Сучасну зброю для армії знову відклали "на завтра"

У новорічну ніч усім хотілося вірити в дива. Одним з тих, хто дивував, був Петро Порошенко. У своєму привітанні він підбивав підсумки: "Ми зміцнили нашу обороноздатність... Головним своїм завданням бачу... звичайно ж, посилення нашої обороноздатності".

Проте "зміцнення" – це не лише чергова партія відремонтованих та пофарбованих танків. Для реального посилення обороноздатності країні потрібно масштабне переозброєння армії та виробництво вітчизняними підприємствами обороно-промислового комплексу сучасної зброї.

І в цьому питанні Україна втратила черговий рік, про який так красиво розповідав президент за хвилину до бою курантів.

Саме минулого року, у 2016-му мала бути ухвалена 5-річна "Державна програма реформування та розвитку ОПК на період до 2020 року".

Ця програма покликана, по суті, витягнути з руїн оборонні підприємства та визначити, які нові види озброєння ОПК зможе розробити та підготувати для армії та які фінансові вливання для цього потрібні.

Але програму не затвердили.

Відповідальні за посилення обороноздатності посадовців, у першу чергу наближені саме до Порошенка, не спромоглися за рік виконати рішень РНБО та Кабміну. Тож військовим на фронті доведеться чекати на нові розробки щонайменше на рік більше.

Кілька місяців "Українська правда" збирала інформацію щодо програми. Цей процес ускладнював гриф секретності, накладений на документ. За нього ховаються усі посадовці.

Але отримані матеріали та відкрита інформація дозволяють не лише побачити недоліки у розробці програми, а й назвати відповідальних за зриви визначених термінів.

Відкладене відродження ОПК

27 січня 2016 року РНБО доручила уряду завершити розробку та затвердити до 29 лютого 2016 року "Державну програму реформування та розвитку ОПК на період до 2020 року".

У вказані терміни програму не затвердили.

20 травня РНБО ухвалило ще одне рішення – про схвалення Стратегічного оборонного бюлетеня, який "визначає конкретні завдання та жорсткі строки їх виконання".

На основі даного бюлетеню повинно забезпечуватися "стратегічне планування в оборонному секторі, що втілиться у відповідних державних програмах". З 2,5-місячним відтермінуванням Петро Порошенко 2 серпня вводить це рішення у дію.

Контроль за виконанням було покладено на Олександра Турчинова. Однак попри пафосні заяви і прописані "жорсткі строки", до кінця року програма так і не була затверджена.

Руїни ОПК. Долати Програмою чи Стратегією

Готуватися програма мала не на порожньому місці. 20 січня 2016 року Кабмін схвалив її концепцію. Одночасно на Мінекономрозвитку і торгівлі покладалося завдання розробити та подати у двомісячний термін програму.

Концепція – документ відкритий. У ньому загальні речі. Серед проблем вітчизняного ОПК згадуються:

• ОПК не має змоги задовольнити потреби ЗСУ, що, у свою чергу, загрожує нацбезпеці;
• втрачені традиційні внутрішні та міждержавні коопераційні та науково-технічні зв'язки підприємств ОПК;
• високий рівень зносу основних виробничих фондів;
• недостатні обсяги державного оборонного замовлення;
• недостатній рівень фінансування з державного бюджету;
• необхідність термінового розв'язання проблеми мінімізації імпортозаміщення.

Це лише маленька частка проблем, які програма покликана була вирішити. На засіданні парламентського Комітету з питань нацбезпеки та оборони 23 листопада 2016 року навколо програми знову ламали списи.

Сергій Пашинський, голова Комітету з питань нацбезпеки та оборони: "З точки зору основних фондів, лідери ОПК знаходяться не те що в критичному стані – а в катастрофічному. Якщо ми не виділимо заводу Малишева (державне підприємство у Харкові, що спеціалізується на бронетанкобудуванні – УП) хоча б 400 мільйонів гривень, цього заводу за рік не буде. Ми втратимо технології. І таких прикладів дуже багато. Держава в основні фонди не вкладала".

Денис Гурак, заступник гендиректора Укроборонпрому: "Укроборонпром за 2,5 роки з держбюджету на розробку отримав 30 мільйонів гривень, це 1 мільйон доларів. Це смішно, це копійки. У нас дуже зношені основні фонди, які 25 років не модернізовувалися. Це об'єктивна ситуація, яку треба змінювати всім разом".

Згідно із концепцією, таку катастрофічну ситуацію вітчизняного ОПК мали подолати та переломити у кращий бік вже на другому етапі виконання програми – з 2018 року. Тоді Україна досягла б повної незалежності від Росії у виробництві озброєння та військової техніки, а підприємства ОПК почали б виробляти новітні зразки озброєння.

Втім, шанси на очікування позитивних результатів вже до 2018 року – стрімко тануть. Бо старт виконання програми знову відкладається.

Однак є ще одна проблема.

Концепція програми, навіть у разі її якнайшвидшого затвердження, визначає лише середньострокову перспективу. А країні та ОПК потрібно визначити перш за все довгострокові напрямки розвитку. І перед розробкою програми мала з'явитися відповідна Стратегія розвитку оборонно-промислового комплексу.

"У нас відсутня стратегія розвитку обороно-промислового сектору, – розповідав УП екс-керівник департаменту оборони та безпеки Мінекономрозвитку Віктор Плахута. – Спочатку мають бути прийняті довгострокові документи, щоб затвердити візію – куди рухатись країні, потім короткострокові програми. Але це нікому не потрібно, бо в стратегії не передбачені кошти. А в програмі – вони є".

З тим, що стратегічні документи відсутні, не погоджується заступник міністра економрозвитку Юрій Бровченко. Зокрема, він згадує, що в стратегії нацбезпеки та оборони окремим розділом іде розвиток ОПК:

"Усі стратегічні документи у сфері оборони уже прийняті, вони викладені не в одному документі, а в декількох: Стратегія нацбезпеки та оборони, закон про оборону, Стратегічний оборонний бюлетень – у кожному з них відведено місце ОПК. Ми розробляємо програму на основі цих існуючих документів. Це нормальна річ.

Стратегія планується до 2035 року, і ми будемо над нею працювати. Зараз нам потрібно думати про сьогодні".

"Хотєлкі" на 171 мільярд гривень у Програмі від Укроборонпрому

Розробка програми покладалася на Міністерство економічного розвитку та торгівлі. Попри це, перший проект програми з'явився в стінах Укроборонпрому.

Цей документ має гриф "цілком таємно". Зі зрозумілих причин "Українська правда" не публікуватиме його. Однак для того, щоб у читача склалося уявлення про рівень роботи відповідальних чиновників, трохи пройдемося по цьому проекту програми.

Навіть побіжне ознайомлення з документом, який міститься на десятках сторінок, викликає здивування. Керівники Укроборонпрому пояснюють наповнення програми відверто: це – "хотєлкі" усіх дотичних до ОПК.

Володимир Коробов, заступник гендиректора Укроборонпрому: "Собрали всех конструкторов, Академию наук, Космическое агентство, Минобороны, Минэкономики, кто там был не приглашен – я даже не знаю. Каждый дал туда свое видение тех проблем, которые сегодня накоплены".

Роман Романов, генеральний директор Укроборонпрому: "В этом документе появились "хотелки" всех. Наука, образование – это были "хотелки". Это не то, что все эти люди хотели украсть. Все прекрасно понимали, что передали в Минэкономики – господа, это ваш профиль, вы понимаете, как должна работать экономика. На сколько денег можно рассчитывать? Примите решение и распишите.

Самостійно перебрати на себе повноваження розробки програми керівники Укроборонпрому не могли.

"Добро" саме на такий підхід дав 1-ий заступник Секретаря РНБО Олег Гладковський, який в інтерв'ю УП попросив не називати його "смотрящім" Порошенка.

Цифра "171,2 мільярдів", які планується спрямувати лише на підготовку та модернізацію виробництва – не найбільша з представлених в укроборонівському проекті програми.

У документі також визначається, яку продукцію та в якій кількості зможе виробити те чи інше підприємство у разі фінансування його розвитку.

Наприклад, за розрахунками авторів проекту програми, у разі фінансування на рівні 171 мільярд гривень за 5 років – підприємства ОПК за цей час зможуть виробити продукції на 658 мільярдів гривень.

В "Української правди" виникли запитання щодо реальності цієї цифри у проекті програми від Укроборонпрому. Адже 658 мільярдів гривень – або близько 24 мільярдів доларів за сьогоднішнім курсом – не осилять ані вітчизняні замовники, ані закордонні.

Інші цифри та пункти також викликають ряд питань.

Так, у відкритих джерелах можна побачити вартість одного снаряду РСЗВ "Град" в діапазоні 1.000-5.000 доларів – тоді як в програмі зазначена ціна 10 тисяч доларів.

Чому? Це питання УП адресувала Олегу Гладковському, але відповіді не отримала:

"Я не хочу казати по "Градам" чи ще щось. Бо на сьогоднішній день ми знаходимось на етапі, коли у нас по цим виробам не може бути собівартості, бо нема підготовки виробництва, ще воно проводиться".

Також, згідно із документом, завод "Ленінська кузня", кінцевими бенефіціарними власниками якого вважаються Петро Порошенко та Ігор Кононенко, протягом 5 років має виготовити 18 катерів "Гюрза".

Окрім того, що зазначена вартість цих катерів в декілька разів перевищує аналогічні катери закордонного виробництва, є деякі підстави сумніватися, що завод взагалі може їх виробити. Адже у відповідності до ухваленого Київрадою рішення наприкінці вересня-2016, територію заводу мають забудувати житловими будинками.

Натомість у розмові з УП Олег Гладковський – при тому, що він є давнім бізнес-партнером власників заводу, а разом із Кононенком вчився ще в інституті – заявив, що нічого не знає про плани забудови "Ленкузні".

У варіанті програми від Укроборонпрому на створення, технічне переозброєння та підготовку виробництва кораблів, катерів спеціального призначення та платформ "Гюрза", "Лань", "Кентавр" та інші пропонується виділити 291,69 мільйонів гривень – пункт 2.1.2.в1. – що дасть можливість розробити документацію на будівництво 21 одиниці нової продукції.
Також це дозволить виробити 101 одиницю продукції на загальну суму 24,176 мільярдів гривень, зокрема:
"Лань" – 3 одиниці (на суму 4,2 мільярдів гривень, або 1,4 мільярди за 1 катер),
"Гюрза" – 18 одиниць (5,8 мільярдів гривень, по 320 мільйонів гривень за катер),
"Кентавр" – 8 одиниць (3,1 мільярдів гривень – 400 мільйонів гривень за катер)

Здивували своєю відповіддю щодо "Ленкузні" і керівники Укроборонпрому.

Вони, хоч і внесли завод до свого варіанту програми, але чи може він виконати зазначений обсяг робіт після виділення бюджетних грошей на розвиток виробництва – не знають.

Денис Гурак, заступник гендиректора Укроборонпрому: "Я, чесно кажучи, взагалі не знаю, що відбувається на "Ленкузні", крім того, що ми їм імпортуємо деякі складові, які вони ставлять на катери. Це все, що я знаю про "Ленкузню", бо це підприємство не входить до складу "Укроборонпрому".

Ще одна історія з укроборонпромівською програмою стосується заводу "Палада" (херсонський суднобудівний завод – УП), що входить до складу ДК "Укроборонпром". У програму заклали гроші на розробку і виробництво заводом "Палада" плавучого госпіталю на 200 осіб. Чи є така потреба у ВМС України, в Укроборонпромі чіткої відповіді не дають, і не пов'язують цей пункт із тим, що гендиректор Концерну Роман Романов сам з Херсону.

Після детальних розмов з посадовими особами Укроборонпрому, РНБО та Мінекономрозвитку складається враження, що усі пропозиції перед внесенням до документу ніхто не перевіряв – ані обґрунтованість вказаних сум, ані можливості підприємств розвивати виробництво, ані потреби ЗСУ у вказаних видах озброєння та техніки.

Виглядає так, що при розробці програми Укроборонпром поклався на чесне слово представників підприємств, які надали свої "хотєлкі".

Хоча Гладковський переконував УП: нереальних цифр у програмі немає: "Там все реально з точки зору того, що потрібно робити. І по заводу імені Малишева, і по "Іскрє", там все написано, що потрібно. Але на це немає призначень".

Можливо, Гладковський мав на увазі не проект програми від Укроборонпрому, а остаточну версію документу?

Програма "по-новому"

Довгий час "стрілки" за гальмування розробки програми спрямовували на Міністра економічного розвитку та торгівлі Айвараса Абромавічуса. 9 місяців тому його на посаді замінив Степан Кубів – але програма досі не народилася.

У червні Кубів отримав ще й профільного заступника з питань оборони та безпеки Юрія Бровченка. І хоча в міністерство Бровченко повернувся з Укроборонпрому, програму державного концерну він відклав. І взяв розробляти свою, по-новому.

"Українській правді" Бровченко пояснив, що у варіанті програми від Укроборонпрому не повністю враховані потреби Міноборони щодо розвитку озброєння та військової техніки. Тож на міжвідомчій комісії з питань ОПК, яка працює при РНБО та очолюється Гладковським, ухвалили рішення доопрацювати програму.

Із чим конкретно у програмі Укробронпрому не погодилось міністерство, Бровченко не каже – "державна таємниця".

Юрій Бровченко, заступник міністра економічного розвитку та торгівлі: "Що не влаштувало? Програма розвитку ОПК має містити загальні заходи, які направлені на розвиток тієї чи іншої галузі. Наприклад, авіаційної галузі, напрямок артилерійського озброєння, напрямок бронетанкового озброєння. Такі заходи мають бути відображені у програмі. А після загальної програми ми розробляємо цільові програми розвитку того чи іншого напрямку. Так, наприклад, ми паралельно працюємо над програмою освоєння та виробництва боєприпасів та виробів спецхімії до 2021 року".

"Програму Бровченка" від "Програми Укроборонпрому" відрізняє прогнозований обсяг фінансування – усього 19,2 мільярдів гривень.

Разом із цим станом на серпень 2016-го вона містила цілий ряд вад. Про це "Українській правді" стало відомо з доповідної записки.

У цьому документі серед основних вад програми від Бровченка перераховані:

• відсутність розрахунків загальних обсягів державних коштів та обґрунтування їх розподілу на виконання завдань і заходів програми,

• неузгодженість з Державною цільовою оборонною програмою розвитку озброєння та військової техніки,

• відсутність в очікуваних результатах інформації про прогнозований обсяг зростання виробництва та реалізації продукції.

Директор департаменту оборони та безпеки Мінекономрозвитку Плахута переконував міністра Степана Кубіва: у разі реалізації такої програми слід очікувати безконтрольного, нецільового та неефективного використання бюджетних коштів.

Чи були враховані ці зауваження при доопрацюванні остаточного проекту Програми, "Українській правді" не відомо.

Документ залишається секретним.

Сучасної зброї немає, винних – теж?

Відсутність сучасної зброї в армії – чи не найпоширеніше запитання серед військових на передовій. Через зволікання із затвердженням програми, розвитком виробництва підприємств ОПК, відповідним виділенням бюджетних грошей на потреби армії – поява нового озброєння у війську постійно відкладається.

І за це мають нести відповідальність конкретні посадовці.

Так вважає навіть 1-й заступник Секретаря РНБО Олег Гладковський. Принаймні, в інтерв'ю "Українській правді" щодо гальмування затвердження іншого документу він сказав наступне:

"Програму розвитку озброєння та військової техніки прийнято із затримкою на один рік. Це приклад не тільки для адміністративного розслідування, а й до гірших наслідків. Бо люди ходять на роботу і нічого не роблять".

*  *  *

Отже, на сьогодні маємо наступне.

При тому, що в умовах воюючої країни така програма мала б з'явитися ще у 2014-му, РНБО та Кабмін беруться за її створення лише ближче до 2016-го. При цьому, як випливає з офіційних рішень, розробка програми розвитку ОПК знову затримується щонайменше на рік.

Така бездіяльність веде не лише до підриву обороноздатності країни вже у найближчій перспективі, а й до збільшення втрат серед військових під час активних бойових дій.

Тож винні у цьому дійсно мають нести не тільки адміністративне покарання.

Хто ж ці винні? Посади та прізвища можна легко знайти в документах:

• Президент Петро Порошенко, який кілька місяців гальмував введення у дію рішення РНБО;

• Секретар РНБО Олександр Турчинов, на якого покладався контроль за виконання рішення РНБО щодо програми;

• 1-й заступник секретаря РНБО Олег Гладковський, який також очолює міжвідомчу комісію з питань ОПК, на якій програма обговорювалася;

• Міністр економічного розвитку та торгівлі Степан Кубів, як керівник міністерства, на яке уряд покладав завдання розробити програму;

• Заступник міністра економічного розвитку та торгівлі Юрій Бровченко, як відповідальний у міністерстві за питання ОПК;

• Генеральний директор Укроборонпрому Роман Романов, як керівник державного концерну, який взявся за розробку програми.

P.S. Автор закликає співробітників СБУ, які опитують посадовців, звідки у Української правди програма Укроборонпрому, не витрачати зайвий час на дрібниці. Активність та зусилля спецслужби варто було б спрямувати на виявлення та документування тих чиновників, які гальмують розвиток ОПК та підривають обороноздатність країни.

Олексій Братущак, УП