Римський статут Міжнародного кримінального суду: у чому проблема з ратифікацією?
Минулої п'ятниці, 13 травня на засіданні 70-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН українська делегація заявила, що Україна встановила своїм пріоритетом ратифікацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС), та виступила проти безкарності за воєнні злочини на Донбасі.
На міжнародній арені українська влада висловлює однозначну підтримку МКС. Натомість своїм громадянам посилає цілком протилежні сигнали.
Варто лише згадати внесення норми про відтермінування ратифікації Римського статуту на 3 роки до перехідних положень проекту змін до Конституції в частині правосуддя. В Адміністрації президента, коментуючи появу цієї норми, зазначили, що визнання юрисдикції МКС нестиме для України певні ризики "з точки зору українських військових".
Така позиція викликає здивування з двох причин.
По-перше, АП говорить так, наче визнає, що українські військові вчиняли або могли вчиняти воєнні злочини. Чи означає це, що Адміністрація про це знає і прагне приховати це?
По-друге, Україна вже визнала юрисдикцію МКС внаслідок двох заяв Верховної Ради у 2014 та 2015 роках. Таким чином, ратифікований Римський статут чи ні, винні у найтяжчих міжнародних злочинах все одно можуть опинитися на лаві підсудних.
То в чому ж проблема з ратифікацією?
Складається враження, що єдиною "проблемою" з ратифікацією Римського Статуту є нерозуміння механізму роботи МКС. Аргумент від Адміністрації президента, що апелює до "ризиків для українських військових", суперечить фактичними обставинами і реальними механізмами роботи МКС.
Порушення міжнародного гуманітарного права (законів війни), які можна кваліфікувати як "воєнний злочин" – мають бути спланованими, бути частиною політики або достатньо масовими.
Це означає, що не кожен невибірковий обстріл, який навіть призвів до смертей цивільних, суд вважатиме воєнним злочином. Також очевидно, що спланувати воєнні злочини, у багатьох випадках, може виключно найвища ланка командування.
Практика МКС це підтверджує: суд розглядає справи на рівні вищого командування та керівників держав.
Як приклад, МКС у 2009 році видав ордер на арешт президента Судану Аль Башира, зокрема за статтею 8(e)(i) Римського статуту – "зумисне нанесення ударів по цивільному населенню як такому, а також зумисний напад на окремих цивільних осіб, які не беруть безпосередньої участі у воєнних діях".
До речі, ордер на арешт дуже ускладнив життя для Аль Башира – він не може подорожувати до країн, що ратифікували Римський статут, адже ризикує бути заарештованим та переданим до МКС. А це 124 країни світу – майже половина країн Африки, вся Південна Америка, більшість країн Європи.
Згадавши Європу, варто наголосити, що приєднання до МКС – це частина європейського вибору України. Зокрема, ратифікація Римського статуту є частиною Угоди про асоціацію з ЄС. Це міжнародне зобов'язання має бути виконано рано чи пізно.
То навіщо ж відтягувати цей момент?..
Приєднання до МКС стимулюватиме роботу правоохоронної та судової систем України. МКС діє за принципом комплементарності, тобто додатковості. Це означає, що Суд може розпочати провадження лише в тому разі, коли національна правоохоронна система не буде мати можливості чи бажання розслідувати самостійно найтяжчі злочини.
Які ще є аргументи "за" ратифікацію?
Просто визнаючи юрисдикцію МКС – те, що маємо зараз, – Україна погоджується брати на себе зобов'язання щодо співпраці з судом, але не отримує прав країни-учасниці.
Тільки ратифікувавши Римський статут, Україна зможе брати участь в обранні суддів, прокурорів, формувати політику, приймати бюджет, приймати рішення щодо управління цією установою. Також, якщо Україна встигне стати учасницею МКС до 1 січня 2017 року, вона зможе взяти участь в голосуванні за поширення компетенції цього суду на злочини агресії.
Зараз з'явилась чи не остання можливість зрушити питання приєднання до МКС з мертвої точки.
Перший позитивний сигнал – це поява посади віце-прем'єра з євроінтеграції в новому уряді, до компетенції якого входить координація виконання Україною зобов'язань згідно з Угодою про асоціацію з ЄС.
Другий позитивний сигнал – це нова законодавча ініціатива "єврооптимістів", які анонсували збір підписів депутатів за вилучення згадки про трирічне відтермінування з законопроекту про зміни до Конституції в частині правосуддя. Для внесення цієї пропозиції потрібно всього 150 депутатських підписів.
Для порівняння: останню заяву щодо поширення юрисдикції МКС підтримав 271 депутат – тобто потенційних прихильників ратифікації Римського статуту в парламенті більшість.
Ми закликаємо депутатів проявити послідовність та підтримати цю пропозицію.
Міжнародні організації, включно з Amnesty International, партнери та донори України регулярно закликають українську владу ратифікувати Римський статут. Але Україна має зробити це, насамперед, для своїх громадян, які стали жертвами збройного конфлікту та заслуговують на справедливість.
Оксана Покальчук, директор Amnesty International в Україні, спеціально для УП
