Кандидат в керівники ДБР Варченко: Якщо казати про Грановського, то таку людину я знаю
Вже півроку триває конкурс з обрання керівництва Державного бюро розслідувань, яке візьме від органів прокуратури слідчі функції.
Влітку претендентів було близько шістдесяти, проте наразі залишилось лише 19. "Українська Правда" вирішила провести серію інтерв’ю з кандидатами, яких прямо називають основними претендентами на ці високі пости.
Перше інтерв’ю відбулося в стінах Департаменту з розслідувань особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України, який ще називають "департаментом Кононенка-Грановського".
Нашою співрозмовницею є керівник управління процесуального керівництва цього департаменту Ольга Варченко. Саме її народний депутат Віктор Чумак називає майбутнім керівником ДБР.
Варченко без зволікань погодилась на інтерв’ю, хоча під час розмови зазначила, що не любить публічної уваги. Вона зустріла нас у своєму невеликому кабінеті, що знаходиться в окремій будівлі по вулиці Симона Петлюри 7/9.
На столі лежали кілька стосів папок з символікою Нацполіції, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури, поруч з якими прикритий кількома документами MacBook золотого кольору та білий iPhone.
Наша розмова тривала менше години, на всі питання Варченко відповідала жваво, без тривалих роздумів.
Допуск до конкурсу, Грановський і ймовірна перемога
– Відповідно до рішення конкурсної комісії від 21 липня 2016 р. №10 ви опинилися серед кандидатів, яких не було допущено до конкурсу? Проте восени вас все таки допустили до тестувань. Як так сталося, оскільки рішення про ваш допуск нам не вдалося знайти на сайті уряду?
– Рішення про мій допуск є. Було засідання комісії, в прямому ефірі, я його дивилася. Коли я подавалася на конкурс, мені дійсно не виповнилося 35 років, я навіть у своєму есеї згадувала цей факт. Але на момент призначення вже могло виповнитися – ніхто ж не знає, скільки триватиме конкурс. Я вирішила спробувати. Спочатку мені відмовили, однак мене ніхто в письмовому вигляді або по телефону про це не повідомив.
Я побачила це потім на сайті. Як юрист та прокурор, я вбачала в тому рішенні пряме порушення закону (про ДБР – УП), адже там чітко вказано, що на момент призначення, а не на момент проведення конкурсу, має виповнитися 35 років. Я подала конкурсній комісії скаргу і її задовольнили. Якщо б комісія її не задовольнила, моїм наступним кроком був би позов до суду.
– Чи були ви особисто знайомі з членами конкурсної комісії до початку конкурсу? Якщо так, то з ким саме?
– Ні. Для мене взагалі це було спонтанне рішення, бо я планувала залишитись працювати в Генеральній прокуратурі. В останній момент мої колеги, мій колектив умовили мене подати документи. Чесно кажучи, я не дуже люблю ці конкурси, увагу такого ґатунку.
– Ряд народних депутатів, в тому числі Віктор Чумак, прямо називають вас не просто фаворитом конкурсу, а його переможницею. Стверджується, що запорукою ваших успіхів на конкурсі є те, що ви є креатурою народного депутата Олександра Грановського. Чи знайомі ви з останнім? Які стосунки підтримуєте?
– Давайте по порядку. Якщо казати про фаворитів конкурсу, то фаворитами конкурсу нас визначив хто? По кількості балів за перше тестування я не в першій трійці, я там десята чи одинадцята. Я не погоджуюсь взагалі з такою тезою, що я є фаворитом. Так, це приємно, коли таке кажуть, але це має на чомусь ґрунтуватися, мати під собою якийсь фактаж. Нехай ті народні депутати це обґрунтують.
Якщо казати про Олександра Грановського, то, звісно, таку людину я знаю, як знаю багатьох інших народних депутатів та високопосадовців, в силу своїх службових обов’язків. В мене особисто з ним ніяких взаємовідносин немає.
– А з "консультантом" Грановського - Олександром Лисенком - знайомі?
– Знаю його, оскільки він працював в прокуратурі міста Києва чи прокуратурі Дніпровського району. Ще ніби в Голосіївській прокуратурі теж працював. Про те, що Лисенко є "консультантом" Грановського, дізналася з преси, коли вийшли публікації про "лисих птахів".
– Хто запропонував вам роботу саме в Департаменті з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки ГПУ?
– Це було моє особисте бажання перевестися. Мені імпонувало те, що цей департамент формувався з чистого аркушу. Важливо також, що тут формувалися відразу і слідство, і процесуальне керівництво, і представництво (в суді – УП]), і свій аналітичний відділ. На мою думку, це правильна організація роботи. Тому я і погодилась на пропозицію перейти.
– Так це була пропозиція?
– Ні, спочатку я планувала перевестись в Генеральну прокуратуру, в слідство. Однак, в кадрах мені запропонували: ось створюється новий департамент. Я погодилась.
– За нашою інформацією, ви вже обійшли на Різницькій всі впливові кабінети, запевняючи, що ДБР за вашого керівництва не буде мати конфліктів з Генпрокуратурою, на відміну від НАБУ.
– Прошу вибачення… які кабінети?
– Мова про кабінети перших керівників Генпрокуратури.
– Генеральний прокурор? По-перше, як генпрокурор впливає на формування ДБР? По-друге, це не відповідає дійсності.
– Зрозуміло. Чи задовольнить вас посада не голови ДБР, а одного із його заступників? Кого ви бачите своїм ключовим конкурентом?
– Я подавалася на посади директора, першого заступника і заступника. Тобто я допускаю, що можу і не стати керівником ДБР. Мене цілком влаштує посада і заступника.
– Відомо, що троє членів конкурсної комісії в період конкурсу отримали державну нагороду з рук президента Порошенка. Виявляється, ви теж отримали – медаль "За працю і звитягу" до Дня незалежності України. Хто вніс подання на нагородження?
– Генеральний прокурор. І такі подання вносяться не за участь у конкурсі. У нас взагалі-то багато співробітників Генпрокуратури заохочувались минулого року. Чесно кажучи, я підтримую заохочення співробітників у такий спосіб.
– А коли ви перевелися в Генеральну прокуратуру?
– У лютому 2016 року.
– То ви фактично за півроку заслужили цю нагороду?
– Ні, бо не тільки за цей час аналізувалась моя робота. Попередні результати також враховувалися. Я працюю в органах прокуратури з лютого 2002 року. Всі підрозділи, які я очолювала, позитивно відрізнялися показниками.
"Департамент Кононенка-Грановського". Деталі е-декларації
– Для пересічного громадянина конкуренцію НАБУ у переслідуванні корупціонерів складає Генпрокуратура. Проте в цій площині діє, як правило, Департамент з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки ГПУ. Навіщо департамент конкурує з НАБУ?
– Чому ж конкуруємо? Взагалі-то у нас в країні достатньо фактів корупції, які можуть розслідувати всі органи. Я не вважаю, що має бути монополія. Закону ми дотримуватись повинні, це обов’язково. І якщо ми можемо створювати спільні групи з НАБУ, САП, то чому б ні? Тим більше, буває, наприклад, дуже спірна попередня кваліфікація злочину. Ми не знаємо точно, чи буде 190 [шахрайство – УП), чи 368 (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою – УП) стаття кримінального кодексу. Тому існує домовленість, що коли немає чіткої кваліфікації, по цих справах працюємо разом. Якщо там 190, то старшим буде Генпрокуратура.
Якщо 368, значить старшим буде НАБУ. В таких ситуаціях ми маємо порозуміння: якщо до нас надходять матеріали від оперативних підрозділів, то ми звертаємось до САП, якщо до них – тоді вони до нас. Це ж також залежить від взаємодії з оперативними підрозділами: їхні працівники ідуть туди, де їм зручніше працювати, де швидко, де немає витоку інформації, і де робота починає "кипіти" з перших днів.
– Оскільки ми заговорили про НАБУ, то нагадаємо, що вам, як потенційному керівнику ДБР, можливо доведеться набирати половину співробітників, які не мають слідчого досвіду. Та й загалом, як би ви загалом оцінили їхню роботу?
– По-перше, у нас буде половина людей, які матимуть відповідний досвід. По-друге, я позитивно оцінюю роботу НАБУ, але я бачу наскільки їм важко. Хочу відзначити, що не може правоохоронний орган формуватися зі 100% людей, які не мають відповідного досвіду. Це дуже гальмує процес роботи. Ви ж бачите, суспільство запитує: "де результати роботи НАБУ?". Дуже багато зараз критики стосовно НАБУ. Але я їх розумію, бо вони мають давати результати, паралельно навчаючи своїх людей. Наступне, ви ж бачите скільки супротиву їхній роботі. Від тих же судів. От як можна затримувати суддів, якщо далі чекає така протидія? Будь-який високопосадовець, якого затримує НАБУ, доставляється до суду. І як суд розглядає клопотання про запобіжні заходи…
– Іншими словами, НАБУ згідно даних обставин добре працює чи можна було б краще?
– Вони працюють добре. Вони є органом досудового розслідування. Те, що залежить від них, вони все роблять. Але в нас суспільство питає не тільки за роботу слідчого, у нас же питають за кінцеві результати. Ми всі так виховані, що "не треба казати, скільки обвинувальних актів ти скерував до суду, скажи, скільки обвинувальних вироків ти отримав у суді". За таких обставин не все залежить від НАБУ. Ми ще не можемо казати, що в них дуже гарні результати, тому що ми не бачимо вироків суду. Але ми не можемо зараз прогнозувати, які це будуть вироки. Вибачте, з нашими судами нічого не можна прогнозувати. Будь-яке процесуальне рішення, яке ти хочеш отримати в суді оперативно, ти повинен просто "вибити". Перед тим вистояти в черзі. Про яку оперативність можна вести мову? Повинна бути взаємодія, також взаємність від суддів у наш бік.
– Генпрокуратура не лише часто виходить за межі визначеної підслідності, але й перебирає на себе функції інших органів, наприклад НАЗК. Нещодавно на сайті ГПУ повідомили, що почався аналіз е-декларацій народних депутатів. Скажіть, випадково не департамент, в якому ви працюєте, цим займається?
– Аналізом електронних декларацій в нас займається відділ організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції (самостійний структурний підрозділ ГПУ – УП). Вони комунікують з ДФС та НАЗК, а потім передають матеріали в інші департаменти, якщо є підстави внести відомості в ЄРДР. Але аналізом даних в деклараціях займаються саме вони.
– До речі, ми переглянули і вашу декларацію та знайшли кілька цікавих моментів. Наприклад, ваша мати влітку 2015 року набула у власність будинок на 114 квадратів. Або ж у вас в місті Києві є недобудований будинок на 220 квадратів.
– Моя мама набула у власність приватний будинок. Це старий будинок, моя бабуся померла і мати отримала його у спадок. Варто зазначити, що будинком це важко назвати, це трухлява споруда на околицях Кропивницького.
– А щодо вашого недобудованого будинку на 220 квадратів?
– Я взяла в кредит земельну ділянку з недобудовою в 2008 році і виплачую кредит. Нерухомість перебуває в заставі у банку.
– Це стосовно інвестиційних зобов’язань ЖКБ "Захисник", які ви також зазначили?
– Ні, це у чоловіка інвестиційні зобов’язання щодо житла. У нього батьки переселенці з Луганська, тому інвестували.
– Також нас зацікавила не тільки нерухомість, але й транспортні засоби. На початку 2013 року ви придбали люксовий позашляховик BMW X5 (2007 року випуску) за 85 000 гривень. За нашими підрахунками, це втричі менше, ніж ринкові ціни. Як так сталося?
– На той час який був курс долара і яка його ринкова ціна?
– Якщо ми зараз візьмемо курс долара і цю суму – 85 000 гривень - це буде 10 600 доларів США. А такий автомобіль, якщо він куплений в 2013 році, проте 2007 року випуску, мінімально коштував 35 000 доларів.
– Ні, ціна, яка вказана в декларації, відповідає дійсності. І цей автомобіль простої комплектації. Взагалі-то, вартість автомобіля залежить від багатьох речей.
Я вказала ту ціну, за яку реально придбана автівка.
Справа "зятя Ківалова" Сергія Нечипоренка. Період ЄвроМайдану
– В той час, коли ви очолювали управління процесуального керівництва у Київської області, ваші підлеглі затримали екс-прокурора Подільського району столиці Сергія Нечипоренка.Що з цим провадженням зараз?
– Справу скеровано до суду. Ми провели затримання. Було дуже складно, бо ви розумієте, хто такий Сергій Нечипоренко. Я теж розуміла, які можуть бути наслідки, і після цього вони проявились. Але ми спрацювали. На той час це був перший день створення Генінспекції ГПУ, тому провадження майже наступного ж дня після затримання передали туди. Наші слідчі були в групі Генінспекції, допомагали завершувати розслідування. Зокрема, в ході розслідування цього провадження було виявлено, що знайомий нотаріус допоміг Нечипоренку перереєструвати арештоване майно. Там був великий автопарк, нерухомість. І, наскільки мені відомо, стосовно нотаріуса обвинувальний акт вже також у суді.
– А хто змінював підслідність?
– Генеральний прокурор.
– Тобто це ваша розробка, Генпрокуратура не знала про відповідну підготовку?
– Ні, не знала. Хоча матеріали нам прийшли з внутрішньої безпеки ГПУ.
– А чому саме прокуратурі Київської області передали?
– Бо Нечипоренко працював в прокуратурі міста Києва.
– Зрозуміло, з яких причин не до прокуратури столиці. Чому ГПУ сама не відпрацювала матеріали?
– Мабуть, не змогли чи не захотіли, не знаю. Ми перевірили доводи, які були у зверненні, і вони підтвердилися. Нечипоренко особисто приїжджав і забирав кошти.
– За нашою інформацією, тоді ж було затримано чинного заступника керівника, а на той час рядового прокурора, Подільської прокуратури Олександра Кобилянського.
– Він не був затриманий. Це не відповідає дійсності. Він проходив як свідок у провадженні, оскільки він був старшим прокурором в групі. Його допитували з цього приводу. Я подробиць, вибачте, не можу розголошувати, розгляд триває. Це буде некоректно.
– Але ж фактично за його (Олександра Кобилянського – УП) рішення передавався хабар?
– Так, але він про це не знав.
– Йому просто сказали: закрий провадження?
– Ви розумієте, що Нечипоренко або Білий могли йому не повідомляти про те, що за це будуть братися грошові кошти.
– Чи були законні підстави для закриття провадження проти Олега Горбаля [брата Василя Горбаля - УП]?
– Я зараз точно не пам’ятаю, якщо чесно. Нібито були. Адже по цьому ж факту Олег Горбаль перебував під вартою півроку і провадження було закрите в Голосіївському суді у зв’язку з відмовою прокурора від обвинувачення. Людину виправдано взагалі-то. І з цього ж приводу Подільською прокуратурою вноситься запис в ЄРДР з тих же самих фактів і починаються тероризування Горбалів. Це зловживання новим Кримінальним процесуальним кодексом. З якою метою – ми вже всі побачили.
– Виходить, до Кобилянського запитань не було?
– Я ж вам кажу, цю справу майже одразу після затримання Нечипоренка і Білого передали в Генінспекцію. Зрозуміло, що у мене були запитання до прокурора, який приймав рішення. Але остаточну оцінку його діям давав вже інший підрозділ. Тому я не можу стверджувати, що він знав чи не знав.
Допоки провадження перебувало у нас, у мене склалося враження, що Кобилянський не знав про гроші. Як там далі це розслідувала Генінспекція, яким чином вони його допитували, як перевіряли – цього я вже не знаю. Це треба в них запитати.
– Давайте поговоримо про період ЄвроМайдану. Після поїздки до Межигір’я 29 грудня 2013 року багатьох водіїв суди позбавили права керування автотранспортними засобами. Після цього більшість з водіїв подали в прокуратуру заяви про злочин щодо суддів. Однак, слідче управління прокуратури міста Києва, де ви були заступником керівника, масово відмовляло водіям щодо кримінального провадження проти суддів. Хоча згодом, вже після втечі Януковича, прокуратура майже відразу відкрила купу проваджень по згаданим фактам. В чому причина такої різкої підходів?
– На час подій, які відбувались на Майдані, я займала посаду заступника начальника слідчого управління. Згідно положення про слідче управління, у мене в обов’язках був організаційно-методичний відділ. Будь якого відношення до "живої" роботи, до кримінальних проваджень, я взагалі не мала. Тому мені зараз коментувати… я не знаю. Можливо, треба запитати у тодішнього начальника слідчого управління, який, до речі, зараз працює заступником прокурора міста Києва. Я займалася аналітикою. І мені не доручали роботи з кримінальними провадженнями.
– Ви маєте на увазі Андрєєва?
– Так, можна запитати Андрєєва, чим я займалась в період ЄвроМайдану.
– Вас допитували в ГПУ щодо згаданих фактів?
– Коли проводилась перевірка на підставі закону про очищення влади, то, зрозуміло, нас кожного перевіряли, по-перше, по посадах, по-друге, чи брали ми участь в певних кримінальних провадженнях у якості слідчого або у якості процесуального керівника. Але я не брала участі в цих кримінальних провадженнях. Я дуже рада, що на той час я взагалі не займалася кримінальними провадженнями. І керівнику, який так змінив розподіл обов’язків, я навіть вдячна.
Олександр Лємєнов, для УП
