Наступ на президентські вибори
Вибори президента України, призначені на 25 травня 2014 року, від самого початку поринули в інтриги й оповиті непевністю. Тоді як мали би стати виборами, вільними від масових фальшувань, підкупу й тиску.
Кампанія вже стартувала. 30 березня завершується висування претендентів, а 4 квітня спливає строк їх реєстрації кандидатами. Між тим, звичного ажіотажу довкола президентських виборів немає.
З 15 на 22 березня перенесено з'їзд Партії регіонів, не встановлено дату з'їзду УДАРу. Відмовчуються свободівці. Основний претендент від "Батьківщини", Юлія Тимошенко, за повідомленнями ЗМІ, збирається з духом у німецькій "Шаріте". Один лише Петро Симоненко поспіхом об'їжджає південні регіони, наміряючись мобілізувати частину виборців ПР, дещо деморалізовану провалами донедавна владної партії.
Причина нетипової млявості пояснюється неготовністю гравців активно розгортати кампанію в умовах, коли ще не врегульовано низку організаційних аспектів виборів президента, конституційно не визначено політичну вагу самого цього поста.
Однак, і зараз немає певності в тому, що самі вибори відбудуться у встановлений строк.
Зацікавлених у такому розвитку подій вистачає.
1. Законодавство для виборів президента
Лише 13 березня, у період, коли вже виборчий процес тривав, було внесено низку змін у закон "Про вибори Президента України" та інших законів у тій їх частині, що стосується виборів. Тим самим прояснено, які процедури і як саме здатні вплинути на позиції й тактику політичних груп у виборчому процесі.
Більш точний аналіз змін стане можливим після публікації закону, але вже ясно, що за своїм характером вони покликані сприяти конкурентним виборам, і навряд чи були би досягнуті, якби за кермом влади продовжував стояти Янукович.
Депутати зняли неконституційну заборону балотуватися особам, які зазнали кримінального переслідування. Уточнено поняття "місце проживання": особа вважається такою, що проживає в Україні, якщо її місце проживання зареєстроване відповідно до профільного закону.
Відновлено можливість голосувати в місці перебування виборця за посвідченням про тимчасову зміну місця голосування. Посилено вимоги щодо дотримання таємниці голосування, заборонено відео- та фотофіксацію заповненого бюлетеня, у тому числі, самим виборцем. Усунуто можливість голосування "проти всіх".
Громадські організації отримують статус офіційних спостерігачів, як цього досягнуто на парламентських виборах. Також прийнято постанову про забезпечення безперешкодної діяльності ЗМІ у виборчому процесі.
Водночас анексія Криму поставила питання про організацію голосування громадян України, які залишаються на окупованих територіях чи територіях із невизначеним, або невизнаним статусом, де місцева влада не сприяє чи навіть перешкоджає проведенню чесних і вільних виборів. Підготовкою пропозицій активно займаються неурядові організації – зокрема, ОПОРА, КВУ, а також експерти Міжнародної фундації виборчих систем (IFES).
Вирішення цієї проблеми багато в чому буде залежати від того, якого саме статусу набуде Крим.
Україна заявила про належність Криму державі Україна, Росія готується включити його до свого складу.
Але вибудовується ще одна диспозиція, яка, крім усього іншого, може стати на заваді виборам президента.
2. Загроза відкритого воєнного вторгнення з боку Росії
До спроби анексії Криму може додатися ще "захист співвітчизників і співгромадян" на "материку". 14 березня такий намір заявило російське МЗС. Хоча міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров відкинув план "вторгнення на Південний Схід України", введення військ без зайвих питань і без кворуму завбачливо санкціоноване верхньою палатою Федеральних Зборів Росії 1 березня. Хоча й "у разі крайньої необхідності", тобто "позапланово" – але Володимир Путін допустив такий крок.
Не виключено, що відповідь "захисту співвітчизників" потребуватиме запровадження в Україні правового режиму надзвичайного стану.
Що таке надзвичайний стан?
Крім всього іншого, це заборона на проведення виборів до будь-якого органу влади, заборона зміни Конституції та виборчих законів. Тим самим відкриється можливість впливати на відтермінування дати голосування на виборах президента й до двох місяців продовжувати задавати тон у перебігу кампанії. Але практично це може бути більший період.
Потрібно точно розуміти, що проведення виборів не просто "заборонене", а заборонене тому, що неможливо організувати й провести повноцінну кампанію в умовах обмеження свободи слова, пересування, зборів і мітингів, що є передумовами вільних виборів.
Тому не варто звужувати проблему до казуїстичної постановки питання, як дехто це робить, у площині – "не можна проводити вибори" чи "не можна проводити голосування".
3. Конституційний ґрунт
На 15 квітня готується проект закону про внесення змін до Конституції України. Ним має бути запропоновано, зокрема, конструкцію політичної системи.
Можна очікувати, що як перебіг кампанії буде корелювати із запропонованою в ньому політичною та управлінською вагою посади президента, так і навпаки – розгортання кампанії може вплинути на конституційні пропозиції в дусі улюбленої політичної кон'юнктури.
Поки що відповіді на питання – які правила суспільно-політичних відносин будуть закладені в цьому тексті – немає.
Отримати її можна було би, якби діяльність тимчасової спеціальної парламентської комісії носила публічний характер. Але від часу утворення 4 березня – жодного інформаційного проблиску про її поточну діяльність. Жодного обґрунтування потреби перетворень, встановлення принципів, розробки концептуального бачення бажаних змін, жодної пропозиції про залучення фахівців.
Неясність не тільки впливає на хід кампанії з виборів президента, але й стає викликом для Майдану.
Не викликає сумніву, що текст Конституції – а з 22 лютого в Україні діє варіант Конституції від 2004 року – треба оновлювати й розвивати. Є сумніви, що це варто робити кулуарно. Є сумніви, що це варто робити поспіхом.
Між тим, у залежність від прийняття змін до Конституції ставиться проведення президентських виборів.
Голова фракції ПР, претендент на пост лідера партії, Олександр Єфремов 14 березня озвучив тезу, що "президентські вибори мають пройти після прийняття Конституції", а це не може статися у травні.
Коли вони можуть відбутися? Ну, наприклад, "зі стелі" – 7 грудня, відповідний проект постанови парламенту вже зареєстровано.
Що таке відсутність глави держави практично до Нового Року?
Це, по-перше, – гарантоване убезпечення нинішніх депутатів від позачергових парламентських виборів восени 2014 року. Адже в.о. президента – голова Верховної Ради – не має права достроково припиняти повноваження Верховної Ради та/або призначити позачергові вибори народних депутатів.
Не помилимось, якщо скажемо, що до такого розвитку подій схильний чи не весь нині чинний депутатський корпус.
По-друге, до січня 2015 року зависнуть кадрові питання. Міністри оборони, закордонних справ, генеральний прокурор залишатимуться у статусі в.о., що в умовах загрози збройного вторгнення є недоречним.
За цього саме збройне вторгнення своїм фактом не тільки вплине на хід виборів, але й внесе корективи в стиль української політики, яка досі зберігалась як явище, окремішнє від суспільного інтересу, що підтвердив Майдан.
По-третє, це – неможливість повноцінної конституційної реформи. Адже в.о. президента не може призначити референдум для затвердження закону про зміни до Конституції, прийнятого парламентом.
Між тим, саме на невідкладній конституційній реформі так ревно наполягають не тільки регіонали, але й Кремль, який окреслив це питання наріжним каменем у своїх відносинах з Україною.
Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров 14 березня за підсумками зустрічі з Держсекретарем США Джоном Керрі навіть замовив бажані зміни, які звучать в унісон із заявленими вимогами Партії регіонів: "федералізація", дві державні мови. Ну, і Крим, звісно.
Ясна річ, "новизна" цих пропозицій електорально вигідна, бо вдало перекриє в очах виборців "досягнення" ПР та підкине хмизу у вогнище розбрату, яке й без того добре палає.
Що стосується перетворення на порох обіцянки про "другу державну" та "федералізм", тому що без повноцінного президента буде неможливо провести референдум, щоб затвердити закон про такі зміни – то це не є спільною проблемою. Бажано лише виборцям ПР – а, може, і декому із замовників спектаклю – бути в курсі, що сам собою парламент не уповноважений відмовитися від унітарності, змінити статус російської мови чи віддати Крим, а тому вони повинні подумати, чи варто вдовольнятися порожніми обіцянками.
Спільна проблема в тому, що за такої постановки питання – "вибори після Конституції" – президентські вибори можна призначати хоч на 7 грудня, хоч на 107-ме. Якщо ПР не відмовиться від свого ультиматуму "вибори після конституційної реформи" як непродуманого, усім стане очевидно, "кому вигідно".
Відсутність обраного президента створює штучні підстави не мати візаві для переговорів найвищого рівня, перш за все, для Кремля.
Ведучи традицію "собору земель руських", він не допускає у своєму горизонті ніякого ЄС. І тим паче, жодного НАТО.
Наполягаючи на легітимності вигнаного й біглого Віктора Януковича, висуваючи неприйнятні політичні умови, застосовуючи силу, керівництво Росії прагне виграти час для розкрутки підконтрольного кандидата, який "буде хитатися" разом із його генеральною лінією або для цементування статус-кво.
Отже, тиша в період розпочатої виборчої кампанії не випадкова.
Здається, багато хто згоден, щоб "засідання" не відбулося.
Світлана Конончук, керівник Програми демократизації політичних інститутів УНЦПД, спеціально для УП
