Прокурорський бліцкриг. Як Луценко став генеральним прокурором

Довга і плутана війна за призначення нового генерального прокурора, яка в'яло тривала останні кілька місяців, завершилась 12 травня блискавичною операцією з призначення на цю посаду лідера фракції БПП Юрія Луценка.

Ще у середу, 11 травня, вранці всі ламали голови, як виходити із ситуації, коли депутати провалили законопроект, який мав відкрити Луценку дорогу в ГПУ.

А вже в четвер увечері Юрій Віталійович став повноправним володарем головного кабінету на Різницькій.

Сценарій з його призначення генпрокурором майже повністю відтворив події місячної давнини, коли голосів БПП та "Народного фронту" ніяк не вистачило, щоб призначити Володимира Гройсмана прем'єром. Тоді і тепер на допомогу владі прийшли групи колишніх регіоналів з "Відродження" та "Волі народу".

Чого будуть коштувати такі послуги депутатів з олігархічних груп, країні ще належить з'ясувати. Сам Луценко переконує, що "нікому нічого не обіцяв".

"Хочу окремо сказати, за ці дні безумовно зі мною шукали зустрічі дуже багато політиків. Я вимушений був зустрічатися з депутатами різних фракцій і груп. Можу відверто, дивлячись в очі сказати: я нікому не дав жодних збов'язань. Президент України не давав мені також жодних списків на посадки, на призначення, на зняття, на нагородження, на що завгодно", - заявив він уже після призначення.

Але за даними "Української правди" на переговори до Києва через питання призначення генпрокурора спеціально приїздив олігарх Ігор Коломойський.

Результат "співпраці" видно уже. Президент Петро Порошенко повністю виконав свою "весняну програму мінімум" – його люди очолили Кабінет міністрів і ГПУ.

Команді президента вдалося зробити це без оголошення дострокових виборів. Хоча це і вартувало їй доброї частини публічної підтримки.

Вечірнє рандеву Парубія і "невідкладний" закон для Луценка

У середу ввечері голова Верховної Ради Андрій Парубій запросив на чаювання лідерів депутатський фракцій та груп.

На зустрічі з'явилися всі, окрім лідерки "Батьківщини" Юлії Тимошенко.

Парубій повідомив депутатам, що в четвер новий законопроект щодо генерального прокурора буде винесено до зали парламенту.

Тоді ініціативу в розмові взяв на себе Юрій Луценко, який пояснював лідерам фракцій, чим займатиметься в ГПУ.

Своїм пріоритетом на посаді генпрокурора Луценко назвав заочне засудження Віктора Януковича та інших колишніх високопосадовців, а також розслідування злочинів проти Євромайдану.

"За великим рахунком, він нікого не переконував за нього голосувати. Сказав, який він хороший і що посадить Януковича. "Самопоміч" і Ляшко сказали, що йому цього не вдасться, бо вже все зроблено, щоб його не садили", – переказав УП хід розмови один із учасників зустрічі.

"Я переконаний, що Порошенко призначає Луценка генеральним прокурором для того, щоб використовувати його, як знаряддя політичної боротьби з опонентами. Безумовно, я це сказав на зустрічі", – заявив УП Олег Ляшко.

Проти кандидатури Луценка виступили Ляшко та голова фракції "Самопоміч" Олег Березюк. Інші не висловлювалися проти.

Паралельно з цим у Раді засідав комітет з забезпечення правоохоронної діяльності, який очолює депутат від "Батьківщини" Андрій Кожем'якін.

Його фракція виступала категорично проти закону під Луценка. Але Порошенко попросив розглянути як першочерговий зареєстрований депутатами Королем і Драюком законопроект, про що Кожем'якіна листом повідомив спікер Ради Парубій.

Ще у середу вранці депутати з президентської фракції побоювались, що комітет може завернути цей законопроект. Але після листів президента і спікера, Кожем'якін вимушено провів засідання.

Сам він голосував проти схвалення законопроекту, але більшість у комітеті таки рекомендувала його до прийняття в цілому і направила в пленарну залу.

"Самопоміч" обурилася цим рішенням, оскільки її депутати зареєстрували альтернативний законопроект, в якому норму про обов'язкову юридичну освіту лишили.

"Я вважаю, що за такий закон, який зараз представляється, голосувати не можна… Але іншого законопроекту, при всій повазі до колег із "Самопомочі", я не бачив, його не було, навіть номера не було. Тому комітет його не розглядав", – виправдовувався Кожем'якін у четвер, представляючи законопроект депутатам.

У самій Раді від ранку була напружена бойова атмосфера.

Ляшко прийшов у парламент ще перед 10-ю ранку. Його фракція от уже кілька днів блокує трибуну парламенту, хоча це не заважає Раді працювати.

БПП і НФ зібрали на четвер усі свої резерви.

"У нас під важливі закони завжди всіх мобілізують. Сьогодні навіть Чепинога прийшов", – розповів УП один із депутатів БПП.

Президентська фракція перед початком роботи провела засідання, де коротко обговорила план призначення Луценка генпрокурором.

"У середу він палко, як він вміє, виступав на фракції. Розповідав, що ніхто ним не керуватиме, що він розуміє виклики, які перед ним стоять, що він не зможе пересуватись країною, якщо провалить роботу у ГПУ. У четвер він просто коротко виступив. Ніякої особливої дискусії не було", – розповів УП співрозмовник із БПП.

Однак, на цьому засіданні депутатів президенського блоку, все ж, ухвалили одне гучне рішення. Скандальному "сірому кардиналу" Ігорю Кононенку повернули посаду першого заступника глави фракції, від якої той відмовився після скандалу з Абромавичусом.

Із Антикорупційної прокуратури прийшов лист, що проти Кононенка ніяких доказів немає, і фракція повернула йому посаду.

Більше того, як розповіли УП депутати із БПП, у Порошенка бачать Кононенка неформальним главою фракції.

На нього покладуть задачу координувати роботу усіх внутрішніх груп у БПП, які між собою погано ладнають. Формальним же лідером президентської фракції після переходу Луценка у ГПУ має стати Ігор Гринів.

Генпрокурорський бліцкриґ

Призначення нового генпрокурора пройшло у кращих традиціях "блискавичної війни".

Всього півгодини знадобилось депутатам на схвалення "закону Луценка" за скороченою процедурою.

Першим слово дісталося Ляшку, якому до трибуни було найближче, бо він стояв біля неї цілий день.

Віктор Чумак, який не так давно вийшов із фракції БПП, нагадав Парубію, що той обіцяв не допускати порушення регламенту на посаді спікера, а внесення законопроекту Короля-Драюка якраз було таким порушенням, бо такий самий законопроект депутати провалили у вівторок, 10 травня.

"Відхилений Верховною Радою законопроект або законопроект, що повторює його за суттю, не може бути внесений на поточній та наступній за нею позачерговій сесіях", – цитував Чумак регламент. – "Андрію Володимировичу, робіть свій вибір".

Максиму Бурбаку, голові фракції НФ, який чомусь пішов виступати на заблоковану трибуну, довелося буквально кричати. Ляшко і його команда на все горло "глушили" його спробу захистити "закон Луценка" вигуками "ганьба".

Врешті закон таки поставили на голосування і без особливих труднощів набрали 258 голосів "за".

Так було відкрито дорогу для прокурорства Луценка.

Проте коаліція знову виявилась недієздатною. На двох БПП і НФ дали всього 206 голосів, плюс два голоси Парубія та Ірини Геращенко, які тепер позафракційні.

Решту голосів добрали усе тими ж олігархічними групами "Воля народу" і "Відродження", які зовсім недавно допомогли призначити новий уряд Володимира Гройсмана.

"Газова" група "Воля народу" дала 14 голосів, а орієнтоване на Коломойського "Відродження" – ще 20. Проголосували за закон Луценка і позафракційні депутати з так званої "групи Коломойського" – Батенко, Дідич, Дубінін, Денисенко та Шевченко. За даними УП, цих позафракційних від "УКРОПа" вмовляв голосувати за Луценка мер Дніпропетровська Борис Філатов, з яким сам Луценко близько спілкується.

Денисенко, у якого останнім часом зіпсувалися стосунки із Коломойським, одразу після голосування виправдовувався у кулуарах, що дніпропетровський олігарх тут начебто ні до чого:

"Я просто подивився, що Луценко найкращий кандидат із тих, яких пропонували. Всі решта – це взагалі жах", – переконував він журналістів.

Виправдовувались і в БПП.

Депутат Олексій Гончаренко, якого випустили до журналістів одразу після голосування, з гордістю заявив: "Ми закон прийняли без "Опозиційного блоку. А в чому порушення? Є лист президента. Є рішення комітету. Все законно".

Ляшко повідомив УП, що за підтримку Луценка "Відродженню" пообіцяли не звільняти з посади глави ДФС Романа Насірова.

"У середу на податковому комітеті ми розглядали проект рішення по Насірову. Там був проект про те, щоб звернутися до Кабміну з пропозицією провести службове засідання щодо Насірова і його першого заступника Білана. Я дав пропозицію і мене підтримали колеги з "Самопомочі", що треба підготувати проект про їхнє звільнення", – розповів Ляшко.

"Сьогодні приходжу на комітет і питаю Ніну Южаніну, де рішення? Вона каже – не встигли написати, хоча проект рішення готовий. Я переконаний, що це була домовленість із групою Хомутинніка", – додав головний "радикал".

Цю інформацію спростовують у групі "Відродження".

"Реально – нічого ми не отримали. Луценко з нами говорив, він розуміє, що має бути ефективним, бо йому за півроку буде просто кінець", – заявив УП співрозмовник в керівництві групи.

Відхрещувався від торгів та впливу Коломойського і один з лідерів "Відродження" Віктор Бондар. Він переконує, що депутати групи до останнього "вагались".

"Ще вранці сьогодні група коливалась. Були депутати, які не підтримували цей закон. Але ми порадились і вирішили голосувати. Ми ні за що не торгувалися, це не наші методи. Це, можливо, методи Ляшка, який два роки паразитував на коаліції, а коли з ним перестали ділитись посадами, то він кричить, що всіх купують", - заявив Бондар в кулуарах.

Однак ще напередодні голосування депутатка "Самопомочі" Вікторія Войціцька, яка була одним із двигунів відвойовування "Укрнафти" у Коломойського, пов'язала голосування "Відродження" і збори акціонерів "Укрнафти", які мали пройти 12 травня.

За інформацією "Української правди", спеціально для переговорів щодо призначення нового генпрокурора до Києва із Женеви прилетів олігарх Ігор Коломойський.  У дніпропетровського бізнесмена – купа проблемних питань, які стосуються його бізнесу – насамперед, санації "Укрнафти" та її великого податкового боргу.

Як би там не було, але "закон Луценка" проголосували, і в терміновому порядку з підписом Парубія, передали президенту. Порошенко не змусив себе чекати і підписав його вже за півтори години. А ще за півтори години на сайті Ради з'явилось офіційне подання президента про призначення Луценка генпрокурором.

Показово, що в законі було написано, що він набуває чинності після публікації, а не після прийняття. Щоб Порошенко міг внести кандидатуру Луценка, організували спеціальний терміновий випуск парламентської газети "Голос України", де й надрукували "закон Луценка". На одній сторінці зі статтею про "чорних лісорубів".

Приїзд Порошенка і призначення Луценка

Поки депутати чекали приїзду у Раду президента Порошенка і голосування за призначення Луценка генпрокурором, у кулуарах вели розмову двоє депутатів БПП Мустафа Найєм, який голосував проти "закону Луценка", і Сергій Березенко, який на нього збирав голоси.

– Скільки буде голосів, думаєш до 260 дотягнуть? – поцікавився Березенко.

– При президенті? Не знаю, – відповів Мустафа.

– Я думаю десь 258 вийде. А ти голосувати не будеш?

– Ні, не буду. Розумієш, я пам'ятаю, як він був у міліції. Буде так: він прийде, все ж не звільнить Столярчука, Говду, звільнить якогось Севрука, а інші будуть бігати, мутити свої справи. А Луценко буде піаритися на Януковичі.

За дві години обидва депутати сиділи в залі засідань і слухали виступ Порошенка. Президент приїхав у Раду із Палацу Україна, де святкував річницю архієрейського служіння патріарха Філарета.

Поки він доїжджав до Ради, біля трибуни сталося рокерування блокувальників: депутати БПП захопили трибуну, щоб не дати її захопити депутатам Ляшка.

Але особливого свята з перебування Порошенка у Раді не вийшло. Він виступив перед депутатами з недовгою промовою, яка мало нагадувала його палкі виступи дворічної давнини.

Порошенко подякував за прийняті зміни до закону про прокуратуру і пояснив, чому висунув в ГПУ саме Луценка.

"Я впевнений у тому, що Юрій Луценко має більше морального права вимагати справедливості. Він за свої переконання пішов на ешафот, в той час, як деякі народні депутати дуже ефективно співпрацювали з минулою владою", – сказав Порошенко, чим викликав гул в залі. Видно, депутати натякали на його міністерське минуле в уряді Азарова.

Президент попросив припинити "політичні феєрверки і шоу" і вийшов із зали, дослухавши виступ Луценка.

І послухати було що. Подружжя Луценків почало з того, що відмовились голосувати за призначення Юрія Віталійовича, бо це є прямим конфліктом їхніх інтересів як депутатів.

Луценко, який давно став класиком українських політичних виступів, свою генпрокурорську промову виголосив спокійно, але впевнено. І її варто б запам'ятати повністю. У тому, числі, щоб потім йому нагадати.

Коли ж настала пора голосувати, то картина ранкового голосування повторилася майже точно.

За Луценка-генпрокурора віддали голоси БПП (131), НФ (73), "Воля народу" (17), "Відродження" повним складом (23) і 15 позафракційних.

Після цього голосування Порошенко повернувся до зали, підписав просто тут же указ про призначення Луценка, Юрій Віталійович склав присягу члена Вищої ради юстиції і віддав депутатський мандат.

На прощання Луценко ще раз звернувся до депутатів, тепер уже як генпрокурор:

"Я ще ніколи не хвилювався так, як зараз, хоча ніби пройшов уже у житті багато різного. Я цілком усвідомлюю, яка відповідальність лягає на мене, не тільки з точки зору професійної роботи, результативності, а й з точки зору, як відновити довіру громадян до своєї рідної держави… Я дуже хочу, справді дуже хочу, щоб у нас всіх вдалося".

"Закон Луценка"

Коли Луценко давав згоду на свій похід в ГПУ, то висунув кілька умов, щоб мати шанс на те, "щоб вдалося".

Всі вони разом із нормами, що тимчасово обмежують "самоврядні" органи прокуратури, були зібрані у законопроекті, який уже отримав назву "закон Луценка".

Після кількох "версток" і невдалих спроб проголосувати цей закон, 11 травня чергова його версія таки була зареєстрована в Раді, а 12-го – проголосована. Його суть зводиться до кількох головних пунктів, і питання освіти тут далеко не головне.

1. Заочне судочинство

Команда Яценюка з кінця 2015 року, коли був ухвалений бюджет-2016, вимагає від Ради схвалити закон, який дозволить конфіскувати гроші режиму Януковича, котрі вдалося заарештувати. Для цього НФ зареєстрував скандальний законопроект Пашинського-Чорновол, проти якого збунтувалися депутати і західна спільнота. Крім того є проблема із засудженням колишніх чиновників-утікачів, терористів і диверсантів, які ховаються в Росії, Криму чи зоні АТО.

"Закон Луценка" пропонує вирішити обидва ці питання і умовно цивілізувати спецконфіскацію. Загалом спецрозслідування дозволяють у справах проти корупціонерів та у провадженнях за злочинами про держави і нацбезпеки (захоплення влади, війна, шпигунство, тероризм, фінасування тероризму, перешкоджання ЗСУ тощо).

При цьому прокурор має надати вичерпні фактичні дані, що підозрюваний більш як півроку переховується від слідства за кордоном чи на тимчасово окупованій території.

2. Генінспекція в ГПУ

В системі ГПУ прописується окремий підрозділ Генеральна інспекція, яка займається внутрішніми розслідуваннями проти прокурорів. Створення саме такого органу довгий час добивався Сакварелідзе аж до свого звільнення.

3. Зняття освітнього обмеження

Законом передбачено, що генпрокурором може стати людина, яка "має вищу освіту та стаж роботи в галузі права або досвід роботи у законодавчому та/або правоохоронному органі не менше п'яти років". До цього генпрокурор мав обов'язково бути дипломованим юристом і працювати в прокуратурі щонайменше 10 років.

Крім того, норма про прокурорський стаж забирається не лише для очільника ГПУ. "Законом Луценка" передбачено, що без стажу роботи в прокуратурі можуть бути призначені також прокурори Генпрокуратури та очільники регіональних (області, АРК, Київ, Севастополь) прокуратур. Тож зовсім скоро можна таки сподіватися приходу в прокуратуру людей з-поза її системи.

За даними УП, під час розмови з депутатами із групи "Відродження" Луценко розповів. що хоче взяти в ГПУ 20 нових слідчих, чотирьох з яких уже знайшов. 

4. Право призначати і відкладене самоврядування

Усі повноваження Ради прокурорів і Дисциплінарної комісії, включно з можливістю ініціювати відставку генпрокурора, відтерміновуються ще на рік – до 15 квітня 2017 року. Яка доля чекає уже сформовані органи "самоврядування" прокурорів, поки неясно.

Право призначати усіх заступників генпрокурора, керівників департаментів і підрозділів ГПУ, обласних і місцевих прокурорів до того ж 15 квітня 2017 року надається одноосібно генпрокурору.

5. Конфлікт з Бюро розслідувань

Усі кримінальні справи, які уже провадить прокуратура і які вона мала передати у Державне бюро розслідувань, залишаться у прокуратурі. Але прокурори муситимуть передати ці справи в ДБР, якщо не розслідують їх, через два роки. Таким чином вирішується конфлікт, коли прокуратура мала віддати справи Держбюро, а самого Бюро досі не створили.

Війна за прокурора

Доволі скандальне призначення Луценка генпрокурором стало розв'язкою кількамісячних не менш скандальних баталій, які точилися навколо цієї посади останні майже три місяці.

Попередника Луценка у кріслі генпрокурора Віктора Шокіна з боями звільняли з кінця 2015 року. Перед скандальним голосуванням за недовідставку уряду Яценюка 16 лютого Порошенко виступив із заявою, де закликав Яценюка і Шокіна піти з посад добровільно. Генпрокурор прохання президента почув одразу ж – свою заяву про відставку Шокін передав Порошенку того ж 16 лютого.

Однак звільнити його змогли лише через півтора місяці. Рада назбирала голоси на підтримку звільнення Шокіна 29 березня, а Порошенко свій указ про його відставку видав аж 3 квітня.

За це час Шокін ще встиг повоювати з Сакварелідзе та його департаментом, який почав гучну справу "діамантових прокурорів", де зазіхнув на найближчих людей до колишнього генпрокурора. Самого Сакварелідзе Шокін звільнив акурат в той день, коли Рада голосувала за його відставку.

І хоч одразу після відставки Шокіна Порошенко розповідав ЗМІ, що тепер уже не важливо, хто очолювати ГПУ, бо почалась реформа, питання наступного генпрокурора постало перед президентом дуже різко. І варіантів було кілька.

Перший – призначити главою ГПУ когось із заступників Шокіна: Юрія Севрука чи Юрія Столярчука.

Однак, коли вони залишились без свого зверхника, то за дуже короткий час наробили масу публічних помилок.

Головною з них стало зведення рахунків зі звільненими реформаторами.

Шокіну і його команді виявилось мало звільнити Каська і Сакварелідзе з ГПУ, проти них вирішили ще й повідкривати кримінальні справи. І якщо у справі Каська був хоч предмет, через який відкрили справу, - начебто незаконно приватизована квартира, то у справі, яку відкрили фактично під Сакварелідзе, ГПУ вирішила шукати міфічні американські мільйони, які виділялись на реформу відомства.

При тому шукати їх стали у дуже несподіваних місцях – у громадській організації "Центр протидії корупції" та Одеській ОДА.

Коли ж Столярчук захотів в порушення міжнародних конвенцій допитати ще й посла США Джеффрі Пайєта, то це уже було занадто. Як би Севрук не виправдовувався, що посла США допитувати не будуть, шанс взяти ГПУ у свої руки друзі Шокіна втратили.

Про можливе призначення генпрокурором Юрія Луценка заговорили з кінця лютого. Тоді депутат Мустафа Найєм розповів, що це питання обговорювали на фракції БПП.

Такий вибір Порошенка можна зрозуміти.

Правоохоронна система зараз фактично поділена між командами президента і колишнього прем'єра. "Народний фронт" мертвою хваткою тримає МВС, про яке навіть мови не було, коли йшли переговори про відставку Яценюка – воно точно лишалось за Аваковим. У якості противаги у Порошенка лишається вплив на ГПУ, керівника якого він призначає своїм підписом.

Коли після переможних виборів президента Порошенкові треба був лідер для його партії, він звернувся до перевіреного і надійного Луценка. До Юрія Віталійовича ж прийшов президент, коли постало питання ГПУ, хоч західні партнери і виступали проти зміни на цій посаді одного кума Порошенка іншим.

Сам Луценко заявив тоді, що ніяких офіційних пропозицій не отримував. Однак уже менш як за місяць лідер фракції БПП визнав, що Порошенко таки пропонує очолити ГПУ саме йому:

"Я днями мав розмову з президентом стосовно мого бачення цієї справи. Не секрет, що чинне законодавство не дозволяє мені бути кандидатом в генеральні прокурори. Коли мені поставили запитання, а якщо законодавство буде змінено, чи я готовий? Я відповів, що не хочу, але готовий. Я точно знаю, що це за робота", – розповів Луценко 11 квітня.

Одразу після цього у Раді з'явився законопроект, який мав забрати із закону про прокуратуру пункт, що генпрокурор мусить мати юридичну освіту і 10 років "стажу роботи в галузі права". Ні першого, ні другого у Луценка немає.

Однак цей законопроект сподобався не всім. Наприклад, депутат БПП Сергій Лещенко обурився, що закон міняють під одну людину, хай це і Юрій Луценко.

"Якщо так, то я теж офіційно оголошую, що готовий стати генеральним прокурором. У мене теж немає юридичної освіти та стажу, але я вважаю, що готовий впоратися з цією роботою", - заявив тоді Лещенко, додавши, що готовий у разі призначення привести в ГПУ антикорупційних активістів.

Ще раніше активісти на акції під АП заявили, що процедуру призначення генпрокурора взагалі треба змінити – очільника ГПУ, мовляв, слід обирати на відкритому конкурсі, як голів НАБУ чи Антикорупційної прокуратури.

Однак у команді Порошенка жодну із цих ідей не оцінили. Не сподобалась вона і в.о генпрокурора Севруку, який відкрито виступив проти якихось конкурсів, бо через це ГПУ начебто може очолити "середній" спеціаліст.

Кого Севрук вважає "найкращим", він не пояснив, але прокурорська система вирішила не чекати на призначення Луценка, а перейти в контрнаступ.

Спершу керівники керівників регіональних прокуратур та чотири заступники Шокіна Столярчук, Севрук, Говда і Заліско написали Порошенку колективний лист, де вимагали призначити генпрокурором лише людину з прокурорським досвідом.

А 26 квітня у Київ швиденько з'їхалися понад 450 делегатів першої всеукраїнської конференції прокурів, щоб обрати зі свого числа Раду прокурорів і Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію (КДК).

За кілька днів до цієї події Юрій Луценко заявив, що якщо конференція відбудеться, то про реформу прокуратури можна забути: "Після вівторка (26 квітня – УП) вже будь-який генпрокурор буде неважливим. Бути декоративним генпрокурором при всевладді генерального могильника, який не допустить змін – хтось піде? Я – ні".

Такі емоції Луценка були викликані тим, що ситуація справді небезпечно загострювалась.

 Річ у тім, що автори нового закону про прокурату, прийнятого у 2015 році, вигадали складну і доволі дієву схему, як вивести прокуратуру з-під впливу політиків.

Для цього законом передбачене створення двох органів прокурорського самоврядування – Ради прокурорів і КДК, на які зав'язуються усі питання призначення-звільнення на основні керівні посади у прокуратурі. Наприклад, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія отримає право ініціювати звільнення генпрокурора, а усіх своїх заступників глава ГПУ буде призначати виключно за поданням Ради прокурорів.

Тож зрозуміло, чому Луценко не хотів такого повороту ситуації. Але прокурори особливо на його бажання не зважали і сформували як КДК, так і Раду прокурорів, про що переможно прозвітували на сайті ГПУ.

Після цього питання освіти Луценка стало і зовсім не головним. Треба було щось робити із прокурорською самодіяльністю, чи пак самоврядуванням. Так і з'явився "закон Луценка".

***

Луценко вибив для себе досить відчутні повноваження. Він зможе сам призначати усіх прокурорських керівників, при цьому не будучи обмеженим, за його власним висловом, кадрами "генерального могильника".

Але, як показує українська політична історія, наявність повноважень – це ще не запорука успіху. Якщо, звичайно, ти не йдеш на посаду банально красти і кришувати.

Велике пересаджування політиків весни 2016 року офіційно завершилось.

Лишається почекати, що з цього усього виросте.

Роман Кравець, Роман Романюк, УП