"Профілактика" громадянського суспільства
Протягом останніх тижнів з'явилася ціла серія сигналів, які можна трактувати як підвищену увагу до активних громадян із боку СБУ. Увага ця має широку географію та різну інтенсивність: від телефонних запрошень "на бесіди" до заборони в'їзду на територію України.
Нацбезпека, звісно, – справа тонка та не завжди очевидна для більшості суспільства. Але річ у тім, що громадські активісти "наражаються" на зацікавленість, у той час як "Украинский выбор" Медведчука проводить круглі столи щодо федералізації по всій Україні, а російський неонацист Тесак приїздить до Києва читати лекції для неповнолітніх.
У цьому матеріалі зібрано найбільш характерні історії, про які стало відомо протягом останніх кількох тижнів. Чи варто розглядати їх як тенденцію – залишається під питанням.
Сталін як прикриття
Для запорізького громадського діяча, президента благодійного фонду "Оберіг" Ігоря Зубка це вже не перший візит до СБУ.
Відтоді як на території обласного комітету КПУ в Запоріжжі під Новий 2011 рік підірвали погруддя Сталіну, Ігоря кілька разів викликали на допити. І щоразу розпитували саме про справу замаху на монумент радянському вождю.
Але цього разу, коли з моменту вибуху минуло два з половиною роки, повістку отримав не тільки він, а і його дружина.
За день до призначеного допиту його дружини, в УСБУ Запорізької області побував і сам Ігор. Формальний привід знову – підрив пам'ятника Сталіну. Утім, наполегливу зацікавленість своєю особою з боку СБУ Ігор пов'язує не з указаним у повістці приводом, а із власною громадською діяльністю, яка псує настрій місцевому керівництву.
"Я ще в 2011 році повідомив слідчих, що дізнався про підрив лише з новин місцевого телебачення, та більше мені нічого невідомо, а відповідно – я не є свідком, – розповідає Ігор Зубко. – Отож, думаю, що їх інтерес насправді пов'язаний із моєю громадською діяльністю. Можливо, через те що висвітлив значні порушення чиновників при внесенні змін до генплану Запоріжжя, виступаю із критикою їх безвідповідальності, допомагаю місцевим громадським активістам і журналістам тощо. Також неодноразово звертав увагу громади, даючи коментарі в ЗМІ щодо облудливих дій сучасних комуністів".
Щодо виклику до СБУ його дружини, то, на думку Ігоря, це пов'язано з бажанням слідчих перевірити його свідчення.
"Дружину розпитували про те, де я перебував у той новорічний день кінця 2010 року, яким транспортом я їжджу, як часто гуляю з дітьми, скільки в мене знайомих громадських діячів і скільки телефонів. Бачу, що серед співробітників СБУ в мене з'явилися справжні шанувальники".
Журналіст небезпечніший за неонациста?
Дизайнеру видавництва "Темпора", журналісту, який є громадянином РФ, Юрію Барабашу, згідно з офіційним повідомленням, в'їзд на територію України заборонили саме з подачі СБУ. До 2018 року.
Причини не пояснили, послались на "інтереси держави". Але Юрій Барабаш має намір судитися зі Службою безпеки.
"Це єдина можливість добитися справедливості, і знову відкрити мені в'їзд в Україну, – каже Юрій. – І ще дуже хочу, щоб вони сказали причини заборони в'їзду, бо я не вірю, що зробив щось таке, що тягне на 5 років. Зараз мій адвокат подає скарги в СБУ з вимогою надати копію рішення про заборону в'їзду, а також до Прикордонної служби зі вимогою скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону.
Будуть аналогічні за вимогами позови до суду на СБУ й Прикордонну службу. Я надсилаю запит до Шевченківського відділення міліції з вимогою пояснити, чому про те, що я фігурую в кримінальній справі по 18-му травня, я дізнаюся зі ЗМІ".
Наразі Юрій Барабаш перебуває в Москві, із подальшими планами ще не визначився.
Історія з депортацією Барабаша особливо характерною виглядає на тлі приїзду до Києва російського неонациста Максима Марцинкевича, відомого як Тесак. Окрім двох судимостей за розпалювання міжетнічної ворожнечі, він відомий тим, що знімав "комедійні" постановочні ролики, які пропагували ненависть до африканців і антифашистів. А послідовники Тесака в серпні 2007 року втілили в життя сюжет одного з таких роликів, стративши таджика та дагестанця. Громадська організація "Формат 18", засновником якої є Марцинкевич, була заборонена в Росії у вересні 2010 року за екстремізм.
Цей самий Тесак минулими вихідними проводив у Києві розрекламований у соцмережах семінар для підлітків. Звісно, у рекламі не йшлося про неонацизм та нетерпимість, захід із заголовком "Соціал-тутовізм" мав бути присвячений фізичному здоров'ю та тонкощам приваблювання дівчат. Але, як стверджують правозахисники, це тільки ширма. Насправді ж мета семінару – "залучення неповнолітніх дітей, віком 13-15 років, до діяльності "філіалу" одного з неонацистських формувань".
Певне підтвердження цьому можна знайти в тих-таки соцмережах, де на одній зі сторінок, присвячених діяльності Марцинкевича, є такий запис: "В связи с формированием нового регионального отделения в Киев нужна команда и наживки – девочки до 13 лет, мальчики до 15-с согласия родителей, писать в личку".
Спершу проведення семінару Тесака анонсувалося в одному з київських готелів, але низка листів від громадських організацій переконала адміністрацію готелю скасувати домовленість із Марцинкевичем.
Менш гидливим виявилося керівництво "КиївЕкспоПлази". Хоча громадські організації, щойно дізнавшись про нове місце проведення семінару, надіслали директору ВЦ Ігорю Колгатіну листи, у яких повідомили про згадані вище факти – жодної реакції з боку директора не було. Лекція Тесака відбулася.
Запрошення "на бесіду"
Інший гідний подиву випадок – інтерес до студентки Інституту міжнародних відносин КНУ Шевченка, яка бере участь у координації роботи системи колективної безпеки молоді "Мама" та є членом Всеукраїнської молодіжної громадської організації "Фундація Регіональних Ініціатив" Ганни Рожкової. Півтора тижні тому їй зателефонували зі СБУ та запросили "на бесіду".
"Я за освітою юрист, і добре знаю, що коли телефонують зі СБУ та запрошують на розмову – це, скажімо так, не зовсім правильно. Якщо працівники цієї установи бажають поспілкуватися та мають для того чіткі мотивовані підстави, то мають надіслати відповідну повістку, – розповідає Ганна. – Тому я просто ввічливо відмовилася від побачення та поклала слухавку".
Яку саме загрозу національній безпеці становить Ганна, студентка-юристка 3 курсу – незрозуміло ані їй, ані її колегам.
Після дзвінка з'явився відкритий лист системи колективної безпеки "Мама", до складу якої входять кілька громадських організацій, зокрема Центр Громадянських Свобод, Центр Інформації про права людини, Молодіжний Націоналістичний Конгрес, Українська асоціація студентського самоврядування, "Молодіжна правозахисна група – Харків" – до голови СБУ Олександра Якименка.
У листі громадські активісти не без сарказму пропонують допомогу голові СБУ у виявленні національних загроз, а також цілком серйозно наполягають на проведенні службового розслідування щодо того, хто саме з очолюваного Олександром Якименком відомства цікавиться громадськими активістами та з яких причин.
Експерт-поліцеїст Олег Мартиненко пояснює, що подібні запрошення від працівників СБУ ні до чого не зобов'язують: "Але тут має значення тон – адже вам можуть дати зрозуміти, що відмова прийти "поспілкуватися" є неприйнятною. Це вже порушення професійної етики. Так чи інакше, а в усній формі зобов'язати громадянина явитися "на бесіду" працівники СБУ не можуть".
У громадській приймальні СБУ на наше прохання повідомити, хто та з якою метою телефонував Ганні Рожковій, – нам відповіли, що таку інформацію надати не можуть. Натомість запропонували, аби Ганна написати заяву на ім'я начальника Головного слідчого управління СБУ Івана Дерев'янка із проханням пояснити дзвінок та причини зацікавленості її особою.
ФРІ-табори попросили посунутися
Під час літніх молодіжних таборів, які проводить ВМГО "Фундація Регіональний Ініціатив", ФРІ, молодь долучається до громадської діяльності, знайомиться із правами людини, розвиває бізнес-навички.
Як розповідає голова ради старійшин ФРІ Михайло Лебедь, за останні кілька тижнів були спроби зірвати проведення трьох таких таборів – у Святогірську Донецької області, у селі Лазещина Рахівського району Закарпатської області та в селі Червонокозацькому Вільнянського району Запорізької області.
Щоправда, упевненості в тому, що саме СБУ причетне до спроб зірвати ці заходи в усіх трьох випадках, в організації немає.
"Як кваліфікувати ці випадки – як збіг чи щось сплановане, – досі не зрозуміло, – каже Михайло Лебедь. – Щодо втручання СБУ, то точно відомо, що це була саме служба безпеки тільки у випадку із Закарпаттям.
Водій, з яким ми домовлялися про доставку провіанту на місце проведення табору, нам відмовив і мотивував це тим, що його покликали в місцеву раду, де з ним спілкувалася людина, якщо я не помиляюся, з обласного СБУ. Водія попередили, що з нами краще не мати справ, інакше – будуть проблеми. Але ми просто знайшли іншого водія – і табір відбувся.
Ще за кілька днів проводився табір у Запоріжжі. Нашій партнерській організації зателефонували, але говорили вже конкретно про мене – я мав читати лекцію про мирні зібрання та міліцію, – та журналіста Ігоря Зубка. Чи це була місцева влада, чи СБУ – незрозуміло.
На Донеччині чіткої картинки щодо ініціатора проблем також немає", – розповів Михайло Лебедь.
"Сама запропонувала, щоб приставили до мене співробітника"
Ще одна історія – з Херсону. Минулої п'ятниці на ФБ-сторінці голови Херсонської обласної ГО "Громадське об'єднання "Добро" Валентини Крицак з'явився допис: "Щойно дзвонила чиновник зі Служби безпеки ОДА Херсонської області на мій номер мобільного телефону та цікавилася, скільки членів організації налічує ГО "Добро". На моє зустрічне питання, якою статтею і якого закону керується чиновник, коли вимагає такі дані в громадської організації, вона відповіла, що не знає такого закону."
Історія відносин Валентини Крицак зі Службою безпеки – дуже тривала та насичена. Жінка розповідає, що вже три роки поспіль працівники УСБУ в Херсонській області зустрічаються з херсонцями та пропонують їм "співпрацювати", а саме вступити до організації, яку очолює Валентина Крицак та повідомляти про всі заплановані акції та пікети.
"На останніх зборах громади, 18 липня я сама запропонувала, щоб не принижували людей, а приставили до мене одного свого співробітника, і хай зранку до ночі мене супроводжує, тоді не знадобиться навіть прослуховувати мій телефон, – каже Валентина Крицак.
У грудні 2012 року жінка подала заяву про злочин на організаторів круглого столу "Федералізація України та Херсонської області" – координатора проекту "Федералізація" Михайла Павліва та директора Європейського інституту політичної культури Олександра Булавіна.
Через десять днів правоохоронці внесли заяву про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань, але невдовзі слідчий УСБУ в Херсонській області Чечетов виніс постанову про закриття кримінального провадження, кваліфікувавши дії організаторів круглого столу як "науковий експеримент". Окрім того, в УСБУ Валентину Крицак викликали не в якості заявника, а в якості свідка, що не давало їй права відмовитися від візиту до служби безпеки.
Судова тяганина Валентини Крицак зі СБУ досі триває: справу щодо скарги жінки на виклик її в якості свідка нещодавно взяв на розгляд Вищий адмінсуд: "Коли суд буде ще не знаю, бо мені поки що лише надіслано Ухвалу про відкриття провадження й витребування в суді першої інстанції матеріалів справи".
Валентина Крицак продовжує звинувачувати СБУ в бездіяльності та некомпетентності.
"Якщо СБУ не розуміє, що Конституція визначає нашу державу Україна як унітарну республіку й усі потуги щодо федералізації – це пряме зазіхання на територіальну цілісність, що може спричинити втрату Незалежності, то звідси постає питання про компетентність такої "безпеки" України", – пише Валентина Крицак.
Реакція СБУ
У побитті політолога "Фемен", а також у викраденні та побитті активісток руху його лідер Анна Гуцол в інтерв'ю DW звинуватила "російські спецслужби разом з українськими спецслужбами та МВС".
Хоча репутація "Фемен" – неоднозначна, а заяви про побиття учасниць руху коментують дуже обережно, реакція речника СБУ Лади Сафонової на звинувачення на адресу служби безпеки є показовою для всіх згаданих вище історій: "...якісь заходи стосовно громадських організацій не входять ні в наші завдання, ні в нашу компетенцію".
Якщо це справді так, то як можна пояснити постійні виклики на допити в СБУ Ігоря Зубка та його дружини, дзвінки Ганні Рожковій та Валентині Крицак?
До приїзду Путіна та патріарха Кирила в Україні готувалися, як відомо, дуже ретельно. То, можливо, ці "профілактичні заходи" щодо громадянського сектора – це частина цієї підготовки, і саме це має на увазі СБУ, згадуючи про "інтереси держави"?
Генерал-лейтенант, екс-заступник голови СБУ Олександр Скіпальський не відкидає такої можливості: "Якщо приїздить президент європейської країни, то вимоги, які виставляються, значно слабші порівняно з тим, коли приїздить російський президент, ще й патріарх Кирил, які вимагають від України безперешкодного пересування та обмежити спілкування з людьми".
Утім, щодо того, чи можна розцінювати згадані випадки як тенденцію, зазначає: "Найкраще робити висновки тоді, коли маєш матеріали по кожному окремому випадку.
А взагалі, вивчаючи ситуацію в країні, можна сказати, що служба безпеки не залишається осторонь. Вона поки що достатньо делікатна, але вона буде більше перетягувати на себе жандармські функції, щоб не допустити проявів національно-демократичного зростання.
Це пов'язано із загальним напрямком у державі. Тим більше кадри там підібрані не за критерієм державних діячів, а за принципом особистої відданості. Немає розуміння, що служба безпеки має захищати національну безпеку, права людей, допомагати в боротьбі з корупцією, усіляко сприяти розширенню економічних можливостей держави.
Служба безпеки дрібнішає в усьому, у тому числі, у своїй позиції, внутрішніх відносинах".
* * *
Ще раз наголошуємо: ми не беремося стверджувати, що той набір історій, які ми виклали в цьому тексті, є тенденцією. Але жодна із цих історій, на жаль, не додає впевненості в тому, що поняття національної безпеки в нашій державі трактується адекватно.
Маємо надію, Служба безпеки України вважатиме за потрібне прокоментувати викладені в цьому тексті випадки.
Марія Томак, Центр Громадянських Свобод, спеціально для УП
