Успіх "Самопомочі". Лише початок?

Українці з виборів у вибори демонструють запит на нові обличчя. Наступні президентські вибори не будуть виключенням. Майбутнє Порошенка, в команді якого багато старих облич, дуже непевне. Чи збереже свій рейтинг ще один претендент на майбутнє президентство - Арсеній Яценюк, сказати важко – в країні економічна криза.

Тому Андрію Садовому, політична сила якого на парламентських виборах набирає 10%, треба зберігати свій всеукраїнський рейтинг. І наразі найбільш тепличні для цього умови – посада львівського мера. До останнього залишатися таким собі ідеальним керівником ідеального міста.

Мер і зараз часто з’являється на екранах телевізорів на балконі свого кабінету на фоні кольорових австрійських кам’яниць і розказує про важливі світоглядні речі, близькі прогресивному українству –толерантність, гостинність, необхідність реформ, Європу, Майдан, християнські цінності. Ця картинка – наче привіт з європейської цивілізації, про яку мріє більшість українців.

Посада прем’єра, як і депутатство, Садовому сьогодні непотрібні. Від уряду чекатимуть не гарних слів і прогресивних поглядів, а конкретних дій в умовах війни та економічної кризи. Це колосальний ризик для перспективного політика. Саме тому Садовий 50-тий номер в списку "Самопомочі", а не тому, "ті 49-ть кращі за мене".

Чи піде у парламентську коаліцію "Самопоміч" теж не зрозуміло. Доцільніше б для партії з великими планами на відносно близьке майбутнє, бути в опозиції або зберігати нейтралітет. Тому, певно, і заяви членів "Самопомочі" про участь в коаліції такі розмиті. Попереду у Самопомочі та Садового великий шлях, на якому важливо не припуститися помилок.

Історія успіху

Андрій Садовий і нинішній президент Порошенко колись вже були об’єднані. У березні 2005-го року вони разом стали членами новоутвореного президентського "Народного Союзу "Наша Україна". Бізнесмену та громадському діячу Садовому була потрібна політична і партійна підтримка на виборах міського голови, які мали відбутися через рік.

Членство Садового у "Нашій Україні" не зіграло принципової ролі в його перемозі на виборах 2006 року. Головним козирем Садового став не політичний дах, а створене ним за півтори роки до виборів громадське об’єднання "Самопоміч". На початку до нього входило десять членів: крім юристів і активістів, ще співробітники медіа-холдингу Садового.

Саме медіа і зіграли ключову роль в успіху майбутнього мера, популяризуючи на місцевому рівні діяльність "Самопомочі".

Тоді об’єднання працювало, як "швидка допомога" на скарги мешканців. Чи не щодня на місце виїжджала група активістів чи юристів, з ними відеокамери та диктофони. Часто групу супроводжував і сам Андрій Садовий.

Увечері на телеканалі "Люкс" та на радіо "Люкс-FM", які належать Садовому (зараз акції оформлені на його дружину), львів’яни дізнавалися, як "Самопоміч" і особисто її лідер Садовий допомагає вирішувати комунальні проблеми Львова, насамперед їхнім розголосом.

Коли Садовий став мером, із результатом у 40% голосів, "Самопоміч" не згорнула діяльності, але фактично її заморозила: не пасувало горганізації критикувати свого шефа за комунальні проблеми міста

Вже в середині другої каденції Садового (у 2010-му він впевнено переміг нардепа і "регіонала" Петра Писарчука), "Самопоміч" знову активізувалась. Її діяльність переросла в соціально-просвітницьку (проведення майстер-класів, надання консультацій, благодійні акції тощо).

У грудні 2012 року Мінюст зареєстрував є політичну партію "Самопоміч" з невідомим лідером Кударенком Степаном Вікторовичем. Це була оперативна реакція опонентів на заяву Садового про намір реєструвати свою партію.

Необхідність у створенні власної партії з'явилася, коли Садовий почав втрачати вплив на міську раду. Там більшість вже належала "Свободі", яка опонувала і досі опонує меру. Тож була потрібна власна опора в депутатському корпусі.

Наприкінці грудня Садовий зареєстрував політичну партію "Об’єднання Самопоміч". Мер міста, таким чином, задекларував намір взяти участь у наступних виборах до Львівської міської ради.

Але все змінив другий Майдан, який кардинально вплинув на тактичні і стратегічні плани мера. Львів виступив справжнім тилом Революції гідності. На цьому фоні піднімався і рейтинг Садового, як офіційного рупора Львова.

Наприкінці лютого у facebook навіть була створена група "Садового в президенти", а за опитуваннями в соцмережах "Кого ви бачите наступним президентом", міський голова Львова отримав перше місце, випередивши Порошенка.

Садовий тоді подякував за довіру, але повідомив, що в президенти йти не збирається. "Коли ми говоримо про такі серйозні речі, то має бути покликання, це щось особливе, це зв'язок між людиною й Богом, і треба це відчувати", - заявив він в інтерв’ю УП.

І таки відчув. Допомогли, вочевидь, результати виборів у Київраду.

Садовий оголосив про намір партії йти в столичний парламент за два місяці до голосування. На той момент не було ні виборчого списку, ні штабу, а соціологи навіть не брали "Самопоміч" до уваги.

Тоді Садовий через свій блог закликав усіх охочих пропонувати членів майбутнього списку. За місяць презентував список професійних менеджерів та бізнесменів з різних сфер. Очолила список авторитетний науковець-біололог Наталя Шульга. Результат вразив скептиків - майже 7%.

Про технології

Експеримент із місцевими виборами вдався, і Садовий вирішив подолати нову вершину. Самопоміч вирішила балотуватися до парламенту. І знову мер Львова обрав першим номером списку жінку – відому громадську активістку Ганну Гопко. Навіть у таких деталях "Самопоміч" намагається створити образ політичної сили європейського типу, де жінка може бути в лідерах політичної сили

Сам Садовий – тільки 50-ий у списку. Хоча з рекламних білбордів за "Самопоміч" агітує у компанії із Гопко, Семеном Семенченко та Єгором Соболєвим саме він.

Та сама історія з агітаційним туром. Садовий інтенсивно роз’їжджав по Україні, розказував про ідеї чесної політики, але офіційної відпустки так і не взяв.

Ще приклад: у парті називають вартість виборчої кампанії у 26 млн грн, хоча за підрахунками найскромніша успішна кампанія коштує від 30 млн. доларів. 

Навіть, зважаючи, що Садовий має власний медіа-ресурс, це нереалістичні цифри. "Самопоміч" вела активну кампанію і на інших ресурсах.

ЗМІ та політичні опоненти називають"Самопоміч" гарною обгорткою і фантиком, за яким стоїть олігарх Коломойський. Головний доказ - другий номер списку, керівник батальйону "Донбас" Семен Семенченко, який тісно співпрацює з керівництвом Дніпропетровської ОДА. У "Самопомочі" на це є своя легенда: мовляв, Семен сам подзвонив і запропонував співпрацю.

Ще одним непрямим доказом може бути енергійність, з якою фірташевський "Інтер", м'яко кажучи, критикував Садового і його партію під час виборчої кампанії. З такою енергійністю канал "мочив" лише самого Коломойського.

Про майбутнє

Історія про формування виборчого списку – це немов красива казка в умовах українських політичних реалій.

"В інших партіях люди стоять в чергах, стоять на колінах, щоб потрапити у список (…). У нас багато хто не хотів, я їх просив, переконував, - розповідає Садовий. - Третій номер, Олексій Скрипник, не хотів, впирався. Я його просив, бо це потрібно для держави, бо він фахівець в айті, має компанію, де працює тисячу людей".

Та й третє місце на парламентських виборах для партії, якій немає навіть два роки, а кількість членів налічує кілька сотень – це суцільна казка. Проте за нею стоять типові політичні технології.

По-перше, це ставка на молодих авторитетних лідерів у різних галузях, які раніше не були пов’язані з політикою. Гасло "Жодного колишнього депутата" – це те, що хотів почути виборець, що волає про оновлення влади.

По-друге, Садовий вміє говорити те, що хочуть почути люди. Він талановитий оратор. Це не базарна риторика Ляшка, а інтелігентна критика з правильними цитатами.

Третє – це медіа-ресурс. Дружині Садового належить 80% акцій ТРК "Люкс", головним рупором якого є всеукраїнський "Телеканал 24". Ще навесні телеканал частково перейшов на російськомовне мовлення, розширюючи аудиторію. Влітку основний менеджмент телеканалу переїхав зі Львова до Києва, набираючи додатковий штат людей і розширюючи мовлення.

Ну і останнє – відносно конформістська натура Садового. Він вміє дружити з ким треба і домовлятися. За місяць до цих виборів хтось виклав відео, де Андрій Садовий навідався на банкет до Віктора Януковича з нагоди його уродин, хоча протокол і закон цього не зобов’язує.

Це відео було чи не основним компроматом на час виборчої кампанії. Хоча при великому бажанні проти Садового можна було дістати значно цікавіші речі. Починаючи від продажу комунального готелю і універмагу за рекордно заниженою ціною, закінчуючи відкриттям кримінальних справ з боку СБУ за розкрадання коштів на будівництві Львівського стадіону за сприяння представників міськради.

Андрій Садовий, Борис Колесніков та Ганна Герман. Фото часів Януковича

Так Садовий відповідає на закиди проти нього. З ФБ "Самопомочі"

Щодо останньої справи, то вона непомітно затихла. Опоненти Садового пов’язують це з його тісною співпрацею з новоприбулою "донецькою" владою, яка нібито допомогла усе зам’яти. За це право на будівництво всіх стратегічних об’єктів під Євро-2012 отримали саме "донецькі".

Майбутнє Садового теж у значній мірі залежить від опонентів, наскільки інтенсивно вони витягуватимуть з архівів гріхи минулого. Хоча у відповідь у міського голови Львова завжди буде напоготові потрібні правильні слова, медіа-ресурс та іміджева команда зірок-менеджерів.