Кооператив "Лазурка". Як вілла Льовочкіна під Ніццою привела до оборудки із Укртелекомом
Переклад розслідування англійською за посиланням
Елітний закуток на Лазуровому узбережжі Франції. Поблизу вілли-музею баронеси Беатріси Ротшильд, у затишній бухті Середземного моря розкинулося містечко Сен Жан Кап Ферра.
Тут на відстані десятків метрів один від одного оселилися двоє бенефіціарів української корупції – Сергій Льовочкін та Дмитро Фірташ.
І якщо Фірташ формально ніколи не був на державній службі – хоча багато років плідно "співпрацює" з різними президентами та прем’єр-міністрами – то Льовочкін вже понад десять років є чиновником, а знайдена ним вілла не значиться у жодній декларації.
Ритм життя та низька оплата праці слуг народу не дає Льовочкіну жодної легальної можливості заробляти на таку нерухомість. Напевно тому будинок Льовочкіна на Сен Жан Кап Ферра оформлений через ланцюг підставних фірм з реєстрацією в Данії та Люксембурзі з використанням громадян Кіпру як номінальних директорів.
Але в ході розслідування незадекларованої нерухомості Льовочкіна під Ніццою, автор цих рядків вийшов на значно ширші горизонти викриттів. Зокрема, про його зв’язки з компанією, що в корупційний спосіб приватизувала "Укртелеком" в часи Януковича, а також з газовим посередником RosUkrEnergo який виник на зламі корупційних інтересів України та Росії.
ІСТОРІЯ 1. САНКЦІЙНИЙ СПИСОК
Березень 2014 року. Через тиждень після падіння режиму Януковича Європейський Союз наклав санкції проти найближчого оточення колишнього президента.
Мало хто навіть досі знає, в який спосіб формувався санкційний список ЄС. Як виявилося згодом, перелік "ворогів України" було складено не в Брюсселі, а в Києві. Рада Європейського Союзу лише затвердила те, що отримала від нової влади України.
Повний список осіб, на яких наклали міжнародні санкції, був підготовлений Генпрокуратурою України на чолі з Олегом Махніцьким та направлений Верховному представнику Євросоюзу Кетрін Ештон 3 березня 2014 року.
У списку було 18 прізвищ найближчого оточення Януковича. Через місяць він був доповнений ще чотирма особами, Генпрокуратура тоді направила другий лист до Євросоюзу.
За дивним збігом обставин, у списках не виявилося жодної людини з оточення Януковича, які входили до неформального клану RosUkrEnergo – ні Сергія Льовочкіна, ні Дмитра Фірташа, ні Юрія Бойка. Не знайшлося місця навіть для дрібних діячів на кшталт Євгена Бакуліна та братів Кацуб.
Можливим поясненням такої дивної вибірковості є те, що перший постмайданний генпрокурор Махніцький був залежний від сірого кардинала партії "Свобода" Ігоря Кривецького, який, у свою чергу, мав спільні бізнес-інтереси із Фірташем у нерухомості.
Вартість такої "послуги", як уникнення санкцій ЄС, складно переоцінити. На відміну від багатьох фігурантів санкційного списку, для яких покарання Євросоюзу не мало наслідків, бо вони не володіли активами в Європі, для Льовочкіна з Фірташем потрапляння в "чорний список" ЄС могло мати тяжкі наслідки. Адже ці люди є власниками чисельної нерухомості закордоном.
Але момент було втрачено, і всі учасники українського політичного клану RosUkrEnergo уникли навіть мінімального покарання.
Льовочкін та Бойко тепер працюють депутатами парламенту, час від часу погрожуючи достроковими виборами навесні 2016 року. А Фірташ перебуває під слідством у США за непов’язаним з Україною епізодом. У 2015 році він зміг уникнути екстрадиції до Америки, домігшись позитивного рішення у першій інстанції суду Відня.
Шанс запровадити міжнародні санкції проти оточення Януковича існував лише в перші тижні після зміни влади. Тоді, коли Європейський Союз зробив крок назустріч Україні та погодився ввести обмеження відносно осіб, які могли бути причетні до розкрадання державного майна в роки правління Януковича.
Уже після квітня 2014 року нових фігурантів у санкційний список не додавали, а тільки видаляли з нього. Тому на сьогодні не існує жодного способу включити Льовочкіна, Фірташа чи Бойка в існуючий перелік. Єдина можливість – це почати розслідування силами українських правоохоронних органів та звертатися до іноземних країн про правову допомогу.
ІСТОРІЯ 2. "ЛАЗУРКА" ФІРТАША
Після розпаду Радянського Союзу нинішній президент Росії Володимир Путіна та його нинішнє оточення володіли дачними будинками посеред Карельського перешийка, які були об’єднані в "кооператив Озеро".
Своєрідний кооператив влаштували собі Фірташ з Льовочкіним на найдорожчих землях Європи – Лазуровому узбережжі Франції. Ці двоє володіють земельними ділянками та віллами у місті Сен Жан Кап Ферра.
Вілла Фірташа втопає у зелені. Вона має назву "La Mauresque" ("Мавританка") та розташована за двома адресами – номер 52 на бульварі Шарля де Голля (Boulevard Charles De Gaulle) та номер 48 на авеню Бельвю (Avenue Bellevue).
Цей розкішний будинок вартістю 49 мільйонів євро із садом, басейном і тенісним кортом оформлений на компанію LM Holdings. Згідно з документами, які є в розпорядженні автора, цедентами (особами, що поступаються своїми правами– УП) фірми є директор багатьох підприємств Фірташа Роберт Шетлер-Джонс та ще один британець Девід Браун, а цессіонарієм (правонаступником – УП) – сам Дмитро Фірташ.
Одним із попередніх власників вілли Фірташа на Лазуровому узбережжі Франції був письменник Сомерсет Моем, про що можуть розповісти місцеві мешканці. Одна з них, Моньїн Лутун, зізналася під час прогулянки зі своїм собакою, що Фірташа ніколи не зустрінеш на вулиці, а мешканці будинку є непривітними та засекреченими.
Хоча "бізнес" Фірташа був завжди пов'язаний з лояльністю до нього влади, він ніколи не працював на виборних або державних посадах та не повинен був декларувати свою нерухомість.
На відміну від його компаньйона Сергія Льовочкіна.
Поряд із будинком Фірташа, буквально за парканом розташований будинок колишнього глави адміністрації президента, колишнього першого помічника президента, колишнього керівника секретаріату Кабінету міністрів Сергія Льовочкіна.
ІСТОРІЯ 3. «ЛАЗУРКА» ЛЬОВОЧКІНА
Вілла Льовочкіна – це не просто наочне втілення того, куди вкладаються гроші, зароблені за десятиліття перебування в українській політиці.
Це можливість прослідкувати за офшорними компаніями та вийти на слід Льовочкіна в інших резонансних скандалах – таких як RosUkrEnergo та "Укртелеком".
Спочатку була фотографія в соціальній мережі Instagram.
Донька Льовочкіна опублікувала знімок з їхнього сімейного відпочинку минулого року. У кадр не потрапило майже нічого, окрім характерного паркану та ліхтарів. Про те, що Льовочкін має нерухомість в Сен Жан Кап Ферра, давно ходили чутки серед українських бізнесменів та політиків.
|
|
|
|
Саме з цієї вілли рік тому дочка Льовочкіна Олена постила в Instagram фото родинного відпочинку. |
|
Обізнані люди, що побажали не називати їхні прізвища у цьому матеріалі, звузили наш фокус до конкретної частини мису. Далі був пошук у Google Street View, щоб знайти подібний екстер’єр.
Отже, розкішна вілла Льовочкіна розташована за адресою: будинок 56, бульвар Шарля де Голля (Boulevard du Général de Gaulle) у Сен Жан Кап Ферра.
Рухаємося далі. Кадастр розташований у мерії міста Сен Жан Кап Ферра, де привітна працівниця розкриває таємниці секретної нерухомості колишнього глави адміністрації президента Януковича.
Як виявляється, Льовочкіну належить одразу п’ять земельних ділянок, об’єднаних однією територією та поштовою адресою. Тут так само можна отримати інформацію про власника. Нерухомість Льовочкіна оформлена на датську компанію Glorietta Investments I APS.
ІСТОРІЯ 4. ВІД ЛАЗУРОВОГО УЗБЕРЕЖЖЯ ФРАНЦІЇ – ДО КОПЕНГАГЕНА
Будинок на мисі Ферра, який сьогодні належить Льовочкіну, має історію.
Спочатку він належав родині підприємців, що спеціалізувалися на морських вантажних перевезеннях. Потім – німецьким промисловцям, що займаються виготовленням зброї. Декілька років тому він опинився у руках багаторічного українського чиновника, який чотири роки будував авторитарний режим разом з Віктором Януковичем.
Спочатку будинком володіла компанія з Нідерландів Glorietta Investments Amsterdam BV, яка зараз є неактивною.
У листопаді 2005 року власність була переоформлена на датьку компанію Glorietta Investments APS, а в лютому 2014 вона перейменувалася на Glorietta Investments I APS.
Датські реєстри є кладязем інформації. Так, нам вдалося отримати доступ до звіту, який підготували аудитори для щорічної зустрічі акціонерів у травні 2015 року.
На 14 сторінці звіту підтверджується, що компанія Glorietta Investments I APS справді володіє нерухомістю у Франції на астрономічну суму - 40 мільйонів євро. Це і є вартість будинку Льовочкіна у Сен Жан Кап Ферра.
На наступній сторінці також повідомляється, що оскільки нерухомість перебуває у Франції, то вона і податки платить там само, тому вона не веде жодної діяльності в Данії, яка вимагала би оподаткування.
Згідно з установчими документами, компанія Glorietta Investments I APS має одного-єдиного засновника. Це фірма Boutifour SA з реєстрацією у Люксембурзі.
Також можна встановити дату, коли Льовочкін купив будинок на мисі Ферра.
Виявляється, 8 червня 2011 року відбулася одночасна зміна директорів у данській та люксембурзькій компаніях.
Придбання сталося за тиждень до дня народження Льовочкіна.
Так, в цей день директорами датської компанії Glorietta Investments I APS стали дві кіпріотки – Аудріана Піас (Audriana Pias) та Ксенія Георгіоу (Xenia Georgiou). Обидві зареєстровані в столиці острівної держави – Кіпру. Про це повідомляє витяг на компанію Glorietta Investments I APS.
І в цей же день, 8 червня 2011 року перестановки відбулися не лише серед директорів датської компанії, але у Люксембурзі.
Керівниками материнської компанії Boutifour SA стали ще троє кіпріоток – Андроула Заваллі Тевес (Androula Zavalli Teves), Іванна Сотіріоу (Ioanna Sotiriou) та Амаль Сароут Ламброу (Amal Sarout Lambrou). Ця інформація міститься у "Меморіалі" – офіційному журналі Великого Герцогства Люксембург.
ІСТОРІЯ 5. ЛАЗУРКА – КОПЕНГАГЕН – КІПР – УКРТЕЛЕКОМ
Призначені Льовочкіним нові директори його фірми Аудріана Піас (Audriana Pias) та Ксенія Георгіоу (Xenia Georgiou) стануть ключем для подальшого дослідження.
Через будинок Льовочкіна на Лазуровому узбережжі можна вийти на цілу мережу його інтересів, які завжди залишалися прихованими.
Так, розкриття номінальних директорів компанії, на яку оформлена вілла Льовочкіна, виводить на учасників тіньової приватизації державного монстра "Укртелеком" в часи Януковича.
Конкурс був оголошений у жовтні 2010 року, через вісім місяців після обрання Януковича президентом. Єдину заявку подала фірма "ЕСУ", яку безальтернативно і оголосили переможцем. Угода про купівлю "Укртелекому" за 10,5 мільярдів гривень була укладена 11 березня 2011 року, через рік після формування уряду Азарова.
Хто стояв за покупцем, офіційно невідомо досі. Третього грудня 2010 року, за сімнадцять днів до подачі заявки на участь у приватизації "Укртелекому", компанія "ЕСУ" змінила власника – усі 100% акцій опинилися в розпорядженні кіпрської фірми Epic Telecom Invest Ltd, створеної за два тижні до того.
А тепер як у калейдоскопі почали виринати знайомі прізвища з установчих документів данської фірми, яка володіє будинком Льовочкіна на Лазуровому узбережжі.
Так, компанія Epic Telecom Invest Ltd на сьогоднішній день існує під іншою вивіскою. 19 грудня 2013 року, через три роки після подачі заявки на Укртелеком, вона змінила назву на Raga Establishment Ltd (вони мають однаковий реєстраційний номер в реєстрі Кіпру №НЕ 276881).
Подивимося на дані кіпрського реєстру щодо Raga Establisment Ltd.
Одним з директорів цієї фірми є директорка данської прокладки, що володіє віллою Льовочкіна на Лазурці – Аудріана Піас. Іншим директором компанії Raga/Epic є жінка на ім’я Георгія Георгіоу (Georgia Georgiou), сестра Ксенії Георгіоу. Тієї самої Ксенії, яка разом із Піас є другою директоркою фірми-власниці вілли.
Тобто одні й ті самі люди одночасно очолюють фірму, яка володіє будинком Льовочкіна на Сен Жан Кап Ферра – і яка "виграла" в часи Януковича приватизацію "Укртелекому". Але ідемо далі.
ІСТОРІЯ 6. ЛАЗУРКА – КІПР – КЛІРИНГОВИЙ ДІМ
Cестри Георгіоу ще багаторазово спливатимуть в компаніях, що ведуть до Льовочкіна. Так, окрім того, що вони є директорами у фірмах, які володіють віллою та купили "Укртелеком", сестри також засвітилися у сімейному банку Льовочкіних "Кліринговий дім".
Згідно з офіційною відповіддю Нацбанку, Юлія Льовочкіна, сестра Сергія Льовочкіна, офіційно ідентифікувала себе як кінцевий бенефіціар цієї фінансової установи.
Одна з компаній, яку Льовочкіна визнала як свою власність в структурі розподілу акцій банку "Кліринговий дім", називається Utelo Holdings Ltd.
Секретарем фірми Utelo Holdings Ltd є та сама Георгія Георгіоу – яка також була директором фірми-приватизатора "Укртелекому", і сестра якої Ксенія Георгіоу є директором фірми-власника вілли Льовочкіна.
А що сам Сергій Льовочкін? – запитаєте ви.
Донедавна він офіційно визнавав, що є власником лише однієї компанії – кіпрської фірми Oskaro Investments Ltd.
Свої права на цю фірму він озвучив ще в часи Віктора Януковича. Так от, директором Oskaro Investments Ltd є Марія Шуфтас (Maria Shufta), яка одночасно з Георгіа Георгіоу працюють в згаданій вище Utelo Holdings Ltd, що тримає для Юлії Льовочкіної акції в банку "Клірінговий дім" як напряму, так і через компанію "Інтрейд".
ІСТОРІЯ 7. УКРТЕЛЕКОМ – ФІРТАШ
Як вже зазначалося вище, приватизація Укртелекому в 2010 році відбувалася в непрозорий спосіб без конкуренції.
Єдиним учасником та переможцем конкурсу була компанія "ЕСУ", якою володіли неідентифіковані кіпріоти. Хто саме входив до першої пайки з приватизації "Укртелекому" – не було відомо ніколи.
Джерела кажуть, що це був "пул" олігархів та корупціонерів. Різні люди називають різні прізвища, в тому числі Янукович, Ахметов, Фірташ і Льовочкін, які "вскладчину" купили Укртелеком – в тому числі, використовуючи фінансування Ощадбанку. Щонайменше, ці особи фігурують в запиті України до деяких європейських держав про надання правової допомоги в частині виявлення кінцевих бенефіціарів фірми "ЕСУ".
Згодом, у 2013 році, акції в компанії "ЕСУ" повністю перейшли до Ріната Ахметова.
У розпорядженні автора є записка, яку готувала придворна організація олігарха "Бюро економічних та соціальних технологій" для свого начальника, де опрацьовуються різні варіанти та згадується Фірташ у якості продавця "Укртелекому".
Коли Ахметов готувався викупити "Укртелеком" у попередніх загадкових власників, які його приватизували, піар-штаб найбагатшого українця розгорнув цілий проект "Юпітер", аби громадськості пояснити цю оборудку.
У розділі "Наявні репутаційні ризики" автори доповідної згадують, що пропонується вийти на публіку з версією "Фірташ як продавець". "Ця інформація може трактуватися як непрозора передача активу від однієї кишені, наближеної до родини першої особи, до іншої", – зазначається в документі.
На сьогоднішній день епізод щодо "Укртелекому" є єдиним, за яким почався заочний суд над Януковичем, і який став підставою для оголошення його в розшук по лінії Інтерполу.
Януковичу інкримінують видачу розпорядження, згідно з яким компанія "ЕСУ" переклала на державу зобов’язання розбудувати мережу спеціального зв'язку. Ціна питання чимала – 220 мільйонів гривень, майже 30 мільйонів доларів за тодішнім курсом.
Отже, щоб зняти з компанії "ЕСУ" зобов'язання витратити 220 мільйонів гривень на розбудову мережі, згідно з матеріалами справи, "Янукович вступив у злочинну змову" з іншими високопосадовцями та домігся внесення змін бюджету України.
Після чого ці зобов'язання на 220 мільйонів повісили на громадян України.
Щоправда, близьке оточення Льовочкіна – Георгій Дзекон та Ілля Солодовський – були виведені з-під удару. Спочатку їм висунули підозру, але через два місяці їх зняли з розшуку.
ІСТОРІЯ 8. ЛЬОВОЧКІН - ROSUKRENERGO
Окрім викриття Льовочкіна як дотичного до приватизації "Укртелекому", його вілла на Сен Жан Кап Ферра дає вихід на ще один слід.
Ідеться про газового посередника RosUkrEnergo, який багато років був хабом для виплати корупційних коштів політикам, задіяним у організацію поставок газу до України.
Коли на політичному небосхилі тільки виникла загадкова тоді компанія RosUkrEnergo існувало багато суперечливої інформації щодо її власників. Спочатку 50% акцій були записані на компанію "Райффайзен Інвестментс", але згодом вони оприлюднили прізвище людини, яку представляли – це Дмитро Фірташ.
Згодом частка "Райффайзен Інвестментс" була переписана на компанію Centragas.
Ця фірма – це одна зачіпка для розплутування корупційного кубла. Так, наглядову раду Centragas очолював Роберт Шетлер-Джонс, номінальний власник будинку Фірташа в Сен Жан Кап Ферра.
Але якщо проаналізувати директорів у компаніях, що володіють іншим будинком на Лазуровому узбережжі, що належить Льовочкіну, це дає підстави стверджувати про наявність і його інтересу в RosUkrEnergo.
Як відомо, цей газовий посередник вийшов на український ринок в останній рік президентства Леоніда Кучми, коли Льовочкін працював на Банковій першим помічником президента.
Отже, згадана на початку статті Ксенія Георгіоу (директор данської фірми, що володіє для Львочкіна будинком на Лазурці), також була керівником кіпрської фірми Prelux Holdings Limited, яка в часи другого прем’єрства Януковича була власником золотої жили – близько 25 % акцій RosUkrEnergo (Prelux виступала акціонером на 44% в австрійській компанії Centragas, яка на паритетних засадах разом з "Газпромом" володіла половиною акцій RosUkrEnergo.
Окрім того, 10% в Centragas належали та досі належить іншій кіпрській компанії Grenar Enterprises, директором якої виступає Амаль Сароут Ламброу (Amal Sarout Lambrou) – одна з директорів фірми Boutifour SA з Люксембургу. Вона володіє згаданою данською компанією, що тримає на своєму балансі нерухомість Льовочкіна на Лазуровому узбережжі.
При цьому колегою Ламброю, секретарем у Grenar Enterprises, є наша стара знайома Марія Шуфтас, що керує єдиною офіційно та публічно визнаною Льовочкіним компанією Oskaro Investments Ltd.
На той час RosUkrEnergo не тільки постачав газ з Росії, але продавав його всередині України, отримуючи надприбутки в сотні мільйонів євро.
Усі згадані кіпріоти – сестри Георгіоу, Марія Шуфтас, Аудріана Піас, Амаль Сароут Ламброу – фігурують у десятках компаній Фірташа та Льовочкіна.
Не лише тих, які пов’язані з приватизацією "Укртелекому" чи правами власності в RosUkrEnergo. Але, наприклад, у компаніях, що володіють вертольотами групи Фірташа.
Так, Аудріана Піас є директором у кіпрській фірмі Kilchoman Ltd, яка в державному реєстрі України ідентифікована як контора Фірташа, через яку він володіє підприємством "ДФ Авіейшн".
Також Аудріана Піас є директором фірм Arakua Ltd та Bokar Ventures Ltd, які в державному Реєстрі цивільних повітряних суден України володіють двома гвинтокрилами преміям-класу Agusta AW109 (на подібних літав протягом президентства та втік із Києва Янукович). Її колегою в цих фірмах є Говард Вілсон, який разом з Фірташем є директором у компанії Centragas.
ІСТОРІЯ 9. ПОЛІТИЧНА
Якщо репутація Дмитра Фірташа вже давно зруйнована, то його компаньйон Сергій Льовочкін примудрився за багато років залишатися в тіні та уникати прямої асоціації з одіозними начальниками.
Так було і в часи Кучми, якому він допомагав як перший помічник, і в часи Януковича, режим якого Льовочкін зводив власними руками. У обох випадках він позиціонував себе "поміркованим" крилом у оточенні авторитарних керівників та нарощував власний капітал – як грошовий, так і політичний, і міжнародний.
Льовочкін не приховує, що хоче бути прем'єр-міністром України.
Він на короткій нозі з послом США Джеффрі Пайєттом та помічником державного секретаря Вікторією Нуланд. Говорить англійською. Управляє найпотужнішим медіа-знаряддям країни – телеканалом "Інтер" та публікується в західній пресі.
Водночас це не повинно вводити в оману – Льовочкін є пліттю та кров'ю Януковича, його наближеною особою.
Він був вхожий до родини та брав участь у весіллі старшого сина Януковича, коли багато хто ще не знав цього прізвища. Коли донецький губернатор ще в 1990-ті роки шукав канали впливу на центральну українську політику, то Льовочкін став його представником у Києві.
Працюючи на державній службі, Льовочкін невпинно збагачувався, докази чого можна побачити на Лазуровому узбережжі Франції.
Розуміючи, що подібна нерухомість є недоступною для державного службовця, Льовочкін оформив майно на підставних осіб та не задекларував майно. Це бажання приховати свої сліди зіграло злий жарт – адже через номінальних директорів Льовочкіна можна прослідкувати його сліди в інших оборудках..
Коли навесні цього року прем'єр-міністр Арсеній Яценюк побував у Франції, його прийняли перші особи цієї країни.
Під час розмови з главою уряду республіки Яценюк вирішив відійти за рамки традиційного обміну думками та напівжартома-напівсерйозно запропонував французькому прем'єру конфіскувати власність українських олігархів на Лазурному узбережжі Франції.
Але зробити це можна лише в умовах порушення відповідних кримінальних проваджень Україною. Відповідні звернення будуть направлені автором цих рядків до Генпрокуратури та Національного антикорупційного бюро.
Матеріал підготовлено за сприяння данського проекту журналістських розслідувань SCOOP
Сергій Лещенко, для УП