Обирай обраних: для чого Порошенко "розпускає" Раду

Банкова до останнього була й залишається противником позачергових виборів. Однак  після візиту до США, де Порошенка зустріли не тільки складні переговори з американською верхівкою, а й доволі дражлива стаття NYT,  в інтерв'ю українським каналам він виступив у ролі "поганого поліцейського".

"Хочу наголосити, що Конституція дає мені 30 днів для того, щоб відреагувати на відсутність коаліції. Наголошую, що парламент цих 30 днів не має. Я не збираюся їх давати. І в перший день я чекаю, що це рішення (про створення нової коаліції і формування уряду – ред.) буде прийнято", – сказав президент.

Наступне пленарне засідання Ради заплановане на 12 квітня – у депутатів, якщо вони хочуть такими залишитись у нинішньому розкладі сил, залишився тиждень часу.

УП спробувала розібратись, що буде, якщо президент таки оголосить дострокові вибори, хто і на яких позиціях в них зайде і яких результатів варто сподіватися.

До кого говорить президент

У Конституції перелічені три причини, через які президент має право пустити Раду на нове виборче коло. Оскільки уряд у відставку Рада так і не відправила і вчасно проводить засідання,  залишається лише варіант "протягом одного місяця у Верховній Раді не сформовано коаліцію депутатських фракцій".

"Батьківщина" і "Самопоміч" вийшли із коаліції 18 лютого. Саме з цієї дати Тимошенко в коментарях веде відлік життя Ради без коаліції. Але про вихід фракції Ляшка оголосили з трибуни парламенту лише 29 березня, хоча самі радикали заявили про це ще восени минулого року.

Що мав на увазі Порошенко, кажучи у своєму інтерв’ю, що "парламент цих 30 днів не має", і звідколи для нього не існує коаліції, поки залишається загадкою.

Цікавіше, кому це "послання президента" було адресоване.

Почути Порошенка мав би "Народний фронт". Якщо за останній пленарний тиждень фракція БПП уже поповнилась трьома депутатами, яких колись виключили з "Самопомочі", і веде активну роботу з притушковування інших, то результатів "Народного фронту" у цьому напрямку не видно.

Навпаки, співрозмовник УП у фракції Яценюк заявив, що це питання їх не турбує.

"Якщо чесно, нам взагалі цього не треба, це все їхні проблеми. Але ми готові взяти трьох незаплямованих депутатів, а БПП вже нехай собі там вирішує, як жити далі", - сказав один з депутатів НФ.

Однак в "посланні" Порошенко натякнув, що якщо НФ таки хоче погратися у "коаліцію на двох", то має щось для цього зробити, а інакше їм доведеться йти на вибори, де у партії Яценюка мінімальні шанси.

Другий адресат заяви Порошенка – частина позафракційних мажоритарників, для яких перспектива нових виборів куди гірша, ніж входження у БПП.

Послання Порошенка навряд чи вплине на так звані "малі" фракції колишньої коаліції як мотивація повертатись. "Самопоміч" після усіх умовлянь категорично відмовилась рятувати ситуацію, в яку країну привів "коаліційний уряд". Ляшко після невдалих спроб виторгувати собі спікерство чи два міністерства пішов в "опозиціонери". А Тимошенко уже офіційно заявила, що виходить із всяких перемовин про коаліцію. Схоже, у штабі "Батьківщини" сплять і бачать оголошення дострокових виборів, окрилені останніми даними соціології.

Її величність соціологія

Довгий час лідери БПП і НФ запевняли, що розпуск Ради і нові вибори – це останній варіант, до якого вдадуться тільки якщо не залишиться аргументів для домовленості. У трактуванні БПП це означає, що або Яценюк піде у відставку, при цьому НФ залишиться у коаліції, або бути виборам. І там уже кожен сам за себе.

Команді Яценюка не залишалось нічого іншого, крім як лякати, що у разі виборів зупиниться західне фінансування, а розклад сил у парламенті кардинально не зміниться, хіба що "Опозиційний блок" посилить свої позиції.

Однак останні соціологічні дослідження показують, що ситуація таки зміниться.

Згідно з останніми даними опитувань Центру Разумкова та КМІСу, головним підсумком парламентських виборів, якщо вони справді відбудуться, буде відсутність партії-переможця. Натомість буде 3-4 партії (БПП, ОБ, "Батьківщина", "Самопоміч") які отримають приблизно схожі показники. При цьому для них ці схожі показники означитимуть зовсім різне: для БПП це буде повним провалом, натомість для Опоблоку та партії Тимошенко – відчутним посиленням своїх позицій.

Крім того зникне потужна фракція "Народного фронту", яка за партійними списками виграли минулі вибори, але рейтинг якої потягнув за собою прем'єр-"камікадзе".

До партій, які нині засідають в Раді, на нових виборах може повернутись "Свобода" та партія Анатолія Гриценка "Громадянська позиція", які на минулих виборах підійшли близько до 5-відсоткового бар'єру, але взяти його не змогли.

Єдиним справді новим гравцем на політичній арені, згіздно з опитуваннями, українці бачать політичний проект одеського губернатора Міхеіла Саакашвілі. Якщо партія Саакашвілі зможе взяти участь у виборах, то матиме усі шанси пройти в Раду.

Для Порошенка, який погрожує оголосити вибори, такий розклад сил в майбутній Раді буде вельми проблематичним. Посилення позицій Тимошенко, з якою Петро Олексійович не навчився домовлятись ще з часів Помаранчевої революції, прихід у парламент його різких критиків зі "Свободи" та партії Гриценка нічого доброго для БПП не віщують. Тут не перекриєш розрив навіть мажоритаркою, на якій партія Порошенка на минулих виборах була "найуспішнішою".

Директор фонду "Демократичні ініціативи" Ірина Бекешкіна звертає увагу на те, що у новій Раді домовитись буде ще складніше.

"Опитування показують, що проходять сім, а може й вісім партій, між якими невелика різниця. А це означає, що їм дуже важко буде домовитись, і утворити коаліцію буде ще важче, ніж тепер. Ефективність роботи тільки погіршиться, це безумовно", - сказала Бекешкіна "Українській правді".

Вона прогнозує, що явка виборців буде низькою, бо патріотичний підйом у суспільстві уже пройшов і люди знову розчарувалися у політиках.

"Якщо вибори 2014-го проходили на підйомі, то зараз суспільство втомилось, явка буде низькою. Я впевнена, що закон не змінять, мажоритарка залишиться, а це означає, що нас чекає нова хвиля підкупу виборців. Коли у людей немає особливої мотивації, немає особливого вибору, бо визначилось відсотків 35 виборців, то їх буде набагато легше підкуповувати. На цих виборах популізм буде популярним", - вважає Бекешкіна.

Тож, ситуація у Раді в разі дострокових виборів таки зміниться відчутно, але чи стане у ній легше шукати компроміси, коли кількість переговорників збільшиться, - питання відкрите.

"А що, власне, трапилося? Вони не можуть між собою домовитись зараз? Так у наступному складі буде ще важче домовлятись", - каже з цього приводу директорка Демініціатив.

Як голосують і хто порахує

Йдучи на вибори і підписуючи коаліційну угоду постмайданівські партії обіцяли, що одним із головних пріоритетів буде ухвалення нового виборчого закону. На зміну горезвісній змішаній системі виборів, коли півпарламенту обирається за списками, а пів – по мажоритарних округах. В українських реаліях система, яка мусила наблизити депутатів до своїх виборців, перетворилась у банальний розпродаж: спершу провідні партії продають висуванцям округи, виставляючи проти них непрохідних кандидатів, а вже потім самі мажоритарники скуповують на цих округах усе, що ворушиться – від членів ОВК до простих виборців.

Перед виборами 2014 року старий склад Ради прогнозовано не зміг домовитись про прийняття змін і переходу до відкритих партійних списків. Але не сталося цього і після тих виборів, коли майже конституційну більшість отримали партії, які обіцяли скасувати мажоритарні розпродажі і відкрити списки.

Головна причина цього – якраз те, що половина депутатів обралась саме по мажоритарці. Вмовити людей, які витратили купу грошей на своїх округах, відмовитись від цієї практики, виявилось неможливим.

Після того, як коаліція почала тріщати по швах, питання нового виборчого закону зависло остаточно.

Якщо ж у відведений Порошенком строк коаліція так і не сформується, і він таки оголосить вибори, то змінити правила виборчої гри уже буде просто неможливо, адже робити це в ході передвиборчої кампанії заборонено законом. З огляду на партійні рейтинги, відмовитися від ручної мажоритарки для партії президента було б рівнозначним самогубству. А двоє політичних камікадзе на одну каденцію Ради – це уже занадто.

У цій зв'язці зависло і питання формування нової Центральної виборчої комісії. Повноваження ЦВК орденоносного Охендовського закінчилися ще у 2014 році. Спершу владна верхівка обіцяла змінити її після місцевих виборів, пізніше Луценко обіцяв оновити ЦВК після других турів у великих містах. В кінці 2015-го спікер Гройсман божився, що питання ЦВК вирішать до Нового року, але питання досі висить у повітрі.

Згідно з законом, склад ЦВК затверджує парламент на основі подання президента. Він у свою чергу формує це подання, виходячи з пропозицій усіх груп і фракцій Ради.

Останніми свої пропозиції Порошенку передали БПП та НФ ще в листопаді минулого року. Однак президент досі не може визначитися.

Зазвичай в українській політиці у ситуації можливих виборів діє політичне прислів'я: важливо не те, як голосують, а хто рахує.

Друзі з примусу

Отже країну від виборів відгороджує лише те, чи встигнуть БПП та НФ до дедлайну Порошенка зібрати 226 голосів у свої фракції, щоб зробити коаліцію на двох.

Фракції "Самопоміч" та Радикальна партія Ляшка відмовилися брати участь у цьому процесі, і останньою надією "великих" фракцій створити коаліцію в межах пристойності залишалася фракція "Батьківщини".

Спершу команда Тимошенко висунула п’ять відчутно популістських умов, а після цього додала ще й вимогу прийняти 18 її законопроектів.

Як розповідають співрозмовники УП у "Батьківщині", 1 квітня БПП і "Народний фронт" погодилися лише на вимогу підтримати фермерів з держбюджету.

Коли 5 квітня Тимошенко офіційно заявила, що її фракція переходить в опозицію, то інших варіантів у "великих" фракцій, крім "тушкування", не залишилось.

Переговорами у БПП займаються одразу троє людей: спікер Гройсман, близький до президента Сергій Березенко та заступник голови АП Віталій Ковальчук.

Минулого тижня БПП уже "вмовив" (хоч Тимошенко переконує, що купив) трьох депутатів, яких колись виключили із "Самопомочі":  Ірину Суслову, Павла Кишкаря та Віктора Кривенка.

Суслова переконувала журналістів, що перейшла в БПП за власним бажанням і ніяких "заохочень" не отримувала.

Однак джерела "Української правди" повідомляють, що ціною дружби Суслової стала посада начальника миколаївської митниці для її 29-річного соратника Романа Кроля. Кріль отримав посаду у січні, а вже у березні у Суслової з'явилось бажання вступити у фракцію БПП.

Щодо іншого нового "порошенківця" Кривенка, співрозмовники УП у "Самопомочі" зізнаються, що він є близьким до одіозного бізнесмена Василя Хмельницького. Зокрема, депутат очолював наглядову раду ІТ-університету BIONIC University, створеного на базі скандального парку Хмельницького Bionic Hill.

А Кишкаря, третє надбання БПП, колишні колеги звинувачують у можливому підігруванні Сергію Клюєву, коли регламентний комітет ніяк не міг зняти з того недоторканність.

"Ми його запідозрили у дивній грі, дійшло до того, що ледь не контролювали його голосування", - поділився один з депутатів "Самопомочі".

Тим часом, за даними УП, до БПП найближчим часом можуть приєднатися ще кілька позафракційних, зокрема колишній "свободівець" Сергій Рудик, колишній "радикал" Артем Вітко, депутат-"спадщина" Сергій Міщенко та Євген Рибчинський.

У фракції НФ переговорним процесом займається друг Яценюка Андрій Іванчук.

Попри офіційні заяви партії "УКРОП", джерело УП в політичній силі повідомило, що минулого тижня Іванчук розмовляв з олігархом Ігорем Коломойським про приєднання кількох їхніх депутатів до НФ. Однак домовитися про це поки не вдалося.

"Наші не хочуть", - коротко прокоментував ситуацію співрозмовник в "УКРОПі".

Наразі у "Народному фронті" називають прізвища лише двох депутатів, готових увійти до їхньої фракції. Це екс-командир "Азову" Андрій Білецький та колишній "свободівець" Юрій Бублик.

Станом на 6 квітня, у фракціях БПП та НФ разом налічується 222 депутати, тож якщо усі згадані кандидати таки вступлять до їхніх лав, то 12 квітня країна і справді може отримати нову коаліцію. Правда, як її творці хочуть керувати цим різношерстим товариством, залишається складною загадкою. Навряд чи навіть найжорсткіша партійна диктатура зможе гарантувати, що нова коаліція дуже швидко не повторить долю старої.

Роман Романюк, Роман Кравець, УП