На шляху до цілісної Європи
Навесні 2008 року Швеція і Польща започаткували проект "Східне партнерство" – більш амбітну політичну стратегію для шести східноєвропейських країн - сусідів Європейського Союзу, що бажають тісніших відносин з ЄС.
Сьогодні, п’ять років потому, і напередодні третього саміту "Східного партнерства" у Вільнюсі, ми разом з іншими високопосадовцями Швеції та Польщі вирушаємо у спільну подорож до столиць країн "Східного партнерства": Кишинева, Києва, Тбілісі, Баку, Єревана та Мінська.
Перш за все, ми будемо говорити про те, що вже вдалося зробити. Зокрема, про закінчення роботи з підготовки Угод про асоціацію та поглиблену і всеосяжну зону вільної торгівлі з Грузією, Молдовою і Україною. У разі підписання цих Угод співробітництво з ЄС стане більш масштабним та фундаментальним.
Говоритимемо також про підписання багатьох Угод зі спрощення візового режиму, остання з них – угода з Вірменією.
По названних напрямках ми побачили значний прогрес у проведенні необхідних реформ. Попри те, що багато зусиль було витрачено на обговорення сухих текстів і узгодження бюрократичних стандартів, крок за кроком ми створили справжні можливості для вільної торгівлі та подорожей.
По-друге, ми будемо говорити про те, що треба зробити, щоб "Східне партнерство" повністю реалізувалося. Для цього нам необхідно мати міцнішу підтримку спільних цінностей у наших країнах-партнерах.
Нам також потрібна координація зусиль усіх частин суспільства для отримання максимальної користі від нових можливостей, що відкриваються завдяки "Східному партнерству". Реальні перетворення відбудуться тільки у тих країнах, що обирають зміни.
Ми рішуче вимагаємо від Білорусі звільнення політичних в’язнів, та закликаємо наших партнерів запобігти повторенню вибіркового правосуддя. Нас турбує питання відступу від демократії.
Ми все ще чекаємо від України, яка є лідером "Східного партнерства", останнього кроку, що дозволить ЄС підписати Угоду про асоціацію у Вільнюсі.
Ми часто відвідуємо країни Східної Європи і розуміємо, що деякі з цих речей вельми непрості. Вимоги Європейського Союзу іноді передбачають пожертви, а для деяких країн – навіть і втрати. Водночас, ми глибоко переконані у тому, що переваги більші за можливі складнощі, і зусилля і цього варті.
Усі дослідження та отриманий досвід свідчать про те, що з часом більш тісні стосунки з Європейським Союзом призводять до відчутних позитивних економічних змін. Це можна відстежити на прикладі країн, які приєдналися до ЄС 2004 року.
Зокрема, товарообіг між Польщею і Швецією практично збільшився у два рази за роки одразу після набуття членства у ЄС. Це також було помітно і на прикладі Туреччини, де економічне диво ґрунтується на більш тісних зв’язках з ЄС.
І ми переконані, що зможемо побачити подібний ефект у східноєвропейських країнах-партнерах, які підпишуть нові угоди з ЄС та зможуть у повній мірі скористатися потенціалом цих угод.
Тісніша інтеграція з Європейським Союзом стане якорем для реформ. Процес адаптації законодавства до правової системи ЄС може здаватися важким та викликати розчарування. Але ми вже побачили на прикладі інших країн, як ця адаптація сприяла росту заможності, збільшенню доходів та покращенню життя пересічних громадян.
Безумовно, ЄС готовий надати допомогу. Тільки 2013 року більше 600 мільйонів євро виділяється для наших країн-партнерів. Підтримка буде збільшуватися в залежності від перебігу реформ у цих країнах.
Наш підхід не є альтруїстичним. Стабільні, заможні та безпечні країни є кращими сусідами для нас, та для таких країн, як Росія. І тому під час подорожі ми наголошуватимемо на нашій солідарності з тими партнерами, які зазнають недалекоглядного зовнішнього тиску, спрямованого на відмову від подальшої інтеграції з ЄС.
Сподіваємося, що Вільнюській саміт стане самітом досягнень. Разом з цим, він ознаменує початок поглибленої інтеграції між ЄС та країнами Східної Європи. Це буде добре для усіх нас.
Ми віримо в те, що двері до ЄС повинні бути відкритими для кожної європейської країни, яка бажає стати членом ЄС та відповідає усім критеріям. І ця наша заключна теза не є абстрактною обіцянкою, а практичним закликом діяти.
Від Мінську на північному заході до Баку на південному сході кожен має усвідомлювати, що майбутнє вирішується там, а не у Варшаві, Стокгольмі або Брюсселі.
Для країн "Східного партнерства" логіка проста: глибина відносин з ЄС визначатиметься виключно глибиною взятих на себе зобов’язань. Чим переконливіший процес європейських реформ тим амбітніший шлях європейської інтеграції і тим реалістичніша наша мрія про Європу, по-справжньому цілісну і вільну.
Міністр закордонних справ Польщі Радек Сікорський, міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт
