Павло Жебрівський: Якщо замахнувся, то бий так, щоб не встав

Під час колегії в Донецькій обласній адміністрації її голова Павло Жебрівський, призначений на посаду в червні 2015-го року, доволі жорстко спілкується зі своїми підлеглими та навіть мерами інших міст.

Піднімаючи їх з місця для звітності за виконання інфраструктурних проектів, на які з держбюджету було виділено 2,8 мільярди гривень, Жебрівський критикує за низькі показники у доволі фамільярному тоні.

"20,6 відсотків! ... Набрався 34 проекти, лише 7 проектів сьогодні з експертизою готові... А потім: у мене все класно, скоріше Жебрівський піде, ніж я піду з району, бо я такий крутий, я покажу крутизну! Взяв під місто машину, секретарка є і життя вдалося?!", – так голова ОДА вичитував представника Слов'янської райдержадміністрації.

На мить Жебрівський нагадав Ющенка зразка 2005-го року, який вперше завітав у Донецьк після обрання президентом, і на зустрічі з місцевою елітою декому "тикав" і загалом дав зрозуміти, що він, а не місцеві, тут встановлюють правила.

"Чому намет не розбив і не ночуєш під дверима?!", – відповів іншому чиновнику за його виправдання, що в якомусь кабінеті йому затримують експертизи по проектах.

Жебрівський так дратується, бо, як він пояснив присутнім на колегії, щоб вибити ці гроші, йому довелося подавати руку тим політикам, яким він вісім років руки не подавав, і запхати свої принципи " в одне місце".

"Жодної відпустки, жодного відгулу, поки не буде 100%! 24 години на добу працюйте!", – дає вказівки усім присутнім Жебрівський.

Сам каже, що працює по чотирнадцять годин на добу.

УП розпитала, що йому вдалося зробити в такому ритмі за понад року на посаді та чому несподівано почалися арештовувати мерів за "сепаратистські" справи понад дворічної давнини.

Також дізналися його реакцію про критику від місцевих активістів з проукраїнських організацій – за кадрову політику (мовляв, на посадах в ОДА тримає людей, що відпочивають в Криму, не приймаючи, водночас, кадрових пропозицій з боку активістів), за небажання звільняти директорів шкіл, які брали участь в антиукраїнських мітингах 2014 року та за обійми з мерами, що організовували сепаратистський референдум.

Ми не можемо просто зловити рибку, поцьомати її і викинути

– Одна з найрезонансніших останніх подій в Донецькій області арешт мера Торецька Володимира Сліпцова та його висловлювання і підтримку референдуму дворічної давності. З чим ви пов'язуєте таке вибіркове правосуддя, коли за два роки з такої великої кількості мерів, які тоді "заляпалися", за ґратами з 2014-г року лише Неля Штепа, і тепер Сліпцов?

 – Насправді по всіх мерах і багатьох інших "діячах" періоду так званого референдуму СБУ проводить розслідування. Ключова проблема – у рішеннях судів, ні пленум Верховного Суду, ні хтось інший не дає вказівки місцевим судам, як поступати, яку доказову базу приймати за основу.

– Але, попри це, по Сліпцову справа таки зарухалася. Це пов'язано з його небажанням втручатися в ситуацію, коли сотня мешканців Торецька заблокували військову техніку. Це така собі кара за непослух?

 – Безумовно, у справі Сліпцова поштовхом стало 5-те липня, коли він фактично усунувся від роз'яснення позиції міської влади до тих, хто організував так званий шабаш і блокування українського війська.

Тоді я дав тоді Сліпцову декілька днів, щоб почути його позицію. Однак від нього відповіді не було. Після цього ціла команда спецслужб на чолі зі мною виїхала до Торецька, де провели " розбір польотів".

Якраз в цей час завершувалася шоста експертиза у справі Сліпцова щодо всіх його висловлювань (періоду 2014-го року – УП). Водночас, сьогодні на стадії завершення експертизи щодо деяких інших "діячів".

– Цей арешт – це попередження для інших мерів, які підтримали сепаратистський референдум і досі на посадах, якщо вони оступляться, то на кожного чекає своя "папка" експертиз?

– Це навіть не попередження, а нагадування, що жодна кримінальна справа не покладена під сукно. Розслідування триває.

Друге питання, чи потрібні комусь холості вистріли, якщо немає залізобетонної доказової бази? Як тільки по тих чи інших персоналіях з'явиться та залізобетонна база, до них так само будуть застосовані заходи, що й до Сліпцова.

– А якщо до того часу мери втечуть? Як попередити втечу?

– На жаль, ніяк. Ми неодноразово про це розмовляли з представниками Служби безпеки та інших структур, але дійшли висновку, що не можемо, як говорить президент, просто зловити рибку, поцьомати її й викинути. Якщо замахнувся, то бий так, щоб не встав.

– Коли я розмовляла зі Сліпцовим, то він доволі злісно виправдовується, що в 2014-му йому нічого не залишалося, як погодитися на вимоги сепаратистів, бо була загроза його життю і життю інших депутатів. А втекти, мовляв, він не міг, бо несе відповідальність за місто і людей, які його обрали, не лише. Наскільки ці аргументи його виправдовують?

– У кожної людини є вибір. В житті, можливо, є один або два моменти, коли ти маєш проявити свою сутність. І такий час "Х" настав тоді для цих мерів.

– Тобто треба було тікати і кидати місто без голови?– Чому тікати? Зайняти позицію.

– Тоді підвал і смерть. 

– Ну, підвал і смерть. А хто сказав, що буде легко? Вибачте за патетику, якщо ти йдеш служити народу, служити людям, якщо ти є службовцем місцевого самоврядування, то в цей час ти маєш показати свою позицію.

Є приклад Ганни Кравченко, яка зараз виконує обов'язки голови адміністрації Великоновосілківського району. В свій час вона була в "Молодих регіонах", але коли настав час "Х" і до неї як голови села прийшов, якщо не помиляюсь, Губарєв разом з LifeNews, то вона сказала: "Вибачте, я українка".

– Що її врятувало? Адже за таке саджали у підвали чи розпорювали животи.

– Не знаю, що її врятувало. Хтось хотів її повісити, хтось хотів їй ще щось зробити, можливо, вирішили: "Ну, баба – дура, що з неї візьмеш?".

Але чи знала вона, що для неї її слова минуться без наслідків. Ні, але все-одно так вчинила і якби всі мери тоді зайняли таку патріотичну позицію, то, не думаю, що всіх їх би кинули б до підвалів і розстріляли.

– Від колишнього чиновника Донецької ОДА я чула, що тодішній керівник області, навпаки, давав вказівки мерам не ризикувати життям і слухати сепаратистів. Мовляв, побісяться, та заспокояться. Тим паче, мерам не було за ким ховатися, силовики повністю самоусунилися або ж стали на бік сепаратистів.

– Це правда, що з Києва жорстких команд і вказівок не було. Тут з цими мерами погоджуюся. Багато хто мені розповідав, що дзвонив до Києва і питав, як діяти, а у відповідь "Ну, по ситуації". Київ дійсно зайняв дещо страусину позицію на той момент, чиновники на місцях відчували себе деморалізованими.

Працівники апарату Донецької обласної ради, які живуть в Донецьку, далі отримують з українського бюджету зарплату

– У деяких міста вплив так званих "мерів-сепаратистів" було локалізовано за рахунок створення військово-цивільних адміністрацій (ВЦА). Чому не створено такої адміністрації в Торецьку або ж в Дружківці, де восени 2015-го року повторно обрали "сепаратиста".

– Фактично всі ВЦА були призначені ще до мого приходу.

Необхідно доопрацювати законодавчу базу, бо зараз закон передбачає введення ВЦА лише там, де не функціонують органи місцевого самоврядування.

Але насправді треба їх вводити хоча б по всій лінії розмежування. Бо коли є постійна загроза життю людей, треба вживати адекватні і швидкі дії, не погоджуючи їх з місцевими радами.

Ми неодноразово зверталися і продовжуємо звертатися (до Верховної Ради – УП) про введення ВЦА в Мар'їнському районі, який є фронтовим районом, в Бахмутському районі, і в Торецьку. Так само просимо передати всю повноту управління ВЦА в Авдіївці, бо все-таки паралельно функціонує міська рада і її міський голова (який теж проводив референдум – УП) .

Законом треба передбачити призупинення діяльності органів місцевого самоврядування і введення ВЦА на час проведення в даному населеному пункті чи районі бойових дій.

А також передбачити (автоматичне — УП) розформування апарату тих органів місцевого самоврядування, які не працюють. Наприклад, створена Донецька ВЦА, бо Донецька обласна рада не збирається, але вона і не розформована. І працівники апарату облради далі отримують зарплату, ні за що не відповідаючи. А частина з цих людей в Макіївці, частина в Донецьку, та де завгодно.

– В 2015 році на місцевих виборах мешканці звільнених міст повторно обрали депутатів, які підтримали сепаратистський референдум. А в Дружківці навіть обрали того самого мера з таким же шлейфом. Чому люди за рік після звільнення своїх міст не переорієнтувалися на проукраїнські сили? Не відчули покращення під українським прапором?

– Нагадаю, що я був проти місцевих виборів у всій зоні АТО, бо у людей тут в головах дуже багато сміття. І я за те, щоб військово-цивільні адміністрації були впроваджені на території всієї Донецької області.

Але і патріотичні політичні партії не виставили тут достойної альтернативи. Та і де їм ту альтернативу брати? Не брати ж якогось Васю з вулиці, записати у списки і сказати: "Давай голосуй, бо це Вася – патріот"?

Потрібно готувати політичні команди, якусь альтернативу. І тоді можна говорити про серйозне опонування минулому, яке тут процвітає.

– Ви як ставленик президента намагалися тоді впливати на вибір кандидатів в місцеві ради в пропрезидентських партіях?

– Якщо слідувати букві закону, впливати на виборчу кампанію мені заборонено. Ніхто з представників політичних партій тоді не прийшов до мене і зі мною не порадився.

Працювати я сюди приїхав у червні, а виборча кампанія розпочалася у вересні. Тому на той час я не мав ще серйозного впливу.

По деяких містах я рекомендував (кандидатів – УП), але чи дослухалися? Ні. Казали, що "нам вже пізно змінювати". А одна з патріотичних партій виставила на чолі організації людину, яка, вибачте, напилася і проспала в клумбі. Чи могла така партія набрати дуже високий рейтинг? Ні. Тому тут треба суттєво попрацювати з кадровим потенціалом.

– А, може, пропрезидентські сили просто зливають округи на користь екс-регіоналів, висуваючи непрохідних кандидатів і в їх компанії не активно беруть участь? Приклад: довибори народного депутата в 114-му окрузі на Луганщині, які відбулися 17-го липня. Адміністрація президента висунула свого кандидата, але реальним ставлеником АП був представник "Нашого краю" Сергій Шахов, якого ще й запідозрили у скупці голосів виборців.

– Я не є настільки поінформований про ситуацію в Луганській області. Але не завжди вирішує питання сильний кандидат. Бо, дійсно, виборці наразі готові продаватися.

Яценюк не бачив відмінностей між Донецькою областю і Житомирською

– Я чула неодноразові скарги на вас від проукраїнських активістів звільнених міст. Одні з основних претензій, крім того, що ви тісно співпрацюєте з "мерами-сепаратистами", ви не реагуєте на звернення з вимогою звільняти вчителів чи директорів шкіл, які проявляли активну позицію в подіях 2014 року.

– На жаль, досить багато активістів тут маргіналізовані.

Це не їхня вина, а їхня біда, тому що їх не допускали ні до роботи в бюджетній сфері, ні до державної служби, ні бізнесом серйозно вони не могли займатися. Тобто насправді українську складову весь час скидали в маргінес. І це сьогодні величезна проблема.

Вони критикують, що я спілкуюся з цими мерами. Але яким чином мені керувати, впливати на це місто, якщо я просто перестану спілкуватися з міським головою? Я можу собі дозволити це?! Так закон мені це забороняє.

І яким чином я маю зняти директора школи? Хай би ті активісти хоч би трохи заглянули в закони. Ми хочемо одним безпредєлом другий безпредєл завершити? Які у мене повноваження у голови ОДА для зняття директорів шкіл?

Друге питання – зняв одних, а кого на їхнє місце? На сьогоднішній день є черга?

Можливо, в мене черга стоїть із волонтерів, які хочуть бути вчителями історії, української мови чи директорами шкіл? Нагадаю, що "совєти", комуняки в кінці 40-х років направляли на Західну Україну вчителів, директорів шкіл, лікарів і всіх інших.

Наголошую, нам потрібно бандитизму, який тут панував, протиставити розум, показати, що ми є патріоти з головою. Бо часом патріоти без голови приносять більше шкоди. Але мій патріотизм не тупий, мій патріотизм системний.

Сьогодні потрібно багато зусиль, багато разів наступати на горло власній пісні. Якщо хтось мене звинувачує з патріотів, в т.ч. тих, які на двадцять років молодші за мене, то у мене питання: "Скажіть, хлопці, чому я, дядько п'ятдесяти, років пішов рядовим на фронт, хоча я не з Донеччини, а ви тут місцеві не пішли? Хто з нас більший патріот?".

Коли дехто виїхав до Львова, до Києва і розповідає, як я неправильно будую українську Донеччину, а сюди самі не їдуть, то він просто совісті не має.

– Чи пробували ви якось просунути питання особливих умов для освітян Донбасу, щоб їм платили в рази більше, стимулюючи прихід нових людей на посади з іншими принципами? Або навіть прихід людей з інших регіонів?

– Я ставив це питання, як і питання про підняття зарплати для державних службовців. Але вдалося підняти лише держслужбовцям в тих містах і районах, де функціонує військово-цивільна адміністрація. Згідно з закону їм можна підвищити зарплату вдвічі.

Зараз у нас (Донецькій ВЦА – УП) проводять конкурс в одному з управлінь. На вісім вакансій вже подалося більше двадцяти людей. Попит, зокрема, є наслідком покращення умов праці.

Але там, де ВЦА немає, ми не маємо права підвищувати зарплату. Тому я робив пропозиції ще Кабміну Яценюка, а потім до Кабміну Гройсмана, щоб хоча б для тих, хто працює на лінії розмежування, в такому небезпечному поясі, ввести подвійну зарплату.

Тоді Яценюк сказав, що якщо таке робити, то треба робити для всієї України. Тобто він не бачив відмінностей між Донецькою областю і, наприклад, Житомирською. І таке було неодноразово. Коли Яценюк був тут, ми з цього приводу з ним говорили доволі жорстко, думаю, ви не сумніваєтеся, що я вмію жорстко говорити.

– Які результати вашої перевірки з приводу скандалу, в якому заляпався начальник управління внутрішньої політики Донецької адміністрації за фото з відпочинку в Криму і носіння георгіївської стрічки?

– Це була технологія — злили в якусь "жовту" пресу якусь дурню, після цього хтось із так званих блогерів підхопив це все. Я відправив запит до керівництва Антитерористичного центру, щоб перевірили, чи є цих діях те, що сприяє сепаратистським діянням. Заодно попросив перевірити мене і мого заступника, бо мені тоді закидали корупційні діяння.

Прийшла відповідь по всіх трьох персонажах, що Антитерористичний центр та Служба безпеки не вбачають жодних протиправних діянь з нашого боку. То що, я буду звільняти всіх, про кого в "жовтій" пресі напишуть? Тоді не буде кому працювати.

– Тобто вашим підлеглим не заборонено їздити в Крим? При тому, я чула, що заборонено перетинати лінії розмежування та їздити чи то до родичів чи просто навідуватися в свою квартиру.

– Якщо вони будуть їздити в Крим через українські пропускні пункти, то це не заборонено.

Щодо мого розпорядження не перетинати лінію розмежування, то хоча воно йде трохи в порушення Конституції України, але ці люди мають доступ до секретної інформації.

Проте навіть, якщо хтось і поїде і я на підставі цього розпорядження цю людину звільню, то вона може оскаржити моє рішення в суді. І я буду вимушений її поновити на роботі.

Проблема в тому, що ми працюємо в області, в якій триває війна, за методологією демократичного суспільства.

У нас нема куди відселяти людей з лінії фронту

– Близько тридцяти тисяч осіб щодня перетинає контрольно-пропускні пункти в АТО, вистоюючи в годинних чергах під пекельних сонцем чи в дощ, непоодинокі смертельні випадки чергах. При тому, чула від свідків, що черги можна легко оминути хабарем. Наскільки виправдані ці фільтраційні заходи, якщо дірки на так званому кордоні все-одно є і диверсанти все-одно пролізають.

– То що — давайте все відкриємо і зробимо вигляд, що навколо нічого не відбувається?! От дехто взагалі пропонує потяги пустити (між окупованими територіями в територіями контрольованими Україною — УП). Ну це взагалі нонсенс.

Якщо ми все відкриємо, то вся маса (диверсантів — УП), не заморочуючись, піде транспортними шляхами. Безумовно, ми повністю не поставили заслін, але суттєво убезпечили ("кордон" — УП).

Так, десь на манівцях вони намагаються пролізти, але там є мінування, розтяжки. І це величезна небезпека для тих, хто шукає манівці.

– Свідки мені розповідали, що тими ж манівцями безконтрольно пересуваються не поодинокі люди, а маршрутки. Наприклад, ви чули про маршрутку "Ясинувата — Верхнє Торецьке", які, правда, щоб не "світитися", не доїжджають до центру села?

– Ні, не чув. Я дам завдання перевірити. У нас дійсно є багато проблем. Наприклад, є проблема з селом Новолуганське, яке у "сірій зоні". Туди заходять як наші військові, так і терористи. Такі точки є. Але, як тільки нам стає відомо про них, ми одразу застосовуємо дії.

– Чи є якась статистика щодо ефективності такої фільтрації на КПВВ? Скільки за рік таким чином диверсантів виловили?

– Такої статистики немає. Але кожного дня когось затримують. Когось затримують на співбесіді, виявляють гроші, які перевозять. Але не про все публічно доповідають. Це війна і про все треба повідомляти в медіа. Наприклад, саме на КПВВ таким чином зловили прокурора, який показав паспорт бандита.

– Дуже дивно зараз виглядає ситуація з двома порожніми і закритими логістичними центрами в "сірій зоні" між нашим КПВВ і блокпостом бойовиків, які за немалі кошти відкрили для мешканців окупованих територій, щоб вони їхали туди скуплятися. Чому проект не вдався?

– Я б залюбки їх давно закрив, тому що, окрім проблем, я з цими логістичними центрами нічого не маю. При тому, що на них затрачений великий фінансовий ресурс, в основному інвесторів, які там хотіли працювати (приблизно 3 млн. грн. — УП).

Насправді, спочатку попит був.

Але потім почалося перетинання кордону фурами. Мова йде про КПВВ "Зайцево", де поруч село Новолуганське, де дев'яносто підприємців зареєструвалося у двох будинках ( і возять на продаж товари — УП).

(Новолуганське — яке де-факто контролюють бойовики, а де юре-контролюється ЗСУ, тому українські підприємці можуть там реєструватися і возити на продаж товари як на контрольовану Україною територію — УП).

Раніше існував 415-й наказ, який дозволяв підприємцям, які здійснювали діяльність в прифронтовій зоні, ввезти в "сіру зону" тільки визначений перелік товарів для забезпечення основних потреб населення.

Але ці ліміти прибрали (постановою від 28 лютого 2016-го — УП). То навіщо людям з окупованих територій їхати в логістичний центр, де є ліміти товарів (для підприємців — УП) як за кілограмами, так і за вартістю. Тобто там, де перевезення і торгівля відбувається легітимно в невеликих об'ємах, там все контролюється жорстко. В той час, в Новолуганське їдуть цілі фури, так, за місяць через Новолуганку продуктів пройшло на 35 млн. грн

У мене, звичайно, є підозри, чому це так робиться, можливо, хтось має долю з того.

Проте, певен, логістичні центри будуть виконувати свою функцію, якщо Кабмін прийме відповідну постанову і всі ці фантоми будуть затримувати та конфісковувати, а не у 80% випадків через суд повертати конфісковане. Тому я за те, щоб логістичні центри таки були.

(Від УП — водночас, джерела УП переконують, що попиту на логістичні центри не було і до відміни ліміту ввезення продукції в сіру зону. Відсутність попиту доводить також закритий логістичний центр в Новотроїцькому, де такої "дірки", яка є в Новолуганці, немає. Критики логістичних центрів називають їх "показухою" для Заходу, яка коштувала невиправданих затрат)

– Побороти контрабанду в АТО поки ніхто не може. Надія Савченко запропонувала легалізувати торгівлю, щоб, принаймні, якісь гроші йшли в державну казну. Як ви сприймаєте таку ідею?

– Дуже важливо, щоб кожна людина, коли щось говорить, розуміла, про що вона говорить, особливо яка є народним депутатом.

Я шаную Савченко за позицію в суді. Але це не значить, що ця позиція дозволяє говорити і робити, що завгодно, і що вона дає їй індульгенцію. Яка торгівля?! Ми світу кажемо: "Не торгуйте з так званою "ДНР", а самі будемо торгувати?

– Чи готується альтернативне житло для переселенців далі від лінії фронту? Від людей, які живуть впритул до "Промки", чула, що їм нема куди їхати і ніхто житла їм не пропонував, то ж вони продовжують щодня жити під обстрілами.

– Питання в одному — куди їх відселяти? Сьогодні у нас немає куди. Я говорив про це і в Мінокупації, що, хлопці, займіться переселенцями. Бо я можу дати вказівку владі на місцях запропонувати людям виїхати, але куди?? Якоїсь політики в цій частині просто не існує.

Якщо дві хазяйки на кухні, то капець кухні і капець всьому. Якби Мінокупації сфокусувалося на переселенцях, то можна було б щось думати.

Хоча цього року ми за рахунок грошей, виділених на інфраструктурні проекти (з держбюджету для Донецької та Луганської обл. — УП) та за рахунок грошей Європейського інвестиційного банку відновити сімнадцять гуртожитків, в тому числі, для переселенців. Але це краплина в морі!

– Паралельно з підготовкою до великої війни, триває підготовка до відновлення Донбасу. В травні ви заявляли, що наприкінці червня буде підписано меморандум про створення Трастового фонду з відновлення Східної України.

– Питання про трастовий фонд піднімалося ще на початку 2015-го року. Однак в Кабміні це питання зависло і тоді в лютому ми самі взялися за цей трастовий фонд. Ми запропонували свою модель, підготували меморандум про підписання. Згідно з нею фінансові ресурси мали надходити через п'ять вікон прямо на область, а не через Київ. На жаль, Мінокупації це все заперечило, сказало, що все буде тільки під їхнім контролем.

То ж ми відійшли вбік. Але в Києві ні на йоту в цій справді не просунулися. Ми зачекаємо ще два-три місяці і знову повернемося до тієї моделі, яку запропонували.

– Дуже багато шуму було довкола відбудови телевежі на Карачуні, здача якої постійно переноситься. Я чула від місцевих журналістів думку, що в спорудженні вежі більше політики, ніж ефекту, бо сигналу в прифронтових селах все-одно буде через географічні особливості. І значно більша проблема — це брак фінансування місцевих медіа, щоб показувати людям з сигналом якісний продукт.

– Ця телевежа — це знакова річ, яку ми маємо відбудувати. Проблема як раз в тому, що є компетенція РРТ, у яких на балансі стоїть ця вежа. Я не маю права її фінансувати, тільки РРТ. Дасть Бог, до кінця вересня вона таки буде.

Хоча, безумовно, ця телевежа не вирішить питання, бо її радіус тільки 62 кілометри. Ми зараз розглядаємо питання і будемо звертатися до Кабміну для того, щоб поставити ще одну вежу в Покровському районі, висотою 220 м. Тоді вона суттєво покриє північ області.

Мар’яна П’єцух, УП