Таємне стає явним. Що змінить закон про кінцевих власників?

Наприкінці минулого тижня набрав чинності новий закон про бенефіціарних власників - фактичних вигодоодержувачів компаній. Він був прийнятий парламентом 14 жовтня 2014 року.

Віднині всі діючі українські компанії мають шість місяців, щоб подати до Єдиного державного реєстру інформацію про свого кінцевого власника - фізичну особу, яка де-факто контролює компанію, а також інформацію, що підтверджує її структуру власності.

Без цього зареєструвати нову компанію в Україні буде неможливо. Що зміниться на практиці?

До останнього часу абсолютно законною була ситуація коли, наприклад, високопосадовець, якому законом заборонено займатися бізнесом, міг замовити у юристів-консультантів таку структуру власності компанією, яка би дозволяла йому приховати свої справжні активи та факт володіння компанією.

Власники бізнесів разом з юристами будували "матрьошку" з офшорних фірм у різних юрисдикціях, часто - острівних, де дізнатися про справжнього власника компанії іноді було абсолютно неможливо. Така структура дозволяла фактичним контролерам компанії лишатися непоміченими, тримати цілий штат з номінальних директорів або власників фірм-прокладок, безперешкодно відкривати рахунки у іноземних банках та перераховувати кошти між фіктивними компаніями, які "працюють" лише на папері.

Хрестоматійним тут є приклад енергетичного бізнесу Андрія та Сергія Клюєвих та контрольованих їхніми структурами сонячних електростанцій.

Станція "Перово", яка за потужністю є найбільшою у світі, оформлена на п’ять компаній: Дельта Солар, Зета Солар, Альфа Солар, Бета Солар, Гамма Солар. Всі вони зареєстровані в одні й ті ж самі дати, за однією адресою та мають спільного директора. Засновником компаній були або ж австрійська Activ Solar GmbH, або ж його дочірня компанія ТОВ "Актив Солар". Її юридична адреса ідентична з адресою в минулому громадської приймальні Сергія Клюєва у Києві.

Інший приклад з орбіти колишніх українських високопосадовців – завод Напівпровідників, що отримав кредитів державного "Укрексімбанку" на суму 450 млн Євро. Згідно даних Єдиного державного реєстру компаній, завод на 75% належить австрійській компанії Activ Solar. Вона, в свою чергу, належить Ліхтенштейнському трасту, що управляється юристом Рейнхардом Прокшем.

Це дозволяло братам Клюєвим протягом багатьох років стверджувати, що вони жодного стосунку не мають до успіхів австрійської компанії.

Нові закони мають покласти край цим іграм у схованки.

Так, якщо банк не може встановити фізичну особу – фактичного власника компанії, або отримає від клієнта недостовірну інформацію про бенефіціарного власника, буде зобов’язаний відмовитися від встановлення ділових відносин або проведення фінансової операції такої компанії, тим більше - кредитування. Дізнатися про це банківські робітники зможуть звіривши дані про бенефіціарного власника компанії з державного реєстру, з даними, які компанія надасть до банку.

Така норма є справжньою катастрофою для фіктивних компаній – "ям" або "конвертаційних центрів-площадок", що реєструються на підставних осіб, готових за мінімальну плату стати номінальними директорами чи засновниками фірм.

Варто лише згадати продавця сумнозвісних "Вишок Бойка" - псевдобританську компанію Highway Investment Processing LLP., засновниками якої виступили дві офшорні фірми, утворені ризьким бомжем Еріком Ванагельсом. Або офшорну корпорацію Сергія Курченко, через 14 фірми якої рухалися мільярди гривень. Більшість з цих компаній зареєстровані у теплих країнах, мали банківські рахунки у доларах, євро та рублях у латвійському ABLVBank з центральним офісом у Ризі.

Саме такі фірми спробують або подати неправдиву інформацію про своїх бенефіціарів, або не подати її взагалі, сплативши штраф. Закон "засвітить" такі компанії в Держреєстрі. Вони стануть об’єктом прискіпливої уваги журналістів та громадських активістів, а для банків в Україні та за кордоном – клієнтами з підвищеним, максимальним ризиком.

Обов’язковим законодавчим кроком стане і створення прямих обмежень роботи таких компаній на території України. Наприклад, заборона компаніям, які не подали інформацію про бенефіціарного власника в держреєстр, брати участь у державних закупівлях, отримувати кредити у державних банках чи будь-яку іншу допомогу держави.

 Не таємниця, що багатомільйонні державні контракти зазвичай отримували та, на жаль, продовжують отримувати українські компанії-прокладки, які нічого не виробляють та не створюють. Вони просто домовляються про прихильність можновладців та готують тендерну документацію. Частіше за все справжній власник таких компаній, наближений до українського політикуму та ховається в офшорах.

Наприклад, ТОВ "Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр", який фактично контролювався Олександром Януковичем, офіційно належить "Sarone Holdings Limited", що зареєстрована на Британських Віргінських Островах. Там слід її фактичного власника втрачається.

Саме такі ганебні правила гри зміняться, коли Міністерство юстиції відкриє інформацію про кінцевих власників компаній у державному реєстрі, а згодом – створить окремий реєстр фактичних вигодоодержувачів.

По суті, Україна стане першою в Європі країною, яка створить публічний реєстр бенефіціарних власників.

Використання Януковичем і Ко фірм-прокладок в ЄС стали серйозним аргументом і для Європи.

У березні поточного року Європейський парламент абсолютною більшістю проголосував за 4 Директиву проти відмивання грошей. Вона передбачає створення публічних реєстрів кінцевих власників компаній.

Поява таких реєстрів в кожній країні ЄС матиме безпрецедентний антикорупційний ефект – з’явиться можливість порівнювати інформацію про власників компаній. Якщо дані не співпадатимуть, рахунки компаній та фізичних осіб можуть бути заблоковані, а правоохоронні органи матимуть підстави для порушення кримінального провадження та розслідування відмивання грошей. Власне, це і буде найпотужнішим механізмом контролю за можливою недостовірною інформацією, поданою в держреєстр.

Також Україна першою в Європі на практиці змоделює результативність публічного реєстру бенефіціарів.

І все ж таки, ефективність впровадження закону напряму залежить не від Верховної Ради, а від Міністерства юстиції. Воно повинно розробити в своїх підзаконних актах - положеннях та інструкціях – технічні вказівки Державній реєстраційній службі щодо форми виконання вимог закону.

Положення має детально регулювати, в якій формі подаються дані про структуру власності та бенефіціарного власника державному органу під час реєстрації, як ці дані оновлюються при зміні власників істотної участі юридичної особи тощо.

Ще чинний міністр юстиції Павло Петренко публічно завірив громадськість, що у січні 2015 року відомості про бенефіціарних власників компаній мають з’явитися у Єдиному Державному реєстрі.

Відтоді і розпочнеться кінець ери панування офшорних компаній в Україні. А можливо, і у всій Європі.

Дарина Каленюк, Тетяна Пеклун, Центр протидії корупції, спеціально для УП