Неприємна асоціація
В п'ятницю вранці в Брюсселі прем'єр-міністр Арсеній Яценюк, лідери Євросоюзу та країн-членів ЄС зроблять крок, який так і не насмілився зробити колишній президент Віктор Янукович. Три десятки підписів - українського та європейських лідерів - будуть поставлені під угодою про асоціацію між Україною та ЄС.
Але те, що відбувається з церемонією підписання угоди зараз, не може не викликати подив.
Євросоюз наполегливо знижує важливість цієї події. Раз за разом ми чуємо з Брюсселю заяви про те, що 21 березня угода буде "недопідписана". Лідери ЄС протягом двох останніх тижнів дослівно повторюють фразу про те, що "готові підписати лише політичну частину угоди про асоціації, а економічна буде підписана пізніше".
У четвер представництво Євросоюзу в Україні ще раз офіційно підтвердило УП, що Брюссель буде діяти саме так.
"Ми чекаємо на підписання в п'ятницю політичних положень Угоди, а також підтверджуємо стремління перейти (в майбутньому -УП) до підписання інших її розділів" - пояснив прес-секретар представництва Давід Стулік.
От тільки джерела УП свідчать, що ця позиція не до кінця відверта.
Численні співрозмовники в Брюсселі і в Києві наполягають, що угода не буде розділена, вона лишиться єдиним документом.
Як з’ясувалося, лідери ЄС хотіли би розділити її, але це виявилося неможливо зробити. А тому - 21 березня Угоду про асоціацію буде підписано повністю. Але вводитися в дію вона буде частинами і досі неясно, коли почнеться другий етап.
Про причини такої позиції - нижче. Але спершу зазначимо, що український МЗС у четвер ризикнув публічно заявити про необхідність збереження єдиної угоди. "Має бути і буде збережена цілісність угоди як єдиного документа. Угода лишається одним, нерозділеним документом", - пояснив "Українській правді" директор департаменту інформаційної політики МЗС Євген Перебийніс.
Угода неділима
Джерелом нинішнього нерозуміння став попередній, екстрений саміт ЄС, що відбувся в Брюсселі 6 березня, і був присвячений українській кризі. Тоді європейські лідери протягом більше ніж 5 годин шукали згоду з українського питання. Як це часто буває, думки розійшлися.
Співрозмовники УП кажуть, що одним зі спірних питань на закритому засіданні стало прохання української влади якомога швидше підписати Угоду про асоціацію.
Як завжди, кілька східноєвропейських країн (умовно назвемо їх Польщею та Литвою) гаряче підтримали ініціативу Києва. Але цю ідею заблокував президент однієї західноєвропейської країни (умовно назвемо її Францією). Він наполягав, що таку важливу угоду неможна підписувати, доки в Україні не буде обрано нову владу, підтримка якої населенням ні в кого не викликатиме сумнівів.
І хоча чимало лідерів країн-членів ЄС розуміли, що така позиція ллє воду на російський млин, переконати цього президента ніхто не зміг. А оскільки в ЄС рішення в сфері зовнішньої політики ухвалюються консенсусом, протесту одного президента було достатньо для зриву рішення.
Тоді голова уряду іншої західноєвропейської країни (умовно назвемо її Німеччиною) запропонувала компроміс, який згодилися підтримати всі учасники саміту - розділення угоди на політичну і економічну частину і підписання спочатку першого, а потім другого документа. До речі, лідери країн не встановили тривалість паузи між цими підписаннями, що згодом створило ще одну проблему - наразі різні європейські політики і функціонери дають різні прогнози завершення процесу - від літа 2014 до початку 2015 року.
Але найбільша біда - в іншому.
Якщо хтось думає, що європейські лідери не ухвалюють "сирих", непродуманих рішень, то глибоко помиляється. І підсумок саміту від 6 березня - наочний приклад.
Вже після того, як політики оголосили своє рішення, юристи схопилися за голову. Справа в тому, що угоду неможливо розділити на "чисто економічну" та "чисто політичну" частини. Глави, розділи та статті документу посилаються один на одний. Є навіть статті, де в одному абзаці їдеться про політичну співпрацю, а в наступному - про економічну.
І, нарешті, у випадку розділення угоди на два документи кожен з них довелося би погоджувати з усіма 28 країнами ЄС. Мало того, що цей процес тривалий та навряд він завершився би до травня, та ще й створює небезпеку того, що одна зі сторін просто заблокує документ на етапі погодження.
І неможливе буває можливим
Здавалося б, для виходу з кризи треба підписувати повний текст угоди, включно з економічними положеннями. Але це означало би, що європейські структури пішли наперекір рішенню Європейської ради, тобто самміту, проігнорувавши той компроміс, що був досягнутий президентами.
Пошук прийнятного шляху підписання був завершений лише кілька днів назад - ще на початку тижня джерела УП запевняли, що ситуація "надто крихка". "Українській правді" вдалося з'ясувати, як саме буде підписаний документ.
"Одночасно (з текстом угоди про асоціацію -УП) також буде підписаний і оприлюднений документ під назвою "заключний акт", - розповів УП Євген Перебийніс.
В цьому короткому документі перераховані три розділи, які Україна та ЄС домовилися вважати підписаним.
Саму угоду, тобто її решту, так звані "економічні розділи", фізично ще раз підписувати, очевидно, не будуть - там просто не передбачене місце для нових підписів. Замість цього згодом, коли ЄС згодиться на "остаточне підписання" УА, буде знову підписаний якийсь технічний документ, схожий на нинішній "заключний акт".
Джерела УП свідчать, що цей другий етап підписання може відбутися взагалі за відсутності лідерів - те технічному рівні, або взагалі шляхом обміну документами.
"Потім буде знайдена форма того, як буде здійснено підписання решти угоди - чи то буде просто заява про підписання, чи інший шлях", - підтвердив цю інформацію пан Перебийніс. Тобто сторони свідомі того, що зараз вони підписують всю угоду, а не якийсь її фрагмент.
Яку політичну мету переслідує цей складний процес?
Нажаль, точної відповіді наразі немає. Серед співрозмовників УП є і оптимісти, і песимісти. Перші кажуть, що мета "роздвоєння" підписання - не дратувати Росію та східні регіони України, які чутливі до створення Зони вільної торгівлі з ЄС. Тим більше що зараз на носі вибори, а створення ЗВТ призведе до піар-атак на проєвропейські сили з боку Кремля та проросійських сил і зменшить їх електоральний результат.
Але песимістів серед співрозмовників УП дещо більше. Вони кажуть, ключові країни-члени ЄС, в тому числі й ті, що блокували підписання угоди "в один етап" і ініціювали затягування цього процесу, планують використати паузу для торгівлі з Росією. Дискусія буде серед іншого й з приводу створення чи не створення ЗВТ з Україною. Самі європейці, звісно, запевняють, що таких планів у них немає.
Завдання для Ради
Цікавий момент - відразу після "першого етапу" підписання УА буде спрямована до Верховної Ради для ратифікації. Імовірно, туди надійде повний текст всіх розділів угоди разом із "заключним актом", який визначатиме, що ратифікуються лише "політичні розділи".
А от в Європарламент і до парламентів країн-членів ЄС угода невідкладно надсилатися не буде, запевнили УП в Раді Євросоюзу. За словами Сюзанни Кіфер, офіційного представника Ради ЄС, зараз ухвалене рішення тільки щодо "тимчасового виконання" угоди, а його можна проводити без ратифікації.
"Ще восени, до Вільнюсського самміту, Європарламент давав згоду на тимчасове виконання УА. Тому з боку ЄС ніяких подальших дій не потрібно", - пояснила вона.
Схоже, в Брюсселі вирішили дочекатися, коли Україна і ЄС вирішать, що угоду можна вважати остаточно підписаною. До того ратифікація документу, юридичний статус якого не до кінця зрозумілий навіть багатьом експертам, буде проходити лише в українському парламенті.
При чому гарантій, що другий етап підписання відбудеться, немає ні в кого. Україна і ЄС декларують своє "стремління" до підписання, але не дають одна одній жодних обіцянок.
