Юрій Вітренко: Ми зможемо провести зиму без російського газу

Юрій Вітренко - це той самий син лідера Прогресивної соціалістичної партії України Наталії Вітренко, про якого країна дізналася з новин ТСН позаминулого тижня. Канал Ігоря Коломойського повідомив у недільному випуску, що радником голови правління "Нафтогазу" працює "агент Кремля", який є найближчим родичем одіозного промосковського політика.

Але знайомство з Юрієм Вітренком повністю руйнує шаблон. Він виявився антиподом своєї матері: випускник провідної європейської бізнес-школи INSEAD, де здобув ступінь магістра ділового адміністрування (MBA), працював у аудиторській компанії PricewaterhouseCoopers та інвестиційному банку Merrill Lynch.

Також він є бізнес-партнером нинішнього голови правління "Нафтогазу" Андрія Коболєва - вони є засновниками інвесткомпанії AYA Capital.

Після Майдану та призначення Коболєва керівником НАК, Вітренко став радником голови правління на чверть ставки. Але зараз зроблено подання про призначення Вітренка заступником голови правління "Нафтогазу".

Причин же не любити Вітренка у власника групи "Приват" є достатньо - той вимагає призначення державного менеджера в компанії "Укрнафта", якою вже понад 12 років управляє Коломойський попри те, що Україна володіє там 51% акцій.

У розмові з "Українською правдою" Вітренко розкрив плани щодо розподілу "Нафтогазу", згадав, як власники "РосУкрЕнерго" використали його втемну та підрахував, що Коломойський вимагає 4 мільярди доларів у держави за проданий населенню газ.

- Широкий загал дізнався про вас з передачі на каналі "1+1" – що ви є радником керівника "Нафтогазу", сином Наталі Вітренко і "агентом Кремля" в "Нафтогазі". Чи є ви сином Наталії Вітренко?

- Так, я є сином Наталії Вітренко. Я не вважаю, що повинен виправдовуватися. У мене одна мати, я її люблю, незалежно від її політичної позиції, яку я не поділяю і не поділяв. У неї навіть не антиукраїнська або проросійська, а прорадянська позиція. Мої батьки розлучилися, коли мені було 15 років, я жив з батьком. Мій батько Юрій Миколайович Вітренко займав зовсім іншу політичну позицію. Його найвища посада була – заступник міністра економіки. Він був перший, хто починав програму підготовки до Євро-2012.

Моя перша робота була у PricewaterhouseCoopers, і мати була дуже проти цього, що син працює на капіталістичну американську компанію, яка є радником за програмами МВФ або американського посольства. А в 2002 році пішов працювати в "Нафтогаз Україна" помічником заступника голови правління Олександра Ковалка за напрямком створення вертикально інтегрованої компанії на базі "Укрнафти".

Щодо моєї матері, то це мені навіть заважало. Наприклад, після помаранчевої революції Ющенко запитував у Івченка, чому це син Вітренко працює в "Нафтогазі". Я сказав, що не хочу нікому завдавати дискомфорту і поїхав працювати в Лондон в Merrill Lynch.

Повернувся, коли мене запросив працювати радником голова правління "Нафтогазу" Шелудченко. Це був 2006-07 рік. Я відповідав за залучення найбільших кредитів "Нафтогазу". А коли НАК очолив Бакулін, я залишився радником.

- Чим ви займалися як радник Бакуліна?

- Якось заступник голови НАК Ігор Воронін звернувся до мене і Андрія Коболєва (зараз - голова правління "Нафтогазу" - УП): "Зробіть розрахунки, який повинен бути справжній ринковий транзитний тариф, яка повинна бути ринкова ціна російського газу". Тоді "Нафтогаз" займався переговорами з "Газпромом", але вони вичерпали можливості неформальних домовленостей.

Ми проаналізували європейський досвід і довели, що наш транзитний тариф занижений у 5 разів, що справедлива ринкова ціна російського газу повинна бути зовсім інша.

- Ви особисто їздили на переговори?

- Я навіть головував на переговорах у Москві, бо якось не було ні Бакуліна, ні Вороніна. З іншого боку був заступник голови правління "Газпрому" Голубєв.

Там сталася одна кумедна історія. Усі чекали Голубєва на початку зустрічі і для нього посередині столу напроти української делегації було вивільнене місце. Але коли він зайшов, то сів не по центру з боку російською делегації, а в торці – так, ніби він головує на двосторонній нараді.

Ми вислухали годинний вступ щодо того, що "Газпром" розуміє, що Україна їхні брати і нам потрібно допомагати, але ж потрібно мати совість і так дал". На що ми кажемо: "Не потрібно нам допомагати, не потрібно бути братами, у нас розрахунок, який повинен бути ринковий тариф на газ, яка повинна бути ринкова ціна і формула".

Ми передаємо ці розрахунки йому, в нього такий невеличкий шок, він каже начальнику департаменту: "Розбирайтеся", і сам тікає. Начальник департаменту нічого по суті не може заперечити, бо у нас там посилання на енергетичні хартії, як все розраховано. У неї теж невеличкий шок, вона теж кудись іде. А потім з'являється Воронін і каже: "Хлопці, ви дуже класні! Молодці, все зробили, ми зараз відіжмемо цих росіян".

Ми повертаємося з переговорів у Київ. На наступні переговори їде вже Андрій Коболєв як начальник департаменту економіки і цінової політики "Нафтогазу". Звідти він телефонує і каже: "Мені приносять підписувати договір на старих умовах. Там не те, що ми вираховували, немає нової тарифної ставки тощо".

Підходить Бакулін до Коболєва і каже: "Підписуй, все нормально, потім тобі пояснимо". Коболєв каже: "Я таке не підписую". Коболєв тоді не завізував контракт. Тоді Бакулін прямо на перемовинах в "Газпромі" при всіх каже: "Так, виженіть його з переговорів і не давайте йому машину доїхати до аеропорту". Бакулін був така специфічна людина.

Потім Коболєв приїжджає у Київ, каже: "Що робити?". Я кажу: "Ну що – звільняємося". Схема була яка? Ми як "Нафтогаз" заганяємо, умовно кажучи, "Газпром" - пояснюємо, що дійсно є аргументи, що наша ставка транзиту повинна бути набагато більшою, ціна газу повинна бути набагато нижчою. "Газпром" розуміє, що у цієї команди є певні козирі. Тоді "Газпром" каже: "Ну добре, що ви там хотіли?".

А, відповідно, є "РосУкрЕнерго", яка хоче бути в схемі. "РосУкрЕнерго" завжди повинна була доводити свою корисність росіянам, бо інакше вони не розуміли, навіщо ця компанія.

- Тобто "РосУкрЕнерго" гарантувала корупційний кеш для чиновників?

- Я там свічку не тримав, але це компанія приватна. І у людей був приватний інтерес, а наскільки воно було пов’язано з керівництвом "Нафтогазу" – з точки зору координації зусиль, зрозуміло, що воно було пов’язано.

Ми сказали, що не хочемо, щоб нас використовували. Звільнився я. Андрій тоді просто пішов на лікарняний. Я просто пішов до Бакуліна і сказав: "Поясніть мені! Можливо, я чогось не розумію". Я написав службову записку, через канцелярію "Нафтогазу" її надіслав Бакуліну – про те, що мені здається, що контракт, який підписували, завдає збитків "Нафтогазу".

Бакулін відмовився тоді зі мною говорити, сказав, що це політика. Бойко теж сказав, що це політика і теж пояснити нічого не може. Я пішов працювати в американський інвестиційний фонд "Амстар Європа", а потім ми створили з Андрієм Коболєвим компанію "AYA Capital".

Коли почалася фінансова криза 2008 року, мені зателефонував заступник голови правління Ігор Діденко й каже: "Тут у нас проблеми з кредитами, які ти тут набрав". Я тоді став позаштатним радником голови правління "Нафтогазу" Дубини, і ми проводили реструктуризацію цих боргів разом з Коболєвим.

- Ви брали участь у нарадах з Тимошенко на найвищому рівні? Вона розумілася на газовому ринку?

- Безумовно. Мені здавалося, що вона буде популісткою, але вона дуже конкретно і фахово за півгодини доносила думку, яку ми їй виклали до цього на паперах.

- Якщо вона фахово розбиралася в цьому ринку, чому тоді вона підписала цей газовий контракт з Росією?

- Це окрема тема. Я в одній статті прямо сказав, що в Тимошенко будуть проблеми через цей контракт, їй потрібно буде пояснювати всьому суспільству і пенсіонерам, чому Україна переплачує за цим контрактом. Я це прямо казав.

- Яка реакція була всередині "Нафтогазу"?

- Дубина з Діденком сказали: "Ти такий розумний, але тут політика". Я зробив усе можливе, щоб суспільство мало аргументи щодо газових контрактів Тимошенко. З іншого боку, я не бачив прямої корупції в цьому.

Крім того, я тоді всім казав, що Тимошенко було краще піти з посади прем’єра в опозицію і потім виграти вибори. Бо я тоді розумів, що вона не контролює парламент, навіть щодо питань "Нафтогазу" – ми розуміли, що відповідні закони не можуть прийматися.

- До якого часу ви працювали радником в Дубини?

- Навіть коли вони пішли, мене залишили позаштатним радником при Бакуліні. Мені Бакулін за весь час жодного разу не подзвонив, я жодного разу його не бачив, але формально я залишився.

- Ви зараз досі працюєте в "AYA Capital"?

- Так.

- І що вас змушує відмовитися від роботи, де потенційний дохід може сягати мільйона доларів на рік, заради зарплати в державному "Нафтогазі"?

- Це моя жінка ставить таке питання з того часу, як ми повернулися в Україну з Merrill Lynch, бо тоді у мене була висока зарплата, у нас була квартира чотири кімнати з видом на Гайд-парк, своя тусовка випускників INSEAD.

Я не хочу просто виглядати пафосним, але коли був Майдан, він багато чого змінив. Бо я достатньо скептично ставився, наприклад, до першого Майдану та Ющенка. Другий Майдан, коли Мустафа позбирав студентів, ми зустріли на зборах українського гірськолижного клубу, коли я з друзями тренувався в Австрії на льодовиках. І коли розігнали студентів, ми наступного дня всі пішли на Майдан. І коли я побачив там мільйон людей – це впливає. Потім цього ж дня ми пішли з Андрієм Коболєвим до Банкової, він мене там трохи навіть врятував - тільки ми відходимо, як починається штурм, і нас ледь не побили. Тому після Майдану хочеться щось реалізувати не політичне, але суспільно важливе.

- Може, Коломойський так само міркує? Чому ми маємо шукати в його вчинках злий задум? Можливо, вони, як ви, намагалися змінити країну, а свої гроші потім зароблять?

- Можливо. До Коломойського є інші претензії, принаймні, з мого боку.

- Які? Вони присвятили вам цілий сюжет.

- Проблеми, які є зараз з Коломойським – це проблеми, пов’язані з тим, що вони контролюють "Укрнафту" та "Укртранснафту".

У нас є дуже чітка позиція щодо "Укрнафти". З одного боку, формально "Нафтогаз" є власником і контролюючим акціонером "Укрнафти", 51%. Але реально "Укрнафту" "Нафтогаз" не контролює.

"Укрнафта" контролюється групою "Приват", і ця ситуація нецивілізована. Я в "Нафтогаз" прийшов уперше у 2002 році, і з того часу по сьогодні Коломойський контролює "Укрнафту", 14 років. Наскільки я розумію, почав він трохи до цього – в 2001 році.

У нього блокуючий пакет, і він блокував скликання зборів акціонерів, на яких можна було б змінити менеджмент. У Коломойського завжди були певні домовленості з політичною верхівкою за всіх часів – спочатку Кучма, потім Ющенко, потім Янукович. І завжди він знаходив, як контролювати "Укрнафту".

- Які фінансові наслідки того, що Коломойський забрав контроль над "Укрнафтою" в держави?

- Це складне питання. Тому що немає нормального ринку, який би показав, скільки можна заробляти на тому чи іншому активі. І навіть зараз, коли ми обговорюємо реформування "Нафтогазу", залучення іноземних інвесторів, нам прямо кажуть EBRD і Світовий банк, що, по-перше, вони не будуть кредитувати "Укрнафту", якщо там буде Коломойський, по-друге, що неможливо залучити відомих міжнародних інвесторів до того часу, поки Коломойський буде контролювати "Укрнафту".

- Чому?

- Через персону Коломойського, його репутацію як бізнесмена, який діє не у відповідності до цивілізованих міжнародних стандартів корпоративного управління. Cвітовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку - це одні з найбільших інвесторів в Україну.

Ми зараз обговорюємо кредит "Укртрансгазу", кредит "Укргазвидобуванню" і не обговорюємо жодного кредиту "Укрнафті" і жодного кредиту "Укртранснафті". Тому що вони кажуть, що ми не кредитуємо те, що контролює Коломойський формально чи не формально (бо "Укртранснафта" – це 100% компанія, корпоративні права якої належать "Нафтогазу").

- Чи виплачує "Укрнафта" дивіденди?

- Наскільки я знаю, не виплачує. І в нас тривають корпоративні і судові суперечки з "Укрнафтою" щодо продажу населенню газу, який вони видобувають. Вони не хочуть продавати його населенню. А ми кажемо, що, відповідно до рішень уряду і нормативної бази, вони повинні це робити. Державна компанія "Укргазвидобування" це робить. Чому цього не повинна робити "Укрнафта"?

- Скільки Коломойський заробляє на "Укрнафті"?

- Я скажу по-іншому. Ми вважаємо, що ринкова вартість "Укрнафти" становить більше, ніж 10 мільярдів доларів. Відповідно, норма доходності - відсотків 15, навіть 10, якщо беремо дуже консервативний підхід. Держава є власником 51%. Ми повинні були би як власники отримувати з такого активу 500 мільйонів доларів дивідендів щороку, яких немає.

- Коломойський теж може сказати, що він є великим міноритарним акціонером, і його права повинні бути захищені. І він не повинен продавати газ власного видобування населенню, тому що в "Укрнафта" - акціонерне підприємство, а не якийсь департамент "Нафтогазу".

- І так, і ні. Ця компанія діє в певному законодавчому полі. І компанія "Укрнафта", як державна, отримувала ліцензії на видобуток нафти не на відкритих конкурсах. Але якщо ти отримав від держави безкоштовно ліцензію на видобуток корисних копалин, то доречна вимога з боку держави продавати цей газ населенню.

Інша проблема пов'язана з тим, що "Укрнафта" вважає, що в них є 11 мільярдів кубів газу на зберіганні в державних сховищах. Вони ж постійно видобувають газ, і він поступає в систему. Ми зі свого боку оформлюємо акти і кажемо "Укрнафті", що цей газ був реалізований населенню. А менеджмент "Укрнафти" кажуть: "Ні, цей газ для населення не реалізовується і ми його зберігаємо". У них є відповідні рішення суду. Якщо їм цей газ віддати, то потрібно десь його взяти, купити зараз у "Газпрому" 11 мільярдів. За поточними ринковими цінами це приблизно 4 мільярди доларів.

- Чому вони не закрили це питання при Януковичі чи при Ющенку?

- Тому що подарувати Ігорю Валерійовичу 4 мільярди доларів було складно навіть за Ющенка чи Януковича. Крім того, можливо, Янукович не хотів ділитися.

- Коли були винесені ці рішення судів в інтересах Коломойського?

- Наскільки я розумію, є достатньо свіжі рішення судів. Здається, цього року.

- Поясніть другу проблему, пов’язану з "Укртранснафтою" - у чому вона полягає?

- "Укртранснафта" - це компанія, 100% корпоративних прав у якій належить "Нафтогазу", але значний вплив на менеджмент "Укртранснафти" здійснює Ігор Валерійович Коломойський. При цьому "Нафтогаз" має обмежений вплив на керівництво компанією. Існує проблема з викачкою технічної нафти, що в результаті вбиває можливість використовувати певну ділянку нафтопроводу за призначенням.

Я погоджуюся з аргументами Коломойського щодо того, що в умовах війни на Сході для країни важливіше мати пальне для винищувачів і танків, ніж технічну нафту в нафтопроводі. Але проблема полягає в тому, за якою ціною "Укртранснафта" цю технічну нафту та нафтопродукти продає.

Крім того, наскільки я розумію, схема полягає в тому, що ця нафта переробляється на Кременчуцькому НПЗ (який належить Коломойскому - УП). Відповідно, постає питання, яка ціна цієї переробки? І потім за якою ціною це реалізовується і кому. Ми цими питаннями будемо перейматися. Можливо, це викликає певне роздратування.

- Який інтерес Єремєєва, який перший публічно цю тему озвучив?

- По-перше, це не тільки інтерес Єремєєва, а всіх інших нафтопереробників і людей, які мають відношення до нафти, особливо сирої – щоб працював нафтопровід. Вони всі розуміють, що війна закінчиться, але не зрозуміло, як ця технічна нафта буде назад закачана в трубу.

- Запитання щодо газу - чи Україна споживає зараз російський газ?

- Зараз не споживає, і він не постачається в Україну.

- Чи надовго вистачить Україні запасів без споживання російського газу?

- За умови розумних дій щодо енергоефективності, ми проведемо зиму без російського газу. Враховуючи, по-перше, той обсяг, який у нас вже є в підземці – 14,5 мільярдів кубів, по-друге, враховуючи те, що є реверс з Угорщини і Польщі, а це приблизно 4,5-5 мільярдів кубів по року, плюс з вересня відкриваємо реверс зі Словаччини, це 10 мільярдів кубів по року.

Нам всі казали, що це нереально, що в найкращому випадку це буде 3 мільярди наступного літа. Але у нас є підтвердження, ми оформили всі папери, що з вересня буде реверс зі Словаччини.

- Яка максимальна можлива ціна для України на газ?

- Росіяни запропонували ціну 385 доларів. Україна вважає прийнятною 268,5, причому це не просто те, що ми вперті і хочемо залишити ціну першого кварталу. У нас є розрахунки, що ця ціна є справедливою для українського ринку.

- Який шанс в України виграти судовий процес на розірвання контракту з "Газпромом"?

- Дуже великий, але це суд щодо встановлення справедливої ціни. Контракт укладений за правом Швеції, розглядаються суперечки у Стокгольмському арбітражі. І в контракті зазначене право України вимагати "прайс-ревью", перегляду ціни, і обов’язок "Газпрому" – цей перегляд ціни проводити.

І, наскільки я розумію, це було на 99% план Тимошенко – переглянути цей контракт, коли вона стане президентом. І коли Тимошенко була прем’єр-міністром, вона реально сплачувала нормальну ціну за газ (за рахунок вилучення газу в компанії РосУкрЕнерго - УП), а от Янукович як президент почав реально платити високу ціну. І це питання, чому він це робив.

Моя особиста точка зору – він це робив не просто так, це була якась політична домовленість або корупційна складова. Тут можна чітко вирахувати збитки: Україна переплатила за газ 6 мільярдів доларів. І зробили це Янукович і його уряд, не Тимошенко.

- Яке майбутнє чекає на "Нафтогаз"?

- Ми вважаємо, що критично важливо для України інтегруватися в європейський ринок, залучити партнера в спільне підприємство, яке здійснювало би управління українською ГТС. Тільки з такою інтеграцією ми зможемо позбутися залежності від "Газпрому".

Для цього потрібен відповідний іноземний партнер, європейська компанія, не російська, яка зараз працює в інтегрованому європейському ринку за європейськими законами і не належить "Газпрому". За результатами відбору такої компанії на конкурсі Верховна Рада буде затверджувати кінцевий вибір партнера. Тобто ми скажемо: "Ось конкретна компанія. Всі подивіться, чи вона якось афілійована з "Газпромом".

- Агенти Росії можуть заблокувати це через Верховну Раду?

- Можуть. Але є питання, які, на жаль, знаходяться поза нашою можливістю впливати.

- Коли має завершитися цей процес?

- У відповідності до міжнародних зобов’язань України, ми повинні завершити розподіл "Нафтогазу" до 1 січня 2015 року. Це можливо зробити, тільки якщо зараз вчиняти радикальні дії. На щастя, у нас з'явилося розуміння, що уряд на такі радикальні дії готовий, але ми ще не відчуваємо, що Верховна Рада готова до таких радикальних дій.

- Тобто ви хочете, щоб "Нафтогаз" перестав бути "Нафтогазом" і став СП?

- "Нафтогаз" повинен бути розділений: окремо транспортування і зберігання газу, окремо торгівля і постачання газу, повинно бути проведено IPO "Укргазвидобування". І ми вважаємо, що повинно бути IPO або продаж "Укрнафти", хоча це дуже великий камінь спотикання з групою "Приват", який проти цього. Мені здається, що "Укрнафта" і група "Приват" – це яскравий приклад, як люди вбивають фондовий ринок. Це моя особиста претензія. "Укрнафта" була однією з небагатьох блакитних фішок на цьому ринку. Були різні акціонери, були депозитарні розписки на іноземних біржах. Вони все скупили, і зараз будь-який міноритарний акціонер розуміє, що він не може розраховувати на будь-які дивіденди.

Щодо ГТС, то активи "Укртрансгазу" будуть передані до нових компаній. Це буде ПАТ "Магістральні газопроводи України" і ПАТ "Підземні сховища газу України". А потім повинні бути створені спільні підприємства з європейцями, які візьмуть в оренду ці активи – магістральні газопроводи і підземні сховища газу.

- Що вносить інвестор в СП, якщо Україна вносить активи?

- Вони візьмуть в оренду і будуть сплачувати орендну плату, яка, за нашими розрахунками, буде вимірюватися в мільярдах доларів.

- А на чому буде їх заробіток?

- Взявши в оренду українську ГТС, у них буде своя система тарифів, вони будуть надавати транспортні послуги, і за це вони будуть отримувати кошти.

- Тобто ви хочете, щоб переговори з "Газпромом" вів не Київ, а європейський менеджмент СП?

- "Газпром" буде замовляти потужності в цьому СП, в якому буде європейська сторона, і якісь претензії Росія буде пред’являти вже не Україні, а цьому СП, де 51% матиме держава Україна, а 49% - іноземна компанія.

Наша стратегічна мета – це перенести точку передачі газу на східний кордон України, щоб європейські покупці цього газу замовляли в нас потужності. Тоді в нас буде нормальний ліквідний ринок, нормальні неполітичні контрагенти.

- Які ризики існують від посилення одних олігархів та послаблення інших?

- Зараз Коломойський виконує достатньо важливу роль для країни, але є ризик того, що це потім вийде боком для всіх. Очевидно, що Коломойський кращий олігарх за Ахметова. Але це не означає, що та країна, яку ми будуємо – це країна, в якій Коломойський повинен бути якоюсь визначальною силою. Навпаки, якщо Коломойський не стане в бік, то ми не побудуємо нову країну.

Просто не хочеться, щоб це повторювалося ще одного разу. Я згадую історію, як після найскладнішого дня, коли був розстріл на Майдані, дружини наших дуже близьких друзів пішли в готель "Україна", там зробили медпункт, і вони роздавали їжу, медикаменти тощо.

Телефонують наші друзі, кажуть: "Потрібно їхати забирати цих дружин, бо там снайпери стріляють". Ми йдемо забирати дружин, а вони кажуть: "Ми нікуди не підемо, краще ви привезіть їжу, медикаменти тощо". Ми привозимо, роздаємо на барикадах, а при нас вбивають людей. Когось відтягують в госпіталь, там уже трупи кладуть, а потім відспівують цих трупів. Дуже тяжке враження це справляє.

Потім я виходжу на вулицю просто подихати повітрям, виходять медики і кажуть: "Потрібно ці трупи нести з "України" до машини, яка приїхала на Майдан". І що, ти не понесеш? Я поніс.

І коли ти несеш реальний труп, твоя свідомість змінюється, тобі не хочеться переживати цього більше, просто не хочеться. І ти розумієш, що якщо це повториться знову, ти просто не переживеш це наступного разу.