Міністр юстиції – про спецконфіскацію, декларації, НАЗК, позови проти Росії та реконструкцію Лук'янівки

Міністр юстиції Павло Петренко – один із давніх соратників і друзів колишнього прем'єра Арсенія Яценюка.

Як і колишній прем'єр, він родом з Чернівців, де з відзнакою закінчив Національний університет імені Юрія Федьковича за спеціальністю правознавство.

У велику політику Петренко потрапив у 2009-му, очоливши юридичний департамент новоствореної партії "Фронт змін" Арсенія Яценюка. Пліч-о-пліч Петренко і Яценюк йшли й подальші роки. Коли в 2013 році ФЗ фактично влився в "Батьківщину" Юлії Тимошенко, Петренко став одним із заступників голови партії та депутатом однойменної фракції.

Під час Євромайдану був одним із засновників юридичного центру Штабу національного спротиву, а 27 лютого 2014 року вперше увійшов до складу уряду нової влади, очоливши міністерство юстиції. І на відміну від Яценюка, Петренко продовжує працювати в уряді за квотою партії фракції "Народний фронт" вже у третьому складі кабміну.

Під час інтерв'ю він справляє враження радше не політика, а юриста, який воліє оминати складні теми, як-от позови проти Росії або роботу НАЗК, про що Петренко відвертий лише не під запис. І тут мав би бути текст, розказаний міністром.

Друге враження, що складається під час спілкування з ним – за посаду Петренко не тримається. Він цього і сам не приховує, говорячи про те, що коли зрозуміє, що парламент не спроможний генерувати потрібні рішення – просто піде з посади. Його кабінет напівпорожній, в шафах небагато книг, які можна швидко забрати.

Поки що Петренко збирає голоси за потрібні йому законопроекти. Під час свого першого інтерв'ю для УП, що записувалося напередодні річного звіту міністра за останній рік роботи в Кабміні, Петренко розповів про складнощі роботи з депутатами і голосування за законопроект про спецконфіскацію, про те, коли будуть відчутні результати судової реформи, конфлікт з НАЗК, позови проти Росії та долю сумнозвісного Лук'янівського СІЗО.

НЕ МОЖНА ДВА РОКИ ПРОЯВЛЯТИ, ЯК ДЕРЖАВА, БЕЗСИЛЛЯ У ПОВЕРНЕННІ КОШТІВ, ЩО ЗНАХОДЯТЬСЯ В УКРАЇНИ

– Ви – один з міністрів-"довгожителів", працюєте вже в третьому складі уряду. Можете сказати про основні відмінності між прем'єром-Яценюком і прем'єром-Гройсманом?

– Я працював з Гройсманом ще у першому складі Кабміну, коли він був першим віце-прем'єром. Особисто мені працювати комфортно. У мене не сталося глобальних змін у спілкуванні з прем'єром або міністрами.

Загальне враження – Гройсман дає кожному міністру більше самостійності й більше особистої відповідальності.

– Якщо більше самостійності, то й питає він з міністрів більше?

– Звичайно. Арсеній Петрович більше занурювався в конкретні питання й проблеми міністерств, було більше нарад, оскільки треба було ухвалювати кризові рішення. Особливо під час роботи в першому складі уряду, котрий затверджувався на Майдані. Це був більш емоційний склад. Було багато людей, які вперше прийшли в органи виконавчої влади.

Сьогодні роботу налагоджено. В Мін'юсту, як і тоді, багато завдань, на вчора та на зараз. Це такий орган, що відповідає за все. Усі проекти рішень, концепції, ідеї, що генерують інші міністерства, мають враховувати нашу думку.

– Є думка, яку вже кілька разів озвучували різні депутати, що міністрів, які працюють в уряді за квотою фракції "Народний фронт", курує міністр МВС Арсен Аваков.

– Мене ніхто не курує. Є прем'єр, відповідно, є міністр юстиції, який безпосередньо відповідає перед прем'єр-міністром за юридичну чистоту тих рішень, що ухвалює уряд. Партійного кураторства всередині уряду я точно не відчуваю.

– Арсеній Петрович продовжує давати поради?

– Так. Є регулярні зустрічі з фракцією, куди запрошуються міністри і я особисто. Коли я потребую поради, то і телефоную, і зустрічаюся з Арсеном Петровичем.

– Коаліція зараз нараховує 226 голосів, а не більш як 300, як це було під час роботи попереднього складу уряду. Як зараз міністри взаємодіють з депутатами, і чи стало складніше збирати голоси за ті законопроекти, що необхідні Мін'юсту?

– У мого міністерства взагалі складне завдання, оскільки доводиться збирати голоси за ті законопроекти, які дуже не подобаються депутатам. Особливо коли мова йде про антикорупційні документи, як-от пакет законопроектів, що стосувалися "безвізу". Нам "пощастило": за цей блок документів відповідав саме Мін'юст. Нардепи, коли бачили мене в парламенті, вже шарахалися.

Я можу сказати, що нам і мені особисто вдавалося збирати голоси за ті законопроекти, що ми готували у форматі реформи Мін'юсту.

Блок щодо реформи системи реєстрації бізнесу й нерухомості, децентралізації та передачі на місця – фактично за ці документи у нас була конституційна більшість, 295 голосів.

Реформа, пов'язана з судовою системою, закон про судоустрій і статус суддів так само тоді набрав 287 голосів. Антирейдерський закон теж знайшов у залі 280 чи 290 голосів.

Але є документи, яких наші депутати панічно бояться. У когось міфи, а у когось зацікавленість. Наприклад, щодо спецконфіскації, яка дає можливість повернути кошти, арештовані в Україні та за кордоном, що вкрадені, в тому числі, Януковичем.

– Було 8-9 спроб проголосувати за цей законопроект. Останній раз проголосували 176 депутатів. Як ви взагалі збирали голоси?

– Останнього разу взагалі була печаль.

Що сталося насправді? Питання спецконфіскації коштів і механізмів, що ми пропонуємо, вже набуло політичних спекуляцій. Є певна група людей, які сподіваються зберегти ці кошти в себе. Частина з них знаходиться у Москві.

Вони дуже сильно хочуть, щоб кошти якомога довше лишалися арештованими, але не списаними до бюджету. Для цього застосовуються усі інструменти, не виключаю й підкуп. Такий висновок роблю через поведінку окремих депутатів від різних фракцій, які придумують реальні міфи й відверто брешуть щодо цього документу.

До перших законопроектів, що готувалися окремими депутатами, дійсно були зауваження з боку європейців.

Що ми зробили? Фактично на початку 2016 року Мін'юст створив спеціальну робочу групу, куди запросив представників усіх фракцій (окрім, звичайно, "Опозиційного блоку") та проект ЄС "Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні". Це – експерти, які потім дали нам позитивні висновки. Текст документу ми готували протягом шести місяців.

Цей законопроект передбачає таку формулу, що може бути застосований до того майна і активів, що вже арештовані і за якими винесено підозру на момент набуття чинності цього документу.

Ми розуміємо, що це не механізм, що застосовуватиметься до якихось майбутніх кримінальних справ, чим сильно лякають депутатів у залі.

Також ми зробили обмеження виключно тільки валютними цінностями й грошима. Тому що були маніпуляції, що "забиратимуть підприємства і управлятимуть ними".

– Заяви про те, що забиратимуть активи, лунають і зараз.

– Документ передбачає виключно цивільну конфіскацію грошових коштів і валютних цінностей, цінних паперів. Ми погодилися на комітеті, що чітко вкажемо, що це за цінні папери – державні боргові зобов'язання.

Передбачили дуже жорстку процедуру подання ініціативи щодо цивільної конфіскації. Тільки генпрокурор і його заступники мають право це робити.

Ми передбачили судовий процес. Фактично особа, яка є номінальним власником і щодо якої подали позов генеральний прокурор чи його заступник, має право доводити в суді, що вона не фіктивний, а реальний власник, який придбав або отримав грошові кошти від реальних господарських операцій.

Приклад – офшорні компанії, яким уряд і Держфінмоніторинг у свій час наклав арешт, заборону на відчуження боргових паперів на 1,5 мільярди. Умовно кажучи, це близько 20 офшорних компаній...

– Кому належали ці компанії?

– Це предмет розслідування. За інформацією, що є у слідства, це компанії, що афільовані з оточенням Януковича.

– Під час ефіру "Свободи Слова" ви сказали, що фракція НФ не голосуватиме за проект Держбюджету, допоки не буде ухвалений законопроект про спецконфіскацію. Ця позиція лишається в силі?

– Таким тоді було рішення фракції. Воно дуже просто пояснюється.

Проект держбюджету передбачає, що кошти, отримані від спецконфіскації, мають бути направлені на питання оборони і соціальні виплати.

Якщо не голосується документ, то навіть за чинним законопроектом про бюджет, що пройшов і готується до голосування у другому читанні, передбачено, що з цієї спецконфіскації або цивільної конфіскації повинно надійти до бюджету близько 10 мільярдів гривень.

– Звідки взялася така сума?

– Умовно кажучи, Мінфін підрахував, що з урахуванням усіх процедур, що передбачені законопроектом, станом на кінець року органи прокуратури встигнуть стягнути частину коштів, тому що там кілька офшорних компаній, ще будуть позови...

Якою ситуація буде зараз? Думаю, під час наступного засідання фракції НФ, перед голосуванням щодо бюджету обговорюватимемо наші дії, тому що це принципова позиція НФ.

Тому що не можна два роки проявляти, як держава, абсолютне безсилля у поверненні коштів, що знаходяться на території України. У нас немає аргументів щодо цього питання для наших західних партнерів.

Можливо, буде ще одна спроба проголосувати за цей документ до бюджету. Я цього не виключаю.

Я ходив по фракціях, відповідав на усі запитання депутатів, розвіював усі міфи. Одна з рекомендацій великої фракції була уточнити, що ж це будуть за цінні папери.

– Велика фракція – це ваші ключові партнери по коаліції з фракції БПП?

– Так. До речі, щодо БПП ми тоді зняли усі питання. Кілька разів я був у них під час засідань фракції. Один раз були разом з Гройсманом, переконували, що за цей документ необхідно голосувати.

– Все ж таки, якщо депутати не проголосують за цей документ, які ще можуть бути варіанти?

– Передача завершених кримінальних справ до судів і класична конфіскація.

ЗАОЧНЕ ЗАСУДЖЕННЯ – ЦЕ НЕ ПИТАННЯ СЛІДЧОГО І ПРОКУРОРА, А ПИТАННЯ СУДУ

– Щодо роботи суддів. Від представників правоохоронних органів доводилося чути скарги, що судді просто не виходять на роботу, беруть відпустки, затягують справи. Немає кворуму в багатьох судах, і справи, фактично, просто нікуди передавати.

– Це трохи перебільшені побоювання наших правоохоронних органів. Щоб розглянути кілька кримінальних справ, що стосуються обвинувачень проти Януковича і його оточення, думаю, знайдуться судді.

Якщо мова йде про те, що не вистачає суддів у тому чи іншому суді, то зараз є можливість лінійного переведення судді з одного суду в інший. Закон це дозволяє.

Є й багато інших можливостей передачі справ на розгляд в інший суд в рамках одного регіону.

– На практиці, судді потрібен час, щоб розібратися зі справою.

– Будь-який суддя, який отримає будь-яку справу, пов'язану з розкраданням коштів і зловживаннями під час періоду правління Януковича, повинен розібратися в справі.

Є процесуальні терміни, визначені для кримінальних процесів. У рамках одного року точно можна завершити судовий розгляд будь-якої справи, яка розслідується нашими правоохоронними органами.

Тим паче ми дали механізм заочного засудження для того, щоб не було приводів чекати, поки наші втікачі повернуться в Україну.

– У механізму заочного засудження є опоненти. Сергій Горбатюк, керівник департаменту спеціальних розслідувань ГПУ, висловлювався проти. Що ви про це думаєте?

– (Важко зітхає). Я хочу більш-менш дипломатично прокоментувати такі заяви.

Коли колега веде слідство і робить такі заяви з приводу чинного закону, то я це можу розцінювати тільки як намагання виправдати свою неспроможність проводити розслідування належним чином.

Питання заочного засудження – це вже не питання слідчого і прокурора, а питання суду. Слідчий і прокурор повинні зібрати доказову базу, оформити обвинувальний акт і направити його до суду, який вже і ухвалює рішення про спеціальну процедуру розгляду.

Тому коли керівник слідчої групи, яка займається розслідуванням злочинів проти майданівців, робить такі заяви про те, що треба дочекатися, коли ці підозрювані особи повернуться на територію України, мені дуже прикро й боляче це чути.

І тут я підтримую генпрокурора, який теж відреагував і дипломатично, і досить жорстко. Не вмієш? Не можеш? Тоді ти не повинен шукати причини, чому це не зробити.

Якщо ти неспроможний довести справу до кінця через юридичні механізми, які тобі надані КПК – не роби тоді з цього політики, визнай свою помилку, передай справу іншим слідчим, і вперед.

– В одному із своїх інтерв'ю ви говорили, що результати судової реформи будуть відчутні через півроку. Чому йдеться саме про такий термін?

– Якщо все рухатиметься в тому форматі та в строки, що визначені законом про судоустрій, то в кінці березня ми отримаємо новий Верховний Суд, і він реально запрацює і почне розглядати перші справи з травня-червня.

Перші сигнали судовій системі від ВСУ, котрий за новим законом має дуже великі повноваження, ми побачимо всередині року.

Переконаний, що місцеві і апеляційні суди поводитимуть себе більш обережно з точки зору винесення неправомірних рішень. Це й тому, що зараз у них немає абсолютного імунітету.

Зараз НАБУ в разі затримання судді на хабарі одразу ж може поставити питання про його арешт. Це теж серйозний аргумент.

ЧОМУ НЕ ГОЛОСУЮТЬ СПЕЦКОНФІСКАЦІЮ?

– Повернімося до парламенту. Проблеми є не тільки з голосуванням за законопроект про спецконфіскацію, а й за зміни до "закону Савченко", що також були провалені кілька разів. Пропозиції Мін'юсту полягають в тому, щоб формула зарахування перебування в СІЗО одного дня за два залишалася тільки для людей, які скоїли легкі або середньої важкості злочини, у той час як зараз на волю виходять люди, які скоїли важкі злочини…

– А скільки ще вийде і виходитиме…

Виходять особи, які скоїли рецидив, вчинили кілька важких і особливо важких злочинів – вбивства, збройні пограбування, зґвалтування.

За цей неповний рік вийшли тисячу вбивць, і в місця позбавлення волі повернулися вже 10%. Тобто людина вийшла, декілька місяців побула на волі, вчинила вбивство. Є такі, що вчинили два вбивства і знову повернулися в тюрму.

Це просто не вкладається в голові.

Я вважаю, що було величезною помилкою проголосувати за цей документ на хвилі популізму.

– У чому проблема його змінити?

– Політика. Ті фракції, які тоді взяли на прапор закон Савченко, зараз не хочуть визнати свою помилку.

Нонсенс. Закон – не політичний, а юридичний механізм. Потрібно зупинити процес виходу на свободу осіб, які несуть суспільну небезпеку громадянам. А його знову перевели в політичну площину і заблокували.

Та сама спецконфіскація, цивільна конфіскація... Навіть ті депутати, які зараз дуже бояться – а коли вони голосували за закон про запобігання корупції, систему електронних декларацій, напевно, просто не прочитали їх до кінця?

А тут цей механізм застосовується до попередніх злочинів, і кожен депутат може собі повісити на прапор, що він долучився до повернення вкрадених коштів – чому не голосують?

Крім того, що є лобізм, обіцянки або виплата грошей – я інших аргументів не бачу.

Тому дуже специфічний парламент... З одного боку, він може ухвалювати радикально-реформаторські законопроекти, наприклад, судову реформу, а з іншого – блокувати документи, що не мають політичної складової і їх потрібно просто приймати.

– Але фактично зараз коаліція складається з двох фракцій – БПП і НФ. У вас немає втоми від ваших політичних партнерів?

– У мене є відчуття відповідальності за те, що я почав, і за тих людей, які повірили і прийшли в команду Мінюсту, люди, які ніколи не працювали на держслужбі.

Я хочу завершити розпочаті реформи. Якщо треба вмовляти, переконувати депутатів, я буду це робити. Поки відчуваю, що є шанс провести щось через парламент. Коли зрозумію, що парламент не спроможний генерувати потрібні рішення, просто піду з посади.

Я – точно не буду витрачати свій час на імітацію.

Втома… Ну, слухайте, ми всі живі люди. Яку толерантну і виважену позицію завжди займав і продовжує займати НФ… Напевно, багатьом нашим партнерам треба повчитися. Починаючи від Арсенія Яценюка, який не коментував явні нападки з боку певних осіб, які входили в тому числі в дружні фракції, закінчуючи цілою фракцією.

Звичайно, є межа незворотності. Поки що ця межа не пройдена, тому я переконаний, що нинішня коаліція ще має шанс на те, щоб зробити позитивні зміни в країні.

– Нещодавно з посади голови департаменту з питань люстрації звільнилася Тетяна Козаченко. Чому вона так вчинила? За однією з версій, не змогла пояснити борг в більш, ніж 4 мільйони гривень третій особі.

– Я знаю версію, озвучену нею публічно і мені особисто. Коли вона приходила на посаду з адвокатської діяльності, попереджала, що готова працювати два роки. Вони закінчилися, і вона ухвалила рішення повертатися до професійної діяльності.

Я пропонував Тетяні залишитися, вона прийняла своє особисте рішення, і я, як керівник не міг тримати будь-якого співробітника силою на посаді.

Тому зараз ми оголосили конкурс на цю посаду, слідкувати за ходом якого запросили ЗМІ та громадськість, щоб зробити його максимально відкритим та публічним. Я розраховую, що Тетяна все рівно буде активно брати участь і допомагати роботі департаменту, вже будучи в громадському середовищі.

– Ваша заступниця Анна Оніщенко фактично заблокувала призначення Анни Калинчук на посаду в.о. керівника департаменту.

– Оголошення публічного конкурсу на заміщення даної посади і передача департаменту в тимчасове пряме управління одному з заступників міністра Сергію Петухову зняли будь-які маніпуляції з цього приводу.

Навколо процесу люстрації завжди було багато спроб дискредитації. У нас є низка людей, які під неї потрапили і які мають серйозний медіа-ресурс. Будь-який привід, навіть надумані підстави, були предметом великої кількості сюжетів в ефірі одного з центральних каналів.

Пам'ятаю, коли ми мали багато дискусій у Венеціанській комісії, то певні сюжети навіть робили такими, що давали некоректний переклад з англійської мови, про що говорили члени Венеціанської комісії.

– Ви зараз про телеканал "Інтер"?

– Так. Вони будь-який момент, пов'язаний з хоч якимось скандалом навколо люстрації, використовують і форматують суспільну думку про те, що "люстрація не відбулася, дійшло до того, що керівник звільнився, а поставили молоду дівчину".

Для мене особисто питання полягає в тому, щоб не дати можливість дискредитувати процес люстрації й того, що ми вже зробили.

ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ПЕРЕВІРКИ ДЕРЖСЛУЖБОВЦІВ ВІД НАЗК, М'ЯКО КАЖУЧИ, НЕ ВІДПОВІДАЄ КОНСТИТУЦІ

– Щодо відбувається між Мін'юстом і НАЗК? НАЗК звинувачує Мін'юст у блокуванні початку перевірки е-декларацій, а Мін'юст радить замість публічних дискусій виправити всі недоліки розроблених порядків та привести документи у відповідність до чинного законодавства.

– Я б хотів, щоб центральний орган виконавчої влади, який ми створювали такими важкими зусиллями, працював ефективно і самостійно і виконував визначені законом обов'язки.

Це не тільки ведення електронного реєстру декларацій – ще є низка функцій, пов'язаних з моніторингом способу життя державних службовців, з роз'ясненням і проведенням інформаційної кампанії для державних службовців щодо превенції корупції, щодо конфлікту інтересів.

Тобто цей орган повинен займатися тим, щоб запобігати корупції в державному секторі. А для цього треба готувати відповідні методичні рекомендації, нормативні акти, якісні свої рішення.

І коли даний орган, який фактично має спеціальні закони, дуже великий обсяг повноважень, готує певне рішення або порядок проведення перевірки державних службовців, який буде стосуватися більше мільйона людей, і цей порядок, м'яко кажучи, не відповідає загальним нормам Конституції... Там немає ані строків перевірки, ані можливості надання пояснень.

От, уявить собі, що ви директор школи, який подав електронну декларацію. Певний співробітник НАЗК починає перевірку щодо вас без рішення комісії, хоча це прямо суперечить закону. Про перевірку він вас не повідомляє, не дає можливості надати пояснення.

Умовно кажучи, у вашій декларації вказаний борг комусь. З інших джерел цей чиновник бере інформацію про те, що цей борг вашому колезі. Ця інформація може бути некоректною. Скажу більше, якщо взяти інформацію навіть з реєстрів нерухомості, бізнесу, податкової – інформація, яка стосується кінця 90-х і початку 2000-х років, має дуже багато неточностей.

Але цей чиновник не бере у вас жодних пояснень. Натомість готує висновок про притягнення вас до відповідальності – і направляє відповідний протокол про адміністративне притягнення до відповідальності в суд.

Крім штрафу, це фактично встановлення того, що ви є корупціонером, вчинили корупційне правопорушення і не маєте права обіймати жодну посаду протягом трьох років.

Це незаконно. І це ще й нечесно з точки зору духу закону.

Ви маєте право на пояснення в кримінальному і будь-якому адміністративному процесі. Чому ви не маєте права на пояснення в тому випадку, коли проводить перевірку якийсь чиновник НАЗК?

– НАЗК цього не розуміє?

– Я не знаю, чим вони керуються...

Ми дуже детально прописали все в наших зауваженнях. Запропонували, що перед тим, як ухвалювати якесь рішення – направте нам проект, щоб не витрачати час і не перетворювати процес на публічну виставу.

Ми не знайшли такий формат. Хоча Мін'юст – той орган, який проводить державну реєстрацію нормативних актів всіх відомств України, міністерств, центральних органів влади, і не повинен робити попередню оцінку проектів актів. Кожне міністерство несе відповідальність за якість і юридичну чистоту своїх документів.

Якщо цей документ не відповідає законам та Конституції, ми спокійно повертаємо його без державної реєстрації. Це – наш обов'язок.

Тобто ми вперше почали допомагати новоствореним органам на стадії розробки актів.

Я, як міністр юстиції, не випущу жодного рішення, яке суперечить Конституції та законам, і не поставлю свій підпис під державною реєстрацією.

– Щодо позовів Мін'юсту до ЄСПЛ. Які позови вже є, і які ви збираєтеся подавати?

– Я надам вам довідку.

Що стосується анексії Криму, заборони Меджлісу. По забороні Меджлісу поки що заяви немає, бо ми в комунікації з юристами Меджлісу. До кінця року ми плануємо подати. Це вже буде шоста наша заява.

Перша заява, яку ми подали, стосувалася саме анексії Криму і порушення прав кримських татар і українців на території Криму. Фактично всі статті конвенції були охоплені в першій заяві, що стосувалася викрадення людей на території Криму, вбивства, позбавлення власності.

Окремий блок був по питаннях примусової зміни громадянства. Ця заява зараз знаходиться на стадії комунікації. Росіяни намагаються дати по ній пояснення. Поки це у них не дуже виходить.

Ми зараз укріпилися доказовою базою, яку зібрала Генеральна та військова прокуратура.

Є дуже багато хороших доказів у кримінальних справах, що стосувалися Криму і подій на Донбасі, які зараз ми оформили й направили до ЄСПЛ.

Росіянам доведеться давати пояснення щодо кожного доказу. Питання стосовно їхніх військових, зброї, техніки, що з'явилася як в Криму, так і потім на території Донбасу. Обсяг величезний – понад 10 тисяч документів було тільки в першій заяві.

Зараз ця кількість збільшується, тому що ми даємо нові докази з кримінальних справ.

Перспективи – це може бути 5-6 років.

ОБІЗНАНІСТЬ У СВОЇХ ПРАВАХ – НАЙСИЛЬНІША ЗБРОЯ У БОРОТЬБІ ЗІ СВАВІЛЛЯМ ЧИНОВНИКІВ. ЦЕ – ФАКТ

– Ви готуєтеся звітувати про річні результати роботи Мін'юсту в Fedoriv hub (інтерв'ю відбувалося до звіту – УП), можете коротко розказати про результати роботи?

– Ми зробили мініреволюцію в Міністерстві юстиції. Я відмовився від всіх районних управлінь юстиції. Їх було 600. Після МВС, Національної поліції це була найбільша мережа місцевих органів влади.

Ми їх всіх ліквідували.

Це пов'язане з ліквідацією реєстраційної служби, тобто – передачею функції реєстрації органам місцевої влади. Чим вони займалися раніше – відповідь на це питання не міг дати ніхто.

Зекономлені кошти передали системі безоплатної правової допомоги – і відкрили більше 500 нових бюро правової допомоги, де працюють адвокати, які надають допомогу малозабезпеченим особам – пенсіонерам, інвалідам, учасникам АТО.

Ми – єдине міністерство, яке відмовилося від такої розгалуженої системи державних чиновників.

Уявіть собі, ще до закону про держслужбу я як міністр щодня підписував 50-100 наказів про звільнення, переведення, призначення керівників та заступників керівників районних управлінь юстиції.

Цього року ми також запустили пілотні проекти для громадян "Шлюб за добу" та видачу свідоцтв про народження дитини у пологовому будинку, перевели ряд сервісів Мін'юсту в он-лайн, продовжили розвиток проекту СЕТАМ – системи електронних торгів арештованим майном.

Багато роботи було зроблено, проте ще більше її – попереду.

На 2017 рік поставили собі амбітну мету – забезпечити зростання рівня правової обізнаності громадян. Я б хотів, щоб ми реалізували загально національну програму "Я МАЮ ПРАВО!" і допомогли українцям краще взнати свої права та правильно ними користуватись.

Обізнаність у своїх правах – найсильніша зброя у боротьбі зі свавіллям чиновників. Це – факт.

Друге важливе питання – це реформа тюрем.

Дуже складна реформа, відверто кажучи. Я довго ухвалював рішення, чи починати її. Через те, що в парламенті є нестабільність. Коли починаєш таку реформу, треба розуміти, що є час довести її до кінця.

Ми вже зараз оголосили конкурси і на 70% наповнили держслужбовцями цивільні департаменти.

Є певний саботаж у системі, але вони вже змирилися. Бо це був єдиний орган, який не піддавався реформі за жодного президента. Ніколи. Це була закрита структура.

– Публічна сторона цієї реформи – що буде з Лук'янівкою?

– Лук'янівка – це тільки один з елементів. Усім повинно бути цікаво, що буде зі 120 підприємствами, які є збитковими, і які кожного року давали бюджету мінус 300 мільйонів гривень.

– Приватизації вони не підлягають?

– Ні, але ми будемо залучати інвесторів.

Уявіть собі: безкоштовна робоча сила, фактично, безкоштовний ресурс, якщо це кар'єри, чи земля, і підприємство збиткове – це нонсенс. З нами у цьому напрямку погодилися працювати ЄБРР і німці, які готові дати аудит і технічну допомогу з побудови холдингів і з залученням незалежного керівництва, які будуть менеджерити дані підприємства.

Я точно впевнений, що ми вийдемо в плюс в їхній EBITDA на ближчі декілька років. Хоча це теж буде шалений шум на місцевому рівні, адже всі вони – під місцевими прокурорами, міліцією.

Єдина публічна частина реформи – це Лук'янівка. 100% ми побудуємо нове СІЗО за містом.

Зараз місцеві активісти розповідають, що не можна переносити Лук'янівку в Коцюбинське. Ми ж не переносимо Лук'янівку на якусь вільну ділянку землі біля школи, садочка. Навпаки, ми прибираємо ризики.

Ми ту колонію звідти заберемо, перемістимо засуджених в інші регіони, а там буде новий об'єкт – СІЗО.

Але я бачу, що є певний спротив. Будемо спілкуватися і шукати порозуміння.

– Ви казали про реконструкцію, це реконструкція за кошти донорів?

– У нас модель така: ми залучаємо інвестора для того, щоб держава фактично не витрачала кошти чи то на будівництво, чи то реконструкцію СІЗО. Той інвестор, який запропонує кращі умови, тобто більше фінансування, коротші строки для будівництва, той буде переможцем.

Конкурси будуть публічні, будемо максимально залучати туди громадськість.

– На чому інвестор може там заробляти?

– Він зароблятиме на майданчику в центрі міста. Наприклад, в Коцюбинському: там фактично нове будівництво, але можна використати певні конструкції – частину фундаменту, одну зі стін старої колонії. Для того, щоб робити менше капітальних інвестицій.

Наприклад, інвестор будує нове СІЗО за тим технічним планом, який затверджений державою. Після того, як він збудував нове СІЗО, здав його в експлуатацію, передав нам, він отримує всі права на майданчик і приміщення Лук'янівського СІЗО.

Чому ми хочемо залучити ЄБРР? Щоб вони теж стали учасником, хоча б часткового співфінансування, тому що основні ризики інвестора – це часові. Ти повинен витратити близько двох років на будівництво колонії чи СІЗО для того, щоб завершити об'єкт, передати державі – і тільки після того отримуєш об'єкт у власність для побудови якогось комерційного об'єкту.

Марія Жартовська, Дмитро Ларін (фото), УП