцеві трохи їх боялися. "Коли побачили, що ми не зловживаємо алкоголем, культурно спілкуємося, чітко пояснюємо свою справжню мету, то ставлення почало змінюватися. Усе більше підтримують, приносять гаряче, запрошують до себе помитися та переночувати".

А от до медіа блокувальники мають претензії.

Вважають, що інформацію про блокаду журналісти подають викривлено. Причиною цього називають належність ЗМІ олігархам, які несуть збитки від зупинення торгівлі з окупованими територіями.

Від відповіді на запитання журналіста Громадського телебачення: "Навіщо на редуті каністри з паливом?" – ухиляються.

"Погрітися. А може, когось погріти".

"Торецька різня". Третій редут переніс напад

По дорозі до третього редуту "добровольців 16 батальйону", який розташований поблизу станції Кривий Торець, на журналістів чекають дві додаткові перевірки.

Спочатку на блокпосту нацгвардійці, як зазвичай, перевіряють посвідчення. Після цього комусь телефонують, записують дані журналістів – і пропускають.

Далі чекає мобільний пост поліції. Правоохоронці також перевіряють документи, питають про наявність заборонених предметів. Надовго не затримують.

Уже на редуті журналістам пояснюють: перевірку посилили, щойно тут з'явилися блокувальники. Вони також проходять додаткову процедуру перевірки, каже командир редуту з позивним "Сільвер": "На кожному блокпосту перевірки. Не тільки звіряють паспортні дані, а й обшукують. Намагаються сфотографувати з паспортом, переписати номери телефонів, перевіряють, чи не вкрадений телефон.

Насправді, роблять це для того, щоб глушити зв'язок в момент, коли вирішать на нас напасти".

Один з нападів стався 28 лютого. Інцидент отримав у блокадників назву "торецька різня".

Того дня відбиватися від "тітушок" довелося за допомогою бензопили. Після цього "зброї" на редуті побільшало.

На цьому редуті блокувальників приблизно вдвічі менше, ніж в Бахмуті.

Володимир Золотий у складі батальйону "Збруч" 44-ї бригади служив на Чонгарі та під Широкиним. З перших днів блокади думав, що це лише піар кількох осіб. Свого часу він розчарувався у Парасюку, не дуже добре ставився до Семенченка.

22 лютого Володимир брав участь у ході націоналістів у Києві. Однією з вимог тої акції також було припинення торгівлі з ворогом. Однак спільний захід "Свободи", "Правого сектору" та "Азову" розчарував колишнього учасника АТО. "Здалося, що ця акція була домовлена з владою. Не було перешкод, сцена під Радою стояла".

Після 22-го спілка ветеранів АТО Заліщицького району (Тернопільська область, – УП) делегувала Володимира на блокаду. Їхав наче в розвідку. "Якби я побачив, що тут щось проплачене, то я б одразу розвернувся і поїхав звідси. Бо народ такий піар не підтримає. Але я тут вже 5-й день, і бачу, що це зовсім інші люди".

Володимир переконаний, що робить гарну справу. Тож на нову бензопилу дав 500 гривень, які взяв у дочки напередодні її дня народження.

Командиром редуту є киянин Іван, позивний "Сільвер".

Він – колишній боєць 25-го батальйону "Київська Русь". Воював до вересня 2015-го, пройшов Дебальцеве.

"Сільвер" розповідає, що ситуація на редуті напружена, постійно надходить інформація про підготовку провокацій. Після заяв представників влади про силовий розгін блокади, тут постійно готуються до оборони. Захищатися готові усіма доступними методами. "Коктейлів Молотова" автор на редуті не побачив.

Блокувальники готові захищатися усіма законними методами

Поблизу редуту стоїть заблокованим цілий состав з вугіллям. Пасажирські потяги до окупованої території з початку бойових дій не ходять цією гілкою залізниці. Електрички прямують до станції Фенольна, крайньої на підконтрольній території. Також блокувальники пропускають ремонтників.

Безпосередньо на рядових блокувальників з пропозицією "домовитися" ніхто не виходив, каже "Сільвер".

Заяви влади про проблеми з електрикою та опаленням через блокаду поставок вугілля він вважає брехнею. І нагадує, що, окрім вугілля, через лінію розмежування проходило чимало інших вантажів. "Ще є деревина, метал, загалом – 96 тисяч дозволів СБУ на оптові поставки у 2015-2016 роках".

Щодо блокади, то її влаштували ветерани, "організована команда", каже командир редуту. Усі рішення, начебто, ухвалюють колегіально після ретельної підготовки.

Закиди, що блокада – це лише піар окремих депутатів, він відкидає. Без них, переконує, редутам було б дуже важко встояти, їх могли знести ще на самому початку.

"Сільвер" закликає усіх охочих також приїжджати і "піаритися". "Люди добрі, якщо хтось хоче попіаритися разом з нами протягом місяця і вдень, і вночі, будь ласка, приїжджайте – піартеся".

При цьому депутати не перебувають на редутах "і вдень, і вночі". У Бахмуті Парасюка зафіксували під час проживання у готелі, а Семенченка та Єгора Соболєва помітили в одній з піцерій.

Невдовзі на редуті з'являється Володимир Парасюк. Нардеп привіз французького журналіста. Поки той спілкується з блокувальниками, Парасюк обідає та переповідає останні новини.

Одна з головних, як випливає зі слів Парасюка, – "на зв'язок вийшли люди Ахметова", намагалися дізнатися, за яких умов блокада може припинитись, переказали, що олігарх готовий домовлятися.

Реакція блокадників миттєва: "Якщо в Ахметова величезна проблема, то нехай щось робить, домовляється про звільнення полонених".

Про це говорить і Парасюк: "Ахметов якось же працював на окупованій території три роки, якось домовився про функціонування своїх підприємств, домовився про переміщення вантажів. Він фізично мав з кимось про це говорити.

Якщо він зміг домовитися про переміщення вугілля, залізної руди, металу – то нехай домовляється за наших хлопців".

Озвучена вимога до Ахметова: звільнити 20 хлопців, які найдовше перебувають у полоні. Однак це не означає, що в разі виконання цієї умови блокаду буде знято.

Більше того, Парасюк переконаний, що Ахметов та влада на це не підуть. "Бо вся Україна зрозуміє, що вони впливають на цей процес. Цей процес є штучним", – каже Парасюк журналістам.

При цьому він визнає, що конкретного списку полонених блокувальники не мають.

Окрім звільнення полонених, принциповою вимогою блокувальників є ухвалення закону про окуповані території, нагадує "Сільвер". Який саме з уже зареєстрованих законопроектів необхідно ухвалювати, командир редуту не конкретизує.

"На те вони й законотворці, щоб опрацьовувати законопроекти і знайти кращий варіант. Але він має бути прийнятий. Який саме – нехай самі вирішують, а не гуляють, байдикують, "почекунів" замість себе саджають", – каже колишній військовий.

Командир редуту переконує: блокувальники готові піти добровільно лише у разі виконання двох вимог – звільнення полонених та ухвалення закону про окуповану територію.

Закон війну не зупинить, визнає "Сільвер". Але на законодавчому рівні заблокує торгівлю з окупантом.

Олексій Братущак, УП

Фото автора