Якою має бути ціна на газ?

Нещодавно у ЗМІ викликала значний резонанс новина про те, що Нафтогаз хоче підняти ціни для населення до 5 430 грн за тисячу кубометрів і для цього вже підготував обґрунтування.

Після цього багато журналістів, експертів та представників громадського суспільства буквально вимагали від "Нафтогазу" роз’яснення позиції компанії.

Директор з розвитку бізнесу НАК "Нафтогаз України"  Юрій Вітренко вирішив ознайомити широку аудиторію з відповідями компанії  на основні питання, які їм ставили з цього приводу.

 Чи правда, що Нафтогаз пропонує підняти ціну для населення до 5430 гривень?

Нафтогаз не пропонує піднімати ціни для населення до 5430 гривень.

Ця цифра є результатом розрахунку повної економічної собівартості, яка включає в себе витрати, які економісти називають неявними. Зокрема, такими витратами є вартість капіталу.

Що стосується цін на газ, то Нафтогаз взагалі пропонує принципово по-іншому подивитися на цю проблему. Держава не має піднімати або опускати ціни на газ – їх має визначати співвідношення попиту і пропозиції.

Роль держави – забезпечити функціонування ефективного ринку газу.

Ми розуміємо, що ефективний ринок газу не виникне сам по собі.

Держава повинна забезпечити три основні речі для того, щоб такий ринок функціонував:

• "цілісність" ринку (в першу чергу - доступ до необхідної інфраструктури),
•  прозорість (щоб у учасників ринку була впевненість в тому, що вони володіють приблизно однаковою інформацією),
•  захист прав власності (перш за все для інвесторів).

Це дуже складна і відповідальна роль держави. Для цього дійсно потрібне регулювання ринку.

На жаль, в нас такого правильного регулювання немає. Але замість нього в нас є неправильне регулювання – коли держава визначає ціни на газ.

 Виходячи суто з поточних інтересів України, чому ми маємо відмовлятися від державного регулювання цін?

Саме державне регулювання цін на газ призвело до енергетичної залежності від Росії.

Воно не давало можливості розвивати власний видобуток газу і не створювало достатньо стимулів для покращення енергоефективності, тобто зменшення споживання газу.

Державне регулювання цін призвело до корупції, несправедливості, непрозорості та недостатньої конкуренції.

Національна Комісія, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕтаКУ) змушувала "Нафтогаз" продавати газ по ціні в 10 разів нижчу за справедливу… ні, не населенню… а приватним облгазам.

А ці облгази потім "казали", що вони цей газ постачають населенню. А хтось інший каже, що частину цього газу споживала тіньова економіка. При цьому взагалі не зрозуміло, чому держава за рахунок всіх українців має забезпечувати "дешевим газом" як цю тіньову економіку, так і приватні палаци з басейнами та зимніми садками.

Про яку прозорість і справедливість може йти мова в таких умовах?

Те ж саме стосується і конкуренції.

Спочатку "незалежний регулятор" вирішує встановити тільки державній компанії надзвичайно низькі ціни, потім Кабмін вимушений покривати дефіцит, що утворюється внаслідок цього, з державного бюджету.

Тому ми пропонуємо не підняти ціни, а провести справжню європейську реформу, ми пропонуємо позбутися енергетичної залежності від Росії, ми пропонуємо докорінно знищити корупцію та забезпечити справедливість.

Бо підняти ціни – це не реформа. Реформа – це створити конкурентний ринок газу, від якого врешті-решт виграють споживачі, економіка, держбюджет, народ України.

 Якщо держава не буде регулювати ціни, хто захистить тих, хто не зможе сплачувати повну ціну? І хто тоді буде визначати ціну –"Нафтогаз"?

Тим, хто не зможе оплачувати ціну, визначену співвідношенням попиту та пропозиції, держава може надавати адресну субсидію.

У прозорий спосіб – щоб конкретні громадяни отримували конкретну суму субсидії, що можна було би легко перевірити.

Наші розрахунки показують, що як економіка, держбюджет, так і прості люди від цього тільки виграють. Ті, хто дійсно не може платити більше – і після цього не будуть платити більше за рахунок адресної субсидії. Але держава не буде, як зараз, з держбюджету, з валютних резервів платити за тих, хто може і сам платити ринкову ціну.

Не менш важливо, що ринкове ціноутворення краще за державу регулює пропозицію та попит.

Наш аналіз показує, що відміна регулювання цін на газ буде необхідним поштовхом для зростання видобутку газу в Україні на 50% за 4-5 років та для скорочення споживання газу за цей термін на 30%. Україні більше не потрібно було б імпортувати газ взагалі. Просто уявіть собі, що це рішення було б прийнято ще п’ять років тому – у нас би зараз не було таких проблем з бюджетом та курсом гривні.

Ми також доводимо, що купувати газ на ринкових умовах в Європі, де відмовилися від державного регулювання, набагато вигідніше, бо реальні ціни там нижчі.

За лічені місяці ми вирішили основні проблемні питання і зараз купуємо газ в значних обсягах на європейських ринках по значно нижчих цінах, ніж у Газпрому. Наприклад, у лютому ми зекономили приблизно $100 млн за рахунок закупівлі газу на європейських ринках. Вони не пішли до Газпрому, а пішли на оборону нашої країни від російської агресії.

 Нафтогаз сам створив можливості для того, щоб в Україні був нормальний ринок газу? Це як "бджоли проти меду"?

Дійсно, підхід менеджменту Нафтогазу є досить нетиповим для великої корпорації - монополіста. Він наразі робить все для того, щоб створити конкурентний ринок газу в Україні.

Разом з Міненерговугілля та Секретаріатом Енергетичного Співтовариства ми підготували проект закону про ринок газу, який є "транспозицією" енергетичного законодавства ЄС. Законопроект вже погоджений Кабміном і вноситься в парламент.

Цей закон зобов’язує Нафтогаз виділити оператора ГТС і зробити його повністю незалежним – щоб у Нафтогаза не було преференцій щодо доступу до ГТС.

Розумієте, ми самі пропонуємо законодавчо нас розділити, забрати у нас найцінніший актив! Чому? Тому що менеджмент вважає, що це в інтересах як народу України (власника активів, якими управляє Нафтогаз), так і в інтересах споживачів в Україні.

До речі, цей закон – це фундаментальна, структурна, радикальна, антикорупційна, дерегуляційна реформа. Пара десятків таких законів – і навіть покоління наших батьків зможуть жити як європейці.

– Чому ви так нечасто розповідаєте про те, що ви робите? Чому не пояснюєте людям, навіщо ви це робите?

Так, це наша проблема. І наша зайнятість реальними справами не може бути виправданням. Частково наше мовчання іноді можна пояснити пересторогою щодо можливих політичних ускладнень. Ні, не для менеджменту Нафтогазу, а щодо реформ, які ми пропонуємо.

По-друге, людям складно уявити, скільки в нас в країні непотрібної бюрократії.

Ми намагаємося бути дуже відкритими – з усіма органами влади, з експертами, з журналістами. Іноді, правда, це ще питання обґрунтованості очікувань і розуміння реальних обмежень, практики роботи великих компаній.

Наприклад, від нас вимагають міжнародний аудит. Абсолютно правильна вимога. Але…

По-перше, а ви знаєте, що міжнародний аудит Нафтогазу проводиться вже років 10, причому провідними міжнародними компаніями? І що, діяльність Нафтогазу стала від цього більш прозорою? От в газетах пишуть, що "вишки Бойка" та інші матеріально-технічні ресурси закуповувалися за завищеними цінами. Ви це могли побачити в звіті міжнародних аудиторів? Ні, не могли. Я вам скажу більше – ніхто реально на ці звіти не дивився. А за кожен такий звіт, до речі, Нафтогаз платив мільйони доларів.

Наведу ще один приклад. Чи ви знаєте, що вже декілька років Нафтогаз робить щомісячний міжнародний аудит своїх грошових потоків для МВФ? І що в Нафтогазі сидять "державні аудитори", які перевіряють та узгоджують кожний платіж? Але чи стало суспільство нам більше довіряти через це? Не думаю.

Наша проблема, як менеджерів Нафтогазу, полягає у тому, що ми не хочемо і не вміємо імітувати діяльність. Для нас суть завжди важливіша за форму. Це, до речі, і мабуть основний принцип міжнародних стандартів фінансової звітності.

 Ви пропонуєте, щоб у нас був ринок як в Європі, але ж у нас зарплати та пенсії не такі, як в Європі? Може уряд спочатку має підвищити зарплати та пенсії, а тільки потім ціни можуть бути такі, як у Європі?

Це дуже хибне розуміння цієї послідовності. СПОЧАТКУ потрібно зробити такий ринок як в Європі, а тільки ПОТІМ можна розраховувати, що зарплати і пенсії будуть підійматися до європейського рівня.

Створюючи ефективний ринок газу як у Європі, ми працюємо над тим, щоб у українців покращувався рівень життя.

При цьому не потрібно спекулювати на тому, що люди можуть не дожити до того дня, коли в них зарплати або пенсії будуть такі, як в Європі. Повторюю, всім, хто дійсно не може поки сплачувати повну ринкову ціну на газ або тепло, уряд надасть адресну субсидію.

Пару слів про те, що система субсидій не витримає додаткового навантаження. Це тема окремої дискусії, але ми поки бачимо, що у більшості випадків аргументи на підтримку цієї тези не витримують конструктивної критики.

По-перше, сучасна система надто забюрократизована з одного боку і технологічно відстала з іншого боку. Спростити систему, впровадити сучасні технології та бізнес-моделі – і система буде працювати навіть з більшим навантаженням набагато краще, ніж зараз.

Покращення системи субсидій вимагає часу? Так, безперечно. Але за українських реалій такий аргумент переважно використовується для того, щоб нічого не змінювати. Оскільки приховані газові субсидії – це питання 6 мільярдів доларів на рік, це питання незалежності України, для нас кожен місяць на вагу золота.

 Ви пропонуєте, щоб держава спочатку забезпечила функціонування ефективного ринку газу і тільки потім відмовилася від державного регулювання цін на газ, чи Ви хочете відмовитися від державного регулювання цін вже прямо сьогодні?

Ми кажемо, що сучасна система державного регулювання цін на газ загрожує незалежності України, є несправедливою і неефективною.

Її потрібно змінювати негайно. І ми вже створили можливості для того, щоб її можна було змінити негайно.

В законопроекті про ринок газу визначені ефективні механізми правильного державного регулювання ринку газу.

Зокрема, це механізм покладання на постачальників газу "суспільних обов’язків", це державна програма підтримки соціально незахищених споживачів тощо. Це також і механізми забезпечення рівного доступу до інфраструктури, і сучасні підходи до регулювання тарифів дійсно "природних монополій" - зокрема газотранспортних операторів.

Звертаю увагу, що видобуток, торгівля та навіть постачання газу не є "природною" монополією, і держава навпаки має робити все, щоб тут не виникало монополій. Сучасна система державного регулювання цін таку монополію якраз і створила – це Нафтогаз і облгази. А от транспортування газу – це "природня" монополія, і тому держава має регулювати відповідні тарифи.

Також нагадаю, що ми не "видумували велосипед", це розроблений разом з європейцями законопроект, який базується на їхньому успішному досвіді.

При цьому цей законопроект враховує наш поточний стан розвитку ринку газу, а також визначає достатньо конкретний план розвитку цього ринку.

 Скільки, за вашою пропозицією, люди сплачуватимуть за газ?

Після переходу на нову систему державного регулювання ціна на газ в Україні буде визначатися кон’юнктурою європейського ринку газу.

В середньостроковій перспективі визначальною для нас буде ціна імпортованого газу – бо в умовах дефіциту газу саме ціна "маржинального" обсягу імпортного газу буде визначати ціну рівноваги між попитом та пропозицією.

Після того як зросте видобуток та зменшиться споживання газу, що може дозволити нам стати експортером в перспективі 4-5 років, ціна газу на внутрішньому ринку вже може визначатися ціною "маржинального" обсягу експорту.

Якщо спростити, то ціна на газ в Україні буде європейська. Про це потрібно чесно говорити. Щоб у людей були правильні очікування, щоб вони не відчували себе ошуканими.

Але, ще раз повторюся, держава матиме ефективні механізми захисту вразливих споживачів, так само як і контролю над монополістами.

 Які шанси того, що держава погодиться на вашу пропозицію? Кому ж як не Нафтогазу бути впевненому в можливості пояснити державі, що потрібно робити на газовому ринку?

Є достатньо висока ймовірність, що на відповідному рівні вже є розуміння необхідності зміни системи державного регулювання цін на газ. Також є і базове сприйняття європейської системи, яка закладена зокрема і в підготовленому законопроекті про ринок газу.

Основне питання у тому, коли ми можемо перейти до цієї системи. І тут є різні погляди.

Чи то на рівні інстинкту, чи то завдяки інерції нашого мислення прийнято вважати, що такі зміни повинні проходити поступово. Щоб люди змогли адаптуватися, щоб держава змогла підготуватися до переходу до адресних субсидій тощо. Ми розуміємо ці аргументи.

Але ці аргументи викликають більше питань, ніж вони дають відповідей.

По-перше, питання у тому, чи є у держави фінансові можливості продовжувати надавати приховані субсидії заможним побутовим споживачам та промисловості, які неправомірно використовують газ, передбачений "для населення".

По-друге, якщо "поступові" зміни будуть все-одно означати суттєве підвищення цін для населення, то реакцію людей нескладно передбачити. І ця реакція буде використана проти влади. А якщо відразу змінити систему, то влада зможе показати, що вона навпаки "добра".

Бо ціни визначає ринок, а не держава, це справедливий процес, тому і ціни є справедливими. Держава ж захищає вразливі верстви населення, надає їм адресні субсидії, допомагає людям. Так, люди отримають рахунок з набагато вищою ціною, ніж зараз, але в цьому рахунку вони побачать як про них дбає держава, яку величезну суму субсидії держава їм надає.

Я наведу аналогію з дещо іншої сфери - з гірських лиж. Коли вчать кататися на гірських лижах, то завжди говорять, що потрібно "подаватися" вперед. Але відчуття страху та звички змушують відхилятися назад. Ті, хто можуть опанувати ц ей страх, змінити звички – починають добре кататися на лижах. Ті, хто не може – часто падають і нормально не катаються. Так от правильна "поступовість" в гірських лижах – це відразу зусиллям волі та розуму "подаватися вперед", а потім поступово ускладнювати техніку і збільшувати швидкість. Неправильна "поступовість" - це продовжувати відхилятися назад, але сподіватися, що поступово ви навчитесь добре кататися.

Використовуючи цю аналогію, я би наголосив на тому, що ми не пропонуємо на неконтрольованій швидкості спускатися з незнайомого схилу. Ми лише хочемо, щоб ви зайняли правильне положення над лижами, що дозволить вам безпечно їхати вперед.

Хочеться вірити, що контпродуктивний страх та негативна інерція не будуть заважати змінювати систему державного регулювання цін на газ.

І як тільки держава побачить, що є рішення, які дозволять за допомогою адресних субсидій захистити всіх, кого держава дійсно має захищати, система державного регулювання цін на газ буде змінена і ми зможемо добудувати ефективний ринок газу в Україні. 

Юрій Вітренко, директор з розвитку бізнесу НАК "Нафтогаз України", для УП