Один день з Тарасом Кутовим. Як працює аграрний міністр
Міністр аграрної політики та продовольства Тарас Кутовий з’являється раптово. Він жартома смикає фотокореспондента "Української правди" Дмитра Ларіна за пасок фотокамери, вітається.
Ми зустрічаємося на перехресті Тургенєвської та Павлівської вулиць у Києві. Неподалік від багатоквартирного будинку, в якому мешкає міністр.
– Де б нам поснідати о цій порі? Що ж тут поруч відкрито… – замислюється Кутовий. На годиннику 7:30 ранку.
– Ходімо. За рогом кафе "Мама, я дома", – беру ініціативу на себе.
– Як-як воно називається? – посміхаючись, уточнює міністр. – А сирники в них є?
Ми вирушаємо до кафе – Кутовий в яскраво-синьому костюмі, з чорним рюкзаком на правому плечі, бадьоро крокує трохи попереду мене, фотокора та своєї прес-секретарки Христини Бондаренко.
Міністр аграрної політики дуже швидко погодився стати наступним учасником проекту "Української правди" "Один день з", буквально за кілька днів після публікації репортажу з генпрокурором Юрієм Луценко.
Призначений на посаду у квітні цього року, Кутовий є одним із наймолодших міністрів уряду Володимира Гройсмана.
У нього хороша репутація, досвід роботи в міжнародних інвестиційних компаніях. Кутовий двічі – 2012 і 2014 року – обирався нардепом у мажоритарному окрузі, що в Полтавській області. Спочатку від партії УДАР Віталія Кличка, а згодом від "Блоку Петра Порошенка". Хоча перебуваючи в президентській фракції, продовжував очолювати неформальну групу нардепів від УДАРу, а також профільний комітет з питань аграрної політики і земельних відносин.
Тож кандидатура Кутового на пост міністра аграрної політики, що виникла навесні під час затяжного переформатування Кабміну, виглядала цілком логічно.
Одразу питаю про відому думку, що аграрного міністра в країні призначають три власники найбільших холдингів – Олег Бахматюк, Юрій Косюк і Андрій Веревський, з якими Кутовий знайомий особисто.
– Це точно не мій сценарій. Це, як на мене, була виважена пропозиція фракції, обговорювалася кілька разів. Думаю, що базувалася переважно на форматі, результатах і якості роботи профільного комітету, – каже Кутовий.
Зручно вмостившись за столиком кафе, міністр замовляє каву з молоком та сирники з ягодами, сметаною та медом. Одразу розповідає про важливу зустріч, що запланована на сьогодні – з Сесілією Мальмстрьом, Єврокомісаром з питань торгівлі.
– Нас дуже цікавить питання збільшення квот для сільськогосподарських виробників, а їх – питання мораторію на експорт кругляку. Я боюся, що вони почнуть зводити ці питання до купи. Зараз думаю, як їх розділити, – зосереджено говорить Кутовий, розрізаючи сирник на маленькі шматочки.
Він уточнює, що з кінця цього року Україна взагалі припиняє експорт лісу-кругляку і в ЄС хвилюються з цього приводу. На думку Кутового, мораторій варто було б скасувати, але тут рішення має ухвалювати парламент.
– Я не думаю, що там є багато бажаючих це робити. Логіка тих, хто презентував цю історію, – введемо мораторій, ліс не будуть везти, а значить, і не будуть рубати. Це пов’язано, але не до кінця. Я почав вивчати це питання і основна біда в іншому. В лісгоспах немає спеціалізованої техніки, що може вибірково виймати і виносити дерева. Насправді, в Європі рубають не менше, але там є відповідні технології, – пояснює він нюанси і додає, що в такій ситуації варто говорити про комплексне рішення в рамках реформи лісової галузі.
Більшість часу за сніданком Кутовий говорить саме про цю зустріч, хвилюється за перебіг перемовин. Справа в тому, що він обговорював питання збільшення квот на аграрну продукцію, що поставляється на ринок ЄС, ще під час щорічного аграрного діалогу Україна-ЄС наприкінці червня.
– Мій візит у Брюссель починався трохи сумно. На всі питання вони відповідали холодним "ні", – зізнається він і продовжує, – я зрозумів, що за умов коректної, дипломатичної бесіди, нічого не вийде. Почав говорити на інших тонах. Знаєте, вони не люблять, коли з ними говорять мовою ультиматумів. Вони кажуть: рєбята, за великим рахунком ми вам нічого не винні.
За розмовою минає майже година. Кутовий швидко доїдає сирники і кидає:
– Побігли, бо запізнимося.
Він швидко телефонує своєму водію.
8.30
Чорна Toyota Camry вже чекає Кутового на перехресті.
Раніше Юрій Луценко розповів УП що, перекривши схеми в одному з найбільш проблемних і корупційних підприємств "Укрспирт", що входить до сфери управління міністерства аграрної політики, Кутовий пересів на броньований Mersedes-"кубік". Не втримуюся і запитую, де це авто і про які саме схеми йдеться.
– У мене багато друзів. Деякі з них запропонували відповідний транспорт на випадок, якщо в мене виникнуть складні життєві умови. Коли ми обговорювали питання реформування галузі з Луценком, була ситуація – на одному із заводів "Укрспирту" двох резервістів – колишніх АТОшників – після складного дня роботи підірвали на розтяжці в під’їзді їхнього будинку, де вони винайняли квартиру для ночівлі. На той момент я сприйняв це як недобрий сигнал і почав думати над питанням безпеки. Зараз у мене немає такого транспорту, ситуація контрольована, – говорить Кутовий, додаючи, що за необхідності транспорт у нього буде.
До теми "Укрспирту" ми повертаємося ще кілька разів на день. Кутовий прийшов працювати в Кабмін зі стратегією, що складається з трьох ключових пунктів – прозорий обіг землі, пряма державна підтримка фермерів і приватизація збиткових держпідприємств. У цьому контексті "Укрспирт" найбільш проблемний об’єкт для його відомства.
– Обсяги незаконного спирту такі, що припинити їх в один момент дуже важко. Зважаючи на те, що в структурі "Укрспирту" є близько 60 заводів, на кожному з яких є директор. Маємо дуже незначну кількість ревізорів. Вони можуть зайти, перевірити, опломбувати обладнання і, умовно кажучи, зупинити завод. Тому я розумію масштаб історії і чому її ніхто не подолав за 25 років, – зітхає Кутовий.
Дорога до будівлі міністерства, що знаходиться на Хрещатику, займає менше десяти хвилин. Під час Євромайдану в Києві на деякий час її захоплювали протестуючі. Сліди тут видно й досі – за два роки зроблено лише косметичний ремонт.
Міністр хутко піднімається сходами на четвертий поверх. Протягом дня він бігає вгору-вниз десятки разів.
– Купив оце недорогий годинник, що рахує кроки. Якщо за день виходить десять тисяч, дає мені віртуальну медальку, – посміхаючись, пояснює він.
Перша зустріч із керівництвом американської продовольчої компанії Cargill, що відбувається в одному із залів міністерства. Та зрозумівши, що будуть присутні і журналісти, вони просять не писати про почуте. Під час бесіди Кутовий впевнено, без акценту, спілкується англійською. Він взагалі має представницький вигляд – ідеально випрасувана біла сорочка, на манжетах якої ледь помітно вишиті ініціали "КТ", ретельно підібрані краватка та запонки.
9.40
Піднімаємося в кабінет міністра, що знаходиться на п’ятому поверсі.
Скромна і дещо навіть радянська, аскетична обстановка: прості меблі та червоний килим на підлозі. На стінах фотографії з видами музею Пирогово. На столі помічаю книгу сінгапурського реформатора Лі Куан Ю "З третього світу в перший", що стала дуже популярною серед українських політиків ще два роки тому.
Кутовий розповідає, що книгу йому подарували і поки не забрав додому. Останнім часом через велику кількість роботи з читанням у нього не дуже – здебільшого прочитати три сторінки і заснути.
– А давайте зробимо селфі, – пропонує міністр, – зачекайте, зараз виставимо світло. З цими словами він клацає вимикачем.
Ми фотографуємося на фоні фліп-чату і за деякий час світлина з’являється на Facebook-сторінці міністра.
– Де ви так вивчили мову? – цікавиться наш фотокор, поки Кутовий, попросивши чашку зеленого чаю і присівши на боковий стілець біля свого столу, заглиблюється у вивчення стосу документів. Прочитані він згодом скидає на підлогу поруч із собою – так зручніше.
– Англійську я вчив в академії СБУ. Там був високий рівень підготовки. Займаючись фінансами, проводив сотні зустрічей з інвесторами. Протягом кількох років робочою мовою була англійська. Відрізняю тепер канадську, американську, британську англійську, шотландську. Щодо шотландської є дуже класний ролик про одинадцятий поверх, бачили? – сміється Кутовий.
У нього ще є час напередодні підписання меморандуму між Мінагрополітики та зернотрейдерами щодо прогнозованих обсягів експорту зерна наступного року.
Кутовий викликає до себе одного із заступників – Олену Ковальову, щоб уточнити порядок денний засідання робочої групи з питань функціонування ринку зерна.
Попереджає, що частину засідання вона вестиме сама, оскільки в нього буде зустріч із Єврокомісаром.
– Вчилася на факультеті літератури паризького університету. Вільно володіє англійською, швецькою, іспанською, французькою мовами. Хороші знання німецької та італійської мови. Тобто, якщо ми захочемо про щось пошептатися італійською, вона нас зрозуміє, – жартує Кутовий, вивчаючи папірці з біографією Єврокомісара, що заздалегідь підготувала його патронатна служба.
10.00
Підписання меморандуму з зернотрейдерами займає пару хвилин і Кутовий поспішає на нараду в один із залів міністерства, де вже зібралося чимало людей.
У порядку денному зазначені покращення стану посівів сільгоспкультур та проблеми перевезення зерна залізницею.
Стосовно другого питання Кутовий пропонує висловитись Володимиру Клименку, президенту української зернової асоціації. Далі – коментар представників Мінінфраструктури і "Укрзалізниці".
– Все чудово. Думаю, що в нас зараз вийде діалог. Прошу воду і склянки прибрати подалі вбік. Починаємо працювати, прошу, – надає слово Кутовий.
Клименко жаліється на багато речей, наприклад, що з 1993 року в Україні не побудували жодного зерновозу і тепер вагонів не вистачає.
– На відміну від минулого року ухвалене рішення зменшити навантаження на автомобільний транспорт. Ми завозимо в порти 14,5 млн тонн автомобільним транспортом. Це означає, що ходок тими ж дорогами треба зробити вдвічі більше. Аграрії за це заплатять теж удвічі більше і ніхто не порахував, що буде з дорогами, – обурюється він.
У представника Мінінфраструктури відповіді на всі ці закиди приблизно наступні: грошей на виготовлення вагонів немає, проблеми з дизпаливом, навантаження на порти.
Кутовий просить подумати над питанням завантаження доріг.
– Ми обмінялися формальними виступами, давайте обміняємося рішеннями. Принаймні, хоч одну-дві речі зробимо. Це буде краще, ніж ми проговоримо про все, і нічого не ухвалимо в кінцевому підсумку, – говорить він, залишаючи нараду на Ковальову. Сам поспішає на найважливішу на сьогодні зустріч з Єврокомісаром.
11.00
Сесілія Мальмстрьом стримана, ділова жінка. Сидячи навпроти Кутового, вона починає з хороших новин.
– У сфері торгівлі було невелике зростання, що радує. Працюєте над збільшенням експорту, інфраструктурою для торгівлі. Єврокомісія запропонувала збільшити кількість квот для сільськогосподарської продукції, – з цими словами Мальмстрьом передала Кутовому список продуктів, на які буде збільшено квоту, починаючи з наступного року. Це мед, крупи, оброблене зерно і томати, виноградний сік, овес, пшениця і борошно, кукурудза, ячмінь.
Але за хвилину стало зрозуміло, що зранку Кутовий не дарма побоювався питання мораторію на експорт лісу-кругляку. Єврокомісар не приховувала свого стурбування.
– Це дискримінаційна норма. Розуміємо побоювання щодо навколишнього середовища, готові допомогти з експертизою, оскільки інші країни проходили схожий процес. Але дискримінацію потрібно припинити. Це одна з умов виплати макрофінансової допомоги, – сказала вона.
У відповідь Кутовий подякував за дискусію та позитивні рішення.
– Коли ми починали розмову про квоти, першою відповіддю було "ні". І 70% першого дня відповідь була "ні". Ми були дуже розчаровані. Я знаю англійську, я намагався їх переконати. І я радий, що в нас вийшло, – пожартував він, згадуючи свій літній візит у Брюссель.
Кутовий швидко перейшов до теми лісу. Він розповів, що проблема радше лежить в екологічній площині, оскільки є багато компаній, що займаються вирубкою і створюють ситуацію, коли сфера не дуже добре контролюється.
Далі він коротко розповів про реформу лісового господарства, що презентують найближчим часом.
Ще трохи поговоривши про реформи і плани, Мальмстрьом і Кутовий, задоволені, розійшлися.
– Порахуйте мені, скільки це буде у грошах, – міністр на бігу віддає список із квотами секретарю в приймальні, заходить у кабінет і телефонує Іванні Климпуш-Цинцадзе, міністру з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, в якої за деякий час також відбудеться зустріч з Єврокомісаром.
Кутовий швиденько розповідає про результати зустрічі. Він не приховує задоволення, оскільки не очікував пропозицій щодо збільшення квот під час саме цієї зустрічі.
12.00
За кілька хвилин в його кабінеті з’являється цікавий чоловік.
Це керівник Полтавської обласної філармонії, який прийшов подарувати міністру книгу про Полтавський край.
– Слухайте, а піджак який у вас прикольний, – посміхається до нього Кутовий, приймаючи подарунок.
Увагу міністра привернули різнокольорові петлі для ґудзиків на піджаку – біла, червона, зелена.
Керівник Полтавської філармонії з’явився в цьому кабінеті не просто так. Кутовий хотів привітати ветеранів Мінагрополітики з Днем ветерана, що святкується 1 жовтня. Виступити перед ними приїхав пісенно-танцювальний ансамбль "Полтава".
– Аби в мене був талант у мистецтві, я був би щасливий. Талант, який може бути конвертований у професію. Якщо ви мене спитаєте про дітей, то я хотів би, щоб у них був талант, який можна було б матеріалізувати в заробіток, – поспішаючи на святкування, ділиться думками Кутовий.
За кілька хвилин він піднімається на сцену в актовій залі міністерства, де зібралися близько сотні ветеранів. Кутовий вітає їх в оточенні колоритного ансамблю, вдягненого в український національний одяг.
Він також вручає орден "За заслуги" II ступеня Голові Ради ветеранів Мінагрополітики Олексію Окопному – похилому чоловіку, який жваво піднімається за нагородою на сцену.
Після він з Кутовим займають місця в першому ряду, починається концерт. Артисти ансамблю танцюють, співають пісні про Марусю та галушки.
Концерт дивимося близько десяти хвилин, після чого йдемо. Згодом Кутовий повернеться до зали виголосити заключне слово.
– Мені здавалося, що в туфлях Окопного видно моє відображення. Настільки вони були начищені. Для них такі свята дуже важливі, – каже в коридорі Кутовий, дивлячись на одного з артистів ансамблю, який саме розминався перед виконанням гопака.
Ще майже годину Кутовий приділяє паперам і невеличким справам. Ближче до першої години дня вирішуємо пообідати.
13.00
Виходимо до найближчого до міністерства ресторанчику. Це Turkish House.
На вулиці тепло та сонячно, тож Кутовий займає столик на літньому майданчику. Замовляє чай по-турецьки піту, кебаб і медову пахлаву. Вперше за день у нас з’являється достатньо часу, щоб поговорити. Під час розмови Кутовий розслаблений, задоволений і багато жартує, але коли розмова стосується стратегії міністерства – стає напрочуд серйозним.
– Я дуже люблю жарти. Вважаю, що гумор – це віддзеркалення інтелекту людини, – каже він.
Питаю про один із пунктів стратегії, а саме: прозорий обіг земель.
– Є два питання. Перше – законопроект "Про обіг земель сільськогосподарського призначення". Ніде не вказано, що він має передбачати прямий продаж землі, – говорить Кутовий і продовжує, – Що б мені хотілося зробити – ухвалити закон Про обіг земель, яку формулу в ньому передбачити – питання дискусійне і рішення з цього приводу буде затверджувати Рада.
Однак, прагнення міністра можуть розбитися саме о суворий і непохитний український парламент, який вже після підготовки цього матеріалу продовжив мораторій на продаж землі ще на рік. З цього приводу "Економічна правда" написала чудовий editorial.
– На цьому етапі я бачу базову формулу – продаж прав оренди. Фактично ми говоримо, що обіг земель здійснюється шляхом продажу прав оренди. Українському громадянину це дає змогу продовжувати мати у власності цей пай і отримувати пайові платежі. Це важливо, оскільки значна частина сільського населення з них і живе, – говорить Кутовий.
Що ж стосується парламенту, тут міністр намагається бути дипломатичним. Мовляв, рішення – право депутатів і є сподівання все ж таки знайти компромісну формулу для розгляду питання по суті.
– Як казав Іван Плющ, український парламент дуже мудрий і може все, але є і інша фраза, з сільського господарства – я в житті скільки сала з’їв, що мені свиням соромно в очі дивитися, – жартує міністр.
Далі він перераховує основні тези, що звучать з вуст прихильників мораторію на продаж. Одна з них – землю заберуть за безцінь. На це Кутовий апелює, що продаж прав оренди на землю дасть можливість зрозуміти ціноутворення. Якщо вартість оренди сягатиме 2-3 тисячі доларів за гектар, ніхто не скаже, що землю заберуть за 50 доларів.
– Це дасть малим фермерам можливість використовувати землю як актив. Норму мораторію можна зашити в цей же закон. Коли я говорив з МВФ на цю тему, мені вдалося їх переконати. Раніше формулювання меморандуму звучало "ухвалити законопроект про обіг земель, яким буде передбачено продаж землі". Зараз таке формулювання зняте, але якийсь крок має бути зроблений, – пояснює Кутовий.
Він говорить, що законопроект "Про обіг земель сільськогосподарського призначення" вже готовий і має бути проголосований до кінця року. Єдина перепона – у цьому питанні надто багато політики.
– Я ж не говорю про продаж. Якщо пряма теза продаж – з нею легко працювати. Повірте, у фракції "Батьківщина" чудово знають мою концепцію, але певно в них є своє бачення, в тому числі політичне. Кожен робить свою роботу як бачить. У мене є своя позиція, з якою я буду ходити кілька разів на кожну фракцію і пояснювати її. В тій же "Батьківщині" є багато фахових людей, які добре розбираються в сільському господарстві. Мені здається, що правда десь посередині, – говорить він.
Кутовий не приховує, що питання землі – складне.
– Може бути так, що міністр Кутовий запропонує законопроект, почнуться консультації з партнерами, а вони скажуть: it does not work ( це не працює) Може бути і так, – зізнається він, – Але я не загнаний у рамки – так і ніяк інакше. Далі мистецтво переговорів, щоб довіра до країни була відновлена.
Він говорить, що любить переконувати, дискутувати, шукати компроміси. Мовляв, коли немає колотнечі, йому нудно.
– Мабуть, це вже такий характер, – припускає міністр.
Я питаю про те, що може запропонувати Кутовий за голосування. Тут мова йде про цинізм депутатів і різноманітні "хотєлки" за те чи інше голосування.
– У мене мало що є, що можу дати. Точніше, майже нічого, – каже він і продовжує, – Що стосується процедур – то переважна більшість призначень йде через конкурси і в нас там навіть немає наших людей, рішення ухвалюються поза межами міністерства і я цьому радий.
Питання землі розбурхало Кутового.
– Люди, ну хто за вас продасть? Ви не хочете продавати – не продасте. Хочете – продасте. Ніхто вас палкою не битиме. Чому хтось думає, що він розумніший за дядька Івана в селі Велика Дмитрівка. Я в селах бачу людей, які, можливо, не обтяжені кілограмами дипломів, але, як то кажуть, "на хлопський розум" продавати чи ні, вони вам дуже аргументовано розкажуть. Ризик є у старших людей, які дійсно хочуть продати. Добре, коли є успадкування, але і реально є статистика, коли люди помирають, а земля йде в держрезерв. Це теж неправильно, – каже міністр.
Читайте такожВін справляє враження людини, яка звикла заходити і нахрапом брати своє. Кутовий і сам вважає себе ефективною людиною
Його запал особливо відчувається, коли ми говоримо про підтримку малих і середніх фермерів, на що в бюджеті 2017 року передбачено 5,5 млрд грн. Тут очі Кутового горять. Здається, він може годинами говорити про фермерів, з якими познайомився нещодавно і які розвивають свою справу не жаліючись на державу. Він твердий і в питанні землі, а от коли мова заходить про болюче для міністерства підприємство "Укрспирт" настрій Кутового зникає, він більш стриманий. Ніби людина, втомлена від цієї теми.
– Я точно не буду говорити, що на даний момент компанія є абсолютно прозорою і взірцевою, – розводить він руками, – Останнє призначення в ліквідаційній комісії здійснилося близько місяця тому. Для такого монстра, який 25 років зашлаковувався, неможливо сказати, що все супер. Чи є люди від якихось старих команд? Напевно, що є. Чи є сьогоднішній менеджмент частиною команди? Мені би хотілося позиціонувати його таким, що приведе компанію до успішної приватизації. Там завдання зрозумілі – готувати кампанію до приватизації, вичищати борги, викривати існуючи схеми.
Питаю про схеми і про інтереси різних людей, зосереджених на "Укрспирті". Озвучую звинувачення колишнього міністра аграрної політики Ігоря Швайки про те, що керівництво "Народного фронту" і заступник голови фракції Андрій Іванчук причетні до корупційних схем на "Укрспирті".
– Я не хочу лізти в систему і механізми функціонування незаконної частини цього бізнесу. У мене мета – приватизація. Лише це зможе поставити крапку або глобально змінити цю ситуацію, – говорить Кутовий.
Він розповідає, що в міністерстві підготували законопроект про особливості приватизації спиртової галузі та сподівається, що він буде проголосований швидше, аніж у рамках широкого приватизаційного списку, де змішалося все.
– Тому, мабуть, він так слабо і голосується. Думаю, що буду просити внести законопроект як невідкладний. Якщо вийде – до кінця року вичищаємо компанію для підготовки до приватизації. Але це один момент, інший – борги компанії. Мова йде про більше мільярда гривень боргів перед ДФС. Потрібне рішення уряду про те, що ми робимо з боргами, – додає він.
Коротко міністр розповідає про ідею приватизації – сформувати квоту харчового спирту, запропонувати до продажу всі заводи.
Перші з проданих заповнюють квоту харчового спирту згідно виробничої потужності. Після того, як квота заповнена, інші заводи продаються під суміші та біоетанол, логістичні майданчики. Ця концепція йому здається дуже перспективною – хто купив, той і забрав квоту.
Чи зустрічається Кутовий з ключовими гравцями горілчаного ринку? Він говорить, що намагається цього не робити. Не хоче бути заручником формування якогось рішення.
– Але працюють аналітики, які з ними багато зустрічаються. Є аналітичні дослідження, які говорять про те, що є цікавість до певних заводів. До 20-22 заводів із 60 у структурі "Укрспирту". Американські інвестори дуже хочуть заходити в біоетанольний бізнес, для них це Мекка, – розповідає міністр.
Те ж саме стосується і його зустрічей із власниками великих холдингів. Кутовий говорить – якщо є що сказати, вони знають номер його телефону. Так само як і він їх.
– Чи якось намагаються на мене тиснути? Ні. Але треба сказати, що я не роблю жодного кроку, щоб зробити їм якісь складнощі. Розумію, що вони складова економіки і так само важливі, і відповідно готовий їм допомагати, але в рамках загальних правил, – зізнається він, доїдаючи солодку пахлаву з духмяним турецьким чаєм.
16.00
Після обіду йдемо на дві останні наради. Перша – з головою Державного агентства лісових ресурсів Христиною Юшкевич, яка принесла Кутовому проект концепції реформування лісової галузі. Гарну течку з роздруківками. У міністра до проекту чимало питань, поки йому не подобаються деякі нюанси, котрі він близько години обговорює з чиновницею.
В якийсь момент Кутовий відволікається і з посмішкою дивиться на екран мобільного телефону.
– Ви людей лякаєте. Тут один депутат заходив, зрозумів, що ми сьогодні працюємо в режимі онлайн і написав, що пізніше зайде, – сміючись, він дивиться на нас, відмовившись уточнити прізвище депутата-відвідувача.
17.30
Ярема Ковалів, голова Держагентства рибного господарства України – останній відвідувач кабінету міністра на сьогодні. Він прийшов розповісти про 100 днів роботи рибного патруля Київської області.
Цей патруль створений замість рибної інспекції. На Київщині це пілотний проект. Поклавши перед собою чорний блокнот Moleskine, де рівним, акуратним почерком занотовані основні тези зустрічі, Ковалів звітує перед міністром про перші результати роботи: більше 200 рейдів і майже 700 тисяч грн нарахованих збитків.
– От хотів розповісти про показники вилову, – говорить Ковалів, уважно дивлячись у свій блокнот і продовжує, – За три місяці плюс 35% по Канівському водосховищі і більш, ніж на 25% по Київському морю. Це не за рахунок того, що почали більше ловити, а за рахунок того, що наші приїздять на приймальний пункт і записують вагу вилову. І раптом замість 20 кг вчора 100 кг сьогодні.
За його словами, рибних патрульних відбирають за конкурсом. Найближчим часом планується розпочати набір у Херсонській і Одеській областях. А далі – в інших регіонах України.
– Чи є напруження через те, що ти звільнив колишніх? – цікавиться Кутовий.
На це голові Держагентства є що відповісти. Один із колишніх співробітників рибінспекції надіслав смску з телефону своєї 85-річної бабусі про те, що Ковалів купив квиток на той світ.
18.30
Після роботи Кутовий ще має їхати в готель InterContinental, де відбувається прийом посла КНР в Україні, але вже запізнюється. Тож ми використовуємо шанс поставити ще кілька запитань.
Цікавимося в міністра, який працює майже півроку, скільки ще вдасться попрацювати, адже термін роботи складу Кабміну в Україні недовгий – приблизно рік, півтора.
– Я готовий до будь-якого строку життя Кабміну. Якщо мене питають, навіщо взагалі пішов у політику, то я амбіційна людина. Мене завжди дуже сильно дратувало, що умови бізнесу в Україні нерівні. Я хочу, щоб мої діти або я, якщо повернуся в бізнес, працювали в максимально рівних умовах. Тому що мене це дуже ображає, – каже Кутовий.
Трохи стриманий в усьому окрім вдалих жартів, міністр розкрився перед журналістами УП лише ввечері. Навчаючись у школі, він хотів бути хірургом, але не подобалася хімія. Пізніше – льотчиком.
– Я романтик, цього не приховую. Дуже романтична натура, але є реалії життя, – каже він.
Поки що реалії життя для Кутового – переконувати парламент, продавати "Укрспирт", досягти успіхів у своєму бажанні підтримати малих і середніх фермерів.
– В моєму розумінні всі державні інституції повинні бути зосереджені на тому, щоб зробити державу красивішою, кращою, потужнішою. На жаль, у нас певна частина людей, які на вітрині. Вони виконують акробатичні трюки, поки з теоретичними книжками. Купа народу, яка сидить, щиро, від душі чекає, поки ти облажаєшся. І отримує від цього кайф. При чому це абсолютно на всіх рівнях. І це неправильна історія. Вона приводить до падіння ефективності. Якщо керівник демотивований, ви його не змусите працювати, – обурюється Кутовий.
Я пробую запитати, ким він себе бачить у разі, якщо не буде міністром. Можливо, поїде в навколосвітню подорож.
Тут Кутовий лише сміється. Говорить, що не зможе. Хоча, одна мрія в нього є.
– Мені б хотілося бути в морі, у шторм на полустрьомній посудіні, це цікаво, – посміхаючись, каже він.
В принципі, робота в українському міністерстві теж може подарувати такі відчуття.
Марія Жартовська, Дмитро Ларін (фото), УП
