Генеральна напівпідтримка
У четвер розгляд українського питання в ООН має перейти на новий етап – вперше буде ухвалене рішення щодо кримської кризи, на яке Росія не зможе накласти вето. От тільки джерела УП свідчать, що підсумки голосування в Генасамблеї ООН будуть не надто райдужними для Києва.
Голосування щодо нашої резолюції в ООН зруйнує міф про беззастережну підтримку України світом і доведе, що Росія лишається потужним лобістом на міжнародній арені.
Нажаль, такими є реалії міжнародної політики.
Як відомо, українське питання перебуває на порядку денному ООН ще від перших днів конфлікту навколо Криму. 28 лютого Рада безпеки ООН зібралася на екстрене засідання, після чого Радбез піднімав це питання знову і знову, кожні кілька днів.
Нарешті, 15 березня - напередодні так званого "референдуму" в Криму - цей проміжний етап завершився тим, чим мав завершитися. Як і чекали експерти, резолюцію Радбезу було відхилено.
З 15 членів РБ ООН проти неї проголосувала лише одна країна - Росія. Але, враховуючи, що Москва успадкувала від Радянського союзу статус постійного члена РБ і право вето при ухваленні рішення РБ ООН, її голосу достатньо, щоби заблокувати будь-яку ініціативу, невигідну Кремлю.
Головним наслідком дебатів в Радбезі стало став імідж України як держави, на захист якої став весь світ. Звісно, за винятком Росії.
І дійсно, на березневих зустрічах РБ, частина з яких транслювалися в прямому ефірі, відбулося неймовірне - дії Москви не підтримала жодна інша країна. Навіть Китай, з яким раніше Москва завжди голосувала синхронно, цього разу утримався. Всі інші, включаючи далеких від українських проблем тимчасових членів РБ ООН, таких як Нігерія, Руанда, Чад та Чилі – в один голос засуджували російську агресію.
Після прогнозованого вето в Радбезі українське питання передали "наверх", в Генасамблею ООН. Тут голосують всі 193 країни і відсутні виключні права Росії. Здавалося б, справу вирішено – світ має знову єдиним фронтом стати на захист Києва і лишити Росію в ізоляції.
Але джерела УП в Нью-Йорку стверджують, що такі очікування – марні.
За підрахунками українських та зарубіжних дипломатів, з якими поспілкувався кореспондент УП, країн, які натиснуть кнопку "утримався", буде більше ніж тих, хто голосуватиме "за". Та й кількість голосів "проти" буде чималою.
Що голосують?
Проект резолюції, поданий українською стороною, вже погоджений, зміни до нього не вноситимуть. Перелік держав, які згодилися назвати себе співавторами тексту, ще не оприлюднений, але в місії України при ООН стверджують, що ця кількість точно перевищить 40 країн.
Текст проекту невеликий, всього на дві сторінки. Резолютивна частина - вполовину менша. Вона складається з шести пунктів, формулювання яких навряд чи викличе захоплення пересічного українця.
В документі немає ані слова про засудження дій Росії. Анексія нею Криму не згадана взагалі.
В тексті відсутня навіть чітка фраза про те, що Крим є невід'ємною частиною України!
Але навіть в цьому неймовірно пом'якшеному вигляді українська ініціатива викликала жорстке несприйняття з боку Москви.
"В цьому документі є явний антиросійський підтекст... Природньо, що наше ставлення до нього – найнегативніше. За своєю суттю цей проект повторює той, що був заветований Росією в РБ ООН", – заявив після публікації проекту резолюції ГА ООН заступник глави МЗС РФ Генадій Гатилов.
Але річ у тім, що дипломатична мова завжди складніша за повсякденну. Дипломати звикли читати "між рядками". Тому відсутність чітких фраз із засудженням дій Росії не означає, що така критика не випливає з контексту документу.
Так, відразу кілька пунктів резолюції підтверджують визнання територіальної цілісності України "у міжнародно визнаних кордонах". І байдуже, що тут напряму не згаданий Крим. На сьогодні жодна міжнародна інституція не визнала анексію Криму та Севастополя, а тому станом на 27 березня поняття "міжнародно визнані кордони" не дає можливості трактувати Крим інакше, аніж як територію України.
Та найголовніше - те, що резолюція ГА ООН заявляє про невизнання кримського "референдуму".
Згідно з проектом, Генасамблея також "звертається до всіх держав не визнавати жодну зміну статусу АР Крим та Севастополя... та утримуватися від будь-яких дій, що можуть бути розцінені як таке визнання".
Як голосують?
Українські дипломати, що просили УП не називати їх імена, пояснюють, що Київ був вимушений відмовитися від жорстких формулювань і перейти до прописування вимог Києва "між рядками" для того, щоби збільшити підтримку документа на засіданні Генасамблеї. Бо з нею насправді є проблеми.
Росія веде активну роботу в кулуарах Генасамблеї та в столицях, які залежні від Москви економічно, або тісно пов'язані з нею.
Точно таку роботу, хоч і з меншою завзятістю, схоже, проводить і Пекін.
І не треба тішити себе надією про те, що неголосування Китаю разом з Росією на засіданні Радбезу означає злам китайсько-російської співпраці у нетрях ООН. Обидві держави, що претендують на лідерські позиції у світі, розуміють, що поодинці вони не зможуть протистояти Заходу.
А для того щоби згодом, у потрібний Китаю момент, Пекін міг розраховувати на підтримку Москви, зараз він повинен підставити їй плече.
Нехай навіть не афішуючи своєї допомоги.
В Генасамблеї ООН кожна із 193 країн світу має один голос. А в Африці, значна частина якої залежить і від РФ, і від Китаю, їх - аж 55. Додаємо кілька десятків країн Південно-східної Азії, залежність або зв'язок яких з Китаєм не варто зайвий раз коментувати. Ну і, нарешті, Латинська Америка - специфічний регіон більш ніж трьох десятків країн, більшість яких мають непрості стосунки із Заходом.
Здавалося б, в Радбезі теж були країни зі всіх цих регіонів, і всі вони стали на захист України. Схоже, що на початковому етапі, коли Київ ініціював слухання в Генасамблеї, наш МЗС розраховував саме на це. Тому перші коментарі з Михайлівської були дуже позитивними.
Але життя складніше, ніж хотілося б. Практика роботи ГА доводить, що автоматизму тут немає.
Приклад, найближчий до українського - голосування за грузинськими резолюціями, які розглядалися після російсько-грузинської війни. Тоді Росія також ветувала будь-які критичні документи в РБ ООН, і у підсумку Тбілісі ініціював розгляд своїх пропозицій на Генасамблеї.
Перше голосування відбулося за рік після війни, той проект, як і нинішній український, був досить стриманим у риториці. Переважно він стосувався проблеми біженців, а найголовнішим його пунктом було підтвердження того, що Абхазія та Південна Осетія лишаються складовими грузинської території. Тобто - досить близько до нинішньої кримської резолюції.
У підсумку грузинську резолюцію 63/307 підтримали 48 із 193 країн світу, тобто всього 25%. 19 країн включно з РФ проголосували "проти", 78 на чолі з Китаєм - утрималися. Ще півсотні держав вирішили не приходити на засідання ГА.
Інформаційний підсумок цього був очевидний - Росія отримала підставу для заяв про те, що грузинську цілісність підтримує лише чверть країн світу.
Хто голосує?
Українську резолюцію сьогодні, звісно, підтримає дещо більше країн, адже в нашій ситуацій агресія Росії значно очевидніша, аніж це будо у Грузії 2008 року. Тоді російські дипломати стверджували, що перші постріли були саме з грузинської сторони.
Москва дуже хотіла реалізувати цей сценарій і Криму, але не вдалося.
Тем не менше, підтримка Росії і зараз буде значною.
УП нарахувала не менше 15 країн, посли яких майже напевно натиснуть кнопку "проти" з українського питання. Цілком імовірно, що їх кількість буде ще більшою.
Перш за все, це 9 країн, лідери яких публічно оголосили про визнання Криму у якості суб'єкта РФ, або про визнання підсумків референдуму. Це країни-члени російського безпекового блоку ОДКБ – Вірменія, Білорусь, Киргизія, Казахстан, Росія; диктаторські режими Північна Корея, Сирія, Венесуела, а також, досить несподівано для експертів – Афганістан.
Ще 6 країн майже гарантовано підтримають Москву. Це - Куба, Нікарагуа (МЗС Росії офіційною заявою вже висловив подяку цій країні за підтримку), Таджикистан (член ОДКБ), диктаторський режим Зімбабве, Судан (дипломатичні джерела кажуть про велику імовірність, хоча при розгляді по Грузинських питань ця країни не приходила на засідання ГА), комуністичний В'єтнам та Лаос.
Є також "група ризику", до якої можна віднести Узбекистан, Шрі-Ланку та М'янму. Хоча великий шанс, що вони все ж утримаються - гірший для Києва варіант, або не прийдуть на засідання - кращий варіант.
Тих, хто проголосує "за", звичайно, буде набагато більше - схоже, Київ може розраховувати на мінімум шість десятків голосів.
Але ж "утримається" ще більше країн. Немає сумніву, козир в про непідтримку світом української позиції дуже швидко буде розкручений в ефірі російських телеканалів.
 |
| Посол України при ООН Юрій Сергєєв |
"Ця проблема є, нема чого приховувати. Але нас підтримуватимуть провідні країни. А Росія маніпулюватиме навіть якщо проголосують всі, окрім Росії", – зізнався напередодні в розмові з УП посол України при ООН Юрій Сергєєв.
Важливо зазначити, що при підрахунку голосів не будуть враховані ті, хто утримався. "Тому якщо формально підходити - прийнята резолюція чи ні - то проблем не буде, вона точно буде прийнята", – зазначив посол.
Юрій Сергєєв не став ділитися з УП своїми оцінками підсумків голосування, каже, що переговори ще тривають. "Хоча ми вже знаємо, хто точно не підтримає нас. Наприклад, Зімбабве голосуватиме проти української резолюції, бо ми свого часу підтримали санкції проти цієї країни через порушення там прав людини".
"Зараз ми намагаємося переконали групи країн, ставлячи питання не в розрізі українського конфлікту, а в розрізі дієздатності ООН. Росія піддає сумніву, засадничі принципи ООН – вважає, що не всі вони мають виконуватися, якщо це не вигідно самі Росії. Тому ті, хто голосував проти чи навіть утримався, певним чином підтримують маніпуляцію принципами ООН. Але ми ще будемо дивитися, як країни коментуватимуть свою позицію після голосування", - додав посол
Що далі?
Важливо зрозуміти, що резолюції ГА носять рекомендаційний характер – на відміну від рішень РБ ООН, які обов'язкові для виконання усіма країнами світу. Тому рішення Генасамблеї має швидше політичну вагу і стане лише проміжним етапом.
Дуже скоро українське питання знову постане на порядку денного Радбезу, далі - знову буде винесено на ГА. Імовірно, тепер - з більш жорсткими формулювання.
І в цьому випадку дійсно їдеться не лише про долю України, і гра ведеться не лише навколо неї. На кону - саме існування ООН і засадничих принципів світової безпеки. Тому ставки в міжнародній грі навколо України з кожним місяцем лише зростатимуть.
