Інавгурація Петра Порошенка. За лаштунками свята

Відстань довжиною лише шість місяців і сім днів. Вона поєднує між собою дві події – спроби Петра Порошенко з бульдозера на Банковій зупинити штурм адміністрації та його інавгурацію, в результаті якої він отримав ключі від цього будинку в стилі радянського класицизму.

Грудневий фаворит президентських рейтингів, а нині мер Києва Віталій Кличко прийшов на інавгурацію свого політичного союзника в супроводі колишнього грузинського президента Михаїла Саакашвілі та секретаря Радбезу Андрія Парубія.

- Ні, я не збираюся працювати радником українського президента, - відповів на популярне нині запитання Саакашвілі. – Але декілька грузинів працюють з мером Києва, а також в Міністерстві економіки та Міністерстві юстиції.

Біля парламенту зупинився мікроавтобус – з нього, немов з маршрутки, вивантажилася група французьких журналістів, що супроводжувала міністра закордонних справ Лорана Фабіуса.

Безпрецедентно високий рівень представництва на інавгурації був знаком поваги західного світу до боротьби українців проти внутрішньої та зовнішньої диктатури. Подивитися вступ Ющенка на посаду дев'ять років тому прибув державний секретар США Колін Пауелл, який допрацьовував останні дні на посаді, тоді як зараз Америку представляв чинний віце-президент.

Кортеж Джо Байдена був наочним підтвердженням того, хто є державою №1 у світі. До Києва привезли два ідентичних лимузини "Кадиллак", які возили американського керівника, а вся автоколона зайняла собою цілий квартал. Байден зайшов на службовий вхід парламенту, а журналісти змогли побачити лише американських військових з великими валізами в руках.

Окрім Байдена, на інавгурацію прибув ще один трансконтинентальний гість - прем'єр-міністр Канади Стівен Харпер, який був у Європі на урочистостях в Нормандії. Один із членів делегації переказав враження Харпера від подій у Франції кількома днями раніше.

- Наш прем’єр-міністр разом з американським президентом Обамою хотіли, аби європейські лідери бойкотували Путіна на цьому заході. Але з Путіним усі хотіли зустрічатся, до нього стояла черга. Через це навіть на дві години затрималася програма в Нормандії.

Очікуючи прибуття новообраного президента, журналісти жартували, як цього разу організатори убезпечать президента від закриття дверей парламенту, які ледь не вдарили Віктора Януковича в обличчя у 2010 році. Втім, цього року сюрприз трапився на кілька кроків раніше.

Петро Порошенко прибув на площу Конституції з невеликим запізненням двома автомобілями з національним гербом замість номерного знаку. Вже коли новообраний президент вийшов з машини, із диким шумом біля його автомобіля, ледь не врізавшись, зупинився "Лексус". Звідки вибіг депутат від УДАРу Артур Палатний, який чим дужче попрямував на боковий вхід – він запізнився та приїхав останнім.

А тим часом Порошенко, ступивши на червоний килим, попрямував до центральних дверей парламенту. Станом на той момент караул почесної варти вже не одну годину чекав під палючим сонцем. Порошенко пройшов повз першого, потім другого, третього, четвертого солдата - і коли президент підійшов до п’ятого, тишу площі Конституції розірвав звук падаючої рушниці. Солдат, який завершував живий коридор, знепритомнів від сонячного удару. Але Порошенко непохитно увійшов у Раду.

Виступ Порошенка, який транслювали всі канали телебачення, здобув схвальні відгуки від багатьох - хоча в "Батьківщині" були розчаровані, що він не згадав там Тимошенко і не відзначив її крок із визнання його перемоги.

- Ми на це сподівалися, - прокоментував один з депутатів, пояснюючи присутність Тимошенко на інавгурації.

ЧИТАЙТЕ ПОВНИЙ ТЕКСТ ВИСТУПУ ПРЕЗИДЕНТА ПОРОШЕНКА

Так само Порошенко жодного разу не вимовив дражливе слово "Майдан", хоча згадав "Революцію гідності".

Уже після складення присяги, виходячи з Верховної Ради, Порошенко зупинився біля солдата і щось йому сказав. Пізніше президент зізнався "Українській правді", що він підійшов запитати про самопочуття караульного, але виявилось, що того вже замінили.

Гості залишали парламент піднесеними. Щасливий посол США Джеффрі Пайєтт поділився своїми спостереженнями:

- ...І ви знаєте, коли Порошенко казав, що Україна буде сучасною європейською державою, навіть Лукашенко йому аплодував.

Колишній прем'єр Валерій Пустовойтенко, який має вічно ображений вираз обличчя, пригадував, як Порошенко став депутатом в 1998 році.

- Він пішов в СДПУ(о), бо бізнес завжди є залежним від влади...

- Тобто Порошенко пішов у політику, щоб допомагати бізнесу?

- Ну конєчно, - протягнув Пустовойтенко.

Колишній президент Польщі Олександр Квасьневський оголосив, що від цього моменту вважає свою місію спецпосланників Європарламенту остаточно виконаною. Він побажав українцям готуватися до довгої боротьби за членство у Європейському союзі.

- Польща підписала Угоду про асоціацію в 1991-му, а стала членом Євросоюзу в 2004-му. Зараз ви починаєте процес, який може зайняти 13-15 років. Головне – щоб усі політичні сили були втягнуті у нього.

З парламенту вийшов київський забудовник Нвєр Мхітарян – обраний за списками Партії регіонів власник компанії "Познякижитлобуд", будинками якої захаращений бульвар Лесі Українки. Саме ім'я "Нвєр" фігурувало в запіснику охоронця Януковича в числі людей, які святкували з ним останній новий рік у розпал протистояння на Майдані.

- ...Слава Богу, настав мир і стабільність, - радісно зітхнув Мхітарян.

- Так а це ви святкували з Януковичем його останній новий рік?... – спробувала з'ясувати "Українська правда", користуючись нагодою.

- Давайте поховаємо минуле і підемо вперед, добре? – не дав закінчити Мхітарян, а розмову перервав його охоронець.

- На все добре, - побажав "товстолобик".

ПРИЙНЯТТЯ У "МИСТЕЦЬКОМУ АРСЕНАЛІ"

Але якщо присутність регіоналів на інавгурації мала цілком природне пояснення – вони всі є народними депутатами, то їх масовий вигул на урочистому прийнятті президента, який отримав посаду після кровопролиття на майдані, багато хто сприймав як ляпас.

Урочистий прийом влаштували у "Мистецькому арсеналі", де був розташований прес-центр Петра Порошенка у ніч виборів. Приїзд новообраного президента очікувався з хвилини на хвилину, але вулицею Лаврською продовжували їздити маршрутки, а напроти зібралося декілька сотень глядачів. Щоправда, пасажирський транспорт туди допускали лише за запрошеннями.

- При Януковичі ми зачистили би територію за дві години до початку, - без ностальгії в голосі прокоментував один зі співробітників Управління державної охорони.

- Ну що, "Большой" зайшов? – запитав у соратників депутат Тарас Кутовий з УДАРу, чи прибув лідер їхньої партії – саме Віталій Кличко прихований за цим прізвиськом.

З годинним запізненням приїхала колишній секретар Київради Галина Герега у супроводі чоловіка-регіонала Олександра Гереги та півдюжини охоронців, які розштовхували журналістів зі шляху господині. Один з них навіть спробував супроводити дорогоцінне тіло всередину Арсеналу, але наштовхнувся на протокол. "Там у нас охорона міцніше буде, ніж ваша", - не пустили вони його.

Порошенко запізнювався на прийняття на півтори години, і дехто з депутатів не витримав. Так, Валерій Мошенський вийшов провести регіонала Володимира Демішкана – того самого, що з мисливського клубу Януковича "Кедр".

- Просто йому стало погано, - пояснив Мошенський.

Наступними вийшли екс-губернатор Вінницької області Микола Джига та музикант Ян Табачник, який в середині 1990-их був провідником Порошенка у світ великої політики.

Борис Ложкін – людина, яку пророкують на посаду глави адміністрації президента - просочився всередину Арсеналу крізь натовп журналістів, зумівши встояти під атакою запитань та, зрештою, так нічого і не сказавши.

- Його всі про це запитують, - поділився Віктор Чумак з УДАРу. – Я йому кажу: "Ну що, пане глава адміністрації президента?". А він лише відповідає: "Нічого не знаю". Саша Пресман його про це питав при мені – те ж саме.

Олександра Кужель входила до нечисельної делегації партії "Батьківщина", яка прийшла на прийняття - і поділилася планами на майбутнє.

- Президент завершує війну на Сході та відправляє усіх нас на дострокові вибори. Він пообіцяв і зобов'язаний закінчити війну швидко! - відрізала Кужель.

- От бачиш, тепер це буде їхньою тезою – "пообіцяв і зобов'язаний закінчити швидко", - розгадав Віктор Чумак з УДАРу майбутню лінію політичної атаки "Батьківщини".

Генерал-лейтенант міліції Віктор Король і давній соратник Порошенка намалював план успішного президентства:

- Знаеш, у нього є п'ять років, але країну треба змінити за три - щоб люди ще два роки пожили в нових реаліях.

Всередині Арсеналу, очікуючи на Порошенка, одинаком стояв харківський олігарх Олександр Ярославський, який був без молодої дружини.

- Вона в мене вагітна, - пояснив він, трохи зверхньо роздивляючись натовп і явно не палаючи бажанням приєднуватись до загального захоплення подією.

- Як почувається зараз Геннадій Кернес? – цікавимося в нього про долю затятого ворога, який доклався до вилучення в Ярославського "Металісту".

- Ти знаєш, не цікавився - якось немає бажання. Хай одужує, а ставлення до нього в мене не змінилося, я в цьому відвертий.

- Ви якось далеко від людей, чимось засмучені?

- Ну ти ж бачиш – в людей свято, хоча радіти є мало з чого...

- Як розцінюєте шанси Порошенка навести спокій на Сході?

- А в нього немає виходу. Це вимушена обіцянка. Якщо не впорається, це його поглине.

В цей момент до Ярославського підійшла його землячка – Інна Богословська, одягнута в червоні кольори президентської кампанії Петра Порошенка. Привітавшись, вона приєдналась до розмови.

- Ти розумієш, якби була хоча би одна людина, спроможна посадити за один стіл двадцятьох людей зі сходу і примусити їх - або переконати пристати до своєї точки зору...

Ярославський погоджуючись хитав головою, дивлячись за горизонт. Раптом він зловив когось в натовпі, повеселішав і звернувся до кореспондента "Української правди".

- Слухай, а це ж той, що з Майдану?

Неподалік біля колони стояв Володимир Парасюк, виступ якого став однією з поворотних точок у лютневих подіях. Ярославський кинувся до нього, взяв під лікоть і заговорив, наче підліток із футбольним кумиром.

- Послухайте, це ж ви, так? Той самий, з Майдану?

Парасюк погоджуючись сміявся.

- Інна, це ж знаменитість! Ти знаєш?! – Богословська сміялась разом з Парасюком. – А ну стій, йди сюди, ставай-но з цього боку, а ти, Інна, отут.

Ярославський протягнув свій телефон: "Слухай, а сфотографуй нас на мій телефон! Це ж знаменитість!"

Найбільш помітною делегацією на урочистому прийомі з нагоди інавгурації були регіонали. Вони ходили залою групками, намагаючись не розсипатись поодинці.

Впритул до червоної доріжки, якою мав пройти Порошенко, стояли Тетяна Бахтеєва, Віталій Хомутиннік та Олександр Кузьмук. Вони охоче фотографувались і спілкувались з оточуючими. Неподалік від них стояв лідер фракції Партії регіонів Олександр Єфремов, який намагався не потрапляти у фотооб’єктиви і підкреслено відвертався від охочих поговорити.

Зовсім окремо весело спілкувались Олександр Стоян та Ярослав Сухий. Пан Сухий славиться тим, що знає безліч анекдотів на всі випадки життя. На прохання "Української правди" розповісти щось дотепне з нагоди інавгурації, замість Сухого іронізувати спробував Стоян:

- Дзвонить Обама Путіну, і каже: Барак, у мене для тебе є дві новини – погана і добра. З якої починати? Той каже: "Ну, давай з поганої". "Добре, - каже Путін, - дорогий Барак, "Крим – наш!". "Як?! – питає Обама, - Чому ж ми так довго фінансували Правий сектор, як же ж таке могло стати?!" І тут Путін йому: "О, Барак! А от і добра новина – відкрий-но, вікно". Обама відкриває– а там стоїть Правий сектор з плакатами "Обама – геть!".

Ярослав Сухий слухав анекдот мовчки.

- Знаєш Саша, якийсь сумний анекдот в тебе вийшов, тобі не здається? – поцікавився він у Стояна.

- Ну, так, є трохи, - погодився регіонал і змінив тему.

Героєм же вечірки, за межами офіційної частини, був Ігор Коломойський. Колись закритий, цей олігарх поступово стає публічною і навіть світською фігурою. Людина, яку ще донедавна в обличчя знали лише журналісти і невелике коло бізнесменів, тепер стала настільки популярною, що жінки стають в чергу на фотографування з ним, а їхні чоловіки вважають за честь потиснути йому руку.

Кореспондент "Української правди" знайшов губернатора Дніпропетровської області в трохи дивній компанії – поруч з народним депутатом Ігорем Єремеєвим. Вони вже два місяці публічно з’ясовують свої стосунки через так звану "технічну нафту", яка закачана в трубопроводи "УкрТрансНафти" і яку Коломойський намагається начебто забрати за балансовою вартістю.

Інформаційна війні між двома бізнесменами давно досягла точки кипіння. Єремеєв публічно звинуватив Коломойського у корупції, а Коломойський тривалий час робив з депутата головного антигероя новин на "1+1".

- Доброго дня, Ігоре Валерійовичу, - звернувся кореспондент "Української правди" до губернатора Дніпропетровської області.

- О! Доброго дня… А вам взагалі не соромно після всього зі мною вітатися? Ви ж мене оббрехали…

- Ми виклали точку зору пана Єремеєва – ось він стоїть поруч з вами.

- До чого тут Єремеєв?!

Єремеєв, посміхаючись, стояв поруч і мовчки спостерігав за розмовою.

- Як до чого? Ви ж звинувачували журналістів в тому, що вони робили матеріали на замовлення пана Єремеєва. Ось він стоїть поруч, давайте в нього про це запитаємо, чи платив він комусь за публікації та ефіри…

- Нам немає що із ним ділити – він тут взагалі до чого? Це ж державна нафта, вона й залишилась там… Наші розборки – це не цікаво! Краще, хочеш, я тут при всіх скажу, яку я тобі написав СМСку?! – запитав Коломойський в "Української правди".

Навколо вже зібралось чимало охочих послухати суперечку між журналістом та олігархом. Серед них були і губернатор Одеської області Ігор Палиця, і генпродюсер "1+1" Олександр Ткаченко, і ще декілька інших близьких соратників Коломойського.

- Це особисте листування, але це ваше право, - відповів автор цих рядків. – Тільки я б хотів потім це процитувати.

- Та ну пиши, що хочеш.. Так от, я як послухав цей ефір, то написав йому СМС: "Раніше я думав, що ви просто ганд*ни, а тепер я зрозумів, що ви тупі ганд*ни!" – губернатор Дніпропетровськох області голосно засміявся на всю компанію.

Люди, які оточили олігарха, трошки здивовано переглядались, але вирішили підтримати його. Тим часом Коломойський продовжував:

- А знаєте, хто вас врятував? За вас заступився Саша Ткаченко. Бо я йому одразу предзвонив і сказав, що давай дамо відповідь прямо в прайму новин "1+1". Ми б вас там розмазали… Але ось Саша мене зупинив.

Тут до компанії підійшов Юрій Луценко. Вони привітались, і Коломийський продовжив згадувати свої претензії до журналістів:

- Юра, ну послухай, вони мене обвинувачують у тому, що я став губернатором, щоб вкрасти мільярд доларів! Тепер от ми стоїмо з Єремеєвим і начебто все нормально…

- Так викладіть свою позицію, - звернувся журналіст до олігарха. – Хто вам заважає висловити свою точку зору? Як це зробив Єремеєв.

- А який толк?! Ви ж все одно написали, що всі олігархи "одним миром мазаны". Ви ж так пишете про мене… Юра, от скажи – хіба всі олігархі одним миром мазані?!

- Та ні, - випалив Луценко – Вони неправі, євреї ж не мажуть міром! Це не їх традиції.

Тут до компанії приєдналася ще й народний депутат Катерина Ващук, що входить до парламентської групи "Суверенна європейська Україна" Ігоря Єремеєва.

- Ігоре Валерійовичу, я от дуже вас поважаю і не говорю, що всі олігархи однакові, але я вас дуже прошу, не ображайте нашого Єремеєва!

- Я?! Та ви що, в нас все добре, не хвилюйтеся… Все в нас нормально! – переконував Коломойський. - Ти бачиш, у мене з усіма нормальні стосунки, всі вітаються. От тільки я Пінчука щось не бачу…

Віктор Пінчук наразі єдиний олігарх, який публічно воює з улюбленцем публіки Ігорем Коломойським. Щоправда, це протистояння розгортається не в Україні, а у Високому суді правосуддя в Лондоні, де два олігарха сперечаються за металургійні активи, приватизовані ще у 2004 році.

Віктор Пінчук в цей день теж був у Мистецькому арсеналі. Кореспондент "Української правди" був свідком того, як, знаходячись на відстані 20 метрів один від одного, бізнесмени майже півгодини кружляли навколо столів, але так і "не побачили" один одного. Можливо, мирити олігархів тепер доведеться особисто новому президенту.