Організовані Партійні Групи-2. П'ять стовпів "Народного фронту"

Партія "Народний фронт" – це символ одночасної сили і слабкості нинішньої української влади.

З одного боку, партія Арсенія Яценюка є одним зі стовпів створеної після Революції Гідності фактично двопартійної системи. А з іншого – її заручник. "Народний фронт" і "Блок Петра Порошенка" розділили на двох усю повноту влади в країні, натомість не залишили собі простору для маневру.

Якщо партії Тимошенко чи Ляшка, входячи у коаліцію, завжди мали можливість грюкнути дверима і "піти в опозицію", то політсили Яценюка і Порошенка були цього позбавлені. Їм просто немає до кого іти в опозицію. Хай навіть часом для НФ спокуса стає надто великою.

"У нас були депутати, які казали: як можна залишатись в коаліції з президентом, після того, що він зробив? Він же півтора роки усіма доступними методами знищував імідж Яценюка. Але сам Арсеній Петрович прийшов і сказав, що ми, звичайно, можемо вийти і грюкнути дверима – але що буде далі з країною? Вона б пішла в рознос", – пояснив у коментарі УП суть коаліційного життя депутат НФ Антон Геращенко.

І в цих словах спікера партії Яценюка відображено дві дуже важливих речі.

По-перше, "партнер" по постмайданній коаліції дістався "Народному фронту" дуже специфічний. БПП і вся команда Порошенка чим далі, то більше нарощує свої владні апетити, не зупиняючись навіть перед цькуванням головних лідерів НФ.

По-друге, сама партія Яценюка розуміє безальтернативність свого союзу з БПП. Вихід фракції НФ з коаліції означав би не лише втрату нею частини влади, а й неминучість проведення парламентських виборів. Обидва сценарії обіцяють партії Яценюка, рейтинги якої тепер коливаються в межах статистичної похибки, – мало приємного.

Більше того, оголошення дострокових виборів може сколихнути в Україні такі політичні хвилі, що мало хто з точністю спрогнозує, кого вони винесуть на поверхню, а кого навіки потоплять під собою.

Тож поки що "Народний фронт" стараннями своїх лідерів і рядових членів намагається витримувати дружню публічну лінію з БПП, виступаючи в ролі конструктивного партнера.

Хоча робити це стає дедалі  важче й важче.

Напередодні другої річниці обрання Ради VІІІ скликання "Українська правда" продовжує цикл матеріалів про те, як створювались фракції цього парламенту, як вони функціонують, і хто в них має вирішальне слово у прийнятті рішень. Цього разу мова піде про фракцію "Народного фронту".

Всі для "Фронту". Всі для перемоги

"Народний фронт", як і "Блок Петра Порошенка" створювався "з коліс" у 2014 році якраз під перші після Революції Гідності парламентські вибори. Але у створенні цих двох партій проявилась і їхня головна відмінність.

БПП формувався як традиційний для української політики лідерський проект, орієнтований на щойно обраного у 2014 році президента Петра Порошенка. Як і годиться для партій такого штибу, під загальною вивіскою "БПП" насправді зібралися цілі блоки представників різних олігархічних груп. Це мало забезпечити певну міру політичного консенсусу, і впевнену перемогу на виборах.

"Народний фронт" же формувався переважно зі "своїх". Натхненником і беззаперечним лідером цього процесу був Арсеній Яценюк. Саме він мав стати прем'єром на противагу президенту Порошенку.

Однак після кількох серйозних публічних "куль в лоб", які Яценюк отримав в ході революції, сам він не міг стати одноосібним лідером, вітриною нового політичного проекту.

"Проблема була в тому, що Яценюк просто не асоціювався з силою. Тому нам потрібна була "тема фронту" для його посилення. Наш слоган звучав так: "Сильна команда для складних часів". А Арсеній ну ніяк не сприймався "сильним", тому треба було це чимось збалансувати", – розповідає один з політтехнологів "Народного фронту".

Поруч із Яценюком біля витоків нової партії стояло ще кілька знакових для української політики людей – тодішні спікер Верховної Ради Олександр Турчинов і міністр внутрішніх справ Арсен Аваков.

Усі троє зовсім недавно побили горщики із Юлією Тимошенко, з якою у всіх була давня історія, і чию партію "Батьківщина" вони фактично очолювали, поки Леді Ю була за ґратами. Крім цього, разом з Яценюком від Тимошенко пішов і його давній друг і спонсор Микола Мартиненко.

Таким чином, кістяк нової партії був сформований. Хоча навіть цих політично-фінансових "важковаговиків" для "сильної" команди було малувато.

Посилити "Фронт" вирішили в буквальному розумінні цього слова. Саме так у список НФ потрапила низка комбатів, які уже встигли сформувати й очолити різні добровольчі батальйони в АТО – Андрій Тетерук, Юрій Береза, Євген Дейдей. Потрапив у список і Дмитро Тимчук, який був один із творців громадської системи збору даних про ситуацію в АТО "Інформаційний спротив".

"Фактично, ми брали всіх комбатів, яких могли. Єдиний, кого завернули, був Семен Семенченко, бо він видався нам якимось неоднозначним", – розповідає співрозмовник в НФ, причетний до ідеї залучення комбатів.

Крім комбатів, до нової політичної сили пристали і майданівці. Їх представляла "Самооборона Майдану", яку зібрав і очолив її комендант Андрій Парубій.

"Самооборона" розглядала можливість іти на вибори самостійно, або приєднатись до якоїсь потужнішої сили. За даними УП, вмовив "Самооборону" обрати другий варіант теперішній секретар РНБО Турчинов.

"Все було дуже публічно й просто. Ми провели з'їзд, і там вирішили, що у нас буде більше шансів провести людей в Раду, якщо ми об'єднаємось із більшою політичною партією. З'їзд вирішив, що у "Народному фронті" найбільше людей, з якими ми разом простояли весь Майдан: той же Турчинов, Аваков і решта. Тому ми об'єднались з НФ", – розповів УП нинішній спікер Ради Андрій Парубій.

Таким чином "сильна команда" була доформована. Але, як зізнаються співрозмовники УП в НФ, шанси на свій успіх у команді Яценюка оцінювали доволі скромно.

"Фактично, ми реально добирали і узгоджували лише перші 30 місць у списку партії. Усі позиції нижче – як вийде, деяких людей ледь не по фотографіях добирали", – зізнається один із причетних до того процесу депутатів "Народного фронту".

Як показали перші ж результати екзитполів у день голосування за нову ВР, готувати слід було щонайменше вдвічі більше.

Несподівано для самих "фронтовиків", український виборець віддав перемогу на виборах 2014-го не президентському блоку – а саме НФ. В наслідок цього лише списочників у Раду команда Яценюка завела 64.

БПП, прогнозовано, відігрався на мажоритарці, зібравши найбільшу фракцію у Раді. Але успіх "Народного фронту" заклав основу нинішньому розкладу сил в Україні.

Як влучно описав УП ситуацію Антон Геращенко, "президент хотів отримати контрольний пакет у парламенті, але не зміг. Тож мусимо домовлятись".

Але з ким саме президент має домовлятись?..

Група Яценюка

Центральною та ключовою фігурою "Народного фронту" був і залишається Арсеній Яценюк.

Дуже легко це простежується і по виборчому списку цієї партії. Із перших 30 позицій, які у штабі НФ вважали прохідними, третина місць відведена людям, яких туди порекомендував саме Яценюк. Ні Аваков, ні Турчинов, ні Мартиненко, ні тим паче Парубій такого представництва у списку не мали, просто розділивши між собою решту "тридцятки".

Загалом, публічно єдиний і монолітний "Народний фронт" можна розділи на п'ять груп впливу власне за прізвищами згаданих п'яти лідерів. Але навіть у цьому випадку Яценюк опиниться "першим серед рівних".

Причин цьому кілька. Але, мабуть, головною залишиться та, що саме Арсеній Петрович за рахунок своїх давніх стосунків та майстерності переговірника вміє зібрати і помирити решту лідерів НФ. З усіма ними у нього однаково добрі стосунки.

Як жартував один із депутатів-"фронтовиків", "Яценюк, як масло в каші – він всюди, до всіх має відношення, бо фактично він і є об'єднуючим фактором для всієї фракції".

До речі, щопонеділка Арсеній Петрович приходить на засідання фракції НФ і особисто веде їх.

"Яценюк – це лідер. Він ходить на фракцію, керує нею. Він добре відчуває настрої депутатів і справді вміє з ними працювати і говорити. Якщо люди незадоволені, він намагається поговорити, почути, в чому справа", – розповів УП один із депутатів НФ.

Формальний же керівник фракції "фронтовиків" Максим Бурбак – теж ставленик Яценюка. У них давні дружні й земляцькі стосунки. Хоча, як зізнаються в НФ, з чисто технічної фігури за останній час Бурбак переріс у справжнього керівника.

"Як би до цього не ставились, але зараз більшість оперативної роботи і конфліктів у фракції почав вирішувати саме Бурбак. Він завів нормальні стосунки з усіма лідерами неформальних груп і вдало про все домовляється", – запевнив УП один із впливових депутатів НФ.

Поняття груп у "Народному фронті" не формалізоване, як, скажімо, у БПП. У НФ це швидше питання не управління, а історичної орієнтації певних депутатів на котрогось із лідерів. І хоч формально ці групи не окреслені, на практиці вони функціонують.

Фактично, усі депутати НФ легко діляться за своїми політичними орієнтаціями. Виняток складають хіба кілька відносно незалежних мажоритарників типу Леоніда Ємця чи Ігоря Гузя або депутати Кацер-Бучковська і Савченко, які начебто потрапили у список НФ в обмін на лояльність медіа-ресурсів Віктора Пінчука та Ігоря Коломойського відповідно.

У групу ж Яценюка, за даними УП, входить близько 15 депутатів.

Крім уже згаданого Бурбака, це також депутати Ігор Алексєєв, Світлана Войцеховська, Олександр Горбунов, Денис Дзензерський, Тетяна Донець, Олександр Дроздик, Віктор Єленський, Олена Колганова, Олег Кришин, Валерій Лунченко, Максим Поляков, Андрій Помазанов, Андрій Река, Олександр Присяжнюк, Володимир Шкварилюк та давній друг Яценюка Андрій Іванчук.

Останній, до речі, є одним із небагатьох людей у фракції НФ, які можуть собі дозволити відкриту й гостру полеміку з Яценюком. Іванчук навіть провів у Раду близького до себе депутата Дмитра Стеценка. Хоча особливого впливу на фракцію Іванчук не має. Його головною функцією залишається комунікація "бізнесовими каналами" з групами "Відродження" і "Воля народу".

Група Авакова

У фракції "Народного фронту", як і у БПП, склалась така ситуація, що фактично всі реальні лідери фракції опинилися поза нею. У цій ситуації постало питання "делегування" функцій представництва лідера комусь із його довірених депутатів.

Арсен Аваков, який незмінно керує МВС від часу першого постмайданівського уряду і має свою групу у НФ, своє представництво делегував одразу кільком людям.

Публічну позицію Авакова представляє його радник Антон Геращенко. Частину питань глава МВС вирішує через близького до нього Ігоря Котвіцького.

Загалом групу Авакова в НФ можна назвати "силовою". Саме у неї входять більшість комбатів, залучених у список "фронтовиків". Це і Юрій Береза, і Андрій Тетерук, і достатньо скандальний Євген Дейдей. Крім них, за даними УП, у групу Авакова входять Людмила Денісова, Ірина Єфремова, Олександр Кірш, Сергій Фаєрмарк – загалом близько 10 депутатів.

Як розповіли УП співрозмовники у НФ, Аваков разом з Парубієм були єдиними лідерами НФ, які хотіли надати своїм групам певної формалізованості. Але цю ідею не підтримали.

Наразі, попри свою робочу віддаленість від фракції, Аваков залишається одним із найвпливовіших у "Народному фронті". До певної міри це пов'язано і з тим, що значна частина гасел, на яких НФ будує своє публічне просування, стосується реформ силового сектору, де реформа поліції займає одне з ключових значень.

"Що б там хто не казав про Авакова, про рюкзаки-перерюкзаки, пісок-перепісок, але рейтинг довіри до поліції – 42-44%. Це результат? Результат", – пояснює радник Авакова Антон Геращенко.

Група Турчинова

Реформа оборонного комплексу – вотчина іншої групи "Народного фронту", неформальним лідером якої є секретар РНБО Олександр Турчинов.

Фактичними речниками і представниками останнього в Раді стали депутати Сергій Пашинський та Тетяна Чорновол. І хоч навіть у їхній фракції до них є запитання, але близькість з Турчиновим дає Пашинському доволі сильну позицію.

Раніше сам Турчинов був чи не головним комунікатором і миротворцем у НФ. Наприклад, у ситуації одразу після виборів, коли фракція вирішувала, кого зробити віце-спікером: Аваков і Турчинов виступали за кандидатуру Парубія, натомість бізнесове крило фракції на чолі з Миколою Мартиненком бачило на цьому місці Іванчука.

"Турчинов вперся і пояснив, що Парубій приєднався до партії, хоч і мав можливість іти на вибори окремо, а тому заслуговує бути віце-спікером. І його почули", – розповів УП один із депутатів НФ.

Чують Турчинова не тільки у фракції. Останнім часом саме Турчинов, який дуже зблизився з президентом, намагається вирішити конфлікт між Аваковим та Порошенком, чия команда веде підпільну кампанію на зміщення глави МВС.

Загалом, секретар РНБО вміє виправдати своє прізвисько, яке закріпилось за ним в часи Майдану, і часом побути справжнім пастором.

"Його погляд на світ цілком у дусі класичного протестантського світогляду – тобто, "давайте не думати про рейтинги, а більше працюємо, де можемо", – розповів УП один із депутатів, близьких до Турчинова.

За даними УП, разом з Пашинським і Чорновол, у групу Турчинова входять депутати Валерій Бабенко, Руслан Лук'янчук, Олександр Сочка, Павло Унгурян, Дмитро Тимчук та кілька інших.

Група Парубія

"Самооборона Майдану", яка перед виборами вирішила приєднатись до НФ, зберегла свою певну окремішність і в складі фракції.

У прохідній частині списку силі Парубія дісталось зовсім небагато місць, фактично у ТОП-30 був лише сам Парубій та Андрій Левус. Однак "Самооборона" зуміла зробити те, що іншим групам майже не вдалося – провести у Раду мажоритарників.

"У нас одразу кілька людей пішли і виграли округи. При тому, що це ж були абсолютно нові в політиці люди. І Ігор Лапін, і Юра Тимошенко, і Михайло Бондар, і Міша Гаврилюк й інші – вони просто після Майдану взяли і виграли по округах", – розповів УП сам Парубій.

За його словами, він хоч і мусив вийти із фракції, коли був обраний у президію Ради, але зв'язок зі своїми однопартійцями тримає дуже тісний.

"Ми зустрічаємось і з Андрієм Левусом, і з іншими хлопцями, обговорюємо всі питання. Я часто приходжу на фракцію, як і Аваков, і Турчинов, і Яценюк. Ми маємо показувати єдність", – розповів спікер.

Загалом у неформальну групу Парубія, крім згаданих депутатів, входять Микола Величкович, Сергій Висоцький, Вадим Кривенко та Володимир Соляр.

Група Мартиненка

Микола Мартиненко – єдиний із лідерів неформальних груп у НФ, який пішов із Ради не на іншу посаду, а через скандал. Після публікації низки статей про його можливу причетність до корупційних схем і відкриття справи НАБУ, Мартиненко просто склав мандат і пішов з парламенту.

Але це зовсім не означає, що його вплив на НФ якимось чином зменшився. За великим рахунком, партія Яценюка – так само і партія Мартиненка, який є її найбільшим спонсором.

Зараз від поточного життя "Народного фронту" Мартиненко відсторонився. Як розповідають депутати, він фактично жодного разу не приходив на засідання фракції і взагалі мало присутній в її житті.

"Він нікого не збирає, не формує порядок денний і не відповідає за голосування "своїх людей". Такого немає. Але Мартиненко залишається членом Ради партії, керівного органу. Відповідно, його політичний вплив від того, що він перестав бути народним депутатом, не змінився ніяк", – пояснив УП один із близьких до Мартиненка депутатів.

Більше того, Мартиненко є чи не єдиним представником НФ, який не ухиляється від конфліктів з іншими лідерами партії. Окрім уже згаданого конфлікту з Парубієм щодо посади віце-спікера, у Мартиненка є відкритий бізнес-конфлікт з Аваковим. З'ясувати суть їхньої суперечки виявилось складно, але сам факт її наявності УП підтвердили представники майже всіх груп у НФ.

Фактичним речником і представником лідера цієї групи у Раді став Павло Пинзеник, який працює з Мартиненком ще з 90-их.

На прохання розповісти про життя групи, сам Пинзеник відповів, що важко ствердити, що вона взагалі є.

"На кого орієнтуються депутати? На Яценюка – безумовно. На Турчинова. Безумовно на голову фракції Бурбака. Щодо решти лідерів, то я б не називав їх. Думаю, що більшість членів фракції погодиться з характеристикою цих трьох людей, а щодо інших уже можуть виникнути суперечки", – сказав він.

Поза тим, як стверджують співрозмовники УП у фракції, група Мартиненка існує і часом може навіть "стати в позу", коли голосуються, наприклад, законопроекти Авакова.

За даними УП, у складі цієї групи наразі Олена Бойко, Ігор Бриченко, Ігор Васюник, Віталій Корчик, Микола Княжицький, Геннадій Кривошея, Олена Ледовських, Микола Федорук, Михайло Хмільта та кілька інших.

*   *   *

Попри поділ на неформальні групи, "Народний фронт" залишається доволі зібраною і монолітною силою. Фактично, НФ у цьому скликанні Ради перебрав на себе функцію групи "УДАРу" попередньої каденції – організована і мотивована команда.

"Про що ж тут говорити! У нас найбільш потужна, найбільш дисциплінована і найбільш патріотична фракція", – у притаманній йому манері заявив УП лідер фракції Максим Бурбак.

От тільки у цієї "найбільш потужної" сили – чи не найбільші проблеми із рейтингом. За два прем'єрства Яценюка НФ із переможця виборів перетворився на силу, кількість прихильників якої коливається у районі 1%.

Позачергові вибори Ради, які можуть нагрянути будь-якої миті, фактично поставлять хрест на всьому оптимізмі й бравості соратників Яценюка.

Хоча у НФ не звикли впадати у відчай. До того ж, як пояснив УП джерело свого спокою спікер НФ Геращенко, в Україні все можливо, крім виборів, які непотрібні президенту:

"Те, що є зараз – це не те, що буде потім. Згадайте історію громадянина Порошенка. У нього була довіра на рівні 1%. Через п'ять місяців – 54%. Це Україна. Тому не варто квапитись.

Тим паче, що виборів не буде, бо воно зовсім не потрібно президенту".

Роман Романюк, Роман Кравець, УП