"Разом ми - сильніші"

Не минуло й кількох місяців з часу моєї зустрічі зі студентами Донецького національного університету. Вона була дуже приємною для мене. Ці молоді люди ясно засвідчили, що бажають ближчих відносин між Європейським Союзом і Україною.

Під час цікавої дискусії, що відбувалася між нами, один зі студентів запитав: "Навіщо Україна Європі?". Спершу я був здивований, оскільки для мене відповідь є очевидною. Однак потім я згадав знаменитий коментар Марка Твена щодо музичного твору Вагнера. Це питання також "не таке погане, як звучить спочатку".

Отже, чому Європа потребує України? І чому Україна потребує Європи?

Відповідаючи на ці питання, можна без кінця повторювати очевидні речі, що Україна важливий економічний партнер, джерело енергетичної безпеки, а також місток до Росії. І, вочевидь, зважаючи на розмір території, географічне положення, 46-мільйонне населення та роль головної країни, що забезпечує транзит російської нафти та газу до Центральної та Західної Європи, Україна є надважливим стратегічним фактором європейської безпеки.

Однак зупинімося на цьому моменті на хвилинку, наповнімо повні груди повітрям та погляньмо на мапу. Україна не є єдиним найбільшим сусідом ЄС; проте вона – єдина країна, що межує з чотирма країнами-членами ЄС: Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією.

Стара китайська приказка говорить: "Не буває так, аби дощило у сусідів, а ваші ноги залишилися сухими". Я гадаю, що цей вислів дуже доречний, коли йдеться про відносини двох країн. Тож виглядає абсолютно природнім прагнення європейців поширювати демократичні цінності та мати адекватних сусідів.

Якщо ми й далі вивчатимемо мапу, то помітимо, що в Європі існує лише два місця, де у вузькому колі на відстані майже ста кілометрів зустрічаються аж п’ять держав. Другим таким місцем є кордони навколо Люксембургу, де зустрічаються Німеччина, Франція та країни Бенілюксу. Саме в цьому місці народився Європейський Союз.

У випадку України, ми маємо схожу географічну ситуацію. То чому ж у такому разі не використати подібну логіку для визначення місця народження нової України, нового поширення процесу європейської інтеграції?

Представництво ЄС було відкрито в Україні двадцять років тому, і ми з усією впевненістю можемо стверджувати, що протягом останнього десятиріччя відносини між ЄС та Україною відчутно зміцнилися.

Наразі Україна перебуває на важливому роздоріжжі, обираючи між двома шляхами.

Перший шлях пропонує розвиток більш відкритого суспільства, інтегрованого у європейський простір демократії, добробуту та ринкової економіки, що ґрунтується на повазі до прав людини і верховенства права.

Другий – це автократична система, яка загрузла в економічній стагнації та політичній нестабільності, що є історичними характеристиками прикордонних територій Європи.

Вибір достатньо простий: Україна може піти або європейським напрямом, або залишитися у сірій зоні небезпеки між Європою та Росією.

Останніми роками українська влада – уряд та парламент – неодноразово підтверджувала, що обрала саме європейський шлях, а європейську інтеграцію зробила найважливішим політичним та економічним пріоритетом держави. В цей момент ми знаходимося за крок від досягнення нашої головної мети – підписання Угоди про асоціацію. Однак цей крок видається достатньо складним.

Попри те, що Україна досягла прогресу у впровадженні необхідних реформ, є багато інших важливих завдань – зокрема, реформа судової системи, виборчого законодавства або вирішення справи Тимошенко, – які також потребують виконання.

Час летить, і у нас залишається менше трьох місяців до вільнюського саміту. Тож чому Україні слід докласти зусиль?

Насамперед через те, що Угода про асоціацію пропонує Україні унікальну можливість. Ця можливість позитивно впливатиме на багато аспектів щоденного життя громадян і бізнесу. Європейський Союз присутній тут, аби продовжувати підтримувати Україну та її громадян у впровадженні реформ.

Підписання та впровадження Угоди про асоціацію, включно із положеннями про створення глибокої та всеосяжної зони вільної торгівлі, повністю революціонізує не лише економічні, торгівельні та інвестиційні відносини між Україною і ЄС, але й увесь управлінський та економічний ландшафт України.

Угода про асоціацію є найбільш амбітною двосторонньої угодою, щодо якої ЄС коли-небудь вів перемовини з країною-партнером. Вона не лише відкриє обидва ринки за допомогою усунення або зменшення тарифів та квот, але й сприятиме гармонізації законів, норм і правил у всіх секторах економіки, зміцнюючи у такий спосіб довіру інвесторів.

Ми також переконані, що з плином часу Угода про асоціацію призведе до підвищення продуктивності праці, заробітної платні, активізує економічне зростання та нові можливості зайнятості.

Завдяки їй українські виробники матимуть змогу ефективно конкурувати та здобути своє місце на європейському ринку, віднайти свою нішу та сприяти виробництву високоякісної української продукції за хорошу ціну. Українські споживачі, своєю чергою, матимуть доступ до високоякісних європейських товарів за нижчими цінами.

Звернімося за прикладом до Польщі, країни, яку я знаю найкраще. Двадцять років тому ВВП Польщі був такий самий, як український. Наразі ж він удвічі більший.

Активізація міжлюдських контактів також є одним зі способів зміцнення наших відносин та досягнення наших спільних цілей. Наразі Україна приваблює все більше і більше відвідувачів з усього світу.

Я твердо вірю у те, що рух українських громадян, які подорожують до країн ЄС, лише зростатиме – особливо через успішне впровадження Плану дій з візової лібералізації, над яким ми наразі спільно працюємо.

Двадцять два роки незалежності є історичним досягненням України. Наразі саме час, аби віднайти найкращий шлях для зміцнення держави за допомогою проведення інституційних та економічних реформ, відреагувавши у такий спосіб на очікування наступних поколінь.

Звичайно, на перших етапах процес адаптації у певних галузях проходитиме складно. І це недивно. Адже для декого системні трансформації завжди призводять до короткотермінових втрат; деякі сектори, що зараз захищені від конкуренції, боротимуться за своє економічне виживання.

Проте цей процес є боротьбою, у якій українські громадяни, економіка держави та країна у цілому вийдуть переможцями, оскільки ресурси неефективних і неконкурентних галузей надалі використовуватимуться з користю в інших секторах економіки. Найбільш чутливі галузі української економіки користуватимуться перевагами перехідного періоду, що додасть часу для їхньої адаптації до нових вимог.

Укладаючи Угоду про асоціацію, Україна заявляє про свою рішучість запровадити якісні зміни: перейти від пострадянської країни до держави, що є невіддільною частиною Європи. Водночас Угода про асоціацію залишається лише інструментом, необхідним арсеналом для здійснення реформ.

Укладання угоди не є кінцем; воно є тільки початком руху України до розкриття свого потенціалу. Наразі залишається багато складної роботи, яку треба виконати.

Такі сфери, як верховенство права, боротьба проти корупції, незалежність судової системи та свобода медіа потребують додаткової уваги.

Європейський Союз – це значно більше, ніж економічна спільнота. Він є об’єднанням спільних цінностей, і саме ці цінності лежать в основі довготривалих відносин, які ЄС прагне встановити з Україною. Ніхто не каже, що це буде просто.

Однак це точно буде в інтересах обох сторін, України та ЄС. Ми – сусіди, і я впевнений, що наприкінці цього шляху разом ми станемо сильнішими.