Сергій Березенко: Вибори восени або навесні практично неможливі
"Українській правді" знадобилося кілька місяців, щоб домовитися про інтерв’ю з Сергієм Березенком, молодим депутатом від фракції "Блоку Петра Порошенка" і партійним функціонером.
Березенко, який кілька тижнів тому зламав ліву ногу, призначає зустріч в партійному офісі БПП, що знаходиться в самісінькому центрі Києва – вулиці Лаврській.
Попри чудове розташування, офіс аскетичний – білі стіни і великі фото в коридорі.
Кабінет самого Березенка – письмовий і журнальний столи, диван і мапа України. На візитерів з протилежної від двері стіни дивиться офіційний портрет Петра Порошенка.
– Порошенко за нами спостерігає, – говорить один із журналістів УП.
– Я того боком і сів, ховаюся, – миттю віджартовується Березенко.
Господар кабінету зустрічає "Українську правду", розмістившись на дивані. Поруч складені милиці. Вже за кілька хвилин спілкування з ним розумієш – перед тобою молодий партійний функціонер. Вдягнений у бездоганну білу сорочку, він намагається уникати конкретних відповідей під час інтерв’ю. Воліє не називати прізвищ і обережно говорить про першого заступника фракції БПП Ігоря Кононенка, якого неодноразово звинувачували в корупції.
На те є свої причини.
В команду БПП представник "молодої команди" одіозного колишнього мера Києва Леоніда Черновецького потрапив напередодні президентських виборів і був одним із тіньових керівників штабу. Хоча в БПП про присутність Березенка воліли не розповідати.
Після виборів Порошенко призначив його керівником Державного управління справами.
Бути на чолі такої установи може лише людина, якій президент цілком довіряє.
Наприклад, він відповідав за роботу "в полях" під час дострокових парламентських виборів і проводив фінальні інтерв’ю з кандидатами, які хотіли балотуватися в округах під брендом президентської партії
Минулого року Березенко і сам став нардепом, вигравши вибори в 205 окрузі, що в Чернігові. Його конкурентом був один із найближчих соратників олігарха Ігоря Коломойского Геннадій Корбан, який тепер перебуває в Ізраїлі. Корбан звинувачував свого опонента в застосуванні адміністративного ресурсу, брудних схем і підкупі виборців. Сьогодні нардеп від БПП зізнається – нещодавно говорив з Корбаном телефоном і конфлікт вичерпано.
Тим не менш, ті вибори завдали шкоди як іміджу БПП, так і самого Березенка, якого вважають близьким до Кононенка, звинувачують в дружбі ще з одним представником молодої команди Олесем Довгим з групи "Воля народу".
Тепер без депутатів цієї групи коаліції рідко вдається зібрати необхідну кількість голосів. Одним із перемовників з цими депутатами співрозмовники УП в Адміністрації президента називають саме Березенка.
Але збирати голоси – не єдина робота молодого партійного функціонера.
Під час довиборів у Верховну Раду він займався щонайменше двома округами – де балотувалися прямі висуванці від БПП. Березенко, який 20 липня пішов у відпустку, зізнається – нині балотуватися від партії влади складно. На те є свої причини. За результатами останнього опитування групи "Рейтинг", що проводилося на замовлення Міжнародного республіканського інституту рейтинг БПП складає 11%. Партія президента поступається "Опозиційному блоку" і "Батьківщині", котрі мають по 14%.
"Українська правда" поговорила з Березенко про проблеми рейтингу, довибори в семи округах і нового лідера БПП.
Нам буде складно, і розраховувати на стрімке зростання рейтингу – не варто
– Ви займалися останніми довиборами?
– В "БПП "Солідарність" я, в принципі, займаюся партійною розбудовою. Тому в партійному офісі мене можна зустріти, напевне, найчастіше з-поміж тих депутатів, які асоціюють себе з партією.
Не секрет, що багато депутатів, які потрапили до парламенту за списками партії "БПП "Солідарність", вважають себе самодостатніми і зараз ведуть свою політичну діяльність.
– Давайте конкретизуємо, про кого ви?
– Я не конкретизую. Ви ж самі все розумієте.
– Давайте ми зробимо це замість вас. Маєте на увазі нардепів від БПП Сергія Лещенка, Мустафу Найєма, Світлану Заліщук?
– Думаю, якщо немає бажання брати участі в партійній діяльності, але ти потрапив до парламенту завдяки цій партії, треба максимально толерантно ставитися до політичної сили, котра тебе провела. Все-таки має бути політична культура й етика.
Я ще не мав можливості поговорити з Мустафою, але розумію, що, вступивши до лав іншої партії, він склав повноваження заступника голови фракції БПП. Це абсолютно правильний крок.
Поясню, чому я так говорю. Багато людей, які працюють у фракції чи партії і асоціюють себе із нею, дестабілізуються. Чому одним можна говорити все, що завгодно, а іншим – доводиться давати пояснення у себе в окрузі? Адже виборці питають, що у нас відбувається. Одні депутати говорять, що все нормально, інші – що все погано. Повна каша! Цей хаос якраз і б’є по рейтингу, тому я критично ставлюся до таких заяв.
– Якщо вас не влаштовує така політика – виключіть їх із фракції.
– За що? Я б ніколи не взяв на себе таку відповідальність. Виключити з фракції – це не демократично. У нас найдемократичніша фракція – кожен має свою позицію, відстоює її. Депутати гуртуються в групи за інтересами, захищають їх.
Якщо йти на подібний крок – доведеться виключати половину, а то й більше депутатів за їхню особливу думку. Це неправильно. Кожен ухвалює рішення за себе.
– Але ви ж розумієте, що у випадку виходу з фракції їх спіткає така сама доля, як і Томенка з Фірсовим.
– Є закон і Конституція, ми ж не можемо їх не помічати.
– У Конституції немає поняття імперативного мандату.
– Є роз’яснення Конституційного суду: якщо не вступив до фракції або вийшов – це привід для застосування імперативного мандату. Томенко і Фірсов більше року висловлювали свою точку зору. Як хотіли, у будь-якій формі. Обґрунтовано чи ні – вирішить історія.
– Як ви оцінюєте результати цих довиборів?
– Балотуватися від партії влади складно. Причина – Володимир Гройсман став прем’єром і фактично взяв на себе відповідальність за економіку країни та непопулярні реформи. Усе каміння полетіло в наш бік.
Головний результат цих довиборів – це їхня демократичність. Адже серед переможців – представники партій, які називають себе опозиційними, це і "Батьківщина", і УКРОП. І самовисуванці. Тобто використання адмінресурсу не було. І друге – не відбулось реваншу колишніх регіоналів – навіть на Луганщині.
– У БПП були слабкі позиції в Дніпрі та Чернігові?
– Ну не зовсім. Я б не називав Сергія Риженка слабкою позицією. Питання в іншому – він ухвалив рішення не балотуватися (обраний з’їздом, але не висунув своєї кандидатури – УП). Я його десь розумію.
Він – знакова постать, і ви не уявляєте, які були коментарі та дзвінки після того, як ми його висунули. Це – недопрацювання нашої дніпропетровської організації, яка не змогла переконати його боротися до кінця. Можливо тому, що він дійсно на своєму місті – головний лікар лікарні, що врятувала тисячі життів наших хлопців з АТО.
Риженко підтримав волонтера Тетяну Ричкову. Вона як волонтер привозила хлопців з передової, а він їх оперував. Вона привозила медикаменти, медичне обладнання. Тому в Дніпрі була серйозна боротьба. Ричкова не була для нас чужою.
Вона не хотіла балотуватися від БПП, оскільки волонтерський рух не може мати партійного забарвлення.
– Що стосується Чернігова і самовисуванця, скандального забудовника Максима Микитася: він увійде у фракцію БПП?
– Це питання до нього. Від БПП там йшов Сергій Гарус. Мені не подобається результат, який він показав. Відверто, по Чернігівщині можна було зробити більше.
– Максим Микитась – ваша креатура?
– Чи це людина Сергія Березенка? Ні, це не людина Сергія Березенка. Я його бачив двічі у своєму житті. На загальних зборах депутатів Київради 2014 року.
– Дмитро Касьянов, колишній керівник вашого чернігівського штабу, працював із ним…
– Дмитро Касьянов працював зі мною в штабі. Я думаю, що керівником свого штабу був я сам, бо маю досвід безпосереднього проведення виборчих кампаній. Але Дмитро Касьянов – людина, яка працює з різними командами. Як тоді пояснити його присутність в Дніпропетровську восени цього року? Він підтримував цей штаб і його позиція була проти Вілкула. Тому говорити, що Дмитро Касьянов має відношення до Березенка – велике перебільшення.
– Повертаючись до Максима Микитася. Він – фігура неоднозначна, скандальний забудовник, на якого не реагує міський голова Києва Віталій Кличко. До того ж, його звинувачують у підкупі виборців.
– Ну, дивіться. Дуже зручно звинувачувати партію влади і дуже легко шукати "незриму руку" у всіх процесах, які є. Повірте, країна змінилася. Ви уявляєте собі зараз появу в Раді такого персонажа, як Чечетов і фракція голосуватиме? Такого не може бути, оскільки інші люди зайшли в парламент.
Так само зручно звинувачувати провладну політичну силу і говорити про те, що вона підтримує того чи іншого забудовника або бізнесмена.
Наскільки я знаю, були звернення в Адміністрацію президента голови Української греко-католицької церкви Святослава Шевчука. Є підстави вважати, що продовження будівництва в Микільській Слобідці може призвести до руйнації собору. Я переконаний, що влада повинна зробити усе від неї залежне, щоб припинити там забудову. Думаю, що інвестори можуть знайти компроміс. Там може бути гарний парк.
– Що заважає вирішити?
– Я думаю, що це конфлікт міської влади.
– Але мер Києва Віталій Кличко залишається представником вашої партії.
– Я не можу судити про цей проект, не мав до нього відношення. Але, очевидно, що у таких забудовників гарні і правильні документи. Якщо вони збирають необхідні документи, то мають право будувати? Мабуть, мають. Бо якщо рішення ухвалюватимуться, виходячи з політичної доцільності, жоден інвестор не прийде в Україну, в тому числі іноземний. Безумовно, треба бути чесним перед собою, що ті чи інші папери не доносяться, на щось закриваються очі, а ті чи інші органи за додаткову мотивацію дають дозволи.
Має бути розслідування, рішення суду і скасування дозволу на правових підставах, бо інакше ми Україну не побудуємо. Бо ми ж прекрасно знаємо, що ті чи інші забудовники наймали ті чи інші політичні сили, щоб пікетувати забудову конкурента. І я такі приклади знаю.
Моя особиста позиція як нардепа – таке масштабне будівництво повинно зупинитися. Я в тому числі звернусь до Максима Микитася, щоб він переглянув свою позицію.
– Кличко пішов з посади керівника партії згідно з новим законом про держслужбу. Між БПП і УДАРом є конфлікт?
– Відсутній. Ці чутки роздмухують наші політичні конкуренти.
– Але в оточенні Кличка є невдоволення невиконанням обіцянок з боку БПП – починаючи, наприклад, від назви партії, де мало б бути слово УДАР.
–Мені просто цікаво, як можна брати зобов’язання когось перед кимось, якщо питання назви вирішує з’їзд партії?
– Після останнього з’їзду БПП ви говорили, що буде утворено групу, завдання якої обговорювати майбутню назву партії.
– У нас був певний дискомфорт з боку команди Віталія Володимировича. І я їх чудово розумію. УДАР був набагато старшою партією, ніж БПП, і був членом Європейської народної партії. Був широко представлений у світі і Європі. Кличко переживав за партійців, позиції членів партії середньої, нижчої партійної ланки, намагався збалансувати позиції всередині структури. Але він чітко зрозумів, що якщо ми входимо в процес об’єднання, то що б ми робили, якби додавали у назву кожну партію, з якою об’єднувалися?
– Тоді навіщо було обіцяти?
– Ще раз: ніхто з вас не був присутнім під час цих розмов, і була позиція, що ми ухвалимо рішення під час з’їзду. З’їзд, під час якого ми б мали обговорити це важливе питання, не відбувся. Тому що тепер у нас є нова заява – про складання повноважень голови партії.
– Ви вважаєте, що БПП виконала усі зобов’язання перед Кличком?
– Кличко вдруге став мером Києва, ми усі його підтримали.
– Він так, але ви домовлялися щодо квот від УДАРу і БПП напередодні парламентських виборів, а потім – місцевих.
– Ви пам’ятаєте, який тоді був закон? Він говорив лише про одне – сильна людина стає депутатом. Слабка людина не стане депутатом, і не можна було прийти і сказати: "віддай мені свою квоту". Тільки результати виборів показали, хто пройшов і скільки. Якщо людина була сильна в окрузі – вона за ним балотувалася. Допомагали усім дружно. Вони ж агітували не кожен за себе, а за партію. Чим вище рейтинг партії, тим більше пройшло сумарно. Це німецька модель, яка себе ще проявить. І я думаю, що ми згадаємо про неї, коли говоритимемо про зміни до виборчого законодавства.
– Повертаючись до розмови про фракцію. Новим керівником замість Юрія Луценка став Ігор Гринів, наскільки він справляється зі своїми обов’язками і як йдуть справи у фракції?
– Ну, фракція складна, оскільки у нас усі люди самодостатні. По-друге, засідання відбуваються щонайменше два рази на тиждень, і хтось встигає приїхати, хтось – ні. Тому я вважаю, що при тому навантаженні і задачах, що стоять перед фракцією, Гринів абсолютно справляється. Це людина, яка може на "ти" поговорити з багатьма людьми в парламенті.
– Вас не бентежить ситуація з рейтингами БПП? У "Батьківщини" і "Опозиційного блоку" по 14%, у БПП – 11%.
– Слухайте, Яценюк за скільки часу впав? Восени 2014 року був сформований уряд, і вже навесні 2015 року НФ не пішов на місцеві вибори. Розумієте, чому? Це не означає, що це погана політична сила, там багато яскравих особистостей. Але вони впали, бо як партія влади мали ухвалювати непопулярні рішення. На жаль, у нас така ситуація, якщо ми не прийматимемо знакових для держави рішень – просто скотимося у прірву.
– Виходячи з вашої відповіді – вас очікує доля НФ?
– Нам буде дуже складно, і розраховувати на стрімке зростання рейтингу – не варто. Але 11 і 14% - це рейтинг, а не імітація виборів. Якщо проводити імітацію – буде приблизно 23 і 18%. Падіння за два роки на 4%, коли ми фактично розділяли відповідальність, це більш-менш стабільно.
– Раніше у вас був запобіжник у вигляді НФ і Яценюка, зараз у вас – повнота відповідальності, оскільки і уряд ваш.
– Безумовно. Але давайте дамо можливість уряду попрацювати.
Кононенко переконаний у тому, що приватизація має відбутися якомога швидше
– У вас вже є план на жовтень, коли люди отримають нові платіжки за газ?
– План дуже чіткий. Це понад 40 мільярдів гривень субсидій, запланованих у бюджеті. Минулого року було 24. Я пам’ятаю свої зустрічі з виборцями минулого року, і вже тоді складно було щось пояснити.
Пенсія становила 1100 гривень. Багато хто отримував мінімальну 1090 гривень, а платіжка приходила 1200. Виникало запитання: де взяти ще 100 гривень до пенсії, щоб тільки закрити платіжку?
Я тоді говорив і був прибічником монетизації пільги. Щоб не робити взаємозаліки, а здійснювати прямі інтервенції і давати кошти людям.
Таке контраверсійне питання робили в Ірані свого часу, але таке робили і в Росії (колись таке зробив Чубайс). Наш народ дещо специфічний. Особливо, коли отримує кошти. Так сталося і в Росії. Спочатку витратили, а потім сказали, що платити нічим. А уряд каже: ми вже вам дали! І почалися бунти.
Знаючи таку історію, рішення по нарахуванню цих субсидій підтримали всі. І я пам’ятаю риторику, у тому числі діючих опозиційних політсил, які казали про голодний зимовий бунт, про те, що люди оточать Кабмін, спалять його. А ви пам’ятаєте хоча б один мітинг під будь-якою адміністрацією?
– Ви натякаєте на Юлію Тимошенко?
– Я натякаю. Але не тільки вона сповідує таку риторику. Є також РПЛ, "Опозиційний блок" і всі кому не ліньки, хто хоче говорити популістськими гаслами. І саме такі гасла дають рейтинг.
– Є план, що ви будете робити восени, окрім субсидій?
– Якщо ми зараз не запустимо реальний сектор економіки, якщо не стабілізуємо економічну історію і не піде зростання ВВП, нам нема про що говорити. Ні нам, ні наступникам. Від приходу Юлії Володимирівни чи Олега Валерійовича економічна шкала не зміниться.
– Ви реальний сектор економіки запускатимете за рахунок чого?
– У першу чергу – робота з МВФ. Стабілізація підприємств, банківської системи і можливість надання кредиту, залучення інвестицій, підвищення credibility, коли є довіра до економіки держави і впевненість у тому, що влада може гарантувати хоча б короткострокову перспективу.
Всі ці голосування, у тому числі, про зміни до Конституції, які були неможливими ні за Януковича, ні за Ющенка. Бо тоді це був компроміс, який був прийнятий з недотриманням процедури. Йдеться про 2004 рік. Ці зміни стали реальними за президентства Петра Олексійовича. Це речі, знакові для держави.
Ми показуємо, що ми можемо робити системні реформи. Я думаю, що якби не було суперечливих питань, які бентежать уряд, парламент та вулицю з 18-м пунктом перехідних положень, то вже давно проголосували б децентралізацію.
Це – абсолютно нормальний документ. Зараз я розмовляю з мерами міст. Наприклад, у Дніпрі на рахунках міста 1,9 млрд гривень…
– Ви коли йшли до парламенту, говорили, що одним із своїх завдань бачите проведення процесу приватизації до кінця. На посаді керівника ДУС готували список об’єктів на приватизацію. Щось вам вдалося, щось ні. Зараз приватизація, наприклад, Центренерго відкладена на рік, і фактично парламент не дуже хоче ухвалювати…
– Не тільки Центренерго, а і Укрспирт, який терміново потрібно продати.
–Мені ж не треба пояснювати вам, чому так відбувається.
–Ви зараз чіпляєтеся за одне підприємство. Увесь приватизаційний перелік не проходить парламент – що б ми не робили.
– Якщо Ви хочете поговорити про Укрспирт, ми це можемо зробити.
– Я пояснюю, що є ще велика кількість підприємств, які потрібно продати.
–Чому нічого не проходить через парламент?
– Об’єктивно у парламенті є лобісти тієї чи іншої галузі, які вважають, що приватизація – це найперше зло для тих чи інших людей. Я не хочу називати прізвища, тому що вони сидять на потоках.
– Якщо говорити про Укрспирт, то це підприємство довгий час пов’язують із найближчим соратником і другом Арсенія Яценюка Андрієм Іванчуком, Центренерго – з другом президента Ігорем Кононенко. Ви, напевно, чули ці прізвища.
– Я ніколи не був причетний до жодного з цих підприємств. І мені легко про це говорити. Але повірте мені, ми розмовляємо у межах фракції.
Ігор Кононенко є частиною фракції. Він глибоко переконаний у тому, що приватизація має відбутися якомога швидше. Так само, як і приватизація Одеського припортового заводу.
Повірте, в результаті приватизації у структурі власників ви не почуєте жодного прізвища з відомих українських політиків, які мають відношення до нашої фракції. Прозорість такої приватизації, у першу чергу ОПЗ, це знакова історія для всієї держави. Якщо ми продамо чесно, то покажемо, що тут можливі інвестиції.
Ви зрозумійте, що Україна отримує кошти на обслуговуванні і на роботі фіскальних служб, а потім з роботи цього підприємства. А купити задешево те, що потім буде викликати сумніви і ніколи не зможе вийти ні на IPO, ні на одну з міжнародних бірж і отримати реальний value, реальну вартість – це просто безглуздо. Це ніяка не економіка. Це старі схеми, які ми вже проїхали.
– Чому можна знайти 300 голосів за судову реформу, а за приватизацію неможливо? Що заважає?
– Я думаю, що цим треба серйозно зайнятися. По-перша, потрібна старанна робота уряду і Фонду державного майна. Вони повинні показати прозорість цього процесу – хто реально претендує і може зайти. А найголовніше – потрібно здійснити підготовку на реалізацію таких об’єктів. Не штучно доводити їх до дуже непривабливого стану, щоб продати дешевше, а навпаки, трохи підсилити, трошки влити життя, збільшити їхню реальну вартість.
– Це як з Укрспиртом?
– Укрспирт, наскільки я розумію, хочуть продати частинами. Ні для кого не секрет, що значна кількість політиків і бізнесменів у своєму регіоні сидять на тому чи іншому спиртовому заводі.
– То, можливо, комусь варто припинити сидіти на потоках?
– Варто. Давайте всіх переконаємо не сидіти на потоках. Будемо щодня з кимось зустрічатися і просити, щоб залишили ту чи іншу галузь. Чи не простіше продати? Розбиваємо на частини, продаємо, а тоді маємо справу з приватним власником. Не платиш чи починаєш щось "мутити" - держава перекриває всі гвинтики і нараховує штраф-пеню.
Не можеш займатися, тоді підприємства об’єднуються і шукають системного інвестора, який зайде – з Польщі, Англії чи Франції. Вони придбають, без проблем. Заробите на цьому. Але якщо ми не надамо можливість зараз це зробити, це буде нескінченний процес.
– Тоді чому відклали приватизацію Центренерго?
– Я не можу коментувати ті речі, у яких я просто не розбирався. Якщо у вас є бажання, я можу з’ясувати це детальніше, але я переконаний, що там немає складової, про яку ви говорите. Всі ті об’єкти повинні бути продані, так само, як частина обленерго, що залишилася. Вони мають бути продані на відкритому аукціоні.
– Хто конкретно блокує приватизацію? Можете по прізвищах пройтися?
Це по суті неможливо. Мені здається, що коли ми висуваємо великий пакет – 1000 чи 500 підприємств, ми свідомо валимо приватизацію.
Якщо великий шмат не лізе, давайте розжовувати. Виносити двадцять підприємств, проводити медійну підготовку і ставити їх на парламентський стіл для голосування. А так ми змішуємо. Одні готові за 200 проголосувати, а за решту ні, а вони йдуть в одному пакеті. Свою точку зору щодо аналізу приватизаційних ініціатив я буду висловлювати Гройсману і на фракції. Не думаю, що є лобі, яке блокує приватизацію.
Якщо ви вважаєте, що "Волі народу або "Відродженню" хтось платить гроші – це величезна помилка
– Яка ймовірність того, що будуть дострокові вибори восени або навесні?
– Я прогнозую мінімальну можливість. Зараз – повноцінна влада, є уряд, є президент, є більшість у ВР, яка голосує. Вона варіюється, але приймає закони. Є генпрокурор, керівник СБУ, керівники силових відомств. Кризи немає, парламент функціонує, навіть коли блокують трибуну.
– Тобто ви постійно будете працювати у такому режимі?
– Деякі політичні сили вважають, що якщо є можливість розхитати – треба хитати. Одна політична сила жвавіше, інша – виваженіше, третя переконливіше говорить про ті чи інші речі, які подобаються людям. Треба привернути до себе увагу. Це можна робити різними способами – лягти, сісти, повзати…
– Як ви з ними будете боротися?
– З ким боротися? У парламенті близько 430 депутатів, а тих, хто блокує – 40. Як десять відсотків парламенту може зупинити роботу іншої частини? Я вважаю, що потрібно давати воду, слідкувати за станом здоров’ям, бо зараз дуже спекотно.
– Про фракцію. Наскільки нам відомо, фракцію допомагає мотивувати сам Кононенко. Тобто, якщо потрібно прийти на голосування, то розсилаються смс деяким членам фракції. Гриніву хтось допомагає керувати фракцією чи він сам справляється?
– Йому допомагають всі. Є заступники і дуже авторитетні люди. Третьяков має групу людей, які на нього орієнтовані, і він відповідає за них. Є Олексій Гончаренко, який відповідає за іншу групу медійних депутатів. Анатолій Матвієнко працює ще з однією групою.
– Враховуючи те, що звільнилося одне з керівних місць у фракції, ви можете його посісти?
– Я можу обійняти місце одного із заступників, можу цього не робити. Це вже питання ефективності роботи фракції. Взагалі я допомагаю там, де я необхідний, тому що збирати голоси – це займатися організацією роботи фракції. Один депутат не знав, що важливе голосування, в іншого - день народження дружини, і він ніяк не міг не піти туди. Це ж життя.
142 народних депутати, які чогось досягли в житті – всі самодостатні, і проста дівчина із секретаріату не може подзвонити і сказати, що йому потрібно бути на голосуванні. Для такого нардепа – це особиста образа. Відповідно, це має робити хтось біль статусний, щоб пояснити, наскільки завтра важливе голосування. Від цього нікуди не втекти. Тому допомагають Гриніву усі.
– Кононенко може писати депутатам із проханням прийти в парламент?
– Кононенко так само керівник однієї з найбільших груп у фракції. Цим визначається його статус першого заступника. Є низка депутатів, які з ним співпрацюють, орієнтуються на нього.
– Ви вже згадали про те, що збираєте голоси. Скажіть, як ідуть переговори з "Волею народу" і "Відродженням"? Адже ви збирали голоси і за уряд, і за генпрокурора, і за судову реформу… Що Ви їм обіцяєте?
– Кому?
– Олесю Довгому, наприклад.
Олесь Довгий – такий самий депутат, як і всі інші. Якщо він голосує за ініціативи, які я вважаю правильними і які мають бути проголосовані у ВР, то чому не просити їх підтримати хороші речі. Ті депутати, які були у попередніх скликаннях, частина з них, яка була у фракції Партії регіонів, ви не уявляєте – як їх можна було просити проголосувати, наприклад, за спецконфіскацію?
Це означає, що без суду можна забрати майно. Хто буде голосувати за такі речі? Так само про створення НАЗК, електронне декларування. От що можна за це пообіцяти? Вони собі думають, аналізують, більшість – мажоритарники, і їм потрібно з чимось їхати на округи. Вони щось так само мають розповідати на своїх округах людям.
Багато з них голосували за "закони 16 січня" – це пляма для них, яку потрібно змивати своєю роботою. У політиці не буває "назавжди".
– Який сенс голосувати за генпрокурора Луценка?
– Як гадаєте, Онищенко проголосував за Луценка? Мені здається, що так. І що? Йому це нічим не допомогло.
– Ні "Відродження", ні "Воля народу" нічого не отримали за це голосування?
– Юрій Віталійович – дуже авторитетний політик і має повагу у парламенті і у фракції. Його виступи у ВР додавали фракції. Я дуже шкодую, що він не залишився у фракції. Хоча практика показує, що він непогано справляється зі своїми обов’язками генпрокурора. Він харизматичний і емоційний оратор.
– Шокін спочатку теж таким був… Ігор Кононенко теж прекрасний оратор, який з перестав спілкуватися з багатьма журналістами.
– Для чого ви тролите Ігоря Віталійовича? Люди, які приходять із бізнесу, вміють чітко планувати.
Читайте такожВін звик, що є завдання, є терміни виконання і їх потрібно дотримуватися і виконувати, а парламент інший. Через це він і поплатився. Коли ти дзвониш і говориш, як бізнесмен, тебе може накрити політичною хвилею.
Він це прекрасно зрозумів. Його позиція – у тому, що він склав повноваження заступника керівника фракції, пройшов усі допити НАБУ і Антикорупційної прокуратури, отримав офіційну відповідь Холодницького, – доводить, що жодної корупції немає. Напевно, така увага журналістів у цьому руслі була б неприємною будь-якій людині. Він вийшов достатньо гідно.
Можливо, згодом він дасть інтерв’ю й "Українській правді". Це моє особисте бачення.
– Щодо "Волі народу" і "Відродження", у коаліції вже немає трьохсот голосів, як це було раніше. Коли готувалися до інтерв’ю, прочитали думку Ігоря Коломойського про те, що тріснуту чашку зсередини скотчем склеїти неможливо. Вам доводиться домовлятися з двома групами, щоб проголосувати за ініціативи уряду і щоразу це дорожче.
– Я не розумію, де це "дорожче"? Якщо пообіцяли, значить щось зробили. Що зробили?
– Зараз не стоїть питання звільнення Насірова з голови ДФС.
– Насіров став депутатом за списками БПП…
– Це компромісна фігура між усіма групами, не нам вам пояснювати.
– Я не можу сказати про Насірова, яким чином розвиваються події, але його потрібно оцінювати по справах. Якщо ми почнемо наших депутатів, які були інтегровані в уряд і владу, звільняти просто так, тому що є інформація про те, що він має стосунки з певною групою, при цьому не звертати увагу на показники, які дає ДФС, - це було б некоректно.
Є достатньо представників, наприклад, у профільному комітеті, де сповідують зовсім інший підхід – лібералізація роботи ДФС, менший рівень фіскального навантаження. Членом комітету є Ляшко. Йому зараз нічого не заважає підняти інформацію і подивитися, що не так у ДФС. По Насірову буде фактаж - буде голосування. А вигадати історію, що він чиясь людина і його потрібно швидко скинути – необ’єктивно.
– Ми не кажемо, що Роман Насіров чиясь людина, ми вважаємо його компромісною фігурою між усіма.
– Тоді чому ви вважаєте, що за це якась група повинна з ранку до вечора комусь бути винна і голосувати? Підхід абсолютно об’єктивний. Йдуть погоджувальні ради, на яких присутні усі керівники груп і фракцій – Юрій Бойко від Опоблоку, Віталій Хомутиннік від "Відродження", Ярослав Москаленко від "Волі народу".
Йде дискусія, йде обговорення. Якщо у парламенті не буде постійного процесу переговорів, тоді жодне рішення не буде прийняте. Так працюють у всьому світі. Для полеміки, дискусії, у яких народжується компроміс, і обирають парламент.
– "Відродження" і "Воля народу" голосують з вами безкоштовно?
– Якщо ви вважаєте, що хтось їм платить гроші – це величезна помилка, про яку я ніколи не чув.
– А капітальні вкладення на округи? Навіть з Хомутинніком зараз історія про те, що депутати на його фракції збунтувалися, тому що він пообіцяв через уряд капітальні вклади на округи.
– Це ще раз доводить той факт, що жодних домовленостей не існує. Це перше. Друге - в БПП багато мажоритарників. Губернатор області не завжди всебічно оцінює ситуацію в районах – по стану шкіл чи заваленому мосту. А мажоритарник приїздить на тиждень і слухає райраду, людей в селі, і об’єктивно до нього йдуть прохання.
Якщо хтось думає, що мажоритарник на зустрічах говорить про вступ до ЄС чи якісь угоди в Брюсселі, то це взагалі не працює. Соціологія показує, що навіть корупція на 5-6 місці, а війна на 8-му.
Перше, що цікавить людей – тарифи, забезпечення зарплати і пенсії. Людина конкретно каже, що ось у мене завалилася школа і дитині ніде буде вчитися. Сказати – йди до депутати місцевої ради, так тебе виженуть з цього округу. Тому нардепи змушують губернаторів і місцевих чиновників розробляти проектно-кошторисну документацію.
І якщо депутат приходить з ініціативою, щоб виділили з програми соцекономічого розвитку чи з ДФРР кошти на цю школу у цьому окрузі, це не є погано. І якщо депутат буде тісно співпрацювати з міністерством, він тільки посилить свій рейтинг – і він це розуміє.
Тому ми ходимо у Мінфін для виконання доручень виборців. Інакше воно не вийде і не буде з кого спитати. На жаль, ситуація трохи вивернута, тому що народні депутати мають займатися іншим, але на ділі виглядає саме так.
– Під час коаліціади до вашої фракції увійшли семеро нових депутатів, на яких умовах вони це зробили?
– Дуже просто: або немає коаліції і перевибори, або функціонує парламент і ми продовжуємо реалізовувати економічну політику.
– А хто з ними вів переговори? Ви, перший заступник голови АП Віталій Ковальчук, хто ще?
– Всі. Ми сидимо в одній залі. У всіх дружні стосунки. І так, у ході спілкування виникло таке рішення. Про жодні інші умови я не знаю. Ці депутати зараз активно працюють у фракції, хоча і могли вийти. Багато з них влилася у партію. Наприклад, Ірина Суслова з Черваковою – зірки Коцюбинського та Ірпеня. Відчайдушно борються з місцевими мерами, і партія їх повністю підтримує. Вони дуже активні, і я радий, що Ірина до нас потрапила.
– Чому вам почав довіряти президент? Як ви познайомилися? Знайомство сталося у 2012 році, коли Ваш дядько Анатолій Матвієнко знявся на користь Григорія Заболотного? (колишній голова Вінницької облради, один із найближчих соратників Порошенка і нардеп від БПП – УП)?
– Якщо щиро, то тут є своя історія стосунків.
Григорія Заболотного я знаю з дитинства. Свого часу він був головою адміністрації і політиком місцевого рівня у містечку Вінницької області, де я жив з шестимісячного віку. Мої батьки лікарі, познайомилися у медінституті у Вінниці. Поки вони будували кар’єру, мене віддали бабусі, а вже шестирічного забрали до Києва. Тому частину свого дитинства я провів у цьому містечку.
До знайомства Порошенка із Заболотним, у Заболотного була своя історія стосунків із Матвієнком. Вони одне одного підтримували. І коли вони балотувались на одному окрузі, то треба було знятися комусь із них. Це мотивувалося виключно розумінням того, що вони удвох порівну ділять протестний електорат. Був кандидат від влади, який набирав за рахунок адмінресурсу 30-33%, а вони ділили по 23% між собою, і жоден не міг би виграти.
В результаті це була настільки шалена синергія, що коли один знявся на користь іншого, Заболотний набрав 48%. Тоді я працював керівником штабу свого дядька, і ми зробили дуже правильну річ. Петро Олексійович це підтримував. З Петром Олексійовичем ми дійсно спілкувалися ще тоді, це була так звана "команда Вінниччини".
Саме на цій кампанії ми зрозуміли, що наша співпраця можлива, і далі продовжили спілкування з майбутнім президентом. Для мого зростання і розвитку це було дуже важливим, тому що це - відомі політики і потужні особистості, в яких я багато чого навчився.
– Чим ви заслужили таку довіру?
– Чому ви думаєте, що до мене велика довіра? Я говорю те, що я думаю, намагаюся не хитрувати і не кон’юктурити. Я не стою осторонь будівництва партії, робочих процесів.
У нас є історія певного успіху. Давайте об’єктивно - хто б там що не прогнозував, у 2014-му ми отримали найбільше мандатів, у 2015-му виграли місцеві вибори.
У нас понад 10 тисяч депутатів місцевих рад. Це складна робота. І одного Березенка чи Іваненка не буде достатньо для того, щоб скомунікувати її. Понад 10 тисяч депутатів від "Блоку Петра Порошенка "Солідарність", тобто вони – члени фракції, які несуть ім’я президента. І будь-яка дія, яка може вийти за рамки закону, залишає пляму на його імені.
Це неймовірно складно, цю історію нам потрібно контролювати.
Ми із Корбаном нещодавно мали коротку розмову
– Вибори у 205 окрузі позначилися на репутації Петра Порошенка?
– Вони позначилися на моїй репутації, і я це дуже чітко усвідомлюю, тому що ці вибори не можна додати до свого активу. Але я виграв проти серйозної медійної машини. Така кількість сюжетів, яка виходила на одному з каналів проти мене, могла втопити будь-кого. Навіть мої друзі із Західної України почали сумніватися у тому, чи не зійшов я з глузду, чи не став кримінальним елементом. Реально дзвонили і питали, чи все в мене там нормально.
– У вас там були соціальні договори, працювала ціла сітка і піраміда, про що було дуже добре описано.
– Соціальний договір був офіційно зареєстрований у ЦВК як агітаційний матеріал, що вироблявся штабом Сергія Березенка.
– Питання у тому, що така сітка коштує близько 1 -1,5 мільйон доларів.
– Звідки у вас така інформація?
– Добре, скільки ви витратили на вибори?
– Близько 3 мільйонів гривень. Цю інформацію можна взяти у ЦВК, я здавав звітність.
– Чи радиться з вами зараз президент? Ви входите у коло тих людей, які у числі ситуативної кімнати?
– Один із чинників, за які я поважаю президента, – те, що він не має певної групи людей, на базі роздумів яких приймаються рішення. Так званих ситуативних кімнат декілька, і залежно від ситуації президент запрошує тих чи інших радників.
Я є його позаштатним радником, і з тих чи інших питань він мене запрошує. Сказати, що є якась одна людина, яка присутня на всіх нарадах і впливає на прийняття рішень, просто неможливо, бо її немає.
І ніхто іншого вам не скаже. А той, хто раптом дозволить собі таке, то він або вихваляється, або просто некомпетентний. Президент постійно у ЗМІ, в онлайні, читає Facebook, реагує фактично на все. Це впливає на його світосприйняття.
– Петро Олексійович гостро реагує на критику? Ви його коли-небудь критикували, дивлячись в очі?
– Такі речі я не можу коментувати. Але я завжди висловлював свою позицію, якою б вона не була. Людина такого масштабу повинна сприймати подібну інформацію, інакше неможливо буде ухвалювати правильні рішення.
Безумовно, є правильні кроки, а є неточності, які призводять до певних наслідків, але не помиляється той, хто не нічого не робить. Велич полягає у тому, щоб слухати, рефлексувати як завгодно, але потім робити правильні висновки. Я впевнений, що президент чує.
– Скажіть, будь ласка, на посаді голови ДУС, як сталося так, що президент довірив вам проводити фінальні інтерв’ю з мажоритарниками? Про це в ефірі Громадського сказав нардеп від БПП Іван Вінник.
– Керівником ДУСі я був, тому що потрібно було формувати команду, яка б почала налагоджувати ефективну роботу у такому державному органі. Я дуже чітко розумів, що ДУСя – це не моє, я не господарник і не можу сидіти на одному місці.
Мені цікава політика. Я зустрічався з великою кількістю потенційних кандидатів у депутати і був безпосереднім членом штабу Петра Порошенка на виборах, я займався організацією польових і агітаційних структур кандидата у президенти Петра Порошенка.
Там народжувалися ті чи інші команди, які залишалися у Херсоні, Миколаєві, Києві. Ми зустрічалися всі і обговорювали, хто міг би представити нашу команду на виборах.
Якщо це називається інтерв’ю, то так, такі зустрічі були. Але ваше запитання висмикнуте – "ти, будучи чиновником, яке ти маєш відношення до формування партії чи до роботи регіональних осередків, тебе поставили на фільтр того, кого призначити або кого погодять на той чи інший округ".
Абсолютно не так! Я робив цей процес із середини, я був у регіонах, жив у них, об’їжджав кожен округ. Тому, коли я звертаюся до когось із своїх колег, то це не історія насадженого кимось чиновника, який доносить ту чи іншу волю, це мій прямий діалог з другом, з яким я пліч-о-пліч стояв у 2014-2015 роках і зараз.
Якщо ми вже говорили про 205 округ, то для мене переломним моментом був той, коли я вже дійсно не знав, що робити, коли почалися заїзди немісцевих в місто і ті процеси, про які ви знаєте. Так от, до мене приїхали близько сорока народних депутатів із фракції.
Просто зателефонували, приїхали і жили зі мною 2 чи 3 дні в окрузі. Ніхто не платив грошей, це було їхнє переконання. Напевно, це якась спадковість відповідальності. І я їм дуже вдячний за допомогу, вони мої друзі і партнери.
– Ваше депутатство – кінцева мета чи ви б хотіли попрацювати в АП або Кабміні?
– Мені було б набагато зручніше попрацювати в Адміністрації чи Кабміні, якби я не пішов у 205 округ. У парламенті мені цікаво. Я пішов у комітет охорони здоров’я спеціально для того, щоб не було жодних спекуляцій, що хтось кудись претендує.
– Які зараз у Вас стосунки з Олесем Довгим? Ви товаришуєте?
– Ми вітаємося, спілкуємося у парламенті, як і з усіма іншими. Немає такого депутата, з яким я не вітаюся.
– Але на 205 окрузі він був переговорником з Корбаном. Як так сталося?
– Я ніколи не ініціював переговорів з Геннадієм Корбаном. Більше того, я жодного разу не спілкувався з ним під час цієї виборчої кампанії. Хоча до того спілкувався регулярно.
– А після?
– Нещодавно ми мали коротку дружню розмову.
– Через Оксану Томчук (адвокат Корбана, балотувалася від партії УКРОП, але зняла свою кандидатуру на користь Тетяни Ричкової, яку в Дніпрі підтримував БПП – УП)?
– Чому ви думаєте, що нам – старим друзям по 205 округу – немає про що поговорити? Це була достатньо приватна бесіда, яка немає жодного відношення до нашого інтерв’ю. Я ніколи не тримав ні на кого зла, я ніколи не ображався, і переможців не судять.
Марія Жартовська, Роман Кравець, УП
