Партія регіонів переходить до радикального сценарію

Опозиція та Партія регіонів зайшли в глухий кут протистояння через непроголошення виборів мера Києва та Київської міської ради.

Спроба продемонструвати силу вуличного протесту завершилася фіаско для обох сторін протистояння.

Представники Партії регіонів обіцяли, що не будуть організовувати біля Верховної Ради свій альтернативний мітинг.

І проводити такий захід було би дивно з точки зору здорового глузду.

Адже опозиція виходила на вулицю з вимогою про проведення виборів.

Акція з протилежним гаслом лише підтвердила би бажання "регіоналів" узурпувати владу в столиці руками чинного глави адміністрації.

Тому цього разу Партія регіонів вдалась до нестандартного ходу.

Замість гучних співів під керівництвом Олега Калашнікова на площі перед Маріїнським палацом виросла сцена з написом "Молодь за Європу".

Постамент був оформлений в біло-блакитні кольори з зірками прапору Євросоюзу та оздоблений потужною аудіоапаратурою.

Сама площа перед Маріїнським палацом була оточена дев’ятьма автобусами з бійцями "Беркут", які прибули ще до світанку. Приблизно о дев’ятій – за годину до офіційного початку мітингу опозиції – під сценою "Молоді за Європу" почали вишукуватись ряди бабусь та дідусів. Невиспані, вони ліниво розсіялись площею.

Невдовзі з-за сцени почали з’являтися шеренги справжньої молоді – дівчат та хлопців, більшості з яких можна було дати не більше 15-17 років. Попереду них йшли "старші", які несли набори національних стягів. Кожному, хто виходив на площу, видавалось по одному прапору на довжелезній вудочці. Вже за десять хвилин прапори вкрили всю площу, закривши собою автобуси та бійців "Беркут".

Тим часом пішохідну частину вулиці Грушевського швидко почали наповнювати бійці "Беркуту". В блискучому спецобмундируванні, одягнуті у камуфляж, з шоломами наперевіс, вони вишукались у довжелезну шеренгу від Шовковичної до Садової, розтягнувшись на два квартали. Іншу шеренгу встановили вздовж внутрішнього боку паркану навколо Верховної Ради.

Збір колони опозиції був оголошений на Європейській площі. Колону вели три лідера опозиційних сил – Арсеній Яценюк, Олег Тягнибок та Віталій Кличко. Попереду активісти високо несли опудало Олександра Попова з табличкою "Звільнений киянами"

Міліція та ДАІ до останнього не перекривала вулицю Грушевського. Але вже на підступах до Кабінету міністрів опозиційна колона сама захопила спочатку пів проїжджої частини, а потім і всю вулицю. Врешті решт, мітингувальники зайняли простір перед Верховною Радою. Тут натовп почав прорізати величезний джип з хромованими "порогами", оторочений активістами, які пробивали гіганту дорогу. Одразу за джипом рухалась невеличка вантажівка з відкритим кузовом.

Коли натовп зупинився біля парламенту, джип на очах у людей трансформувався в одну велику аудіо-колонку. Під боковими панелями заблищали потужні мембрани. Вантажівка, що їхала слідом, трансформувалася в пересувну сцену.

Першими до людей звернулись лідери опозиції, які оголосили головні вимоги акції – негайне ухвалення постанови про вибори міського голови та міськради. Кличко, Яценюк та Тягнибок оголосили, що в разі неприйняття постанови блокуватимуть трибуну Верховної Ради. "Попову – ганьба!" – регулярно сповіщав мітинг. У натовпі затанцювало опудало голови столичної адміністрації.

Спочатку організатори обговорювали варіант проведення акції без партійних прапорів, але відмовилися - щоб чітко було видно, скільки людей змобілізувала кожна партія, а скільки прийшло завдяки роботі з простими громадянами.

"Ми згадали про події під Українським домом після ухвалення мовного закону. Там всі збиралися без прапорів, як ви і хотіли. Але насправді партійців там було вдесятеро більше, ніж звичайних небайдужих. Однак потім, коли акція провалилася, нам закидали - люди піднялися без вашої допомоги, а ви, політики-лузери, все програли!" - скаржився один із ідеологів опозиційних протестів.

Тому, коли став зрозумілим масштаб протесту - на мітинг прийшло 5-7 тисяч прихильників опозиції - керівники фракцій не могли приховати розчарування. "Де кияни?! "Батьківщина" привела по 400 осіб з кожного партійного осередку, 700 осіб – УДАР, і 500 - "Свобода". А де ті небайдужі, для мобілізації яких роздали 200 тисяч листівок та підняли на ноги весь фейсбук?!"

ВИБОРІВ В КИЄВІ НЕ БУДЕ - ЯК ЦЕ БУЛО

Близько дванадцятої натовп перед Верховною Радою почав зменшуватися. За півгодини з вулиці зникла левова частина людей з прапорами. Ті, що залишились, дочекались остаточного провалу постанови про вибори.

Витративши півдня на обговорення малозначущих питань порядку денного, Верховна Рада після обіду нарешті почала розгляд київських виборів. На цей час під парламентом все ще було перекрито рух автомобілів, хоча на вулиці залишилося тільки декілька сотень прихильників опозиції.

За проведення виборів проголосувало 209 депутатів. З яких 21 - комуніст, 17 позафракційних та три регіонали - Павло Балога, Віктор Бондар та Іван Куровський.

При цьому не проголосували вісім членів "Батьківщини", серед яких – Олександр Турчинов, що опинився із бронхітом в лікарні, та один член УДАРу.

Насправді, попри невтішний результат, у нинішньому парламенті є потенціал для ухвалення рішення щодо виборів мера, особливо якщо до збору голосів повноцінно підключиться Петро Порошенко.

По-перше, якщо би у вівторок питання було проголосоване 100 відсотками трьох фракцій опозиції та фракцією комуністів, сумарно це дало би необхідні 226 голосів - з урахуванням голосів 17 позафракційних та трьох регіоналів.

По-друге, Порошенко має додатковий резерв голосів. Наприклад, шість депутатів-регіоналів входять до групи його близького товариша Володимира Литвина - сам екс-спікер, а також Юрій Благодир, Олег Зарубінський, Ігор Шаров, Катерина Ващук, Валерій Мошенський.

Також не голосували у вівторок двоє давніх друзів Порошенка - Давид Жванія та Владислав Атрошенко. Якби Порошенко потребував вирішальний голос, він міг би домовитися з Віктором Пінчуком за його людей у фракції регіонів - Якова Безбаха та Ларису Мельничук.

Чому Порошенко не мобілізував приховані резерви - загадка. Поки офіційного рішення щодо єдиного кандидата у мери від опозиції не ухвалено, але неофіційно цю квоту віддано Петрові Порошенку. Водночас свою гру намагається зіграти вінницький мажоритарник Микола Катеринчук.

Колись їх пов'язували тісні стосунки, і на останньому дні народження Катеринчук попросив Порошенка сказати тост одразу після своїх батьків, але зараз відносини між політиками - не цукор.

Так, в "Батьківщині" участь Катеринчука у виборах як окремого гравця вважають проектом глави адміністрації президента Сергія Льовочкіна. Підозра підсилюється регулярними посиденьками Катеринчука на ток-шоу в Шустера, гостьовий склад якого формує штаб на Банковій.

Публічно назвати Катеринчука проектом влади наважився лише київський мажоритарник Володимир Бондаренко, який входить до неформальної "групи Порошенка". У відповідь Катеринчук зажадав виключення з фракції - або себе, або Бондаренка. Відбувся ще один раунд обміну люб'язностями, після чого справа ледь не дійшла до фізичної розборки на засіданні фракції "Батьківщина" в понеділок увечері.

Соратники вмовили Бондаренка не загострювати ситуацію з Катеринчуком, щоб не створювати йому привід для виходу з фракції. Сценарій Яценюка - тримати Катеринчука до останнього, щоб його рішення балотуватися в мери виглядала як зрада позиції "Батьківщини" про єдиного кандидата. За задумом, Катеринчук має викрити себе сам. Як це вже сталося в 2008-му, коли його соратники дали необхідні голоси для більшості Черновецького.

Провал голосування за вибори мера Києва 2 липня спричинив блокування парламенту та відтермінування розгляду цього питання на невизначений час. Офіційно позиція Партії регіонів - питання виборів не буде розглядатися до рішення Конституційного суду, яке не складно передбачити - стіл замовлень там працює справно.

Неофіційно, за словами опозиціонерів, провладні переговорники пропонують подумати над виборами мера в липні. "Ми готові плюс один-два тижні до 2 червня, але не більше. Бо їх мета – провести вибори протягом відпусток та студентських канікул", - каже один з лідерів опозиції.

Водночас вівторок остаточно засвідчив нездатність Партії регіонів ухвалювати рішення без підтримки комуністів. Оголошений Компартією бойкот розгляду питань порядку денного дав свої результати. Так, вони вже виторгували собі посаду в уряді - соратник першого віце-спікера Ігоря Калетніка Степан Дериволков призначений першим заступником міністра доходів та зборів Олександра Клименка.

Крім того, регіонали погодилися призначити прес-секретаря комуністів Вікторію Георгієвську членом Нацради з питань телебачення та радіомовлення замість Оксани Калетнік, яка стала депутатом.

Дефіцит голосів змушує Партію регіонів вдаватися до старих перевірених методів - збору "тушок". Джерела "Української правди" у фракції повідомляють, що в березні регіонали "забронювали" собі трьох соратників Яценюка - Ігоря Скосара, Віталія Немілостівого та Романа Стадійчука. Останній став депутатом волею випадку, зайшовши до парламенту замість Сергія Власенка. При чому, стверджують у фракції, Стадійчук звільнився з попереднього місця роботи ще до подання повозу проти Власенка, внаслідок якого і відкрилася новому депутату дорога до парламенту. Диригентом цих трьох комбінацій називають Андрія Клюєва.

Скосар, Немілостівий та Стадійчук начебто написали заяви про вихід із фракції "Батьківщина", однак їх так і не зачитали на засіданні Верховної Ради в минулу сесійну п'ятницю. Довідавшись про переманювання трьох депутатів, Яценюк вжив заходів на упередження. Як розповідають джерела, він отримав від трьох підписантів нотаріально завірену відмову від виходу з фракції.

Поки ж Клюєв за інерцією намагається приростити ряди регіоналів, інший "сімейний" штаб влади розробляє набагато масштабніший сценарій отримання контролю над парламентом. Уже не приховуючись, регіонали заявляють про проведення референдуму, на якому народ повинен висловити підтримку ідеї Януковича про перехід до чистої мажоритарки та як наслідок - розпуску нинішньої Верховної Ради. А вже новий "законодавчий орган" має змінити правила виборів президента, звівши їх до змагання в один тур.

Вступаючи в цей сценарій, Янукович має іти до кінця, створюючи передумови для безконкурентної перемоги в 2015. Єдина альтернатива цьому сценарію - тотальна фальсифікація на виборах президента. І навіть якщо референдум буде супроводжуватися нечуваним порушенням закону - це менш небезпечно для Януковича, ніж "брудне" обрання на другий термін.

Сумнівний референдум завжди можна назвати "недоліками демократії", тоді як фальсифіковані вибори мають чітку назву - "узурпація влади".

І головне. Програвати на референдумі Януковичу не можна - тому що це стане референдумом і про довіру персонально до нього.