Не бойові втрати. Про що мовчать Генштаб та Міноборони

У травні 2016-го Біла Церква прощалася зі старшим сержантом Дмитром П. Сотні земляків проводжали його в останню путь. Військові несли труну загиблого в АТО побратима, за нею йшли родичі та близькі Дмитра. Квіти та вінки принесли волонтери, місцеві громадські активісти, представники влади.

Церемонія прощання проходила у центрі міста на фоні фотографій Героїв Небесної Сотні з написом "Вічна пам'ять героям". Хвилина мовчання під мелодію "Плине кача". 

У промовах Дмитра згадували як приклад для багатьох чоловіків. У квітні 2014-го він пішов добровольцем на фронт. Згодом замість демобілізації, підписав контракт. На його прикладі можна виховувати наступні покоління захисників України.

За майже 3 роки бойових дій відбулося більше 2 тисяч подібних церемоній у різних куточках країни.

Але ця в Білій Церкві дещо відрізняється від багатьох інших.

Дмитро загинув не в бою на фронті – а на території розташування його частини у Костянтинівському районі Донеччини. За офіційною версією, він проводив навчання для новоприбулих бійців, під час якого у руці Дмитра розірвалася граната.

Це так звана не бойова втрата. Зазвичай, такі випадки не згадують у щоденних офіційних зведеннях речники штабу АТО або Міноборони. Історія Дмитра – виключення. 20 травня Андрій Лисенко на традиційному брифінгу розповів: внаслідок необережного поводження з вибуховими пристроями 1 боєць загинув, 4 отримали поранення.

На жаль, протягом трьох років війни ми не навчилися відверто говорити про не бойові втрати. Підтвердженням цього є історія не лише старшого сержанта Дмитра П., а й ряд інших випадків не бойових втрат, які дослідила "Українська правда".

Не бойові в АТО – не тема для обговорення

У 2016-му кількість не бойових втрат Збройних Сил України в АТО перевищила бойові – офіційна відповідь на запит автора у січні цього року від міністерства оборони України.

Загалом різні джерела розповідають і про історії, коли не бойові втрати рахують як бойові, і про випадки, коли фальсифікують причину смерті військового.

Перевірити отримані свідчення дуже складно.

Тема не бойових втрат ЗСУ виявилася навіть більш закритою, ніж озброєння армії.

На запити автора протягом кількох тижнів міністерство оборони, Генштаб, військова прокуратура або відповідали відписками, або не знаходили посадовця, хто міг би надати коментарі для цього матеріалу. Також відкрито говорити про проблему не бойових втрат відмовлялися військовослужбовці, медики, психологи.

Ось типова відповідь, яку автор отримав від одного військового:

– Так, багато втрат не від ворога. Один такий випадок (коли не бойову втрату видали за бойову, – УП) був у нашому баті у 2016 році на Новий рік. Тоді викрили брехню, і потім речник АТО навіть вибачався та спростував попередню інформацію. І таких випадків багато. 

Попри численні відмови говорити на тему не бойових втрат, "Українська правда" спробувала скласти загальну картину проблеми. Існують обґрунтовані дані, що статистика спотворюється, ганебні явища в армії – приховуються, а загиблих не в бою військових представляють як таких, що загинули на полі бою.

Спотворена статистика

У відкритих джерелах можна знайти невідповідності статистики, яку оприлюднюють різні відомства. Найбільш разючою є різниця між однією з останніх відповідей Міноборони з усіма попередніми даними:

Не бойові втрати ЗСУ в АТО: у таблиці вказується кількість не бойових втрат з початку проведення АТО до дати оприлюднення інформації

Дата	Відомство	К-ть	Джерело
2.10.2015	Міністерство оборони	597	http://dt.ua/UKRAINE/u-minoboroni-ozvuchili-neboyovi-vtrati-zsu-187023_.html
20.11.2015	Генеральний штаб	831	https://ukr.media/ukrain/247798/
10.06.2016	Військова прокуратура	1294	http://www.5.ua/suspilstvo/matios-ozvuchyv-kilkist-ne-boiovykh-vtrat-ukrainskykh-viiskovykh-za-chas-ato-116789.html
19.01.2017	Міністерство оборони	655	https://www.rbc.ua/rus/news/vremya-ato-neboevye-poteri-vsu-sostavili-1485512624.html

Зрозуміло, що після оприлюднення влітку 2016-го військовою прокуратурою цифри 1294 надалі кількість не бойових втрат могла лише збільшуватися. Тож дивно виглядають останні дані Міноборони, що майже за три роки відомство нарахувало лише 655 випадків не бойових втрат серед військовослужбовців ЗСУ.

Якщо порівняти цифри МО та Генштабу за 2015 рік, то вийде, що за 2 місяці (жовтень-листопад) в лавах ЗСУ було 234 загиблих військовослужбовців через не бойові втрати. Це майже 5 осіб на день, що в рази перевищує середні показники. Отже, можна припустити, що ці дві цифри є сумнівними.

Також відмінності у статистиці Міноборони є щодо не бойових втрат у 2016-му. Автору у наведеній вище відповіді оборонне відомство вказало 256 не бойових втрат минулого року, а за кілька днів у подібній відповіді журналісту РБК-Україна вказали меншу цифру – 232.

Отримати пояснення, звідки береться така різниця у статистиці, не вдалося.

Натомість різні джерела пояснили, чому фальсифікують офіційні причини загибелі військових у разі не бойової смерті. У таких випадках переслідують дві цілі: або зняти відповідальність з командирів та інших військовослужбовців, або дати можливість родині отримати грошову компенсацію.

За законом у разі загибелі військовослужбовця родина має право отримати одноразову виплату у розмірі 500 прожиткових мінімумів (донедавна це було близько 600 тисяч гривень). Ці гроші не виплачуються, якщо боєць загинув через вчинення ним злочину, вчинення дій у алкогольному чи наркотичному сп'янінні, самогубства або іншого навмисного ушкодження.

В окремих випадках факти самогубства та смерті через алкоголь приховують. Найчастіше це стається, коли гине боєць, який з честю проходив бойові дії. Таким чином командири наче як віддають данину пам'яті бійця.

Є протилежні історії, коли приховують причини загибелі алкоголіків. До таких випадків у військових негативне ставлення.

– Якщо це був "аватар" (так в армії називають п'яного військового, – УП), від якого користі не було нікому, він був тягарем для підрозділу, а з нього намагаються зробити героя, то відповідно і ставлення негативне, – каже голова Івано-франківської обласної спілки учасників АТО, колишній військовослужбовець 26 бригади Андрій Долик. 

Рішення щодо фальсифікації причини загибелі військового ухвалюються спільно, пояснює Долик. Тому про такі факти відомо і лікарям, і командирам, і військовим прокурорам, і військовій службі правопорядку (ВСП).

За інформацією Долика, з другої половини 2016-го фактів фальсифікацій стало менше. У першу чергу через те, що командири стали більш принциповими, намагаються не приховувати не бойові втрати. "Їх напрягає, що такі випадки трапляються, – каже Долик. – Якщо боєць був "аватаром", то так і пишуть".

Щоправда, з офіційної відповіді Міноборони випливає, що серед не бойових втрат лише 10 сталися через отруєння алкоголем.

При цьому чи не всі опитані автором джерела інформації сходяться на одному: зловживання алкоголем є основною причиною більшості не бойових втрат.

Не бойові "герої"

За кожним випадком загибелі військовослужбовця ЗСУ проводиться перевірка або розслідування. Автор намагався отримати від військової прокуратури інформацію щодо розслідування фактів не бойових втрат. Але отримав чергову відписку: "Виокремлення відомостей з Реєстру про розпочаті кримінальні провадження вказаної категорії та кількості притягнутих до кримінальної відповідальності осіб у таких провадженнях не передбачено".

Проте зібрати інформацію щодо притягнення до відповідальності осіб, яких звинуватили у вбивстві та смертях військовослужбовців ЗСУ можна, дослідивши вироки судів Донецької та Луганської областей у кримінальних справах, в яких фігурували загиблі військові. Таких виявилося кілька десятків.

Окрім задокументованих фактів не бойових втрат, ці документи цікаві ще двома аспектами.

По-перше, вони підтверджують численні неофіційні свідчення, що в переважній більшості історій з не бойовими втратами фігурує алкоголь.

По-друге, описані у судових вироках історії чітко вказують на не бойовий характер загибелі військових. 

"Українська правда" пропонує читачам самим ознайомитися з матеріалами 5 кримінальних справ щодо не бойових втрат. З етичних міркувань прізвища загиблих військових не наводяться.

СПРАВА №1
7.10.2014, траса Бахмут-Дебальцеве

Військовослужбовці на автомобілі "Урал 4320" виїхали з місця тимчасової дислокації у напрямку польової кухні роти. У цей час нацгвардійці на блокпосту отримали інформацію про рух вантажівки з озброєними особами, які здійснюють обстріл блокпостів. Водій "Урала" вирішив проїхати блокпост без зупинки.

Військовослужбовці Нацгвардії, виконуючи команду підполковника "До бою", з метою недопущення "прориву" невстановленого транспортного засобу через блокпост та подальшого збройного нападу, відкрили вогонь. Прапорщику, який серед інших військовослужбовців перебував в "Уралі", заподіяні тяжкі тілесні ушкодження у вигляді вогнепального кульового поранення голови, від якого він загинув на місці події.

Вирок: водія засуджено на 5 років позбавлення волі, від відбування покарання звільнили з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

Повідомлення у ЗМІ: військові перевозили "Уралом" поранених, на вантажівці були розпізнавальні знаки медичної служби, потрапили під обстріл російських бойовиків із засідки.

СПРАВА №2
11.03.2015, Краматорськ

Під час спорудження бетонного бліндажу на території військової частини підполковник безпідставно залучив до робіт 4 військовослужбовців, не забезпечив постійний та належний контроль за дотриманням вимог безпеки при виконанні робіт та особисто перебуваючи безпосередньо біля приміщення штабу військової частини послідовність робіт з переміщення та установлення конструкцій, що мають велику парусність не проконтролював, безпечне їх встановлення та стійкість не забезпечив, підняття швидкості вітру понад 10 м/с не зафіксував, дані роботи не зупинив, що спричинило до руйнування металевої конструкції укриття та подальше почергове неконтрольоване падіння двох залізобетонних плит, остання з яких впала на старшого сержанта, який від тяжких тілесних ушкоджень загинув на місці.

Вирок: 2 роки позбавлення волі, засудженому призначили покарання у вигляді 2 (двох) років службового обмеження.

Повідомлення: На малій батьківщині в останню путь провели сержанта, який загинув в АТО під час "путінського перемир'я".

СПРАВА №3
24.10.2015, взводний опорний пункт, Луганська область

Військовослужбовці разом вживали спиртні напої. Коли вони знаходились в стані алкогольного сп'яніння, між ними відбувся конфлікт, у ході якого перший схопив автомат, але другий вихопив в першого цей автомат, і в ході штовханини відбувся постріл – коротка черга. Одна з куль влучила в голову першому. Аби приховати вбивство через необережність, другий підпалив бліндаж, чим завдав матеріальних збитків на 450 тисяч гривень.

Вирок: 2 роки дисбату.

Повідомлення: загиблий увійшов до "Пантеону новітніх героїв" рідного міста.

СПРАВА №4
3.08.2015, взводний опорний пункт, Донецька область

Обвинувачений повернувся в розташування роти на опорний пункт. По дорозі він придбав пляшку віскі "Джек Деніелс" та 6 банок пива "Тайлер". Інші троє військових принесли з собою пляшку горілки ємкістю 1 л та 2 пляшки пива ємкістю 2 л кожна. У бліндажі усі вище перелічені особи почали вживати алкогольні напої. Після вживання алкогольних напоїв усі лягли на свої ліжка.

Два військових посварилися, схопилися за автомат, відбувся постріл, загинув третій військовий, який в цей час спав.

Вирок: 9 років позбавлення волі.

Повідомлення: військовослужбовець загинув під час виконання бойового завдання.

СПРАВА №5
25.02.2016, Приморський район Маріуполя

Обвинувачений з загиблим за місцем проходження служби, знаходячись у бліндажі, вживали спиртні напої з нагоди святкування дня народження. Між ними були нормальні дружні стосунки, конфліктів не виникало. Під час вживання між ними виникла сварка, оскільки загиблий назвав обвинуваченого алкоголіком та можливим сепаратистом, на що той сильно образився, зазначивши, що за це може і застрелити. Після цього він взяв зі стіни над ліжком в тому ж бліндажі закріплений за ним автомат та застрелив потерпілого.

Кількість здійснених пострілів не пам'ятає, випустив майже весь магазин. Вбивати його не хотів, а хотів лише налякати потерпілого.

Вирок: 11 років позбавлення волі.

Повідомлення: До останнього подиху воїн захищав мир на території України, поховали Героя на батьківщині.

*   *   *

Серед проаналізованих "Українською правдою" судових рішень є ряд справ, які схожі за розвитком подій: військові випили, посварилися, один застрелив іншого.

Натомість автор не знайшов справ, де було би призначено покарання через не бойові втрати внаслідок самогубства, алкогольного отруєння або смерті військовослужбовців внаслідок хвороби.

Та й загальна кількість вироків – кілька десятків – виглядає каплею у морі на фоні загальної кількості не бойових втрат: близько тисячі.

"Упал-отжался". Який український рахунок "22 Pushup Challenge"?

На відміну від української армії, в американській факти не бойових втрат не приховують. Навпаки, їх вивчають.

На ці дослідження витрачають десятки мільйонів доларів. Усе – для того, щоб зменшити кількість загиблих не в боях.

Одним з результатів подібних досліджень став флешмоб "22 Pushup Challenge". Дослідження показало, що у 2014-му щодня накладали на себе руки 22 ветерани армії США. Учасники флешмобу віджималися 22 рази протягом 22 днів. Таким чином намагалися підтримати ветеранів та звернути увагу на проблему.

Не стала осторонь і Україна. У флешмобі взяли участь секретар РНБО Олександр Турчинов, начальник Генштабу Віктор Муженко, багато командирів та військовослужбовців.

Це добре. Але спершу потрібно було б започаткувати чесну та відкриту розмову про проблеми не бойових втрат – зокрема, і самогубства в АТО та після демобілізації.

Щоб вирахувати, скільки потрібно зробити відтискань за українських бійців.

Олексій Братущак, УП